Виховна година "Батьківська криниця"

Сценарій виховної години «Батьківська криниця»

Мета: розширити знання про побутове значення криниць; значимість струмків, джерел, колодязів, про те, що саме вони підтримують життя і є окрасою землі; про невичерпні традиції нашого народу. Виховувати турботливе ставлення до води та збереження і продовження традицій нашого народу, гордості за рідний край.

Обладнання: плакати «Вода – кров землі», «Турбота про воду – турбота про життя», «Де вода, там і життя», «Крапля води дорожча за алмаз»; фотокомпозиція «Види українських криниць»; макет криниці, журавля з круком, коромисло, відра; кущ калини; записи українських народних пісень; фрагмент відеофільму «Вода, вода, вода…»

Хід заходу

Вступне слово вчителя

Шановні друзі, традиції нашого народу такі невичерпні, як підземні джерела, що дають нам життя. Ми так зживаємось із ними, вони нам такі звичні і буденні, а разом з тим до щему рідні, що часом їх не помічаємо, хоч не проживаємо без них навіть і дня.

На жаль, ми інколи забуваємо, що вода в крані – то живе джерело підземелля.

Звичайні слова: струмок, джерело, колодязь, криниця. А саме вони підтримують життя і є окрасою землі.

Так трапилося, що в нашому житті нечасто бувають свята. Ні, не ті, коли не треба йти на роботу, на навчання, а свята для душі. Отож, ми і запрошуємо вас на невелике сьогоднішнє свято «Батьківська криниця».

Звучить пісня «Батькова криниця».

Учень. Невичерпне джерело – та криниця духовності народу, ходіння в глибини часу, у нашу пам’ять, яка зберігає все найталановитіше, створене великим майстром – народом навіки, наше сучасне, коли твориться, зрештою, те, що не втратить своєї цінності у часових перекатах.

Сьогодні ми поговоримо про джерела, криниці, колодязі, наші животоки, без яких ми не проживемо навіть дня. Так, джерела, струмки – окраса землі, справжнє диво.

Учениця. Та не тільки окраса й диво! Вони – невтомні трудівники, що вічно омолоджують наші луги, поля, ліси, поновлюють їх щедродайністю.

Учень. Тому нині все частіше звучить думка, що крапля води дорожча за алмаз.

Учениця. Справді, чиста вода потрібна людині, як повітря і хліб, вона – колиска усього живого на землі.

Учень. Але останні десятиріччя вчені б’ють тривогу: її стає все менше, а в Україні особливо. Отже, усі мусять усвідомити: турбота про воду – це турбота про життя.

(Звучить мелодія струмка, дзюрчить вода)

Учениця. Вслухаймося в мелодію струмка – то пісня життя. Вслухаймося в перекази, історичні свідчення, легенди. Скільки подій, звичаїв пов’язано з криницями.

Криниці. Хай прозоряться, не міліють, повняться життєтворчим дарунком природи. І завжди будуть для людей Добриводою.

Учень. Проте, кожен, тільки почувши слово «криниця», побачить в уяві вербу, а під нею живе джерельце, коло якого зростав, або дубове цямриння з відтисками води, у якій і вдень відображаються зорі, або той журавель, який ніколи не відлітає у вирій.

(Виходять хлопець і дівчина)

Учень.      Дивись, Юлю, тут криниця! Моя бабуся мені розповідала легенду. Ось послухай! Колись, у сиву давнину, мале хлоп’я загубилося у лісі. Воно заблукало і захотіло пити. Хлопчик натрапив у лісі на глибоку криницю. Він зовсім знесилів і не міг дістати з криниці води. Раптом у небі з’явився журавель. Він опустився біля криниці і, нагнувши свою довгу шию, дістав води з неї. Хлопчик напився і подякував журавлеві. У дитини додалося сил, і вона знайшла стежку додому. Після того випадку люди на згадку про доброго птаха стали робити криниці, схожі на журавлів.

Учениця. З криницями пов’язані численні легенди про сховані скарби. Хоча ціннішого скарбу, аніж вода, в природі, очевидно, не існує. (Всі разом) Так, так не існує.

Учень. Старі люди розповідають, що господар, пригощаючи гостя чи подорожнього водою, приповідав: «Пийте на здоров’я, хай Бог дає вам сили!»

Учениця. Ця традиція збереглася й донині.

Учень. Криниця споконвіку символізує достаток, невичерпну людську доброту, щедрість, привітність.

Учениця. Криниця здавна вважалася святинею. Наші предки вміли шукати  де добре б’є джерело, щоб і в посушливе літо криниця не міліла. В народі кажуть: «Де вода – там і життя!»

Учень. Я читав, що не так просто визначити місце, де копати криницю. Спочатку на місці, де збираються копати колодязь, забивали вербовий кілок. Якщо він починав рости, значить можна копати, вода обов’язково буде. А якщо верба не росте, шукають інше місце.

Учениця. От чому народна мудрість говорить: «Де ростуть верби, там чисті джерела води».

Учень. «Де срібліє вербиця – там здорова водиця». «Де верба, там і вода.»

Учениця. Одним з методів виявлення підводних джерел є розкладання яєць. Накривають їх відрами, а на ранок до сходу сонця перевіряють: якщо яйце вкрилось росою, то вода на цім місці є, а якщо волога позбігала суцільними потоками, то джерело сильне.

Учень. Або ще на ніч розкладають листя лопуха, а вранці перевіряють: якщо знизу від землі водою обсівся – на цій місцині є джерело, а якщо листя сухе, то води не чекай.

Учениця. Я читала, що в деяких регіонах України криниці копають на подвір’ї, в стодолі, в сінях.

Учень. Заведено було копати криниці поблизу роздоріжжя, в дарунок добрим людям.

Учениця. Ось у одному селі колись жив дід, який ходив селом і шукав місце, де можна копати криницю. Там, де густа і зелена трава, він прикладав вухо до землі і слухав, чи шумить вода. Там, де він чув шум води, копали криницю. Вода в ній була чиста, холодна і смачна.

Учень. Все, що ми почули тут дуже цікаво, але давайте пісню заспіваємо!

(Звучить пісня «Криниця», муз. Д. Наконечного, сл.В. Савчина )

Учениця. Нові криниці копали до давнього літнього свята Івана Купала. У них дівчата обмивали вінки. Хлопці пригощали дівчат водою, щоб дівчата, попивши її, безтямно закохувались у них і любили аж до наступного Купала.

Учень. Послухайте, як змальовує копача В. Бровченко в однойменному вірші «Копач».

Він копав. За плату і без плати.

Звідав таємниці джерела.

Йшли з поклоном до мудрого в хату

З третього й десятого села.

І бувало, в трепетних зіницях

Кожен жбанок спраги принесе:

Викопайте, діду, нам криницю,

Ще одну, останню.

Та й усе…

При дорозі, в лузі, між хатами

Зводилась «остання» не одна.

І в’язали діда рушниками,

І пили за копача до дна.

Він щоранку йшов крізь товщу глею,

Що джерелам шлях перепиня,

Щоб побачить з глибини своєї

В небі чисті зорі серед дня…

Учениця. В усіх народів побожно ставилися до живих джерел. Вважалися святими місцями криниці, животоки, річки  й озера. Їх ретельно охороняли, біля водних артерій влаштовували ритуалізовані дійства.

Учень. Ось послухайте які були криниці (фрагмент відеофільму «Вода, вода…»)

У Карпатах здавна використовували джерела, які били з-під скель, а іноді викопували яму, стінки якої викладали камінням.

Учениця. Навіть до нашого часу діють звичаї: дівчатам суворо забороняється чепуритися над водою, особливо питною – від того обличчя «зарябіє». Це тому, що вода повинна завжди бути чистою.

Учень. Ось послухайте вірша Д. Луценка «Криниця»! (Читає)

Біля гаю, де вогонь калин

Гронам налитими багриться,

В килимі смарагдових долин,

Як сльоза, прозориться криниця.

А в криниці голуба вода

Світиться глибинним вогнями.

П’єш – і в серці сила молода

На добро вливається піснями.

Ту криницю батько ще копав.

Дав синам і людям для відради.

Змалку я вустами припадав

До її джерельної принади.

І здавалось, ніби я вбирав

З чистими краплинами водиці

Пахощі густих цілющих трав,

Що росли в гаю біля криниці.

І, здавалось, ніби не вода,

Вистояна у земних глибинах,

Батьківська любов і доброта

В кров мою вливалась по краплинах.

Де б у світі я не мандрував,

Завжди прохолодою сріблиться

В пахощах густих калин і трав

Батькова відстояна криниця.

Повідомлення учасників екологічного гуртка

Перекази

Учениця. За переказами воду, як могутню стихію Всесвіту, глибоко шанували наші предки. Особливо магічну силу мала, за їхніми уявленнями, так звана «непочата» вода, набрана з криниці до схід сонця. У ній, настояній на зірницях, купали новонароджених, нею напували корів, щоб давали більше молока, вмивалися, щоб не боятися пристріту, лихого ока.

Учень. Моя бабуся і зараз воду, освячену в церкві на Водохреща і Стрітення, зберігає упродовж року. Кропить нею хату, на пасіці, у хлівах.

Учениця. Кажуть, що біжуча вода (у річці) може забрати і понести далеко всі хвороби, варто лише викупатися у ній до схід сонця у Чистий четвер перед Великоднем чи в самий Великдень опівночі.

Казка про чудодійну криницю

Учениця. Жили-були дід і баба – старі-старі. От пішов дід раз у степ на полювання. Ходив-ходив і нічого не вбив. Аж дивиться – криниця! Він узяв напитися води, а тоді ще й умився – і став молодим! Тоді він зараз же й додому. А баба його насилу впізнала. Дід і послав бабу, щоб теж умилася та помолоділа. А баба зраділа! Аж побігла! Побігла – і немає. Дід чекав-чекав, а баби все нема та й нема. Пішов він тоді до криниці її шукати. Прийшов туди – нема, тільки якась дівчина тут цяцьками грається.

А то ж була його баба. Як прийшла вона до криниці та як допалася до води умиватися, то вмивалася, аж поки дитиною не стала.

Учениця. А я зібрала повір’я українського народу про криницю.

Потрібно на Стрітення (15 лютого) раненько принести воду з трьох криниць, змішати цю воду і пити цілий рік, - то буде в цій хаті злагода і достаток, мир і спокій.

Учень. Я теж про це читав. Не можна їсти зернят, як ідеш до криниці по воду, бо на тебе люди плюватимуть.

Учениця. Не можна вночі заглядати до криниці, бо відьма поцілує.

Учень. Старші люди завжди п’ють воду з непокритою головою, а перед питтям перехрестяться.

Обряди

Учениця. Чимало обрядів, пов’язаних  з очищенням води, перейшло в християнські вірування. Один з таких – освячення криниць та річок водою – тричі, а то й чотири рази на рік: на Водохреща, коли свята вода призначається для людей, на Юрія – для тварин, на Купала – для врожаю і на Спаса – знову для людей – відбувалися походи до святих джерел.

Учень (показує крук). Оце крук, до нього прикріплюється цебер чи відро. Слово «крук» в українській мові вживається також на означення птаха – ворона. За існуючими народними повір’ями та казками ворон-крук є володарем живої і неживої води.

Енциклопедична довідка про воду

Учень. Немає сумніву, що жива вода відрізняється від неживої перш за все полярністю енергетичного заряду.

Учениця. Ото вже, наш «професоре», розкажи, що вичитав про це!

Всі гуртом. Розкажи! Розкажи!

Учень. Я можу вам і розказати, і зачитати. Ось послухайте!

На рівні природного середовища землі вода двічі на рік змінює свою полярність на супротивну. Перший раз – у період зимового сонцевороту – на Водохреща, другий раз – у літній період – на Купала. Заряд, який має вода в період від Водохреща до купала, позитивно впливає на зародження рослинності в навколишній природі. В народній прикметі зазначається, що після свята Петра і Павла дерева припиняють ріст. А після Іллі вода навіть шкідлива для купання. І тому від Іллі до Водохреща вода вважається малосприятливою для життєдіяльності. Тобто, умовно можна означити, що перша вода є живою, а друга – неживою.

Енергетичний заряд води «розписаний» по годинах. Найбільш сприятлива вода з 3 до 5 години ночі (ось чому колись саме в цей час місили тісто, варили їсти); з 5 до 7.15 год. – вода нейтральна, з 7.15 до 9 год. – від’ємна, негативна. Ось так. А ми в цей час користуємося негативною водою.

На зеленій галяві,

Де рясна трава,

Дзюркотить криниченька,

Чиста, лісова.

До води схиляються

Квіти запашні.

Камінці поблискують

В темній глибині.

Ми збирали ягоди,

Забрели сюди.

Відпочити в затишку

Сіли край води.

Ходять в лісі шелести,

Дзюркотить вода...

Це казки криниченька

Нам розповіда.

Криниця-барометр. Її називають «дихаюча криниця». Стоїть вона в центрі села Покровське на Миколаївщині. Глибока, з холодною водою, вона інколи з такою силою всмоктує повітря, що важко зняти кришку. А часом навпаки – повітря виштовхується з криниці, аж кришка підстрибує, як на чайнику, що закипів. Перед дощем або снігом колодязь «викидає» із себе повітря, а на хорошу погоду втягує.

Подібні колодязі-барометри можна зустріти в багатьох районах північного Причорномор'я, в Херсонській, Запорізькій областях, на півдні Одещини . Вони всюди допомагають людям як надійні віщуни погоди й джерела вологи.

Учень. От і накликали собі складності – сюди йдуть тітка Ганна, тітка Катерина. Оо, гляньте і тітка Христина з ними.

Учениця. Оце вже радіовузол в дії – новини «Одна бабка сказала»…

Учень. Давайте сховаємось і послухаємо «новини з перших вуст».

(Загальний сміх. Вигуки «Сховаймося, сховаймося…» Молодь відходить від криниці. Залишається дівчина і хлопець. Ніби не встигають.)

Інсценівка «Біля криниці»

(Жінки з коромислами, відрами)

1-ша жінка. (Відразу до криниці і хоче набирати воду.)

2-га жінка. Катерино, посидьмо тут хвильку, а то вдома, як в омуті. Оце за день і не присіла.

3-тя жінка. Права, Ганно, давайте перепочинемо. Що там у вас на кутку нового?

1-ша жінка. Олекса ж мабуть сина женитиме. Там такі приготування йдуть – і білять, і ремонтують, і вистеляють.

2-га жінка. А чию ж братиме? Тетяну Литвиненкову. Чула, що вони любилися.

1-ша жінка. Оксану Матвієнкову, а з Литвиненковою Тетяною щось не зійшлися.

3-тя жінка. Багату наречену обрав собі Павло, багату.

1-ша жінка. Олекса теж не з бідних, всього є і в хаті, і в дворі.

2-га жінка. Одним словом, як в народі кажуть «гроші до грошей, а…»

(Юнак з дівчиною обнявшись проходять.)

3-тя жінка. Щасти ж тим молодим.

А он і Микитова вже на порі стала. Гляньте якого парубка сподобала! Може й тут до весілля йдеться.

1-ша жінка. Ой як то швидко життя промайнуло! Ніби ще вчора ми під ручки з парубками ходили, а воно…

2-га жінка. А воно вже й онуки маємо…

3-тя жінка. Онуки маємо, а про пісні не забуваємо. Катерино, зачинай нашої…

(Пісня «Тече річенька невеличенька..»)

(Під звуки пісні учні виходять парами)

Екологічна служба повідомляє

Учень (виходить наперед). Говорячи сьогодні про криницю, не можна оминути екологічного питання, яке турбує увесь світ. Це повинно хвилювати всіх і кожного, бо стоїмо на межі жахливої катастрофи. Нам залишився останній шанс, щоб вижити.

Учениця. «Вода! Ти не маєш ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе не опишеш, тобою насолоджуються, не знаючи тебе. Ти не просто необхідна для життя. Ти – найбільше в світі… багатство», - так сказав про воду Антуан де Сент-Екзюпері.

Учень. Чиста прісна вода – велика цінність, але, на жаль, її природні ресурси вичерпні, тому воду потрібно берегти і захищати від забруднення, пам’ятаючи, що вона – важлива складова середовища, в якому живе людина.

Учениця. Найціннішим є духовне знання криниці, бо це чисте джерело наших душ. Цей домашній оберіг об’єднує покоління, пульсуючі і невмирущі джерела наших животоків. Адже криниці копались дідами, батьками, а п’ють  з низ і бережуть пам'ять родоводу їхні діти і онуки – прийдешні покоління народу нашого.

Учениця (читає вірш Н. Левчун «Хто копав криницю»).

Тихо біля хати схлипує криниця

І скрипить до мене довгим журавлем:

«Покуштуй, дитино, чистої водиці

І скажи по правді, як-то ми живем?

Півсела щоранку з мене носять воду,

А ніхто не знає, хто мене копав…»

Як же зберегти нам пам’ять родоводу,

Щоб не всох наш корінь, марно не пропав?

Хто копав криницю? Може, мій прапрадід?

Може, рідний батько? Чи по батьку дід?

Прилітає вітер до моєї хати,

Замітає давній до криниці слід.

Вже не раз куштую із криниці воду…

Соромно не знати, хто її копав.

Зберігаймо ж, люди, пам’ять родоводу,

Щоб не всох наш корінь, марно не пропав.

Учень. Невмирущою називають криницю. І ми розуміємо: вона невмируща, поки оточена людською турботою і любов’ю. а вода – це і найнеобхідніший для життя елемент навколишнього середовища, і один з основних видів природних ресурсів. Тому ставитись до неї слід по-господарськи, берегти її, починаючи з найменшого джерельця.

Учениця (читає вірш М. Сингаївського «Жива криничка»).

За селом у нас криничка,

Неглибока, невеличка.

Клен шумить над нею листом,

В ній вода холодна й чиста.

Йдуть із поля трудівниці –

Завертають до криниці.

Із відерцем ходить мати

Чисту воду з неї брати.

Знають люди: як нап’єшся,

Наче сили наберешся.

І говорять: то криниця,

У якій жива водиця.

Учитель. Стоїть чепурна криниця на горі, як пам’ятник життю: побаченням закоханих, пісням про дівочу вроду, весільному короваю, замішаному на джерельці, розмовам статечних господинь з коромислами в руках, легендам про цілющу воду. Сьогодні ми спробували доторкнутися серцем до джерела, що дає життя усьому живому на землі.

(Звучить пісня «Криниця» сл. Д. Луценка)

Рефлексія заходу

• Діти, яка ж роль криниці в житті людини?
• Яке значення криниці у побуті?
• Як наші предки обирали місце для копання криниці?
• Які прислів’я ви запам’ятали?

(Звучить пісня «Заглядає зіронька в криницю»)