Патріотичний проект "Тільки вільні творять майбутнє"

Тільки вільні творять майбутнє

На сцену виходять учні в однаковому  вбранні. Тримають в руках маски без обличчя. Читають вірш Д.Ріда про втрачене покоління і надію укр. та анг. мовою.

1 учень:

Я – частина втраченого покоління
І я відмовляюся вірити, що
Я можу змінити цей світ.
 

2 учень

Я розумію, можливо, це шокує вас, але
«Щастя вже всередині тебе»
– Це брехня, насправді.
 

3 учень:

Гроші зроблять мене щасливим
І в тридцять років я розповім своїй дитині, що
Він – не найважливіша річ у моєму житті.
 

4 учень:

Мій бос буде знати, що
Мої принципи:
Робота
Важливіше, ніж
сім’я
 

5 учень:

Послухайте:
З давніх пір
Люди живуть сім’ями
але зараз

Суспільство ніколи не буде таким, як раніше
 

1 учень:

Експерти кажуть мені
Через тридцять років я буду святкувати десятиліття свого розлучення.
 

2 учень:

Я не вірю, що
Я буду жити в країні, яку сам створю.
 

3 учень:

У майбутньому
Знищення природи стане нормою.
 

4 учень:

Ніхто не вірить, що
Ми збережемо нашу прекрасну планету.
 

5 учень:

І звичайно
Моє покоління вже втрачено.
Нерозумно вважати, що
Є надія.

Учні прикривають лице маскою.

На сцену виходить дівчина в ролі України

Україна:

Невже…Невже підростає «втрачене покоління»? Не можу збагнути, коли це проросло, коли почали втрачати ціну Честь. Гідність, Людяність? Ні…не хочеться вірити в це! Треба бити тривогу, треба якось боронити наше майбутнє. (Учні виходять зі сцени, коли починають лунати дзвони…) Дзвони Михайлівського золотоверхого собору розбудили нас, кожного…Чому так до щему пройняли вони народ?

На сцену по одному виходять 5 хлопців

1 хлопець: Дзвони забили тривогу, вони рятували тих, хто не хотів втрачати Гідність. Вони розбудили у кожному почуття Честі і любові до СВОЄЇ землі!!!

 

2 хлопець:Український  журналіст  Андрій Хохолкін сказав такі слова: «Я знаю, що таке гідність. Я бачив її. Революція 2013-2014 років…– це протистояння між тими, хто має гідність, і тими, хто не тільки не має її, а й взагалі не розуміє, що це означає. Тільки той, хто має гідність, може знайти в собі сили робити те, що вважає за потрібне, незважаючи на страх. Страх померти.

3 хлопець:Я бачив гідність в очах жінок, що відправляли своїх чоловіків у ніч на Майдан і плакали, бо відпускати страшно, а не відпустити ще страшніше. Бо як потім поважати чоловіка, котрий спить удома тоді, коли інші боронять свободу?

4 хлопець:Але я не бачив гідності в тих, хто, сидячи вдома, казав: «А, нічого не зміниться, все куплено, все прораховано, все вирішено за нас, навіщо витрачати сили?»

5 хлопець:Я бачив гідність у волонтерах-медиках, що виносили поранених під кулями.Але я не бачив гідності в тих представниках «правоохоронних» органів, котрі прицільно стріляли в Червоний Хрест

1 хлопець:Я бачив гідність в очах хлопців, що без бронежилетів, у пластикових касках, прикриті самими тільки дерев’яними щитами, захищали барикади… Хто, ризикуючи, лягав на залізничну колію, щоб не пустити війська в Київ.

 2хлопець: І я не бачив гідності в тих, хто маючи на руці годинник за 600.000 доларів, платив по 200 гривень тітушкам, що пробивали голови молотками захисникам демократії в Україні.

3хлопець:Я бачив гідність у тих, хто лежав засніжений на сходах Генпрокуратури, і я не бачив її в тих, хто запросто, «ідучи на роботу», переступав через цих людей.

4 хлопець:Я бачив гідність у людях, котрі, незважаючи на мороз і блоковане метро, несли їжу й медикаменти на Майдан і в шпиталі. Я бачив гідність українського офіцера, котрий, беззбройний, ішов на озброєних окупантів, я бачив гідність українських ультра…

5 хлопець:Я бачив гідність кримських мусульман, котрі запропонували православним українського патріархату правити служби в своїх мечетях, я бачив гідність у священиках, які повернули мені віру в те, що Церква може бути разом з народом.

3 хлопець:...І ви знаєте, що якщо хтось захоче позбавити нас нашої гідності – то ми зможемо себе захистити. Як не в суді, то на вулиці, співаючи гімн України з коктейлем Молотова в руках.

На фоні відео побиття студентів на Майдані учениця читає вірш Уляни Дубініної:

На мирних студентів з кийками? Ганьба!

Таке не пробачить країна!

Не вдасться зробити з народу раба!

Не станемо ми на коліна!

Кривавий прем’єр і кривавий «гарант»!

Геть руки від мого народу!

Ми – разом! Йдемо на Євромайдан

За наших дітей, за свободу!

Бандитам не місце на нашій землі!

Ми житимем в вільній державі!

Хай чує весь світ, хай почують в Кремлі:

ГЕРОЯМ МАЙДАНУ – СЛАВА!!!

на сцену виходить хлопець з дівчиною, в руках тримають прапори

Хлопець з прапором:     «Юнак з очима, які дуже хотіли жити» — такі слова сказав хірург, котрому принесли закривавленого хлопця з великою раною та сильною кровотечею. Він розповів, що це був хлопчина з очима, в яких було шалене бажання жити. А він, як лікар, не міг нічого для цього зробити,бо рана була смертельна.
  

Дівчина з прапором: Дівчина, яка робила усе можливе, щоб врятувати життя юнака, поділилася в соціальній мережі спогадами про останні хвилини життя хлопця: «Поки я притримувала його руку, щоб поставити крапельницю, він безтями, рефлекторно, інстинктивно (так як він був в комі через тяжку травму) стиснув мої пальці в своїй долоні. Я ніколи не забуду цю, свого роду, спробу втриматися за життя. Ніколи не забуду це останнє рукостискання. Червоний хрест та мітингуючі, які заносили його на носилках в карету швидкої допомоги, кричали: Тримайся! Героям Слава!

Відео репортажів закордонних журналістів про події на Майдані.

Учениця читає вірш Ігоря Старенького

 

Ви запитаєте: «Яка ціна свободи?» –
Для українців надто дорога:
омита кров’ю поколінь народу,
пронесена століттями в серцях.
Ну що ж, настала наша черга
складати жертву на вівтар борні,
за «Заповітом» розривать кайдани,
кропити волю кров’ю ворогів.
Ми не зганьбили славу наших предків,
нових Героїв дали небесам.
Кров на асфальті…Безліч свіжих квітів…
Свободу не дарують просто так…

Дівчата розсипають пелюстки червоних квітів по сцені. Танцюють танець

Дівчина з  прапором:

Навіщо вони йшли вперед? Навіщо? Адже Їм так багато було чого втрачати! Вони пішли на смерть, тому що бути солдатом, це не значить вміти тільки добре стріляти та знатися на тактиці. Бути солдатом - значить не відокремлювати свою особисту гідність від гідності за свою державу. Це значить поважати і любити не тільки те, що є в тобі та на тобі, але й все те, що навколо тебе. Твоя країна. Твоя колиска. Твоя відповідальність

Учениця читає вірш:

 Пролунало в країні мовчання.

Навіть вітер затих на хвилину:

Відбувалось останнє прощання,

Зі словами " Герої не гинуть".

Засвітили свічки в кожнім домі,

І дивилися тихо на небо-

Так летіли у даль невідому

Всі герої, що вмерли за тебе.

Я почула, як плаче держава,

Що синів її в землю ховають.

Ви не вмерли! В Вас вічність і слава,

Бо Герої, як ви, не вмирають!

Хвилина мовчання

Звучить пісня «Пливе кача…»

Пропонується до перегляду відео з висловлюваннями про гідність учнів ліцею різного віку

Україна:

А ви думали, що Україна так просто? Україна — це супер!!! Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни. Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер. Українці з тих націй, які ще вірять у заступництво своїх геніїв, у свої національні символи, у непорушність своїх святинь"

Демонструються картини О.Шупляка про Україну

Учениця читає вірш Л.Костенко

І засміялась провесінь: — Пора! —
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом —
дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра —
усі ідуть за часом, як за плугом.

За ланом лан, за ланом лан і лан,
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом,
вони уже в тумані — як туман —
усі вже йдуть за часом, як за плугом.

Яка важка у вічності хода! —
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом.
Така свавільна, вільна, молода —
невже і я іду вже, як за плугом?!

І що зорю? Який засію лан?
За Чорним Шляхом, за Великим Лугом.
Невже і я в тумані — як туман —
і я вже йду за часом, як за плугом?..

Учень: Доживемо за вас по хвилині, по подиху кожен, по удару серця, по поцілунку, по сну.

Учень: Долюбимо  за вас ваших мам, дітей, наречених,

Учень:  Докажемо за вас, не будемо мовчати, хоча б слово . Адже набрешуть, накрутять, перепишуть і там, і тут. Ви могли б і без нас, просто кулі летіли знову і лупили по вас,вибираючи,кого вб'ють

Учень:Ми будемо  рости за вас помаленьку, по мірі прозріння, дотягнемося до плечей,ухопимся сильніше за них.

Учень:І ви могли б стояти зараз поряд, тут, та від снайпера нема спасіння,

Пісня «Не спи, моя рідна земля»

Відео «Піаніст Майдану»

На сцену виходять учні і читають навпаки вірш Д.Ріда, тримаючи в руках маски: 

 

1 учень:Є надія.

Нерозумно вважати, що

Моє покоління вже втрачено

 

2 учень: І звичайно

 Ми збережемо нашу прекрасну планету

Ніхто не вірить, що.

 

3 учень: Ніхто не вірить, що.

 Знищення природи стане нормою

 

4 учень: у майбутньому

Я буду жити в країні, яку сам створю

Я не вірю, що
 

5учень: Я не вірю, що

Через тридцять років я буду святкувати десятиліття свого розлучення.
 

1учень: Експерти кажуть мені:

 Суспільство ніколи не буде таким, як раніше

але зараз

 Люди живуть сім’ями

З давніх пір

2учень: Послухайте:

 сім’я

 Важливіше, ніж

 Робота

 Мої принципи:

 Мій бос буде знати, що

 Він – не найважливіша річ у моєму житті
 

3 учень:
І в тридцять років я розповім своїй дитині, що

Гроші зроблять мене щасливим

• Це брехня насправді!

4учень: «Щастя вже всередині тебе»

Я розумію, можливо, це шокує вас, але                    

Я можу змінити цей світ

Україна:
і я відмовляюся вірити, що

ВИ – частина втраченого покоління!!!

Діти викидають маски

Хлопець з гітарою і учениця 11 кл виконують англійською мовою пісню про свободу                     .