Підліткова злочинність та шляхи виходу з кризових ситуацій

Про підліткову злочинність та шляхи виходу з кризових ситуацій

Сьогодні надто актуальною виступає проблема зростання правопорушень серед молоді. Профілактика правопорушень неповнолітніх є передусім проблемою педагогічною, бо вона пов’язана з вирішенням певного кола виховних завдань. Тому в цій справі особливе місце має зайняти рання профілактика, яка має розпочинатися вже з дитячого садка й початкових класів школи, коли закладаються основи характеру, ставлення до оточуючих, поведінки в побуті.

Особливою сьогодні є проблема педагогічного впливу на учнів з різними відхиленнями в моральному розвитку. У роботі з такими підлітками дуже важливим є особистісно орієнтований підхід. Як свідчить практика, його ефективність залежить безпосередньо від врахування педагогом найважливіших типологічних особливостей, властивих цій категорії учнів.

При визначенні типології учня-правопорушника, покладено вивчення комплексу ознак, які відображають: особливості середовища, в якому формувалася особа правопорушника; особливості його духовного світу (відхилення у сфері потреб, інтересів, звичок); моральне обличчя; ставлення до провідної діяльності; статус у класному колективі; роль, виконувана у групі з протиправною спрямованістю; взаємозв’язок внутрішньої готовності і зовнішніх можливостей при виборі протиправної поведінки; ставлення до вчиненого правопорушення. На цій основі виділено типи правопорушників, назва кожного з яких залежить від спрямованості особистості.
     До першого типу правопорушників – конфліктно-ситуативного з переважаючою позитивною спрямованістю – відносяться неповнолітні, формування особистості яких проходило в позитивному середовищі. У таких підлітків переважають позитивні потреби в соціальному спілкуванні. У них спостерігаються здебільшого соціально-корисні інтереси, хоча правомірні шляхи їх задоволення обмежені.

До другого типу правопорушників – неврівноважено-ситуативного з незначною негативною спрямованістю – віднесено учнів, особа яких формувалася у середовищі з невеликими відхиленнями. У них найбільше розвинуті матеріальні потреби. Вони віддають перевагу особистим інтересам перед колективними, але правомірні можливості їх реалізації обмежені.

Третій тип правопорушників – нестійкий з переважаючою негативною спрямованістю – становлять неповнолітні, які формувалися в несприятливому, суперечливому середовищі. Вони схильні до вживання спиртних напоїв, паління. У таких школярів спостерігається розрив між особистими інтересами і громадським обов’язком, правомірні можливості задоволення інтересів обмежені. Учні цього типу прагнуть до самостійності. Вони агресивні, часто влаштовують бійки, наслідують негативні звички дорослих осіб. Моральні установки деформовані, тверді переконання і глибокі почуття відсутні.

Шляхи виходу з кризових ситуацій:

- зниження рівня безробіття, особливо молодіжного;

   - соціальна допомога малозабезпеченим, молодим, неблагополучним, асоціальним сім’ям та її спрямованість на подальший саморозвиток кожної сім’ї;

   - правове виховання дитини в сім’ї, набуття необхідних соціальних умінь;

   - високий рівень правового виховання учнів у школі;

   - корекція проявів агресивної поведінки неповнолітніх;

   - запобігання переходу девіантної поведінки неповнолітніх у кримінальну;

   - підвищення успішності дитини в навчальній діяльності, взаємостосунках з однолітками;

   - розвиток системи позашкільних дозвільних закладів, здебільшого безплатних;

   - підвищення ефективності роботи правоохоронних органів щодо попередження, розкриття злочинів;

   - широка соціальна реклама, спрямована на формування правової культури населення загалом.