Пошукова робота "Музеї Кіровоградщини"

Олександрійский коледж Білоцерківського національного аграрного університету

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Музеї Кіровоградщини

(пошукова робота студентів гуртка суспільних дисциплін)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Керівник викладач суспільних дисциплін

Білоус Інна Василівна

 

 

 

 

 

 

2019

 

На сьогодні в Україні серед багатьох інших діють музеї та музейні кімнати, предметом документування яких є різні напрями педагогічної культури й освіти. Це музеї, присвячені знаним педагогам і діячам освіти, музеї історії окремих навчальних закладів, історії освіти певного регіону («Освіта Прикарпаття» в Івано-Франківську, музеї історії освіти Київщини, Черкащини, Херсонщини, Педагогічний музей України АПН України). Маючи цінні історико-педагогічні пам'ятки, ці установи відіграють важливу роль у вирішенні проблеми розповсюдження знань про історію освіти, педагогічний досвід різних часів, виховують шанобливе ставлення до надбань культури рідного народу.

     Кіровоградщина має багаторічні традиції в галузі освіти, формування педагогічних технологій і новаторства. В області працювала когорта видатних педагогів сучасності. Відомі в Україні й музеї історико-педагогічного профілю: педагогічно-меморіальні музеї В. Сухомлинського і А.Макаренка, громадські – І.Ткаченка, Л.Кодака. У навчальних закладах області на сьогодні діють біля 150 музеїв на громадських засадах, у більшості з них зібрано матеріали з історії закладів освіти

  Музейне зібрання – це оригінальні та унікальні експонати: особисті речі видатних педагогів, документи завідуючих обласним відділом освіти; підручники, посібники, плакати з досвіду роботи, табелі про успішність, дипломи, грамоти; фотоматеріали про діяльність навчальних закладів та педагогічних і учнівських колективів; звукові джерела – колекція платівок із записами, які використовувались у навчанні; книги з історії освіти, періодичні педагогічні видання; відеофільми, презентації з досвіду роботи вчителів Кіровоградщини; портрети видатних педагогів; документи про педагогів-лауреатів обласних премій: педагогічної – імені Василя Сухомлинського та краєзнавчої – імені Володимира Ястребова; краєзнавча бібліотека та відеотека.

У Кіровограді (та його околицях) 11 державних і комунальних музейних закладів:

обласний краєзнавчий музей;

на правах відділів краєзнавчого музею:

заповідник-музей «Хутір Надія»;

меморіальний музей М. Л. Кропивницького;

музей історії українського хореографічного мистецтва;

обласний художній музей;

художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна;

музей Генріха Нейгауза;

літературно-меморіальний музей Івана Карпенка-Карого;

музей музичної культури імені Кароля Шимановського;

народний меморіальний музей Юлія Мейтуса;

історичний музей «Євреї Єлисаветграда».

Кіровоград є чи не єдиним обласним центром країни, де всі міські музеї без винятку мають власні інтернет-сторінки.

Крім фінансованих з міського бюджету, є низка цікавих відомчих музеїв, деякі з яких відкриті для загального огляду, — серед них Музей історії заводу «Червона зірка» та Музей Кіровоградської обласної лікарні. Велике й цінне зібрання стародруків зберігається у відділі краєзнавства та рідкісної книги обласної універсальної бібліотеки ім. Д.I. Чижевського

Історичний музей «Євреї Єлисаветграда»

Історичний музей «Євреї Єлисаветграда» — музей, присвячений життю Єлизаветградських євреїв, розташований у місті Кіровограді.

Музейний заклад розташований у будівлі Великої хоральної синагоги у середмісті Кіровограда за адресою: вул. Віктора Чміленка, буд. 90, м. Кіровоград. 150 років тому в центрі міста Єлисаветграда (нині — Кіровоград) на кошти громади була побудована головна синагога — центр суспільного і релігійного життя місцевих євреїв. Після революції синагога була відібрана у громади і розграбована. Протягом багатьох десятиліть євреї були відірвані від своїх джерел, позбавлені можливості розвивати свою національну культуру. Йшов процес асиміляції. В останні роки громада активно відроджується. Зараз у ній нараховується 5300 чоловік. Процес повернення до джерел, осмислення історії і ролі євреїв у суспільстві привели до ідеї створення цього музею. Перша частина експозиції охоплює період від перших єврейських поселень до революції 1917 року. Євреї на території нашого краю з'явилися ще в часи Хазарського ханства (700—1016 р. н. е.). Хазари були тюркським народом, що сповідав іудаїзм. Єлисаветград знаходився в межах сумно відомої «черты оседлости». Заселення міста євреями йшло настільки інтенсивно, що через 100 років після заснування Єлисаветграда тут жили: християни — 4750 чіл., євреї — 2323чіл. А на рубежі XIX—XX ст. єврейське населення міста становило до 50%. Різні сторони життя єврейської громади розкривають тематичні стенди: «Добродійність», «Релігійне життя», «Медицина», «Єврейська освіта», «Культурне життя», «Промисловість». Власниками великих заводів, млинів, магазинів були євреї. На засоби єврейського підприємця Бродського у Єлисаветграді була побудована одна з перших в Україні трамвайних ліній. Євреями були засновані лікарні й аптеки. Лікарі в місті також здебільшого були євреї, у їхньому числі Вайсенберг, відомий як учений-антрополог. Євреї внесли великий вклад у розвиток культури Єлисаветграда. Багатьом відомі імена композитора Ю.Мейтуса, художника А.Нюренберга, поета і куплетиста Дона Амінадо (Шполянского) та ін. Окремі стенди розповідають про єврейські погроми в місті. Перший з них відбувся з ініціативи влади на свято Песах у 1881 р. Криваві погроми повторилися в 1905, 1907, 1919 р. Безліч євреїв були убиті і покалічені, сотні будинків і магазинів спалені. Однак жоден погромник не був затриманий, ніхто не поніс покарання за убивства і грабежі. Наступна частина експозиції починається зі стенда «Євреї Єлисаветграда в революційному русі». Жорстокий гніт царату, «черта оседлости» породжували протест у єврейському середовищі. Не випадково настільки високим був відсоток євреїв, що стали активними учасниками народовольчих та робочих кружків, членами РСДРП. Наш край був батьківщиною двох діячів революційного руху, імена яких придбали трагічну популярність — Л.Троцького та Г.Зинов'єва. Про чорні роки сталінського терору нагадує стенд за назвою «Сваволя тоталітарного режиму». Документи і матеріали експозиції — це голоси мертвих, що наповнені жахом, і тих деяких живих свідків, що вцілили за колючим дротом. Спеціальний стенд присвячений участі євреїв міста у Німецько-радянській війні. 5 героїв Радянського Союзу — уродженці нашої області. 1240 євреїв з нашого міста загинули на фронті. Не можна залишитися байдужим у стенда, що розповідає про жахи фашистського геноциду в Кіровограді й області. У 1941-44 р. фашистами і їхніми пособниками було знищено 22745 євреїв (з 35000). Цю криваву статистику розкривають фотографії, документи, копії допитів місцевих поліцаїв. Про «Щоденник» Ганни Франк знає увесь світ. У музеї експонується не менш приголомшливий щоденник Йосипа Бутовецького — 15-літнього підлітка, якого довгий час ховав місцевий житель. Йосип пізніше загинув при спробі перейти лінію фронту. От на стенді старий молитовник. Його підібрала на місці розстрілу випадково уціліла дівчинка, коли фашисти убили її дідуся. Ця дитина вижила у військовому лихолітті. І тепер жінка похилого віку, член нашої громади, подарувала музею дорогу для неї книгу. Останній стенд називається «жертви обвинувачують». Деякі члени нашої громади, що пережили гетто і концтабори, розповідають про ті страшні роки. Експозиція музею постійно поповнюється новими документами, фотографіями, експонатами. У цій роботі бере активну участь молодь, об'єднана в історико-краєзнавчий кружок. Так відтворюється і зміцнюється зв'язок поколінь — необхідна умова життя єврейської громади. Музей викликає чималий інтерес серед жителів міста і його гостей. Про це свідчать численні записи в книзі відгуків. Побачене тут нікого не залишає байдужим. Робота над експозицією музею продовжується.

Кіровоградський державний музей музичної культури імені Кароля Шимановського

Кіровоградський державний музей музичної культури імені Кароля Шимановського — кіровоградський музей, присвячений композиторові та громадському діячеві Каролю Шимановському, а також розвитку музичної культури в місті.Музейний заклад розташований у будівлі міської музичної 

музей музичної культури імені видатного земляка, композитора Кароля Шимановського, було офіційно відкрито у 1991 році з наданням йому статуса державного.

Базою для створення музею стала існуюча, починаючи з 1985 року на громадських засадах м. Кіровоград.

Кіровоградський кімната-музей К. Шимановського при Кіровоградському музичному училищі. За нетривалий період творці колекції — педагоги училища І. Горгоц, М. Таранець, а також заслужений діяч польської культури музикознавець О. Левтонова (м. Москва, Росія) спромоглися зібрати цікаві експонати.

У теперішній час (2-а половина 2000-х років) фонди музею складають близько 4 000 експонатів.

Кіровоградський краєзнавчий музей.

Кіровоградський краєзнавчий музей (Кіровоградський обласний краєзнавчий музей) — обласний краєзнавчий музей у місті Кіровограді, найбільше зібрання матеріалів і документів з історії, етнографії і культури Кіровоградщини.

Музей розташований у центрі міста за адресою: вул. Дворцова, буд. 40, м. Кіровоград.

Від 1929 року музей розташований у приміщенні, що є визначною пам'яткою архітектури кінця XIX — початку XX століть, яскравим взірцем стилю «ранній модерн».

Кіровоградський краєзнавчий музей створений на основі колекції Історико-географічного музею Єлизаветградського земського реального училища (почав свою діяльність 1883 року). Його заснував та очолював етнограф і археолог В.Ястребов. Після смерті останнього в грудні 1898 року заклад практично припинив своє існування.

Подальша доля музею пов'язана з діяльністю П.Рябкова. За його ініціативи відновленням музею від 1913 року займалося Товариство розповсюдження писемності та ремесел, якому передали матеріали реального училища. Але реалізації цих планів завадила Перша світова війна.

Відновлювати музей почали у 1920-ті роки при Комітеті агітаційної пропаганди. 1922 року на основі наявних колекцій було відкрито два музеї — історико-археологічний й природничо-історичний. Останній дав початок новому закладові, що 1929 року став Округовим історико-археологічним, а вже 1939 року — Кіровоградським обласним краєзнавчим музеєм.

У період гітлерівської окупації міста в роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—45 музей втратив понад 10 тис. одиниць зберігання. Після визволення міста і відновлення діяльності музею його фонди істотно поповнилися новими колекціями.

А вже в роки незалежності України — у 1994 році музей успадкував колекцію збирача предметів старовини і мистецтва О.Ільїна, яка містить чимало раритетних і цінних пам'яток.

На початок XXI століття у фондах Кіровоградського краєзнавчого музею налічувалося близько 80 тисяч пам'яток з історії, археології, етнографії та природи краю від найдавніших часів до сучасності. Серед них найбільша в Україні колекція скіфських кам'яних баб, яка складається з шести екземплярів.

У складі музею діють філія — Музей-заповідник І.Тобілевича (Карпенка-Карого) «Хутір Надія» та на правах відділу — Меморіальний музей М.Кропивницького.

Кіровоградський міський літературно-меморіальний музей І. К. Карпенка-Карого — музей, присвячений життю і творчості видатного діяча українського професійного театру Івана Карповича Карпенка-Карого (Тобілевича), розташований у місті Кіровограді.

Основними напрямками діяльності музейного закладу є науково-дослідницька, збиральницька, експозиційно-виставкова робота, у приміщенні музею регулярно відбуваються літературні та музичні вечори.

Музей розташований у меморіальному будинку, в якому у період 1872—1883 років мешкав з родиною видатний український драматург і театральний діяч, у місті Кіровограді (колишній Єлисаветград), за адресою: вул. Тобілевича, буд. 16, м. Кіровоград.

Будинок з флігелем та садибою, яку Карпо Адамович Тобілевич (батько І. К. Карпенка-Карого) купив у вдови священнослужителя Якова Курлова. Садиба Тобілевичів була справжнім осередком мистецького та громадсько-політичного життя міста — тут бували видатні діячі української культури М. Лисенко, М. Кропивницький, М. Заньковецька, Микола Аркас, Михайло Старицький, Петро Ніщинський, Микола Федоровський, Дмитро Пильчиков, Євген Чикаленко, Олександр Тарковський (батько Арсенія Тарковського), Олександр Русов та Софія Русова.

Кіровоградський міський літературно-меморіальний музей І. К. Карпенка-Карого відкрито 24 вересня 1995 року з нагоди 150-річчя від дня народження відомого драматурга, корифея українського професійного театру Івана Карповича Карпенка-Карого (Тобілевича).

За період від 1995 до 2003 року в музеї створено 46 виставок. Найбільший інтерес у відвідувачів викликали, зокрема, експозиції «Карпенко-Карий та Єлисаветград» (до 150-річчя від дня народження корифея), «Співець степової Еллади» (до 100-річчя від дня народження Євгена Маланюка), «Хутір Надія в творах образотворчого мистецтва», «П'єси Карпенка-Карого на сценах театрів України», «Я свеча, я сгорела на пиру…» (до 90-річчя від дня народження російського поета Арсена Тарковського), «Земляки - лауреати літературних премій», «З порога смерті», присвячена письменникам-жертвам політичних репресій, «Слово про місто» (Єлисаветград-Кіровоград в творах відомих українських та російських письменників), «Сцена - мій кумир, театр - священний храм для мене» (родина Тобілевичів і український театр).

Щорічно зростає кількість відвідувачів музею — у 1995—2003 роки заклад відвідало 19 тисяч осіб, для яких було проведено 500 екскурсій.

У фондах Кіровоградського міського літературно-меморіального музею І. К. Карпенка-Карого зберігається 9 072 музейні предмети, серед яких фотодокументальні матеріали про родину І. К. Карпенка-Карого (Тобілевича), твори драматурга, що виходили друком в різних видавництвах та в різні роки.

Науковцями музею зібрано багато цікавих матеріалів про майже 150 письменників-уродженців Кіровоградщини, серед яких: Володимир Винниченко, Євген Маланюк, Василь Козаченко, Юрій Яновський, Володимир Базилевський, Юрій Мокрієв, Іван Микитенко, Сава Голованівський, Володимир Бровченко, Микола Смоленчук, Арсеній Тарковський, Юрій Олеша та інші.

У музеї 3 експозиційні зали загальною площею 90 м², в яких представлені змінні виставки, присвячені як Івану Карпенку-Карому та членам його славетної родини, так і подіям в літературному та театральному житті міста.

Основними напрямками діяльності музею є науково-дослідницька, збиральницька, експозиційно-виставкова робота. Музей підтримує тісні зв'язки з науково-дослідними інститутами, архівами, обмінними фондами бібліотек, музеями, театрами України. Щорічно в результаті пошукової роботи та активного листування до музею надходять матеріали, що висвітлюють життєвий і творчий шлях письменників-земляків, літературні процеси, що відбувається в області та в країні.

Активною є масова, науково-освітня робота музейного закладу — тут відбуваються літературні та музичні вечори, письменницькі зустрічі, презентації нових творів письменників-земляків, науково-практичні конференції, Дні музею тощо.

Щорічно, до дня народження Івана Карпенка-Карого та до традиційного свята театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти» у музеї проводяться дні відкритих дверей, зустрічі з акторами Кіровоградського музично-драматичного театру ім. Кропивницького, Карпенківські читання.

Науковці музею також здійснюють лекційну пропаганду культури в навчальних закладах Кіровограда.

Меморіальний музей М. Л. Кропивницького

Меморіальний музей М. Л. Кропивницького — музей, присвячений життю і творчості видатного діяча українського театру Марка Кропивницького, розташований у місті Кіровограді.

Музей працює на правах відділу обласного краєзнавчого музею.

Музей розташований у будинку, де мешкав видатний український драматург і театральний діяч, у місті Кіровограді (колишній Єлисаветград), за адресою: вул. М. Кропивницького, буд. 172, м.

Меморіальний музей М. Л. Кропивницького був відкритий у Кіровограді 2 жовтня 1982 року.

Він розмістився у будинку, в якому майже 20 років життя провів Марко Лукич Кропивницький. Тут він написав класичні вже в українській літературі п'єси «Глитай, або ж Павук», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть…», «Дві сім'ї» та інші; тут же на початку 1880-х років він сформував уславлену українську театральну трупу.

Експозиція музею складається з декількох розділів, що розповідають про сім'ю драматурга й актора, про його дитинство і навчання в гімназії та університеті, про його довгий і важкий шлях у мистецтві як засновника першого професійного українського театру (Театр корифеїв).

Шанобливо зберігають у музеї реліквії — документи, світлини, меморіальні речі, театральні афіші, що розповідають про життя і творчість М. Л. Кропивницького — реформатора театру, актора, режисера, драматурга, композитора, співака, педагога. Численні тематичні виставки, що постійно організуються творчим колективом закладу за участі інших установ, органів держвлади, музейних зібрань, краєзнавців і музеєзнавців тощо, відображають продовження традицій корифеїв у сучасному театрі.

Меморіальний музей М. Л. Кропивницького пропонує:

оглядові та тематичні екскурсії по експозиції;

презентації виставок, нових надходжень

організацію масових заходів, творчих зустрічей, музичних вечорів;

створення теле-, кінопрограм з використанням музейних предметів.

Кіровоградський обласний художній музей

 

Кіровоградський обласний художній музей — обласний художній музей, розташований у місті Кіровограді; значне мистецьке зібрання в місті і регіоні.

Кіровоградський обласний художній музей розташований в історичній будівлі (колишній Пасаж) у само́му середмісті Кіровограда за адресою: вул. Велика Перспективна, буд. 60, м. Кіровоград. Будинок, у якому міститься музей (від 1991 року) був побудований на рубежі XIX—ХХ століть на замовлення купця І. Шполянського і являє один з яскравих прикладів початкового періоду стилю модерн. Його інтер'єр має високу художню цінність.

Історія створення художнього музею в місті (тодішньому Єлисаветграді) розпочалася наприкінці XIX століття, коли 1870 року представники передової місцевої інтелігенції вперше поставили питання про створення такого закладу.

Однак лише в 1921 році було створено картинну галерею, яка в 1924 році ввійшла до складу природничо-історичного музею.

У 1926 році зібрання галереї налічувало 150 експонатів, з них — 26 оригінали, зібрані ще до Жовтневого заколоту (1917) і або пожертвувані любителями мистецтва.

Колекцію художньої галереї міста було повністю розграбовано під час німецько-фашистської окупації (1941—44).

Повторне відкриття картинної галереї, вже в Кіровограді, відбулося 1965 року, щоправда на той час вона була відділом обласного краєзнавчого музею. Картинна галерея тоді розмістилась у приміщенні Спасо-Преображенської церкви, що припинила, таким чином, своє існування як культова споруда.

1991 року церкву було повернуто вірникам, а для картинної галереї міська влада виділила приміщення яскравої міської пам'ятки архітектури.

За розпорядженням представника Президента України від 4 січня 1993 року на базі картинної галереї було утворено Кіровоградський обласний художній музей.

По тривалій перерві, викликаній проведенням ремонтно-реставраційних робіт будівлі закладу, у травні 2001 року Кіровоградський обласний художній музей урочисто відкрив свої двері для відвідувачів — містян і гостей Кіровограда.

Згідно з поданими документами до оргкомітету Проекту Матра/Музеї України Кіровоградський обласний художній музей було відібрано в числі 25 музеїв України для участі в роботі українсько-нідерландського проекту, що діяв протягом 2006—08 років.

За результатами Першого Всеукраїнського музейного фестивалю «Музей третього тисячоліття», який відбувся в 2005 році на базі Дніпропетровського історичного музею ім. Д. І. Яворницького Кіровоградський обласний художній музей був нагороджений дипломом лауреата фестивалю та дипломом переможця конкурсу музейних комп'ютерних та мультимедійних програм у номінації «музейний сайт».

У 2007 році на базі Кіровоградського обласного художнього музею створено Кіровоградську організацію Всеукраїнського комітету Міжнародної ради музеїв (ІСОМ). У цьому ж році заклад був одним із 3 претендентів від Кіровоградщини у Всеукраїнський культурно-просвітницькій Акції «Сім чудес України».

Починаючи від 2003 року робота колективу Кіровоградського обласного художнього музею була спрямована на відкриття відділу музею — картинної галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна». У березні 2007 року було здійснено перевезення колекції картин художника-земляка з Росії, де він проживав, до України, і 18 травня 2007 року відбулося відкриття цього відділу музею.

У теперішній час Кіровоградський обласний художній музей є провідним культурно-мистецьким осередком Кіровограда і регіону.

Фонди Кіровоградського обласного художнього музею здебільшого укомплектовані за рахунок експонатів, одержаних із Державного Ермітажу (Санкт-Петербург), Державної Третьяковської галереї, Київських Музею російського мистецтва та Державного музею українського мистецтва, Дирекції художніх виставок України, а також робіт, що були передані пізніше відомими художниками-уродженцями міста і області.

Зібрання обласного художнього музею на сьогодні перевищує 9 тисяч предметів основного фонду.

Музей має 5 виставкових зал, серед яких стаціонарними є:

«Сакральне мистецтво» — рідкісне зібрання ікон;

«Західноєвропейське та російське мистецтво XVIII — початку ХХ століть» — тут є також твори художників, що проживали в України. Серед картин розділу, зокрема «Шторм» К. Костанді, «Захід сонця» О. Саврасова, етюд «Оголений натурник» М. Реріха[1];

«Художники-земляки» — у залі представлені роботи художників, які народилися на Єлисаветградщині (Кіровоградщині) і на чию творчість наклали відбиток роздуми та спомини про свою «малу Батьківщину». Експозиція розповідає про процес розвитку образотворчого мистецтва у регіоні, тих людей, що стояли біля витоків цього процесу та про сучасних художників, які гідно продовжили справу своїх попередників — О. Осмьоркіна, П. Кодьєва, Ф. Козачінського, Н. Нюренберга, П. Покаржевського, О. Фойницького, Б. Вінтенка, Ю. Луцкевича, М. Надєждіна, В. Федорова.

На правах відділу музею діє картинна галерея Петра Оссовського «Світ і Вітчизна», де представлено 53 полотна художник-земляка Петра Павловича Оссовського, що є результатом багаторічної праці митця і були передані ним для музею спеціально. Зокрема, в експозиції представлені серії робіт «Чехія та Словаччина», «Болгарія», «Польща», «Сказання про Байкал», «Слов'янські портрети», «Мати і Батько», «Куба», «Мексика».

Музей активно співпрацює з Національним науково-дослідним реставраційним центром України.

Протягом 1998—2014 років співробітниками закладу здійснено науково-дослідні та реставраційні роботи понад 140 унікальних музейних експонатів. Серед них — твір олійного живопису «Сосновий ліс» авторів І. Шишкіна, А. Шильдера, Ю. Клевера, твір олійного живопису під назвою «Святогорський монастир» О. Осмьоркіна, картина «Юродивий» П. Свєдомського, врятовані унікальні ікони та інші твори образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва.

Художньо-меморіальний музей О. О. Осмьоркіна — меморіальний музей, присвячений життю і творчості російського і українського живописця Олександра Олександровича Осмьоркіна, а також художня галерея — зібрання картин митця та його учнів з різних пострадянських країн.

Музей розташований у центрі міста за адресою: вул. Дворцова, буд. 89, м. Кіровоград.

Художньо-меморіальний музей О. О. Осмьоркіна було відкрито в 1994 році.

Музей розташований у будинку, де провів свої дитячі і юнацькі роки видатний художник першої половини ХХ сторіччя Олександр Олександрович Осмьоркін. Будинок, що є пам'яткою архітектури, побудовано в 1899 році в неоросійському стилі за власним проектом архітектора Я. В. Паученка, рідного дядька О. О. Осмьоркіна.

Будинок спершу складався з шести кімнат, інтер'єри їх вирізнялися ліпним і різьбленим декором, які, на жаль, у середині 1950-х років були повністю спотворені.

Активну участь у створенні музею взяла участь вдова художника Надія Георгіївна Осмьоркіна. Будучи архітектором за фахом, вона власноручно розробила проект реконструкції будинку-музею, що припускав, як відновлення початкового зовнішнього вигляду будинку, так і внутрішню перебудову з метою створення експозиційних залів. Н. Г. Осмьоркіна також люб'язно передала музею художні твори майстра, його особисті речі, зокрема, предмети творчої праці художника — мольберт, палітру, етюдник, пензлі тощо.

Низку картин учнів О. О. Осмьоркіна було передано музею в дарунок Російським Фондом культури.

Активна діяльність музею у пропаганді культурної спадщини Кіровоградщини і мистецтва в цілому була неодноразово відзначена грамотами й різними відзнаками.

Експозиція Художньо-меморіального музею О. О. Осмьоркіна розміщена у трьох залах.

Великий зал пропонує відвідувачам познайомитися з життям і творчістю О. О. Осмьоркіна. У вітринах подані фотографії, документи, особисті речі, предмети з творчої майстерні, меморіальні речі з будинку Паученків-Осмьоркіних. Але особливу увагу привертають художні роботи майстра. Вони подають всі улюблені жанри, у яких працював художник. Це — портрети, пейзажі, натюрморти. Найбільш яскраво подано в експозиції творчість художника 1930—1940-х років, а також прекрасні твори останніх років життя майстра.

У двох малих залах експонуються твори художників з різних пострадянських держав — учнів О. О. Осмьоркіна. Це полотна — натюрморти Е. А. Асламазян, М. П. Кончаловського, Р. М. Зелінської, І. І. Вітман, Г. В. Павловського, колоритні пейзажі Є. Є. Моісеєнка, В. Ф. Подковиріна, М. П. Тетеріна, характерні портрети О. Ю. Нікича, Я. М. Хаїмова, Є. Є. Лещинської.

Музей організує виставки своїх колекцій, сучасного мистецтва, дитячої творчості; проводить екскурсії, читає лекції; влаштовує концерти камерної музики, творчі зустрічі.

 

Олександрі́йський краєзна́вчий музе́й імені Худякової Антоніни Федорівни

(Олександрійський міський краєзнавчий музей; Олександрійський краєзнавчий музей) — районний краєзнавчий музей у місті Олександрія Кіровоградської області, значне зібрання матеріалів і предметів з природи, історії і побуту міста, персоналій з ним пов'язаних.

 

 

 

Олександрійський краєзнавчий музей розташований за адресою: вул. 50 років Жовтня, 14, м. Олександрія (Кіровоградська область).

Основними завданнями діяльності закладу є: культурно-освітня, науково-дослідницька, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, реставраційна, пам'яткоохоронна робота.

Олександрійський краєзнавчий музей відкрився у червні 1967 року. Ініціаторами його створення стали любителі історії рідного краю Н. Луценко, К. Лантух, Д. Бернадський, Ф. Мержанов, О. Жарій. Вони не шкодували свого часу і сил для того, щоб зібрати тисячі експонатів, створити експозиції музею. Музей працював на громадських засадах. Директорами його в різний час були Н. Луценко, П. Прохоренко, П. Крамаренко, А. Малоок, А. Худякова, А. Груша.Музей завжди був осередком гуртування місцевих митців, на його базі навіть тривалий час існував клуб «У світі прекрасного».

Від серпня 1991 року Олександрійський краєзнавчий музей став міським музеєм комунальної власності. Його постійний штат утримується виключно за рахунок міського бюджету.

Наприкінці 2000-х рр. заклад набув статусу районного краєзнавчого музею.

За підсумками обласного огляду-конкурсу базових музеїв районного, міського рівнів, громадських музеїв, проведеного всередині 2009 року, Олександрійський краєзнавчий музей визнано найкращим музеєм Кіровоградщини. 18 травня, у Міжнародний день музеїв, у приміщенні Кіровоградського обласного художнього музею колективам найкращих музеїв області вручені дипломи управління культури і туризму ОДА, а Олександрійському краєзнавчому музею, крім диплому, вручено також подяку управління культури і туризму ОДА за внесок у розвиток духовності та зміцнення моральних засад суспільства.

Олександрійський краєзнавчий музей має відділи історії, природи та етнографії. У теперішній час у музеї нараховується понад 15 тисячь предметів основного фонду та 4 тисячі одиниць допоміжного фонду.

Структура основного фонду складається з речових, образотворчих, декоративно-прикладних, письмових, нумізматичних, нагрудних знаків, археологічних, фото-фоно, природничих фондів.

Наукова та збиральницька робота направлена на розробку основних тем: «Знамениті земляки», «Державотворчий процес в Україні», «Екологія рідного краю», задля чого у закладі постійно організовуються і проводяться заняття, лекції, тематичні екскурсії, надання різноманітної допомоги учням, студентам тощо.

Унікальні (оригінальні) експонати Олександрійського краєзнавчого музею: палеонтологічні та археологічні знахідки, нумізматичні, унікальні фотографії, зразки зброї, речі космонавтів, що побували в космосі, ордени, медалі, альбоми, книги тощо.

Особлива увага приділена в музеї знаменитим землякам і простим людям, які представлені в безлічі фотокарток та документів. Побутові умови олександрійців показано в ретроспективній колекції прасок, самоварів, побутової техніки ХХ століття, рушників та одягу селян XIX століття.

Окремий стенд присвячений землякам-холодноярцям і стенд отамана Пилипа Хмари, що родом із села Цвітного, де нині дуже вшановують героя боротьби за незалежність України. Дуже інформативними і багатими на предмети і матеріали є стенди, присвячені садибі Раєвських в Розуміївці, експозиція про громадянську війну в Україні (особливо виділяються експонати гроші батька Махна) з написом: «Ой куме не журися, в Махна гроші завелись»), стенд про жахіття Голодомору.

У музеї зберігаються матеріали, присвячені відвідинам міста Тарасом Шевченком, Пантелеймоном Кулішем, про відомого земляка-сучасника генерала Бориса Кузика, що і нині не забуває рідні краї.

Основою етнографічного відділу музею є окремий зал, що реалістично відтворює інтер'єр типового житла українських селян Олександрійщини, разом з його мешканцями.

Цікаво в експозиції музею представлена і місцева геральдика, яка твориться просто на очах — герби має не лише районний центр та район, але й окремі села та заклади освіти, і навіть сам Олександрійський районний краєзнавчий музей (створений Василем Білошапкою).

За останні роки в музеї організовано більше ніж 100 виставок різної тематики. Це й тематичні виставки і виставки творчих робіт місцевих художників, народних умільців, нумізматів, презентації книг-спогадів учасників Великої Вітчизняної війни. В музеї постійно працюють клуби творчої інтелігенції, юного еколога

Олександрі́йський музе́й ми́ру — єдиний в Україні і один з 15 музеїв такого напрямку на планеті. Музей має історичний профіль.

Засновник і перший директор музею Миру — Інна Шульга. Свій початок музей веде від загону слідопитів-пошуковців під назвою «Пошук», створений 6 грудня 1973 року Інною Шульгою, вчителем історії і музеєзнавцем, при міському Палаці піонерів та школярів ім. О. Шакало.

Загін провадив пошук радянських воїнів з Олександрійщини, що загинули під час Другої Світової війни на рідній землі та в країнах Європи, увічнював імена полеглих воїнів у Книзі Пам'яті України. Пошуковці брали участь у обласних, республіканських і всесоюзних конкурсах-вікторинах, спрямованих на вивчення історії рідного краю, боротьби за мир у світі.

8 листопада 1987 року Рішенням № 193 виконавчого комітету Олександрійської міської ради на основі зібраного матеріалу було засновано музей. Урочисте ж відкриття в окремому приміщенні відбулося 1 листопада 1990 року, музей розмістився на першому поверсі житлового п'ятиповерхового будинку по вулиці 50 років Жовтня, фактично на центральній площі міста — площі Леніна.

Постановою Управління культури Кіровоградського облвиконкому № 8 від 28 березня 1991 р. музею присвоєно статус «Народний».

У 1991 році Олександрійський Народний музей Миру був занесений до Каталогу Міжнародного Центру юнацького туризму (Лондон) як один з найбільш цікавих оглядових об'єктів Європи.

Рішенням Олександрійського міськвиконкому № 423 від 2 липня 1996 р. музей одержав статус «Державного».

В фондах музею Миру близько 8 тисяч експонатів. Бібліотека музею нараховує близько 2 000 книг.Експозиція музею Миру складається із трьох зал: зала України, зала миру і етнографічна зала «Світлиця козака Вуса».

Зала миру є першою і найстарішою залою музею. В ній зібрані експонати і матеріали, які показують наслідки воєн, і також описується міжнародний рух за мир на планеті. Постійні виставки в залі: «Перша світова війна»; «Громадянська війна»; «Друга Світова та Велика Вітчизняна війни»; остання складається з кількох виставок: «Початок Другої світової та Великої Вітчизняної воєн», «Звірства фашизму», «Антифашистський рух опору», «Окупація України 1941 р.», «Капітуляція Німеччини 1945 р.», «Перший Парад Перемоги, який готував наш земляк Маршал СРСР Кошовий П. К.», «Суд над фашистськими злочинцями», «Жах Хіросіми».

Виставка «Мир і Милосердя» присвячена створенню та діяльности Міжнародного Комітету Червоного Хреста.

Крім того, експонати Зали миру показують створення та діяльність ООН, миротворчу місію Збройних Сил України, діяльність Української Ради Миру та української діаспори за кордоном. Є кілька виставок на специфічну тематику: «Космічні кроки України», (розповідає про досягнення України у космічній галузі), «Україна — Китай» (показує дружню співпрацю цих країн).

 Зала України містить експозицію, що має назву «Україна в боротьбі за незалежність і мир». В хронологічній послідовності подані історичні періоди від 512 р. до н. е. і до сьогодення. Перша, хронологічно, виставка присвячена скіфам. В залі діють постійні виставки: «Київська Русь», «Культура України», «На історичному шляху державності».

Етнографічна зала «Світлиця козака Вуса» є найновішою залою музею, створеною вже після смерті засновниці музею Інни Шульги. Зала містить експонати що ілюструють побут та звичаї українського народу, народні розписи інтер'єрів осель, національний костюм, розвиток писанкарства, тощо.

   Добровеличківський краєзнавчий музей — скарбниця історичної та культурної спадщини.

Історія створення музею розпочалася 13 березня 1980 року, коли постановою бюро Добровеличківського райкому компартії України та виконкому районної ради народних депутатів було затверджено склад ініціативної групи по створенню музею. Головою ініціативної групи затверджено Проскаченка Д. Д., відповідального секретаря районного Товариства охорони пам'яток історії та культури, а першим директором — Ногу В. Я., історика, заслуженого учителя Української РСР.

У травні 1985 року до 40-річчя Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні музей відкрив двері для відвідувачів, представивши музейні пам'ятки та колекції, що становлять цінну частину національного культурного надбання нашого краю, а окремі з них є раритетами світового значення.

Атмосферу минувшини зберігає саме приміщення музею – колишня земська управа, а нині - пам'ятка архітектури місцевого значення, побудована у 1892 році. На сьогодні у фондах музею зберігається понад 5 тисяч предметів матеріальної та духовної культури краю, які відображають його історію від найдавніших часів /IV —III тис. до н. е./ до сьогодення і розміщені в 11 залах та 24 розділах музею.

Окремої уваги заслуговують зібрання творів декоративно-ужиткового мистецтва, твори образотворчого мистецтва художників-аматорів та художників-професіоналів району.У музеї представлено цікавий археологічний матеріал з історії заселення території Посинюшшя племенами трипільської культури (IV - III тис. до н. е.).

Значне місце в експозиції музею займає висвітлення найтрагічнішої сторінки в історії нашого народу - Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 р.р. та розділ відбудови зруйнованого війною народного господарства.

У пам'ять про тих, хто поліг на фронтах війни, створено розділ «Ніхто не забутий, ніщо не забуто». Сучасне життя району відображено у розділах «Край Добровеличківський – Центр України» та «Добровеличківщина у роки незалежності».

                  Знам'янський міський краєзнавчий музей

Розташування Кіровоградська область, Знам'янка, вул. Глібка, 28.

Музейний заклад починає свою історію з 1961 року. Тоді, з нагоди 100-річчя з дня смерті Т. Г. Шевченка, внучата племінниця поета К. М. Красицька та її донька А. В. Красицька, які проживали в Знам'янці, заснували громадський музей «Кобзарева світлиця». За тривалий час він став знаним не тільки у області, а і далеко за її межами, адже має в своїх фондах унікальні матеріали історичного і літературознавчого характеру, а також ґрунтовні матеріали генеалогії Красицьких, зібрані краєзнавцем, нащадком шевченкового роду В. Є. Шкодою. Зараз «Кобзарева світлиця» має статус філії і входить до складу краєзнавчого музею. Дотепер це єдиний шевченківський музей в області.

Знам'янський міський краєзнавчий музей як юридична особа почав формуватися у січні 2004 року, на підставі рішення ХХІІ сесії Знам'янської міської ради XXIV скликання № 448 від 14.11.2003 року. З цього часу почалася робота по збиранню матеріалів, комплектуванню фондів, створенню експозицій, які відображають історичні віхи нашого міста та краю. На сьогоднішній день маємо певні здобутки. В музеї діють постійні експозиції: «Природа Чорноліського краю», «Рідне місто моє», «Козацькі зимів'я та найдавніші селянські поселення у Чорноліссі», «Собор негаснучої пам'яті», «Вклонімося великим тим рокам», «Декоративно-ужиткове мистецтво та селянський побут XIX поч.. ХХ ст.». Крім постійно діючих експозицій в музеї практикуються тимчасові, присвячені пам'ятним датам та державним святам. З 2010 року започатковано новий напрямок роботи музею — туристично-краєзнавчий. Маємо певні напрацювання. Розроблено 5 туристично-краєзнавчих маршрутів по рідному краю за якими здійснюють екскурсійні подорожі та туристичні походи, а саме: «Знам'янка — перлина Чорноліся», «Партизанськими стежками», «Таємниць Чорного озера», «Козацькими стежками села Цибулеве», «Стежками Холодного Яру». В проекті розробка ще декількох цікавих маршрутів. Як результат співпраці зі шкільним туристичним гуртком, на базі музею створено міську громадську організацію "Туристично-краєзнавчий клуб «Чорноліся». Започатковано і реалізовано декілька спільних проектів

За юридичною адресою музею зареєстровано 4 громадські організації: міський осередок організації «Просвіта» (голова Голиков А. М.), канцелярія окремого Чорноліського полку ім. козака Мамая Українського козацтва (полковник — В. І. Мазуренко), міська громадська організація Туристично-краєнавчий клуб «Чорнолісся» (президент В.Корчагін), Асоціація народних майстрів Знам'янщини (голова Р. Айвазовська)- з якими ми тісно співпрацюємо.

Музей також співпрацює з авторитетними громадськими організаціями, зокрема: Всеукраїнський культурно-науковий Фонд Т. Шевченка (м. Київ, президент — Л. О. Красицька), Асоціація дослідників голодоморів в Україні (м. Київ, президент — Л. Лук'яненко), Історичний клуб «Холодний Яр» (м. Київ, президент — Р. Коваль)).

Музей займає 4 кімнати на першому поверсі п'ятиповерхового будинку в центрі міста. Загальна площа 149 кв.м., експозиційна — 120 кв.м.

      Музей історії українського хореографічного мистецтва

Музей історії українського хореографічного мистецтва — музей, присвячений розвитку українського хореографічного мистецтва, танцям українців та колективам, що їх розвивали, розташований на території Державного музею-заповідника І. Карпенка-Карого (Тобілевича) «Хутір Надія» неподалік міста Кіровограда. Розташування               Україна, Кіровоградська обл., Кіровоградський район, с. Миколаївка

Музей працює на правах відділу обласного краєзнавчого музею.

2004 року Кіровоградським обласним управлінням культури і туризму розпочато створення музею історії українського хореографічного мистецтва на території державного заповідника-музею І. Тобілевича (Карпенка-Карого) «Хутір Надія».

Музей у теперішній час (кінець 2000-х років) перебуває у стадії становлення, ще потребує значних капітальних вкладень в укріплення його матеріально-технічної бази, а також зусиль зі збагачення музейної колекції.

Щорічно створюється нова тимчасова експозиція, яка щоразу викликає неабияку зацікавленість у туристів, як з України, так і з інших країн світу.

У теперішній час музейне зібрання налічує понад 4 800 одиниць зберігання. Основу фондової збірки складають матеріали, які протягом тривалого часу збирали заслужені працівники культури України лауреат обласної краєзнавчої премії ім. В. Ястребова, автор книг «Степова Терпсихора», «Там, де Ятрань...» Б.Г. Кокуленко та керівник заслуженого ансамблю народного танцю України «Ятрань» В.С. Босий. Активну участь у створенні музею та наповненні його колекції взяли також народний артист України, засновник ансамблю «Ятрань» та академічного театру народної музики, пісні і танцю «Зоряни» А.М. Кривохижа; Герой України, Народний артист України та Росії, генеральний директор-художній керівник Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України ім. П. Вірського, академік, професор, голова Національної хореографічної спілки України М.М. Вантух; Народний артист України, проректор КДПУ ім. В.Винниченка, професор, директор обласного загальноосвітнього навчально-виховного комплексу гуманітарно-естетичного профілю (гімназія-інтернат-школа мистецтв), художній керівник хореографічного ансамблю «Пролісок» А.Є. Коротков; народна артистка України художній керівник академічного театру народної музики, пісні і танцю «Зоряни» А.М. Червінська. Завдяки їм діапазон зібраного значно розширився.Фонди музею складають документи, фото, афіші та програми виступів, газетні та журнальні матеріали, оригінальні предмети, зокрема танцювальні костюми, нагороди та сувеніри з багатьох країн світу, пов'язані з широкою гастрольною діяльністю заслуженого ансамблю народного танцю України «Ятрань» та академічного театру народної музики, пісні і танцю «Зоряни».

У 2007—08 роках перебудовано експозицію з використанням нових надходжень на основі концепції, створеної завдяки порадам відомих хореографів. Так, у 6 експозиційних залах музею задумано і вже частково представлено музейними матеріалами такі розділи:

Театр корифеїв та зародження українського сценічного танцю;

Перший тріумф українського танцю у світі (1935 р., м. Лондон);

Професійні хореографічні колективи України від П. Вірського до сьогоднішнього дня;

Заслужені самодіяльні колективи українського танцю в Україні;

Український танець за кордоном, колективи української діаспори;

Найкращі хореографічні школи України;

Діяльність Національної спілки хореографів України та її осередків на місцях.

Завдяки надісланим у 2008 році матеріалам від Державного Гуцульського ансамблю пісні і танцю (м. Івано-Франківськ), фольклорно-хореографічного ансамблю «Славутич» (м. Дніпропетровськ), Державного заслуженого Закарпатського народного хору (м. Ужгород), заслуженого ансамблю танцю України «Юність» (м. Львів), заслуженого ансамблю танцю України «Юність Закарпаття» (м. Ужгород), у музеї є більше можливостей дізнатися про професійні та заслужені самодіяльні колективи українського танцю в регіонах України.

Для показу розвитку українського танцю за кордоном, колективом музейного закладу проводиться значна робота зі встановлення творчих зв'язків з діаспорою. За період 2007—08 років надійшли матеріали з Канади, США (Філадельфії), що дають можливість познайомитись з колективами, які пропагують українське танцювальне мистецтво за межами нашої країни.

Музей постійно отримує нові цікаві надходження — як від закладів, колективів і окремих осіб в Україні, так і з-за кордону — у 2008 році передано матеріали про ансамбль народного танцю «Черемош», який створено при музеї народної культури у Венгожеві (Польща), а під час свого відвідання музею художній керівник зразкового ансамблю народного танцю «Северное сияние» Губкінської школи народного танцю (м. Губкінськ, Ямало-Ненецький автономний округ, Тюменська область, Росія), головний балетмейстер, заслужений працівник Росії, заслужений працівник України Олександр Іванович Гулак передав матеріали про солюваний ним ансамбль.

Музей історії українського хореографічного мистецтва розвивається, і зусиллями колективу спрямований на всебічне і повне висвітлення історії народного танцювального мистецтва та ознайомлення з продовжувачами традицій основоположників українського народного сценічного танцю.

             Музей Ракетних військ стратегічного призначення

Розташування смт. Побузьке,Голованівський район,Кіровоградська область

Музе́й раке́тних ві́йськ стратегі́чного призна́чення — унікальний військовий музей для створення якого була використана бойова позиція ракетного полку 46 ракетної дивізії Ракетних військ стратегічного призначення. Експозиція музею відображає історію ракетних військ стратегічного призначення СРСР, а також полку, особовий склад якого ніс тут бойове чергування. Творці музею залишили в первісному вигляді підземний командний пункт і одну з ракетних шахт. Також у музеї представлено техніку та засоби, які використовували при обслуговуванні ракетних комплексів, ракетні двигуни, системи космічного зв'язку. У приміщеннях казарм і штабу розміщені експозиційні зали.

У музеї нараховують майже 3 000 експонатів, кількість яких постійно зростає і урізноманітнюється.

Основна експозиція розгорнута на базі колишнього командного пункту 309-го ракетного полку 46-ї ракетної дивізії, яка входила до 43-ї ракетної армії РВСП СРСР.

30 жовтня 2001 року було підірвано останню шахтно-пускову установку міжконтинентальної балістичної ракети РС-22 (за американською термінологією — SS-24 «Scalpel»), а центральну бойову стартову позицію уніфікованого командного пункту з наземним обладнанням і різноманітними допоміжними механізмами ракетного комплексу «ОС» (поодинокий старт) було збережено в робочому стані і перетворено в музей.

Він являє собою бойову стартову позицію з шахтно-пусковою установкою, командним пунктом запуску ракети шахтного базування, наземним обладнанням (холодильний центр, енергоблок, вартове приміщення з автоматизованими системами охорони) і допоміжними механізмами ракетного комплексу “ОС”, які збережені у первісному вигляді. На території бойової позиції розміщена експозиція спеціальної ракетної техніки. Утримують технічне обладнання і механізми у робочому стані колишні офіцери-ракетники, які несли бойове чергування на зазначеному ракетному комплексі.

Шахтно-пускова установка являє собою шахту завглибшки 35 метрів, яка є високозахищеною фортифікаційною спорудою. Вона виконана технічно з апаратурним відсіком, захисним пристроєм, стаканом. Загальна вага захисного пристрою становить 121 тонну. Безпосередньо до стакана шахти був підвішений контейнер з ракетою РС-22. Ці комплекси перебували на бойовому чергуванні з 1989 по 1999 рік. Поруч з шахтно-пусковою установкою знаходиться макет головної частини ракети РС-22 (СС-24).

Конструкція шахти командного пункту виконана аналогічно шахті пускової установки і є так само захищеною. Її глибина становить 40 м. Командний пункт являє собою металевий контейнер завдовжки 33 м, (діаметр 3,3 м) , вага 125 т, який має 12 відсіків. У всіх відсіках знаходиться апаратура та обладнання, кожна з яких виконує свої особливі функції. Бойова обслуга у складі 2-х чоловік постійно несла бойове чергування в 11 відсіку на 30 — метровій глибині протягом 6 годин почергово. Для доставки бойової обслуги до місця бойового чергування в командний пункт використовувався вантажопасажирський ліфт. Командний пункт міг надійно функціонувати в різних умовах, у тому числі в автономному режимі протягом 45 діб.

Вартові приміщення призначались для охорони і оборони об’єктів позиційного району. Вартове приміщення – це споруда, яка складається з підземної та наземної частин. Вхід у вартове приміщення здійснюється через люк патерни. Зміна у кількості 2-х чоловік несла бойове чергування протягом тижня і постійно знаходилась в середині вартового приміщення. На даху вартового приміщення встановлена баштово-кулеметна установка, в якій знаходився кулемет Калашникова (ПКТ). Така ж баштово-кулеметна установка знаходиться на даху споруди № 6, в якій перебувала чергова зміна.

На території бойової зони є експозиція спеціальної техніки для обслуговування ракетної бойової позиції.

Експозиційні зали музею розкривають відвідувачам історію 46-ї ракетної Нижньодніпровської орденів Жовтневої Революції Червонопрапорної дивізії. Дивізія розпочала бойовий шлях у роки Другої світової війни і завершила його у жовтні 2001 року, залишивши для нащадків Музей Ракетних військ стратегічного призначення.

Музей Ракетних військ стратегічного призначення – це винятковий музей, єдиний у Європі та країнах СНД. Спрямованість його експозиції нагадує, яка небезпека і сьогодні ще загрожує світові.

Музе́й Ю́рія Яно́вського — меморіальний музей у с. Нечаївці на Кіровоградщині, де народився Юрій Яновський. Відкритий 1972 року (архітектор В. Губенко).

Музей складається з трьох залів, у яких розміщено експонати: документи, фотокопії, книги, листи, письмове приладдя, альбом з фотографіями, виготовленими самим Ю. Яновським, записна книжка (1946). Куточки в двох залах відтворюють інтер'єр їдальні Яновських і робочий кабінет письменника. На місці, де стояла хата Яновських, встановлено пам'ятний знак.У музеї Юрія Яновського експонуються твори образотворчого мистецтва.

                    Новомиргородський районний краєзнавчий музей

Новоми́ргородський райо́нний краєзна́вчий музе́й — районний краєзнавчий музей у місті Новомиргороді Кіровоградської області, зібрання матеріалів та предметів з історії, культури та відомих осіб Новомиргородщини.Ще за радянських часів краєзнавчий музей Новомиргорода розташовувався у Златополі, в приміщенні Миколаївської церкви.

Новомиргородський районний краєзнавчий музей був заснований рішенням Новомиргородської районної ради в 2003 році.

Станом на серпень 2013 року, музей розташований в колишньому єврейському приватному будинку початку XX століття в центрі міста за адресою: вул. Карла Маркса, 57.

Кількість предметів основного фонду становить 1700 одиниць, а науково-допоміжного — 400 предметів.

Приміщення районного краєзнавчого музею має п'ять кімнат:

Археологія;

Українська світлиця;

Кімната, присвячена борцю за незалежну Україну, відомому мостобудівнику Кожум'яці Степану Демидовичу;

Письменники та художники Новомиргородщини;

Кімната, присвячена героям Радянського Союзу, партизанам, підпільникам, фронтовикам, учасникам Другої світової війни та воїнам-інтернаціоналістам.

             Олександрівський районний краєзнавчий музей

Олександрівський районний краєзнавий музей міститься в смт. Олександрівка Кіровоградської області. Зберігається майже 10 тисяч предметів.

Олександрівський районний краєзнавчий музей офіційно відкритий 17 жовтня 1987 року. Спочатку це був громадський музей історії району. 1991 року він набув статусу державного. З 1997 року музей набув статусу юридичної особи, як об’єкт комунальної власності. З кінця 2003 року носить нинішню назву – Олександрівський районний краєзнавчий музей. У 2009 році за підсумками обласного огляду-конкурсу базових музеїв районного, міського рівнів та громадських музеїв заклад посів перше місце на Кіровоградщині.

Експозиція музею складається з кількох залів.

У першому залі музею відображено історію Олександрівського району з найдавніших часів до 1917 року. Тут можна побачити археологічну колекцію знарядь праці давніх людей, зброю, уламки посуду та інші речі племен чорноліської та черняхівської культур, скіфів. Ви дізнаєтесь про перебування у краї давньоруських князів Святослава і Рюрика, почуєте легенду про місто Біргород.

Зацікавить відвідувачів й експозиція про добу козаччини, адже селом Бірками володів гетьман Богдан Хмельницький, тут він приймав послів іноземних держав, збирав військо для походу проти Польщі. Доказом існування козацького села є численні предмети XVII століття, знайдені у Бірках і представлені в музеї.

Експонуються також предмети побуту кримських татар, фрагменти речей з палацу польських королів у Кракові, хоругва козацької доби тощо. Досить широко представлена історія краю в XVIII – початку ХХ століть. Це колекції черепиці та цегли, ікон, рушників та інших предметів побуту. Експозиція розповідає про героя Вітчизняної війни 1812 року, генерала Миколу Раєвського та членів його родини, серед яких знаменита Марія Волконська, декабристів, письменників Міхала Грабовського та його гостей Тараса Шевченка і Пантелеймона Куліша, київського цивільного губернатора Івана Фундуклія, іменем якого названо залізничну станцію в Олександрівці. Не залишить байдужою й експозиція про земляків-учасників першої світової війни.

Приверне увагу відвідувачів експозиція «Українська хата початку ХХ століття», де представлені різні предмети народного побуту.

Буремним 1920-1930-м рокам присвячено другий зал музею. Відвідувачі дізнаються про події громадянської війни в краї, зокрема побачать гроші холодноярського отамана Пилипа Хмари і Нестора Махна. До речі, на території Олександрівського району за наказом батька Махна був убитий інший отаман Григор’єв. Свідками епохи стали документи і фотографії учасників колективізації і культурної революції на селі. Відведене місце й ушануванню пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років та сталінських репресій. Доповнюють розповідь про довоєнний радянський час численні предмети побуту.

Історія краю в роки Німецько-радянської війни складає експозицію третього залу. Четвертий зал присвячений історії краю у післявоєнний час, сьогоденню, славним землякам та природі Олександрівщини.

Відкривають експозицію фотографії руїн 2-го імені Петровського цукрозаводу. Далі йде розповідь про те, як підприємство стало одним з найпотужніших на Кіровоградщині. Велика заслуга в цьому дійсного члена Академії інженерних наук України, автора багатьох винаходів у галузі цукроваріння, головного інженера Юрія Цюкала, про якого теж є матеріали в музеї. Окремі експозиції присвячені учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та житомирянам-переселенцям із зони радіоактивного забруднення в село Несваткове, воїнам-інтернаціоналістам, розвитку культури в районі.

Через Олександрівщину проліг магістральний газопровід “Союз”, який споруджувала молодь Німецької Демократичної Республіки. Про їх працю розповідає один з розділів залу. Тут можна побачити навіть автограф Егона Кренца – останнього керівника НДР, а в час будівництва газопроводу – молодіжного лідера країни.

Представлена в експозиції і символіка краю.

Велике місце відведене землякам, які уславили край. В експозиції представлені музейні предмети про члена-кореспондента Російської академії наук, генерал-майора Бориса Кузика, генерал-лейтенанта Анатолія Троца, заслуженого юриста України, українського державного і політичного діяча Сергія Пересунька, заслуженого журналіста України Василя Бирзула, двічі Героя Соціалістичної Праці Йосипа Шліфера, народного артиста СРСР Гната Юру, Героя України, керівника хору імені Григорія Верьовки Анатолія Авдієвського, інших земляків, які носять звання Героя Соціалістичної Праці чи інше почесне звання. Зацікавлять відвідувачів книги письменників- земляків з їх автографами.

Любителі спорту можуть оглянути розділ про спортсменів, які у свій час стали чемпіонами і призерами першостей світу, СРСР, України, побачать їх трофеї.

Відразу приверне увагу макет ракети, виготовлений юними техніками Олександрівки під керівництвом Степана Кононенка. А це моделі ракет, що показали найкращі результати на всесоюзних і республіканських змаганнях юних авіа- і ракетомоделістів. Саме в цій малій авіації починав свій шлях до космонавтики конструктор ракетно-космічної техніки Володимир Ковтун. Йому довелось працювати над багатьма проектами. Про це свідчать не тільки фотографії, а й, наприклад, пропуск Володимира Ковтуна в американський Хьюстон. Подарував конструктор музею бортовий журнал космічного корабля «Союз», ручку американського астронавта.

Природничий відділ показує неповторну природу краю. Хочете побачити кістки мамонта, кита цитотерія, ріг тура, відбитки давніх молюсків і рослин, то приходьте в музей. Поруч знайдете колекцію гірських порід і мінералів, виявлених олександрійськими геологами. Ви ще не бачили бовтиські горючі сланці й олександрівське буре вугілля? А камені, оброблені льодовиком? Є у природничому відділі й експонати про флору й фауну краю.

Значний мистецький потенціал Олександрівського району дав можливість створити в Олександрівському районному краєзнавчому музеї художній відділ, де експонуються картини різних напрямків, скульптури, вишивки, роботи з соломки, твори різьбярів, декоративні вази тощо. Тут представлені твори місцевих художників та майстрів декоративно-прикладного мистецтва С.Мухи, Д.Волошаненка, І.Руденка, І.Кривенка, І.Уманця, М.Ніколенка, В.Величка, Ф.Лагна, В.Кірмана. Художній відділ репрезентує й художників Кіровограда Михайла Надєждіна, Володимира Федорова, Миколи Добролежі, Бориса Вінтенка. Черкаси представлені творами Олександра Шепенькова, Львів – Ігоря Маїка. Відділ дає можливість відвідувачам музею ознайомитись з творчістю російських художників Олександра Прищепи, Віталія Лобачова, Володимира Рябчикова, Михайла Абрамова, Валерія Копейка, Юрія Шевченка, Віктора Кірмана, Неллі Кірман, які творять у Ростові-на-Дону, більшість з них мають українське коріння.

Крім художнього відділу, твори мистецтва експонуються і в інших відділах музею. Це колекція цвітненської кераміки, виставка робіт заслуженого майстра народної творчості України Якова Брюховецького, колекція глиняних іграшок та копій трипільських фігур – роботи Галини Кірман тощо.

Своєрідним продовженням авіаційно-космічної експозиції стала кімната-музей Левка Мацієвича – філія краєзнавчого музею, відкрита 7 жовтня 2003 року в будинку, де народився піонер авіації, автор першого у світі проекту авіаносця, одного з перших у світі гідропланів, багатьох проектів підводних човнів, один із засновників першої в Наддніпрянській Україні політичної партії, перша жертва російської авіації. У філіалі ви побачите численні фотографії і документи, що розповідають про багатогранне життя і діяльність сина неба і землі. Тут зберігаються речі побуту того періоду, макет літака «Фарман-4», на якому літав і загинув авіатор.

           

 

               Світловодський міський краєзнавчий музей

Світловодський міський краєзнавчий музей бере свій початок від музейної кімнати, яка діяла на громадських засадах при міському палаці культури з квітня 1970 року. У 1988 році рішенням виконкому Світловодської міської ради під розміщення експозиції було надано будинок, у якому колись проживав Герой Соціалістичної Праці, першобудівник міста М. Д. Карпов. У 1990 році музей було переведено в систему державних закладів відділу культури.

Музей міститься в привабливій зеленій зоні, на подвір'ї багато квітів, плодових дерев. У його фондах налічується майже 4,5 тис. предметів, що відображають історію краю.Розпочинається огляд з експонатів про історію музею, про тих, хто працював на громадських засадах, створюючи заклад.

Одним із попередників Світловодська є місто Крилів (з 1822 р. — Новогеоргіївськ), який потрапив у зону затоплення Кременчуцької ГЕС. В експозиції — фотографії втраченого міста, копії архівних документів. Автор світлин — новогеоргіївський фотограф Василь Перепечай.

Палеонтологічну експозицію представлено кістками мамонта, оленя, тура. Є тут і знахідки з безкурганного могильника скіфів. Екскурсанти мають змогу доторкнутися до «каменя скарбів» з с. Табурища (сьогодні це частина міста), почути інформацію про козацьку минувшину краю, зокрема, про Куруківську битву 1625 р., яка розпочалася в с. Табурище.У музеї оформлено постійно діючу експозицію, присвячену Великій Вітчизняній війні, яка доповнена експонатами, знайденими на місці боїв за визволення краю у 1943 році (сьогодні це острів Змитниця в Кременчуцькому водосховищі). Відвідувачі можуть почути звучання патефона, грамофона, репродуктора періоду війни. Відліковує час годинник, що колись висів на центральній площі м. Кремгеса (попередня назва Світловодська).

Один із залів присвячений будівництву міста — тут розміщено макет села Табурища 1954 року, світлини, що відображають історичні віхи будівництва ГЕС і міста.

Серед найпривабливіших для відвідувачів предметів — ткацький верстат, речі, якими користувалися в давнину, автопортрет художника О.Фойницького, картина П.Кодьєва «Босоноге дитинство», картина А.Горбенка «Моя Кіровоградщина». У музеї є унікальні експонати, які подарував рідному місту льотчик-космонавт Ю.Маленченко: тренувальний костюм, космічна їжа.

При музеї діє об'єднання майстрів декоративно-вжиткового мистецтва, які час від часу проводять виставки своїх робіт. Увагу відвідувачів привертають фотографії видатних людей, які були гостями міста — М.Хрущова, П.Тичини, О.Корнійчука, В.Василевської, Хо Ши Міна та інших.

Сьогодні музей пропонує:

оглядові та тематичні екскурсії по експозиціях та виставках;

презентації виставок, нових надходжень;

організацію масових заходів, творчих зустрічей;

лекції і бесіди з краєзнавчої тематики;

створеня теле-, кінопрограм з використанням унікальних музейних експонатів;

консультації, написання наукових довідок з проблем історії, культури, природи краю.

 

               Педагогічно-меморіальний музей В.О.Сухомлинського           має кілька особливостей, поєднання яких надає йому рис унікальності.

Він розташований у приміщенні школи, яку 22 роки незмінно очолював Василь Олександрович.Збережено педагогічну документацію школи 1950-1960-х років, певну частину творчих матеріалів учителів і учнів, підготовчі матеріали, рукописи до літературних і науково-педагогічних праць Василя Олександровича, особисті документи педагогів.

Нині фонд музею має 21738 одиниць збереження, загальна експозиційна площа 230 м2. Експозиція музею поділяється на дві частини. Перша-педагогічна (три експозиційні зали, де експонати розміщені за хронологічним принципом). Друга-меморіальна(службовий кабінет і квартира сім’ї Сухомлинських).

Відвідувачі можуть переглянути хронікально-документальні фільми "Учитель”, "Серце віддаю дітям”, "Роздуми про допитливість”, "Родина Сухомлинських” та інші.

Зацікавлені можуть оглянути шкільну садибу: кілька приміщень навчального призначення, шкільний сад, "зелені класи”.

Невеликий коридор з'єднує службові приміщення з квартирою, де жила сім'я Сухомлинських. Обстановка квартири проста і скромна. Тут все залишилось, як було за життя педагога і його родини.

Експонуються вітальня та особиста бібліотека, яка нараховувала декілька тисяч художньої, політичної, філософської, публіцистичної літератури. В одній із кімнат зібрано фото учителів і випускників Павлиської середньої школи (1948-1970рр.)

               Педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського - цілюще джерело людської мудрості і любові, золоті розсипи цінних педагогічних думок, порад,  спостережень, які слугували,  слугують і слугуватимуть багатьом поколінням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кіровоградщина має багаторічні традиції в галузі освіти, формування педагогічних технологій і новаторства. В області працювала когорта видатних педагогів сучасності. Відомі в Україні й музеї історико-педагогічного профілю: педагогічно-меморіальні музеї В. Сухомлинського і А.Макаренка, громадські – І.Ткаченка, Л.Кодака. У навчальних закладах області на сьогодні діють біля 150 музеїв на громадських засадах, у більшості з них зібрано матеріали з історії закладів освіти.

У Кіровограді (та його околицях) 11 державних і комунальних музейних закладів:

обласний краєзнавчий музей;

на правах відділів краєзнавчого музею:

заповідник-музей «Хутір Надія»;

меморіальний музей М. Л. Кропивницького;

музей історії українського хореографічного мистецтва;

обласний художній музей;

художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна;

музей Генріха Нейгауза;

літературно-меморіальний музей Івана Карпенка-Карого;

музей музичної культури імені Кароля Шимановського;

народний меморіальний музей Юлія Мейтуса;

історичний музей «Євреї Єлисаветграда».

Олександрі́йський краєзна́вчий музе́й імені Худякової Антоніни Федорівни відкрився у червні 1967 року.

Олександрі́йський музе́й ми́ру — єдиний в Україні і один з 15 музеїв такого напрямку на планеті. Музей має історичний профіль.

Створений 6 грудня 1973 року Інною Шульгою, вчителем історії і музеєзнавцем, при міському Палаці піонерів та школярів ім. О. Шакало.

Добровеличківський краєзнавчий музей — скарбниця історичної та культурної спадщини.Історія створення музею розпочалася 13 березня 1980 року.

Знам'янський міський краєзнавчий музей

Музейний заклад починає свою історію з 1961 року. Тоді, з нагоди 100-річчя з дня смерті Т. Г. Шевченка, внучата племінниця поета К. М. Красицька та її донька А. В. Красицька, які проживали в Знам'янці, заснували громадський музей «Кобзарева світлиця».

Музей історії українського хореографічного мистецтва

Музей історії українського хореографічного мистецтва — музей, присвячений розвитку українського хореографічного мистецтва, танцям українців та колективам, що їх розвивали, розташований на території Державного музею-заповідника І. Карпенка-Карого (Тобілевича) «Хутір Надія» неподалік міста Кіровограда., с. Миколаївка

Музей працює на правах відділу обласного краєзнавчого музею.

2004 року Кіровоградським обласним управлінням культури і туризму розпочато створення музею історії українського хореографічного мистецтва на території державного заповідника-музею І. Тобілевича (Карпенка-Карого) «Хутір Надія».

Музей Ракетних військ стратегічного призначення

Розташування смт. Побузьке,Голованівський район,Кіровоградська область Музе́й раке́тних ві́йськ стратегі́чного призна́чення — унікальний військовий музей для створення якого була використана бойова позиція ракетного полку 46 ракетної дивізії Ракетних військ стратегічного призначення. Експозиція музею відображає історію ракетних військ стратегічного призначення СРСР, а також полку, особовий склад якого ніс тут бойове чергування.

Музе́й Ю́рія Яно́вського — меморіальний музей у с. Нечаївці на Кіровоградщині, де народився Юрій Яновський. Відкритий 1972 року (архітектор В. Губенко).У музеї Юрія Яновського експонуються твори образотворчого мистецтва.

                    Новомиргородський районний краєзнавчий музей

у місті Новомиргороді Кіровоградської області, зібрання матеріалів та предметів з історії, культури та відомих осіб Новомиргородщини.Ще за радянських часів краєзнавчий музей Новомиргорода розташовувався у Златополі, в приміщенні Миколаївської церкви.

Новомиргородський районний краєзнавчий музей був заснований рішенням Новомиргородської районної ради в 2003 році.

Олександрівський районний краєзнавчий музей

Олександрівський районний краєзнавий музей міститься в смт. Олександрівка Кіровоградської області. Зберігається майже 10 тисяч предметів. Олександрівський районний краєзнавчий музей офіційно відкритий 17 жовтня 1987 року.

Світловодський міський краєзнавчий музей

Світловодський міський краєзнавчий музей бере свій початок від музейної кімнати, яка діяла на громадських засадах при міському палаці культури з квітня 1970 року.

Педагогічно-меморіальний музей В.О.Сухомлинського розташований у приміщенні школи, яку 22 роки незмінно очолював Василь Олександрович.Збережено педагогічну документацію школи 1950-1960-х років, певну частину творчих матеріалів учителів і учнів, підготовчі матеріали, рукописи до літературних і науково-педагогічних праць Василя Олександровича, особисті документи педагогів.

Нині фонд музею має 21738 одиниць збереження, загальна експозиційна площа 230 м2.