Християнська церква в ІV–ХІ століттях

Християнська церква в ІV–ХІ століттях

Християнська церкваі ранньосередньовічні держави. У Римській імперії гоніння на християн поступово припинилися від 313 року до кінця IV ст. Прихильники нової віри отримали право вільно дотримуватися релігійної обрядовості та поширювати знання з Біблії – священного писання християнської віри. Відомий філософ Аврелій Августин (354—430) після здобуття вестготами. Риму написав відомий твір «Про град Божий». Аврелій Августин у своїх працях:переконував, що боротися потрібно за спасіння душі, а не за земні блага;прославляв Бога;міркував над людськими характерами (додав такі чесноти, як віра, надія і любов);запропонував розуміння часу;вважав можливою «справедливу війну», яка би порушували заповідь «Не убий!». Його ідеї вплинули навіть на те, що певний час рай уявляли саме у вигляді розкішного міста

Ранньосередньовічна церква постійно конфліктувала з численними єресями (ученнями, що їй суперечили). Такі конфлікти не тільки урізноманітнювали релігійну мапу Європи, а й зміцнювали церковну структуру та «відсіювали» тих, хто сумнівався в догмах (непохитних засадах) первинного християнства. Після упокорення єретиків (послідовників єресей) та охрещення язичників вона значно посилила свою міць і розширила простори панування християнства. Якщо станом на кінець V ст. воно зосереджувалося на території Західної Римської імперії та Візантії, то вже до Х—ХІ ст. розпросторилося на північ та схід

Окремо розвивалася Ірландська церква, де християнство укорінилося ще від римських часів та процвітало в численних монастирях. Покровителем Ірландії вважають Святого Патрика, християнського місіонера V ст. Світогляд ірландських християнповага до природимісцеві обрядові та календарні особливості збереження дохристиянських ідей

Церква розвивала богослов’я;запроваджувала періоди «Божого миру», коли припинялися війни;навчала господарювати;піклувалася про знедолених та бідних;зберігала пам’ятки культури.втручалася в управління державами;перешкоджала розвиткові наук;гальмувала технічний поступ;обмежувала волю і вибір людей;Вплив церкви на суспільне життя

«Великий розкол» 1054 року. У 1054 р. відбувся остаточний поділ християнської церкви на західну і східну — Велика схизма (церковний розкол). Західна церква почала називатися католицькою, або римською, латинською Східна церква— православною, або грецькою, ортодоксальноюне має єдиного центруцеркву очолює Папа Римський у містах Александрія, Антіохія, Єрусалим, Константинополь перебували кілька її очільників – патріархів. Найавторитетнішим став Патріарх Константинопольський.мова очільники латинська грецька

Папська держава сформувалася як теократична (тео – «Бог», «кратос – «влада»), адже в ній політична влада належить главі церкви і обґрунтовується волею Бога. Основні відмінності між католицькою і православною церквами у Середні віки. Релігійні зображення. Живопис — фрески на релігійні теми; кам’яні скульптуриІкони, написані за спеціальними канонічними (чітко визначеними) правилами. Римо-католицька церква. Православна церква. Церковні обряди. Причащання вірян тільки прісним хлібом. Під час богослужіння можна сидіти. За доби Середньовіччя богослужіння здійснювалося тільки латинською мовою. Причащання вірян дріжджовим хлібом і вином. Під час богослужіння не можна сидіти. Богослужіння здійснювалося доступними мовами

Ієрархія небесна і земна. У Західній (католицькій) церкві сформувалася власна ієрархія.кардинали, архієпископиєпискописвященники. Східна церква замість одного глави мала п’ятьох рівнозначно впливових патріархів.митрополити, епископи. Папа Римський. Диякони. Патріархисвященникидиякони

Важливими стали Церковні собори – збори представників духівництва для обговорення і вирішення питань віри, норм морального життя, устрою й управління суспільства християн. Найвищу владу мали Вселенські собори, на яких збиралися всі найвизначніші ієрархи для визначення та обговорення нових догм. Наприклад, Перший Нікейський собор у 325 р. ухвалив Символ віри, установив час святкування Великодня та засудив окремі єресі. Перший Константинопольський собор (381 р.) сформулював віровчення про Святу Трійцю. Проте після розколу 1054 р. православні визнають тільки частину рішень, прийнятих на деяких західнохристиянських соборах.