Перші київські князі

Перші київські князі

Згадайте…— кого слов’яни називали князями;— що таке «князівська дружина».

Племінні князівства Русі-України. Київ та його перші правителіНа території Русі-Україниіснували такі союзи племен: волиняни, поляни, уличі, тиверці, деревляни, білі хорвати, сіверяни.Із посиленням впливу князя та його воїнів дружинників ці союзи перетворювалися на племінні князівства зі значно розвиненішими соціальною структурою та організацією влади. Одним із найсильніших на той час стало князівство полян, столичним градом яких був Київ.

Офіційною версією заснування Києва на сьогодні є літописна легенда про полянських володарів Кия, Щека, Хорива і їхню сестру Либідь, які заснували місто й дали йому ім’я на честь найстаршого брата. Її наводить чернець Нестор у «Повісті минулих літ» без «прив’язки» до певного року. Схожі легенди про заснування великих міст трьома братами є в багатьох народів (поляки, вірмени та ін.). Дослідники припускають, що Кий був реальною історичною постаттю

Руська земля за Аскольда і Діра. Про князів, які уподовж ІХ ст. очолювали східнослов’янські племінні союзи, у літописах містяться надто уривчасті згадки. Найвідомішими з володарів були київські князі Аскольд та Дір. Звідки ж вони походили і як управляли?Літописець пов’язував їх із варягами, що належали до оточення Рюрика з Ладоги. Правили вони начебто спільно, проте були не князівського роду. З другого боку, частина сучасних дослідників вважає їх продовжувачами місцевої династії, започаткованої князем Києм.

Поступово про Русь починають згадувати в європейських джерелах. У «Бертинських анналах» (хроніка, написана у Франкській імперії в середині ІХ ст.) під 839 р. записано, що до двору Людовика Благочестивого, сина імператора франків Карла Великого, прибуло візантійське посольство разом із хаканом (правителем) Русі. У червні 860 р. потужний руський флот із 200 лодій увірвався до константинопольської бухти, що звалася Золотий Ріг. Опинившись в облозі, ромейський імператор Михаїл III запропонував Аскольду багаті дари та мирний договір. Угода, окрім торгових привілеїв для Русі, передбачала хрещення Аскольда та його дружинників, а також відправлення єпископа в Київ для організації церковного життя. Наскільки вдалося виконати цю умову, невідомо. Важливо, що в угоді вказано про Русь, а оскільки тодішні руси були предками сучасних українців, то нині тогочасну Київську державу називають Русь-Україна.

Перші Рюриковичі в Києві Після смерті Рюрика у 879 р. залишився його малолітній син Ігор, яким опікувався воєвода Олег. У 882  р., зібравши велике військо, Олег вирушив у похід на Київ. Прибувши до Києва, Олег заховав більшість своїх воїнів, а решті наказав удавати купців, які пливуть до Константинополя. Прибувши до Києва у 882 році, Олег хитрістю виманив Аскольда і Діра з міста та убив їх, бо вони «були некнязівського роду». Після цього Олег почав упокорювати довколишні слов’янські племена. За правління Олега, здійсненого від імені князя Ігоря, Київ перетворився на політичний центр, навколо якого об’єдналося чимало східнослов’янських племен. У 907 та 911  рр. Олег здійснив успішні походи на Візантію.

Коли Олег загинув (можливо, у черговому поході за море), у Києві почав правити князь Ігор. Князь Ігор розпочав своє правління боротьбою з деревлянами й уличами, які вийшли з покори Києву. За часів Ігоря в Північному Причорномор’ї впершез’явилися кочівники-печеніги, з якими він поспішив укласти мир. Бажаючи торгових привілеїв і слави, князь Ігор ходив із військом на Візантію. Однак у 941 р. зазнав поразки: ромеї використали проти його лодій «грецький вогонь» (невідому нині запалювальну суміш).

Загинув князь Ігор випадково. За тодішніх обставин «оплачувати рахунки» було складно, і князь самостійно збирав данину (своєрідний податок) з підкорених древлян, дреговичів, кривичів, сіверян та інших слов'ян-данників. У 944 р., отримавши солідний викуп з Іскоростеня, князь Ігор відпустив більшість дружинників зі здобиччю до Києва, а сам повернувся, щоби вимагати доплат. Древлян розсердили грабунки князя. Вони схопили Ігоря з невеликою кількістю воїнів та жорстоко з ним розправилися. Данина – вид податку в Середньовіччі; спочатку нерегулярний, а потім регулярний відкуп з підкорених теренів, що його примушували сплачувати нормани-вікінги; найдавніша форма оподаткування населення в Русі. Полюддя -

Княгиня Ольга. Після Ігоря владу успадкував його молодий син Святослав, при якому правила княгиня Ольга (910—969). Бажаючи помститися за смерть чоловіка, вона, діючи за середньовічним правом, безжально покарала винних. Іскоростень було захоплено та спалено, Древлянське князівство перестало існувати.

Реформи княгині Ольги впорядкувала збір данини, аби запобігти спалахам невдоволень через надмірні побори;встановлено фіксовані розміри данини – уроки;визначено спеціальні місця, де представники князя регулярно збирали данину, - погости. Княгиня Ольга намагалася мирно домовлятися з Візантією. Вона прийняла хрещення та особисто відвідала Константинополь. Унаслідок домовленостей руські воїни отримали змогу постійно перебувати і служити при імператорові.

Чому Русь стала Руссю?Літописною назвою держави була Русь, або Руська земля. У IX—XI ст. так називали землі Середнього Подніпров’я із центром у Києві. Лише поступово влада столиці полян поширювалася на інші довколишні слов’янські племена. Щоби відзначити цей процес і нові землі, дослідники застосовували означення Давня Русь. Зараз цей термін уживається рідко, значно вдалішим є Русь Україна (що його обґрунтував видатний історик Михайло Грушевський). Так прийнято позначати всіукраїнські землі, що увійшли до складу Русі і мали спільну історію та культурну традицію.

Прихильники «норманської» теорії походження Русі вважають, що назва «Русь» потрапила до слов’ян від тогочасних фінських племен, які норманів називали «ruotsi». Київ у IX ст., наскільки відомо, сплачував данину Хозарському каганату — величезній державі, що контролювала торгівлю з Візантією. Лише з варязькою допомогою вдалося позбутися нав’язливих умов. У літописній оповіді про Аскольда і Діра зауважено, що саме вони звільнили місто, але запанували в ньому самі. Бажання позбутися залежності від хозар й отримати надійний захист у вигляді досвідчених норманських воїнів могли стати важливими мотивами для визнання влади60 вікінгів. Під цим впливом суспільний розвиток Русі поступово став набувати тогочасних європейських рис. Так почали формуватися типові для середньовічної Європи стани населення:«ті, хто воюють» (князі, дружинники, бояри), «ті, хто моляться» (духівництво), «ті, хто працюють» (селяни, городяни, торговці, ремісники.