Підготовка до ЗНО-2020.
Персоналії
Період новітньої історії
Особа |
Роки життя |
Факти біографії |
18. Українські землі у складі Російської імперії на початку ХХ ст. |
||
Чикаленко Євген Харлампійович |
1861-1929 |
Визначний український громадський і культурний діяч. Меценат, один із засновників Товариства українських поступовців. Фінансував видання газет «Громадянська думка», «Рада», творів українських письменників (С. Васильченка, М. Коцюбинського). Йому належить вислів: «Любити Україну треба не тільки до глибини душі, а й до глибини кишені». Член Української Центральної Ради (від Союзу українських автономістів-федералістів). Виїхав до Відня, з 1920 р. до Чехословаччини, очолив Термінологічну комісію при Українській господарській академії в Подебрадах. |
Міхновський Микола Іванович |
1873 - 1924 |
Адвокат, громадсько-політичний діяч. Започаткував націоналістичну течію в українському русі. Брав участь у діяльності гуртка «Братство тарасівців», написав програму («Самостійна Україна») для Революційної української партії – першої української партії в Наддніпрянській Україні. Був засновником Української народної партії. |
Липинський Вячеслав Казимирович |
1882-1931 |
Український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист, теоретик українського консерватизму. Один із організаторів Української демократично-хліборобської партії та «Українського союзу хліборобів-державників». |
19.Українські землі у складі Австро-Угорщини в 1900-1914 рр. |
||
Шептицький Андрей (Роман Марія Олександр Шептицький) |
1865-1944 |
Церковний та громадсько-політичний діяч, граф, походив із древнього знатного українського роду, що на початку ХІХ ст. прийняв католицтво. Митрополит Української греко-католицької церкви. Своєю діяльністю завдав остаточного удару москвофільству в середовищі галицького духівництва, органічно пов’язав діяльність греко-католицької церкви з українським національно-визвольним рухом першої половини ХХ ст. Автор учення про історичну місію української церкви у справі відновлення єдності східної і західної церков. Заснував національний музей у Львові, земельний банк, народну українську лікарню (на той час єдину у Львові). |
Боберський Іван |
1873-1947 |
У 1908-1914 рр. – голова товариства «Сокіл-Батько», фундатор вітчизняної системи фізичного виховання, педагог. З його ініціативи видано перший посібник для українського «Пласту» О. Тисовського. В роки Першої світової війни – член Головної української ради, з 1920 р. як представник Західноукраїнської Народної Республіки виконував дипломатичні доручення в США. |
Трильовський Кирило Йосипович |
1864-1941 |
Один із засновників Русько-Української радикальної партії (РУРП). У 1900 р. заснував перше спортивно-пожежне товариство «Січ». Члени організації не тільки займалися спортом та готувалися до військової служби, а й освітньо-культурною діяльністю. У 1907-1918 рр. був послом до австрійського парламенту. У роки Першої світової війни – Голова Бойової управи Українських Січових Стрільців (УСС) і член Загальної української ради. |
20. Україна в роки Першої світової війни |
||
Левицький Кость (Левицький Костянтин Антонович) |
1859 - 1941 |
український державний діяч, один із найвизначніших політичних діячів Галичини кінця XIX століття - першої половини XX століття. Співзасновник Української Національно-демократичної партії (УНДП). З листопада 1918 р. - голова Державного секретаріату ЗУНР, потім - голова комісії з виборчої реформи при уряді. У липні 1941 засновник, голова Національної Ради у Львові. |
Донцов Дмитро Іванович |
1883- 1973 |
український літературний критик, публіцист, філософ, політичний діяч, один із перших керівників Союзу Визволення України (СВУ), заснованого 4 серпня 1914 року, головний ідеолог українського інтегрального націоналізму |
Жук Андрій Ілліч |
1880-1968 |
Український громадсько-політичний діяч, дипломат і публіцист. |
Галущинський Михайло Миколайович |
1878-1931 |
Український педагог, військовик, публіцист, культурно-освітній і громадсько-політичний діяч. Командант Легіону УСС, віце-маршал сенату Польської Республіки. Член Наукового товариства імені Шевченка. |
Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотрінген (Василь Вишиваний) |
1895-1948 |
Український військовий діяч, політик, дипломат, поет, австрійський архікнязь династії Габсбургів, полковник Легіону Українських Січових Стрільців. |
21. Початок Української революції |
||
Грушевський Михайло Сергійович |
1866-1934 |
Історик, видатний діяч національно-визвольного руху, голова Української Центральної Ради (березень 1917 року – 29 квітня 1918 року). У 1897 році став головою Наукового товариства імені Шевченка (у Львові). 1899 року став одним із засновників української соціал-демократичної партії; з 1908 року один з керівників ТУП (Товариство Українських Поступовців); у роки Української революції очолив Українську партію соціалістів-революціонерів. Автор праць «Історія України-Русі», «Нарис історії українського народу», «Історія української літератури». |
Володимир Винниченко Кирилович |
1880-1951 |
Письменник, громадський діяч. Член УСДРП (Української соціал-демократичної робітничої партії). Під час Української революції був заступником голови Центральної Ради, головою Генерального Секретаріату. У листопаді 1918 року очолив Український національний союз, згодом став головою Директорії. Через суперечки з Петлюрою пішов у відставку і виїхав за кордон. Автор першого фантастичного роману «Сонячна машина». Написав мемуарно-публіцистичний твір «Відродження нації». |
Єфремов Сергій Олександрович |
1876-1937 |
Вчений-філолог, публіцист, літературний критик. З 1908 року один з лідерів ТУП, пізніше - голова Української партії соціалістів-федералістів, заступник голови Центральної Ради, під час Директорії працював в Українській академії наук. У радянські часи був обраний академіком, а згодом віце-президентом Всеукраїнської академії наук. Засуджений 1930 року у справі «Спілки визволення України» до 10 років ув’язнення як один з керівників. |
Болбочан Петро Федорович |
1883-1919 |
Український військовий діяч, полковник Армії УНР. |
Номаш Челебіджіхан |
1885-1918 |
Кримськотатарський політичний і державний діяч. Один з організаторів першого Курултаю, перший голова уряду проголошеної в 1917 році Кримської народної республіки, перший муфтій мусульман Криму, Литви, Польщі і Білорусі. |
22. Розгортання Української революції. Боротьба за відновлення державності |
||
Скоропадський Павло Петрович |
1873-1945 |
Походив зі стародавнього роду козацької старшини, великий землевласник, генерал-лейтенант російської армії. Після революції 1917 року став командуючим 1-го українізованого корпусу російської армії. У жовтні 1917 року на з’їзді Вільного козацтва П. Скоропадського було обрано гетьманом Вільного козацтва. 29 квітня 1918 року організував державний переворот і став гетьманом проголошеної Української держави. 13 грудня 1918 року прийшла Директорія, Скоропадський емігрував до Німеччини. |
Петрушевич Євген Омелянович |
1863-1940 |
Юрист, депутат Галицького сейму, президент ЗУНР (13 листопада 1918 року). Після проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР отримав диктаторські повноваження. Після поразки ЗУНР емігрував за кордон (Відень потім Берлін). |
Вітовський Дмитро Дмитрович |
1887 - 1919 |
Український військовий і державний діяч, сотник Легіону Українських Січових Стрільців, організатор листопадового повстання 1918 року у Львові, полковник, начальний командант УГА, Державний секретар військових справ ЗУНР.
|
Петлюра Симон Васильович |
1879-1926 |
Талановитий публіцист і державний діяч. Головний отаман військ Української Народної Республіки, останній голова Директорії. Член УСДРП. З 1921 р. – в еміграції. З 1924 р. – голова уряду УНР в екзилі. Загинув у травні 1926 р. від руки більшовицького агента. |
Махно (Михненко) Нестор Іванович |
1889-1934 |
Вождь руху анархістів, командир повстанських загонів і неперевершений майстер ведення партизанської війни. Центром дислокації його загонів було Гуляйполе на Катеринославщині (1917-1921 рр.). В роки громадянської війни співпрацював з більшовиками, але розійшовся з ними за ідейними міркуваннями. 1921 року Червона армія остаточно розгромила повстанські загони «батька Махна». |
Липківський Василь |
1864 - 1937 |
Український релігійний діяч, церковний реформатор, проповідник, педагог, публіцист, письменник і перекладач, борець за автокефалію українського православ'я, творець і перший митрополит Київський і всієї України відродженої 1921 року Української Автокефальної Православної Церкви. У 1919-1927 рр. - останній настоятель та доглядач Софії Київської. За визначенням академіка Агатангела Кримського - «апостол українського релігійно-національного відродження». |
Нарбут Григорій Іванович |
1886-1920 |
Український художник-графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків. Один із засновників і ректор Української Академії Мистецтв. |
Вернадський Володимир Іванович |
1863-1945 |
Український, російський та радянськийнауковець і філософ. Природознавець, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, вчення про біосферу, космізм. Академік Петербурзької Академії наук (з 1912 року), професор Московського університету. Один із засновників Української академії наук, дійсний член та її перший голова-президент (з 1918 року). Засновник Національної бібліотеки Української держави в Києві (нині — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського). З 1921 року знову працює у Москві. Збагатив науку глибокими ідеями, що лягли в основу нових провідних напрямів сучасної мінералогії, геології, гідрогеології, визначив роль організмів у геохімічних процесах. Для його діяльності характерні широта інтересів, постановка кардинальних наукових проблем, наукове передбачення. Організатор та директор Радієвого інституту (1922–1939), Біохімічної лабораторії (з 1929 року; зараз Інститут геохімії й аналітичної хімії імені В. І. Вернадського РАН). Дійсний член НТШ та низки інших академій (Паризької, Чеської).
|
23. Встановлення комуністичного тоталітарного режиму в Україні |
||
Шумський Олександр Якович |
1890-1946 |
Український політичний діяч. Після розколу Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР) був одним з провідників боротьбистів (комуністів). Після розпуску Української комуністичної партії боротьбистів вступив до КП(б)У, входив до складу її Центрального Комітету. У 1924-1927 рр. був наркомом освіти УСРР. Активно втілював у життя політику «українізації». У 1927 р. звинувачений у «національному ухильництві» (так званий «шумськізм») і направлений на другорядну роботу в ЦК ВКП(б). Під тиском розгорнутої проти нього політичної кампанії визнав «помилковість» своєї позиції. |
Волобуєв Михайло Симонович |
1903 - 1972 |
Український економіст 1930-х років. Науковий працівник науково-дослідного інституту ВУАН у Харкові. Автор концепції економічної самодостатності УССР. Жертва сталінського терору. |
Хвильовий (Фітільов) Микола Григорович |
1893-1933 |
Український письменник. Член-засновник багатьох літературних організацій, зокрема, у 1925 р. Вільної академії пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ). Під час літературної дискусії 1925-1928 рр. висунув гасло «Геть від Москви! Дайош Європу!», тобто закликав українських літераторів почати орієнтуватися на європейську літературу, а не на Москву. На знак протесту проти голодомору та арешту свого приятеля М. Ялового покінчив життя самогубством. |
24. Утвердження більшовицького тоталітарного режиму в Україні |
||
Малевич Казимир Северинович |
1879-1935 |
Український художник-авангардист, визначний діяч українського авангарду, засновник супрематизму, один з фундаторів кубофутуризму; педагог, теоретик мистецтва. Разом із Велимиром Хлєбниковим був членом «товариства голів земної кулі». |
Бойчук Михайло Львович |
1882-1939 |
Український художник. Член Наукового товариства імені Т. Шевченка (НТШ) з 1912 р. У 1917 р. бере участь у заснуванні Української академії мистецтв, стає професором майстерні монументального живопису. Заклав основи українського монументального мистецтва. Лідер групи «бойчукістів». Репресований. |
Курбас Лесь (Олександр-Зенон Степанович Курбас) |
1887-1937 |
Видатний український актор і режисер. Організатор студії молодих акторів, з якої згодом виріс Молодий театр (1917 р.), засновник філософського театру в Україні. У виставах театру «Березіль» як режисер малює всесвіт, де головним стає довіра до життя людини у всіх його суперечностях. Репресований у 30-х роках. |
Довженко Олександр Петрович |
1894-1956 |
З 1926 р. – режисер-постановник на кіностудіях Одеси, Києва, Москви. Серйозний успіх мав його фільм «Звенигора» (1929 р.). Окремі його роботи були прийняті з успіхом у європейських країнах. Автор кіноповісті «Україна в огні», за яку був підданий критиці. У роки «відлиги» написав статтю «Мистецтво живопису і сучасність», у якій закликав «розширити творчі межі соціалістичного реалізму». |
25. Західноукраїнські землі в міжвоєнний період |
||
Коновалець Євген Олексійович |
1891-1938 |
Видатний діяч національного руху України. У 1920 р. в умовах еміграції створює Українську Військову Організацію, що була призначена для боротьби з окупаційним режимом у підпіллі, а в 1929 р. стає главою Організації Українських Націоналістів (ОУН), яка повинна була об’єднати всі національні сили за кордоном і в Україні. 23 травня 1938 р. загинув у Роттердамі (Голландія), відкриваючи поштовий пакет, у якому знаходився вибуховий пристрій. Пакет було передано йому агентом радянських спецслужб Павлом Судоплатовим. |
Залозецький-Сас Володимир-Сергій |
1884-1965 |
Український політик, громадський діяч, дипломат, мистецтвознавець, меценат. |
Мудрий Василь Миколайович |
1879-1935 |
Український громадський і політичний діяч, журналіст. Віце-маршал Сейму Польщі. |
Волошин Августин Іванович |
1874-1945 |
Один з найвидатніших представників закарпатської інтелігенції. 1917-1938 рр. – директор учительської семінарії в Ужгороді. У жовтні 1938 р. був призначений прем’єром автономного уряду Карпатської України, а 15 березня 1939 р. став президентом цієї держави. Після окупації Карпатської України румунськими військами емігрував до Праги. У травні 1945 р. був заарештований радянськими спецслужбами. Помер 19 липня 1945 р. у московській Бутирській в’язниці. |
26. Україна під час Другої світової війни (1939-1945 рр.) |
||
Багряний Іван Павлович |
1906-1963 |
(справжнє ім'я Іван Лозов'ягін, або Лозов'яга) український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч. Член ОУН. |
Боровець Тарас Дмитрович (псевдоніми: Тарас Бульба, Чуб, Ґонта) |
Діяч українського повстанського руху часів Другої світової війни, засновник УПА «Поліська Січ», від 16 листопада 1941 року — генерал-хорунжий (наказ № 22 ГК «Поліська Січ»).
|
|
Бандера Степан Андрійович |
1909 - 1959 |
Член Української військової організації, один із керівників Організації українських націоналістів. У 1934 році засуджений польським судом до смертної кари, заміненої на довічне ув’язнення. У лютому 1940 року створив Революційний провід Організації Українських Націоналістів (ОУН(б) – бандерівці, на противагу ОУН(м) – мельниківці). У 1941 році на ІІ Великому зборі Проводу ОУН став його головою, ініціював проголошення Акту відновлення Української держави. У роки Другої світової війни ув’язнений у концтаборі Заксенхаузен. Керував боротьбою націоналістичного підпілля проти радянської влади. Вбитий у 1959 році у Мюнхені. |
Мельник Андрій Атанасович |
1890-1964 |
Український політичний діяч. З 1922 р. став одним із керівників Української військової організації. У 1930-х роках був членом ОУН, головою Проводу українських націоналістів. А після розколу ОУН у 1940 році очолював фракцію мельниківців. |
Шухевич Роман Осипович (Тарас Чупринка) |
1907 - 1950 |
Член Організації українських націоналістів, політичний в’язень концтабору в Березі-Картузькій. Брав активну участь у створенні революційного проводу ОУН, який очолював Степан Бандера. У серпні 1943 року був обраний головнокомандувачем Української Повстанської Армії (УПА),із липня 1944 року – голова Генерального секретаріату Української головної визвольної ради (УГВР). Загинув у сутичці зі спецгрупою МДБ (Міністерство Державної Безпеки) в 1950 році біля с. Білогорща, поблизу Львова. |
Осьмак Кирило Іванович |
1890-1960 |
Діяч Української Центральної Ради, діяч ОУН, Президент Української Головної Визвольної Ради. |
Кожедуб Іван Микитович |
1920 -1991 |
Радянський льотчик-ас німецько-радянської війни, найрезультативніший льотчик-винищувач в авіації союзників за весь час Другої світової війни. Тричі Герой Радянського Союзу. Маршал авіації. |
Берест Олексій Прокопович |
Український радянський військовик, Герой України, лейтенант Червоної Армії, що встановив, разом з Михайлом Єгоровим та Мелітоном Кантарією, Прапор Перемоги на даху німецького Рейхстагу о 21.50 30 квітня 1945.
|
|
Амет-Хан Султан |
1920-1971 |
Національний герой кримськотатарського народу. |
Порик Василь Васильович |
1920-1944 |
Активний учасник Руху Опору у Франції в роки Другої світової війни, командир партизанського загону, що боровся проти німецьких окупантів у Північній Франції, член Центрального комітету радянських військовополонених у Франції, лейтенант Червоної Армії, Герой Радянського Союзу. |
Дерев'янко Кузьма Миколайович |
Український радянський військовий діяч, Герой України, генерал-лейтенант. 2 вересня 1945 року приймав капітуляцію Японії.
|
|
Стецько Ярослав Семенович |
1912 - 1986 |
Український політичний та військовий діяч, активний діяч ОУН. З 1941 р. - перший заступник провідника ОУН-Б С. Бандери. У 1942-1944 рр. перебував у німецькому концтаборі Заксенгаузен. Після звільнення керував антибільшовицьким блоком народів, був головою Проводу ОУН-Б.
|
Теліга Олена Іванівна (дівоче прізвище Шовгенів) |
1907-1942 |
Видатна українська поетеса, політичний діяч, член ОУН. 21 лютого 1942 року розстріляна у Бабиному Яру у м. Києві. |
27. Україна в перші повоєнні роки |
||
Богомолець Олександр Олександрович |
1881-1946 |
український учений-патофізіолог. Основоположник української школи патологічної фізіології, ендокринології і геронтології, організатор української науки. Засновник перших в Росії і Україні науково-дослідних закладів медичного профілю. |
Лебедєв Сергій Олексійович |
1902-1984 |
Вчений, академік, творець першого в континентальній Європі комп'ютера. |
Малишко Андрій Самійлович |
1912-1970 |
Український поет, перекладач, літературний критик. Батько Валентини Малишко. Депутат Верховної Ради УРСР 3—6-го скликань. |
Рильський Максим Тадейович |
1895 - 1964 |
Український радянський поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець. Академік АН УРСР.
|
Сліпий Йосип (у миру – Йосип Іванович Коберницький-Дичковський) |
1892-1984 |
Видатний український церковний діяч. Єпископ Української Греко-Католицької Церкви, кардинал Римо-Католицької Церкви( з 1965 р.); з 1 листопада 1944 року Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський, з 23 грудня 1963 року Верховний Архієпископ Львівський — предстоятель Української Греко-Католицької Церкви. |
Сосюра Володимир Миколайович |
1898 - 1965 |
Український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен, роману «Третя Рота», бунчужний 3-го Гайдамацького полку Армії УНР. Належав до низки літературних організацій того періоду - «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ» та ін. |
Тичина Павло Григорович |
|
Український поет, перекладач, публіцист, громадський та державний діяч доби УНР та УРСР. Новатор поетичної форми. Директор Інституту літератури АН УРСР. Голова Верховної Ради УРСР двох скликань, депутат Верховної Ради УРСР 1—7-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го скликань. |
Філатов Володимир Петрович |
1875-1956 |
Радянський науковець, офтальмолог, хірург, винахідник, поет, художник, мемуарист російського походження, академік, дійсний член Академії наук УРСР та Академії медичних наук СРСР, доктор медицини, професор. |
Кук Василь Степанович |
1913-2007 |
Генерал-хорунжий, головнокомандувач УПА з 1950. 1954 узятий у полон військами МГБ СССР та без вироку суду провів у в'язницях 6 років. В останні роки свого життя мешкав у Києві. |
28. Україна в умовах десталінізації |
||
Білокур Катерина Василівна |
1900-1961 |
Українська художниця, майстер народного декоративного живопису, представниця «наївного мистецтва». Входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України. |
Лук’яненко Левко Григорович |
1927 |
Один з організаторів Української робітничо-селянської спілки (1959 рік). Засуджений до смертної кари, згодом заміненої на ув’язнення. Голова Української Гельсінської спілки (1988 рік), голова Української республіканської партії. Співавтор Декларації про державний суверенітет України, автор Акта проголошення незалежності України. Герой України. Письменник. Народний депутат України 1, 2, 4, 5 скликань. Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка 2016 року. |
Світличний Іван Олексійович |
1929 – 1992 |
Один із засновників Клубу творчої молоді в Києві. Один із перших установив контакт з українською діаспорою на Заході та поширював самвидав. У 1965 році його вперше заарештували, вдруге – у 1972 році. На початку 1980-х років 7 сенаторів і 96 конгресменів США направили лист до Л. Брежнєва із закликом звільнити І. Світличного. Лише у 1983 році він повернувся до Києва. |
Стус Василь Семенович |
1938-1985 |
Один із активних учасників акції протесту у вересні 1965 р. у кінотеатрі «Україна» у Києві. У 1970 р. закордоном вийшла його збірка «Зимові дерева», у 1972 р. був засуджений за антирадянську агітацію. 1980 р. отримав новий термін. Помер у в’язниці. |
Горська Алла Олександрівна |
1929 – 1970
|
Українська радянська художниця, дисидент, діяч правозахисного руху 1960-х років в Україні.
|
Танюк Лесь (Леонід Степанович Танюк) |
1938-2016 |
Український режисер театру і кіно, професор Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.Карпенка-Карого, заслужений діяч мистецтв України (1995), Народний артист України (2008), народний депутат України 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го скликань, голова Національної спілки театральних діячів України (з 1992); голова Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. В.Стуса (1993—2014); заступник голови НРУ (з березня 1999), член Політради НРУ (з березня 1999), член Центрального проводу НРУ (з березня 1992); член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО (з листопада 1995); голова Всеукраїнського комітету з підготовки суду над КПРС-КПУ за злочини тоталітаризму «Нюрнберґ-2» (з 1996). |
Костенко Ліна Василівна |
1930 |
Активна учасниця руху «шістдесятників», автор поетичних збірок «Проміння землі», «Вітрила», «Мандрівки серця». За роман у віршах «Маруся Чурай» поетеса у 1987 року удостоєна Шевченківської премії. У 2010 році вийшов перший її прозовий роман «Записки українського самашедшего». |
Сверстюк Євген Олександрович |
1928 - 2014 |
Активний учасник київського Клубу творчої молоді (1960 р.), шістдесятник. У самвидаві розповсюджувалися його відомі есе «Іван Котляревський сміється», «На мамине свято». Український публіцист і літературознавець. Один із засновників у Львові в 1987 році Української асоціації незалежної творчої інтелігенції (УАНТІ). |
Симоненко Василь Андрійович |
1935-1963 |
Визначний український прозаїк, поет, журналіст. Один з найкращих представників «шістдесятників» у літературі. Як журналіст у своїх статтях показував хиби партійно-бюрократичного апарату через що зазнавав систематичного цькування з боку офіційно владних структур. Автор збірок «Тиша і грім» (1962) та «Земне тяжіння» (1965) |
Корольов Сергій Павлович |
1907-1966 |
Український радянський вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор. Вважається основоположником практичної космонавтики. Академік АН СРСР, очолив ракетну програму СРСР. |
29. Україна в період загострення кризи радянської системи |
||
Марченко Валерій Веніамінович |
1947-1984 |
Український журналіст-дисидент, перекладач, літературознавець. Помер у лікарняній в’язниці у Ленінграді похований у Києво-Святошинському районі. |
Дзюба Іван Михайлович |
1931 |
Автор книги «Інтернаціоналізм чи русифікація» (1965). За відкриті виступи на захист української інтелігенції, самвидавські матеріали був ув’язнений у 1972 році. Брав участь у створенні Народного Руху України за перебудову (1989 рік). |
Гончар Олесь Терентійович |
1918-1995 |
Український прозаїк, публіцист, громадянський і політичний діяч, журналіст, літературознавець. 1959-1971 рр. – голова правління Спілки письменників України («Прапороносці», «Тронка», «Бригантина», «Собор») |
Григоренко Петро Григорович |
1907 - 1987 |
Генерал-майор збройних сил СРСР, учасник дисидентського руху, правозахисник, засновник Української Гельсінської групи, член Московської Гельсінської групи.
|
Руденко Микола Данилович |
1920-2004 |
Український письменник, філософ, громадський діяч, засновник української Громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод. Автор багатьох поетичних і прозових творів, зокрема поеми «Хрест» про голод 1933 року. З 1998 р. перебував в еміграції в Україну повернувся в 1992 р. |
Чорновіл В’ячеслав Максимович |
1937-1999 |
1967 р. – збірка «Лихо з розуму» про українських дисидентів (засуджений до 3 р. суворого режиму). 1970 р. – видання журналу «Український вісник» (за його редакцію вийшло 6 номерів). У 1980 р. знову засуджений за «антирадянську агітацію». У роки незалежної України – лідер Народного Руху. |
Брайчевський Михайло Юліанович |
1924-2001 |
Український історик та археолог. Лауреат премії ім. М. Грушевського, лауреат премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів, член Української вільної академії наук, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, голова Київського осередку Українського історичного товариства ім. М. |
Антонов Олег Костянтинович |
1906-1984 |
Один із провідних конструкторів СРСР. Під його керівництвом розроблено транспортні літаки АН. У 1967-1984 рр. генеральний конструктор Державного конструкторського бюро у Києві, яке розробляло літаки АН. |
Параджанов Сергій Йосипович |
1924-1990 |
Визначний вірменський і український кінорежисер, народний артист УРСР. Один із засновників поетичного кіно. Його фільми: «Тіні забутих предків», «Київські фрески», «Квітка на камені» |
Миколайчук Іван Васильович |
1941 - 1987
|
Український кіноактор, кінорежисер, сценарист. Лауреат Шевченківської премії 1988. 34 ролі в кіно, 9 сценаріїв, дві режисерські роботи(«Вавілон ХХ», «Така пізня, така тепла осінь»).
|
Івасюк Володимир Михайлович |
1949 - 1979
|
Український композитор і поет. Герой України. Один із основоположників української естрадної музики. Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів.
|
Биков Леонід Федорович |
1928 - 1979
|
Радянський актор, режисер і сценарист, заслужений артист УРСР, заслужений артист РРФСР, народний артист УРСР. Закінчив акторський факультет Харківського державного театрального інституту.
|
Мустафа Джемілєв |
1943 |
Політичний та громадський діяч СРСР і України кримськотатарського походження, один із провідників кримськотатарського національного руху, правозахисник, учасник дисидентського руху, політв'язень, Народний депутат України від фракції партії Блок Петра Порошенка, з 20 серпня 2014 року до 18 травня 2019 року Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу, кандидат в народні депутати України від партії Європейська солідарність. |
Амосов Микола Михайлович |
1913-2002 |
Український лікар, учений в галузі медицини, біокібернетики; дійсний член НАНУ, директор Інституту серцево-судинної хірургії. У 2008 році він був визнаний другим після Ярослава Мудрого великим українцем за результатами опитування громадської думки «Великі українці». |
30. Відновлення незалежності України |
||
Кравчук Леонід Макарович |
1934 |
У 1990-1991 рр. – голова Верховної Ради України. 1991-1994 рр. – перший Президент незалежної України. Історичною заслугою Л. Кравчука є те, що у боротьбі за незалежність України йому вдалось уникнути кровопролиття і значних потрясінь на початковому етапі державотворення. |
31. Становлення України як незалежної держави |
||
Кучма Леонід Данилович |
1938 |
У 1986-1991 рр. – генеральний директор ВО «Південмаш» - найбільшого заводу бойової та ракетно-космічної техніки. У 1990 р. обраний народним депутатом України. У 1992-1993 рр. – Прем’єр-міністр України. У 1993-1994 рр. – президент Української спілки промисловців і підприємців. З 1994 по 2004 р. – Президент України. |
Ющенко Віктор Андрійович |
1954 |
У 197-1999 роках очолював Національний банк України, з 1999 по квітень 2001 р. очолював Кабінет Міністрів України. У 2004 р. став головою новоствореного опозиційного блоку «Наша Україна», у ході подій «помаранчевої революції» (2004 р.) обраний Президентом України. |
Любомир Гузар |
1933-2017 |
Український релігійний діяч, патріарх-предстоятель Української Греко-Католицької Церкви (2001—2011). Священик (з 1958), єпископ (з 1977), кардинал (з 2001). Верховний архієпископ Львівський (з 2001), Києво-Галицький (з 2005), архієпископ-емерит (з 2011). Представник українського роду Гузарів. У 1944 виїхав до Австрії, 1949 — до США. Випускник Католицького університету Америки, Великої Духовної Семінарії Святого Йосафата в Римі, Фордгамського університету. Доктор богослов'я (1972). У 1972 прийняв чернецтво. Був сподвижником Йосипа Сліпого. Голова Львівської архієпархії в Римі (1984—1991). 1993 року повернувся до незалежної України, став її громадянином (2002), призначений очільником греко-католицького Києво-Вишгородського екзархату (з 1996). 2005 року повернув резиденцію голів Греко-католицької церкви до Києва після 450-річної перерви. Ініціював побудову Патріаршого собору Воскресіння Христового на київському Лівобережжі. У 2011 вийшов у відставку, передавши свої повноваження Святославу Шевчуку. Був одним із моральних авторитетів українців у 1990—2010-х, членом ініціативної групи «Першого грудня». Помер у Києві, Україна. Похований у київському Патріаршому соборі. Почесний громадянин Тернополя та Львова. |
Каденюк Леонід Костянтинович |
1951-2018 |
Український льотчик-випробувач 1-го класу, космонавт, генерал-майор авіації, перший і єдиний астронавт незалежної України, народний депутат України 4-го скликання, Народний Посол України, Герой України. |
32. Творення нової України |
||
Порошенко Петро Олексійович |
1965 |
Український політик, підприємець, олігарх, п'ятий президент України (2014—2019). Випускник Київського інституту міжнародних відносин. Кандидат юридичних наук (2002, Одеська юридична академія). Народний депутат України 2, 4, 5 та 6 скликань (1998—2014). Працював міністром закордонних справ (2009—2010) і торгівлі (2012). Був членом Ради Національного банку України (2007—2014). |