Помаранчева революція

П о м а р а н ч е в а р е в о л ю ц і я Народ мій є, народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! В. Симоненко1

Помара́нчева револю́ція або Помаранчевий майда́н — кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків та інших актів громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді — грудні 2004 року, після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх результатів, згідно з якими нібито переміг його суперник — Віктор Янукович. Акція почалася 22 листопада 2004 як реакція на масові фальсифікації, що вплинули на результат виборів. Помаранчева революція Помаранчева революція має свою передісторію 2

Напередодні президентської виборчої кампанії 2004 року виповнилося 13 років новітній незалежній українській державі. Політичний та економічний лад країни був сумішшю решток радянської тоталітарної системи та елементів "дикого" капіталізму, побудованого на хижацькій експлуатації природних і людських ресурсів та незаконній приватизації. Державні структури обслуговували не інтереси народу, а олігархічного оточення колишнього президента Л. Кучми. Уряд лобіював інтереси злочинного великого бізнесу ,причиною бідності більшості населення була насамперед аморальність української влади, яка керувалась у внутрішній політиці єдиним правилом: "Гроші - влада –гроші. Серед громадян України наростало невдоволення та протестні настрої. Помаранчева революція. Передісторія 3 Невдоволення народу переросло в компанію протестів « Україна без Кучми»

Помаранчева революція. Передісторія Суспільне несприйняття Кучми (переобраного у 1999 році на другий президентський термін) почалося з оприлюднення 28 листопада 2000 року Олександром Морозом (на той момент — лідером соціалістичної фракції у парламенті) матеріалів, що компрометували Леоніда Кучму як державного діяча та свідчили на користь версії, згідно з якою саме Кучма виступив замовником викрадення та вбивства 16 вересня 2000 року опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе. Події, які почалися у стінах парламенту (де Мороз вперше презентував записи розмов Кучми з іншими високопосадовцями) і отримали назву «касетного скандалу», дуже швидко перемістились на вулиці Києва.4

«Украї́на без Ку́чми» (абр. — УБК) — кампанія протестів в Україні у 2000—2001 роках, організована політичною опозицією; спрямована переважно на відставку Президента Леоніда Кучми. Учасники акції розбили наметове містечко у центрі Києва з вимогами відставки президента країни й керівників силових відомств, проведення незалежної експертизи у справі зниклого журналіста Георгія Гонгадзе (гасло «Хочемо правди»). У 2001 році прем'єр-міністр Віктор Ющенко звільнений з посади і в наступному році[1] долучився до опозиції. Україна без Кучми !Стало очевидним, що режим Кучми не має подальшої перспективи. Наближались чергові президентські вибори. 5

Перший тур голосування відбувся 3 жовтня 2004 р. Оскільки жоден з кандидатів не набрав 50 % (або більше) голосів, другий тур голосування між двома кандидатами-лідерами президентської кампанії, Віктором Ющенком та Віктором Януковичем, відбувся 21 листопада. Центральна виборча комісія оголосила результати 23 листопада. У другому турі виборів переміг Віктор Янукович. Результати виборів були оскаржені, Віктор Ющенко та його прихильники з багатьма міжнародними спостерігачами стверджували, що вибори сфальсифіковані. Наступні події привели до політичної кризи в Україні з широкою мирною демонстрацією, яка дістала назву «Помаранчева революція» Президентські вибори в Україні 2004 року — чергові вибори керівника держави Україна, були проведені 31 жовтня, 21 листопада та 26 грудня 6

Помаранчева революція 21 листопада відбувся. Другий тур голосування, у ході якого виборці повинні були зробити свій вибір між чинним прем'єр-міністром Віктором Януковичем і кандидатом від опозиції Віктором Ющенком. Зранку під керівництвом «польових командирів Майдану» Тараса Стецьківа, Миколи Томенка, Юрія Луценка та Володимира Філенка розпочалось монтування сцени на Майдані Незалежності. На фото: вгорі серед майданівців - Ю. Луценко, внизу – Т. Стецьків. 7

Помаранчева революція 22 листопада. О другій годині ночі Центральна виборча комісія України повідомляє, що після підрахунку 33 % виборчих бюлетенів лідирує прем'єр-міністр Янукович з 50 % голосів, а Ющенко отримав 46 %. Ці дані різко відрізняються від даних екзит-полів декількох груп соціологів, які відразу після закінчення голосування оголосили про перемогу Ющенка. Той їде в ЦВК на зустріч з його головою Сергієм Ківаловим. Після бесіди за зачиненими дверима Ющенко заявляє: «Ми не довіряємо підрахункам Центральної виборчої комісії. Ми закликаємо наших прихильників прийти на майдан Незалежності і захистити свою перемогу».8

23 листопада. У містах Західної України, в Києві й ряді інших міст і обласних центрів почалися мітинги в підтримку кандидата від опозиції. Основною ареною народного невдоволення став Майдан Незалежності, де зібралося, за різними оцінками, від 100 до 500 тисяч протестувальників з усієї країни. Мітинги й пікети проходили також перед будинками Адміністрації Президента, Верховної Ради — українського парламенту, уряду. Помаранчева революція 9

Помаранчева революція 24 листопада Переговори між владою та опозицією зайшли у глухий кут, оскільки позиція Ющенка не передбачала іншого результату переговорів, крім проголошення його президентом. Ющенко почав переговори з чинним президентом Леонідом Кучмою, бажаючи мирним шляхом домогтися визнання своєї перемоги, але, після оголошення остаточних результатів, згідно з якими переможцем був визнаний Янукович, Ющенко виступив перед своїми прихильниками в Києві, закликавши їх почати «Помаранчеву революцію» і за допомогою страйків паралізувати діяльність уряду, змусивши владу не визнавати результати виборів.«Шлях до компромісу через демонстрацію народної волі — це єдиний шлях, що допоможе нам знайти вихід із цього конфлікту. Таким чином, Комітет національного порятунку повідомляє про загальнонаціональний політичний страйк» В. Ющенко10

6 листопада В. Янукович вперто бореться за крісло президента. На привокзальній площі у Києві пройшов мітинг прихильників Віктора Януковича, де зібралося близько 60 000 осіб. Мітингувальники звозились до столиці під тиском місцевої влади, що використовувала адмінресурс . Харківська та Луганська обласні ради оголошують про свої наміри щодо створення автономії. У столиці відбувся перший раунд переговорів влади та опозиції за участю міжнародних посередників. Помаранчева революція 11

27 листопада. Ющенко приходить на мітинг на майдані Незалежності з дружиною і своїми маленькими дітьми. Він просить присутніх заради майбутнього їхніх дітей не розходитися і не починати силовий сценарій захоплення влади. Ющенко переконує мітингувальників: «Нехай наша акція залишається мирною. Тільки справжня сила може собі дозволити коректно, інтелігентно,  гідно себе вести. Немає проблем з тим, щоб взяти приступом адміністрацію президента і Кабінет Міністрів. Але ми повинні домогтися, щоб вони самі принесли нам ключі від цих будівель. І ми не підемо, поки вони це не зроблять». Помаранчева революція 12

У Києві проходить екстрене позачергове засідання Верховної Ради України, в якому беруть участь всі депутати. Вони приймають постанову «Про політичну кризу в державі, яка виникла в зв'язку з виборами президента України», якою визнають недійсними результати другого туру голосування, а також оголошують недовіру Центральній виборчій комісії у зв'язку з неналежним виконанням обов'язків, передбачених Конституцією та законами України. Помаранчева революція 13

Віктор Янукович рветься до влади. Кучмівський режим ревно захищає свого ставленника. У Сєвєродонецьку відбувся з'їзд депутатів усіх рівнів, який обговорював питання проведення референдуму щодо федералізації України. Цей з’їзд дістав назву «сепаратистський». Під загрозою опинилась цілісність України. Тим часом Захід висловлює тривогу щодо можливого розколу України. «Єдність України — життєво важлива», — заявляє верховний представник ЄС із зовнішньої політики і безпеки Хав'єр Солана. З аналогічною заявою виступив генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер. Президент Польщі Олександр Кваснєвський вказує на існування «реального ризику» розпаду України на Схід і Захід.Європейські лідери підтримують ідею проведення повторного голосування як можливий крок до виходу з політичної кризи. Помаранчева революція 14

3 грудня Верховний Суд України після багатоденного обговорення визнав численні факти порушення законів і Конституції України в ході виборів, у результаті чого вимоги Ющенка були частково задоволені — зокрема, результати другого туру голосування були оголошені недійсними і було призначено повторне голосування. Помаранчева революція 15

8 грудня Верховна Рада змінила склад Центральної виборчої комісії й прийняла виправлення до закону про вибори президента з метою перекрити основні канали фальсифікації виборів. Прийняття цих виправлень було результатом компромісу між владою й опозицією. У пакеті з ними була затверджена конституційна реформа, що обмежує владу президента України й передає частину його повноважень кабінету міністрів і парламенту. Після прийняття цих рішень революційна напруга в суспільстві значно зменшилась. Помаранчева революція 16

У ході повторного голосування, проведеного 26 грудня 2004 року, переміг Віктор Ющенко. Спроба прихильників Віктора Януковича опротестувати результати повторно проведеного другого туру виборів не принесла результатів, і ще до закінчення судового засідання Віктор Ющенко був офіційно визнаний обраним Президентом України в публікації «Урядового Кур'єра» (що означає офіційне закінчення виборів). Помаранчева революція 17

Помаранчева революція Уперше пі д тиском демократично налаштованих народних мас було проведено ІІІ тур виборів 23 січня 2005 року Віктор Ющенко офіційно склав присягу і заступив на посаду Президента України18

Помаранчева революція є частиною популярної хвилі демократизації у Східній Європі. Помаранчева революція та її наслідки значно змінили погляд НАТО на Україну та змінили відносини між Україною та НАТО. Помаранчева революція була викликана фальсифікацією виборів режиму Кучми під час президентських виборів. Після демократично обраного президента Ющенка, надії на членство України в НАТО наблизилися до реальності. З перших днів свого президентства Ющенко неодноразово заявляв, що єдиним варіантом для розвитку України є повна економічна та політична інтеграція до ЄС і НАТО. Під час своїх візитів до західних держав він звернувся з проханням підтримати українські зусилля. Чітке зовнішньополітичне мотивування, відданість євроатлантичному курсу для розвитку України як незалежної держави та внутрішні реформи для боротьби з корупцією змінили імідж України. Нині ми спостерігаємо продовження і євроінтеграційного курсу. 19

2005 року Президент України Віктор Ющенко указом 22 листопада (день початку Помаранчевої революції) заснував державне свято «День Свободи». 30 грудня 2011 року Президент України Віктор Янукович указом № 1209/2011 скасував День Свободи, перенісши святкування на 22 січня та об'єднавши таким чином зі святом Дня соборності.  Президент України Петро Порошенко запровадив свято під офіційною назвою «День Гідності та Свободи» — на відзначення Помаранчевої революції та Євромайдану. Нині 22 січня ми відзначаємо пам’ятну дату - День Соборності України. Помаранчева революція та подальші події викликали цілий вибух творчої активності серед українських митців. У 2004—2006 роках з'явилася ціла низка творів у різних видах і жанрах мистецтва, так чи інакше присвячених подіям або персоналіям помаранчевої революції.20