«Поріс чорнобилем Чорнобиль - бідою нашою поріс» Вечір присвячений світлій пам'яті жертв Чорнобильської трагедії

«Поріс чорнобилем Чорнобиль - бідою нашою поріс»

Вечір присвячений світлій

пам'яті жертв Чорнобильської трагедії

 

Мета:

ознайомити студентів з однією із трагічних сторінок України, розкрити наслідки трагедії;

виховувати почуття співчутливості, критичне ставлення до історичних подій; розвивати почуття гордості за свій народ;

прищеплювати любов до рідного краю.

 

Наочне оформлення: мультимедійна презентація, трагічна карта незабудок України(підсвічена прожектором), лампадки пам'яті.

 

Музичне оформлення: класична музика, сучасні пісні.

 

Обладнання: мультимедійний проектор, екран, музична апаратура, мікрофони, театральні костюми, стіл накритий чорною скатертиною, свічки які символізували палаючий реактор.

 

Сценарій Чорнобиль

Слайд 1

 

 (Відеоряд радянського минуло –– 2 хв.) –– Слайд 2

 

І мертвим, і живим, і ненародженим

жителям чорнобильського Полісся

присвячую.

(На сцену виходить жінка-провидиця) –– декламує Гірка Діана

Настя:

В глупу ніч приснився мені лихий сон. Звідкілясь узялася чорна ріка і залила все навкруг. Залила вулиці, її села, затопила хати, сади, ковтнула ліс, луги, поглинула Прип'ять. А в тій чорній ріці — тисячі людей, старі, молоді, діти, немовлята. Настя бачить їхні спотворені жахом і криком лиця, а голосів не чути.

Як у німому кіно. Одна жінка підняла своє дитя у білесенькій льолі аж до неба — чистий тобі ангел. Тільки нікому взяти, те дитя з її рук. Чорні буруни накрили все і всіх, накрили й молоду матір, а янголя у білій сорочечці пішло поверхнею ненажерливої ріки, світячи сяйливим волоссячком, як німбом. Кинулася Настя переймати дитя, а йти не може, бо і сама опинилася в тій страшній купелі. Шукає ногами дна, а воно випорскує, а течія відносить її далі й далі.

Прокинулась….

— Куди ніч — туди й сон.

— Куди ніч — туди й сон.

— Куди ніч — туди й сон.

 

Автор: (голос за кадром із залу)

А весна, не питаючи дозволу й не дослухаючись до гріхів земних та бід, прошкувала собі Поліссям. Гніздилося в лісах і на луках коло Прип'яті всяке птаство, радіючі, що подолало довгий, виснажливий переліт і повернулося на рідну землю. На землю, яку ця ніч напоїла смертельною отрутою і розстеляла все далі й далі чорні полотна, виткані з гіркого полину.

 

Ведуча І. (Мисишин Тетяна) 

І БІДА НЕ ПИТАЛА ДОЗВОЛУ ТА ПРИЙШЛА –– Слайд 3

  

(пісню виконує Кулига Надія) –– на екрані –– Слайд 4

 

Пісня чорнобильська біда

Чорнобелем постукала у вікна 

Лиха біда й заплакала земля

І цілий світ у розпачі затихнув 

Лелека в чорнім небі закружляв

І посивіла ненька Україна 

У пекло посилаючи синів 

Секунди рахувала як години 

Сльозами постарілих матерів

Біда – біда безжалісна й не втішна

Для українських дочок і синів

Біда, біда скажи чому й навіщо

Господь від лиха нас не захистив?

 

І смертю дихав знавіснілий вітер 

І сонця промінь заблукав в пітьмі

І хворими народжувались діти 

І віру так боялись втратить ми

І посивіла ненька Україна 

У пекло посилаючи синів

Секунди рахувала як години 

Сльозами постарілих матерів

Біда, біда безжалісна й невпинна

Усе змітала на своїм путі

Біда, біда ридала Україна

Благала смерть, від неї відійти.

 

Земля моя, я знаю все здолаєм 

Я сумніву не маю ні на мить

Бо тільки той, хто віри не втрачає, 

Усі нещастя зможе пережить

Біда – біда безжалісна й не втішна

Для українських дочок і синів

Біда, біда скажи чому й навіщо

Господь від лиха нас не захистив?

Біда – біда безжалісна й не втішна

Для українських дочок і синів

Біда, біда скажи чому й навіщо

Господь від лиха нас не захистив?

Господь від лиха нас не захистив…

 

ВИБУХ РЕАКТОРА (відео фрагмент з «Героям Чорнобиля присвячується») –– 40 с. –– Слайд 5

 

Ведучий 1: –– Слайд 6

26 квітня 1986 р. – 1 год. 23 хв. 40 с.

Два вибухи. Перший - через гримучу суміш, що утворилася в результаті розкладання водяної пари. Другий через розширення пари палива. Вибухи викинули палі даху четвертого блоку. У реактор проникнуло повітря. Повітря реагувало з графітовими стрижнями, утворився і спалахнув оксид вуглецю II (чадний газ) та покрівля машинного залу.

 8 з 140 тонн ядерного палива, що містять плутоній і інші надзвичайно радіоактивні матеріали (продукти розпаду) та радіоактивні осколки графітового сповільнювача були викинуті вибухом в атмосферу. Пари радіоактивних ізотопів йоду і цезію викидалися під час вибуху і пожежі. Була цілком зруйнована активна зона реактора та реакторного відділення, машинний зал і ряд інших споруджень.

 Були знищені бар'єри і системи безпеки захисту навколишнього середовище від радіонуклідів, що містяться в опроміненому паливі,  відбувався їх викид з реактора на рівні мільйонів кюрі за добу протягом 10 днів з 26.04.86. по 06.05.86., після чого упав у тисячі разів і надалі поступово зменшувався. За характером і руйнуваннями 4-го блоку, та за масштабами наслідків зазначена аварія мала категорію поза проектної і відносилася до 7-ого рівня (важкі аварії) за міжнародною шкалою ядерних подій INES

 

Ведучий 2: (Пиляк Марія)

Екологічні наслідки –– Слайд 7

 У 30-км зоні навколо ЧАЕС у 1986-1988 рр. відмічено численні факти радіаційного пошкодження рослин і тварин. Так встановлено, що в Чорнобильській зоні відчуження спостерігалися значні, які раніше ніколи не спостерігалися в природі, ушкодження екосистем, хоча і на відносно невеликих територіях. Так загибель соснових лісів фіксувалася на території близько 500 га (згодом названої "Рудий ліс").

 Вчені не раз спостерігали у тварин лисі лапи й низ живота, спричинені впливом α- і β-частинок (вони поглинаються у перших двох міліметрах тіла). –– Слайд 8

 

Ведучий 1: (відео)  –– Слайд 9  У 1986 р. Гостру променеву хворобу (ГПХ) діагностували 237 пацієнтам. У 1989 р. верифікували ще 134 хворим. Протягом перших 90 діб у 1986 р. померли 28 осіб.

  Причини смерті: раптова серцева смерть (8), онкогематологія і онкологія (11), соматоневрологічна патологія, інфекції (6), травми і нещасні випадки (4). Радіаційні ураження шкіри. У 2000 р. – 2 випадки раку щитоподібної залози (ГПХ-II). Радіаційна катаракта у 24 ГПХ - хворих пропорційно до дози.

Ведучий 2: –– Слайд 9

Всього їх приблизно 600 тис., в Україні – біля 364 тис. Середня ефективна доза зовнішнього опромінення  учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА ) на ЧАЕС 1986–1987 складає 163,7 мЗв, 1988–1989 — 45,8 мЗв. Погіршення здоров’я у них спостерігається майже за усіма класами хвороб. Очікується зростання раків щитоподібної залози. Є тенденція до зростання лейкемій серед УЛНА 1986-87 рр., а також пухлин. Зростає інвалідизація. Збільшується неонкологічна захворюваність, у тому числі на психічні розлади, їх поширеність (36%) майже удвічі вища за українську популяцію (20,5%) переважно за рахунок депресії (25%). Наявні детерміновані нейропсихіатричні ефекти з порогом 300 мЗв загального опромінення. Драматично збільшені суїциди (за деякими оцінками – більше, ніж у 20 разів у порівнянні з загальною популяцією). Існують радіаційні ризики для неракових захворювань (0,25–0,5 Зв і більше): цереброваскулярна патологія, психічні розлади, захворювання нервової системи, ендокринні розлади та ін. Висунута гіпотеза щодо безпорогового розвитку катаракти та інших очних хвороб.

 

Ведучий 1: (відео)

 Отримані залежності "доза–ефект" для нейрофізіологічних, нейропсихологічних і нейровізуалізаційних параметрів при дозах >300 мЗв. Малі й дуже малі дози спричиняють синдром хронічної втоми. Підвищена радіочутливість головного мозку, притому більша радіочутливість неокортексу, ніж підкоркових утворень і стовбуру. За останні 10 років кількість інвалідів серед ліквідаторів подвоїлася, а число померлих внаслідок опромінення за різними оцінками складає від 10 до 100 тис. чоловік.

 

Ведучий 2: –– Слайд 10

Діти.

Нині на забруднених територіях постійно опромінюються невеликими (але вищими від допустимих для населення рівнів) дозами понад 1 млн. осіб (з них не менше 200 тис. діти).
 Отримано чітку тенденцію до затримки фізичного розвитку дітей з радіоактивно забруднених територій. У Білорусії також встановлено зменшення розмірів голови у дітей із забруднених територій. Погіршення соматичного і психічного здоров’я за всіма класами хвороб, зокрема патологія щитоподібної залози, порушення регуляції з боку імунної, ендокринної і нервової систем.

 

Ведучий 1: –– Слайд 11

Постраждале населення:

 Зростання радіаційно-індукованого раку щитоподібної залози (особливо у дітей 0-18 років на момент аварії). Рак молочної залози теж характеризується певним зростанням. Зростання ренально-клітинних епітеліальних пухлин. Немає переконливих даних щодо зростання радіаційно-індукованих лейкемій, хоча й самі дані суперечливі. Також не отримано даних щодо радіогенних раків шлунку, кишечнику та легенів. Погіршення здоров’я, зниження народжуваності, збільшення ускладнень вагітності. Тривожні, пов’язані зі стресом, психосоматичні розлади.

    Радіобіологи наголошують, що наслідком опромінення буде помітне збільшення кількості захворювань щитоподібної залози, очей, випадків лейкемії, анемії, алергій тощо.

 

Ведучий 2: –– Слайд 12

З точки зору дії на населення в перші тижні після аварії найбільшу небезпеку становив радіоактивний йод, що має порівняно малий період напіврозпаду (вісім днів) і телур. В даний час (і в найближчі десятиліття) найбільшу небезпеку становлять ізотопи стронцію і цезію з періодом напіврозпаду близько 30 років. Найбільші концентрації цезію-137 виявлені в поверхневому шарі ґрунту, звідки він потрапляє в рослини і гриби. Зараженню також піддаються комахи і тварини, які ними харчуються. Радіоактивні ізотопи плутонію і америцію збережуться в ґрунті протягом сотень, а можливо і тисяч років, проте їх кількість не становить загрози.

 

Ведучий 1: –– Слайд 12

 Уроки Чорнобиля

 Аварія на Чорнобильській АЕС показала абсолютну безграмотність більшої частини нашого населення в сфері радіоекології. Люди кидалися від крайності до крайності, від «радіофобії» до абсолютного несприйняття підстерігаючої їх небезпеки. Одним із найбільш прикрих уроків Чорнобильської аварії, безумовно, є абсолютна відсутність йодної профілактики. За існуючою на той час законодавчою і нормативною базою, інструкціями, кожна атомна електростанція повинна була бути забезпеченою відповідною кількістю препаратів йоду, якої мало вистачити для захисту не лише персоналу станції, а й населення, яке мешкає навколо неї. Насправді на момент аварії на станції не було майже ніяких запасів, і препарати йоду необхідно було терміново збирати по всій Україні. І як наслідок на кінець 2009 р. зареєстровано 6049 випадків раку щитоподібної залози у осіб, які на момент аварії були дітьми або підлітками.

 

Ведучий 2: –– Слайд 13

Однак, найбільш істотні зміни екологічної системи цієї території пов'язані з виселенням людей. В зв'язку з високими рівнями радіоактивного забруднення з території, згодом названої Чорнобильською зоною відчуження, населення було евакуйоване.

 Практично відразу після аварії, 27 квітня, почалася евакуація жителів населених пунктів, що потрапили в зону радіаційного забруднення.

 Усього до середини серпня з 81 населеного пункту України було евакуйовані 90784 чол. І ще близько 25 000 чол. з 107 нас. пунктів Білорусії. Крім цього, було вивезено більше 60 тис. голів великої рогатої худоби й ін. сільськогосподарських тварин.

 Слайд 14 (відео фрагмент покинуті будинки)

Ведучий 1: –– Слайд 15 Чорнобиль... Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи. Це наша зона Національної трагедії. Повернімося в ті страшний квітневі дні 1986 року…

 

Слайд 16 –– Звучить запис Чорнобильського дзвону (відео фрагмент) –– 14 с.

 

 

Не питай, по кому б’є дзвін. 
Він б’є по тобі… 

Ернест Хемінгуей

Читець: (Лисак Ірина)

 

За ким гудеш, старезно-сивий, дзвоне? 
Кому несеш свою гірку печаль? 
Ти бив на сполох мало не до скону, 
Коли в душі чорніла раптом даль. 
 

У дзвоні тім — сплюндроване минуле, 
Війна і мир, шляхетне і лихе, 
Моя земля, зчорніла і заснула, 
Моя душа, змарнована в гріхах.
 

Ти б’єш журбу, розсипану по світі, 
Несеш Дніпром звитягу і ганьбу. 
У дзвоні тім — бажання гідно жити, 
І те, що гідність втоптує в брехню.
 

Життя спішить. В шаленім перегоні 
Майбутнє мчить на білому коні… 
Ти б’єш набат, старезно-сивий дзвоне, 
Коли ж ти виб’єш благовість ясну?...

 

 Слайд 17  (Відео фрагмент Квітної неділі) –– (0,21с)

 

Автор: А на поліссі вербна неділя

З пучечком вербового гілля пішла під вечір Настя до церкви. Вона щиро молилася, а слух ловив безперервний і якийсь мовби не такий, як завжди, гул од траси. Настя поставила свічки всім покійним, молилася за живих і за тих, що ще приб'ються до її роду.

 Слайд 18

Настя: — Господи! Чи такі ми вже грішні, що ти караєш нас у ці святі дні? — Чи ми прогнівали своїми ділами духи предків наших, чи поруйнували їхні могили, що ти караєш нас так гірко?

— Пресвятая Богородице! Восьмим разом, луччим часом. Стань нам у помочі, заложникам своїм. І нехай біда відступить туди, де сонце не сходить, де півні не піють, де собаки не брешуть, де дівки кіс не чешуть...

 

Автор: –– Слайд 19 (мерехтіння зірок)

І простояла стара довгу квітневу ніч. Дивилася на тихе мерехтіння зірок за вікном і просила когось та благала, наївно вірячи, що її небесний Бог сильніший від того земного диявола, що непрохано з'явився у її краї, а тепер чинить страшний суд над ними, одним перстом благословляючи на муки грішних і праведних.

 Насті втямки. –– Слайд 20

Як якось на Тройцю дід мій стояв на вигоні — невеличкий, рухливий, сивенький дідок, якому повернуло на дев'ятий десяток. Навколо нього зібрався натовп. Чадили люльками чоловіки, обступили колом його молодиці, дослухалися до розмови парубки й дівки. Дід тримав мене за руку. І сказав він тоді таке: «Якщо обминуть одну могилу, до неї од нас рукою подать, то й біда обійде. А як поруйнують її, то буде лихо страшне. Не помилує ні старого ні малого. Смерті не видно буде, а люди падатимуть, як мухи. Отруїть вона землю, воду, небо. Будуть отут мертві города і села. А у нашому селі позастаються тіки коти, собаки та кури».

Дядьки гиготіли й вертіли пальцями біля скронь. Що, мовляв, візьмеш із божого чоловіка. Молодиці багатозначно перезиралися й теж відходили. Дід мовби й сам засумував од тих слів. Сів на колодах коло чийогось двору, посадив її собі на руки і сказав: «Буде й таке, що люди ні у що не віритимуть, тільки у гроші.  Душа і совість буде, як оце моя свита». І відтягнув полу свитини, схожої на решето.

 

Автор:

Настя-Спасителька, Настя-Рятівниця, Настя-Берегиня, поставлена вартового коло воріт людської долі, коло воріт спасіння і милосердя. Бо вона вірить у гріх і розплату за заподіяне зло. Вона не зробила і вже не зробить жодного гріховного кроку. Бо цей край для неї безмежно любий, і земля, в якій поховано великий ключ її роду,— свята. Вона знає на ній кожну деревину, квітку, зелину. Вона відчуває ті місця, з яких сила земна переходить у людину, і знає й ті, які забирають її в людини.

 Слайд 21 (читає ведуча)

… Чорнобильський вітер по душах мете
… Чорнобильський пил на роки опадає.
… Годинник життя безупинно іде,
... Лиш пам'ять усе пам'ятає.

 

Ведучий 1: –– Слайд 22 Райцентр Чорнобиль. Це ім’я походить від назви різновиду гіркого полину чорнобилки. Спочатку так іменувалося давнє поселення. Потім місто, а згодом і атомна електростанція. Мало хто знав про чорнобривого брата сивого полину, аж поки не стався страшний атомний вибух у місті, яке зветься Чорнобиль. І тоді згадали люди, що у книзі книг – Біблії говориться про полин і пов’язану з ним страшу катастрофу.

Ангел скорботи: (відео фрагмент) –– Слайд 23

“...засурмить третій Янгол, і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскипа. І стала вона третину річок та водні джерела. І ймення зорі тієї “Полин”. І стала третина води, як полин, і багато людей повмирало з води, бо згіркла вона”.

 

Ведучий 2: –– Слайд 24 

Полин Саме таку назву має степова трава чорнобиль.

 

Ведучий 1: Красивою та багатою була Чорнобильська земля з її врожайними полями, садочками, річками та озерами, але …тільки до квітневої ночі 1986. Відтоді ця земля стала називатися “зоною”.

А 30 років тому це було прекрасне українське містечко, як і сотні інших.

Ведучий 2: Стояла тиха весняна ніч. Ніщо не віщувало біди. Та саме в таку погожу ніч 26 квітня 1986 року над Чорнобилем нависла страшна небезпека…

Ведучий 1: Ті, хто не спав тієї ночі, бачили, що над одним із блоків АЕС спалахнуло дивне сяйво. Та ніхто й не міг подумати, що це і є смертельна небезпека.

Ведучий 2: Зупинився плин мирного часу над Чорнобилем. Почалися страшні секунди, хвилини, години. Усе змішалося: страх, і гнів, і горе. Не було часу шукати винних, потрібно було рятувати живих. Адже наш народ вперше зіткнувся зі страшною ядерною енергією, яка вийшла з-під контролю.

Ведучий 1: Першими до реактора через кілька секунд по тривозі прибули пожежні ВПЧ-2 по охороні АЕС на чолі з начальником караулу В.Правиком. За караулом Правика прибув караул його бойового побратима лейтенанта Кибенка. Вони ринули у вируюче полум’я – у смертельну радіацію не за наказом командира, а за законом совісті, рятувати станцію і людей, не думаючи про себе, хоча добре усвідомлювали небезпек.

 Слайд 25 (Відео фрагмент Ліквідатори аварії) –– звучить звук метронома і зал вшановує світлу пам'ять ліквідаторів

Ведучий 2: Нарешті вогонь вдалося погасити. Та зостався страшніший ворог для усього живого – радіація. А боротися з нею не так вже й просто.

Збігали дні. Вітри розвернулися й почали несамовито дути з півночі на південь, мовби у них було диявольське завдання рознести біду якнайдалі, щоб усім вистачило.

Коли вчені оцінили масштаби катастрофи, то дійшли висновку, що потрібно висиляти усіх із найбільш небезпечної зони – 30 км навколо станції.

І переступила поріг древніх хат тяжка звістка, якої боялися, але чекали, як приречені до страти: у великодню суботу по обіді будуть вивозити їхнє село.

 

Ведучий 1: –– Слайд 5 Люди назавжди покидали свої домівки. Місце, де вони народилися, виросли, все, що надбали, потрібно було покинути. Та деякі так і не змогли цього зробити і всупереч усьому, залишилися там жити.

Метушня, сльози, розпач… Усі збиралися від’їжджати, забувши, що завтра – Великдень…

 Обіцяли! Евакуація. Лише на п'ять днів

(Сценка з Настею, котра відмовилася евакуйовуватися з рідного обійстя)

Настя:

— Там же в тій Прип'яті пошти одна молодь і діти. Як воно таке опасне, то нащо ж його було у такій гущі робить?! —

Автор:

Запитала у вітру Настя-Спасителька, вірячи, що він її слова віднесе туди, де чинять всевишній суд, змушуючи безгрішних нести отвіт і покару за те, що роблять малі і великі грішники.

Неподалік радісно й велично літали журавлі над молодими травами, і знала Настя-Спасителька…

Настя:

ніхто ті трави не толочитиме цього літа, не толочитиме багато літ. Вони засіватимуться, зеленітимуть і вмиратимуть без людей коло Прип'яті, в лісах, по шляхах...

Автор: –– Слайд 27

І лише пам'ять землі і трав воскрешатиме тих, що ходили, сміялися тут і любили. Люди самі себе вигнали з раю лугів і лісів, согрішивши єдиний раз, але непоправно. Так думала Настя-Спасителька, проводжаючи очима сірих журавлів, які робили вже над нею якісь немов прощальні кола.

 

(Пісня «Лелеки») –– виконує Ванько Олена –– Слайд 30 (відео)

 

Автор: –– Слайд 31

вирувала ріка, і по ній ступав ангел докору і прокляття, ангел непрощення з лицем її правнучки.

Настя нестямним поглядом дивилася у вікно на оббиту целофаном криницю, розквітлі вишні, жовті цяточки кульбаби, на прибитих бідою бджіл, що шукали воду і падали в траву.

Настя: –– Слайд 32

«Не на п'ять і навіть не на рік, а навіки»

Автор:

прокричав у ній віщий голос.

Настя-Спасителька ще ні разу не помилялася у своїх відчуттях, бо мала великий дар, над яким довго, може, віками, трудилася її щедра поліська природа.

Слайд 33 Коли машина зупинилася коло двору, Настя була далеко в лісі. Сиділа на вогкому пеньку й дивилася на далеку просіку глибоко запалими очима. Не бачила й не чула, як її всі шукали, кликали, заглядали в льох, на горище.

Настя:

я не втікачка, я просто стара журавка з перебитим крилом, що відстала від свого ключа...

Автор:

її мовби приморозило до того пенька. Сиділа, аж поки споночіло і зійшов місяць.

Настя: –– Слайд 34

просто люди сплять, то й не світяться вікна, я не втекла до лісу, а збирала там первоцвіт і сон-траву людям на ліки та оце припізнилася. Ось тому й скрадаюся до свого двору, щоб нікого не розбудить.

Автор:

Стала посеред подвір'я, посеред високої ночі і безмірної самотності, як пес в цю обезлюднілу великодню ніч. Хтось невидимий гасив по черзі зорі, як свічки. Коли згасла остання і з небес було знято важку темну попону й одягнуто легку блакитну, взяла Настя-Спасителька кошик з пасками та крашанками і пішла до церкви.

Настя: –– Слайд 35

Ніде нікого: не скрипне хвіртка, не сплесне у криниці розбуджена відром вода. Сама, як перст на все село, на весь білий світ.

Автор:

І посеред церковного подвір'я пустка. І дзвони мертві, і криниця з дубовими цямринами мертва, і замок на церковній брамі мовби завмер, і роса на траві змертвіла. Настя прочинила хвіртку й протолочила в ній стежку до дерев'яних східців. Роззирнулася, сподіваючись, що все де сон, який зараз мине і з усіх вулиць посуне люд, і стануть навколо церкви, засвітять свічечки, і вдарять великодні дзвони... Невідь скільки стояла й чекала дива.

Вперше в житті не перехрестилася до світила, а коли добачила краєчок сонця, оторопіло позадкувала до хвіртки. Зацькованим поглядом зиркала за тини, по вікнах. Усе ще не

вірила в ці вулиці, хати без людей, у ці з похованою навіки водою криниці, у цей розтерзаний солов'ями, криком півнів, любовним перегукуванням диких голубів світанок, в якому — жодного людського голосу.

І заквилила Настя-Спасителька криком чаїним, стогоном дерев і трав, зойком неба і великодньої землі, віднині навіки висватаної чорним лихом...

Настя: –– Слайд 36 (падає на коліна і плаче)

 

Господи, Господи, прости нас грішних

І прости той Чорнобильський плід і то дике зілля,

Що густо вродило на нашому трагічному лану.

І прости ту стражденну землю, на якій диявол

Справив своє моторошне весілля…

 

(На сцену виходить шестеро читців зі свічками у руках і промовляють молитву за Україну) –– Слайд 37 (читці: Захарко Наталія, Грозовська Оксана, Лосик Лілія, Федорова Марта, Нанівська Вероніка, Качмар Андріана)

 

 МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

 

↑ Господи! Я стану на коліна,

↓ Постом душу знову окроплю.

↑ Молю Тебе, молю за Україну,

↓ Помилуй край, який я так люблю.

 

↑ Прости, коли гріхом ми завинили,

↓ Коли забули промені добра,

↑ Коли Тебе ми вчинками гнівили,

↓ Так часто гріх в спокусі обира.

 

↑ Небесний Отче, молюся і плачу,

↓ Не дай і краплі крові протекти.

↑ Оберігай сміливу стежку ту юначу,

↓ На смерть не дай нікого приректи.

 

↑ Пошли нам мир, пошли нам цілу стаю

↓ Своїх рясних пошли благословінь.

↑ Не дай Ісусе, я Тебе благаю,

↓ Аби скакав землею чорний кінь.

 

↑ І так не мало вкрав життя рясного

↓ І виросли могили вслід за ним.

↑ Не дай, щоб промінь сонечка ясного

↓ Закрив туманом ненависний дим.

 

↑ Молю Всевишній, нас не покидай,

↓ Не залишай й на мить мою Вкраїну.

↑ Правицею ти нас оберігай,

↓ Оберігай Ісусе Неньку-Україну!!!

 

 

Ведучий 1: –– Слайд 38 Яке грізне попередження послала нам «Зоря Полин»: «Засурмив третій янгол, і велика зоря стала з неба, палаючи як смолоскип. І стала вона на третину річок та водні джерела. І ймення зорі тій «Полин» і стала третина води, як полин, і багато людей повмирало з води, бо згірчила вода». Ця зоря застерігає нас: «Люди опам'ятайтеся, задумайтеся над усім ходом цивілізації. Куди ж йдемо? Зробімо висновок, поки ще не пізно!

Ведучий 2: Кажуть, час лікує рани. Хіба це правда? Просто біль відходить глибоко в серце, освоюється там –– і нікуди уже від нього не дінешся…

Ведучий 1: Спалах над Чорнобилем ніби висвітив своїм сяйвом добро і зло, розум і дурість, щирість і фарисейство, співчутливість, і злорадство, правду І брехню...

Ведуча 2: У час, коли разом із лихоліттям учорашніх догм намагаються знищити одвічні людські цінності, зламати духовний хребет народу, в час облуди, порожніх балачок й цинічної гонитви за наживою є місце, де панує чистота.

Ведуча 1: Тут, у «зоні», все справжнє: патріотизм, доброта, порядність, усмішки, гнів – усе непідробне. Тут немає постійного прагнення підтоптати іншого під ноги, вхопити більше аніж спроможний перетравити за коротке людське життя, нема нищення власної душі на догоду сьогоднішнім потребам.

Ведуча 2: Тут бережуть і здобувають найбільші цінності – гідність і внутрішню свободу. Тут гріє гартована в атомному вогні Україна – Україна майбутнього.

Ведуча 1: Відзначення річниці Чорнобильської трагедії –– це не свято, 26 квітня це день, коли кожна людина повинна поставити перед собою питання : «Хто я? Для чого живу на цьому світі ? Як живу ? Чим можу допомогти іншим людям?»

Світлий Ангел: –– Слайд 39

В лугах пишається калина,
Біжить по каменю вода,
За руку мати молода
Веде у світ малого сина.
Щебече, мов пташа, дитина,
Цвіте і сяє вся долина,
Але тривожна і сумна
Лежить під небом Україна.
Здається, ніби мирна днина,
Проте чорнобильська біда
Не проминула без сліда –
І гіркота тече полинна.
Передчуття терзають злі,
І важче й важче повторити,
Що вічно будуть батьки і діти,
«І будуть люди на землі».