Сценарій до Дня Перемоги

 

«Дай, Боже, ніколи нам війни не знати»

Мета. Виховувати в учнів любов до рідної землі, до незалежної  держави. Формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління, повагу до учасників Великої Вітчизняної війни, сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, вболівати за майбутнє країни.

 

 

1-й ведучий:     Чимало свят дарує нам весна,

Як в рідний дім повернення з дороги.

Та є найбільш хвилюючим для нас

Величне свято Перемоги.

Це свято не затьмариться в віках.

В цей день нестимуть люди завжди квіти,

Не обміліє пам’яті ріка –

В серцях нащадків буде вічно жити…

 

 2-й ведучий: Доброго дня шановні  вчителі, учні, які про війну знають лише з книг і фільмів. Сьогодні ми святкуємо річницю Дня Перемоги над фашизмом у Другій світовій війні. Дорогою ціною заплатив український народ у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 років.

 

 1-й ведучий: Вже минуло багато років з тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною, ціною крові і сліз.

 

 

1-й учень:

Це на світанку сталося колись:

Стривожений, із муками і жалем

Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь, 

Залився болем, плачем, жалем.

 

2-й учень:

Війна на зустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась,

Лавиною металу і вогню

На нашу землю й долю навалилась.

 

3-й учень:

Тремтять гармати. Б’є на спалах дзвін.

Залізні круки вилітають з хмари.

Горить Вкраїна з чотирьох сторін

І на чужинців просить з неба кари.

 

4-й учень:

Хто б це вгадав і по якій причині

На скільки літ розтягнеться війна?

І звісно всім: земель багато в світі,

А рідна, батьківська, лише одна.

 

 

 5-й учень:       

 

Гримить гроза війни. Іде розплата.

Покладено життя на терези.

Але коли ж порадує солдата

Веселий грім весняної грози.

 

6-й учень:        

 

 Вкраїну хоч із краю в край сходи

Усі роздоли, всі її простори, -

Навряд чи знайдеться десь двір, куди

Не внадилося ненависне горе.

 

7-й учень:         

 

 Ми пам’ятаєм, хто в лиху добу

В броні важкій віддав останні сили

Ми зараз квіти і терпку журбу

Приносим на засмучені могили

 

 

2-й вудучий.

9 Травня - день пам'яті і скорботи. Вклонімося усім полеглим, схилимо голови в журбі й задумі. Покладімо квіти до могил, в молитві пом'янімо всіх, хто не повернувся з тієї проклятої для всього світу війни.

 

Вшануймо пам'ять про них хвилиною мовчання.

( вшанування хвилиною мовчання)

 

Учениця.

Вийшла в степ широкий мати посивіла,

Виплакала очі від журби вона,

 Біля квітів маку стала, заніміла,

 І згадалась знову матері війна.

І почула голос сина над житами –

То зітхнула мати, то вогонь палав:

«Я прийшов до тебе, я вернувся, мамо

Я своєю смертю смерті потоптав»

На моїй могилі нині квітів море,

Та  в думках до мене линеш з далини,

І твоє невтішне материнське горе,

То прокляття вічне паліям війни».

 

1-й ведучий

9 травня – День Перемоги. Цього дня по всій Україні вкриваються весняними квітами і величні пам’ятники, і скромні обеліски. Це означає, що пам’ять народна жива, що подвиг загиблих – незабутний. Свято Перемоги – це свято зі слізьми на очах, це свято радісне і гірке. Радісне, бо принесло на нашу землю мир , гірке, бо ціна цієї радості – життя мільйонів наших співвітчизників.

 

 

Виступ учнів

1

Благословенна й радісна година

Безсмертна буде в пам'яті віків,

 Як над палаючими мурами Берліна

Стяг Перемоги в небі прошумів.

 

2.

 

Омитий кров'ю матері й солдата,

В снігах московських, селищах Дінця,

Він не схилився в битві перед катом,

Не падав з рук відважного бійця.

 

3

 

Ми з ним пройшли по бойових дорогах

В міста ворожі, на чужі шпилі.

Так сяй же у віках, знамено Перемоги,

Як сила й гордість нашої землі!

 

 4

 

Хай ворогам цей день несе тривогу,

День гніву нашого, і помсти, й прокляття,

Коли в Берліні Прапор Перемоги

Ми підняли, як ствердження життя.

 

 

 

Ведучий

Україна! За її мир і спокій полягли мільйони. Війні не бути. Нехай панує мир! І ми про це подбаємо. Ніхто не забутий, ніщо не забуто.