Перший урок на тему: „Під синьо-жовтим прапором свободи З'єднаєм весь великий нарід свій”. Присвясено 100 річчю від створення ЗУНР. Форма проведення - квест.
Відділ освіти Верхнінської сільської ради ОТГ
Станьківська ЗОШ І-ІІ ступенів
Перший урок
на тему:
„Під синьо-жовтим прапором свободи З’єднаєм весь великий нарід свій”
Присвясено 100 річчю від створення ЗУНР.
Підготувала:
Богдан І.І, класний керівник,
вчитель географії.
2018
Форма проведення – квест.
Задіяні 5-9 класів, загальною кількість 52 учня.
Проводиться основна частина в актовому залі школи та в 4 кабінетах знаходяться станції із завданням.
„Під синьо-жовтим прапором свободи З’єднаєм весь великий нарід свій”
Завдання уроку. Ознайомити з легендою про Україну, ЗУНР, формувати патріотичну свідомість, навчати висловлювати свою думку, будувати речення; виховувати відповідальність, працьовитість, старанність і шанобливе ставлення до України.
Очікувані результати:
На кінець уроку знатимуть:
легенду про Україну, історичні відомості ЗУНР, історію становлення українського прапора.
ХІД УРОКУ
Канікул літніх галас ще не змовк,
А жити – вік, то і учитись - вік!
Дзвони, мій дзвонику, і починай урок,
Розпочинай новий навчальний рік.
Сонечко нам шле вітання,
І найкращі побажання.
Рік навчальний починаєм,
Друзів в колі всіх вітаєм.
Вже на рік ми підросли
І до школи всі прийшли.
Хай цей рік успішним буде,
Смуток хай про нас забуде!
Один одного вітаймо,
Щось хороше побажаймо.
Здоров`я, радості, добра, вірних друзів, цікавих уроків, веселих перерв,
В1 «Україна... В одному вже тільки слові бринить ціла музика смутку і жалю. Україна- країна краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої любові до народу.
В2 Україна - це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії та молочнії ріки.
В1 Україна - наша рідна країна, і вона має бути нам усім дорога, бо це земля наших батьків, це наша земля. Земля, на якій ми народилися і живемо. Саме тут для нас все найрідніше і знайоме.
Відео Легенда про Україну
В2 Україна- розкішний вінок із рути і барвінку, поема жалю і смутку, краси і недолі», - так сказав про Україну Степан Васильченко. Не можна не слухати із трепетом серця ці рядки, адже ми народилися і живемо на Україні - країні, історія життя якої дуже трагічна, бо зазнала вона не тільки злети, а й падіння, поневолення. Та вона піднімалася з руїн, як неопалима купина, хоч і випила повну чашу страждань.
І знову – котрий це вже раз?! –
Зійшлися ми в одній родині,
Щоб пом'януть той славний час,
Коли в офіру Батьківщині
Себе принесли кращі з нас.
І наші лицарі у бій
Ішли за волю України,
В огнях юнацьких буйних мрій,
В піснях червоної калини…
До геройських вояцьких дій.
Устав і знов упав наш Львів
Над ним повис туман кривавий,
Покрив собою і бійців –
Вкраїни рідної синів,
Що впали там – на полі слави.
І от щорік, в ті самі дні,
Свої зміряємо ми сили…
Та не ридання вже – о, ні! –
Про перемогу лиш пісні
В нас викличуть святі могили…
Прапор борців міцніш тримай,
Хто любить волю, любі друзі,
І заповіт святий сповняй:
Не трать часу в даремній тузі!
І не ридай, а здобувай!
Пісня про Україну.
Вчитель
Всі ми об’єднаємось у 3 групи (за кольором: синій, жовтий, зелений). Учні об’єднуються.
Кожна група отримує маршрутний лист із зазначеними станціями та ключами-підказками, де саме знаходяться ці станції. Виконавши правильно завдання ви отримаєте – пазли, які нам дуже необхідний для об’єднання всієї української держави. Після виконання завдань і з пазлами ви повертаєтесь в актовий зал.
Учні отримують маршрут і відправляються на станції. Кожна команда повертається із відповідним пазломи і повинні скласти спільну карту.
Після складання карти звучить пісня «Україна це ти»
Вчитель
Ось і підійшов до завершення наш урок. Напевне, всі ви зрозуміли, на якій унікальній землі ми живемо. Ми переконалися, що про країну, де народилися і живемо, необхідно знати якомога більше а особливо її історію, бо без історії немає майбутнього. Україну потрібно любити, шанувати, також поважати її звичаї та традиції. А знання, отримані в школі, допоможуть нам принести користь Вітчизні в майбутньому, оскільки Ви майбутнє України.
Додатки
Розміщення станцій
Станція 1 – Кросвордія – бібліотека (кабінет 7)
Станція 2 – Портретна галерея – кабінет української мови та літератури (кабінет 13)
Станція 3 – Джерело – кабінет біології (кабінет 4)
Станція 4 – Державні символи – комп’ютерний клас (кабінет 6)
Маршрутний лист 1 (для команди синіх)
2018 – 1992 / 2
Маршрутний лист 2 (для команди жовтих)
2018 – 1992–2 /6
Маршрутний лист 2 (для команди зелених)
2018 – 1992–2 /6
СТАНЦІЯ 1
Кросворд ЗУНР
Питання до кросворду
Що для Вас означає виділене слово?
Станція 2 «Портретна галерея»
Розгляньте портрети, прочитайте коротку інформацію про них, та випишіть прізвища тих, хто народився в Івано-Франківські області.
Дмитро Вітовський
Першим військовим міністром УНР, який головною метою свого життя бачив творення національної армії, був Дмитро Вітовський. "Буде армія – буде державність!" – говорив він, оголошуючи загальну мобілізацію в українську армію. Народився Дмитро Вітовський 8 листопада 1887 року в селі Медуха, недалеко колишньої княжої столиці Галича, в родині бідного селянина.
Євген Петрушевич (3 червня 1863, Буськ, нині Львівської області, Україна — 29 серпня 1940, Берлін, тепер Німеччина) — український громадсько-політичний діяч, правник, доктор цивільного і церковного права (1891), Президент і Уповноважений Диктатор (верховний військово-політичний зверхник під час війни) Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).
Кость Левицький народився в с.Рогаля (18 листопада 1859, Тисмениця, нині Україна — 12 листопада 1941, Львів) — український державний діяч, один із найвизначніших політичних діячів Галичини кінця XIX століття — першої половини XX століття, доктор наук. Співзасновник УНДП. З листопада 1918 р. — голова Державного секретаріату ЗУНР, потім — голова комісії з виборчої реформи при уряді. У липні 1941 засновник, голова Національної Ради у Львові.
Паньківський Степан (? — березень 1919) — український військовик. Вояк Легіону Українських Січових Стрільців, який під час Листопадового чину в Львові 1 листопада 1918 року з групою стрільців УСС встановив на міській ратуші синьо-жовтий український прапор, що означало проголошення Української держави — згодом ЗУНР — на землях Східної Галичини та Буковини.
Левко Бачинський
Був повітовим комісаром Станіславова. 3 січня 1919 р. на першій сесії УНР Л.Бачинський був обраний заступником президента Ради Євгена Петрушевича і членом правління. Таким чином він, голова радикальної партії, взяв на себе і свою партію співвідповідальність за діяльність уряду молодої держави.Народився 14 (?15) липня 1872 року в селі Серафинці на Городенківщині (Городенківський повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія.
Михайло Лозинський – 30 червня 1880, с. Бабин-Зарічний, Калуський район, Івано-Франківська область — 3 листопада 1937, розстрільний полігон НКВД СРСР, урочище Сандармох, нині Медвеж'єгорський район, Республіка Карелія, РФ) — український публіцист, політичний діяч, дипломат, правознавець, біографіст, літературознавець, перекладач, театральний критик, член Української Національної Ради ЗУНР .
Вкажіть 4 імені: ____________________________________
____________________________________
____________________________________
____________________________________
Станція 3 «Джерело»
Прочитайте уважно текст, після дайте відповідь на питання (але уже без тексту). Якщо ви правильно відповідаєте на усі питання отримуєте 1 пазл.
Синьо-жовтий стяг над львівською ратушею
Військовий (згодом - Центральний військовий) комітет у часі Листопадового зриву очолив сотник Дмитро Вітовський. Штабом повстання у Львові з 31 жовтня на 1 листопада став будинок Народного дому. Звідси загони Українських січових стрільців відходили на бойові завдання.
Перед початком повстання, як повідомляє Ігор Федик у статті «Подвиг Степана Паньківського» («Українське слово»- авт.), до штабу прийшла Марія Лазарко, яка принесла пошитий нею український національний прапор. Сотник Дмитро Вітовський викликав юного стрільця Степана Паньківського й дав йому наказ закріпити стяг на міській ратуші. Степанові було лише 16 років, коли він добився, щоб його прийняли до січового стрілецтва. Це був національно свідомий юнак, тому такий вибір командир зробив не випадково.
«Стискаючи в одній руці важку гвинтівку, - пише Ігор Федик, - а в другій прапор, Степан з товаришами побіг до ратуші.
Нелегко було подолати 400 сходинок ратуші, але Степан Паньківський піднімався все вище і вище, до шпилю вежі.
І ось у ранковій млі над містом, над старим сивим Львовом замайорів український стяг. Уперше в історії Львова.
Зранку 1 листопада, тисячі львів’ян- українців, поляків, євреїв, австрійців - побачили синьо-жовтий стяг. А вже через кілька годин прапор був прострілений кулями польських заколотників, які виступали проти українців. Почалися важкі бої за Львів».
Війною була охоплена вся Галичина. Молодий стрілець Степан Паньківський воював у складі III Галицького корпусу Української Галицької армії. Під час Вовчухівської операції ворожа куля забрала життя юнака. Він був похований на Личаківському кладовищі у Львові, але комуністи зруйнували його могилу. І досі ніхто не знає, де тлінні останки стрільця УГА Степана Паньківського, але ім’я героя навіки закарбоване в серцях українців.
Питання до тексту:
(Вітовський)
(Національний прапор)
(На міській ратуші)
(16)
(400)
(1 листопада)
(Личаківському кладовищі у Львові)
Станція 4 «Державні символи»
(Проводиться в комп’ютерному класі, де є доступ до мережі Інтернет, або використання мобільних даних)
Завдання:
Відповіді:
- У добу Київської Русі прапори були здебільшого червоного кольору - найбільш зручного для передачі сигналу під час бою.
- У козацьку добу прапори мали прямокутну або так звану скошену форму. Традиційними мотивами козацьких знамен були блакитні полотнища з золотими чи жовтими зображеннями гербів, небесних світил, зброї, постатей святих тощо.
- За гетьмана Скоропадського український прапор виглядав наступним чином: блакитна смуга вгорі, а жовта - внизу.
- У радянській Україні синьо-жовті кольори прапора були замінені яскраво червоним кольором.
- 23 серпня 1991 року група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор у сесійний зал Верховної Ради
- Офіційно затвердили синьо-жовтий стяг як державний символ України лише 28 січня 1992 року.
Якщо відсутній інтернет, то можна дати дітям на опрацювання завдання на станції 4
Еволюція українського прапора
Невід`ємним атрибутом будь-якої країни є державний прапор. Національним символом неподільної, унітарної та суверенної України визнано блакитно-жовте полотнище. Однак, наш прапор не завжди мав такий вигляд. Його еволюція відображає багатовікові процеси розвитку України як держави, а українців - нації, що відбулася, пише УКРІНФОРМ.
У добу Київської Русі прапори були здебільшого червоного кольору - найбільш зручного для передачі сигналу під час бою. Ці стяги були трикутно-клинової форми, на яких зображувалися князівські знаки. Відомостей про них мало, проте точно відомо, що князь Володимир Великий мав власний герб - золотий тризуб на синьому фоні. Чи могло це слугувати концепцією майбутнього національного прапора? На це питання намагались знайти відповідь безліч істориків. Можливо, саме так воно і є, адже поєднання синього та жовтого кольорів в історії України ми зустрічаємо доволі часто.
Відомо, що в 13-му столітті золотий лев на синьому тлі прикрасив герб сина Данила Галицького - Лева (на його честь отримав свою назву Львів). Потім синьо-жовті кольори майнули в Грюнвальдській битві 1410 року, де поруч з литовцями і смоленцями у складі польської армії билися галичани. А вже в 15-16 століттях їх почали використовувати в гербах українських міст, особливо тих, хто отримав Магдебурзьке право.
У козацьку добу прапори мали прямокутну або так звану скошену форму. Традиційними мотивами козацьких знамен були блакитні полотнища з золотими чи жовтими зображеннями гербів, небесних світил, зброї, постатей святих тощо. Лицева сторона полкових і сотенних корогв була національною емблемою з зображенням козака у золотому чи жовтому щитовому полі на блакитному полотнищі, а зворотна - полковою чи сотенною емблемою відповідного кольору з встановленим зображенням.
У березня 1848 року в Австрійській імперії вибухнула революція, так звана «Весна народів». Ці події стали поштовхом для українського національно-визвольного руху. У квітні того ж року в місті Львів було створено Головну Руську Раду, яка відновила використання герба Руського королівства (Галицько-Волинської держави) ХІІІ-XIV століття з зображенням золотого лева на синьому фоні. Національними прапорами вважалися синьо-жовті та жовто-сині біколори (вживалися обидва варіанти).
Протягом 1918-1920 р. в УНР (Українська Народна Республіка) національний прапор було двічі перевернуто. Спочатку це зробив Михайло Грушевський - голова Центральної Ради та перший президент України. Будучи істориком, він уважно вивчив весь матеріал стосовно прапорів, які існували на території України і прийшов до висновку, що в традиціях наших предків прапор повинен бути з блакитним фоном і золотим малюнком на ньому. Саме таким, до речі і був перший варіант державного прапора, запропонований Грушевським - блакитне полотнище з жовто-золотими зірками на ньому. Кількість зірок мала відповідати числу українських земель, що об'єдналися в одну державу. Чому Грушевський згодом відмовився від своєї ідеї - незрозуміло. Але коли мова зайшла про біколор, він наполіг саме на тому, щоб жовтий колір, відповідно до канонів геральдики, розташовувався зверху.
За гетьмана Скоропадського український прапор виглядав наступним чином: блакитна смуга вгорі, а жовта - внизу. Навіщо він це зробив - невідомо. Однією із версій є те, що Скоропадський був членом масонської ложі «Молода Україна», а згідно символіки «вільних каменярів» над світом панує «знак води», ну а вода, зрозуміло, якого кольору.
У радянській Україні синьо-жовті кольори прапора були замінені яскраво червоним кольором. Звичайно, більшості українців це не подобалося, адже окрім заборони національної символіки, репресіям, з боку центральної кремлівської влади, піддавалося все українське.
Довший час перебуваючи у підпіллі, український прапор знову замайорів 14 березня 1990 року в містечку Стрий (одним із організаторів акції був В`ячеслав Чорновіл), а через дев'ять днів - над Тернопільською міською Радою, потім у Львові, Івано-Франківську та Житомирі, а через деякий час синьо-жовта хвиля патріотизму докотилася до столиці, де в липні 1990 року над Київрадою також було піднято наш легендарний прапор.
23 серпня 1991 року група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор у сесійний зал Верховної Ради. Якраз до цієї події і прив`язаний Указ Президента України Леоніда Кучми від 23 серпня 2004 року «Про День Державного Прапора України» № 987. На сьогоднішній день, цей прапор, як реліквія, урочисто зберігається під склом в музеї ВРУ.
Як ми бачимо, історія національного прапора розпочалася кілька століть тому, але офіційно затвердили синьо-жовтий стяг як державний символ України лише 28 січня 1992 року.
Вкінці діти складають карту України