План уроку з технології Тема уроку : "Стадії дизайну об’єктів технологічної діяльності"

План уроку технології

Тема уроку : Стадії дизайну об’єктів технологічної діяльності

 Мета:   

Навчальна: сприяти засвоєнню знань про основні стадії дизайну об’єктів технологічної діяльності, провідні принципи художнього конструювання; сформувати вміння здійснювати у певній послідовності художньо-конструкторський аналіз об’єктів проектування.

Розвиваюча: розвивати критичне мислення, творчі здібності у сфері художнього конструювання.

Виховна: виховувати основи естетичної культури, інтерес до професії дизайнера.

Обладнання: малюнки, підручник «Технології», креслярський папір та інструмент, фарби, пензлики.

Тип уроку: комбінований.

 План  уроку

 СТРУКТУРА УРОКУ

І.   Організаційний  момент перевірка наявності учнів;

перевірка готовності учнів до уроку;

 ІІ.  Актуалізація  знань

Фронтальне опитування

1. Що називаємо дизайном?

2. У чому полягає художнє конструювання і чим воно відрізняється від технічного конструювання?

3. Які існують види, категорії і засоби композиції?

4. Які є методи складання композиції та в чому їх відмінність?

5. Що називається кольоровою гармонією?

6. Які є закони кольорознавства?

(методом бесіди та розповіді)

1. Яким чином виявляється художньо-конструкторська довершеність виробу?

2. У якій послідовності здійснюється художнє конструювання об’єкта проектування?

Висновок учителя: для того, щоб зрозуміти, як здійснюється художньо-конструкторський аналіз виробу, у якій послідовності це потрібно робити, ми й попрацюємо на даному уроці.

Адже кожному з нас корисно буде знати, за якими вимогами складається дизайн-проект будь-якого об’єкта технологічної діяльності.

IV. Повідомлення теми і мети уроку

Отже,сьогодні ми з вами розглянемо: "Стадії дизайну об’єктів технологічної діяльності»

Очікуванні навчальні результати:

1.     З’ясувати сутність понять: дизайн та художнє конструювання.

2.     Визначити основні вимоги дизайну до формоутворення.

3.     Виявити види, категорії і властивості композиції.

4.     Дотримуватись організації робочого місця, правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог під час виконання робіт.

 V. Вивчення нового матеріалу:

1. Теоретичні передумови художнього конструювання.

2. Основні принципи художнього конструювання.

3. Методика художньо-конструкторського аналізу.

4.Послідовність художнього конструювання об’єктів технологічної діяльності.

1. Теоретичні передумови художнього конструювання.

Дизайн як наукова дисципліна вивчає комплекс проблем, що виникають у ході аналізу зв’язків і відносин системи «людина — виріб — середовище». Результатом їхніх досліджень є розуміння сутності проектування функціонально доцільних, технічно зроблених, економічно виправданих і естетично виразних виробів, що складають у сукупності оптимальне предметне середовище для життєдіяльності людини. Особливо важливим стає вивчення тих властивостей промислових виробів, що виявляються в процесі експлуатації. Сукупність таких властивостей виступає як кінцева мета створення виробу і відповідає критеріям оцінки споживачем його якості.

 До найважливіших споживчих властивостей промислових виробів відносяться: суспільна доцільність, відповідність призначенню, зручність експлуатації і ремонту, естетична значущість.

Вироби, що створюються за допомогою художнього конструювання повинні, відповідати сучасним вимогам, які висуває до них штучне предметне середовище, що безперервно змінюються та вдосконалюється.

Аналіз споживчих властивостей, а також облік сформованого в суспільстві розуміння можливих засобів задоволення людських потреб, дозволяють сформулювати визначені вимоги щодо оцінки якості проектування і виробництва промислової продукції, як вимоги дизайну. Вони являють собою систему принципів і закономірностей, що відображають усю складність взаємин людини з предметним світом.

Комплекс вимог дизайну і сукупність споживчих властивостей виробів можна умовно розділити на чотири групи:   соціальні;    утилітарно-функціональні;           ергономічні;       естетичні.

Для того щоб оцінити сукупність суспільно корисних властивостей виробу-речі, необхідно врахувати групу вимог, пов’язаних із матеріальними витратами: одноразовими — на виробництво виробів, і тривалими — на його споживання і ремонт.

Кінцевий критерій оцінки відповідності промислових виробів вимогам дизайну — це результат порівняння величини корисного ефекту споживання речі і сумарних матеріальних витрат.

2.Основні принципи художнього конструювання

         Художнє конструювання — новий метод проектування виробів промислового виробництва, упровадження якого повинне забезпечувати високу якість продукції.

Основною метою художнього конструювання є активне вдосконалювання навколишнього середовища, естетизація матеріальної сфери праці і побуту людини.

У сфері діяльності дизайнера існують різні напрямки (спеціалізації), з яких найбільш поширені наступні: приладо - і машинобудування, засоби транспорту, вироби легкої промисловості, інструменти, промислова графіка тощо. Останнім часом спостерігається інтенсивний розвиток традиційних видів проектування — архітектурного, містобудівного, промислового і нового видів дизайнерського проектування — системотехнічного, організаційно-управлінського (АСУ), соціального тощо.

Основні принципи художнього конструювання виробів промислового виробництва:

1. Комплексне, одночасне вирішення утилітарно-функціональних, конструктивно-технологічних, економічних, соціальних і естетичних питань.

2. Врахування особливостей навколишнього середовища та конкретних умов.

3. Єдність форми і змісту.

     У художньому конструювання найбільш вагомим є вирішення утилітарно-функціональних питань. Будь-який виріб, зроблений людиною, має визначене призначення і виконує відповідну функцію. У процесі проектування як форми виробу в цілому, так і окремих частин, у першу чергу необхідно прагнути до того, щоб форма виробу максимально відповідала його утилітарно-функціональному призначенню.

У сучасній практиці проектування сутність першого принципу можна відобразити лаконічною формулою: користь + зручність  + краса. Кожний елемент даної формули являє собою сукупність наступних факторів: «користь» — техніко-економічних; «зручність» — ергономічних; «краса» — естетичних. Тому в процесі художнього конструювання повноцінний результат оптимального рішення форми виробу є наслідком використання цієї формули. Не можна нехтувати окремими складовими формули на користь інших (наприклад, менше уваги приділяти питанням зручності та функціональності майбутнього виробу, і за рахунок цього спрощувати його конструкцію, технологію виготовлення тощо).

Виріб, як об’єкт проектування, повинен відповідати оточуючому середовищу і конкретним умовам. Розглянемо декілька прикладів:

1. Планування та конструкція автобусів, які призначені для внутрішнього міського та міжміського транспортування (рейсові поїздки на великі відстані), повинні бути зовсім різні. У першому випадку, у конструкції автобуса необхідно забезпечити більш вільні проходи та більшу кількість дверей. У другому випадку, навпаки, необхідно максимальне використання площі під місця для сідання, та наявність одного виходу та одного входу.

2. Транспортні засоби пересування в умовах півночі та півдня, тобто різних кліматичних умов, повинні мати суттєві конструктивні відмінності, технічні та експлуатаційні характеристики. Тому, на стадії визначення конструкції автобуса та матеріалу для його виготовлення, мають бути враховані температурний режим, кліматичні особливості регіону, в якому буде відбуватись його експлуатація. 3. Питання, що пов’язані з визначенням кольору для фарбування промислових приміщень та обладнання, неможливо розв’язати в загальному вигляді, без урахування конкретних умов. Відомо, що визначення кольору інтер’єру залежить від багатьох аспектів, наприклад, характеру промислового процесу, розмірів та завантаженості промислової площі, освітленості приміщень тощо.

Таким чином, жоден об’єкт проектування неможливо розглядати без урахування умов навколишнього середовища та конкретних умов експлуатації.

Єдність форми і змісту (образність). Цей принцип, з точок зору художньо-естетичних та соціальних вимог до об’єкта проектування, є найбільш складним і відповідальним у художньому конструюванні. Наприклад, відомо, що протягом століть формується архітектура різних будинків і споруджень, поєднуючись із їхнім змістом. В історичному процесі розвитку архітектурні форми змінювалися разом із прогресивним розвитком науки, техніки, мистецтва і соціальних умов життя людей. Ці зміни форм і зразків в утилітарних мистецтвах складалися головним чином із появою нових матеріалів і конструкцій, нових соціально-економічних і побутових умов, під час розвитку продуктивних сил суспільства.

3.Методика художньо-конструкторського аналізу

         Поняття аналізу та інших способів розумової діяльності конструктора (дизайнера) ми розглядали в попередніх параграфах, тому зараз окреслимо лише особливості художньо-конструкторського, функціонального та композиційного аналізу.

         Художньо-конструкторський аналіз — це комплексний, цілісний і різнобічний процес, у ході якого послідовно розглядають та оцінюють досконалість виробу, і зокрема: функціональність, конструктивність, технологічну доцільність, експлуатаційну практичність, економічність, вимоги ергономіки, раціональність композиції й естетичність.

         Розрізняють таку послідовність художньо-конструкторського аналізу об’єктів проектування:

1) Збір інформації з різних джерел — патентних матеріалів, каталогів і проспектів, що відносяться до аналогів заданого для проектування виробу.

2) Підбір діючих аналогів виробу, що проектується.

3) Аналіз функціональних вимог із визначенням зв’язку «людина — машина», предмет — середовище» і безпеки експлуатації.

4) Виявлення відповідності форми конструктивній основі, логіці і тектонічності форми.

5) Аналіз відповідності матеріалів у функціональному, конструктивному і декоративному відношеннях.

6) Аналіз технологічності виробу як в окремих елементах, вузлах і деталях, так і в цілому.

7) Аналіз композиційного рішення цілісності форми, єдності характеру всіх елементів і відповідності форми стильовій спрямованості.

8) Загальний висновок по виробу. Із завдання на проект дизайнер довідується про призначення  об’єкта, його принципову будову, технологічні можливості його виготовлення, зв’язок із предметним середовищем тощо. Дизайнеру треба багато чого знати: як діє машина або прилад, в яких умовах вона буде працювати, які існують можливі типові варіанти конструкції даного об’єкта; вимоги до нього тощо.

         Як правило, об’єкт має прототипи, тому їх необхідно враховувати в процесі проектування.

         Прототипи — це вироби, що виготовлялися раніше і мають аналогічну функцію та умови експлуатації, що й об’єкт проектування. Якщо проектується зовсім новий виріб, який не має прямого прототипу, дизайнери вивчають аналогічні машини або речі.

         Аналоги — це вироби, які мають подібні чи близькі за змістом функції до об’єкта проектування.

         Під час художньо-конструкторського аналізу виробу особливу увагу звертають на функціональні вимоги до нього.

          Функцію виробу необхідно розуміти дуже широко, обов’язково у зв’язку з діяльністю людини. Призначення виробу — це його основна функція. Комплекс функціональних вимог розподіляється за чотирма основними групами виробів:

         1. Вироби, що безпосередньо обслуговують людину (предмети побуту, одяг, взуття, меблі тощо).

         2. Вироби, що безпосередньо обслуговують людину і виконують технічну функцію (побутові прилади, електроарматура тощо).

         3. Промислові вироби, які виконують робочу функцію і частково обслуговують людину (верстати, прилади, машини, засоби транспорту).

         4. Промислові вироби, які виконують тільки робочу функцію (автоматизовані системи, вузли механізмів машини, автоматичні лінії).

         До першої групи виробів ставляться дві умови:

       по-перше, вироби, якими безпосередньо користується людина, повинні володіти такою формою, яка б відповідала анатомії та фізіології людини;

       по-друге, вони повинні мати такі властивості та якості, які б робили їх дійсно необхідними для людини. Кожна річ, яка призначена для безпосереднього споживання, повинна оцінюватися за власними корисними властивостями.

         Вироби, що відносяться до другої групи, мають більш складну функціональну структуру, вони обслуговують людину, об’єднуючи в собі технічну та споживчі функції.

         До третьої групи відносяться знаряддя праці, що вимагають від людини відповідних фізичних зусиль. Ці знаряддя праці повинні мати гарну форму, що відповідає трудовим рухам людини, а також володіти необхідними робочими властивостями.

         Знаряддя праці, які самостійно виконують робочі функції, без безпосередньої участі людини, але під її контролем, відносяться до четвертої групи. Вироби даної групи мають складні комплекси керування, які поєднуються або просторово відокремлюються від них.

         Однак, слід мати на увазі, що ця класифікація вимог спрощена. Багато виробів, що оточують людину, мають складні і різноманітні функції, які потребують комбінованого використання. У залежності від того, до якої з груп відноситься об’єкт проектування, визначається відповідний комплекс функціональних вимог, що пред’являє дизайн до певного виробу.

         Функціональний аналіз. Аналіз функціональних вимог — це визначення соціального значення виробу, тобто облік та оцінювання всіх якостей, що характеризують зв’язок «людина — виріб».

         Не менш важливим у функціональному аналізі є виявлення зв’язку «виріб — середовище». Потрібно звернути увагу на те, на скільки форма виробу за своїм характером та стильовим спрямуванням відповідає іншим елементам, які в процесі використання складають комплекс виробів (наприклад, комплекс елементів, з яких складається інтер’єр приміщень різного призначення). Таким чином, функціональність — це зручність, раціональність, відповідність та досконалість.

         Композиційний аналіз. Поняття композиція виробу, предмета, чи виробу пов’язано з поняттям їх образності і художньої виразності.

         Композиційна якість — кінцева фаза, до якої приходять лише після ретельного і всебічного аналізу всіх утилітарних і функціональних вимог, пропонованих щодо виробу. Вироби повинні мати оригінальну композицію і цілісність форми, але це не головне, тому що конструкції всіх виробів обов’язково повинні відповідати їх функціональним вимогам.

4.Послідовність художнього конструювання об’єктів технологічної діяльності

         Художнє конструювання в поєднанні з технічним (інженерним проектуванням) утворюють єдиний процес проектування об’єктів технологічної діяльності, незважаючи на те, що процес художнього конструювання спрямований на виконання специфічної мети — гуманізація предметного середовища. Але, дизайнер, працюючи у творчій співдружності з іншими спеціалістами, завжди вирішує свою специфічну задачу.

         Створити зроблений виріб промислового виробництва без послідовної методичної розробки неможливо. Дизайн об’єктів технологічної діяльності здійснюється поетапно, у відповідності, яка встановлена ДСТ 103-68 «Єдиної системи конструкторської документації». У відповідності з ЄСКД, весь процес художнього конструювання складається із етапів, послідовність яких указана в таблиці 8.1 (графа — етапи художнього конструювання).

 VІІ . Закріплення нового матеріалу:

Вправа «Мікрофон»: «Незакінчене речення»

Учні отримують пелюстки квітки, на якій записані незакінчені речення. Щоб квітка розквітла та стала красивою, необхідно підійти до мікрофона, вірно відповісти на запитання і помістити свою пелюстку на квітці.

1.     Художнє конструювання — це...

2.     До найважливіших споживчих властивостей промислових виробів відносяться:

( суспільна доцільність, відповідність призначенню, зручність експлуатації і ремонту, естетична значущість)

3.     Комплекс вимог дизайну і сукупність споживчих властивостей виробів можна умовно розділити на групи:

( соціальні, утилітарно-функціональні, ергономічні, естетичні)

4. Кінцевий критерій оцінки відповідності промислових виробів вимогам дизайну

(-це результат порівняння величини корисного ефекту споживання речі і сумарних матеріальних витрат)

5. Художнє конструювання — (новий метод проектування виробів промислового виробництва, упровадження якого повинне забезпечувати високу якість продукції)

6. Основною метою художнього конструювання є…(активне вдосконалювання навколишнього середовища, естетизація матеріальної сфери праці і побуту людини)

7. Один із основних принципів художнього конструювання виробів промислового виробництва:

(1. Комплексне, одночасне вирішення утилітарно-функціональних, конструктивно-технологічних, економічних, соціальних і естетичних питань.

2. Врахування особливостей навколишнього середовища та конкретних умов.

3. Єдність форми і змісту)

8. Один із основних принципів художнього конструювання виробів промислового виробництва:

(1. Комплексне, одночасне вирішення утилітарно-функціональних, конструктивно-технологічних, економічних, соціальних і естетичних питань.

2. Врахування особливостей навколишнього середовища та конкретних умов.

3. Єдність форми і змісту)

9. Один із основних принципів художнього конструювання виробів промислового виробництва:

(1. Комплексне, одночасне вирішення утилітарно-функціональних, конструктивно-технологічних, економічних, соціальних і естетичних питань.

2. Врахування особливостей навколишнього середовища та конкретних умов.

3. Єдність форми і змісту)

10. Художньо-конструкторський аналіз — (це комплексний, цілісний і різнобічний процес, у ході якого послідовно розглядають та оцінюють досконалість виробу, і зокрема: функціональність, конструктивність, технологічну доцільність, експлуатаційну практичність, економічність, вимоги ергономіки, раціональність композиції й естетичність)

11. Прототипи — (це вироби, що виготовлялися раніше і мають аналогічну функцію та умови експлуатації, що й об’єкт проектування. Якщо проектується зовсім новий виріб, який не має прямого прототипу, дизайнери вивчають аналогічні машини або речі).

12. Аналоги — (це вироби, які мають подібні чи близькі за змістом функції до об’єкта проектування).

12. Комплекс функціональних вимог розподіляється за чотирма основними групами виробів…

         1. Вироби, що безпосередньо обслуговують людину (предмети побуту, одяг, взуття, меблі тощо).

         2. Вироби, що безпосередньо обслуговують людину і виконують технічну функцію (побутові прилади, електроарматура тощо).

         3. Промислові вироби, які виконують робочу функцію і частково обслуговують людину (верстати, прилади, машини, засоби транспорту).

         4. Промислові вироби, які виконують тільки робочу функцію (автоматизовані системи, вузли механізмів машини, автоматичні лінії).

14. До першої групи виробів ставляться дві умови:

       по-перше, вироби, якими безпосередньо користується людина, повинні володіти такою формою, яка б відповідала анатомії та фізіології людини;

       по-друге, вони повинні мати такі властивості та якості, які б робили їх дійсно необхідними для людини. Кожна річ, яка призначена для безпосереднього споживання, повинна оцінюватися за власними корисними властивостями.

15. Вироби, що відносяться до другої групи, мають більш складну функціональну структуру, вони обслуговують людину, об’єднуючи в собі технічну та споживчі функції.

16. До третьої групи відносяться… знаряддя праці, що вимагають від людини відповідних фізичних зусиль. Ці знаряддя праці повинні мати гарну форму, що відповідає трудовим рухам людини, а також володіти необхідними робочими властивостями.

17. Знаряддя праці, які самостійно виконують робочі функції, без безпосередньої участі людини, але під її контролем, відносяться до четвертої групи. Вироби даної групи мають складні комплекси керування, які поєднуються або просторово відокремлюються від них.

18. Аналіз функціональних вимог — це визначення соціального значення виробу, тобто облік та оцінювання всіх якостей, що характеризують зв’язок «людина — виріб».

19. Функціональність — це зручність, раціональність, відповідність та досконалість.

20. Композиційна якість — кінцева фаза, до якої приходять лише після ретельного і всебічного аналізу всіх утилітарних і функціональних вимог, пропонованих щодо виробу. Вироби повинні мати оригінальну композицію і цілісність форми, але це не головне, тому що конструкції всіх виробів обов’язково повинні відповідати їх функціональним вимогам.

 VІІІ. Підведення підсумків уроку:

Рефлексія (перевірка психоемоційного стану учнів, ефективності мотивації діяльності).

-         встановлення відповідності між завданнями уроку та його результатами;

-         внесення коректив;

-         визначення перспектив.

Виставлення і мотивація оцінок учнів.

ІХ. Повідомлення домашнього завдання:

-       пояснення особливостей виконання домашнього завдання;

-       проведення інструктажу;

-        мотивація учнів на його виконання.

Опрацювати відповідну тему в підручнику.