Пошуково- дослідницький проект "УДАЙСЬКІ ПЕРЛИНИ ПРИДНІПРОВ’Я"

Пошуково-дослідницький проект

УДАЙСЬКІ ПЕРЛИНИ ПРИДНІПРОВ’Я

Актуальність проекту:

• проблеми збереження малих річок;

• екологічна культура і свідомість сільського населення;

• недостатня інформованість людей про екологічні ситуаціїв світі, регіоні, на місціпроживання;

• низька обізнаність сільського населення з можливими шляхами вирішення різних екологічних проблем,з концептуальними підходами до збереження біосфери і цивілізації;

• реалізація творчого потенціалу сільської учнівської молоді;

• відсутність соціокультурних інститутів на селі;

• дотримання норм екологічно грамотної поведінки людей у природному середовищі;

• зменшення кількості представників флори і фауни регіону;

• співпраця діти – ПНЗ – батьки – органи місцевого самоврядування

Мета:

• виховання розуміння сучасних екологічних проблем держави й світу, усвідомлення їх важливості, актуальності і універсальності (зв'язку локальних з регіональними і глобальними);

• відродження кращих традицій українського народу у взаємовідносинах з довкіллям, виховання любові до рідної природи;

• формування розуміння необхідності узгодження стратегії природи і стратегії людини на основі ідеї універсальності природних зв'язків та самообмеженості, подолання споживацького ставлення до природи;

• розвиток особистої відповідальності за стан довкілля на місцевому регіональному, національному і глобальному рівнях, вміння про-гнозувати особисту діяльність і діяльність інших людей та колективів;

• розвиток умінь приймати відповідальні рішення щодо проблем навколишнього середовища, оволодіння нормами екологічно грамотної поведінки; виховання глибокої поваги до власного здоров'я та вироблення навичок його збереження;

• забезпечити оволодіння  знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне), усвідомлення себе частиною природи та можливість постійного спілкування з нею;

• залучити до практичної природоохоронної  роботи, екологічної діяльності зі збереження навколишнього середовища.

• поглиблення і розширення шкільного базового рівня екологічної освіти;

• підтримка юних талантів і обдарувань для формування творчої та наукової еліти у галузі охорони довкілля;

• дослідження малих річок свого регіону, вивчення їх сьогоднішнього стану та проблем, які виникли внаслідок антропогенного впливу на дану територію.

• залучення батьківської громади до навчально-виховного процесу закладу.

Очікувані результати проекту:

• вивчення екологічних проблем, стану, особливостей малих річок, ставків, інших водойм та розробка екологічних проектів щодо їх збереження;

• ознайомлення з історичним минулим території, де протікають малі річки;

• вивчення та ліквідація джерел забруднення водойм;

• збереження існуючих прісних  водойм;

• підвищення загальної екологічної культури сільського населення та залучення його до природоохоронних акцій;

• формування почуття особистої значимості і відповідальності за навколишнє середовище.

Мета заходу:

• Формувати успішну особистість шляхом вивчення історії рідного краю

• Викликати інтерес до самопізнання навколишнього світу.

• Спонукати учнів до самостійної пошукової, творчої роботи.

• Виховувати любов до рідної землі.

Епіграф виховного заходу:

Коли ви опускаєте руку у текучий потік,

 ви доторкаєтесь до минулого для тих,

хто вищеза течією,

 і до майбутнього для тих, хто живе нижче

Леонардо да Вінчі

Хід заходу

ПІСНЯ «ТИХО НАД РІЧКОЮ» 

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПОЧАТОК (супроводжує розповідь дітей)

Ведечий 1: Над річкою, над Удаєм

Схилилася верба,

Холодною водицею

Вмивається вона

Ведучий 2: Над річкою, над УДАЄМ

Розкинулось село.

Життєвою колискою

Для всіх воно нас є

Ведечий 1: Над річкою, над УДАЄМ

Де вільха шелестить,

У древність повертаємось

ми  з трепетом на мить.

Голос за сценою:Тихоплинний Удай…, ти течеш  спокійно й поважно по рівнині немов роздумуючи над уже прожитим життям, та розмірковуючи над прийдешнім.

Учень1:Річка Удай  вперше згадвується в  документах під  1390 роком В топонімічному словнику зазначено , що основа  ud  з індоєвропейської мови означає  «вода»;а с уфікс    ау на м ові хінді означає--  «поява», «схід»

Учень 2: Осетинський вчений В.Абаєв віднайшов  всій ключ до розгадки назви цієї річки . За його версією  Удай в перекладі із скіфської мови звучить як «хвиля», «глибока», або ж «безмежна глибина».

ЛЕГЕНДИ

Учень3:     Річка Удай пішла від сліз Удай, дочки якогось князя. Вона була чудова, як майське сонце. З усіх країв світу з’їжджались молоді лицарі, князі, королевичі просити її руки. Та княжна й знати, й чути не хотіла про весілля.

— Не піду, та й годі! — казала вона всім.

Лицарі й королевичі хотіли звабити княжну своїм багатством, хоробрістю. Не один поклав голову, щоб сподобатися, та ніщо не допомагало. Королевичі порадились між собою, здвигнули плечима, припоясали булатні мечі, сіли на своїх вірний коней і роз’їхалися.

Порожньо й сумно зробилося в княжому палаці. Не стало ні хоробрих лицарів, ні прекрасних королевичів. Княжна, як горличка в клітці, сиділа в своєму опустілому теремі. Може, й хотіла б, щоб хтось приїхав, та ніхто не показувався.

Пройшло так кілька літ. Помер князь, прийшов другий. Княжна мусила вибратись із палацу. Вона побудувала собі хатку на горі, за Пирятином, і жила в ній одним-однесенька. Сумним було її життя. Дні і ночі дівчина плакала.

З цих сліз й утворився струмочок, який називається Удай.

Учень4: А я знаю таку: багато тисяч років тому в селі жили бідний юнак Удай і заможна дівчина Лілія.. Вони палко кохали оди н одного. Жорстока мати дівчини та лихі люди розлучили молоду пару. Коли Лілія стояла вже під вінцем з багатим нелюбом, до церкви вбіг Удай та крикнув:

— Ой Ліліє, що ти накоїла?

           І вмить вискочив, збіг на високу гору та впав у безодню. На тому місті враз завирувала річка. А Лілія, щоб не йти за нелюба, кинулася у глибокі води. І в тому місті, де темна вода сховала красуню, на світанку з’явились білі пуп’янки , які пізніше назвали ліліями, а річку — Удаєм.

Учень1: Водні ресурси Удаю підтримували малі річки-притоки, наче густе блакитне мереживо,   пронизували  вони всю  територію його басейну. Колись давно Удай мав аж   137 приток . Нажаль, до цього часу більшість із них стали настільки маловодні, що лишилися в пам'яті лише своїми назвами, а декотрі навіть назв не зберегли, а перетворилися у безводні яри і балки, які оживають на часинку весною, під час танення снігу.  У деяких з них люди створили ставки та озера. Наприклад в руслі річки Журавка –Дамба. З   1861 року , по статистиці значиться 31 притока Удаю. Вже через 40 років їх лишилося  20, а в наші часи, Удай живлять  лише 12 річок-приток

Учень2: Ріки в житті людей завжди відігравали величезну роль. На їх берегах люди будували свої житла, в ріках добували їжу, водні шляхи вели їх в інші землі. Назви малих річок дають можливість прослідкувати історію краю, вони також розповідають про навколишній рослинний і тваринний світ. Назви річок тихого і привітного Удаю Березівка, Вільшанка, Дубина, Лозова, Тополя, Семидубка, Кропивна. − дають можливість скласти певне уявлення про рослинний світ краю. Не менш розмаїтий і тваринний світ, Це видно з таких назв, як Боброва, Бугай, Веприк, Гайворон, Галка, Журавка, Куличка, Лисиця, Селезень, Утка, Муховець, Мошківка

Учень1: Потрібно згадати ще одну роль, яку відігравали ріки в житті людей. В XIX столітті на Удаї й працювало багато водяних млинів, які не лише мололи зерно на борошно, а й драли крупу. Так в 1851 році усіх водяних млинах налічувалось 185 на Удаї, зокрема в селі  Журавка — 9, а у Варві — 6

ПРЕЗЕНТАЦІЯ «УДАЙСЬКІ ПЕРЛИНИ»

Ведучий 1: Про нашу річку складені поетичні легенди, старі перекази. Ось про що розповідає одна із легенд про Удай. Начебто на дні річки знаходиться затоплене шведами в 1708 році  золото й інші скарби, які вони, тікаючи, не змогли вивезти з собою.

Ведучий 2:  В 1654 році,під час подорожі, мандрівник Павло Алепський, зупинився в Прилуках так описав  Удай: « З південного боку цієї кріпості знаходиться величезне,як море,озеро,в яке впадає багато річок. Тут багато росте білих і жовтих махрових водяних лілій. На озері довгий міст з великою кількістю млинів. …»

Ведучий 1: Удай зачаровує своєю неповторною красою,йому присвячують поезію,пишуть прозові твори наші видатні письменники й поети – Тарас Шевченко, Остап Вишня, Любов Забашта, Борис Степанюк та інші.

Ведучий 2: Чудові рядки за Удай написав Євген Гребінка: » Удай,по переказах,був раніше ширший,глибший і багатоводні ший. ..був такий широкий влітку,як тепер весною під час повені, - а в час повені красивий старий Удай! Він воскресає разом з природою,молодиться,і кипить,і стьобає хвилями об берег,як розгульний козак».

Ведучий 1: Красиво на Удаї в усяку пору року. Ось як згадував Валентин Бичко про річку свого дитинства в осінню пору: «На Удаї просторо й привільно. Шумлять сухі очерети. Поруділи осоки. А в ковбанях і на плесах гомонять качині зграї. …».

Ведучий 2: Багато хороших слів про наш Удай написано Бориславом Степанюком:         З долини із-за шелюги,

Хитнувши злегка береги,

Назустріч Удай виплива.

Роняє краплями слова:

«Я знаю душу не одну

У синю манить далину…

Я тим щасливий, що моя

В житті помітна течія...»

ПІСНЯ «ЛИШЕ В НАС НА УКРАЇНІ»

Голос за сценою: Ріка моя , життя моє... Люблю я воду твою ласкаву животворчу. І береги твої чисті, і всіх людей, що трудяться, живучи на твоїх берегах. Дивлячись на тебе, стаю і я добрішим, людянішім  і щасливішим. Кланяюсь тобі..."

Учень: Приходить літо, я біжу на річку,
Бо плавати люблю з дитячих літ.
Люблю тепло і річкову водичку,
Та й що казати — я люблю весь світ!
Пливеш, а береги як в казці, дивні.
Плакучі верби воду п’ють з ріки.
А верболозу зарослі чарівні
Неначе тут були в усі віки.
А небо синє-синє над тобою,
Небаченої вроди та краси.
То враз хмарки зійшлись над головою,
А звідусіль пташині голоси.
І все так гарно, радісно, надійно…
Краплиста на густій траві роса.
А на душі і затишно, й спокійно,
Тебе оточує безмежність і краса.
Що острови й країни зарубіжні,
Як тут і казка, й благодать яка!
Від сонця промінці яскраві, ніжні,
Берізка білокора і струнка.
А літечко тепленьке і погідне,
Хмаринка в небі і в воді пливе.
І все твоє, знайоме, рідне-рідне
Бере за душу, у тобі живе.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ  «УДАЙ  ЖУРАВКА» (супроводжується інсценізацією)

Ведучий:   За селом там, де долини,

                  Де річки, потоки,

                  Жив дідусь, що звавсь Максимом, 
                  Мав багато років. 
                  Тільки сонечко сідає, 
                  Йде у вікна вечір, 
                  До дідусика приходить 
                  Звідусіль малеча. (виходять діти)

Дитина: Добрий вечір, вам, дідусю! 
Дідусь Максим: Мої пташки щебетливі – дідова розрада. 
                             То ж сідайте на пеньочки – молода громада. 
Дитина: А сьогодні яку казку будете  казати? 
Дідусь Максим: Про живильну , діти, воду, мої голуб’ята. 
Дитина: То ви кажете, дідусю, що вода живая? 
Дідусь Максим:  Воду люди шанували, бо вона – святая. 
                               Коли в сиву давнину наші предки жили, 
                               Вони добре знали воду, з водою дружили. 
                               Вони її так любили, що казки складали 
                               І Господніми очима її називали. 
                               Бо на озеро чи річку задивилось Небо – 
                               Бог дав воду цьому світу на різні потреби. 

Дитина: Я  знаю, що воду з криниць називають живою. 

За селом у нас криничка, 
Неглибока, невеличка. 
Клен шумить над нею листом, 
В ній вода холодна, чиста. 
Із відерцем ходить мати 
Чисту воду з неї брати. 
Знають люди : як нап'єшся, 
Наче сили наберешся. 
І говорять : то криниця,

Дідусь Максим: Я знаю цікаву легенду про криницю і хочу розказати її вам. 
                                                                       ЛЕГЕНДА. 
          Напали на нашу землю вороги. Спалили село, отруїли криниці. Залишилася тільки одна старенька хата. В ній жили мама і двоє дітей. Не знали вони, що вода отруєна. 

         Вийшла з хати дівчинка Катруся. А була вона гарна, мала довгі коси, а на шиї носила червоненамисто. Напилася вона води і перетворилася на кущ калини з червоними кетягами.

         Вийшов з хати хлопчик Іванко у сірому полотняному одязі. Випив води і перетворився на журавля.

         Вийшла з хати мати. Побачила , яке лихо сталося з дітьми ,- завмерла з горя, посивіла та йперетворилася га сріблясту вербу.

          З того часу біля криниці стоять:срібляста верба-мати біля своєї доньки-калини і синочка-журавлика

Дитина: А мені бабуся розповідала,що «у криниці живе окремий криничний дід–криничник». Тому з особливим смаком люди оздоблювали зовнішні криниці, --вони були немов маленькі диво-музейчики. 

Дитина: .Від старожилів ми дізналися, що колись у нашому селі було багато криниць: нажаль більшість з них занедбані, про деякі ми вам розкажемо «Хомина криниця» (на Кулажині);  «Вулична криничка» (на Заріччі);  «Криничка-родничок» (на Жовтому ); «Криничка-капличка»(на Бобівці)

Тихо біля хати схлипує криниця,

І скрипить до мене довгим журавлем:

— Покуштуйте смачно чистої водиці

І скажіть по правді, як це ми живем?

Півсела щоранку з мене носить воду,

А ніхто не знає, хто мене копав.

Як же зберегти нам пам’ять родоводу,

Щоб не всох наш корінь, марно не пропав?!

Хто ж копав криницю? Може мій прапрадід,

Може, рідний батько чи по батьку дід?

Прилітає вітер до моєї хати,

Замітає давній до криниці слід.

Вже не раз куштую із криниці воду,

Соромно не знати, хто її копав,

Зберігаймо ж, люди, пам’ять родоводу,

Щоб не всох наш корінь, марно не пропав!

Голос за сценою: З давніх-давен українці шанобливо ставилися не тільки до криниць та джерел, а також до річок. Берегли та  леліяли їх, бо добре знали,

що вода — джерело життя на землі.

Учень 1:Від сусудів я дізналася що в нашом у селі була ще малесенька річечка Чорнушка, нажаль її зараз вже немає, збереглося тільки її русло, що заросло очеретом,та місток, що веде до Сірикового хутора.  Брала річка  початок трохи вище «кринички-каплички», текла на Кулажин і була притокою Журавки. Нажаль  ніде немає відомостей про річку Чорнушку, але вона була я вірю, бо ж називають у нас частину Кулажина −Чорнухи.

Учень 2:Річка Журавка-це маленька водна артерія нашого села, яка розділяє його  на дві половини і несе свої води до річки Удай. Журавка, колись мала  протяжність  17 км брала початок в с. Богдани;  далі її русло йшло через сучасну Дамбу. Річка  розливалася восени  так широко, що в районі  Шльоминого хутора       утворилася ковбаня, природна водойма.

Учень 3: І тільки в центрі села  біля старої сільської бані по весні можна побачити води нашої Журавки… На гатці!

Річка несе свої води від витоку до гирла, а  життя вирує у воді та на березі. Виблискують над водою бабки з прозорими крилами, гучно, наче бомби, стрибають у ряску жаби. А вечорами ці жаби влаштовують по берегах гучні концерти!

Далі уже можемо любуватись гирлом  річки Журавки− біля новозбудованого мосту де вона   впадає в Удай.

Учень1 : Здогадались , як називається це місце? …  Вербиченька , або ж сучасна назва «На березі моря». Єдине місце відпочинку на потічку  Журавка.

 Учень 2:   Один з кращих способів відпочинку влітку - це подорож до річки. Тільки мандрувавши річкою, можна по-справжньому зрозуміти її красу,  почути   звуки природи, побачити спокійну водяну поверхню та зелені береги...

Учень 3: Я дізналася що років 50 тому були місця відпочинку  на Кулажині –це Туринівка , Парасинкове та ставок Вороного, Старожили згадують , що ставок був великий та надзвичайно чистий, бо  берег був усланий дубовими брусами, а вдалині між двома плакучими вербами виднівся   вихід на річку Удай  Кожен житель села від старого і до малого знають родину Вороних.. Багато славетних сторінок пов’язано з ними.

Учень 4: Наступне місце відпочинку? …   «Біля мосту», або ж старовинне Жоржі. Чому так називається , бо саме тут жила родина  заможнього селянина з незвичайним для села іменем Жорж, до того ж він був дуже кремезним і мав висой зріст, під 2 метри. Моя бабуся говорила, що частенько разом з дітлахами бігали у сад до Жоржа, щоб поласувати яблуками. Доречі дерева садові там  і досі збереглись.

Учень 5: Далі великий мішаний ліс  розділяється річковим потоком Удая.. місце відпочинку…     Сокільне . Тут полюбляють відпочивати наші журавські парубки, бо вода глибока, та й річка тут  широка. Випливають вони на середину ріки , а   потім лягають  на спину і повільно пливуть за течією.. Біля очеретів саме тут найбільше  ніжних  білих  лілій.

Учень 4: А ось і улюблений наш пляж... Так  Мятне, бо був тут   завод на березі річки Удай. Згадують старожили : як малими бігали  на кладку до заводу купатися, а жінки ходили на кладку прати. У річку витікала тепла вода, т ж діти веселяться у тій теплій воді як качата полощаться, під пахощі  укропу та мяти .

А  жінки складуть своє збіжжя, візьмуть прача і на кладці перуть білизну; гомонять , сперечаються, осуджують чоловіків, кумів, сусідів…

Ведучий: Стоять жінки біля водиці, 
                  Туманом тягне від ріки. 
                   Співають на деревах   птиці, 
                   А жабки кумкають собі 
                 Виходять дві учениці в народних костюмах. 
─ Кумо! Скільки буду я казати, 
    Скільки дорікати? 
    Скільки будуть твої кури 
    Мій буряк з'їдати? 
─ Ви мене не допікайте, 
    Бо люди сміються. 
    Я ж не суперечу, 
    Що курочки ваші 
    В мене в курнику несуться. 
                  Приходить третя жінка. 
─Добрий день, жіночки ! 
─Добрий день, …! 
─ А чого це ти з одним відром по воду до криниці йдеш? 
─ Дужка обламалася! 
─В тебе ж чоловік – тракторист. Техніку ремонтує, а відра не може? 
─Так само, як і твій, - не хоче. Каже в руках двоє відер можеш донести, а коромисла не робить. 
─ Щось давно вас , сусідку, на вулиці не видно було. 
─ Днів зо три хворіла , нездужала. 
─ А я бач, ніяк не зрозумію, чому це на моїй грядці червоних помідорів так багато стало?! 
─ Гріх вам, сусідонько, не я їх збирала!. 
─ Ой, кумо, чи не ваша Галя йде до води? 
─ Моя. 
─Як час летить. Виросла, гарна стала. 
─ А хто за моєю Галею йде? Чи не ваш, сусідонько, Іван? 
─ Здається, що мій синок…. Роботи йому, трясця,  немає чого ….. (зривається з місця)

Учень 6: Привідивіться і дайте відповідь. Де це?...«Лодочна пристань», в цьому місці живе в селі найбільше рибаків. Ловлять вони :  карасі, щуки, лящі, плотву, верховодку.Хоча досвічені рибалки нарікають на те що кількість риби зменшується, а  раки вже майже не ловляться…

Учень 7: Гарне місце відпочинку…. Це Жовте. Вірно. Назвали так , бо тут піщане дно,а жовти й колір піска надає такого ж  кольору і воді.

Учень 6: «Палі» Чому така місцева назва, яке її походження? Був водяний млин: плесо річки було широким, течія швидка, у повороті річки ця швидкість збільшувалась. Саме тут було побудовано водяний млин. Забиті дубові палі колись ховались під водним потоком. Люди про них знали і попереджали відпочиваючих про небезпеку під час купання. У сьогоденні річка Удай помітно втратила водний рівень, і тепер добре видно послідовну конструкцію яка колись була водяним млином.

А ще добре помятають наші батьки «тарзанку»  на Палях, бо любили стри бати   з неї у воду з шумом та бризками!

Учень 7: Нарешті  пляж Кулишівський, бо саме він знаходиться недалеко від села Кулишівка, або в народі  кажуть Коровячий пляж.

Ведучий 1: Яке то диво-дивне влітку річка.

Краса безмежна, в вербах береги.
Прозора й тепла, лагідна водичка
І стільки в цьому радості й снаги.
Пливеш по ній, а над тобою небо
Бездонне, чисте, іноді в хмарках.
До цього придивитись лише треба,
Щоб описати цю красу в словах.

Ведучий 2:А потім прочитати і згадати
У дні, коли завіють холоди.
А зараз просто хочеться співати
І мріяти, щоб так було завжди.
Бо ж над тобою ластівки літають,
Он зимородок-красень пролетів.
Лелеки попід хмарами кружляють
І вітерець легенький просвистів...

Ведучий1: Враз хвильки на ріці заряботіли,
І сонечко скупалося у них.
Хмарки біленьким пухом налетіли
І стільки дива в хмарах чарівних...
А вийдеш із води — трава зелена,
Такою свіжою, росистою була...
Та в день якийсь упав листок із клена.
Скінчилось літо. Осінь підійшла.

Учень 8: Ми люби мо  наш Удай−найчистішу  джерельну річку України . Можливо, це й перебільшення, але ж невелике. Ми знаємо, що  води  такої ніжної, лагідної , як в нашому Удаї, немає ніде. У цій воді ми вчились плавати, з неї ми ростемо  так швидко, що матері дивуються.  Ми побажаємо жити вічно Удаю!

 Учень1: Пам’ятайте, люди, назавжди,

                Неможливо жити без води.

Учень2:   Ц е – життя колиска, це – дощі,

                  Це – роса і квітка на межі,

Учень3: Це –тумани, ріки і моря,

                      Порятунок в спеку, це - життя.

 Учень4:  Це – кришталь озер і джерело,

                  Це – хмарки у небі, це – село

 Учень5: Пам’ятайте люди назавжди:

                Неможливо жити без води!    

Ведучий 1: Ріки як люди - народжуються, живуть, старіють і помирають, тільки їх життєвий шлях незмірно триваліший ніж у людини й обчислюється тисячами тисяч років.

Ведучий 2: Пройшло зовсім небагато часу і зараз на наших очах гине, зникає Удай. Хочеться нагадати гіркі слова нашого поета Миколи Турківського:

                        Задумуюсь над Удаєм-рікою:

Вузький-вузенький. Аж страх бере.

Що пройдуть роки й він отак помре.

Болото здушить чорною рукою.

А рід людський спокійно погляда.

Та що йому?.. Є їсти що і пити.

Та що йому, як Удай хоче жити?/

Та що йому страшна його біда?/

Ведучий 3: Боляче дивитись, як гине річечка нашого рідного краю, наш красень Удай .

Не можна про це не згадати,

Мовляв, це було вже давно.

Наш Удай колись був багатий,

Як в Києві нині Дніпро.

Не можна про це мовчати,

В тривозі кричить вода:

Не варто бруд виливати,

Бо річка – це наша душа.

Тож збережем нашу душу,

Нашу річку – вона в нас одна.

Почнімо про неї дбати,

Вона нам віддячить сповна

Ведучий 4: Удай  сподівається, що ми допоможемо йому. І тоді він  весело, стрімко побіжить попід лісом, приваблюючи людей.

Він  мріє, плинути, звиватись,
 

і текти, і розливатись,
 

швидко мчати і співати,
на порогах танцювати,
човник місячний гойдати,
із зірками мандрувати,
квіти, трави поливати,
спраглу землю напувати.

ФЛЕШМОБ ПІД ПІСНЮ«Я МАЛЮЮ РІЧКУ»
в кінці пісні по черзі проголошують

Ми розумні, ми вродливі

Виросли усім на диво

Любим землю, любим рід

Збережнм наш край від бід

Русла рік —розчистимо!

Джерела — віднайдем!

Екологію —врятуєм!

Україну — відбудуєм!

Планету —збережем!