План-конспект уроку до теми "Дихання тварин"

План-конспект уроку

Тема: Дихання тварин.

Мета:

• дидактична: ознайомити з особливостями дихання та газообміну у тварин, поглибити знання учнів про будову органів дихання тварин їх  функції;

• виховна: показати значення газообміну в легенях і тканинах, звернути увагу на значення дихання для підтримання життєдіяльності;
• розвиваюча: показати, як відбувається ускладнення дихальної системи у тваринному світі — від найпростіших до вищих тварин;

Основні поняття і терміни: дихання, дихальна система.

Обладнання: підручник, дидактичні картки, таблиці «Органи дихання» (для різних груп тварин), презентації, зошити

Тип уроку: комбінований

1. Організація уроку

Привітання

Перевірка присутності учнів

Оберіть відповідний смайлик свого настрою зараз

2. Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання

1. Як ви розумієте: внутрішньоклітинне та порожнинне травлення?

2. Чи у всіх тварин травна система закінчується анальним отвором?

3. Від чого залежить будова шлунку, довжина кишечника різних тварин?

4. Які травні залози ви знаєте?

 Визначте правильну послідовність органів травної системи.

• рот → глотка → стравохід → шлунок → тонкий кишечник → товстий кишечник → анальний отвір;
• рот → стравохід → глотка → шлунок → тонкий кишечник → анальний отвір;
• рот → глотка → стравохід → шлунок → товстий кишечник → тонкий кишечник → анальний отвір;
• рот → глотка → стравохід → шлунок → печінка → товстий кишечник → анальний отвір.

3. Мотивація навчальної діяльності

Із свого життєвого досвіду ми знаємо, що людина і тварина у момент народження робить перший вдих і вже до кінця життя буде здійснювати дихальні рухи – вдих і видих. Ці рухи дуже необхідні – вони підтримують життя.

Отже, дихання – це необхідна умова існування живого організму.

Тваринний світ можна розділити на дві групи: безхребетні та хребетні організми. До безхребетних відносяться (амеба, дощовий черв’як, річний рак, павук-сріблянка, комахи), до хребетних (риби, амфібії, рептилії, птахи та ссавці).

Усім цим організмам потрібен кисень.

4. Вивчення нового матеріалу

На вашу думку, що таке дихання? За допомогою чого здійснюється процес дихання?

Дихання неможливе без газообміну: кисень має надійти до організму, а вуглекислий газ, що утво­рився під час дихання, має бути видалений.

Основу газообміну в будь-якої тварини становить відоме вам фізичне явище дифузії. Існують тва­рини, наприклад актинія, дощовий черв'як, у яких покриви тіла не перешкоджають дифузії газів, тому в них вся поверхня тіла і є поверх­нею газообміну. Але в багатьох тварин покриви унеможливлюють дифу­зію кисню ззовні та вуглекислого газу назовні. Тому для газообміну в них існують спеціальні органи.

У комах це трахеї - тоненькі трубочки, які розгалу­жуються всередині організму і відкриваються назовні маленькими отво­рами. Крізь їх стінки і дифундують гази всередині тіла тварини.

У раків і риб органами дихання (газообміну) є зябра 

У павуків, ящірок, птахів, ссавців за газообмін відповідає ди­хальна система, утворена легенями і дихальними шляхами. Легені ссавців складаються з безлічі маленьких пухирців — альвеол; їх тоненькі оболонки є поверхнями, крізь які відбувається газообмін. Дихальні шляхи — це розгалужене «дерево» трубок і трубочок, по яких повітря від ніздрей надходить аж до альвеол.

Дихання як біологічний процес являє собою розщеплення органічних речовин (за допомогою кисню - аеробне; у безкисневому середовищі - анаеробне) з метою отримання енергії, необхідної для життєдіяльності.

Отже, дихання тварин – сукупність процесів, що забезпечують надходження в організм із навколишнього середовища кисню, його використання клітинами для окиснення органічних речовин і виділення з організму вуглекислого газу.

Дихання за допомогою зябер

Багатоклітинні організми, які живуть у воді, дихають зябрами – тонкостінними виростами або зморшками, вкритими тонкою шкірою, яка має проникність. Уперше справжні зябра з’являються в багатощетинкових кільчастих червів – у вигляді тонких ниткоподібних або гребінчастих виростів на голові або на примітивних кінцівках – параподіях. Серед хребетних тварин зовнішні зябра трапляються лише в деяких риб, хвостатих амфібій та пуголовків багатьох жаб і ропух. У більших за розмірами і більш рухливих водяних тварин зябра заховані в особливій порожнині. Ця навколозяброва порожнина, як правило, має зв’язок з навколишнім водним середовищем і, крім того, має пристосування, які збільшують циркуляцію свіжої води навколо зябер, що також сприяє покращенню газообміну. Такі захищені зябра мають представники трьох великих груп високоорганізованих водяних тварин: – молюсків, ракоподібних і риб. Серед хребетних тварин зяброве дихання найкраще розвинуте в риб. Їхні зябра розташовані з країв бічних отворів, що ведуть до глотки. Таких отворів, або зябрових щілин, найчастіше буває чотири або п’ять по обидва боки від глотки. Відкриваючи та закриваючи рот, риба набирає воду до ротової порожнини, а потім завдяки скороченням м’язів глотки, перекачує її через зяброві щілини назовні. Зворотному плину води через рот запобігають м’які шкіряні зморшки, що оточують ротовий отвір. Тому вода рухається лише крізь зябра, віддаючи у кров розчинений у ній кисень. Ефективний обмін киснем і вуглекислим газом між кров’ю і водою забезпечується завдяки тому, що кров тече біля поверхні зябер у напрямку, прямо протилежному плину води, яка омиває зябра.

Трахейне дихання

У тварин, що вийшли на суходіл, зяброве дихання в сухому повітрі, яке містить мало вологи, виявилося неможливим і тому змінилося на інші типи – легеневе і трахейне. Комахи та ряд інших членистоногих (наприклад, павуки) мають високоспеціалізований тип дихальної системи – трахейну. Її відмінність від інших систем полягає в тому, що кисень з повітря надходить по ній безпосередньо до клітин тіла, а не переноситься за допомогою крові. На декількох сегментах тіла (а точніше черевця) у комах є парні отвори, які називають дихальцями, – по одному на кожному сегменті. Вони ведуть до заповнених повітрям порожнин, від яких у глиб тіла йдуть невеликі трубочки – трахеї. Вони багаторазово розгалужуються, їх галуження відбувається доти, поки кінцеві трубочки, які називають трахеолами, не досягнуть діаметра, меншого за 1 мн. Трахеї та трахеоли заповнені повітрям. Вони проникають до всіх частин тіла комахи, особливо густо оплітаючи найбільш активні органи і тканини. У деяких випадках трахеоли проникають навіть до окремих клітин. Кисень і вуглекислий газ переміщуються по трахеях і трахеолах за допомогою дифузії.

Легеневе дихання

Легені хребетних являють собою парні мішки, що відкриваються за допомогою довгого каналу на черевній стінці глотки гортанною щілиною. Дихальні шляхи, на відміну від самих легень, вистелені миготливим епітелієм. Гортанна щілина веде в гортань, яка переходить у трахею. Починаючи з рептилій, у хребетних трахея розділяється на два бронхи. Бронхи розгалужуються на бронхіоли, на кінцях яких знаходяться легеневі пухирці (альвеоли), у яких і відбувається газообмін. В амфібій легеневе дихання має другорядне значення. Переважну роль відіграє шкірне дихання і дихання через слизову ротової порожнини і глотки. У вищих хребетних у зв’язку зі зроговінням покривів легені набувають значення єдиного органа дихання. Особливістю дихання птахів є наявність спеціальних повітряних мішків, розташованих між органами тіла.

Дихальна система повинна забезпечувати організм тварини киснем і виводити з нього газоподібні продукти обміну речовин, у першу чергу вуглекислий газ. Тобто крім дихання функцією дихальної системи є ще й виділення. Кисень потрібен для забезпечення клітин організму енергією. Ця енергія утворюється в процесі обміну речовин під час взаємодії кисню з органічними речовинами в клітинах тварини.

Особливості будови дихальної системи

Зазвичай дихальна система тварини складається з двох основних частин. Перша — це дихальна поверхня, де відбувається процес газообміну. Наприклад, дощовий черв’як дихає всією поверхнею тіла, у ссавців дихальною поверхнею є легені. Друга — це спеціальні структури (трахеї, гортань, бронхи тощо), які транспортують кисень до дихальної поверхні. Друга частина є не у всіх тварин. Вона з’являється у тих організмів, у яких є потреба оберігати свою дихальну поверхню від висихання. Уперше вона з’являється в амфібій у зв’язку з переходом до наземного способу життя. У деяких тварин ця частина досягає великих розмірів. Особливо в тих, які мають довгу шию, як лебеді, чаплі або лелеки. Крім того, у птахів з’являються спеціальні повітряні мішки, також входять до її складу.

Основні властивості дихальної поверхні

Установіть відповідність між характеристикою дихальної системи (1-4) і твариною (А-Д), яка має таку дихальну систему.

5. Узагальнення і закріплення знань

1. «Закінчи речення».

1. Дихання, під час якого використовується кисень, – … (аеробне).

2. Дихання, під час якого не використовується кисень, – … (анаеробне).

3. Дихання одноклітинних тварин здійснюється через … (поверхню клітини).

4. Багатоклітинні організми, які не мають органів дихання, – це … (дощові черви).

5. Органи дихання комах – … (трахеї).

6. До повітроносних шляхів ссавців належать… (носова порожнина, носоглотка, гортань, трахея, бронхи).

7. Для птахів характерне … (подвійне) дихання.

2.  Жан Жак Руссо висловився «Жити – це значить дихати». Так, чи згодні ми з цим висловом? Чому? (Діти відповідають). Так, без їжі організм може протриматись декілька тижнів, без води-декілька днів, але без кисню - декілька хвилин.

3. Вправа «Незакінчене речення»

- На уроці я дізнався, що…

- Мені особливо сподобалося…

- Цікавим виявилося…

- Раніше я не знав, що…

6. Домашнє завдання

Біологія 7- А. Тема: " Дихання тварин". § 36.

Завдання:

1. Прочитайте  § 36.

2.  Запишіть у зошит основні визначення до теми.

3. Виконайте завдання на ст.161.  (Завдання для самоконтролю).

Завдання для додаткових балів:

• Скласти кросворд до теми дихання тварин.
• Підготувати повідомлення про зв'язок між будовою дихальної системи та можливістю спілкування.
• Знайти спільні та відмінні риси між диханням жаби та дощового черв’яка.