Перша медична допомога при опіках, ураженнях електричним струмом та отруєнні.

Тема 26.Домедична допомоги при порушенні прохідності дихальних шляхів та інших невідкладних станах

Практичне заняття Медичне забезпечення бою. Перша медична допомога при опіках, ураженнях електричним струмом та отруєнні.

План

 

1.Медична допомога при опіках.

2. Перша допомога при ураженні електричним струмом.

3.Ознаки та перша медична допомога при отруєнні хімічними речовинами.

 

 

 

Викладач: Томко А.А.

 

1.Медична допомога при опіках.

 Перша медична допомога -це комплекс заходів, скерованих на відновлення та збереження життя та здоров’я потерпілого, здійснюваних немедичними працівниками (взаємодопомога) або самим потерпілим (самодопомога).

Одним з найважливіших положень надання першої допомоги є її терміновість: чим швидше вона надана, тим більше сподівань на сприятливий наслідок. Тому таку допомогу своєчасно може і повинен надати той, хто знаходиться поряд з потерпілим.

Кожен працівник підприємства, установи повинен вміти надавати допомогу так само кваліфіковано, як і виконувати свої професійні обов’язки. Тому вимоги до вміння надавати першу медичну допомогу та до професійних навичок повинні бути однаковими.

Особа, яка надає допомогу, повинна знати:

Послідовність надання першої допомоги:

Перша допомога потерпілому, яка надається немедичними працівниками, не повинна заміняти допомогу з боку медичного персоналу і повинна надаватися лише до прибуття лікаря; ця допомога повинна обмежуватися лише певними видами (заходи щодо оживлення, тимчасова зупинка кровотечі, перев’язування рани, опіку або обмороження, іммобілізація перелому, перенесення та перевезення потерпілого).

При деяких ушкодженнях і раптових захворюваннях необхідно зняти з потерпілого одяг, наприклад, при термічних опіках, пораненнях. Краще це зробити в приміщенні. Спочатку знімають одяг (пальто, піджак, брюки, кофту) із здорової сторони тіла. Якщо важко зняти одяг, його розпорюють по швах або розрізають. Так діють у випадках тяжкої травми з ушкодженням кісток, коли необхідно швидко зупинити кровотечу та іммобілізувати кінцівку. Під час кровотечі одяг достатньо розрізати вище рани. При переломі хребта, коли не можна турбувати потерпілого, одяг не знімають.

Необхідно передбачити захист потерпілого від переохолодження, особливо якщо є значна втрата крові, тяжкий загальний стан або під час транспортування потерпілого на великі відстані. Здійснити це не важко, для цього використовують простирадла, які настеляють на ноші таким чином, щоб вільним краєм накрити потерпілого. В мокру погоду треба користуватись брезентом, палаткою або іншими матеріалами, що не пропускають воду.

Потерпілий завжди потребує морально-психологічної підтримки оточуючих. Увага, щирість, турбота – це фактори, що допоможуть подолати наслідки травми, нещастя. Неприпустимі грубість, роздратування, докори в необережності, недотриманні правил безпеки праці тощо. Правильний психологічний вплив і поведінка тих, хто оточує потерпілого, хто надає йому підтримку, вже є долікарською допомогою.

Перша допомога при опіках – важливий захід, від якого багато в чому буде залежати стан потерпілого.

Опік – один з найпоширеніших видів травм у побуті та на виробництві. Опіки можуть бути викликані термічними, хімічними і фізичними агентами.

Відповідно до Порядку надання домедичної допомоги постраждалим з опіками, затвердженого наказом МОЗ України від 16.06.2014 р. № 398, при наданні домедичної допомоги розрізняють опіки чотирьох ступенів:

1) I ступінь (еритема) — почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) — сильний біль з інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою чи каламутною рідиною;

3) III ступінь — некроз усієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення) — виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на транспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків — ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

В залежності від температури ушкоджувального агенту (при термічних опіках), його обсягу, часу і площі контакту з ділянкою тіла, ушкодження можуть бути різними по тяжкості. Опіки першого ступеня характеризуються лише почервонінням і печінням ураженої ділянки. При опіках другого ступеня на травмованій ділянці з’являються пухирі , а при опіку третього ступеня відкриваються рани. Опіки четвертого ступеня характеризуються великими ділянками ураження, що уражають глибокі шари тканин. Нерідко такі травми призводять до смерті потерпілого.

При опіках вкрай важливо вчасно надати адекватну першу допомогу. Від того, як швидко і правильно ви надасте допомогу собі або постраждалому, залежатиме подальший стан потерпілого.

Як надати першу допомогу при опіках?

Усуньте джерело опіку.

В першу чергу потрібно усунуту джерело опіку, і чим швидше ви це зробите тим краще. Якщо на потерпілому горить одяг, потрібно його як найшвидше зняти, або накинути на людину ковдру, плащ або будь яку іншу тканину, щоб перекрити доступ кисню до полум’я. Якщо у вас немає підходящого матеріалу, потерпілого можна облити водою.

Після усунення джерела опіку необхідно звільнити пошкоджуючи ділянки від одягу і гарячих частинок. Проте ні в якому разі не відривайте прилиплі до тіла частини одягу і предметів. Видаляйте тільки ті елементи, які зможете без зусилля.

Охолодження уражених ділянок.

Якщо у потерпілого опік першого або другого ступеня, ушкоджену ділянку потрібно підставити під струмінь холодної води на 15-20 хв. При цьому не рекомендують використовувати лід, остільки ви можете тільки погіршити ситуацію. Охолодження не дозволить опіку поширитися в глибокі шари ураженої ділянки.

Якщо мова іде про опіки 3 або 4 ступеня, то в якості охолоджуючого агента потрібно використовувати змочену у воді тканину, яку потрібно прикласти на ушкоджену ділянку.

Закриття опікової поверхні.

Після охолодження опікову поверхню потрібно закрити для обмеження її контакту з навколишнім середовищем. Так ви знизите вірогідність розвитку інфекційного процесу, особливо якщо на ушкодженій ділянці відкрилась рана.

Для закриття ушкодженої ділянки можна використати бинтово-марлеву пов’язку (як суху, так і оброблену антисептичним розчином). Такі пов’язки не повинні подразнювати рани і посилювати больові відчуття.

Знеболення.

Якщо у вас є знеболюючі препарати, можна дати їх потерпілому. В даному випадку можна використати як таблетовані, та і ін’єкційні форми знеболюючих препаратів. Для цих цілей підійдуть нестероїдні протизапальні препарати, наприклад, кеталгин, диклофенак, німесулід ,дексалгін, парацетамол і інші.

Транспортування хворого.

Потерпілого потрібно як найшвидше доставити в найближче стаціонарне відділення хірургічного або травматичного профілю. В медичній установі проведуть всі необхідні заходи, направленні на попередження розвитку інфекційного процесу і якнайшвидше загоєння ураженої ділянки.

Чого не слід робити

Найбільш розповсюдження помилка при опіках  - це змазування ушкодженої ділянки маслом, кремом, маззю, яєчним білком і іншими подібними засобами. Це категорично не можна робити, оскільки такі засоби  утворюють плівку на поверхні шкіри, що тільки погіршить теплообмін, а значить, опік пошириться вглиб тканин.

Крім того не можна відривати прилиплу до рани одяг і проколювати утворені пухирі. На тільки, що обпечене місце не можна наносити про опікову піну.  

 

2. Перша допомога при ураженні електричним струмом.

 

Рятування потерпілих від впливу електричного струму залежить від швидкості звільнення його від струму, а також від швидкості та правильності надання йому допомоги. Зволікання може зумовити загибель потерпілого. При ураженні електричним струмом смерть часто буває клінічною, тому ніколи не слід відмовлятися від надання допомоги потерпілому і вважати його мертвим через відсутність дихання, серцебиття, пульсу. Вирішувати питання про доцільність або непотрібність заходів з оживлення та винести заключения про його смерть має право лише лікар.

Весь персонал, що обслуговує електроустановки, електричні станції, підстанції і та електричні мережі, повинен не рідше 1 разу на рік проходити інструктаж з техніки безпеки про експлуатацію електроустановок, з надання першої медичної допомоги, а також практичне навчання з прийомів звільнення від електричного струму, виконання штучного дихання та зовнішнього масажу серця. Заняття повинні проводити компетентні особи з медичного персоналу або інженери з техніки безпеки, котрі пройшли спеціальну підготовку і мають право навчати персонал підприємства наданню першої допомоги. Відповідальним за організацію навчання є керівник підприємства.

В місцях постійного чергування персоналу повинні бути:

— аптечка з необхідними пристосуваннями та засобами для надання
першої медичної допомоги;

— плакати, присвячені правилам надання першої допомоги, виконання
штучного дихання та зовнішнього масажу серця, вивішені на видних місцях.

Дотик до струмоведучих частині що знаходяться під напругою, викликає мимовільне судомне скорочення м'язів та загальне збудження, котре може призвести до порушення і навіть повного припинення діяльності органів дихання та кровообігу. Якщо потерпілий тримає провід руками, його пальці так сильно стискаються, що звільнити провід стає неможливим. В зв'язку з цим першою дією того, хто надає першу допомогу, повинне бути швидке вимкнення тієї частини електроустановки, до котрої доторкається потерпілий. Вимкнення здійснюється за допомогою вимикачів, рубильника або іншого вимикаючого апарата.

Якщо вимкнути установку швидко не можна, слід вжити заходів щодо звільнення потерпілого від струмоведучих частин, до котрих він торкається. У всіх випадках той, хто надає допомогу, не повинен доторкатися до потерпілого без належних запобіжних заходів, оскільки це небезпечно для життя. Він також повинен слідкувати, щоб самому не опинитися в контакті з струмоведучою частиною або під кроковою напругою.

Для звільнення потерпілого від струмоведучих частин або проводу напругою до 1000 В слід скористатись канатом, палицею, дошкою або; будь-яким сухим предметом, що не проводить електричного струму.

Потерпілого можна також відтягнути за його одяг (якщо він сухий та відстає від тіла), уникаючи дотику до оточуючих металевих предметів та частин тіла. З метою ізоляції рук той, хто надає допомогу, повинен одягнути діелектричні рукавиці або обмотати руку шарфом, натягнути , на руку рукав піджака або пальто, накинути на потерпілого гумовий килимок, прогумований матеріал (плащ) або просто сухий матеріал. Можна також ізолювати себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку або непровідну підстилку, жмут одягу. При відділенні потерпілого від струмопровідних частин рекомендується діяти однією рукою.

Якщо електричний струм проходить в землю через потерпілого і він судорожно стискає один провід, то простіше перервати струм, відокремивши потерпілого від землі (підсунувши під нього суху дошку, або відтягнувши за ноги від землі вірьовкою, або відтягнувши за одяг), дотримуючись при цьому запобіжних заходів. Можна також перерубати дроти сокирою з сухою ручкою або перекусити їх інструментом з ізольованими ручками. Перерубувати або перекушувати проводи слід пофазово, тобто кожний провід окремо, при цьому рекомендується стояти на сухих дошках, на дерев'яній драбині.

Для звільнення потерпілого від струмоведучих частин під напругою понад 1000 В слід одягнути діелектричні рукавиці та боти і діяти штангою або ізольованими кліщами, розрахованими на відповідну напругу.

Не слід забувати про небезпеку крокової напруги, якщо струмоведуча частина лежить на землі. Тому після звільнення потерпілого необхідно винести з цієї зони. Без засобів захисту пересуватися в зоні розтікання струму по землі слід не відриваючи ноги одна від одної.

На лініях електропередачі, коли їх не можна швидко вимкнути, слід з цією метою здійснити замикання проводів накоротко, накинувши на них гнучкий провід. Провід повинен бути відповідного поперечного перетину, щоб він не перегорів при проходженні через нього струму короткого замикання. Перед накиданням проводу один кінець слід заземлити (приєднати його до металевої опори, до заземлювального спуску). З метою забезпечення зручності накидання на вільний кінець провідника бажано прикріпити вантаж. Накидати провід слід так, щоб він не торкнувся людей. Якщо потерпілий торкається лише одного проводу, то достатньо заземлити лише цей провід.

Заходи долікарської допомоги залежать від стану, в якому знаходиться потерпілий після звільнення від електричного струму. Після звільнення потерпілого від дії електричного струму необхідно оцінити його стан. У всіх випадках ураження електричним струмом необхідно обов'язково викликати лікаря незалежно від стану потерпілого.

Якщо потерпілий при свідомості та стійке дихання і є пульсом, але до цього втрачав свідомість, його слід покласти на підстилку з одягу, розстебнути одяг, котрий затруднює дихання, забезпечити приплив свіжого повітря, розтерти і зігріти тіло та забезпечити повний спокій, дати понюхати нашатирний спирт, сполоснути обличчя холодною водою. Якщо потерпілий, котрий знаходиться без свідомості, прийде до тями, слід дати йому випити 15—20 краплин настоянки валеріани і гарячого чаю.

Ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому рухатися, а тим більше продовжувати роботу, оскільки відсутність важких симптомів після ураження не виключає можливості подальшого погіршення стану. Лише лікар може робити висновок про стан здоров'я потерпілого. Якщо потерпілий дихає рідко і судорожно, але у нього не намацується пульсу необхідно відразу зробити йому штучне дихання.

За відсутності дихання та пульсу у потерпілого внаслідок різкого погіршення кровообігу мозку розширюються зіниці, зростає синюшність шкіри та слизових оболонок. У таких випадках допомога повинна бути спрямована на відновлення життєвих функцій шляхом проведення штучного дихання та зовнішнього (непрямого) масажу серця.

Потерпілого слід переносити в інше місце лише в тих випадках, коли йому та особі, що надає допомогу, продовжує загрожувати небезпека або коли надання допомоги на місці не можливе. Для того, щоб не втрачати час, не слід роздягати потерпілого. Не обов'язково, щоб при проведенні штучного дихання потерпілий знаходився в горизонтальному положенні. Якщо потерпілий знаходиться на висоті, необхідно перед спуском на землю зробити штучне дихання безпосередньо в люльці, на щоглі і на опорі.

Опустивши потерпілого на землю, необхідно відразу розпочати проведення штучного дихання та масажу серця і робити це до появи самостійного дихання і відновлення діяльності серця або передачі потерпілого медичному персоналу.

 

3.Ознаки та перша медична допомога при отруєнні хімічними речовинами.

 Отруєння - порушення здоров'я (з можливими смертельними наслідками), що виникають унаслідок попадання в організм отруйних речовин.

Існує велика кількість речовин, що можуть спричинити отруєння: кислоти, лікарські препарати, алкоголь і його сурогат (метиловий спирт, дихлоретан тощо), побутовий, вихлопні автомобільні та порохові гази, продукти рослинного походження (гриби, ягоди), речовини тваринного походження (яд змій, комах) та багато інших.

Ступінь отруєння та його наслідки залежать від низки факторів: властивостей і кількості отрути, що потрапила до організму, способу її надходження, тривалості перебування в організмі (часу контакту з отрутою), стану здоров'я людини, деяких інших факторів.

Якщо підозра отруєння, необхідно, перш за усе, з'ясувати тип отрути та шляхи її надходження до організму (через шлунково-кишковий тракт, дихальні шляхи, шкіру, слизові оболонки). Від цього залежать особливості надання першої допомоги. Через дихальні шляхи до організму потрапляють газо- та пароподібні отрути (хлор, бром, аміак, фосген, оксид азоту, окис вуглецю, пари нітробензолу, аніліну порохові гази, інші речовини).

Найбільш поширеним отруєнням цього типу є отруєння окисом вуглецю (чадним газом - СО). Він утворюється після неповного згорання деревини, вугілля, бензину, природного газу, міститься у вихлопних газах автомобілів, порохових газах; олійні будівельні фарби під час висихання також виділяють CO. Потрапляючи до організму, чадний газ з'єднується із гемоглобіном крові й утворює сполуку карбоксигемоглобіну. Вона перешкоджає перенесенню та засвоєнню кисню клітинами організму. Ознаки отруєння: головний біль, запаморочення, шум у вухах, загальна слабкість, нудота й блювання, далі сонливість, червоно-багряний колір обличчя, судоми, задуха та ймовірна смерть (від задухи (асфіксії)).

Отруєння речовинами, що потрапили через травний канал, зустрічаються частіше, ніж інші види. Зокрема важко перебігають отруєння алкоголем і його сурогатами (метиловим спиртом (достатньо 7-10 г), антифризом, дихлоретаном). Ознаки отруєння: запах спирту із роту, спочатку збудження нервової системи, потім (із зростанням отруєння) - втрата свідомості, послаблення рефлексів, посиніння шкіри, послаблені пульс і дихання (може статися зупинка дихання). Отруєння сурогатами (метиловий спирт) призводить (за 10-12 годин) до болю в животі, блювання, болю в очах і порушення зору, після чого настає сліпота.

Отруєння можуть виникати у випадку надходження отрути (кислоти, луги, хлорофос, етильований бензин тощо) через шкірні покрови й слизові оболонки. Зокрема під час роботи з етильованим бензином може статися отруєння тетраетилсвинием. Він може потрапити до організму через шкіру, дихальні шляхи, травний канал. Ознаки отруєння: біль у животі, нудота, блювання, слабкість, запаморочення, галюцинації, сповільнений пульс, зниження температури тіла, пригнічення центральної нервової системи і центрів дихання, деякі інші симптоми. 

Надання першої допомоги при отруєнні хімічними речовинами

Через дихальні шляхи:

Через травний канал (якщо потерпілий при свідомості):