ПОШУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА "ГЕРОЇВ ПАМ'ЯТАЄМО ІМЕНА" «Хоробрі серця Луганщини - ВОЛОНТЕРИ»

Про матеріал

В даній роботі мова йде про мужність та героїзм українських волонтерів та простих українців, які з перших днів антитерористичної операції допомагали у забезпеченні української армії.

Перегляд файлу

Новопсковський професійний аграрний ліцей Луганської області

ПОШУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА "ГЕРОЇВ ПАМ'ЯТАЄМО ІМЕНА"

«Хоробрі серця Луганщини - ВОЛОНТЕРИ»

Новопсков 2021 р.

Учасники пошуково-дослідницької групи:

Ошкуков Ярослав – група № 21;
Предтеченський Владислав – група № 21;
Єфрейторов Владислав – група № 21;
Коваленко Євгеній – група № 21.

Керівник дослідницького проекту – бібліотекар

Сковородка Надія Олексіївна

Мета: вшанувати мужність і героїзм українських волонтерів та простих українців, які з перших днів антитерористичної операції допомагали у забезпеченні української армії;

сприяти підвищенню мотивації учнівської молоді до участі у волонтерській діяльності;

виховувати почуття патріотизму, гуманне ставлення до людей;

оволодіння основними знаннями та вміннями, необхідними для здійснення волонтерської роботи;

розвивати соціальну активність здобувачів освіти.

Завдання:

формування активної громадянської позиції учнівської молоді та її готовності до свідомого захисту рідної землі, вололонтерської діяльності;
виховання патріотизму, любові до Батьківщини, гордості за українських воїнів та волонтерів;
піднесення престижу та статусу захисника України.

Перегорнімо сучасну сторінку історії України, вдивимося в обличчя наших героїв – захисників України та волонтерів. Революція гідності, події на Донбасі… Вони тривожать наші душі, не залишають байдужим жодного громадянина країни. Доброта та милосердя – це милість людського серця, розуміння, м’якість, співчуття, ніжність, любов та жалісливе ставлення до людей. Це не слабкість, а сила, тому що доброта та милосердя властиві людям, які здатні прийти на допомогу. Розквіт волонтерської діяльності у нас припав на час Революції гідності і початок війни на Донбасі. У надзвичайно складний період саме цей рух об’єднав суспільство, створив дієву структуру громадських організацій, груп людей, готових взяти на себе вирішення найбільш нагальних і болючих проблем держави. Волонтер – це людина, яка діє за покликом душі, вона керується потребою реалізувати свою громадянську позицію. Це постійна готовність до чогось нового, відсутність страху перед незвіданим, це рішучі вчинки. Ситуація, що склалася в Україні після окупації Криму та з початком бойових дій на Донбасі, була вкрай тяжкою. Стало зрозуміло, що Збройні сили України перебувають у жалюгідному стані і чинити опір агресору мали змогу лише лічені підрозділи. Армія залишилася практично небоєздатною, незабезпеченою з усіх точок зору, ця ситуація змусила пересічних українців по-новому поглянути на власну громадянську позицію та сприяла високому розвитку самоорганізації, волонтерства та благодійності в країні. Саме тому потреба в праці добровольців зростала постійно. На допомогу військовим прийшли волонтери.

Волонтер у перекладі з англійської мови означає добровільний помічник. Це люди, які цілком безоплатно працюють скрізь, де потрібна їхня допомога: у дитячих будинках, притулках, школах-інтернатах, будинках престарілих і на війні. Волонтерство – це не робота, а покликання. Це спосіб життя і мислення, небайдужість до чужої біди, причетність і співпереживання - те, що веде волонтерів уперед. Досліджуючи героїчні вчинки наших добровольців -волонтерів, що з початком подій на Сході стали активними помічниками військових, ми не маємо на меті возвеличити когось одного, а скажемо про всіх, хто надавав посильну допомогу нашій армії.

А починалося все так…

З початком бойових дій на Донбасі, небайдужі жителі Новопсковського району прийняли естафету волонтерства. Спочатку це були поодинокі добровольці, а потім цей рух ставав дедалі численним. У березні 2014 року поблизу сіл Кам’янка та Білолуцьк були встановлені блокпости української армії. Це було потрібно для захисту прикордонних населених пунктів, через які ворог міг би просунутися вглиб території нашого району. Погода стояла дуже сира і холодна. З їжею у солдат було сутужно. Спали наші бійці просто на соломі. Учасник подій на Майдані Олександр Павлович Колесников відвіз власну буржуйку для обігріву. Жителі селища Новопсков та навколишніх сіл на чолі з активним учасником хору «Слобожани» Сахно М.Р. активно долучилися до збору продуктів для солдат. А місцеві підприємці із промислового ринку надали військовим хліб, гумові чоботи, теплі панчохи та ліхтарики. Жителі села Кам’яка постійно носили молоко, сало та хліб. Навіть кожуха принесли, щоб хлопці на ньому спали.

Першу масову допомогу на фронт від жителів Новопсковщини організувала Ковальова Аліса Володимирівна. Разом зі своєю мамою вони в’язали теплі носки та плели маскувальні сітки. А вже влітку 2014 року возили на передову, в місто Щастя, питну воду. Спочатку в пляшках, а потім бочками. Наші захисники потребували різної допомоги, починаючи від засобів особистої гігієни, до будівельних матеріалів. Так, наприклад, Вазягіна Таїса Павлівна організувала збір миючих засобів та шампуню. Зі своїми сусідками-жіночками вони готували різні страви, пекли пиріжки. А чоловіки збирали кошти на придбання сучасних біноклів. Хтось іще чимось допомагав, але те тоді не оприлюднювалося. Та й імена їхні не називалися, хоча допомога була щирою. Були й такі, що говорили: «Господарство ми не тримаємо, а гроші на бензин дамо залюбки». Кожен із них розумів, якщо не допомогти, то ворог прийде і на твій поріг.

Тодішній селищний голова Бондар Олександр Олексійович возив на передову продукти харчування та різні будівельні матеріали для побудови бліндажів та укріплень. Одного разу, будучи на передовій, разом з Кравцовою Аллою Андріївною та Ковальовою Алісою Володимирівною, вони збилися з дороги та мало не потрапили до сепаратистів. Сталося це у промзоні Авдіївки, де були суцільні руїни. На щастя, вони були помічені нашими бійцями, і лиха не сталося.

Не питай, що Україна зробила для тебе. Запитай себе, що ти зробив для України. Саме за цим принципом діють волонтери. І в їх числі є дуже скромна і водночас героїчна жінка - Хворостян Галина Федорівна. На місцевому ринку вона продає панчохи. Галина Федорівна вже знаходиться на заслуженому відпочинку. Але з перших днів війни на Донбасі вона активно включилася до лав добровольців, що допомагають воїнам, особливо тим, хто не має рідних. В цьому єдині з нею і її діти. Галина Федорівна дуже спокійно реагує на всі нарікання, які вона чує від колег по ринку. І зараз, коли армія вже майже не потребує такої допомоги як на початку антитерористчної операції, Галина Федорівна все одно передає бійцям щось смачненьке. До неї й досі приїздять хлопці, які несуть варту, оберігаючи наші кордони, щоб відпочити й відчути тепло домівки.

Часто волонтерами стають родичі тих, хто загинув у зоні проведення операції об’єднаних сил. Так, рідний брат загиблого Ліверіна Олександра Миколайовича, із власного господарства постачав солдатам м’ясо, борошно та олію.

А як нам не згадати подружжя Андрущенків Тетяну та Геннадія із села Осинове, Ірину Несміян із Новопскова, Олексія Снєгірьова із Білолуцька. Вони збирали кошти на придбання всього необхідного для армії, починаючи від мобільних телефонів до бронежелетів, палатки і лопати, продукти та багато чого іншого.

А дехто ставав волонтером, бо був свідком всіх подій, що спонукали до активних дій добровольців. Одним із них є житель села Новорозсош Колесников Олександр Павлович, з яким ми зустрілися напередодні Дня добровольця. Він свідок подій на Майдані та Революції гідності. Людина не байдужа до чужого горя. Одним із перших став добровільним помічником наших військових. Долучався до збору коштів та продуктів харчування, різних матеріалів та всього необхідного для армії. Сам же займався і доставкою. Олександр Павлович побував у багатьох військових частинах. Він завжди возив із собою прапор України, який був у нього ще із Майдану. І скрізь командири частин та рядові солдати залишали на прапорі слова вдячності. А географія поїздок у нього досить широка. Це і Піски Донецької області, де знаходилася на дислокації танкова бригада батальйону «Айдар», Золоте, Карбоніт, Новотошківка, Бахмутка та інші.

Олександр Павлович був ініціатором збору великодніх подарунків нашим військовим. Всю святкову випічку та смаколики, а також невеличкі листівочки у вигляді голубків, що їх виготовили дітлахи шкіл району, напередодні свят відправили бійцям. Щоб там, де ворог зовсім поруч, наші бійці відчули турботу про себе. Допомагала йому в цьому Тетяна Тимофіївна Дем'яненко. Вона також поділилася з нами своїми спогадами, фотоматеріалами, та надала інформацію про небайдужих жителів Новопсковщини, які підтримували наших захисників.

Поступово змінилася армія, і змінилися її потреби. Ситуація із забезпеченням покращувалася. Та все одно хотілося порадувати бійців чимось незвичайним. І цим незвичайним стали кавуни, які Олександр Павлович власноруч возив до військової частини, яка знаходилася біля Трьохізбенки, адже не міг інакше. Серед численної армії волонтерів, що отримали державні нагороди є і Олександр Павлович Колесников. Він нагороджений медаллю «За гідність та патріотизм».

Волонтери і зараз продожують допомагати і боротися. Вони рятують життя, дарують тепло, любов і підтримку, не бояться куль і роблять нашу країну кращою. І поки наші бійці стримують ворога, треба їм всіляко допомагати і підтримувати. Це буде доказом того, що вони потрібні і про них пам’ятають.

Додатки