Павло Тичина "Де не глянь колоски" 4 клас

 

ПАВЛО ТИЧИНА. ДЕ НЕ ГЛЯНЬ – КОЛОСКИ (Уривок із вірша “Де тополя росте”)

Очікувані результати:

- формування предметних компетентностей : ознайомити школярів із життєвим та творчим шляхом Павла Тичини, удосконалювати навички правильного і виразного читання, розвивати образне мислення, зв'язне мовлення.

    формування ключових компетентностей :   уміння вчитися: формувати вміння висловлювати рефлексивні та оцінні судження, моделювати і прогнозувати в межах певного завдання;комунікативної: навчати співпрацювати в парі, групі, колективі;  громадянської: формувати здатність екологічно мислити; виховувати дбайливе ставлення до природи.

Тип уроку: урок набуття нових знань.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА

1. Робота над скоромовкою

Мала Алла кашу мала.  Алла Аню частувала,

Але Аня не хотіла,-  Ананаси Аня їла.

III. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

1. Гра “Хто краще?”  Конкурс на краще виразне читання за особами казки Лесі Українки “Біда навчить”.

2. Гра “Обличчям до обличчя” Учні в парах повертаються одне до одного і переказують казку.

3. Робота в групах. Гра “Дуель” Учні ставлять одне одному запитання за змістом рубрики “Чи уважно ти читав?” (с. 109).

IV. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

1. Етап до текстової діяльності.(Робота в парах) Вставити пропущені букви .

1) Повідомлення теми уроку.

А   Вкр_ _н_      ж  м_в_   -

М_в    т_     с_нц_      дзв_нк_т_ч_,

М_в    т_     з_л_т_     бл_ск_ч_,

Вс_  і   д_вн_сть   і   обн_в_ -

_кр_ _нськ_   м_в_ .

(А   Вкраїни      ж  мова   -

Мов    те     сонце      дзвінкотюче,

Мов    те     золото     блискуче,

Вся  і   давність   і   обнова -

українська   мова .)

- Такі чудові слова про українську мову написав відомий український поет Павло Тичина, з життєвим і творчим шляхом якого ми ознайомимося на уроці

V. СПРИЙМАННЯ Й УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Біографічна довідка. Довідкове бюро.

– Павло Григорович Тичина народився 27 (за іншими свідченнями – 23) січня 1891 року в селі Піски на Чернігівщині в родині сільського дяка і вчителя “школи грамоти”.

Батько майбутнього поета, Григорій Тимофійович, не був схожий на тих дяків, які вчили дітей по селах. Він мав талант педагога. Годинами сидів маленький Павлусь на печі і слухав, як батько розповідає дітям урок. Від нього вперше дізнався хлопчик, що таке потяг, пароплав; чому сонце велике, а зорі – маленькі. Так, сидячи на печі, він читати і навчився. А ще батько був музично обдарованою людиною: мав тонкий слух і чудовий голос.

Багато казок і пісень знала мати – добра,

мила Марія Василівна, яку так любив Павлусь. Вона також мала гарний голос. Вечорами збиралася сім’я, батько грав на гармонії, а всі співали.

Початкову освіту хлопчик здобув у сільській школі. Від своїх однокласників він відрізнявся музичними та вокальними здібностями, а любов до музики і художнього слова прищепила Павлусеві його вчителька – Серафима Миколаївна Морачевська. Оцінивши чудовий голос і слух хлопця, вона порадила батькам віддати Павла в один із монастирських хорів Чернігова.

Подальшу освіту хлопець здобував у Чернігові, де минули майже всі його “учнівські роки”: співав у монастирському хорі, навчався в бурсі та семінарії, навіть керував семінарським хором. Тут познайомився з Григорієм Верьовкою, який згодом став відомим композитором і керівником хору.

Мав Павло і неабиякий хист до малювання, водночас цікавився театром. Усі захоплювалися талантом Павла. Де б він не був – на уроках малювання, які іноді проходили під його керівництвом, на репетиціях оркестру чи хору – всюди був повний порядок. І так усе життя.

Початковий період творчості П. Тичини припадає на роки навчання у Чернігівській духовній семінарії. У Чернігові юний поет познайомився з Михайлом Коцюбинським, який назвав Тичину справжнім поетом.

Гортаючи сторінки дитячих поезій Павла Тичини, ми ніколи не назвемо їх спадщиною, бо палають вони вічно живим полум’ям любові до рідного краю, народу, в серці з якими пройшов поет півстоліття свого життя.

2. Опрацювання статті “Павло Тичина”

Гра “Рибки”. Мовчазне читання учням тексту, кожен – у своєму темпі

Гра Мікрофон

– Коли і де народився П. Г. Тичина? – Ким був його батько?

– Якими талантами володів поет?– Де жив П. Г. Тичина?– Які вірші поета ви читали раніше?

3. Фізкультхвилинка

4. Опрацювання вірша Павла Тичини “Де не глянь – колоски” (с. 110)

1) Виразне читання вірша вчителем.

– Який настрій викликав у вас вірш?– Які картини ви уявляли, слухаючи його?

2) Робота в парах. Підготовка до виразного читання вірша.

Учні в парі читають вірш. Визначають, з якою інтонацією, силою голосу слід читати вірш. Виділяють слова, які необхідно виділити інтонацією при читанні.

3) Виразне читання вірша учнями.

4) Аналіз змісту вірша.

– З якою інтонацією слід читати перше речення?– Які почуття в ньому передає поет?

– Чому поет говорить про колоски, що вони всі в злоті-сріблі?– З чим П. Тичина порівнює ліски?

5) Гра “Добери риму”.

Землі – … (сріблі).Блись-блись – … (простяглись).

6) Робота за ілюстрацією.

– Розгляньте ілюстрацію Євгена Матвєєва.– Кого художник зобразив на ілюстрації на передньому плані? Що художник зобразив на задньому плані? Які кольори він використав?– Який настрій вони створюють?

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

– З творчістю якого поета ознайомилися на сьогоднішньому уроці?

– Що вам найбільше запам’яталося?

– З яким настроєм завершуєте урок?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Знайти і прочитати вірш Павла Тичини “Де тополя росте”. Проілюструвати його.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

А   Вкр_ _н_      ж     м_в_   -

М_в      т_       с_нц_        дзв_нк_т_ч_,

М_в      т_        з_л_т_        бл_ск_ч_,

Вс_    і      д_вн_сть      і   обн_в_ -

_кр_ _нськ_       м_в_ .

 

 

А   Вкр_ _н_      ж     м_в_   -

М_в      т_       с_нц_        дзв_нк_т_ч_,

М_в      т_        з_л_т_        бл_ск_ч_,

Вс_    і      д_вн_сть      і   обн_в_ -

_кр_ _нськ_       м_в_ .

 

А   Вкр_ _н_      ж     м_в_   -

М_в      т_       с_нц_        дзв_нк_т_ч_,

М_в      т_        з_л_т_        бл_ск_ч_,

Вс_    і      д_вн_сть      і   обн_в_ -

_кр_ _нськ_       м_в_ .

 

 

 

А   Вкраїни      ж  мова-

Мов    те     сонце      дзвінкотюче,

Мов    те     золото     блискуче,

Вся  і   давність   і   обнова - українська   мова .

 

            Павло Тичина

– Павло Григорович Тичина народився 27 (за іншими свідченнями – 23) січня 1891 року в селі Піски на Чернігівщині в родині сільського дяка і вчителя “школи грамоти”.

Батько майбутнього поета, Григорій Тимофійович, не був схожий на тих дяків, які вчили дітей по селах. Він мав талант педагога. Годинами сидів маленький Павлусь на печі і слухав, як батько розповідає дітям урок. Від нього вперше дізнався хлопчик, що таке потяг, пароплав; чому сонце велике, а зорі – маленькі. Так, сидячи на печі, він читати і навчився. А ще батько був музично обдарованою людиною: мав тонкий слух і чудовий голос.

Багато казок і пісень знала мати – добра, мила Марія Василівна, яку так любив Павлусь. Вона також мала гарний голос. Вечорами збиралася сім’я, батько грав на гармонії, а всі співали.

Початкову освіту хлопчик здобув у сільській школі. Від своїх однокласників він відрізнявся музичними та вокальними здібностями, а любов до музики і художнього слова прищепила Павлусеві його вчителька – Серафима Миколаївна Морачевська. Оцінивши чудовий голос і слух хлопця, вона порадила батькам віддати Павла в один із монастирських хорів Чернігова.

Подальшу освіту хлопець здобував у Чернігові, де минули майже всі його “учнівські роки”: співав у монастирському хорі, навчався в бурсі та семінарії, навіть керував семінарським хором. Тут познайомився з Григорієм Верьовкою, який згодом став відомим композитором і керівником хору.

Мав Павло і неабиякий хист до малювання, водночас цікавився театром. Усі захоплювалися талантом Павла. Де б він не був – на уроках малювання, які іноді проходили під його керівництвом, на репетиціях оркестру чи хору – всюди був повний порядок. І так усе життя.

Початковий період творчості П. Тичини припадає на роки навчання у Чернігівській духовній семінарії. У Чернігові юний поет познайомився з Михайлом Коцюбинським, який назвав Тичину справжнім поетом.

Гортаючи сторінки дитячих поезій Павла Тичини, ми ніколи не назвемо їх спадщиною, бо палають вони вічно живим полум’ям любові до рідного краю, народу, в серці з якими пройшов поет півстоліття свого життя.