Подорож у країну Поезію. Урок позакласного читання з лірики у 5 класі

 

 

Подорож у країну Поезію

 

Урок позакласного читання з лірики у 5 класі

 

 

Підготувала учитель української мови і літератури

Безушкевич Леся Аркадіївна

 

 

 

 

 

 

 

 Поетичне слово здатне проникати в таємниці людської душі, розвиває уяву, викликає найрізноманітніші емоції, вчить людину мислити, дає змогу побачити навколишній світ свіжим поглядом, допомагає розібратися в своїх переживаннях. Поезія – це одна із небагатьох речей, які здатні змінювати світ.

 «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі» - ось що, говорячи словами Ліни Костенко, поезія.

  А якщо голос  поета не почутий, не сприйнятий? Тоді це багатство великої світової поезії йде повз тих, до кого звернене, кому воно так необхідне. Практика переконує, що культура сприйняття вірша  у значної частини школярів невисока, звідси невелика популярність лірики, або невибагливість у читанні, коли серед улюблених називаються низькопробні вірші.

Причини низької культури сприйняття вірша значною мірою пов’язані зі специфікою цього роду літератури: незвична в порівнянні з прозою безсюжетність лірики, наповненість образу – переживання, багатозначність, «спресованість» поетичного слова, метафоричність важкі для непідготовленого читача. Тим важливіше в школі формувати культуру сприйняття вірша, послідовно знайомити учнів зі специфічними рисами лірики як роду літератури, розвивати поетичний смак.

  Основний засіб прилучення учнів до поезії – робота над програмовими ліричними творами на уроках. Але ж шкільна програма містить вірші лиш декількох «визначних» із багатьох «визначних» і різних поетів. Тому важливо шукати інші шляхи для глибшого знайомства учнів з лірикою. Одним з них повинні бути уроки позакласного читання.

Аналіз ліричного твору потребує особливої тонкості, схвильованості, розмови «з душі в душу». Тому важливий не лише відбір віршів, строга продуманість завдань. Захопленість вчителя поетичним словом, довірливість, трепетність мови впливають на успіх уроку.

Я вважаю, дуже важливо знайти цікаву форму роботи в класі.

Урок позакласного читання з лірики у 5 класі можна провести у формі уроку-казки. Урок проводиться після вивчення теми «Рідна природа» (за модельною навчальною програмою «Українська література 5-6 класи» для закладів загальної середньої освіти (автори Яценко Т.О., Качак Т.Б., Кизилова В.В., Пахаренко В.І., Дячок С.О., Овдійчук Л.М., Слижук О.А., Макаренко В.М., Тригуб І.А.)). Учні уже знайомі з зображенням природи різними поетами: Оленою Пчілкою, Павлом Тичиною, Анатолієм Качаном.

В основу уроку покладено роботу над творами української класичної та  сучасної пейзажної лірики.

 

 

 

 

 

 

До уроку декілька учнів отримують індивідуальні завдання підготувати виразне читання віршів, які будуть аналізуватися в класі. Всі інші повинні згадати або вивчити один вірш про природу, у якому було б зображено яку-небудь пору року.

 

 

Тема уроку: Улюблені вірші про світ природи.

Мета уроку: формування ключових компетентностей: вміння вчитися: формувати здатність сприймати мету, яку ставить учитель, відповідно до неї планувати і виконувати необхідні дії, контролювати й оцінювати свої результати; комунікативної:удосконалювати володіння позитивними навичками спілкування, уміння налагоджувати взаємодію під час роботи, будуючи відповідним чином свої висловлювання; інформаційної: розвивати вміння здобувати необхідну інформацію; соціальної: продуктивно співпрацювати з партнерами у групі, команді, та з усіма в колективі, проявляти ініціативу, підтримувати та керувати власними взаєминами з іншими; загальнокультурної: сприяти дотриманню норм мовленнєвої культури, правил поведінки під час уроку; формування предметних компетентностей: донести до здобувачів освіти чарівний світ поезії, сповненої особливої аури доброти й любові, захопити їх віршами; розвивати інтерес до читання поетичних творів та саморозвитку; сприяти логічному та аргументованому викладенню своїх думок; розвивати критичне мислення; удосконалювати техніку читання, використовуючи різні види роботи над поетичним текстом; збагачувати активний словниковий запас; учити правильно висловлювати власні думки; розвивати пам'ять, увагу, зв'язне мовлення; виховувати в учнів культуру почуттів.

Очікувані результати: здобувач освіти передає почуття від змісту почутого, прочитаного, дотримується правил літературної вимови у власному висловлюванні, виконує творчі завдання.

Обладнання: музичний фон створить музика А.Вівальді «Пори року». Можна оформити виставку картин, прикрасити клас і одяг фарбами чи «символами» пори року.

Тип уроку: урок-казка

Епіграф:                                          «…Поезія – це живопис, який чують…»

Леонардо да Вінчі

Перебіг уроку

І. Організація початку уроку

Наш урок цікавий буде!

Помандруємо в природу.

Будемо ми працювати

Руку вправно підіймати.

 

II. Мотивація навчальної діяльності

Учитель.  Діти, подумайте і дайте відповідь на запитання: Кому і навіщо потрібна поезія?

Ми вже читали, вчили напам’ять багато віршів різних поетів. Ми уявляємо собі, чим відрізняються вірші від прози. Але для чого, для кого пишуться, творяться вірші? Адже в повсякденному житті, розмовляючи один з одним, нам і в голову не прийде говорити в риму. Навіщо ж потрібна поезія?

 Учні відповідають «Вірші красиві», «Із віршів легко можна скласти пісню. Якщо не було б віршів, то і пісень, музики теж не було б», «У віршах завжди пишеться про щось хороше, про все найкрасивіше і найкраще».

Але п’ятикласники відчувають неповноту своїх відповідей.

•   Дійсно, навіщо потрібні вірші? Що дає поезія? Щоб краще це зрозуміти, послухаємо казку.

«Жило-було місто. Будинки у ньому були високі, міцні, вулиці широкі, світлі, але всі якісь однакові. Так що навіть найстаріші жителі легко могли заблудитися. Місто було велике, люди в ньому жили різні, але кожен, хто приїжджав і бачив їх, твердили, що всі вони дуже схожі і ось чому: жителі цього міста не вміли радіти хорошому і засмучувалися поганим.

Коли їм було холодно чи боляче, вони хмурилися і навіть плакали.

Але нікому не бувало сумно, коли сонце закривалося важкими хмарами, коли комусь поруч ставало боляче і холодно. Якщо вони бачили людину, яка посковзнулася і впала, могли засміятися. Але ніхто не усміхався від радості, побачивши, як прокидається вранці квітка, як купається в калюжі горобець, як сонячні пустуни-промінчики пробиваються крізь густе листя дерев.

Але ж всі люди не можуть бути однаковими! Ось і в цьому місті жив один дивак. Це була звичайна людина, така ж, як і ми з вами. Але жителям міста вона здавалася дивною, тому що могла годинами спостерігати, як опадає листя, могла вести бесіди про щось з горобцями, могла почути і навіть записати, про що шелестять дерева. А інколи ця людина говорила фрази, які здавалися жителям міста незвичайними і незрозумілими, наприклад:

Мене ізмалку люблять всі дерева,

і розуміє бузиновий Пан,

чому верба, від крапель кришталева,

мені сказала: «Здрастуй!» — крізь туман.

Чому ліси чекають мене знову,

на щит піднявши сонце і зорю.

Я їх люблю. Я знаю їхню мову.

Я з ними теж мовчанням говорю.

І був у цьому місті великий старий сад. В ньому росли дерева, квіти, співали птахи. Але люди не помічали всього цього. Вони приходили сюди тільки тому, що це було корисно – корисно рухатися, корисно дихати насиченим киснем повітрям. І тільки дивак приходив сюди весною і восени, зимою і літом, приходив, щоб помилуватися красою саду. Варто було йому з’явитися, як до нього опускали свої віти дерева, до нього тягнулися голівки квітів, тільки для нього співали птахи. Адже дивак помічав те, чого не бачили інші, міг напрочуд точно і красиво про це сказати. І вдячний сад ставав ще прекраснішим, відкривав людині свої таємниці.

Уявіть собі… Вересень. Облітає листя. Вночі був перший приморозок. Ще вчора цвіли жоржини. А сьогодні? Що сталося з ними? Як сказали б про це жителі міста? Вони подумали б і сказали: «Квіти зів’яли. Потрібно їх зірвати і скопати клумбу». А наш дивак, подивившись на квіти, промовив:

Уже і вересню кінець,
Настали дні холодні,
До нас, я чула, морозець
Прийде вночі сьогодні.

Впаде на луки, на гаї,
Побілить лист на вишні…
Погасить сонечка мої —
В саду жоржини пишні.

Та я морозцеві тому
Не дам жоржин стоптати:
На руки ніжно їх візьму
І понесу до хати!

• Які слова в цих стрічках здаються вам незвичними, неочікуваними?

Учні називають вислів «морозець…погасить сонечка … - жоржини пишні».

Вночі  прийшов мороз, льодяний вітер дихнув на сад. Приморозок – і жоржини пишні змінилися. Як ви думаєте, чому автор саме такі слова обрав? (Учні кажуть, що жоржини зів’яли, опустили свої голівки, кінчики пелюсток почорніли, ніби обгоріли. Вони втратили свою красу).

Прийшла осінь, змінилася вся природа навкруги. Наш герой бачить, відчуває це нове. І читає вірші (звучить поезія Ліни Костенко «Красива осінь вишиває клени…») Звучить музика Вівальді «Осінь»

Красива осінь вишиває клени

Червоним, жовтим, срібним, золотим.

А листя просить: – Виший нас зеленим!

Ми ще побудем, ще не облетим.

 

А листя просить: – Дай нам тої втіхи!

Сади прекрасні, роси – як вино.

Ворони п’ють надкльовані горіхи.

А що їм, чорним? Чорним все одно.

•   Який настрій викликає у поетеси осінь? (Відчуття краси, урочистості, спокою і легкого смутку)
•   Осінь - улюблена пора року багатьох поетів. Ця різнобарвна, яскрава пора року заколисує теплою тишею, шелестом падаючого листя.  
•   У які кольори осінь пофарбувала клени? Як про це говорить поетеса у вірші?

 «… осінь вишиває клени червоним, жовтим, срібним, золотим». 

•  Чому кленам хочеться інших фарб? (Золоте листя скоро облетить).
• А кому байдуже, якими стануть дерева? (На мою думку, воронам, бо вони  завжди одного кольору – чорного).
• Знайдіть у тексті слова, за допомогою яких Ліна Костенко зобразила осінь, листя дерев як живих істот. Який це художній засіб? (Уособлення: осінь вишиває клени, листя просить). 
• Якими словами поетеса передала красу осені? Чому осінь красива, а настрій вірша невеселий? (На мою думку, осінь красива, гарно малює листя різними кольорами. Сумний настрій у дерев, бо їхня осіння краса незабаром зникне падолистом). 

Запишіть паспорт поезії.

Назва твору: «Красива осінь вишиває клени…»

Автор: Ліна Костенко

Тема: поетична розповідь про осінні перетворення в природі.

Ідея: замилування природою при настанні осені.

Художні засоби

Епітети: красива осінь; сади прекрасні; покльовані горіхи.

Персоніфікації: осінь вишиває клени; листя просить.

Порівняння: роси – як вино.

Анафора: А листя просить

Риторичне запитання: А що їм чорним?

Не дивлячись на легкий смуток, осінь у цьому вірші яскрава, святкова. Щоб переконатися в цьому, ще раз прослухаємо вірш (читання вірша).

Робота в зошиті

Гра «Добери риму»

        Оберіть ключові слова з вірша і доберіть до них рими

Осінь - просинь

Ворона – колона

Листя – середмістя

Клен – зелен

Горіхи - втіхи

 

Рими з вірша: клени – зеленим, золотим - облетим, втіхи – горіхи, вино – одно. 

Проходять дні, місяці. Настає зима. Мороз сковує землю, покриваючи її білим покривалом. Дерева у лісі стоять по коліна, а то й по пояс у снігу. Зимове сонце не гріє землю, а, здається, ще більше холодить її, і сніг яскраво виблискує під його промінням.

 

Учень читає вірш Ліни Костенко «На віях тиші мерехтять сніжинки». Звучить музика Вівальді «Зима»

На віях тиші мерехтять сніжинки.

Зима крізь вії дивиться на світ.

Шляхи і діти їх — стежинки —

шукають вранці згадку до воріт.

Село в снігах, як чаша кришталева,

у срібних жилках скованих джерел.

Ідуть у білих каптурах дерева,

понамерзали брови у дерев.

Їм білий вітер розвіває поли,

вони бредуть, похилені, на шлях,

де гайвороння, чорне як ніколи,

шматочок сонця ділить у полях.

 

Щоб вияснити естетичну реакцію школярів на вірш, пропоную їм порівняти репродукцію двох картин: Карловича Євгенія «Іній на деревах» і Юрія Пацана «Замело». Додаток

Яка з них ближче прочитаному віршу по настрою? На обох картинах зображений прекрасний зимовий пейзаж.

Перша допоможе зрозуміти метафори «зима крізь вії дивиться на світ», «понамерзали брови у дерев», «вони бредуть похилені на шлях». А картина Юрія Пацана, і це відмічають п’ятикласники, ілюструє порівняння «село в снігах, як чаша кришталева», а також метафору «шляхи…шукають вранці згадку до воріт». Обидві картини близькі казковій інтонації вірша.

Казка починається уже в першій стрічці. Недарма ми записали епіграфом до уроку слова Леонардо да Вінчі «…Поезія – це живопис, який чують…».

Чарівну казку зимового пейзажу допомагають нам уявити і слова, і інтонація вірша.

Вірш "На віях тиші мерехтять сніжинки" Ліни Костенко – це поетична картина зимового села, сповнена спокою, краси та філософських роздумів. Авторка майстерно передає атмосферу засніженого пейзажу.

 

Послухаймо ще раз вірш, уявімо собі казково прекрасний зимовий пейзаж.

Наш дивак теж милувався красою природи. Але чекав тієї пори, коли вона прокинеться від сонячного проміння. І бачив те, чого не бачили інші. Вразливою душею він відчував найменші зміни в природі, швидше від інших відчував наближення весни.

 

Учень читає вірш Надії Красоткіної «А в природі вже пахне весною»

Звучить музика Вівальді «Весна»

А в природі вже пахне весною,
Аромат той приємний для всіх.
Білий сніг не лежить вже горою,
А джерельцем співочим побіг.
Щоб очистити землю й омити,
Та прокласти шляхи для весни.
Хоч зима й завертає сердито,
Та весна вже приходить у сни.
Йде весна-королева по світу
І співає на всі голоси,
Та заквітчує землю прогріту,
Творить дивні картини краси.

 

- Як вам здається, про який місяць йдеться у вірші? (Напевно, про березень. Весна тільки прокладає собі шлях)

- Які прикмети її швидкого приходу називає поетеса?

- Як ви розумієте стрічку «А в природі вже пахне весною»? (Повітря злегенька нагрівається під теплим сонечком, налітає легенький вітерець, у якому відчуваються вологі запахи весни).

 - Як ви розумієте останню стрічку? Що уявляєте, коли її чуєте? (Виникає картина весняного сонця на яскраво-голубому небі, яка дозволяє відчути радість природи від настання весни).

Прослухаємо вірш ще раз (читання вірша)

РУХАНКА « Дощ»

Пропоную вам трішечки відпочити та відтворити дощ у звуках і рухах.

Друзі, піднявся вітер. (Вчитель тре долоні).

Починає накрапати дощ. (Клацання пальцями.)

Дощ посилюється. (Плескання долонями по грудях.)

Починається справжня злива. (Плескання по стегнах.)

А ось і град— справжня буря! (Тупіт ногами.)

Але що це? Буря стихає. (Плескання по стегнах.)

Дощ стихає. (Плескання долонями  по грудях.)

Рідкі краплі падають на землю. (Клацання пальцями.)

Тихий шелест вітру. (Потирання долонь.)

 

Бачите, яка прекрасна природа в будь-яку пору року. І наша мандрівка триває. У літню подорож вирушаємо разом з Максимом Рильським. Прослухаємо вірш «Спинилось літо на порозі…». Музика Вівальді «Літо»

 

Спинилось літо на порозі
І дише полум’ям на все,
І грому гордого погрози
Повітря стомлене несе.

Умиється зелене літо
І засміється, як дитя,—
Весни ж і весняного цвіту
Чи я побачу вороття?

Чи весняні здійсняться мрії?
Чи літо не обманить їх?
Чи по степу їх не розвіє,
Мов пух на вербах золотих?

 

Запишіть у зошити паспорт поезії «Спинилось літо на порозі…».

Назва твору: «Спинилось літо на порозі…»

Автор: Максим Рильський

Тема: поетичний опис літньої передгрозової пори

Ідея: розмірковування ліричного героя про те, чи здійсняться його «весняні мрії», чи «не обманить» його застійна спека літа.

 

  – Діти, а зараз знайдіть у тексті такі художні засоби, як епітети, метафори, персоніфікації, порівняння, риторичні запитання.

Перевіримо, як ви впоралися з цим завданням.

Епітети: грому гордого погрози, повітря стомлене, зелене літо, весняного цвіту, весняні…мрії, вербах золотих.

Метафори: спинилось літо… дише полум’ям, грому…погрози…повітря несе, літо умиється, засміється, чи літо не обманить…?

Персоніфікації: спинилось літо, дише; повітря несе; умивається, засміється літо; літо не обманить.

Порівняння: літо засміється, як дитя; чи по степу не розвіє (літо мрії), мов пух на вербах.

Риторичні запитання: Чи я побачу вороття? Чи весняні здійсняться мрії? Чи літо не обманить їх? Чи по степу їх не розвіє…?

 

Бесіда.

1.                   Як би ви описали словами літню пору, зображену у поезії Максима Рильського?
2.                   Який колір згадується у вірші?
3.                   З ким автор порівнює літо? Чому?
4.                   Які почуття викликає у вас цей вірш?
5.                   Назвіть кілька своїх асоціацій зі словом «літо».

 

Ось які вірші звучали, коли дивак бродив по місту і саду, коли згадував побачене і почуте раніше. Вірші слухали дерева в саду, звірі і птахи. А люди не хотіли слухати і розуміти їх. Але ж людині дуже важко, коли її не розуміють, коли вона самотня. І дивак пішов з міста. Він ішов шукати людей, близьких йому, які бачили б і розуміли прекрасне. Йому було боляче покидати сад, і він пішов, навіть не попрощавшись з ними. А сад чекав свого друга. Без нього зів’яли квіти і дерева, перестали співати птахи. Сад помирав.

Жителі міста не могли зрозуміти, чому це відбувається. Але ось один з них згадав, що сад почав гинути тоді, коли пішов з міста дивак. І тоді люди кинулися розшукувати його і сказали: «Загине наш сад. Верни нам його».

Диваку будо шкода свого друга – сад, і він повернувся. Увійшов в сад, що помирав, і … відбулося диво!

Він ішов, і на очах здивованих жителів міста оживали квіти і дерева, заспівали птахи. І тоді люди побачили, який красивий їхній сад. Зрозуміли вони і того, хто повернув їм красу і радість. Вони більше не будуть називати його диваком. А називатимуть Поетом. Адже саме поезія вчить людей бачити красу навколишнього світу, відкриває їм душі інших людей, квітів і дерев, звірів і птахів, робить людину добрішою і красивішою, передає їй почуття любові і співчуття до всіх живих істот. І коли люди зрозуміли, навіщо потрібна поезія, вони полюбили вірші.

І коли жителі міста гуляли по своєму саду, який став ще густішим і прекраснішим в будь-яку пору року, вони часто згадували вірші.

Давайте і ми з вами згадаємо і прочитаємо ваші улюблені вірші про природу.

Уявімо, що ми ідемо по весняному саду або лісі. Які вірші  згадуються вам? (Учні читають свої улюблені вірші про різні пори року до кінця уроку).

Узагальнення і систематизація

Сьогодні на уроці ми переконалися, що природа стала натхненням для багатьох поетів. Але не лише вони надихалися її красою. Багато відомих українських художників створили свої шедеври на тему природи.

Оцінювання

Рефлексія

Урок має допомогти дітям зрозуміти істину: поезія – також велике диво. Але відкривається воно, як і диво природи, не відразу і далеко не кожному, а тільки людині розумній і добрій, чуйній і уважній.

 

 

Домашнім завданням пропоную написати невеликий твір про «свою» пору року на одну з запропонованих тем:

Весна

•   Птахи зустрічають весну;
•   Мрії проліска;
•   Розмова берізки з конвалією.

           Літо

•   Пригоди сонячного промінчика;
•   Шепіт пшеничного колосся;
•   Підслухана розмова в лісі.

           Осінь

•   Жоржинам холодно;
•   Фарби осені;
•   Чарівний політ кленового листя.

          Зима

•   В зимовий ліс – за казкою;
•   Мелодії зимового дня;
•   Турботи горобеняти невгамовного.

 

 

Підсумовуючи, слід зауважити, що таким чином  на уроках позакласного читання від п’ятого до випускного класу буде проведена робота над важким, але необхідним підліткам родом літератури, поетичним словом. Саме це найбільше потрібно поколінню, яке вступає в самостійне життя,

у «… світ такий, що криком хоч кричи…» (за влучним висловом Ліни Костенко).

 

Джерела використаної літератури:

1. Качак Т. Дитяча література та методика навчання літературного читання. Методичні рекомендації. Івано-Франківськ, 2020. 62 с.
2. Урок позакласного читання.  [Електронний ресурс] режим доступу до статті: https://moodle.znu.edu.ua/pluginfile.php/1043730/mod_resource/content/
3. Зображення взяті з відкритих джерел мережі Інтернет

 

 

 

 

 

 

Додаток

Карлович Євгеній «Іній на деревах»

Юрій Пацан «Замело»