Перший урок. Вірш про війну

Повітряна тривога і на душі тривога,

Нам всім потрібна так  моральна допомога,

Ми так втомились від війни і болю,

Дай Боже, нам свободи, миру, волі.

Я мама маленької дитини і маю заспокоїти її,

А як я можу пояснити, що стали ми на шлях війни?

Що гул сирен, стрільба і страх в країні?

Що гинуть люди, діти в нашій Україні?

Мій син для мене сенс мого життя

І кожен раз, ідучи в укриття

Я Господа молю, щоб це було останній раз

І говорю набір життєвих фраз:

«Спокійно, все буде добре, сину,

Молю за тебе і за нашу Україну,

Щоб ти підріс і я пишалася тобою,

Ми справимось зі страхом, і з війною.

А танки лиш у фільмах ми побачим.

І окупантам точно не пробачим,

Що хтось лишився діток, а хтось тата,

Хтось втратив чоловіка, а хтось брата.

Настане мирний, тихий час

І буде спокій на душі у нас,

Ми переможем, проживем «ці дні»

І більш не будем у вогні й брехні.

Все буде добре, все минеться,

Минуле більше вже не повернеться,

І ми, мій любий сину,

Полюбимо ще більше Україну!!!»