7 квітня о 18:00Вебінар: Інтернет-середовище для професійного розвитку вчителів математики

Пісня - душа народу України.

Про матеріал
В сценарії прославляється українська пісня. Тут використано інсценізації, народні пісні, танці.
Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

Ранок

Пісня-душа народу

України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лунає в залі народна пісня у виконанні Оксани Білозір «Зеленеє жито, зелене». В супроводі пісні, що поступово стихає і замовкає, ведуча звертається до присутніх.

Ведуча:

Шановні гості, вітаємо Вас на нашому святі!

Ведучий:

Добридень, дозвольте Вам сказати,

І на святі щиро привітати.    

Ведуча:

Принесли на нього ми в своїх серденьках

Журавлиний спів і пісеньку лелеки.

Ведучий:

Мову нареченої – калини,

Стежечку солодкої малини.

Ведуча:

Щоб звучала мова рідна й пісня –

Ніжна, солов’їна, українська.

Пісня «Українка я маленька». – (укр. народна пісня)

  1. Різні в світі є країни,

Різні люди є на світі,

Різні гори, полонини,

Різні трави, різні квіти.

  1. Є з усіх одна країна,

Найрідніша нам усім.

То – прекрасна Україна,

Нашого народу дім.

  1. Тут шумлять степи безкраї,

Наче вміють говорити.

Тут ясніше сонце сяє,

Тут солодше пахнуть квіти.

  1. України рідної сади

Нахилились тихо до води.

Кожна гілка – в сонці, у теплі

Щедро пахне соками землі.

  1. України рідної гаї

Кличуть серце в затінки свої.

Зупинись, і слухай солов’я,

І відчуй, що це земля твоя.

 

  1. Зацвітає калина, зеленіє ліщина,

Степом котиться диво-трава.

Це моя Україна, це – моя Батьківщина,

Що, як мама, як тато – одна.

  1. Є щось святе у словах «мій рідний край».

Для мене – це матусі пісня ніжна,

І рідний сад від квіту білосніжний,

І той калиновий у тихім лузі гай.

Для мене – це твої стежки й мої,

В містах і селах стоптані любовю,

Й пісень людські прозорі ручаї,

Усе, що серцю рідне невимовно.

  1. Мені над оце більш нічого не треба,

Домівка матусі, волошки в житах,

Вишневий світанок, поливяне небо

І сиза роса на траві при шляхах.

  1. Із душі цілої, зо всього серденька

Люблю тебе, рідний краю, земленько рідненька.

І вас люблю, гори, ліси та гайочки,

І вас бистротечні ріки й тихії струмочки.

Бо з тих рік-струмочків в чистенькій водиці

Тебе бачу, рідний краю, дорога землице.

Що мене годуєш, як свою дитину,

Тому люблю тебе, земле, люблю до загину!

Ведуча:

    Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні.

Ведучий:

 Тут кожна тваринка і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах,

Під вікнами мальви, в саду материнка,

Оспівані щедро в піснях.

Пісня «Немає України без калини». –Сл. Г. Клок, муз. М.Ведмедері

Ведуча:

      Яке ж це диво – народна пісня. Хто не був зачарований нею! Вона пахне весняними дощами, синіми льонами, запашними чорнобривцями, материнськими теплими долонями.

Ведучий:

      Пісня – це душа народу, це безмежне поле, засіяне зерном історії і заквітчане людськими надіями, це любов до Вітчизни і ненависть до її ворогів.

 

Ведуча:

        Українська пісня живе з давніх часів, живе, переживаючи цілі покоління. Добрі люди кажуть, що українець співає цілий рік і цілий вік.

Ведучий:

        Від перших днів свого життя дитина пізнає світ навколо себе. Знайомство з ним починається з колискової. Бо якраз вона веде до рідної хати де співалася пісня, до землі, на якій народився, до людей, що живуть поруч.

Ведуча:

         Вслухайтесь у ніжну пісню колискової. У ній материнська ласка і тепло, світ добра і краси. Чим далі у минуле відходять дитячі роки, тим частіше згадуються оті дні без турбот сповнені веселощів і перших маленьких радощів. І одразу ж забринить мелодія, наспівана колись матусею або бабусею.

«Колискова». – (народна пісня)

Ведучий:

           Низький уклін вам,мами і бабусі. Щиро дякуємо за життя, за турботи, за теплу оселю, зпа рідну мову, за перший скарб пісні над колискою.

Ведуча:

Не цурайся пісні, яку чув од мами,

Не згуби – то мова прадідів твоїх,

Бо зректися пісні, що цвіла віками,

Мов забуть народ свій, даль його доріг.

Ведучий:

             Яке ж це диво – народна пісня. І яку владну силу таїть вона в собі. Минають віки, а народна пісня залишається. І все так же Дорошенко веде своє військо хорошенько, і за гаєм зелененьким бере вдова льон дрібненький, і два півники молотять свій горох, і танцює риба з раком, а петрушка з пастернаком, і досі не вгамується той шум, що вчинив Комар оженившись на Мусі.

Пісня «Ой що ж то за шум учинився» -( народна пісня)

  1. Немов чарівний самоцвіт,

Повний блиску і принади,

Палає пісня з давніх літ –

Надія і розрада.

  1. Народна пісня зоряно,незгасно

Горить в моєму серці повсякчас.

Не пломенистим закликом чи гаслом,

А променем, що будить сівача.

  1. Хто цю пісню збереже,

Її у серці плекать буде, -

Скарби найбільші той знайде,

Які лиш можуть мати люди.

Інсценізація пісні «Ой ходила дівчина бережком». – (українська народна пісня)

Входить бабуся Ярина і дід Панас.

Бабуся:

  • А хто ж це тут так гарно співає?

Дідусь:

  • Та це ж наші школярики! Молодці, ви не тільки добре навчаєтесь, а й гарно співаєте.

Бабуся:

  • Діти, а чи знаєте ви звідки пісня взялася в Україні?

Діти:

  • Ні, не знаємо.

Бабуся:

  • Тоді послухайте, я вам про це розповім.

Легенда.

  Якось Господь Бог вирішив наділити своїх дітей талантами. Французи дістали елегантність  і красу, німці – дисципліну і порядок, італійці – хист до музики. Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог з престолу і раптом побачив у кутку дівчину. Вона була одягнена у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів віночок з червоної калини.

- Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь Бог.

- Я – україночка. А плачу, бо стогне моя земля від крові і пожеж. Брати мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з сиріт, у своїй хаті немає правди і волі.

- Чому ж ти не підійшла до мене вчасно? Я всі таланти роздав. Як зарадити твоєму лихові?

Дівчина вже хотіла йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

-Є у мене неоціненний скарб, який уславить тебе і твій народ на весь світ. Це – пісня.

   Узяла дівчина – Україна дарунок і міцно притиснула до серця. З того часу український народ знаходить собі втіху і в горі, і в радощах у пісні.

 Ведуча:

       Гарна легенда. Аж самим співати хочеться. То якої заспіваємо?

              Бабуся:

  • А давайте заспіваємо «Ой єсть в лісі калина» - (народна пісня).

Інсценізація пісні

             Дідусь:

  • Весело тут у вас. А я знаю старовинний танок. Замолоду добре танцював – першим танцюристом був на все село! А правда ж Ярино?

Дід Панас пробує танцювати, та не може розігнутися.

          Бабуся:

  • Ох і хвалько ж ти, діду! А ви, діти, вмієте танцювати? Нумо, давайте покажемо дідові, як треба танцювати.

1-а дівчинка:

Ой пішла б я на музики,

Коли б мала п’ятака,

Збила б собі черевики,

Ударивши гопака.

2-а дівчинка:

Нащо мені ті музики –

В мене є свої язики,

Заспіваю й поскачу,

І ніколи не заплачу.

Танець «Гопак».

          Бабуся:

  • Ой, а що ж це за шум такий? Неначе хропіння?! Так це ж Гриць! Ох і неохочий же він до роботи.

Пісня «Грицю, Грицю, до роботи!». Інсценізація.

          Дідусь:

  • Українська пісня, діти, така ж нездоланна й безмежна, як і народ, що її породив.Ночувала вона при чумацьких вогнищах під високим зоряним небом, тамувала біль розлук і заглушала брязкіт кайданів на сибірській каторзі, долинала зовом отчого дому до бідних емігрантів у заокеанській чужині. Була вона й з козаками у звитяжних походах, і в горі, і в радощах.

Пісня «Полечко-поле».- (українська народна пісня).

           Бабуся:

  • Пісня продовжувала жити й у календарних обрядах. Довгими зимовими вечорами після трудового дня  молодь збиралася у хаті по 15-20 чоловік і проходили вечірні гуляння: дівчата в’язали, вишивали, пряли, а хлопці плели кошики з лози. І звичайно ж лунали пісні.

Пісня «Дівка Явдошка» - (українська народна пісня).

            Бабуся:

  • А від зимового сну будять землю веснянки та гаївки.

«Веснянка», інсценізація. – (Б. Гірський).

           Бабуся:

  • Любов українського народу до пісні знайшла своє відображення в прислів’ях. Можливо, хтось з вас згадає їх?

 

  • Хто співає, той журбу проганяє.
  • Хто співає, у того робота скоро минає.
  • Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину.

           Бабуся:

  • Молодці, діти. Ви не лише пісні співаєте, а й прислів’я та приказки знаєте.

            Дідусь:

  • Молодці,діти! З любов’ю ви співали сьогодні, танцювали. Я радий, що ви не переступаєте пісні, тої маленької кринички живої води. Бо в ній ви можете побачити благородний, лицарський образ свого предка, красу сучасника й духовну вроду нащадків.

             Бабуся:

  • За прийом щирий дякуємо з дідом,діти.

І бажаємо в мирі в вашім класі жити.

Хату-берегиню в чистоті тримати,

Неньку-Україну всім любити

Й звичаї народні пам’ятати.

  1. Українська пісня, вимита сльозами,

Висушена вітром у краї чужім,

Українська пісня, ти прийшла шляхами

До мойого серця і живеш у нім.

  1. Ну де ще є така чарівна пісня,

Серед яких на світі славних мов?

То серце від журби неначе стисне,

А то навіє радість і любов.

  1. Буває пісня тугою налита

І туга душу наскрізь пропече,

Бува така, що наче серед літа

Срібляста річка в сиву даль тече.

  1. А інша – мов висока тополина,

Що в синім небі радощів шука.

У ній яскрава славилась дівчина,

Що так хотіла бачить юнака.

Ведучий:
      Багато знущань і переслідувань зазнала народна пісня. Рідне слово та пісня цькувалися царським урядом.

Ведуча:

       Боролися з народною піснею, зокрема з кобзарями ХХ ст.

Ведучий:

       Так за наказом Сталіна зібрали у Харкові всіх українських кобзарів. Сліпим музикантам казали, що вони мають взяти участь у першому в Україні зїзді кобзарів. А потім привезли їх за місто і там розстріляли. Так нищили душу нашого народу.

Не раз плювали нелюди в криницю

І знову диво-дивнеє цвіло,

Неначе серце пісня запалила

Й воно звело орлині два крила.

А в пісні тій співалось про калину,

Яка у лузі так колись цвіла.

Ведучий:

        У сімдесятих роках підняли на неозору висоту пісенне небо над Україною, зачарували світ українською піснею такі зірки , як Володимир Івасюк, Назарій Яремчук, Софія Ротату, Василь Зінкевич, Павло Дворський.

Ведуча:

        За свою велику любов до української пісні заплатив життям Ігор Білозір. Ніби вже в вічності він звертається до кожного з нас: не сумуй, люби свою землю українську, свою пісню, свою мову, свою волю.

Ведучий:

       І живи й чини так, щоб за цю твою любов на тебе, на нас усіх ніхто й ніколи не підняв – не посмів підняти руки.

«Пшеничне перевесло». Танець під музику І.Білозіра.

  1. О, пісня! Від народу кров і плоть

Ти узяла, щоб лиш йому служити.

Тебе ніхто не може побороть,

Бо вільний дух твій правдою повитий.

  1. І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю мов спраглий води,

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

Ведуча:

         За давнім українським звичаєм у кожній хаті в дні свят запалюють свічку, як символ добра, ніжності, людяності і вічної краси.

 

Дівчина запалює свічку.

 

 

Ведучий:

Міцна хай буде наша вся родина.

Своє коріння й плекайте, й бережіть.

Молитва українська солов’їна

Підніметься і зазвучить як гімн.

Звучить молитва.

1-а дівчинка:

Боже великий, єдиний

Нам Україну храни.

Волі і світу промінням

Ти її осіни.

2-а дівчинка:

Світлом науки і знання

Всіх нас просвіти,

В чистій любові до краю

Ти нас, Боже, зрости.

Пісня «Молитва» .- (М. Ведмедері).

  1. Розквітай, прекрасна Україно,

Рідна земле, матінко моя.

Хай лунає мова солов’їна,

Пісня неповторная твоя.

  1. Щоб сходило сонце щоранку,

Родила пшеницю рілля,

Й щодня величалась в серпанку

Вкраїна – Вітчизна моя!

  1. Щоб піснею ранок стрічали

Багаті поля й зелені гаї,

Щоб з вірою завжди до нас повертали

І щастя на крилах несли соловї.

  1. І в яких би фарбах небо не світилось

Збережем кровинку рідного тепла.

Тільки б вічно зорі в криниці дивились,

Тільки б наша пісня нас пережила.

 

Пісня Тараса Петрененка «Україна».

Ведуча:

Вклоняємось всім вам доземно,

Як батьківській хаті з далеких доріг,

Як хлібу, що матінка чемно

Кладе на вкраїнський рушник.

Ведучий:

Бо ж нашому роду нема переводу,

Хай пісня єднає коріння святі.

Дай,Боже, нам віру і братню згоду

На довгі її роки, на вічні віки.

Ведуча:

Хай сонце вам сяє,а серце співає,

Хай смуток дороги не знає.

Ведучий:

Хай щастя вікує у вашому домі,

І радість хай буде завжди.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
28 серпня 2019
Переглядів
190
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку