Підвищення пізнавального рівня знань учнів початкових класів шляхом використання унаочнення на уроках математики

Про матеріал

Вважаю, що створення та використання уроків-презентацій дає максимальний ефект у початковій школі. Життєвий досвід дітей ще досить незначний і тому малюнки, фото, аудіозаписи, відео, які можна демонструвати за допомогою комп’ютерної техніки, створюють на уроках особливу атмосферу та настрій. За допомогою мультимедійних презентацій, відповідного комп’ютерного забезпечення, діти мають можливість ознайомитись із різноманітністю природи, господарською діяльністю населення, охороною і збереженням природи рідного краю, України, з системою цінностей у ставленні до природи, до людей, до самого себе. Організовується практична діяльність учнів, пов’язана з охороною та збереженням природних багатств.

Перегляд файлу

Відділ освіти, молоді та спорту, культури та туризму виконавчого комітету Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області

Методичний (сервісний) центр

Підвищення пізнавального рівня знань учнів початкових класів шляхом викостання унаочнення на уроках

математики

Методичний посібник

Війтівці – 2018

Методичний (сервісний) центр

Підвищення пізнавального рівня знань учнів початкових класів шляхом використання унаочнення на уроках математики

Методичний посібник

Харова Тетяна Юліанівна,

вчитель початкових класів

Сарнівського

навчально-виховного комплексу

«Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

– дошкільний навчальний заклад»

Війтівці – 2018

Харова Т.Ю. Підвищення пізнавального рівня знань учнів початкових класів шляхом використання унаочнення на уроках математики. Методичний посібник. – Війтівці, 2018. – 28 с.

У роботі розкривається проблема підвищення пізнавального рівня знань учнів початкових класів шляхом використання унаочнення на уроках математики, що допоможе вчителю зробити більш цікавим навчальний процес учнів, підвищить їхню пізнавальну активність і розвиватиме обчислювальні навички.

І. ПЕРЕДМОВА………………………………………………………………….….4

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

«Унаочнення як один із найефективніших методів удосконалення усного рахунку»

Формування в учнів свідомих та стійких обчислювальних навиків – основне завдання математики………………………………………………………….5
Пріоритети використання методу унаочнення на уроці…………..……...11
ІКТ як демонстраційний засіб унаочнення…………………………………13
Пожвавлення інтересу дітей за допомогою використання сюжетів мультиплікацій………………………………………………………………..14
Реалізація виховної мети уроку через міжпредметні зв’язки……………..18

ІІІ. ВИСНОВКИ………………………………………………………………..…...21

ІV. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ…………..….24

V. ДОДАТКИ………………………………………………………………………...26

ПЕРЕДМОВА

Цілісне і ефективне засвоєння знань учнями – важливий навчальний процес. Всі його компоненти пов'язані між собою, і нехтування одного з них негативно відображається на кінцевому результаті – на якості засвоєння знань учнями. Засвоєння навчальної інформації починається з її сприйняття. Саме в цьому велику роль відіграють засоби наочності.

При безпосередньому впливі наочного матеріалу на органи чуттів у свідомості дитини виникає образ сприйняття. В його створенні беруть участь не тільки відчуття, але й пам'ять, мислення, досвід. Учень не просто споглядає, а активно діє.

Наочний матеріал є незамінним засобом збагачення учнів новими уявленнями і вдосконалення вже набутих в них уявлень. Засоби наочності, які використовуються з цією метою, повинні відображати дійсність більш повніше, у всьому багатстві її проявів. Особливо виразно повинні бути показані ті елементи об'єкта, які є для нього суттєвими і на які необхідно звернути увагу учнів.

Наочність забезпечує перебудову діяльності учнів, сприяє відбору і систематизації інформації при створенні наочного образу. Використання засобів наочності з метою засвоєння сутності явищ, які вивчаються, – один з найважливіших шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів. Можна вважати, що це головне завдання наочності в навчанні.

Унаочнення не вводить у храм науки, а лише підводить до його порогу. Тому принцип наочності точніше можна було б назвати принципом єдності конкретного і абстрактного у навчанні, що точніше відображає реальні відношення і зв'язки об'єктивного світу.

У цій роботі я спробую розкрити теоретичну основу використання засобів наочності й показати на прикладах.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

«Унаочнення як один із найефективніших методів

удосконалення усного рахунку»

Формування в учнів свідомих та стійких обчислювальних навиків – основне завдання математики.

Одним із основних завдань математики є формування в учнів свідомих та стійких обчислювальних навичок. Оскільки обчислювальні вміння є тим необхідним запасом знань, без якого не можливо розв’язати жодної математичної задачі. Вміння та навички швидко й точно виконувати обчислення є фундаментом вивчення математики та інших навчальних предметів.

Усні вправи є ефективними засобами, які сприяють кращому засвоєнню математики. Вони розвивають в учнів уважність, спостережливість, ініціативу, підвищують дисципліну і збуджують інтерес до роботи. За їх допомогою учитель встановлює на уроці зворотний зв’язок, який дозволяє своєчасно контролювати процес оволодіння і засвоєння учнями математичних знань і умінь. Такі вправи дають можливість без великих затрат часу систематично підвищувати рівень просторових уявлень учнів, проводити роботу з формування їх логічної і мовної культури.

Крім того, обчислення активізують пам’ять, увагу учнів, їхні прагнення до
раціональної організації діяльності та інші якості, що впливають на розвиток
особистості. Не випадково формування обчислювальних умінь та навичок є однією з основних змістовних ліній шкільного курсу математики. Тому, проводячи уроки в початкових класах, необхідно особливу увагу приділяти усному рахунку.

Своєчасно поставлене учителем запитання дає можливість зосереджувати увагу учнів на допущених помилках. Дуже потрібні усні вправи і при повторенні навчального матеріалу. Добір вправ до уроку потрібно здійснювати, виходячи з навчально-виховної мети, яку ставить перед собою вчитель, з урахуванням реальних можливостей учнів і наявності часу для цього. Форми використання задачного матеріалу на уроках необхідно урізноманітнювати. Виправдовують себе, зокрема, такі прийоми:

усне повідомлення змісту вправи;
проектування умови задачі за допомогою мультимедійної презентації;
використання завдання на картках або таблицях;
постановка задачі на моделях або предметах навколишнього оточення;
математичний диктант та ін.

На усні вправи на уроці треба відводити в середньому 6-8 хвилин. Деякі із запитань можна використовувати для домашнього завдання, а також при проведенні короткочасних усних контрольних робіт з окремих тем.
У всіх випадках треба максимально стимулювати мислення школярів. Усна робота на уроках математики має велике значення – це і бесіди вчителя
з класом або окремими учнями, і міркування учнів при виконанні тих чи інших
завдань тощо. Серед цих видів усної роботи можна виділити так звані усні вправи. Вони мають велике значення у формуванні обчислювальних навичок і вдосконалення знань з нумерації, і в розвитку особистісних якостей дитини.
Створення певної системи повторення раніше вивченого матеріалу дає учням
можливість засвоєння знань на рівні автоматичних навичок. Усні обчислення не можуть бути випадковим етапом уроку, а повинні бути у методичному
зв’язку з основною темою і мати проблемний характер.

Для досягнення правильності усних обчислень на кожному уроці математики необхідно виділяти 5-10 хвилин для проведення вправ в усних обчисленнях, передбачених програмою кожного класу. Усні вправи проводяться у формі «питання-відповідь» всі учні класу одночасно виконують одні й ті ж вправи. Усні вправи важливі ще й тим, що вони активізують розумову діяльність
учнів, при їх виконанні активізується, розвивається пам’ять, мова, увага, здатність сприймати сказане на слух, швидкість реакції.

У поєднанні з іншими формами роботи, усні вправи дозволяють створити
умови, за яких активізуються різні види діяльності учнів: мислення, мова,
моторика. І усні вправи в цьому комплекті мають велике значення.

Усні вправи як етап уроку мають свої завдання:

Відтворення знань, умінь і навичок учнів, необхідних для їх самостійної діяльності на уроці чи усвідомленого сприйняття пояснення вчителя.
Контроль вчителя за станом знань учнів.
Психологічна підготовка учнів до сприйняття нового матеріалу.

Усі уроки математики, як правило, мають крім основного завдання,
пов’язаного з вивченням певного матеріалу, ще ряд завдань, які відносяться до
закріплення вивченого матеріалу і підготовки до нових тем, а в нашому випадку до підвищення пізнавального інтересу, то з цієї точки зору і підбираються вправи до уроку, продумується вид усних вправ.

Для ефективного використання усних вправ, потрібно правильно визначити їх місце в системі формування понять і навичок.

Навички усних обчислень формуються в процесі виконання учнями
різноманітних вправ.

Розглянемо основні їх види:

Знаходження значень математичних виразів.

Пропонується в тій чи іншій формі математичний вираз, потрібно знайти його значення.

Вирази можуть пропонуватися в різній словесній формі.
Вирази можуть включати одну і більше дій.
Вирази з декількома діями можуть включати дії одного ступеню або різних ступенів.

Основне значення вправ на знаходження значень виразів – виробити в учнів тверді обчислювальні навички, а також вони сприяють засвоєнню питань теорії
арифметичних дій.

Порівняння математичних виразів.

Ці вправи мають ряд варіантів. Можуть бути дані два вирази, і треба встановити, чи рівні їхні значення, а якщо не рівні, то яке з них більше або менше. Можуть пропонуватися вправи, у яких вже є знак рівності і один з виразів, а інший вираз треба знайти або доповнити.

Усний рахунок на початку кожного уроку дозволяє учневі швидко включитися в роботу, а також стимулює удосконалення навичок роботи з різними стандартними та нестандартними прийомами усної лічби.

Після закінчення обчислення учень записує відповідь у робочий зошит. Якщо відповідь правильна, то учень отримує «бонус», який учитель виготовляє на свій розсуд. Наприкінці вивчення теми учитель виставляє в журнал успішності підсумкову оцінку, яка пропорційна кількості «бонусів». Можлива інша форма обліку результатів усного рахунку на розсуд учителя. При цьому враховується принцип: «Хто не працює, той не помиляється».

Однією з ефективних форм організації колективної та індивідуальної самостійної роботи учнів на уроках математики є систематичне виконання усних вправ на всіх етапах навчання. Учитель повинен орієнтуватися на те, що, виконуючи усні вправи, учні не тільки здобувають обчислювальні навички, а насамперед, закріплюють теоретичні знання, тренують увагу і пам’ять.

Зважаючи на те, що усне опитування на уроках математики є однією з
основних форм оперативної перевірки знань і вмінь учнів, його треба
використовувати на кожному уроці: під час перевірки домашнього завдання,
актуалізації знань із нового матеріалу, фронтального опитування, планового, тематичного обліку знань, а також під час контролю. Зокрема, вдало підібрана система усних вправ сприяє розвитку логічного мислення учнів, підвищує їхню математичну культуру, формує навички тотожних перетворень, підвищує творчу активність, привчає до уважності, формує вміння планувати свою діяльність.

Усні вправи можна розділити на такі види:

Умова вправи сприймається на слух, і після її виконання учні, нічого не
записуючи, повідомляють результат.
Учні читають умову вправи (з підручника або дошки), а розв’язують задачу
усно.
Учні, розглянувши малюнок і коротку умову задачі, усно знаходять усі необхідні співвідношення між елементами зображеної фігури й надають відповідь.
За умовою задачі учні складають відповідний короткий запис задачі, а
розв’язання виконують без записів.

Учням із початковим рівнем навчальних досягнень можна запропонувати
повторити розв’язання завдань, що попередньо були розглянуті в класі. Такий
диференційований підхід сприяє мобілізації уваги й спонукає до активної участі в роботі не тільки сильних, але й слабких, неуважних учнів.

Усні вправи з математики на готових малюнках допомагають заощадити час, збільшити обсяг матеріалу, що розглядається на уроці, підвищити ефективність уроку, оскільки не витрачається час на виконання креслення.
Отже, усні вправи мають, різне дидактичне призначення, їх можна розділити
на такі три групи:

вправи для актуалізації опорних знань;
вправи для сприйняття й свідомого осмислення матеріалу;
вправи на застосування набутих знань.

Вправи першої групи вчитель може використовувати перед поясненням нового матеріалу, їх можна вважати підготовкою до сприйняття теоретичного матеріалу, вони полегшують вивчення нових понять, тверджень, властивостей.

Вправи другої групи сприяють глибокому усвідомленню вивченого матеріалу, допомагають учням засвоїти ту або іншу тему. Такі вправи доцільно використовувати після пояснення нового матеріалу, коли учень утомився й можна попрацювати усно. Одночасно вчитель має можливість перевірити глибину засвоєння нового матеріалу.

Вправи третьої групи дають можливість застосовувати набуті знання.
Виконання таких вправ сприяє формуванню вмінь і навичок, розвиває логічне
мислення, творчі здібності.

Готуючись до уроку, потрібно ретельно відбирати матеріал, систематизувати
його, продумувати перехід від одного завдання до іншого відповідно до мети
навчання. Під час складання системи завдань і визначення форм організації усної
роботи вчитель повинен ураховувати індивідуальну підготовку учнів, схильність
й здатність до усних обчислень.

Необхідно розуміти, що особливо вагоме значення мають усні вправи для
формування свідомого засвоєння означень, законів і властивостей арифметичних
дій тощо. На простих, але різноманітних прикладах учні повинні відпрацьовувати навички використання властивостей і законів, що вивчаються. Іноді буває досить тільки змінити порядок дій, виконати кілька найпростіших перетворень, що спираються на означення, основні властивості математичного поняття, і розв’язання прикладу значно спрощується. Учитель ставить учням такі запитання: як простіше обчислити? чи можна виконати обчислення по-іншому, коротше? чи існує більш легкий спосіб обчислення? які властивості, закони «працюють» під час розв’язування того чи іншого завдання?

Вчителю треба пам’ятати, що фундаментом для подальшого засвоєння будь-якої теми є сформовані обчислювальні навички. Формуванню обчислювальних навичок сприяють раціональні прийоми обчислення.

Під час складання завдань для усної роботи необхідно враховувати вікові
особливості дітей. На уроках можна застосувати нестандартний запис усного рахунку, а також усний рахунок у вигляді змагань, усний рахунок з елементами ігрової діяльності, усний рахунок у вигляді мультимедіа.

Пріоритети використання методу унаочнення на уроці

Важливість наочності випливає із самої суті процесу навчання, в якому першим, вихідним моментом є живий чуттєвий досвід учнів. Від елементарного підніматися до загального – важлива закономірність навчання.

Своєчасно використана наочність – це змістове й емоційне підживлення процесів сприймання, мислення, пам'яті молодших учнів.

Іноді навчальний матеріал має такий характер, що без унаочнення правильне уявлення про новий об'єкт взагалі неможливе, тому використання наочності відіграє переважно допоміжну роль. Щоб запобігти конкретизації поняття або уявлення, потрібно використовувати різні зразки зображення об'єкта. Це допоможе учням розпізнати типове, зробити крок від конкретного до абстрактного, перейти від уявлення до поняття. Отже, важливо не тільки правильно дібрати наочність до уроку, а й продумати, як поставити запитання, щоб створюваний в учнів зоровий образ активно "працював" на досягнення мети уроку.

У початкових класах застосування наочності має на меті:

- збагачення й розширення безпосереднього чуттєвого досвіду учнів;

- розвиток спостережливості;

- ознайомлення з конкретними властивостями предметів під час практичної діяльності;

- розвиток абстрактного мислення.

Взагалі необхідно, щоб зміст інформації можна було подати наочно, щоб вчитель користувався необхідними наочними посібниками, щоб засоби унаочнення були доступні школярам за їх віковими особливостями чи рівнем підготовки.

Показник кількості засобів навчання, які використовуються на одному уроці, визначається конкретною навчальною, виховною і розвивальною метою уроку. Можливі випадки, коли вчитель вважає достатнім використовувати на уроці лише підручник, не звертаючись до інших засобів навчання. В таких випадках необхідне комплексне використання різних видів наочності. Вибір наочності для конкретного уроку зумовлюється не тільки його навчальними цілями, а й іншими чинниками. Зокрема, специфікою мікросередовища школи та попереднім рівнем готовності дітей, їхнім емоційним станом, віком, резервом навчального часу. Особливо важливим джерелом чуттєвого досвіду майже на всіх уроках є актуалізація емоційних спостережень дітей.

Засоби наочності на уроках не слід перетворювати у самоціль. Вони повинні сприяти ефективному навчанню молодших школярів, бо невміло використані засоби наочності негативно впливають і відволікають дітей від цілеспрямованої роботи.

Унаочнення служить для організації навчально-пізнавальної діяльності школярів. Воно буває репродуктивним і творчим. Репродуктивне передбачає використання засобів наочності як джерела готової інформації, що здобувається учнями відомими їм способами діяльності під безпосереднім або опосередкованим керівництвом вчителя. У процесі творчої діяльності засоби наочності застосовуються під час пошуку способів розв'язання проблеми і як джерело нових знань. Міра самостійності дітей при розв'язанні проблеми може бути частково пошуковою (евристичною) та пошуковою (дослідницькою), що залежить від загальної і локальної готовності дітей до творчої діяльності.

Наочність може бути споглядальною і дієвою.

Суть споглядальної наочності полягає в тому, що учні під керівництвом учителя спостерігають, розглядають об'єкти в натурі або в зображеннях. Суть дієвої наочності полягає в тому, що учні пізнають об'єкти, діючи: виготовляють, наприклад, моделі, карти, діаграми, таблиці, спостерігають і перетворюють різні предмети і матеріали у процесі роботи в навчальних майстернях, кабінетах, лабораторіях, на пришкільних ділянках тощо. Поєднуючи в собі споглядання з дією, наочність допомагає засвоювати знання глибше й повніше, ніж спостереження без праці.

Засоби наочності, залежно від характеру відображення ними дійсності,

можна умовно поділити на такі основні види:

Натуральні об'єкти – рослини, тварини, знаряддя і продукти праці, мінерали, хімічні речовини та ін.
Образотворчі засоби – навчальні картини, навчальні таблиці, муляжі і т.д.
Умовно-схематичні засоби (моделі) – географічні, топографічні, історичні карти, різні схеми, малюнки, діаграми, графіки тощо.
Аудіовізуальні засоби – кінофільми, телепередачі, мультиплікаційні фільми, магнітофонні записи,

Існує три способи використання наочності (за Л.В. Занковим):

1) демонстраційний спосіб – наочність виступає джерелом знань, а вчитель керує сприйманням учнів;

2) ілюстративний спосіб – наочність виконує роль ілюстрації або підтвердження слів вчителя;

3) дійовий спосіб – на основі виконання дій з предметами учні оволодівають знаннями.

Спосіб демонстрування та ілюстрування передбачає показ учням різноманітних наочних об'єктів – реальних предметів (безпосередня наочність) і їх зображень (опосередкована наочність) за допомогою моделей і приладів, схем, діаграм, картин, звукозаписів тощо. Значення цих способів використання наочності насамперед визначається тим, що вони збагачують учнів живими уявленнями, зміцнюють зв'язки навчання з життям. У процесі трудового навчання, наприклад, учні збагачуються безпосереднім сприйманням виробничого устаткування (інструменти, верстати, об'ємні макети і розбірні моделі машин та механізмів), зразки готової продукції, креслення, спеціальні виробничо-технічні теле- і кінофільми тощо.

На особливу увагу заслуговує методика і техніка демонстрування та ілюстрування.

Насамперед кожна демонстрація вимагає чіткої організації спостереження, постановки його мети та кола тих ознак, предметів і явищ, що мають входити в сферу спостережень учнів.

ІКТ як демонстраційний засіб унаочнення

Одним із головних завдань початкової школи є застосування ІКТ у процесі вивчення більшості навчальних предметів.

Основним видом використання комп’ютерно-орієнтованих засобів навчання є їх органічна інтеграція в певні уроки. У цікавій, динамічній, ігровій формі учні початкових класів опановують комп’ютерні засоби, набувають первинних навичок користування пристроями введення-виведення, початковими уміннями й навичками управління комп’ютером та одночасно удосконалюють свої знання з певних навчальних предметів, розвивають пам’ять, просторову уяву, логічне мислення, творчі здібності.

Перспективним шляхом удосконалення та оптимізації навчального процесу в школі є використання мультимедійної системи. Мультимедіа, маючи особливий вплив на сфери навчання і виховання, дає змогу удосконалити, доповнити процес навчання, надати йому динамізму, гнучкості, посилити його прикладну спрямованість.

Уроки з мультимедійним супроводом допомагають ефективно вирішувати наступні дидактичні завдання:

сформувати мотивацію до навчання взагалі;
засвоїти базові знання з предмета;
сформувати навички самоконтролю.

Дану технологію можна розглядати як пояснювально-ілюстративний метод навчання, основним призначенням якого є організація засвоєння інформації на основі сполучення навчального матеріалу з його зоровим сприйняттям

Сьогоденні умови розвитку засобів навчання сучасної освіти зумовлюються зростаючими інтеграційними процесами, домінантними складовими яких є нові інформаційні технології.

Мультимедійні технології дозволяють стимулювати розвиток мислення та уяви учнів, збільшувати обсяг навчального матеріалу для творчого засвоєння і використання його учнями, формувати дослідницькі, пошукові уміння, уміння приймати оптимальні рішення, викликати зацікавленість та позитивне ставлення до навчання.

Однією з ключових дидактичних проблем, що стоять сьогодні перед педагогічною наукою, є не вирішені до кінця завдання створення та запровадження в освіті таких технологій навчання, які забезпечили б інтенсивне оволодіння учнями міцними знаннями, уміннями і навичками та сприяли б якісному системному засвоєнню змісту навчання.

Використання мультимедіа сприяє:

індивідуалізації освітнього процесу з урахуванням рівня підготовленості, здатностей, інтересів і потреб учнів;
зміні характеру пізнавальної діяльності учнів у бік її більшої самостійності та пошукового характеру;
стимулюванню прагнення учнів до постійного самовдосконалення та готовності до самостійного перенавчання;
посиленню міждисциплінарних зв'язків у навчанні, комплексному вивченню явищ і подій;
підвищенню гнучкості, мобільності навчального процесу, його постійному й динамічному відновленню;
зміні форм і методів організації позанавчальної життєдіяльності учнів та організації їхнього дозвілля.

Можна виділити наступні особливості даної технології:

якість зображення – яскраве, чітке і кольорове зображення на екрані;
зручне пояснення виду роботи з різним приладдям;
легке усунення недоліків і помилок у слайдах;
детальне пояснення матеріалу або розгляд лише базових питань теми залежно від підготовленості учнів;
коригування темпу й об'єму навчального матеріалу;
достатньо добре освітлення під час демонстрації презентації робочого місця учнів;
значне підвищення рівня використання наочності на уроці;
зростання продуктивності уроку;
встановлення інтеграції;
можливість організації проектної діяльності під керуванням викладачів;
зміна ставлення до ПК: учні починають сприймати його як універсальний інструмент для роботи в будь-якій сфері людської діяльності, а не лише як засіб для гри.

Мій досвід роботи з молодшими школярами дозволяє зробити такі висновки:

Застосування сучасних інформаційних технологій у початковій школі сприяє більш активному і свідомому засвоєнню учнями навчального матеріалу з різних предметів.
Оволодіння елементами комп’ютерної грамотності не викликає суттєвих труднощів у молодших школярів. При цьому, комп’ютерні ігрові програми сприяють кращому засвоєнню навчального матеріалу, створюють позитивне емоційне ставлення учнів до діяльності, опосередкованої комп’ютером.
У процесі сумісної комп’ютерно-ігрової діяльності виникає «кооперуючий ефект». Учні у грі допомагають, як правило, несвідомо один одному, шукають раціональні способи організації сумісних дій, навіть в тому випадку, коли така задача їм не ставиться в реальності.
Навчаючі і контролюючі програми, програми-тести, програми-редактори стимулюють інтерес молодших школярів до навчальної діяльності, сприяють формуванню логічного, творчого мислення, розвитку здібностей учнів.
Використання інформаційних технологій на уроках в початковій школі є одним з найсучасніших засобів розвитку особистості молодшого школяра, формування інформаційної культури.

Є підстави вважати, що комп’ютер дозволить більш глибоко розкрити резерви дитини, дасть змогу вчителю працювати творчо, ініціативно, з більшою професійною майстерністю.

Урок в початковій школі спрямований на пізнання навколишнього світу. Одними з основних його завдань є:

формування уявлень про навколишній світ, засвоєння основних математичних, мовних, музичних тощо понять і термінології;
формування здатності використовувати набуті знання та вміння; розвиток математичних, мовних, логічних, музичних, художніх тощо здібностей, творчого потенціалу особистості;
збагачення емоційно-естетичного досвіду, розвиток універсальних якостей творчої особистості;
виховання різнопланових інтересів, смаків і потреб.

Формування практичних навичок: використовуються тренажери або ППЗ. Аналіз виконуваних дій: питання головних героїв до учнів. Учні відповідають самостійно, іноді – за допомогою підказок на моніторі або з допомогою вчителя.

Саме на вирішення цих завдань спрямовані уроки в початковій школі із застосуванням комп’ютерних технологій. Кожен із таких уроків є сукупністю малюнків, світлин, анімацій, відеофрагментів, текстових пояснень, звукового супроводу, зразкового виконання музичних творів, виконання пісень у режимі караоке, тестових запитань тощо, які використовує педагог при проведенні заняття з використанням комп’ютерного супроводу.

Пожвавлення інтересу дітей за допомогою використання сюжетів мультиплікацій

Активний розвиток та впровадження інформаційних технологій у різні сфери життя, в тому числі в освіту, ставить перед школою одним з основних завдань формування інформаційної культури сучасних школярів. Комп’ютерні технології – це потужний інструмент для одержання дитиною найрізноманітнішої інформації, ефективний засіб підвищення інтересу до навчання, а також мотивації, наочності, науковості.

Не таємниця, що й телебачення відіграє величезну роль в нашому житті. Воно повсюди: як корисне так і шкідливе, тому треба фільтрувати перегляд.

Під їх дією формується стиль і лінія поведінки, формується ставлення до життя, до самого себе.

У ході перегляду мультфільмів дитячий мозок обробляє графічні зображення, різну інформацію і факти насильства, на превеликий жаль. Вважаю, зі мною погодяться, що пізнавальні, розважальні елементи несуть позитивний вплив, але є й такі, що користі від них "0". Одним із позитивних факторів є стимуляція навчання.

Мультфільми представляють собою відмінний спосіб передачі інформації в мозок дитини. Мультфільми для дітей можуть бути смішними і водночас пізнавальними та розвиваючими. Розвиваючі мультики допомагають дитині опановувати корисну інформацію і надалі використовувати її позитивні якості в житті.

Тому на своїх уроках стараюся використовувати фрагменти або сюжети пізнавальних мультфільмів, щоб урок дітям запам’ятався і був насиченим.

Іншими словами, використання мультиплікаційних сюжетів дозволяє створювати інформаційний і візуальний образ об’єкту, який досліджується, імітувати реальність за допомогою участі в процесах, що відбуваються на екрані.

Реалізація виховної мети уроку через між предметні зв’язки

Ідея реалізації інтегративного підходу до навчання та міжпредметних зв’язків на уроках – важливий фактор, що сприяє підвищенню якості навчально-виховного процесу у початкових класах. Адже нині у початкових класах пріоритети надаються виховній і розвивальній функції навчання, особлива увага приділяється формуванню самостійності, навчанню критичного мислення та креативності. Тому для інтегрування окремих навчальних курсів у початковій школі існують об’єктивні причини й передумови.

Характеризуючи міжпредметні зв’язки, слід зазначити, що у Педагогічному словнику вони тлумачаться як, дидактичний засіб, який передбачає комплексний підхід до формування й засвоєння змісту освіти, що дає можливість здійснювати зв’язки між предметами для поглибленого, всебічного розгляду найважливіших понять, явищ. В Українському педагогічному словнику міжпредметні зв’язки тлумачаться як „взаємне узгодження навчальних програм, зумовлене системою наук і дидактичною метою”.

Різноманітні види діяльності (художньо-трудова, малювання, читання, слухання тощо), які притаманні урокам інтегрованого змісту, роблять їх цікавими, насиченими, запобігають втомлюваності дітей, посилюють інтерес до навчання та школи в цілому. Так, наприклад, уроки мови і читання дають широку можливість здійснювати міжпредметні зв’язки, оскільки вони ґрунтуються на спільних дидактичних цілях і в їх основі одні й ті ж види мовленнєвої діяльності: слухання, читання, висловлювання (усні й писемні). На уроках читання учні зустрічаються зі словами, правопис яких треба запам’ятати. Діти повторюють їх, записують на дошці. Коли на уроці мови учні вивчають власні назви, можна записати імена, по батькові і прізвища відомих їм з уроків читання письменників. Корисно здійснювати і зворотний процес: на уроках мови діти вчаться групувати предмети, давати їм загальні назви, використовуючи знання, вміння і навички з читання. Школярі знають, скажімо, що лопата, граблі, пилка, сокира – це знаряддя праці, а яблука, груші, сливи – фрукти; явища природи – це вітер, сніг, блискавка.

Так само можна здійснювати міжпредметні зв’язки, наприклад математика і основи здоров’я. Здавалося б, що на уроках математики важко створити виховний момент, але в поєднанні з предметом «основи здоров’я» можна систематизувати мету в основі якої лежить виховання. Таким чином, якщо ми вивчаємо або вдосконалюємо навички розв’язування задач на рух, то виховання буде вдосконалюватися у правилах поведінки під час дорожнього руху, а це відповідно є інтеграція освітнього процесу.

Узагальнюючи все вищесказане, можна зробити висновок, що за допомогою міжпредметних зв’язків у дітей формуються виховна та навчально-пізнавальна культура, спільні для багатьох предметів: слухати вчителя, відповідати перед класом, читати вголос, подумки списувати з підручника, дошки, відчуття гармонії, зорової рівноваги, вміння зіставляти, доводити.

Реалізація міжпредметних зв’язків та проведення інтегрованих уроків сприяє розкриттю творчих здібностей кожного вчителя, урізноманітненню методів та організаційних форм навчання для посилення інтересу учнів до знань, активізації мислення, оволодіння системою наукових знань і, зрештою, підвищення результативності всієї навчально-виховної роботи.

ВИСНОВКИ

Методика використання мультимедійних технологій у процесі вивчення матеріалу про рідний край сприяє наступному:

посиленню мотивації навчання учнів;
вдосконаленню системи управління навчанням на різних етапах уроку;
зростанню якості навчання і виховання, підвищенню інформаційної культури учнів;
підвищенню рівня обізнаності учнів щодо сучасних інформаційних технологій;
демонстрації можливостей комп'ютера не лише як засобу для гри.

Під час використання на уроці мультимедійних технологій структура уроку принципово не змінюється. У ньому, як і раніше, зберігаються всі основні етапи, змінюються, можливо, тільки їх тимчасові характеристики. Необхідно відзначити, що етап мотивації в даному випадку збільшується і несе пізнавальне навантаження. Це необхідна умова успішності навчання, оскільки без інтересу до здобуття знань, без уяви і емоцій немислима творча діяльність учня.

Учнів привертає новизна проведення мультимедійних уроків. У класі під час таких уроків створюються умови для активного спілкування, за якого учні прагнуть висловити думки, вони з бажанням виконують завдання, виявляють цікавість до матеріалу, що вивчається. Учні вчаться самостійно працювати з навчальною, довідковою та іншою літературою з предмета. Дана технологія може використовуватись для анонсування теми уроку, як супровід до пояснення вчителя, як інформаційно-навчальний посібник та для контролю знань.

У навчанні особливе значення надається сьогодні власній діяльності дитини, її пошуку, усвідомленню і застосуванню нею нових знань. Учитель у такому разі є організатором процесу навчання, керівником самостійної діяльності учнів, який надає їм потрібну допомогу і підтримку.

Засоби наочності в навчанні використовуються широко. В шкільній практиці уміле їх застосування розглядається як показник педагогічної майстерності вчителя.

Разом із тим багато вчителів при використанні засобів наочності опираються, в основному, на свій досвід. Наукове обґрунтування ефективного використання наочності відсутнє.

В педагогіці було багато спроб здійснити систематизацію засобів наочності. Проте засобами наочності будемо вважати спеціально підібрані з навчальною метою предмети чи конструкції; які дають можливість уявити різноманітні явища і процеси. Такий підхід орієнтує на створення і підбір неї наочності, яка б демонструвала учням в найбільш виразній і переконливій формі те, що вивчається, підкреслювала найбільш суттєві сторони цих явищ і насамперед ті, які мають бути сприйняті учнями.

Вибір наочності для конкретного уроку зумовлюється не тільки його навчальною метою, а й іншими чинниками. Зокрема, специфікою мікросередовища школи та попереднім рівнем готовності дітей, їхнім емоційним станом, віком, резервом навчального часу.

Засоби наочності служать для організації навчально-пізнавальної діяльності школярів. Правильне застосування різних видів унаочнення сприяє подоланню формалізму в знаннях учнів, формуванню наукових понять.

Наочність дає змогу якнайкраще поєднати конкретне з абстрактним, чуттєве з логічним у навчанні, допомагає розкривати зв'язок знань з життям, сприяє розвиткові пізнавальних інтересів учнів, мобілізації їх уваги і активності. Наочність безумовно потрібна на всіх ступенях навчання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. – К.: Ґенеза, 1999. – 368 с.
Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 528 с.
Стрибна О.В. Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи// - Х.: Основа, 2005 С.139-144
Биков О. Новітні інформаційні технології в навчально-виховному процесі О. Биков // Школа. – 2008. – № 7.
Беловика Я.Г. Сприйняття дитиною комп'ютера й комп'ютерних ігор// Питання психології,—1993,— №3.
Освітні технології: Навч.-метод. посібн. / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін.; За ред. О. М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2003. – 255 с.
Створюємо презентації. Power Point / Упор. І. Скляр. – К.: Ред. загальнопед. газети, 2005. – 112 с. – (Б-ка „Шкільного світу”).
Данилова О.В. Мультимедія власноруч: текст, графіка, анімація, відео / О. Данилова, В. Манако, Д. Манако. – К.: Вид. дім „Шкіл. світ”: Вид. Л. Галіціна, 2006. – 120 с. – (Б-ка „Шкіл. світу”).
Єргіна О. В. Сучасний урок і мультимедійні технології: досвід і перспектива // Комп’ютер у школі та сім’ї. -2008. - №2. - С. 12 - 14.
Дудка І. С. Використання мультимедійних технологій у процесі навчання // Завуч. -2008. - № 31. - С. 10 – 12
Лесняк Н.В. Міжпредметні зв’язки у формуванні мовленнєвих умінь майбутніх учителів початкових класів: Дис… канд. пед. наук: 13.00.02 / Рівненський держ. педагогічний ін-т. – Рівне, 1997. – 181с. – Бібліогр.: С. 159-181.
ukped.com/skarbnichka/658-.html
http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/20222
https://www.1zoom.ru/Мультики/Маша_и_Медведь/t2/1/
https://www.kinopoisk.ru/film/ratatuy-2007-89514/stills/
https://www.1zoom.ru/Мультики/Элвин_и_бурундуки/t2/1/
https://www.1zoom.ru/Фильмы/Смурфики/t2/1/
https://www.1zoom.ru/Мультики/Спирит:_Душа_прерий/t2/1/