Подяка вчителям, привітання

Зі святом, дорогі мої вчителі!

Вчитель, вчителька, вчителювання… Які прості та приємні для слуху слова. Багатьом вже дорослим учням завжди чомусь хочеться, навіть через десятки років, хоча ні, особливо, через десятки років – повернутися до школи. До школи хоче повернутися і відмінник і добряк-бешкетник. І ви знаєте,- повертаються. Хто приходить сам, на старий шкільний поріг, а хтось повертається подумки в золоті свої дні дитинства, юності. І той і інший робить це для того, щоб сказати просте, мудре та зріле слово – «ДЯКУЮ!».

 Чому саме зріле це слово «дякую»? Тому, що багато пройдено, побачено, відчуто. Та що там говорити, зроблено  багато помилок, накопичено багато образ. Але життя також дарувало можливість виправляти зроблене тобою та просити пробачення. Де ми брали мудрість просити пробачення? Де ми черпали сили та сміливість змінити все на краще, в останню мить? Ми завжди подумки поверталися в дитинство, юність. Там було добре, там було безтурботно, там бувало і тривожно і весело,… там було по-різному. Але там були друзі, там був твій клас, там була твоя улюблена вчителька, там було твоє перше кохання, там був твій перший серйозний конфлікт…. там все було вперше. І це таке особливе «вперше» бувало веселим, бувало щасливим, бувало болісним і гірким, але воно було – яскравим, бо це тільки твоє особливе «вперше».  А хто пройшов з тобою цей шлях? Звісно, багато з нас відповість – батьки. Так це правда, але будемо чесними, батьки багато чого про нас не знали. Батьки не знали про розбите вікно в класі, батьки не знали про закинутий за шафу щоденник з двійкою, батьки не знали про прогуляні уроки, батьки, бувало, не знали, що в тебе нерозділене кохання,  батьки, навіть, і не здогадувалися, що їхня розумна і слухняна дитина може бути насправді трохи неслухняною. Звісно, всі ці чудові шкільні роки з нами були наші вчителі! Вони і захищали нас, і виховували, і звісно – любили!

Саме цим, дорогим в нашому житті, людям хочеться  сьогодні сказати зріле та мудре: «Дякую!». Дякую, за чудові спогади! Дякую, за гумор! Дякую, за урок добра та справедливості! Дякую, що іноді не помічали чогось, тим самим виховували совість! Дякую, що вірили і давали останній шанс, а потім іще багато останніх шансів! Дякую, що колись тоді, ваші слова здавались смішними та геть недоречними, але саме зараз ці слова звучать в серці. Ці слова, буває, звучать, коли опускаються руки, вони звучать, коли на душі радісно. Це ті слова, які ми зараз повторюємо своїм дітям. Що це за слова? Кожен сам знає відповідь, вона живе в пам’яті і серці.

Дякую вам за вашу мудрість, за теплі серця, за терпіння. Зі святом, з Днем вчителя! Нехай не тільки сьогодні, а завжди ви чуєте від учнів щире, мудре та зріле: «Дякую!».