ПАМ’ЯТКИ ВІЙСЬКОВОЇ ІСТОРІЇ КРАЮ

ПАМ’ЯТКИ ВІЙСЬКОВОЇ ІСТОРІЇ КРАЮЗалюбовський Іван(Бердичівська гімназія №5 Науковий керівник – Вітранюк Галина Миколаївна)

Мій край, це край де я народився і живу. Мій Бердичів - це місто обласного підпорядкування, розташоване на півдні області на відстані 40 км від Житомира, на березі річки Гнилоп’ять, притоки Тетерева. Тут переплелись дивним чином українська, польська та єврейська культури, що і відзначилося на унікальному менталітеті його мешканців. Географічне положення краю бердичівських земель було дуже вдалим – родючі землі та пасовища, велика кількість лісів, поклади руди та глини, розташування на перетині чи близько до основних торгових шляхів. У ХІХ столітті Бердичів був одним з найбільших торгівельних та промислових центрів України.

Моє місто на своєму віку пережило немало трагічних подій, а особливо пов'язаних із військовими діями. У зв'язку з цим воно багате на військові пам'ятки. В основному це пам'ятники, пам'ятні знаки, скульптурні, архітектурні та інші споруди, композиції і об'єкти, що увічнюють пам'ять про події часів Другої світової війни 1939—1945 років, її учасників та жертв.

Дру́га світова́ війна́ — глобальний збройний конфлікт, що тривав від 1 вересня 1939 до 2 вересня 1945 року. Друга світова стала наймасштабнішою та найкривавішою війною в історії людства, великим переламом XX століття, що докорінно змінив політичну карту і соціальну структуру світу. До пам'яток Другої світової війни відносяться і зберігаються державою Україна:• військові кладовища,• військові ділянки на цивільних кладовищах,• братські та поодинокі могили. [1,5] Моє місто багате на такі пам’ятки , так як Друга світова війна не пройшла повз Бердичів, а лишила свої кроваві сліди, які печуть і досі.

Меморіал “Слава Героям!”Площа Соборна, 1, центральна частина міста. Встановлено меморіал “Слава Героям!” (до 2015 року – пам’ятний знак учасникам комсомольсько-молодіжного підпілля).

Події Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. Не дивлячись на жорстокий режим, встановлений окупантами, з серпня 1941 року по лютий 1943 рік у місті діяла підпільна комсомольсько-молодіжна організація, яку створив Антон Рафаїлович Яворський (1911-1943) – воїн Червоної Армії, який потрапив в оточення та опинився на окупованій території. До війни він працював викладачем військової справи Бердичівського машинобудівного технікуму. У серпні 1941 року йому вдалося із числа колишніх випускників і учнів технікуму створити міську антифашистську підпільну організацію, якою він керував до січня 1942 року. . Група Яворського виводила з ладу паровози та вагони, псувала колійне господарство, розповсюджувала антифашистські листівки, які друкувала в підпільній друкарні. У січні окупанти провели масові арешти, і частина підпільників потрапила до рук карателів

Незважаючи на арешти, підпільники продовжували діяти. Групу очолили В. Ю. Завадський та І. А. Левицький. Під Новий 1943 рік бердичівські підпільники готувалися провести ряд диверсійних актів, зокрема, було вирішено підірвати склад з боєприпасами на рафінадному заводі, нафтобазу на Елінгу і приміщення карного батальйону СД. Але здійснити заплановане підпільникам не вдалося – 25-27 грудня 1942 року 12 підпільників заарештували і після тривалих катувань у січні 1943 року розстріляли на території тюрми, після чого скинули у колодязь. По звільненні Бердичева від окупантів підпільників поховали у братській могилі на міському кладовищі по вулиці Пушкіна.

Пам’ятний знак учасникам комсомольсько-молодіжного підпілля. 1968 р. У 1967 році міський комітет комсомолу порушив справу про увіковічення подвигу комсомольсько-молодіжного підпілля та спорудження пам’ятного знаку. Працівниками міськкому під керівництвом першого секретаря Олександра Степановича Клекоти було розроблено проєкт пам’ятника за ескізом Мирослава Ясельського – сина одного з підпільників. Урочисте відкриття пам’ятника відбулося 9 травня 1967 року. Обеліск 3-х ступінчатий, пірамідальний з полірованого лабрадориту. Розміри обеліска 2,25 × 2,25 × 6 м., розміри прапору 1,9 × 1,3 м

Євромайдан, або Революція гідностіЗ 21 листопада 2013 року до лютого 2014 року в країні відбувались акції протесту, передусім, проти корупції, свавілля правоохоронних органів та сил спецпризначення, а також на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України. Ці події згодом отримали назву Революція гідності, або Євромайдан. У ході цих акцій загинуло біля сотні мітингувальників, які мали безпосередній стосунок до ідеї та акції Майдану. 21 лютого 2014 року офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього дня на Майдані відбулось прощання із загиблими повстанцями, яких у жалобних промовах назвали “Небесною сотнею”.

Антитерористична операція на сході країни. Після проголошення у квітні 2014 року незаконними збройними формуваннями так званих Донецької народної республіки (ДНР) та Луганської народної республіки (ЛНР) в Україні офіційною владою було оголошено про проведення Антитерористичної операції. Зоною проведення антитерористичної операції було охоплено Донецьку і Луганську області (з 14 квітня 2014 року), а також Ізюмський район та м. Ізюм Харківської області (14 квітня — 7 вересня 2014 року). Участь в операції прийняла поміж інших і 26-а артилерійська бригада 8-го армійського корпусу ЗС України, яка дислокується в Бердичеві. У районах бойових дій на Донбасі бригада підтримувала вогнем механізовані підрозділи та знищувала живу силу та техніку противника. Нищили ворога бердичівляни і в складі інших військових підрозділів ЗС України та добровольчих батальйонів.

На жаль, не обійшлося без людських втрат – у ході проведення АТО станом на липень 2016 року загинуло 19 бердичівлян та жителів Бердичівського району: Віталій Георгійович Дульчик (1986-2014), Роман Вікторович Абрамов (1986-2014), Євген Андрійович Старіков (1982-2014), Олег Петрович Реготун (1976-2014), Сергій Юрійович Сідлецький (1983-2014), Олександра Володимирович Питель (1983-2015), Олександр Анатолійович Венгер (1969-2015), Сергій Леонтійович Ковтун (1971-2015), Юрій Володимирович Панасюк (1984-2015), Олександр Іванович Ковальчук (1974-2015), Валерій Леонідович Вітківський (1975-2015), Сергій Федорович Гадіуллін (1986-2015), Радислав Олександрович Атішев (1988-2016), Віктор Олександрович Верещак (1971-2014), Павло Володимирович Ящук (1966-2014), Сергій Петрович Коренівський (1981-2014), Олександр Вікторович Сокорчук (1988-2014), Василь Іванович Малянівський (1991-2014), Руслан Бакирович Юсубов (1974-2016).

Ініціатором створення єдиного меморіалу Героям України, які віддали життя за суверенність та незалежність держави, виступила міська влада на чолі з міським головою Василем Мазуром. Ідея полягала у тому, аби біля Вічного вогню поєднати покоління: одне, що воювало в 40-х роках, героїв Небесної сотні та учасників АТО. Цю ідею підтримали громадськість та політичні організації міста. Спорудження меморіалу тривало з березня по травень 2015 року. Початковий пам’ятний знак учасникам комсомольсько-молодіжного підпілля зазнав значних трансформацій: до нього додались дві арки з фігурами журавлів, що символізують два шляхи – дорогу трагічно загиблих на Майдані борців за краще майбутнє та шлях військовослужбовців, які ціною власного життя захищали Україну на сході в зоні антитерористичної операції. Зліва від меморіалу встановлено стенд з прізвищами та фотографіями Героїв Небесної Сотні, справа – стенд з прізвищами та фотографіями воїнів, які загинули в ході АТО. Під час спорудження меморіалу була демонтована плита, під якою знаходилась капсула з рапортом-листом комсомольців 1960-х років до комсомольців 2018 року. Капсула під плитою була відсутня. Вірогідно, вона зникла під час проведення одного з ремонтів пам’ятного знаку, які проводились у попередні роки

Танк Т-34 Східна частина міста, закінчення вул. Європейської, Привокзальна площа. Знаходиться пам’ятний знак військовим частинам, які брали участь у визволенні Бердичева від нацистських загарбників – танк Т-34. Пам’ятний знак було встановлено та урочисто відкрито 5 січня 1974 року, у 30-ту річницю звільнення Бердичева від німецьких загарбників. Встановили танк Т-34 на бетонний п’єдестал по вулиці Молодогвардійській

Пам’ятний знак на місці, де знаходилося єврейське гетто. Вул. Молодогвардійська, 1. В єврейській частині старого Бердичева між міським базаром і річкою Гнилоп’ять на території, що звалась Ятки, німецькі окупанти на початку серпня 1941 року створили гетто для примусового виселення євреїв. До нього відійшли вулиці Староміська, Муромська (нині – 30-річчя Перемоги), Штейнівська (нині – Толстого), Купечівська (нині – Шмідта) та інші, що були забудовані одноповерховими дерев’яно-глиняними старими будинками, не забруковані вулиці, на яких ніколи не висихали калюжі.

Військова дільниця старого загальноміського кладовища. Ділянка займає площу 150 × 50 = 750 м2. З півночі обмежена залізничною колією Козятин-Шепетівка Південно-Західної залізниці. Ділянка утворилася у 1941-1944 рр., коли тут почали проводити поховання загиблих радянських воїнів.Із різних частин міста впродовж 1964-1966, 1970-1972 років сюди були перепоховані останки радянських воїнів. У 32-х братських та 478-ми окремих могилах поховано 1359 воїнів. З них 21 воїн 15-го і 16-го механізованих корпусів, які загинули в оборонних боях за місто в липні 1941 року; 1276 воїнів 24-ї, 117-ї гвардійської, 173-ї, 183-ї, 305-ї, 389-ї стрілецьких дивізій, 12-го окремого гвардійського полку прориву, 44-ї гвардійської танкової бригади, що загинули в боях 3-5 січня 1944 року за звільнення Бердичева від німецьких окупантів; 62 воїни, які померли від ран у госпіталях, що розміщувались у Бердичеві в 1944-1945 рр. Одиночні могили на військовій ділянці, травень 2007 р

Братська могила жертв німецько-фашистського терору 1941-1943 рр. На честь перемоги у Другій світовій війніна вулиці Європейській Встановлено 1965 року

Список джерел та літератури. Статті: Закон України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939—1945 років. 9 квітня 2015 року № 315-VIII»;Іващенко О. Пам’ятки і пам’ятні місця історії та культури на Бердичівщині. Випуск 5. // Житомир: “Полісся”, 2005 р. – 176 с.Іващенко О. М. Пам’ятки і пам’ятні місця історії та культури на Бердичівщині. Випуск 5. // Житомир: “Полісся”, 2005 р. – с. 87Іващенко О. Пам’ятки і пам’ятні місця історії та культури на Бердичівщині. Випуск 5. // Житомир: “Полісся”, 2005 р. – с. 98-99 Електронні ресурси: https://uk.wikipedia.org/wiki/Пам%27ятка_Другої_світової_війни;https://uk.wikipedia.org/wiki/Друга_світова_війна;http://berdychiv.in.ua/пл-привокзальна-танк-т-34-іст/https://uk.wikipedia.org/wiki/Пам%27ятники_Бердичеваhttps://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2020/11/podolskyi_pamiat.pdf