ПЕРША ДОПСИХОЛОГІЧНА САМОДОПОМОГА В КРИЗОВІЙ СИТУАЦІЇ

ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ

Учителям доводиться витримувати подвійне емоційне навантаження. Ви створюєте безпечне середовище для навчання дітей і контейнуєте їх почуття і реакції, але й самі іноді переживаєте біль, сум, безпомічність, лють, страх, провину тощо.

Буває так, що ви погано спали вночі, не встигли поснідати або втомилися від навантаження, але все одно маєте проводити урок.  Чи під час заняття, саме коли ви почали пояснювати нову тему, лунає сирена, тож потрібно вести дітей у сховище. Чи у вас відбувається складний діалог з учнем, який постійно перебиває і намагається хамити. Чи деякі теми з уроків історії та літератури викликають болючі паралелі з сьогоденням. Усе це може стати тригером і спровокувати дії, яких у іншій ситуації ми б не зробили.

Це прояви того, що зараз ваша нервова система знаходиться у т. зв. «жовтій зоні». Детальніше ми розбирали її ознаки у першому уроці. Пригадайте, це коли ви ніби «увімкнулись і не можете вимкнутись». У цей час неможливо приймати виважені рішення і залишатися адекватною.

Тригер — це подія, що викликає яскравий емоційний спогад про травматичну ситуацію з вашого минулого. Тригерами можуть стати люди, предмети, місця, запахи, звуки, слова чи навіть кольори, які провокують автоматичну бурхливу емоційну чи поведінкову реакцію. Емоції можуть спонукати нас вчинити так, як ми би не хотіли. Наприклад, розпочати безглузду суперечку з учнем, сказати щось, про що пошкодували б потім, чи заціпеніти від страху.

Може різко підвищитися рівень тривоги, ви відчуєте, як ваші пальці мимоволі стискаються у кулаки, а обличчя, шия і плечі напружуються. Голос готовий зірватися на крик. Ви дихаєте часто й поверхнево.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Вправа для самодопомоги, коли відчуваєте стрес

Керування своєю стресовою реакцією — це навичка, яку можна й потрібно тренувати.

 

1.     Вийдіть у коридор або іншу кімнату.

2.    

Змочіть чоло, скроні й артерії на руках холодною водою. Випийте склянку води. У         стресовій ситуації у нас пересихає слизова оболонка. Зволожуючи її, ви                            допомагаєте тілу стабілізуватися.

3.     Видихніть ротом і потім хвилину подихайте таким чином, щоб видих був довший, ніж        вдих.

4.     Озирніться навкруги, навіть у тому випадку, якщо приміщення, у якому знаходитеся,   вам добре знайоме. Переводячи погляд з одного предмета на інший, подумки                   опишіть їхній зовнішній вигляд.

5.     Струсіть із себе напругу:  порухайте руками, головою, тулубом. Ще кілька разів                     зробіть вдих і довгий видих.

6.     Ви отямилися – вітаю! Можна повертатись до справ.