Педагогічна діагностика і виховний процес, як складові розвитку виховної системи

Про матеріал

Діагностичний підхід, як важлива умова професійної позиції класного керівника.

Найважливішою функцією класного керівника є виховна. Бути вихователем - це означає вміти трансформувати цілі, що їх поставило суспільство перед навчальним закладом, у конкретні педагогічні завдання - формування необхідних якостей особистості у кожного учня.

Перегляд файлу

Стаття.                                                                          Чупринська Т.В.

 

Педагогічна діагностика і виховний процес,

як складові розвитку виховної системи.

 

 

Діагностичний підхід, як важлива умова професійної позиції класного керівника.

      Найважливішою функцією класного керівника є виховна. Бути вихователем - це означає вміти трансформувати цілі, що їх поставило суспільство перед навчальним закладом, у конкретні педагогічні завдання - формування необхідних якостей особистості у кожного учня.

      Виховна робота у навчальному закладі здійснюється повсякденно, якщо класний керівник може у кожній справі побачити велику мету, якщо він живе життям учнів. Тобто виховна функція полягає в організації діяльності з переведення загальнолюдських цінностей у свідомість і досвід поведінки учнів крізь вияв власного ставлення класного керівника, організацію життєдіяльності учнів. Зрештою метою виховання є самовиховання учнів, тобто спонукати його до самопізнання, до керування своїх розвитком.

      Для того, щоб вирішати це завдання, сучасному класному керівнику необхідно дві ролі: за допомогою діагностики прослідковується результативність роботи учнів і учителя; діагностика з інструменту тільки пізнання перетворюється в інструмент формування.

      Як бачимо, педагог стає майстром тоді, коли він може налагодити взаємодію з учнями на засадах рефлективного керування: вміє організувати доцільну діяльність учнів і бачить не лише наслідки предметного плану, а й зміни в розвитку вихованців.

      Педагогічна діагностика - це педагогічна діяльність, спрямована на вивчення і пізнання стану об’єктів виховання з метою співробітництва з ними і управління процесом виховання.

       При діагностичному підході до формування загальної мети виховання, визначають такі основні компоненти:

       а) соціальні риси;

       б) власний життєвий довід;

       в) інтелектуальні риси;

       г) генетичні риси.

      Педагогічна діагностика як самостійна галузь педагогічної діяльності класного

       Згідно з основними принципами діагностичний підхід створює наступні організаційні - педагогічні умови, що забезпечують ефективність педагогічного впливу класного керівника:

       а) надання виховному процесу особливостей, які максимально моделюють реалії життєдіяльності;

       б)  залучення учнів до різноманітних форм і видів виховної діяльності, що активізує самостійність, ініціативу, винахідливість учня, тобто створює базу для розвитку її творчих здібностей;

      в)  цілеспрямований вияв і розвиток творчої індивідуальності кожного учня.

       Таким чином, діагностичний підхід у діяльності сучасного класного керівника будується на певних принципах і дотриманні відповідних організаційно - педагогічних умов і передбачає три типи діагностики: початкову, коректуючи, узагальнюючу.

       Початкова діагностика пов’язана з плануванням і управлінням виховною роботою. На даному етапі класний керівник вивчає рівень вихованості учнів, рівень розвитку учнівського колективу.

       Коректуюча  діагностика  проводиться під час самого процесу організації діяльності учнівських колективів, орієнтує класного керівника на зміни, що відбуваються в розвитку учнів і учнівських колективів.

       Коректуюча  діагностика дозволяє класному керівникові швидко, точно і з мінімумом помилок корегувати свою роботу і вдосконалювати стиль взаємин з учнями, результативність виховної роботи.

      Узагальнююча  діагностика  дає головні дані для корекції педагогічного впливу протягом наступного навчального року.  Вона проводиться в кінці кожного навчального року.

      Діагностика необхідна для підвищення ефективності виховної роботи вчителя і передбачає наступну структуру її об’єктів.

 

Структура об’єктів педагогічної діагностики.

1. Діагностика особистості учня.

 Діагностика особистості учня - це виявлення індивідуальних особливостей рівнів вихованості кожного учня та загального його розвитку.

      При цьому вивчається:

      а) спрямованість особистості ( потреби, інтереси, переконання, ціннісні орієнтації, мотиви, установки, система ставлення);

      б) пізнавальна і навчальна культура;

      в) здоров’я і фізична культура;

      г) культура поведінки і спілкування;

      д) умови сімейного виховання;

      е) характерологічні особливості  (характер, темперамент, воля, пам’ять, звички).

      Головним в роботі вихователя  А.С Макаренко вважав систематичне вивчення дітей, спостереження за їх поведінкою, врахування елементарних

дрібниць.

     Вивчення особистості учня, знання відхилень в його розвитку дозволяють виробити обґрунтований і конкретизований план педагогічної діяльності.

        Діагностика пов’язана з визначенням шляхів досягнення виховної мети.

      Діагностика в виховних технологіях виступає, як індикатор і як метод виховання. Якщо діагностика проводиться цілеспрямовано, вона перетворюється в засіб керівництва організованим самопізнанням. Підвищує ефективність індивідуального підходу, дає необхідну інформацію педагогам і батькам, поєднує педагогічну науку і практику через виховні технології.

      Принципи виховних технологій:

     1) демонстрація виховного процесу - це мета і засіб перебудови виховної діяльності, розвиток педагогіки співробітництва та творчої діяльності, перебудова взаємовідносин вчителів, учнів, адміністрації.

      2) системність виховної роботи передбачає діяльність усіх структурних виховних підрозділів навчального закладу в їх єдності та взаємодії, які забезпечують оптимальний розвиток та формування творчої діяльність учня.

      3) гуманізація виховання забезпечує організацію навчального закладу на повноцінність сучасного якісного виховання із вивченням і пізнанням національної культури, пропагування ідеї людяності, добра, справедливості,

Честі у виховній діяльності.

       4) індивідуалізація виховного процесу в навчальному закладі передбачає всебічне стимулювання здібностей кожного учня, розвиток кожної особистості з урахуванням її інтересів, мотивів, відмінностей в інтелектуальній, емоційно - вольовій, дієво - практичній сферах.

      5)   оптимізація виховної роботи в навчальному закладі передбачає досягнення кожним учнем найвищого рівня вихованості, вироблення умінь і навичок, опанування різними способами творчої діяльності.

     Педагогічна діагностика пов’язана зі збиранням, збереженням, опрацюванням інформації і використанням її для управління навчально - виховним процесом.

     Результати вивчення можуть обговорюватись на педагогічній раді, батьківських зборах, в індивідуальній бесіді з учнями, з групою активістів, тобто в різній формі і різними методиками. Все залежить від індивідуальних особливостей учнів, рівня сформованості громадської думки і захищеності особистості в колективі, авторитету активу і самого класного керівника.

     Вивчення вихованості учнів складається з наступних етапів.

     Перший етап - осмислення мети і завдань виховання, конкретизації їх, аналіз запропонованої програми і процедури вивчення.

     Другий етап - складання попередньої характеристики вихованості учня класним керівником.

     Третій етап - залучення до аналізу вихованості самих учнів, активу групи, батьків і педагогів.

      2. Діагностика учнівського колективу. 

      Діагностика учнівського колективу - це виявлення виховних можливостей колективу та умов для індивідуального розвитку особистості.

      Вивчаються: структура, особливості міжособистісних стосунків, основні цінності, ставлення до навчання, виховання в навчальному закладі, характер громадської думки, згуртованість колективу, основні види ініціативної діяльності, форми дозвілля.

      Сформованість учнівського колективу доцільно оцінювати у двох напрямках - в учнівському колективі і шляхом підключення учнів до аналізу навчально - виховного процесу.

       Але перш ніж залучати учнів до аналізу різних ситуацій, потрібно сформувати в них відповідні вміння: співвідносити явища, які аналізуються, з нормами і правилами поведінки; визначати моральну значимість аналізованого; встановлювати причинно - наслідкові зв’язки; передбачати можливі результати; мотивувати свою оцінку; самостійно приймати рішення.

      Якщо колектив знаходиться на низькому рівні розвитку, то класний керівник виступає організатором його діяльності. Його завдання полягає в тому, щоб зруйнувати негативні установки, перебудувати стосунки, які склалися. А для цього потрібно виділити ядро колективу і опертися на нього. Вченими встановлено, що класний керівник може управляти розвитком колективу:

  • якщо добре знає вихованість, індивідуальні особистості і можливості кожного учня і окремих груп учнів;
  • зміцнює і розширює актив, розвиває організаторські навики і вміння всіх учнів, озброїть їх знанням виховних функцій колективу;
  • володіє конкретними знаннями стану його розвитку в цілому і за окремими ознаками;
  • розвиває ініціативу і саморегуляцію на основі самоаналізу, самоконтролю засвоєних критерій моральної вихованості особистості і колективу учнів;
  • змінює співвідношення сил у колективі за рахунок збільшення кількості учнів з позитивним досвідом моральної поведінки, переведення учнів з нестійкою саморегуляцією і моральною поведінкою в активну позицію;
  • змінює відповідно до рівня розвитку колективу власну педагогічну позицію.

 

3.  Діагностика виховного процесу.

      Діагностика виховного процесу - це виявлення ефективності, аналіз затрачуваних педагогом зусиль, одержання всебічної інформації про характер впливів навколишніх мікро та макросередовищ на розвиток учнів.

      Процес виховання - це процес управління і обміну інформацією.

      Основним елементом виховного процесу є вихована ситуація. В ній перехрещуються складні взаємостосунки особистості учня, класного керівника, колективу, середовища, суспільства. Основу ситуації становить виховна взаємодія, яка має відповідну мету і стосовно неї зміст і засоби виховання. В поняття  «виховна ситуація» включається вплив класного керівника, вплив його особистості на учня, діяльність колективу, а також інші впливи, які достатньо значимі для даної ситуації.

      Тому результати виховання віддалені, але діагностування виховного процесу, як в виховної ситуації, можливе.

      В педагогічній науці виховний процес розглядається як процес складний, динамічний і системний. Це означає, що його характерні цілісності, взаємозв’язок зовнішніх і внутрішніх властивостей.

      Враховуючи специфіку виховного процесу і результати проведеного вивчення, вчені виділяють дотримання алгоритму виховного процесу як головні умови вдосконалення діяльності класного керівника.

      Алгоритм виховного процесу.

     1. Знання головної мети, завдань і змісту процесу виховання, виділення актуальних проблем виховання. Розуміння основних психолого - педагогічних понять, володіння провідними формами і методами виховної роботи.

      2. Аналіз рівня відповідності результатів виховної роботи, меті виховання,  розуміння причин, які впливають на неоптимальне вирішення завдань виховання.

      3. Передбачення результатів своєї роботи, вміння порівняти реальні результати із загальною метою виховання, бачити суперечності, будувати обґрунтовані гіпотези. Визначення системи «перспективних ліній»: близьких, середніх, далеких. Перспективне планування діяльності із врахуванням завдань розвитку особистості і колективу учнів.

      4. Конкретизація завдань із врахуванням результатів, вивчення головних об’єктів виховання і прогнозів  - перспектив.

      5. Вирішення комплексу виховних завдань меншим числом заходів.

      6. Вироблення конкретної програми діяльності як логічної ланки процесу виховання. Педагог повинен продумати, як змінити позицію вихованців, викликати позитивні внутрішні мотиви і переконання.

       7. Проектування розвитку особистості, включення учнів у таку систему діяльності та стосунків, яка збагачує їх позитивний досвід, зміцнює морально - ціннісні позицію. При цьому класний керівник не лише організовує діяльність адекватну виховній меті і завданням, але й створює умови для прояви позитивних якостей учнів.

      8. В реалізації програми виховної роботи важливо враховувати і можливості самого педагога, його сильні і слабкі сторони, забезпечити використання найбільш доцільних в даних конкретних умовах методи та засоби виховання, творчий ріст вчителя.

      9. Проведення проміжного контролю, аналізу результатів діяльності, рівня вихованості учнів і рівня розвитку учнівського колективу.

      Таким чином, при умові логічної побудови виховного процесу на діагностичній основі, класний керівник звільняється від недоцільних заходів, обґрунтовано вибирає зміст, форми і методи роботи, тобто усвідомлено будує процес виховання і управляє успішним становленням особистості учня, з меншими затратами сил і часу досягає позитивних успіхів у вихованні.

      Основні методи педагогічної діагностики.

      І. Загальні методи вивчення особистості і колективу:

      а) інформаційно - констатуючи (анкета, інтерв’ю, бесіда, анкета - коментар, ранжування);

      б) оцінюючі  (рейтинг): компетентні судді, експертна оцінка, незалежні характеристики, оцінка, самооцінка.

      ІІ. Продуктивні методи: вивчення творчості учнів, тести - особистісні, тести - ситуації.

      ІІІ. Дієво - поведінкові методи: спостереження ( пряме, опосередковане спостереження - включення і т.д.), дискусії, диспути, аналіз у взаємодії, ситуації (природні, штучні), соціометричні методи, встановлення референтності особистості і колективу.

      Така класифікація методів педагогічної діагностики дозволяє визначити зв’язок між методами діагностики, можливостями створених з їх допомогою моделей, описати і прогнозувати результат виховання і сам процес досягнення педагогічної мети.

      Функції кожного окремого методу можуть змінюватись залежно від засобу його використання і від того, яку інформацію з допомогою конкретного методу ми хочемо отримати.

      Отже, педагогічна діагностика, як один з найважливіших етапів впровадження виховних технологій, дозволяє об’єктивно оцінити результати виховної роботи, побачити сильні і слабкі сторони впливу на учнів, учнівський колектив, сприяє переходу процесу діяння учнів в саморух.

 

 

 

Література:

1. Кірсанов В.В.  Психолого - педагогічна діагностика. Підручник - К.: «Альтерпрес» 2002.

2. Підласий І.П. Діагностика та експертиза педагогічних проектів. - К.: Україна, 1998.

3. Вишневський О.І. Гуманізація шкільного життя. // Рад. школа. - 1990 - №1

4. Волинець А.П. Сучасні педагогічні інновації і школа майбутнього. // Рад. школа. - 1993. - ?8

 

 

doc
Додано
26 липня 2018
Переглядів
758
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку