Помічник Букварика для першокласників

 

 

ім   ім    мін       нам      Ні-на

ін   іни   нім      мі-на    Ін-на

мі   імі   мин    ні-ма     А-ня

ні   іні    мни    ня-ні    А-мі-на

 

У  ма-ми  На-ум   і  Ні-на .

У  мами    Наум   і  Ніна .

У  А-мі-ни  ма-ма  і  Я-на.

У  Аміни      мама  і   Яна .

У  ня-ні – Ін-на.

У  няні – Інна.

Ми  у  ма-ми.

Ми  у  мами.

-Мамо,  он  Аміна

 

 

                            Осінь

       Вдарили холодні вранішні приморозки. На кущах листя,як ножем зрізало. З дерев дощем падає листя. Небо вкрите сірими хмарами. Віє холодний вітер. Мухи, жучки, метелики ховаються хто куди.  Птахам вже холодно. Тільки дроздам непогано. Вони зграями накинулись на ягоди спілої горобини. Відлетіли граки. Вчора вони довго кружляли над полями і пагорбами. Граки прощалися з рідними місцями.

 

   

 

 

                        

                                                     Емма

ма ім юм на

 но  ня                  

 

ме      емі        ені       мне     мене

не       ему   ену      нем     мине

ем      емо       ено      мен     мені

ен       еме   ене      уме     нема

 

У   ме-не    не-ма  Інни.

У мене нема Інни.

- Я-но ,  у  не-ні   Емма .

- Яно, у нені  Емма.

- Ня-ню , он  А-мі-на  і   Ян.

- Няню,  он  Аміна  і  Ян.

          Покинуте кошеня

 Хтось виніс із хати маленьке сіре кошенятко й пустив його на дорогу. Сидить кошеня та й нявчить. Бо хоче додому, до матусі. Проходять люди, дивляться на кошеня. Хто сумно хитає головою, хто сміється. Хто жаліє: «Бідне кошенятко», та йде собі.

Настав вечір. Зайшло сонце. Страшно стало кошенятку. Притулилось воно до куща та й сидить, тремтить. Поверталась із школи Наталочка. Чує - нявчить кошеня. Вона не сказала ні слова, а взяла кошеня й понесла додому. Пригорнулося кошенятко до дівчинки. Замуркотіло. Раде-радісіньке.

    В .  Сухомлинський

 

 

 

 

 

  

 

 

                

са     ас     сма       сом     ніс       сіно

со     ос     смо      сім      нас      сині

су     ус     сну      сам     оса       сини

се     ес     сне      сум     усі        сани

  на-сос         Се-мен          На-ум   

  со-сна         Е-мма          Ін-на     

  а-на-нас     О-ни-сим        Со-ня         

 

Онисим сам ніс сома!

Усім синам сумно.

- Семене , носи сіно.

- Науме,  на ананас.     

На сосні оси.

Ми усі носимо сіно.

У Онисима насос?

У мами сини Семен , Онисим і Наум.

У Соні  і  Онисі – сани.

 

Совеня

    Неподалік від будинку лісника у дуплі берези було гніздо сови. Під березою Мар'янка й Дмитрик знайшли совеня з пошкодженим крилом. Воно тужливо пищало, бо не могло злетіти.

Діти забрали пташеня. Вдома вони перев'язали крильце. Посадили його в клітку. У клітці вимостили м'якеньке кубельце. Дмитрик виніс клітку на ґанок. Кожного вечора біля ґанку з'являлася сова й перегукувалася зі своїм малям. Совеня відповідало їй протяжним писком.

Незабаром крильце у пташеняти зажило. Діти віднесли його до гнізда й випустили на волю.

 

 

Дичка

Росла в лісі дика яблуня. Восени впало з неї яблучко. Пташки подзьобали його. Одне зернятко сховалося в землю. Зиму пролежало під снігом. Навесні стало проростати. Вниз пустило корінець, а вгору стебло з листочками.

   Радіє сонцю молода яблунька.                        

                         (За К. Ушинським)

 

 

 

 

 

      Як   гусак  лиса  перехитрив

            (Чеська  народна  казка )

     Якось лис перестрів гусака .                                                                                              

  -  Ну, гусаче, сказав лис,- зараз я тебе з‘їм.                                                                               Гусак з переляку геть побілів. А тоді оговтався  та  й  каже :                                                                                                                                                          

  -  Бачу, бачу, й справді мені край!Тож  дозволь перед смертю хоч  затанцювати .                                                                                          

    Лис  ніколи  не  чув, щоб  гуси  мали хист  до танцю, і з цікавості дозволив. Заходився гусак  танцювати. Він перевальцем підстрибував, витягав шию, махав крильми. А  тоді – фурр! - у  небо . Лис  від  подиву  аж очі витріщив. Він  сидів  і  чекав, що гусак вернеться. Але того як хап ухопив .                              

  - Ну  й  обдурили  мене ! - дорікнув  собі  лис.

• Тепер  нізащо  не  дозволю нікому

танцювати  до  обіду, а  тільки  вже  як  наїмся  всмак !

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ла ло   лу   ли лі    ле   ля   лю

ал іл.   ол   ул ел   ил   ял    юл

ла се   му   ни сі    мо  ня    ню

 

Юля, Яна, Наум і мама у лісі.  

- Он лис!

 

лам          ма-ло         ми-ли

лан          се-ло          ли-ли

лун          са-ло          ме-ле

лис          ля-ля          не-се

лес          си-ла          но-си-ла

ліс           лу-на         на-ли-ли

лін          ло-сі           ма-ли-на

 

Любе літечко

•                                                 Літо, любе літечко, дай мені суничок!
•                                                 Дам суничок в червні. Ти роси не бійся — в травах їх шукай.
•                                                 Літо, любе літечко, дай мені смородини, чорної й червоної, і малини дай.
•                              Дам тобі їх в липні. Прокидайся з  сонечком  — з кущиків зривай.
•                                                 Літо, любе літечко, дай мені бруснички і ожини дай.
•                                                 Дам тобі їх в серпні — тільки не лінуйся, в кошичок збирай.
•                              Літо, любе літечко, ягід барбарису й журавлини дай.
•                                                 Ані барбарису, ані журавлини я не можу дати. Це дари осінні. В осені й проси.

Борис Вовк

 

 

 

         

 

кна   кно     кну    кни    кні     кне

кло   клі   кле    клу    кла     кли

ка   ко   ку    ки    кі        ке

ска   ско     ски    ску    ске      скі

 

мак  о-си-ка                ку-ма

лак  ка-ли-на            ку-лак

сік  ко-ли-ска          ку-ля     
кум          О-кса-на        лис

 

               У лісі

     Олена  і  Ніла  у  лісі. У лісі

сосни, осики, клени. На сосну

сіла лелека.

- Лелеко, ау! – кликали коло сосни.

 

На кладці

    До вузенької кладки,що лежала над стрімким потічком,підійшла бабуся з кошиком.З острахом ступила на дощечку й тихенько подибала. На середині потічка кладка хитнулася, бабуся зойкнула й завмерла.

Неподалік Андрійко з Тимком пускали паперові кораблики. Швидка весняна вода підхоплювала їх і несла до глибокого яру. Побачили хлопці бабусю й засперечалися.

 - Мабуть, - сказав Андрійко - бабуся не перейде через струмок.Хіба пройдеш по вузькій дошці без палиці?

- А от і перейде, - заперечив Тимко.
  Тим часом бабуся не втрималася на кладці й         

оступилась у воду, набравши повні черевики. Хлопці   підбігли до неї, допомогли вибратися на протилежний берег.

-Спасибі, мої  ластів'ята, - подякувала старенька  і  з кошика дістала хлопцям  два апельсини.

Але Андрійко з Тимком почервоніли і, не взявши гостинця, побігли геть.     В.Сенцовський

 

 

 

 

 

    

 

 

ра       ро      ру       ри         рі       ре

кра     крі     кру     кре       кри    кро

іри     ари     оре     ури      ери     ири

ака     ули    імо     асо       иси     олі

оре     ола    уси     ана       еле     окі

 

мо-ре          ра-но          Мар-ко

ра-ки          ма-ра          Ро-ман

ру-ка          ра-на           Ма-ри-на

но-ра          ра-ма          Рус-лан

 

   Коло клена – нора. У норі – лис. Макар,  Арсен  і  Семен  коло калини.

• На , Максимку, калинку.

 

 

Десять робітників

Зайшов я колись до одної жінки в хату — Одаркою звали жінку. Дивлюсь, а у неї в хаті так чисто, гарно: діти умиті, чисто одягнені, обід зварений.

—Як ви встигаєте все поробити? — питаю я в Одарки.

А вона каже:

—Як же мені не встигнути!У мене служить аж десять добрих робітників. Вони мене слухають: що не скажу — зроблять, один одному допомагають!

   —Які ж то у вас робітники?

   —А ось вони! —засміялась Одарка і поклала на стіл свої десять пальців.

                                  Михайло Коцюбинський

 

 

 

 

 

 

 

 

та       тла           ста         тна           тра

то       тло          сто         тно           тро

ту       тлу          сту         тну          тру

ти       тли          сти         тни          три

ті        тлі           сті          тні           трі

те       тле           стю        тню         трю

тя       тля          стя          тня          тря

 

 лі-так лист

 мо-тор міст

 ко-тик трос

 кро-тик сорт

 со-тня ряст

 

Листки тремтіли  на  терені.

Котики  ластилися  у кімнаті.

Таня несе намисто Тамарі.

 

Петрик, собака і кошеня

    Маленький хлопчик Петрик ішов стежкою в саду. Бачить, біжить назустріч чорна кудлата собака.

Петрик злякався, хотів тікати. Та раптом до його ніг притулилось маленьке кошеня. Воно втекло від собаки й, ніби, просило Петрика: захисти мене, хлопчику, від цього страшного звіра.

Стоїть Петрик, дивиться на кошеня, а воно підняло голову до нього і жалібно нявчить.

Петрикові стало соромно перед кошеням. Він взяв його на руки, розгнівався на собаку й пішов їй  назустріч.

   Собака зупинилась, злякано подивилась на Петрика й сховалася в кущах.

 

 

 

 

 

 

 

    

 

 

 

па          по        пу       пе       пи         пі

спа        спо      спу     спе       спи      спі

при       пра      про     прі       пре прі

пко       пки      пка     пке       пку пкі

пар       пор      пур     пир       пір пер

 

по-ра        ту-пу            по-ло-ти

но-та        пал-ка           ко-ло-ти

ло-то        пі-лот        пра-ска

по-ле        пил-ка        пра-пор

ро-па            про-со          пли-та

 

   Поліна , Пилип і Панас плели намисто

 з калини. Таміла  і  Оксана  полили липку. Тарас  і Микола  пили молоко, сметану,сік .

 

                    Парканище  та  парканчик

 

     Дідусь Федір городить новий паркан , а Тарасик йому дощечки подає. Паркан невисокий , не вищий за Тарасика , а щілини такі , що кулак можна просунути.                                                                                -  Он у дядька Гаврила - ото парканище!- каже Тарасик .

• Ми з Миколкою хотіли  вилізти на нього

так я Миколці на спину став,а до вершечка не дотягнувся . Дядько Гаврило побачив та як закричить :                                               

 - Ану геть звідсіля, а то кропивою нажалю!                                                                                                      

• Парканище , кажеш ?- перепитує дідусь                   

Гаврило й до неба паркан спорудив би,та дощок таких немає. А в нас нехай буде парканчик. Хіба оці квіти біля хати , оці яблуні в садку  тільки  для  нас  квітнуть? Нехай і люди дивляться. Правильно, внучку, я  кажу ? Тарасик  киває головою . Недавно  розквітла в них біля хати півонія. І така гарна, ніби сонце невеличке. То Тарасик  відразу помчав по Миколу. Бо хотілося йому , щоб і дружок  квіткою помилувався.

 

 

 

         

 

 

 

ва           сва            пва           вса

во           сво           тво            вто

ву           сву           тву            всу

ви           сви           нви           вни

ві            сві            рве            вре

ве           све           мві             вмі

 

 

     во-ни         во-ро-на         весна

     ви-но         ко-ро-ва         слива

     ву-са         но-ви-на         морква

     тра-ва       тва-ри-на        кропива

     мо-ва        ви-ста-ва        віник

 

    У театрі – вистава. Там котик, півник і ворона. Вони співали. Котик скакав по килимку, півник  кукурікав, а ворона вкрала сир.

Вовчий гін

Четверо дужих вовків переслідували дикого оленя. Голодні й злі звірі забули про все. Запах оленя бив їм у ніс і перехоплював дух. Вони переганяли один одного.

  Очі у хижаків люто горіли, гострі зуби виблискували в місячному сяйві. Відстань між вовками і оленем зменшувалась. Сірий розбійник, що біг попереду, вже готувався вчепитися в свою жертву. Але сталося те, чого жоден  вовк  не  сподівався.

   Затримавшись на якусь хвильку, дикий олень з усією силою хвицнув задніми копитами. Могутній удар дістався вожакові зграї, і той без духу одлетів геть. Спантеличені вовки припинили переслідування.

    Тим часом олень відбіг якомога далі. А потім, радісно зітхнувши, повільно пішов поміж горбами.

 

 

 

 

 

 

            

 

ша        ше           шма         шок       шра

шо       шу           шмо         шум       шко

ши       иш           шму         шир       шми

ші        еш           шми         шен       шне

 

шко-ла        шиш-ка        ро-ма-шка

каш-ка        миш-ка         шип-ши-на

ло-ша          виш-ні         шкар-пе-тка

шап-ка        мі-шок         во-ло-шка

ко-миш       шпак            го-рі-шок

 

                   Шпаки

  Навесні  прилетіли  веселі  шпаки. У

шпаківні  вони  вимостили  пушинки. Скоро  заспівали  у  шпаківні  малі

шпаки. Старі  шпаки  приносили їм корм.

 

Тарас Шевченко

   У кожного народу є свої великі поети. Наша земля дала світові Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку. Тарас ще змалку писав вірші й гарно малював. Він написав  багато творів, які полюбив український  народ.  Його книга«Кобзар» відома всьому світові. Тарас  Шевченко  дуже  любив  Україну,  свій  народ . Він  вболівав  за  долю України,  свого  народу  і  закликав до волі, до  боротьби  проти  ворогів. Тарас Шевченко  залишив  нам  багато чудових картин і малюнків. Великого  українського  поета  називають  Кобзарем.  Його  знають  і шанують  в  усьому  світі. 

                                                  За Іваном Білим

 

                             Буквар

Купи  мені , матусенько,

книжечку чудову,

щоби  краще  я  пізнала

українську  мову.

Я ту книжечку в крамниці

вчора  оглядала

і  сама вже  слово «мама»

голосно  читала.

Там  малюночки  цікаві—

пишні, кольорові.

«Букварем»  та книжка зветься

в  українській  мові.

                   За  Ольгою Гаєцькою

  Наша   мова   зветься   українською  мовою . Наша земля   називається   Україною. Свою  рідну  українську  мову  ми  любимо найбільше  од  усіх  мов  на  світі… Але  ми повинні  і других усіх  людей  любити і  поважати.

 

 

 

       Два приятелі

   Жили собі в лісі  два приятелі — Мухомор  і  Маслюк.  Одного разу їх запросили до себе Підберезники з березового гаю.

   Побули друзі в гостях та й вертаються

додому. По дорозі зустріли дітей, які збирали гриби. Маслюк одразу ж заховався під деревом, засипавшись  ялиновою глицею. А Мухомор лишився при  дорозі.

 Діти проминули Мухомора, а Маслюка не помітили. Коли вони пройшли, Маслюк виліз із своєї схованки. Мухомор пихато сказав йому:

•       Мене всі знають.
•          Через те й минають, — відповів Маслюк. Відтоді Мухомор і Маслюк більше не приятелюють. Мухомор живе на галявині, а Маслюк — під ялинкою.                   В. Дубовик

 

 

 

 

 

 

                 

 

 

 

 

да         до          ді         длі          дка

ту         та           ті          дву         дми

ди         до         де         дро         дпе

ти         то          те         дте         дсі

дя         тю         дю       дня         плю

 

ліс                 вода            нірка

сік                 депо            мірка

рік                 поле            вудка

кит                руда            латка

 

   У  саду дерева : сливи , вишні , персики. Коло паркану – смородина. У Данила відро. Він  рве  плоди. Данило  вирішив подарувати садові  дари  Даші. Вони  смакували солодкими  плодами.

 

Бабуся і Петрик

 

  Теплого  весняного  дня  бабуся Марія повела  свого  онука  до лісу.

  Петрик  був  хлопчик  ледаченький. Бабуся дала  йому  нести  вузлик з  їжею та водою. А  Петрикові  вузлик  здався  дуже важким. Бабуся  взяла  його й  понесла  сама, а Петрикові  дала  тільки  пляшку  з водою. Ось  прийшли  до лісу, сіли  відпочивати. Аж бачать, до куща   прилетіла  маленька пташка. У дзьобику  вона    принесла волосинку. Петрик   тихенько   підвівся і заглядає в кущ. А там – велике   волосяне гніздо. Пташка  справно  кудись   літала, швидко  поверталася  до гнізда. І щоразу приносила  по волосинці.       Петрик дивувався, аж дух  йому перехоплювало.

- Бабусю, - пошепки питає він, - невже ото вона по волосинці наносила, що збудувала таке велике гніздо?

- А отож, по волосинці, - каже бабуся. – Така  працьовита пташка.

Петрик задумався. А згодом мовить:    

- Бабусю, я ваше пальто з лісу нестиму...

 

            

 

 

 

зка    зко    зру    зри    збі    збе    зля    злю

зер    зин    зір    зук     зеб   зом   зем    зим 

    

     за-вод                  ков-за-ни

     ко-зак                  ков-зан-ка

     На-зар                 ков-за-ти-ся

 

У  зоопарку

     Ми  з  татом  відвідали  зоопарк.  У зоопарку  різні тварини. Кумедні  мавпи лазили  по канату. Вони  весело позирали  на нас.  Ведмедики  просили  морозива. Слон  Топко лив на спину воду. В озері  плавав  крокодил. А  на зеленому  лузі  весело клекотали  лелеки . Посередині  зоопарку-залізні клітки. Тут сиділи сердиті леви, вовки,  леопарди. Малі коники  поні  катали  по  колу  у  візку діток.   

         Золоте зернятко

  Жило-було золоте Зернятко. Лежало воно в засіку і   міркувало:

 - Яку користь я можу принести людям?

 -  Іди швидше на поле і зарийся в землю,- почуло воно  чийсь голос.

  Послухало Зернятко, побігло на поле, зарилось у землю і  заснуло. Прокинулось вранці - а у нього на тім'ячку зелений пагінець стирчить.  Поглянуло  Зернятко  навколо  й побачило багато - багато таких самих пагінців - усе поле зазеленіло. Росло Зернятко,  набиралося  сил і стало зеленою стеблинкою з колосом. Колосок під палючим сонцем швидко пожовтів. Поле із зеленого перетворилось на золоте. Незабаром по полю пішли великі комбайни, і Зернятко разом зі своїми братами потрапило у млин. Там воно стало білим борошном. Борошно привезли у пекарню і спекли велику смачну паляницю.    Кожне Зернятко, хоч і маленьке, але дороге - бо це хліб.

          

 

 

                

Яка стежка найкраща?

     Засперечалися дітки , яка стежка найкраща.

•                                                                                                                       До крамнички, бо там є цукерки.
•                                                                                                                       Ні, до школи, бо там є дітки.
•                                                                                                                       Ні, до річки, бо там можна скупатися.
•                                                                                                                       Ні, в садок, бо там є груші, яблука.
•                                                                                                                       Ні, в поле,бо там просторо…

Аж тут надійшла мама. Дітки й питають, яка  стежка найкраща.

•                                                                                                                       Додому, дітки. До рідної хати.

                                   Д. Чередниченко.

 

 

 

 

 

 

 

Наш   рід

 Мама вишиває на білому полотні зелений барвінок, жовтогарячі чорнобривці, сині волошки. Навіть маленьку качечку-утінку вишила.

•                                                                                                                                                                                                                                                                                Що це буде, нене? – питає Дмитрик.
•                                                                                                                                                                                                                                                                                Українська святкова сорочечка для тебе.
•                                                                                                                                                                                                                                                                                Чому українська? – допитується хлопчик.
•                                                                                                                                                                                                                                                                                Бо вишиваю такі квіти, які ростуть на

нашій землі. А земля наша зветься Україною. І ти – маленький українець.

•                                                                                                                                                                                                                                                                                А ти, мамо?
•                                                                                                                                                                                                                                                                                І я, і твоя бабуся – українки, твій татко і

дідусь – українці. Ми українського роду і любимо нашу землю, наші квіти. Україна – як наша рідна хата.

                                             Андрій М‘ястківський                                        

 

 

 

 

 

         

                    

                                           рідний край

 

мій        сой-ка             Мат-вій

твій       лій-ка              На-дій-ка

свій       і-ній                Ма-рій-ка                                  

             

 

Казковий  світ

    Пірнула Надійка під воду,а там  диво дивне. Тварини і рослини  замріяні. І такі різні!Тут і зелений  колір, і синій , і мармуровий. Яскраві водорості змійкою вились на край каміння. Прозорі  медузи лоскотали Надійку.                                                                                                                                                            

   Казковий  світ видно у чистій  воді !                           

            

 

Добрий чарівник

     Учора  мама  пекла  пиріжки   з  сиром   та  й  каже :                                                                 - Миколко, віднеси  гостинця  тітці  Ганні.                                                                          Тітка   живе  поруч - лише  вулицю  перейти, в невеликому  будиночку.                                                                                                                       - Пригощайтеся , тітко , свіжими  пиріжками , мама  прислала,-каже Микола,ставши на поріг.                                                                      - Ох   ти  ж , мій  племіннику любий , - спасибі  тобі . Хай колись спечу , то й тебе почастую .                                                                       - Я, коли йшов до вас , то мало не перечепився  У  вас сходинки   біля  ганку  поламані .                                                           - Оце хотіла попросити твого тата  , щоб  полагодив, та  все  забуваю.                                                                                                    - Я перекажу  йому ,що ви просили , - пообіцяв  хлопчик   і  вибіг  з  хати .                                                                                                          Вранці ,коли всі пішли  на роботу , Миколка  взяв молоток і цвяхи та й  пішов   до  тітчиної  хати. Оглянув сходинки, прилаштував  дощечки  й  кожну  прибив .Увечері до них  зайшла   Ганна та  й  хвалиться :                                                                                - Хтось   так  гарно   відремонтував  мені  сходи.   Чарівник  якийсь.                                                                                                           Миколка  глянув   крадькома   на  маму  й                                                                                                                               тітку  і  посміхнувся .           

                                         Г. Поволоцький

 

                          йошта

 

Йосип          майонез         майори

зйомка         район             підйом 

 

  Йора впіймав на вудку Йосип,

  зловив і зойкнув : ой-ой-ой!

  Не знав, напевно, Йосип досі,

  який колюий  йорик той.

 

     Йосип з друзями – юннати. Вони відвідали у районі ліси, парки, сквери. Діти проводили зйомки тварин  та створили калейдоскоп слайдів.Матеріали відправили на крайовий конкурс. Юннати стали лауреатами серйозного конкурсу .             

                

 

            Самотній горобець

    Молоденькому горобцю надокучило жити в селі. Якось восени залишив він своїх рідних братів і полетів до міста. Тішився, що побачить широкий світ. Спочатку подобалося йому на новому місці, стрів тут багато дивних речей, яких до цього ніколи не бачив. Одним лише журився, що міські горобці його не вітають.                                                                                                  Одного разу побачив він на широкому подвір'ї зграйку незнайомих горобців, що клювали кимось посипане зерно. Відчувши голод, він і собі підсів до них і почав їсти. Нараз усі горобці накинулися на нього і давай дзьобати -  аж пір'я летіло!

Обскубаний і скривджений, ледве долетів наш горобець до своїх братів у село. Але вони також прогнали його, кажучи:

— Ти нас покинув — тепер ми тебе не    хочемо знати!

    Сумний   та   самотній,  сів горобчик подалі від них на дереві. Так завжди буває, коли  хтось соромиться чи зраджує своїх друзів.

 

                                                         В. Лучук

 

 

 

 

 

нуль    пеньок        міль           південь

сіль     деньок        вись           ведмідь

пень    льон            сталь         рись

день    сьомий       злість         кінь

мазь    опеньок      промінь     лось

 

 

    У нас новина : дідусь Василь приніс великий улов. Карась, окунь, короп , амур плавали у відрі. По дну задкував рак. Баба Маринка зварила сніданок з улову. Олесь смакував коропом, а Петрусь - окунем. Тато Олексій впустив рака в акваріум . Йому дали назвисько Кузьма .

                        

            Як  заєць взимку живе

     Зима. Мороз. Усі тварини від лютого холоду поховалися. А  в зайця нема  ні  нори , ні гнізда. Сьогодні   під   кущиком виспиться,  завтра в   ярочку приляже; де   ямку  в  снігу  викопає — там   його  дім. Зате  шубка  у зайця  тепла , пухнаста , біла , як сніг.  Добре  йому  в  такій  шубці — тепло  і  сховатися  від  ворогів  неважко:притулився   до  снігу – спробуй   розглядіти! Вдень   заєць  спить, а  як   прийде  ніч , виходить  погуляти   й  попоїсти. Поки  снігу  в  полі  небагато , він  лапками  його розриє, глянь —і  травичку  знайде .А  як  намете  хуртовина  глибокі  замети,  тоді  вже не  розкопати  зайчикові снігу . Зате  в  лісі   він  на  високий  замет  вилізе ,  з  кущів ,  з  дерев  молоді  гілочки  пообгризає  або  кори  поїсть — от  і  ситий . А  інколи  і  в село  в  гості  завітає. Прийде  пізно   ввечері, коли  в  селі  тихо,  всі  вже  сплять , підбіжить  до   стіжка  і  почне  сіно  смикати . Насмикає , наїсться ,  а  потім  назад   у  ліс  побіжить .  Так  і  живе  заєць  цілу  зиму. 

                                                Г. Скребецький

          

 

         

         

        

          

           яма                   буряк

           якір                  рясно

           Ялта                 свято

           маяк                 теля

           сіяти                порося

 

Яся           Марія          Ярослав

Яна           Надія           Святослав

Ярина       Зоя              Яків

 

     У  Зоряни намисто. У Насті – нове плаття. У  дідуся  Якима – козенятко .

У тітки  Яніни –поросятко. А маленька Яринка доглядає  маленьке телятко.

 

 

З неба летіла на землю сніжинка . Вона була легка, ніжна, прозора,мов пушинка .І красива ,  мов  зірка.

На землі стояв  хлопчик .Він бачив, як падає сніжинка. Хлопчик подумав: ось впаде комусь під ноги, її затопчуть.

Ні, не треба падати сніжинці на землю . Не  треба  її  затоптувати.

 Хлопчик  простяг  долоню . Він захотів  приголубити  сніжинку. А вона  впала  на теплу , добру  руку хлопчика  й  розтала . Хлопчик  з жалем  дивиться  на  руку. На  долоні  блищить крапелька , мов сльозинка.

                            В. Сухомлинський

 

 

 

 

 

 

            Як   рак  лисицю  перехитрив

    Зустрілися  лисиця  з  раком  та  й  розмовляють  між  собою. Лисиця  й  каже:                                                                           -  Давай, раче,позмагаємося, хто кого пережене                                                                             

   Рак , не  довго  думаючи,  погодився :                                            -  Що  ж  , лисичко , давай !                                                                             

   Як  тільки лисиця пустилася бігти,рак  одразу почепився  їй  за  хвіст.   Прибігла  лисиця  на  місце, захекалась, та й обернулась  подивитися, де  ж  там  рак? А  коли  оберталась,то  своїм довгим  хвостом  вертнула. Рак  умить розчепив  клешні й каже:                                                                          -  А  я  давно  вже  тебе  тут чекаю!                                              Так  незграбний  рак  обдурив  хитру  лисицю.

 

 

               

 

 

 

 

Наш прапор

   Це наш український синьо-жовтий прапор.

Верхня половина прапора – синя. Синій колір – це колір неба. Нижня частина прапора – жовта. Це – колосся пшениці, яка росте в Україні.

 

 

 

 

  

   Гербом нашої держави є золотий тризуб. Він символізує триєдність життя: батько – мати – дитя, які поєднують силу, мудрість, любов.

Наш герб – тризуб,        Та ми зросли, ми є,

Це воля, слава,сила.       Ми завжди будем,

Наш герб – тризуб,         Добро і пісню

Недоля нас косила.         Несемо ми людям.

                                                   Н. Поклад

    

   

                                        

 

 

       поїзд твої            мрії

       країна мої             краї

       Київ свої            гаї

       Україна її                їда

       їдальня неї              їздок

 

  Україна – суверенна країна. Її визнали понад сто країн світу.

   Київ – головне місто України. Діти нашої школи їздили у Київ поїздом. Школярів водили у парки та музеї. Їм  сподобалося  на екскурсії.

             

 

 

 

 

 

 

 

Чий апельсин більший

 Вийшов Мишко на двір з апельсином.Валерчик теж виніс апельсин, та такий великий, як два кулаки. Валерик любить, щоб у нього завжди все було найбільше і найкраще.

На лавочці сиділа бабця Катя. Валерчик підійшов до  неї і  питає:

-Правда, мій  апельсин  за Мишків більший?

-Не знаю, - загадково усміхнулася  бабця.

- Я поміркую, тоді  скажу.

  Поки вона міркувала, Валерчик свій апельсин з'їв. І Мишко теж з'їв. Тільки їли вони не однаково:  Валерчик обдер з плоду шкірку й кусав його, як яблуко, а Мишко поділив на дольки й роздав по одній усім, хто грався у дворі. А собі лишив тільки дві.

Після цього Валерчик витер рукавом сорочки рота й питає в бабці   Каті:

-Ви вже поміркували, уже можете сказати чий апельсин більший?

-Авжеж, поміркувала, - каже бабця. Михайликів  був  у  п'ять   разів  більший  за  твій. Його апельсин он скільки діток їли! А твого вистачило тільки тобі.                                       

 

                                                                                                                           

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                       

 

 

 

                               

 

 

 

 

не          ле          ає         ує         яє

нє          лє          еє         ює        оє

    

     спі-ває               су-мує

     ки-дає                па-дає

     ра-діє                 мар-нує

 

 

Крил не має , а літає.

 

Зуби  є , а  рота  немає .

 

Рук не має, а візерунки  малює.

 

 

 

 

Друзі

Початок травня був холоднуватий. А квочка вже курчат вивела. Водить їх по двору, лагідно поквоктуючи. А коли курчатам стає холодно, вона їх гріє під крильми.

Одного ранку кличе мене мій знайомий, у якого я жив, і каже:

 -  Ви таке коли-небудь бачили? — і показує на квочку, яка моститься гріти курчат. Вони ж так малесенькі, пухнасті.

А біля неї обережно ходять троє малих кошенят, що їх недавно вивела кицька.

І коли квочка розставила крила, то зразу під неї полізли кошенята. А потім уже курчата... Сміх та й годі! Такого, справді, ніколи не доводилось мені бачити.

З-під крил квочки стирчать три котячих хвостики і більше як з десяток курчачих голівок.

Курчата попискують задоволено, котятка муркотять. Так усі й живуть у дружбі.

                                                   О. Копиленко

 

 

 

 

                                                            

             Розв'язати приклади                                        

 

 

         

       дза        дзо       дзу         дзи

       дзі        дзе        дзя         дзю

 

                      Скоромовка

      весело  крутилась .

          в  дзеркало  дивилась .

 

                        Дзвінок

   У  коридорі  продзвенів  дзвінок:

дзелень-дзелень ! Діти  сіли  за  парти .

Усе  замовкло. Тільки  за  вікном  дзвінко  виспівував соловейко. Дзвінкий  спів несе  радість  усім  людям .

 

 

            Зайчик і горобина

  Засипало  снігом  землю. Нема  чого їсти  зайчикові .  Побачив  зайчик червоні  ягоди  на горобині .  Бігає навколо  дерева,а  ягоди - високо. Просить зайчик:« Дай мені, горобино,   одне  гроно  ягідок ».

А  горобина  й  каже:  « Попроси  вітра _, він  і  відірве ».

Попросив зайчик вітра. Прилетів вітер, гойдає , трусить горобину. Відірвалося  гроно червоних ягід_,  упало на сніг.  Їсть зайчик ягоди_, дякує вітрові.

   

 

        

 

 

 

          

 

 

ба      бо       бу      би       бі        бе

бру    бни    блі     бме     бва     бко

бов    бік     бум    бив     баб     бел

 

 

буб-лик           Бар-бі

бра-тик           бо-бер

бу-бен             бу-кет

 

                      Борис

     У  мене  є  маленький братик  Борис. Я  нарвала  братику  букет   пролісків у саду. Мама поставила тендітні  проліски у  воду. Квіти   прикрашали  кімнату братика.

 

 

 

Борсукова сушарня

Повертаючись із лісу, я присів під берізкою перепочити.  Поруч,  на  прив'ялій,  місцями сухій траві, поставив кошик з грибами. Білих грибів я знайшов лише декілька, зате маслят і зеленушок набрав чимало.

  Ще було тепло, хоча осінь уже торкнулася дерев. Милуючись першим багрянцем, я  роздивлявся навкруги. Збоку, поміж суховіттям, стримів плескатий пеньок. На ньому щось лежало.

  «Та це ж гриби! - здивувався я. - До того ж, здається, білі. Хто їх тут залишив?» Не встиг я так подумати, як почулось легке шарудіння. Тієї ж миті біля пенька з'явився попелясто-сірий звірок. Це був борсук. Він тримав у зубах темноголового боровика, якого тут же поклав перед собою. Я не ворушився, аби не сполохати несподіваного грибника.

 Борсук також завмер, ніби до чогось прислухався. І нараз пірнув у нору, котру я зразу не розгледів. Тепер стало зрозумілим, хто господар тих грибів ,що лежали на пеньку. Борсук готувався до зими. А тут, на   місці   зрізаної   сосни,куди падало сонячне проміння, влаштував сушарню. Я підвівся, обережно підійшов до  пенька  і поклав на суху соснову гілку і свої два боровички. Хоч і мало їх знайшов, та для такого трудівника,як борсук  не  шкода.

        

 

 

 

     ,

    (апостроф)                  

     пам'ять            м'ясо        прислів'я

     в'юнок             з'їв            полум'я   

     ластів'ята        ім'я           м'язи

     здоров'я          пір'я          з'їзд

 

П'явка , в'юн, пір'їна , в'ється –

знак апострофом зоветься.

П'ять зернинок з'їв хом'як –

От який потрібний знак!

 

           Песик, півник і три курки

           стали бавитись у мурки.

           Песик промайнув подвір'я

           і скуб-скуб курей за пір'я.

 

       Діти  ловили  рибу. Дем'янко впіймав п'ять карасів. Валер'ян зловив в'юна і коропа. На обід для сім'ї буде юшка з риби.

 

Гніздечко

 Вранці Петруся розбудив вітер. Завив-застогнав у верховітті дерев, ще й гілочкою бузку в шибку стукнув. Наче навмисне-вставай, мовляв. Бузок якраз під вікном ріс. Глянув Петрусь на кущ-похолов. Там якась пташина гніздечко звила,а клятий вітрисько шарпав бузок,наче хотів його вирвати з корінням і погнати, як перекотиполе.

Вискочив надвір, що робити - не знає. Гніздечко вигойдується на гілці, от-от упаде. Рукою б притримав, та не дістане. В який бік вітер подме - туди й Петрусь біжить, долоньки підставляє, щоб гніздечко впіймати, коли те впаде. А вітрисько, ніби глумиться над ним, кружляє довкола куща. Аж змокрів.

-Ходімо гуляти,- кличе його сусіда Мишко.

-Е, ні, гніздечко треба глядіти!

-Та не впаде, не бійся.

-Хтозна,- каже Петрусь, і серце йому заходиться-куйовдить вітер куща, як чубчика.

Так і пробігав  біля  гніздечка  до полудня. А потім вітер притих. Гніздечко і справді не впало, пташина примостила його і справді надійно.

-Я ж казав,- знову прибіг Мишко.

-А ти не послухався і дурно протупцював тут півдня. Але Петрусь наче й не чув Мишка. Бо коли до гнізда прилетіла пташка, Петрусеві здалося, що вона вдячно подивилася йому в очі.

 

        

 

 

 

аж      ож     уж      еж      іж      иж

жа      жо     жу      же      жі      жи

жна    жку   жли    жно   жик   жок

                  Скоромовки

   1. Жатка  жваво  жито  жне .

   2. Два  вужі, як  два  ножі

       блиснули  на  межі.

 

                     Подружки

   В   одному  селі    жили    дві

подружки. Вони любили  книжки  та  журнали  про  життя   тварин . Жанна  і  Женя  розповідали  однокласникам  про  журавлів, жабок, кажанів .

Пихата жаба

   Сподобалося жабі, як журавель співає. Сидить  а в болоті, слухає журавлиний спів і думає: «Навчуся і я співати по-журавлиному. Буду не така, як усі жаби. Хай дивується увесь жаб'ячий рід».
   Довго вчилася вона співати по-журавлиному і таки  навчилась. Розмовляють  із  нею  по жаб‘ячому, а вона мов не розуміє – відповідає по-журавлиному.

 Розгнівалися жаби й дорікають своїй подружці:

-Ти ж така жаба, як і ми, чого ж ти не хочеш

розмовляти по-жаб'ячому?

  Жаба задерла голову й каже:

- А може , у  мене виростуть крила ,і я полечу, як журавель!                              В. Сухомлинський

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

джа   джо   джу   дже   джі   джи

джме бджо джмі бджі джер джем

 

  Як  дзвінок  задзеленчить,

  дзвінко джмелик задзижчить:

  «Бджоли, бджоли,  бджоленята,

  вилітайте  погуляти !»

 

 

Мій дідусь                            

    Мого  дідуся   звати   Степан   Іванович Джеря. Я  люблю з  ним  рибалити. Сиджу з вудкою,воджу  поплавком, а  дідусь розповідає про джмеликів,бджілок,трутнів. Та  й  примовляє:«Бджола  мала, а  й  та  працює.»

 

    

                    Тільки  тобі  , бабусю

 

       У  неділю  за  обіднім  столом  зібралася  вся  сім‘я. На  чільному  місці  сиділа  сива,наче  голубка , бабуся, поряд  з нею онучок  Вітя, а далі — тато і  мама.                                    

   Коли  вже  попоїли   і салат  з помідорів  та  огірків,

і борщ, і рум‘яні котлети з гречаною кашею, мати  винесла з  кухні  повну  вазу  персиків, припрошуючи:                                                          

- Їжте, будь ласка. Це  сьогодні замість компоту.                    - Бабусю, он  той  найбільший  персик - то  тобі,- мовив  Вітя.          

- Я  тобі  його  подам,- сказала   старенька.

- Той персик, Вітю, так і проситься до тебе на   тарілку.                                 

- Ні , ні, - замахав  руками  хлопчик. - Тільки  тобі, бабусю, тільки  тобі .                                                                                                    - Дякую , Вітю, а  тепер  поклади  собі   ось  ці  два  красені. Вони  теж  дуже  смачні.                                                                      - Ні, бабусю, спочатку  з‘їмо  всі  по   одному,  потім - знову  всі  по  одному. Щоб  вистачило  кожному.                       

 - Хай  буде  так , -  погодилась  старенька.                                               Батько з матір‘ю  перезирнулися — в  очах світилася  радість. Вітя   надкусив  соковитий   персик  і  подарував   рідним  щасливу  посмішку.

                                                           Г. Поволоцький

 

 

 

 

 

 

 

цап            ці-на             цу-кор

па-лац       сце-на         мли-нець

цег-ла       та-нець        кра-вець

 

Підбери   пару

         олівець              цікава

         вулиця               соковита

         книга                 широка

         травиця             кольорова

 

Небилиця

   Запросив Цвіркун свою подружку Цвіркунку до танцю. Весело лунала  мелодія цимбал.

   Танцювали Цвіркуни  цілісінький день. Цокали каблуками, цмокали  дзьобами, веселилися. А синиці  підтанцьовували  і  раділи  святу.

                    Івасик  та  Тарасик

Повертався Івасик з риболовлі додому. За  плечима у нього висів кошик з рибою. Аж тут його побачив Тарасик. І тихенько, тихенько — за ним. Думає, як би витягти рибку.

Тільки він підкрався до кошика, а Івасик і озирнувся. Тарасик ураз одскочив — наче то й не він до кошика підбирався.

    Пішов рибалка далі. А Тарасик знову підкрався, шасть у кошик рукою — та як заверещить!

    І було  чого:   великий  рак вчепився  йому в палець. У кошику була не тільки риба, а й раки. Скаче Тарасик, сльози на очах — так  йому болить.  А Івасик  обернувся , побачив таке  диво  та й сміється: ага, попавсь! Та  треба  виручати  невдаху . Насилу  відчепив Івасик  од  пальця  рака . Відчепив , поклав  у кошик і , веселий , пішов собі додому .

      А  у  Тарасика  палець  розпух , кров  з  нього капає…Плаче , бідний.

                                             М. Коцюбинський

 

 

 

                        

                

                  

Читай  швидко:

граб             грач               гриб

град             грім               горб

грак             гриб               грам

грань           глек               Гліб                

 Цікавинка:  газ-газета

                      гол-голка

                      гол-голуб

                      град-виноград

    Закінчити  речення  словами , які  починаються    буквою  г:

З  яйця  вилупилось …..

У  пеналі  лежить …….

У  сірій  свитині  стрибав …..

Копійки  лежать у …….

Картопля  росте  на……

А   цибуля  і  часник на ……

Гори

      Багато цікавого  можна  побачити в горах. Уже самим лише виглядом вони  чарують нас.  Уранці або  ж  на  заході  сонця гори бувають  рожевими.Світлого дня—голубими.В непогоду суворими, неприступними.

   На їхніх високих вершинах лежать вічні сніги.

   На гірських схилах ростуть ліси, зеленіють полонини, біжать швидкі струмки. В лісах водяться олені, косулі,дикі кабани, різні птахи.

   Біля підніжжя гір гарно відпочивати—як улітку, так і взимку. Тому тут споруджені санаторії, будинки відпочинку, табори для туристів і школярів.

В Україні є Карпатські й Кримські гори. Вони дуже красиві.

Здається, що гори вічні,завжди будуть однакові. Але це не так. З часом вони старіють, змінюються. Під впливом дощів та вітру набувають інших обрисів. Та найбільших руйнувань завдають горам землетруси. Буває, що після них утворюються нові гірські пасма.

      ( З  журналу )

 

 

 

                     

     Перестав  місцями  склади так , щоб  утворилось     слово:

ля-чап       ник-час        ча-да

вен-чо       ка-чай          ні-уч

 

          Чорно-чорно уночі,

          Чорні  очі  у  сичів.

          Чорні очі , чорні  крила,

          Чорна  тінь  усе  накрила.

          Через  чорних  тих  сичів

          Чорно-чорно уночі.

 

                         Прислів'я

Чує  кішка ,  де  сало  лежить.

Чуже  переступи  та  не  займи.

Чистота — запорука  здоров'я.

              

              Чого  синичка  повеселішала

  Рано-вранці синичка прокинулась,поглянула  з високого ясеня на  снігові  кучугури, на заячі сліди  біля старого пенька. І раптом заспівала . Заспівала здивувалась:

 -Чого мені  так весело? Адже дерева чорні, голі, навіть торішнього листя  немає. Пташка  випурхнула  з  дупла  й  полетіла до горобини,

в якої  ще  були  ягоди .   

   Вночі  вітер позбивав їх з гілок і тепер вони горіли  на  снігу. Синичка смачно поснідала ягодами  й  знову заспівала:                                                                                                     -Чого мені так  весело сьогодні? Треба спитати кого-небудь !                                                                                        

   Вона полетіла  на  лісову галявину. Сьогодні  там був справжній пташиний базар.Усі дзвінко  співали,щебетали, свистіли.                                                                                      -Тепер я знаю ,чого  мені так весело.  Сьогодні   сонечко піднялося вище і народилася таловинка.

Я навіть чую, як дзвенить під  снігом  струмочок . Незабаром  весна !                                       

                      Ю. Ярмиш

 

 

                                

        

 

Ха-ха-ха      росте  лепеха.

Ох-ох-ох     та  горох.

Ух-ух-ух     та  з тополі  пух.

Ха-ха-ха      з‘їли  миші  лопуха.

Ху-ху-ху     ми  сиділи  в  лопуху.

Ох-ох-ох     тут  і  був  переполох.

 

                            Жарт

• Мамо, дайте  горіхів .
• Добре, візьми собі повну жменю.
• Аж повну жменю ? То ви , мамо ,

дайте самі,бо ваша жменя більша !

 

Яка буква  г  чи  х  втекла  зі  слова :

олос ,  вилі ,  ата ,  оріх ,   пу  ,   віст ,   ом‘як ,овра ,

 устина ,  ристина ,  рушка.

 

                               

                       Маленька  мураха

      Якось  Петрусь  із  Мишком  гуляли  в  саду  й натрапили  на мурашник . Височенький  такий , аж  не віриться,що його збудували маленькі мурахи.                                                                                     - Ого , який великий , - сказав Петрусь .                                                                       - Та де там великий , - заперечив Мишко.                                                                                                                       Він  завжди  заперечував щось Петрусеві, аби показати , що більше знає.                                                                                                                                                             - А  дужі які , подивись!                                                                                                     - Та які вони дужі? Самих ледве видно,- вів своє  Мишко.

- Ні , ти тільки глянь. Травинку тягне в п‘ять разів більшу  за  себе .                                                                                                                                                           - Скільки там тої травинки, сама за вітром летить,- не здавався Мишко .                                                                                                                              - А ця! Подивися: білу подушечку тягне,- дивувався Петрусь .                                                                                                                                                              - Теж мені подушечка , завбільшки  з  пшеничну зернину . Та менших комах , ніж оці, й не буває .                                                                                                                                                                              - І бачить, куди  тягти треба .                                                                            - Та  в  них  і  очей немає!- не  вгавав Мишко .                                          Саме тут якась із мурах залізла Мишкові  під  холошу й так кусьнула, що він аж підскочив.                                                                                           - Ого, як гризнула!- крикнув Мишко.                                                                -Та де там, - усміхнувся Петрусь. - Мурахи такі маленькі, що в них і зубів немає.               В. Шкляр

 

 

Додай  слово :

                     Ґава  летіла

                     На ґанок  …..

                     Аґрусу  поїла

                     Й  далі  …….

 

                  Народні  прикмети :

Ґави  взимку  кружляють у  повітрі – перед снігом.

Як ґави сідають внизу дерева, то буде  холодно.

На  ґанку

   Сьогодні неділя. Дівчата  сидять  на  ґанку. Леся кидає на ґрунт  зерно. 

   Прибігли гуси. Поважний гусак, як справжній ґазда, клює  корм  просто з  рук  дівчинки. Він  задоволено  ґелґоче .                             

                              Кавун

-Ходімо, Петрику, кавуна посадимо,- кличе дідусь.

   Пішов  би  Петрик,  та дорога на баштан  в

калюжах.А Петрикові їх перестрибувати ліньки.

Посадив дідусь кавуна сам.

   Настало літо. Росте кавун. Спека надворі .

-Ходімо, Петрику, кавуна поллємо.

   Пішов би Петрик, та хто ж за нього метеликів

сачком ловитиме?

Пішов дідусь сам. Полив  кавуна.  Виріс кавун руками не обхопиш.

-Ходімо, Петрику, кавуна принесемо,- гукає дідусь.  

   Пішов би Петрик,  але ж на гойдалці саме

розгойдався. Мало не до хмар. Прикотив дідусь кавуна з баштану сам. Прикотив, витер піт та й каже:

-Ну,   й  лінькуватий  же ти  в мене, онучку! Навіть кавунові за тебе соромно.

    Розрізав його, а він червоний, як Петрик.                                                                                                                     

                                                                   Б. Вовк

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     

             Іди , іди , дощику ,

             Зварю  тобі  борщику .

             Тобі  каша , а нам борщ ,

             Щоб  ішов  густіший  дощ.

Читай  швидко

ку                                                        ука

ля ока

 

пла                         щ                             ит

 

до  ебет

хру ілина

                             Щука

        Живе  в  ставку  щука. Там  плавають  йоржі  й  лящі. Ховаються  риби  від  щуки. Але  вона  хитра: чатує  на  свою  здобич.

      Щука -  риба  хижа.

 

                     Недогадлива  донька

      Була  неділя. Неля  сиділа  в  кріслі й  читала книжку. Мама  натирала підлогу.Стомлена  вона раз у раз зупинялася. Дівчинка попросила її.                                                                                     

   - Мамо, іди  посидь. Не треба так  поспішати. Та мама спішила. Сьогодні  вона  з  дочкою  має  йти  в ляльковий  театр . За  хвилину  Неля  знов  озвалася:                                           

    - Мамо , ну відпочинь  хоч трішки .                                                 

    Мама , не  підводячи голови, мовчки дотерла  підлогу. Потім заходилася мити вікно  на кухні . Неля  відклала  книжку, ходила  за  матір‘ю, не замовкала:                                                                    

    - Хіба  неодмінно  сьогодні? Можна й завтра  прибирати в кухні. А мама чомусь посміхалась  і  поралась  далі.  

     Пообідавши,Неля почала  швидко  одягатись.

А мама, наче  навмисне, шукала  якоїсь  роботи. Дочка розсердилась:                                                                             

    - Мамо  ну  яка ж  бо ти! Ввечері  почистиш!

І  так  уже  стомилась!                                                                                           

   Ненька сумно глянула  на  дочку, зітхнула:                                          

   - Ти , Нелю , наче й  жалієш  мене, але жаліти  по-справжньому не вмієш!

                                                     І. Костиря

 

 

 

 

 

 

 

             

 

фіалка             фарба            фламінго

фазан              футбол          фрукти

фонтан           Федько          фільм

                       Як  їх  звуть ?

Хто  грає  у  футбол ?

Хто  фотографує ?

Людина , яка  все  вигадує ?

Хто  показує  фокуси ?

Хто  у  казках  добрий , чарівний ?

Люди , які  живуть  у  Франції ?

(Фотограф, французи, факір,футболіст,фея,

фантазер.)

              В  гру  цікаву  в  класі  грали:

              Вірші  ми  на  Ф  складали —

              Фаня, Фанечка, Фанюся,

              Молочка  твого  нап‘юся.

              Фірма «Фанні» є  така,

              Що  дає  нам  молока.

Радість

        Раніше  від бабці Дарини ніхто не встає . Сьогодні Тетянка прокинулася раненько , вибігла надвір,а бабуся вже порається на городі. Кущі помідорів підв‘язує. Зачувши,як Тетянка лопотить босоніж по стежці розігнулася :

-Доброго ранку , внучко !

     Очі бабусині усміхаються , помережане   зморшками обличчя аж світиться.                                                                                        -Чому ви так радієте, бабусю?- запитує Тетянка.                             - Бо  день он який ясний , погожий ! Сонцю  радію - бо воно силу  городині дає. Помідори вже займатися  починають, яблука  он які красуються. А  дині як  пахнуть! Я там одну нагледіла, зірвати  тобі?                                                                                            

  Бабуся  розрізала  диньку,Тетянка  скуштувала.                                    - Смачна ?- спитала  бабуся .                                                                    - Як  мед ! – відповіла онука.                                                                                            - Чим  пахне ?- поцікавилась  старенька .                                                           - Сонцем ! - одказала Таня .                                                                     - Отож-то й воно !- цвіла усмішкою  бабця .