підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання з історії України

Передумови утворення Галицько-Волинської держави

Øвдале географічне положення (віддаленість від Києва послаблювала вплив центральної влади, природні умови робили ці землі важкодоступними для степових кочівників, крім того, князівство розташовувалося на перехресті стратегічно важливих торгових шляхів);

Øнеобхідність спільної боротьби двох князівств проти агресії з боку Польщі та Угорщини, а згодом проти монгольського нашестя та іга;

Øенергійна об’єднавча політика князів Романа Мстиславича (1199–1205 рр.) та Данила Романовича Галицького (1238–1264 рр.);

Øіснування на території князівства багатих родовищ солі, що сприяло економічному зростанню та інтенсифікації торгівлі.

ØСвавілля бояр у Галицькому князівстві, що протидіяли владі князя

Поштовхом до утворення держави став похід у 1199 р. волинського князя Романа Мстиславовича на Галич і об’єднання Волинського і Галицького князівств. Саме тим роком датують заснування Галицько

– Волинської держави, яка стає центром об’єднання південно-західних земель Русі-України

Мовою документів                                                         üПісля    загибелі     Романа     проти спадкоємців     –     Данила     та   Василька виступили     бояри;     княгиня     Анна, рятуючи     життя     дітей,   змушена     була таємно полишити князівство й тікати за кордон; розпочалася «боярська смута»

üВідновлення міжкнязівських усобиць, посилення боярських інтриг, зростання чужого втручання;

«…Велика смута

                                                 сталася на землі                              üРозпад        Галицько-Волинської            держави

Руській»                                          на     удільні князівства; запрошення боярами     на князювання     синів     Ігоря Ярославича із Сіверської землі (онуків Ярослава Осмомисла), вважаючи, що ті будуть вдячні за це і виконуватимуть їхню волю (у Галич – Володимира, у Звенигород – Романа, у Володимир -

Святослав;

üРозгортання між братами за верховну владу, в яку втрутилися бояри, чернігівські князі, Польща й

Угорщина; втрата Ігоровичами влади;

ü1213 – захоплення влади боярином Володисловом Кормильчичем, який проголосив себе галицьким князем;

ü1214 – поділ Галицько-Волинської держави між Польщею та Угорщиною;

üРозгортання Данилом із досягненням повноліття боротьби за батьківську спадщину; перший успіх – відвоювання у поляків Берестейської та Забузької земель; союзники Данила – брат

Василько, волинські бояри та міщани;

ü1223 рік – участь Данили в битві проти монголів на р. Калка

«…сам Данило поранений у груди, відзначаючись хоробрістю, не відчував болю рани…»

üПродовження братами Данилом та Васильком збирання «волинської вотчини»: приєднання до їхніх володінь Луцької, Пересопинцької та Белзької земель

ü1238 рік – утвердження Данила на галицькому столі завдяки підтримці місцевих селян і міщан, які потерпали від боярського свавілля та постійних війн із чужинцями

«… Вийшов Данило з воями із Холма, і був він на третій день у Галичі, і радо його прийняли городяни… Він під їхав і сказав їх : «О мужі – городяни! Допоки ви будете терпіти іноплемінних князів владу?» – то вони , відгукнувшись, сказали: «Се єсть державець наш, Богом данний!» І пустилися вони (до нього), яко діти до отця…»

Мовою документів

У 1222 році монгольське військо здолало Кавказькі гори та опинилося поблизу половців, які дали монголам бій, але зазнали поразки. Далі монголи рушили до Криму, де захопили венеціанську фортецю Судак. Половецький хан Котян звернувся по допомогу до руських князів:

«Якщо ви не поможете нам, - то ми нині порубані були, а ви завтра порубані будете…»

… і була рада всіх князів у городі Києві, і, нарадились вони: «Краще б нам зустріти їх на чужій землі, аніж на своїй»

1223 рік – битва на річці Калка. Протистояння руськополовецького війська і монголів

•    1242р. – повернення Батия зі своїм військом у пониззя Волги

•    Вища влада належала ханутакурултаю – з’їзду представників знаті

•    Поділ Монгольської держави на улуси – удільні володіння нащадків Чингізхана

•    Залежність руських князівств від Золотої Орди, хоча вони і не ввійшли до складу монгольської держави

•    Необхідність підтвердження руськими князями права на правління ярликом

•    Зобов'язання русичів делегувати воїнів до монгольського війська

•    Опір окремих князів завойовникам: відмова чернігівськог7о князя Михайла Всеволодовича пройти принизливий обряд, згідно з яким необхідно було проповзти між двох вогнів під натягнутою мотузкою, фактично на животі, демонструючи в такий спосіб покору ханові; страта Михайла Всеволодовича за наказом Батия

•    Визнання після смерті Юрія ІІ Болеслава Галицько-Волинським князем Любарта – сина литовського князя Гедиміна, дружина якого походила із родини галицько-волинських князів; проте свою владу Любарт поширив лише на території Волині.

•    Початок довготривалої війни за галицько-волинські землі, яка закінчилася тим, що Галичина із Белзької землею і Холмщиною опинилася під владою Польського королівства, а Волинь – під владою литовської династії

•    Галичина підпорядковувалася князю Любарту лише формально, а фактично там правили бояри на чолі з Дмитром Дедьком

•    У 1349 році на Галичину напав польський король Казимир ІІІ, і цього часу розпочалася боротьба Польщі та Литви за галицько-волинську спадщину

Уривки з Галицько-Волинського літопису про  Данила Романовича та Володимира Васильковича.

«Кріпко боровся, побиваючи татар. Був він сміливий і хоробрий, од голови й до ніг його не було на нім вади. Був князем добрим, хоробрим, мудрим, який спорудив городи многі й церкви поставив, і оздобив їх різноманітними прикрасами, та братолюбством він світився був із братом своїм Васильком...».

«Сей же благовірний князь Володимир на зріст був високий, у плечах великий, з лиця гарний … . Говорив він ясно словами зі Святих книг, тому що був філософ великий. ... Був він кроткий, смиренний, незлобливий, справедливий, не загребущий, не лживий, злодійство ненавидів, а пиття не пив хмільного зроду. Приязнь же він мав до всіх, а особливо ж до братів своїх, у хресному ж цілуванні стояв він по всій правді істинній, нелицемірній, і страху Божого сповнений ..., і монастирі многі він спорудив».