Поезія "Хустина" до Дня хустки

                 Поезія до Дня хустки

                         «Хустина»   

На полотно лягають візерунки,-

Зіп’ялась квітка, пуп’янок розцвів.

Все тут: зітхання й поцілунки,

Щасливі миті …й біль, що відболів.

Усе несеться у танку неспиннім,

Проходять роки, птахами летять,

І вже ніколи в серденьку невиннім,

Вони тривоги рани не з’ятрять.

Шалений ритм. Життя людей кружляє:

То підніме, то викине з сідла.

Лиш полотно столітнє пам’ятає :

Жіноча доля щастя зберегла.

І як зав’яже дівчина хустину,

Покриє плечі жінка дивом тим!

Засяє сонце у погожу днину,

І стане сіре, раптом. золотим.

Тягар проблем помітно стане легшим,

Надія блисне, де вогник догорів.

Дарунок хустки. Нехай він буде першим!

Нехай стає він оберегом матерів!

Ідеш у світ – візьми з собою хустку.

Як важко стане – з ніжністю згадай,

Про серця щем, заповни серця пустку,

І спомин… ворогам не віддавай!

                       ( Михальчук  А. Б.)