Педагогічний експеримент.Click-навчання

Педагогічний експеримент

Педагогічний експеримент – метод збору педагогічних фактів в спеціально створених умовах, що дають можливість вивчення та перевірки педагогічних впливів згідно проблеми дослідження.

Педагогічний експеримент є комплексним методом і тому передбачає поєднання методів спостереження, бесіди, анкетування, створення спеціальних ситуацій тощо на всіх етапах кожного з видів експерименту.

Сучасні методи, методики та технології реалізації педагогічного експерименту досить великою мірою орієнтовані на застосування комп’ютера, або передбачають можливість його застосування. Доцільний підбір необхідного комп’ютерного інструментарію є важливим фактором забезпечення належного рівня організації дослідження, без цього практично неможливо провести сучасний експеримент. Використання комп’ютера стає системним, і тому можна говорити про появу комп’ютерної технології педагогічного експерименту.

До практичних результатів педагогічного експерименту відносяться конкретні методичні вказівки, рекомендації щодо навчання, виховання, інших видів педагогічної діяльності. Тобто результат дослідження має бути поданий так, щоб його можна було використати в науковій практичній діяльності.

На етапі впровадження ефективно застосовуються комп’ютерні технології. В результаті дослідження може бути розроблено дистанційний навчальний курс, електронний підручник або комп’ютерний засіб навчання. Створення сайтів експерименту, проведення форумів з питань експерименту дає можливість стеження за процесом впровадження, керування функціонуванням об’єкту впровадження, встановлення зворотного зв’язку, поширення інформації щодо результатів впровадження та подальших досліджень.

Результати педагогічного дослідження у порівнянні з уже відомими в науці даними виконують різні функції – уточнюють або розширюють окремі теоретичні чи практичні положення освітнього процесу чи методики вивчення, одержані результати можуть також відкривати нові аспекти досліджуваної проблеми, виокремлювати нові елементи, не відомі раніше.

КОМП’ЮТЕРНА ТЕХНОЛОГІЯ ПЕДАГОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

ГЛОСАРІЙ

Аналіз продуктів діяльності – метод психолого-педагогічний, за допомогою якого досліджуються об’єктивні результати діяльності людей (аналіз малюнків, щоденників, результатів музичної та літературної творчості тощо).

Анкета – опитувальний листок, що містить набір запитань, підготовлених експериментатором, пов’язаних у єдине ціле певною дослідницькою метою.

Анкетування – метод психолого-педагогічний, передбачає письмове (іноді усне) опитування значної кількості людей за допомогою анкет.

Бесіда – метод психолого-педагогічний, що полягає у з’ясуванні досліджуваного явища (знань, переконань, інтересів, розуміння явищ, розв’язання життєвих та навчальних завдань, ставлення до колективу та інших людей тощо) у формі вільного спілкування з учасниками, що проводиться за певним планом і переліком питань, що потребують вивчення.

Валідність – здатність тесту, процедури або приладу справді вимірювати ту ознаку, для якої їх призначено.

Гіпотеза – це припущення, можлива відповідь на запитання, яке міститься в проблемі.

Експеримент  – метод пізнання, при якому психолого-педагогічні явища вивчають у спеціально створених або контрольованих умовах.

Експеримент лабораторний – вид експерименту, що проводять в лабораторних умовах, тобто за допомогою спеціальної апаратури, приладів для реєстрації рухових, мозкових, мовних та інших реакцій.

Експеримент природний – вид експерименту, що відбувається в звичайних умовах. Експериментатор залучається до педагогічного процесу, під час якого здійснюється вивчення досліджуваного явища.

Експеримент психолого-педагогічний (є варіантом природного експерименту) застосовується для розв’язання важливих питань психології навчання та виховання, що досліджуються безпосередньо під час навчально-виховної діяльності.

Перехресний психолого-педагогічний експеримент – різновид експерименту, при якому одна або декілька вибірок із популяції здійснюються в один і той самий момент часу.

Лонгітюдний психолого-педагогічний експеримент – різновид експерименту, коли одні і ті самі досліджувані обстежуються протягом певного часу або через деякі проміжки часу, щоб визначити, які зміни у них відбуваються (успішність, рівень знань, навчальних досягнень тощо).

Експеримент констатувальний – етап (різновид) експерименту, що полягає в констатації стану або рівня розвитку тих чи інших психолого-педагогічних явищ на момент проведення дослідження.

Експеримент формувальний  – етап (різновид) експерименту, що полягає у вивченні психолого-педагогічного явища в процесі його цілеспрямованого формування. Експеримент контрольний – етап (різновид) експерименту, який проводиться з дітьми такого ж віку, як і при формувальному експерименті, які знаходяться в подібних умовах навчання та виховання, але їх не піддавали формувальним впливам. Інструментарій діагностичний – охоплює тести, анкети, бесіди, інтерв’ю, що застосовуються в процесі дослідження для діагностики властивостей особистості. Інтерв’ювання – метод психолого-педагогічний, різновид методу бесіди, що також проводиться за підготовленим планом, але, на відміну від бесіди, експериментатор записує відповіді співрозмовника, не висловлюючи власного судження.

Метод – спосіб побудови і обґрунтування педагогічного знання, являє собою цілеспрямовану послідовність операцій або дій, що впорядковані згідно певним чином заданої сукупності прийомів або правил.

Методика експерименту – це сукупність взаємопов’язаних методів психолого-педагогічного дослідження, спеціально підібраних відповідно до цілей та завдань експерименту.

Методологія науки – вчення про принципи, форми і методи наукового пізнання. Методологія педагогічного дослідження – концептуальний виклад цілі, методів, принципів, концепції науково-педагогічної дослідницької діяльності.

Методологічні засади педагогічного дослідження – це сукупність теоретичних концепцій, підходів, вчень, що виступають науковим підґрунтям дослідження. Моніторинг – метод психолого-педагогічний, передбачає відстеження досліджуваного явища протягом певного часу для виявлення його дійсного стану та тенденцій розвитку.

Надійність – характеристика тесту, вимірювальної процедури, полягає в тому, що результати експерименту постійно відтворюються для тих самих досліджуваних або за тих самих умов.

Об’єкт дослідження – це процес або явище, що існує незалежно від суб’єкта пізнання, що обраний для вивчення.

Предмет дослідження – це властивості, якості, аспекти, функції, що знаходяться в межах об’єкту дослідження.

Процедура у педагогічному дослідженні полягає у виявленні і точній фіксації послідовності кроків в процесі тестування учасників в кожній групі, при цьому складається чіткий конструктивний опис кожної процедури, який при необхідності надається учасникам дослідження.

Спостереження – метод дослідження педагогічних явищ, що полягає у їх цілеспрямованому та планомірному сприйнятті та фіксації результатів.

Технологія педагогічного дослідження – система (послідовність) взаємопов’язаних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур, спрямованих на отримання достовірних висновків щодо педагогічного процесу або явища, що досліджується.

Технологія експерименту комп’ютерна  – сукупність комп’ютерних процедур, що здійснюються в ході реалізації експерименту (збору, зберігання, обробки, інтерпретації даних, встановлення валідності та надійності результатів тощо).

ІНТЕРНЕТ-ПОСИЛАННЯ

http://www.psylist.net/index.html Сайт PsyList.net. Психологічні, психолого-педагогічні тести, стимульний матеріал, методики, хрестоматія та статті з психолого-педагогічної тематики, словник, бібліотека.

http://www.apa.org/ethics/code2002.html APA Ethical Code. Етичний кодекс американської психологічної асоціації, що вступив в дію в 2003 р.

http://www.vanguard.edu/faculty/ddegelman/amoebaweb/index.aspx2docid=853 AmoebaWeb. Research Methods. Сторінка, присвячена методам психологічних досліджень. Містить ресурси з статистичних методів обробки результатів досліджень, питань визначення валідності та надійності, різних типів методів.

http://www.socialpsychology.org/methods.htm Research Methods and Statistics Links by Subtopic. Сторінка містить посилання на ресурси з методології соціально-психологічних досліджень, етики досліджень, статистичних методів, програмного забезпечення для обробки даних на комп’ютері користувача та дистанційно та інших.

http://www.psvwww.com/resource/bvtopic/software.html Software for Psychologists and Psychology students. Сторінка сайту PsychWeb, що містить програмне забезпечення для психологічних досліджень.

http://www.psvwww.com/resource/bytopic/testing.html Testing and Assessment. Сторінка сайту PsychWeb, присвячена тестуванню та оцінюванню.

http://www.du.edu/psvchology/methods/experiments.htm Experiments in

Psychology. Сторінка, присвячена психологічним експериментам. Містить програмне забезпечення вільного доступу, за допомогою якого можна відтворити низку класичних експериментів, а також корисні посилання.

http://www.du.edu/psychology/methods/concepts/index.htm Visualizing Statistical Concepts. Сторінка містить програмне забезпечення для візуалізації основних статистичних понять.

Click-навчання

Світ змінюється і мислення людей змінюється разом зі світом. А освіта повинна змінюватися разом із мисленням.

Клік-навчання – це технологія, що враховує і переваги, і недоліки кліпового мислення, що притаманне сучасним людям, і особливо новому поколінню. Дослідження так званого «кліпового» мислення, що стало відповіддю на інформаційний вибух середини XX ст., показують, що мозок людини стрімко змінюється в бік здатності переробляти величезні обсяги інформації, поданої в динамічній формі.

У США вперше усвідомили небезпеку кліпового мислення наприкінці ХХ ст.

Паралельно з дослідженнями кліпового мислення відбувалися пошуки способів його коригування. У низці провідних країн навіть розроблено спеціальні тренінги, де привчають зосереджувати увагу на одному предметі тривалий час. На заняттях використовують завдання з інформатики, відгадують загадки, промовляють скоромовки й застосовують інші прийоми для відновлення розумових здібностей. Таке коригування розумових здібностей скидається радше на лікування. Та чи потребує лікування навичок нового цифрового покоління?

Що таке це кліпове мислення і як воно виявляється? Щоб це поняття стало зрозумілим поколінню, яке ознайомилося з гаджетами вже в дорослому віці, пропонуємо уявити, що ви переглядаєте кілька телевізійних каналів водночас у пришвидшеному режимі, і ці канали постійно змінюються.

Сприйняття світу зводиться до сприйняття коротких яскравих кліпів. Сучасні молоді люди і, зокрема, наші вихованці опановують інформаційні технології раніше, ніж мовленнєві навички, а використання комп’ютера й інших гаджетів стає для них логічним продовженням свого «Я». Діти інтернет-покоління можуть одночасно слухати музику, спілкуватися в чаті, бродити мережею, редагувати фотографії та робити уроки. Але, зрозуміло, платою за багатозадачність стають неуважність, гіперактивність, дефіцит уваги та перевага поверхового візуального сприйняття над глибоким логічним аналізом тексту. Тож дедалі частіше вчителі шкіл, керівники гуртків позашкільних освітніх установ відзначають нездатність школярів довго зосереджуватися на певній інформації, працювати з текстами великого обсягу, робити аналітичні висновки, точно й лаконічно формулювати свою думку.

Що робити педагогам? Як працювати з такими дітьми і підлітками?

Оскільки зрозуміло, що повернути час назад не вийде, потрібно опановувати нові методи й педагогічні прийоми. Роботу слід будувати за двома напрямами: з одного боку, подавати матеріал відповідно до особливостей кліпового мислення, з другого – розвивати логічне, системне, понятійне мислення. Головний секрет успіху педагогічного процесу – динамічність та яскравість, форми роботи мають змінюватися в один click. Змінюються часи, змінюється світ, змінюються люди і водночас має змінюватися освітній процес. Традиційна методика навчання дітей у межах класно-урочної системи, яку ми отримали в спадок від Яна Амоса Коменського, працює, однак час вимагає нових ефективних і результативних форм і методів роботи. Сучасне покоління молоді, яке за своїм бажанням в один клік може отримати доступ майже до будь-якої інформації з усіх куточків земної кулі, дедалі більше виявляє пасивність на заняттях, радше приділяє увагу не освітньому процесу, а гаджетам, адже в мережі життя цікавіше, динамічніше, яскравіше. Як педагогам, зокрема, навчитися працювати з дітьми, які мають кліпову свідомість? Ці діти ніколи не будуть такими, як ми чи наші батьки. Вони інакші, бо й світ інакший. Організація освітнього процесу має допомагати їм пристосуватися до сучасного життя та майбутнього, а не повертати їх у минуле.

 Отже, Методику «Сlick – навчання» спрямовано на розуміння потреб та особливостей нового покоління й осучаснення освітнього процесу відповідно до вимог інформаційного суспільства.

Методика організації освітнього процесу

Ми всі не один раз чули, що сучасне покоління відрізняється від попереднього. І не даремно, адже змінилися не тільки віяння і настрої у суспільстві, а й основа основ – мислення людини.

Що це за кліпове мислення і яке значення воно має для освіти загалом, а також для кожного педагога окремо, як працювати з таким поколінням? Давайте з’ясуємо!

Чим, на вашу думку, відрізняються люди з кліповим мисленням.

Це погана якість мислення чи ні?

Суть кліпового мислення не в отриманні фрагментованих знань, а у фрагментуванні окремої інформації з великого потоку. Тобто нема окремо Світового океану, складової частини тіла людини, хімічної речовини або процесу дегідратації – ці всі поняття для кліперів об’єднує термін «вода». Набагато простіше за­пам’ятати слово «вода» і побудувати від нього паралелі, ніж запам’ятовувати усі поняття в основі яких є вода. Ця система організації знань дуже схожа на те, як ми в інтернет-мережі шу­каємо інформацію в пошуковиках. Ми вводимо одне слово, а пошукова система нам пропонує варіанти. Так саме і діти з кліповим мисленням орієнтуються у світі та пізнають його.

Чи система освіти готова до таких дітей?

Невже немає методів роботи з кліперами,  які можуть стати в пригоді педагогу сьогодні?

Усе є, але потребує осучаснення. Звичайна предметна організація шкільного та іншого навчання не відбудовує хаотичні, на перший погляд, необхідні зв’язки в розумі людини з кліповим мисленням, а одноманітність розгляду «проблеми» змушує мозок кліпера вигадувати ще купу історій в голові, які відволікають у процесі навчання. Саме тому для сучасних дітей більш за все підходить інтегрований метод пізнання.

Наведу розповідь дитини з кліповим мисленням. У той час, як усі діти вчать як віршик таблицю множення у класі і ретельно повторюють її за вчителькою, що 2 помножити на 2 дорівнює чотири, 2 на 3 буде шість, дитина дивилась у вікно, де на дереві сиділо три сороки. Дивилась вона на тих сорок і розуміла, що якщо додати три сороки до двох, то буде п’ять, а якщо помножити, то це буде шість. Тобто дитина сама собі розповіла історію, щоб зрозуміти як працює система з тим множенням. Звичайно її мрійливий погляд помітила вчителька і запитала скільки буде 2 помножити на 2. Дитина в свою чергу відповіла: «Зараз порахую сорок». До речі, це була перша двійка дитини.

Тобто дитині не потрібні були знання, що два на два дорівнює чотири. Їй потрібно було самій зрозуміти, як система працює, щоб потім за цим самим алгоритмом використовувати цю навичку в житті. Тоді це були сороки, потім вони стали рештою в магазині, а сьогодні це кількість символів, які містяться на чверті колонки, набраних 10 кеглем і гарнітурою із засічками.

Чому цією проблемою в освіті почали займатися лише у 2014 році?

Просто у 2014 році почалась рефор­ма вітчизняної школи, але у світової спільноти питання виникло ще на початку 2000-­х.

Декілька років тому в американському виданні The Teacher було опубліковано цікаву статтю, у якій йшлося про дослідження, проведені ще у 2003 році. Коли у 2000 роках постало питання, як же навчати нове покоління, вирішили провести масштабні дослідження освітньої системи і що впливає на результативність учнів в Австралії.

А все було просто: Австралія – країна ­мате­рик і має замкнену систему без зовнішніх впливів. Упродовж трьох років, освітяни Австралії ретельно досліджували і записували, які чинники впливають на вмотивованість учнів, засвоєння знань і дійшли висновків, що здебільшого немає значення стать педагога, його досвід чи предмет, який він викладає. А основними факторами стали методи і при­йоми, ритм і оточення. І якщо з методами і прийомами нам із вами усе зрозуміло, то ось ритм і оточення далеко не те, на що звертаєш увагу. Виявилось, що під час уроку чи заняття гуртка так само, як під час тренувань на фіт­несі, мають постійно змінюватися і ритм, і вид діяльності, і їхній темп. А оточення дитини із кліповим мисленням повинно бути таким, щоб асоціювати набуті знання з візуальним рядом поруч. Так само як дитина розповідала про помноження із сороками.

Отже, методика сlick-навчання це просто запозичення із закордонного досвіду?

Це методика, яка базується на досвіді й аналізі закордонних колег. Не можна просто копіювати та вставити знання та навички як у комп’ютері.

Постає питання: чи можливо відтворити масово в україн­ській школі? Розуміючи суть методу, педагогам необхідно пристосовувати його до наших українських можливостей. Тому аналогів у світі не побачите.

Питання: що робити педагогу з дітьми з кліповим мисленням?

Люди, наділені кліповим мисленням швидко реагують на зовнішні зміни, легко перемикають увагу та вміють виконувати кілька простих завдань одночасно. Якщо раніше такій дитині доводилось бути Юлієм Цезарем, то сьогодні ти можеш просто бути ним і використовувати свої надсили.

Давайте дітям­-кліперам можливість виявити й посилити ці переваги. Створюйте більш динамічні заняття із частою зміною методів, видів діяльності, каналів сприйняття та точок зору на певну тему. Ці діти мають розвинене асоціативне мислення, і це прекрасно! Асоціативні зв’язки за суміжністю (Австралія – кенгуру або Африка – жираф), схожістю (заєць – кролик, кекс – мафін), контрастом (зима – літо, вогонь – лід) сприяють запам’ятовуванню і впливають на створення адекватної картини світу, як і на логічні зв’язки.

Але окрім знань педагог має навчити кліперів, як перемикати той «тумблер» у голові після/під час споживання інформації на рефлексію, відпочинок та творчість. Це найважче. Ми всі (або більшість із нас) надто відвикли від споглядання, тиші, самозаглиблення – а це все важливо для психологічного здоров’я, а часом і для важливих усвідомлень.