29 травня о 18:00Вебінар: Філософія для дітей: закордонні та українські практики

Посібник для вчителя до авторської програми: "Болгарія - країна нескорених слов*ян"

Про матеріал

Посібник містить матеріали до занять спеціального курсу «Болгарія – країна нескорених слов'ян» для учнів 10 класу філологічного, суспільно-гуманітарного й еконо­міко-географічного профілів загальноосвітніх і спеціалізованих навчальних за­кладів, у яких вивчається болгарська мова.

Матеріали посібника допоможуть викладачеві курсу швидко підготувати­ся до занять, так як містять країнознавчу інформацію про Болгарію: географічне по­ложення, рельєф, клімат, внутрішні води, ґрунти, корисні копалини, водні й лі­сові агрокліматичні та рекреаційні ресурси Болгарії, державний устрій, адміні­ст­ра­тивно-територіальний поділ країни, офіційну мову, етнічний склад, релігій­ні вірування в державі, короткі історичні відомості, своєрідність куль­тури та гос­по­дар­­ської діяльності, визначальні риси розвитку болгарської освіти, спорту, туризму, участь Болгарії у структурах СОТ і НАТО, членство у Європейському Со­юзі, видатні особистості та їхній внесок у розвиток євро­пей­сь­кої та світової ци­ві­лізації.

Для вчителів болгарської мови, географії, економіки, всесвітньої історії, ук­ра­їнської та світової літератур.

Перегляд файлу

 

 

 

Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації КВНЗ КОР «Академія неперервної освіти»

Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради

Білоцерківська спеціалізована школа І–ІІІ ступенів № 1

з поглибленим вивченням слов’янських мов

 

Посібник для вчителя

 

Болгарія – країна нескорених слов’ян

 

Матеріали до занять спеціального курсу

для учнів 10-го класу філологічного, суспільно-гуманітарного та економіко-географічного профілів

 

C:\Users\USER\Desktop\bolgariya.jpg

 

 

 

 

Автор:

Іванченко Надія Петрівна

вчитель географії та економіки,

                       методист БСШ І-ІІІ ступенів №1

з поглибленим вивченням слов’янських мов

м. Білої Церкви Київської області

 

 

 

Біла Церква

2016

 

Іванченко Н.П. Матеріали до занять спеціального курсу «Болгарія – країна нескорених словян» для 10 класу. – Біла Церква: КВНЗ КОР «Академія неперервної освіти», 2016. – 52 с.

 

 

Посібник містить матеріали до занять спеціального курсу «Болгарія – країна нескорених слов’ян» для учнів 10 класу філологічного, суспільно-гуманітарного й еконо­міко-географічного профілів загальноосвітніх і спеціалізованих навчальних за­кладів, у яких вивчається болгарська мова.

Матеріали посібника допоможуть викладачеві курсу швидко підготувати­ся до занять, так як містять країнознавчу інформацію про Болгарію: географічне по­ложення, рельєф, клімат, внутрішні води, ґрунти, корисні копалини, водні й лі­сові агрокліматичні та рекреаційні ресурси Болгарії, державний устрій, адміні­ст­ра­тивно-територіальний поділ країни, офіційну мову, етнічний склад, релігій­ні вірування в державі, короткі історичні відомості, своєрідність куль­тури та гос­по­дар­­ської діяльності, визначальні риси розвитку болгарської освіти, спорту, туризму, участь Болгарії у структурах СОТ і НАТО, членство у Європейському Со­юзі, видатні особистості та їхній внесок у розвиток євро­пей­сь­кої та світової ци­ві­лізації.

Для вчителів болгарської мови, географії, економіки, всесвітньої історії, ук­ра­їнської та світової літератур.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

© КВНЗ КОР «Академія неперервної освіти», 2016

 

 

ЗАНЯТТЯ №1

 

Тема. Вступ. Країнознавство як географічна дисципліна. Джерела країно­знав­чих знань. Об’єкти вивчення країнознавства.

Мета: ознайомити учнів країнознавством як географічною дисципліною, з об’єк­­том вивчення країнознавства; вчити користуватися різними джерелами країно­знавчих знань.

Обладнання: політична карта світу, атлас 10-11 клас.

Хід заняття

І. Матеріал для вчителя

Країнознавство – це вивчення окремих країн на фоні загальносвітових процесів і явищ.

Об’єктом вивчення країнознавства є країни світу як основні одиниці соціально-політичної організації світу, а також їхні регіональні угрупування. Цей напрямок географії виник ще за античних часів, а сьогодні відродився внаслідок потреби людей у пізнанні країн світу. У країнознавстві перехрещуються знання фізичної, соціально-економічної, історичної, політичної географії, а також низки інших негеографічних наук.

Основне завдання курсу – формування сучасної географічної картини світу за допомогою комплексного вивчення країн, створення їхнього фундаментального, географічного образу й виявлення їхньої своєрідності. Це завдання може бути досягнуте шляхом систематизації та узагальнення різноманітних даних про природу, населення, господарство, історичний розвиток, соціальну організацію й культуру країни.

До джерел географічних знань належать: природничо-географічні книги, картографічні засоби, журнали природничі, підручники, інтернет, словники, енциклопедії.

Країнознавство є однією з провідних дисциплін для географів, економістів, тих, хто опановує туризм, для учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Країнознавство є наукою і навчальною дисципліною, яка комплексно вивчає країни і регіони світу, досліджує, систематизує й узагальнює дані про їх природу, населення, господарство, культурно-історичні особливості, внутрішні просторові відмінності.

Існує значна кількість наукових напрямків, які аналізують різні аспекти виникнення,  функціонування й занепаду держав та їх взаємодію на політичній карті світу. Серед них можна виділити географічний детермінізм, енвай­рон­ме­та­лізм ( навколишнє середовище, природа, довкілля), різні теорії і концепції держави. Сучасне країнознавство у своєму роз­витку базується також на глобальних і регіональних геополітичних та гео­стратегічних концепціях. Серед них найвідомішими є атлантизм, мондіа­лізм (геополітична ідеологія), єв­ра­зійство.

Виникнення, існування, взаємодія країн на політичній карті світу і в окремих його частинах є наслідком дій (впливу, реалізації) як об’єктивних (незалежних від волі людини) законів і закономірностей, так і принципів, розроблених людськими спільнотами.

У сучасній практиці міжнародних відносин існують суперечності, які постійно  загострюються, між законностями країнознавства й усталеними принципами взає­мо­дії країн на міжнародній арені.

 

ІІ. Завдання для учнів

  1. Що таке країнознавство?
  2. Що є об’єктом вивчення країнознавства?
  3. Яке основне завдання курсу «країнознавство»?
  4. Які ви знаєте джерела географічних знань?

 

 

ЗАНЯТТЯ №2

 

Тема. Болгарія – перше знайомство. Етнічна територія Болгарії. Геогра­фі­ч­не положення (глобальний, регіональний, сусідський аспект, наявність вихо­ду­ до моря). Державна символіка країни та її державний устрій.

Мета: Ознайомити учнів з сусідньою для України державою Болгарією; вчи­­ти визначати географічне положення країни; оцінювати різні аспекти етніч­ної території; дати знання про державну символіку Болгарії, форму правління та її державний устрій.

Обладнання:  політична карта світу, атласи учнів, прапор Болгарії.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Болгарія – перше знайомство – це можливість познайомитися із країною без прикрас. Душевна і затишна країна, спокійна і сонячна, з неповторною культурою і історією та  безліччю привабливих містечок - все це  Болгарія!

Коли ж і як сформувалася ця держава?

Територія сучасної Болгарії була заселена ще у кам'яному віці. У бронзовому віці там жили фракійські племена, у ХІ-VI ст. до н. е. тут існувала фракійська держава. У I ст. до н. е. цей регіон був завойований римлянами, фракійці поступово романізувалися. Після поділу Римської імперії територія Болгарії залишилася за Візантією.

З першої половини VII ст. на південь від Дунаю поселилися племена слов'ян. Разом з протоболгарами слов'янські племена в 681 році створили державу Болгарію, яка займала територію сучасної Північної Болгарії. На чолі держави став хан Аспарух, а її столицею — місто Пліска.

803–814 — хан Крум створює закони, завойовує Сердику (Софію), доходить до Цареграда.

Протягом 9-10 століть Болгарія значно розширила свої кордони, зміцнила військовий і політичний авторитет в Європі. Після створення Кирилом та Мефодієм слов'янської писемності та літератури (855 р.) Болгарія перетворилась в перший слов'янський культурний центр.

Респу́бліка Болга́рія — держава у Південно-Східній Європі, розташована в східній частині Балканського півострова, займає 22% його території. 

    Площа – 111 тис. км кв. Населення – 8,4 млн. чоловік. Столиця – Софія. 
Державний устрій – республіка. Офіційна мова  болгарська, грошова одиниця  лев. В адміністративно-територіальному відношенні поділяється на округи. Болгарія є  індустріальною країною з розвиненим сільським господарством. Максимальна відстань із заходу на схід 520 кілометрів, з півдня на північ — 330 кілометрів. Болгарія має спільний кордон на півночі з Румунією, на заході із  Сербією  та Македонією, на півдні з  Грецією та Туреччиною. Чверть території займають ліси — одні з найгустіших у центральній Європі. На сході омивається Чорним морем. Загальна довжина державного кордону 2245 км, з них 1181 км — сухоземний, 686 км — річковий, і морський — 378 км.

      Велика частина країни — гірські хребти Стара-Планіна, Средна-гора, Ріла з горою Мусала (найвища точка Балканського півострова, 2925 м), Пірін, Родопи. На півночі Болгарії — Нижньодунайська рівнина, в центрі — Казанликська улоговина, південніше — обширна Верхньофракійська низовина. Крупні річки: Дунай, Маріца,Іскир. Ліси займають близько 1/3 території, переважно листяні. Болгарія славиться олійними трояндами, які квітнуть по всій Казанликській долині, відомій як Трояндова долина. Високо в горах зустрічаються дуже рідкісні і красиві квіти  едельвейси. Всьому світу знайомі сорти болгарського тютюну. Національні парки Болгарії: Вітоша, Золоті піски, Ропотамо, Стенето та інші. Болгарська прибережна смуга протягнулася на 648 км. Місцями її ширина досягає 100 м. Клімат помірний, на півдні перехідний до середземноморського. На рівнинах середні температури січня від −2 до 2 °С, липня до 25 °С. Опадів випадає в рік від 450 мм на рівнинах, до

1300 мм — в горах. Завдяки легкому морському бризу влітку немає виснажливої спеки. Природними багатствами країни є її копалини, умови для сільського господарства і рекреаційні ресурси. 
Корисні копалини Болгарії різноманітні, хоч і неістотні за своїми розмірами. Першорядне значення мають поліметалічні руди, кам'яна сіль і низькосортне буре вугілля. 
Країна лежить на стику помірного і субтропічного (середземноморського) поясів. Літо жарке. В улоговинах і особливо на рівнинах родючі грунти. Впродовж року в середньому випадає 630 мм опадів. Але на рівнинах друга половина року посушлива, і в багатьох випадках потрібне штучне зрошення. 
     Водні і лісові ресурси обмежені. Річкова мережа густа, представлена короткими річками, що стікають з гір, з несталим режимом. Вони мають не транспортне, а енергетичне значення. Найбільшою рікою є Мариця, яка впадає в Егейське море за межами Болгарії. Дунай для Болгарії – це прикордонна ріка і перепона для міжнародних зв'язків у північному напрямку. На його берегах є тільки одне велике місто. Правий (болгарський) берег вищий від лівого (румунського). Використання іригаційного або енергетичного потенціалу Дунаю для Болгарії пов'язане з великими початковими затратами. 
Чорноморське узбережжя Болгарії має м'який сонячний клімат і чудові пляжі.

     Державний устрій: Болгарія — республіка з парламентським правлінням (за Конституцією Республіки Болгарія, прийнятою 12 липня 1992 року). Глава держави — Президент, законодавчу владу здійснюють Народні збори, виконавчим органом влади є Рада Міністрів (уряд).

     Державні символи. Державний прапор: Державний прапор Болгарії складається із білої, зеленої та червоної горизонтальних смужок із гербом у лівій верхній частині. Біла смуга — символ миру та свободи, зелена — природні багатства країни, червона — символ мужності і крові патріотів, яку пролито в боротьбі за незалежність. Прапор у нинішньому варіанті існує від 1947 року.

Державний герб: Герб Республіки Болгарія — це золотий коронований лев, що стоїть на задніх лапах, на червоному тлі у формі щиту, під яким напис: «Сила в об'єднанні». Щит тримають два золотих коронованих прямостоячих леви із лівої та правої сторони. Вони стоять на схрещених дубових гілках із жолудями.

Державний гімн: Державним гімном є пісня «Мила Батьківщино».

Горда Стара планина,
до ней Дунава синей,
слънце Тракия огрява,
над Пирина пламеней.

Приспів:

Мила Родино,
ти си земен рай,
твойта хубост, твойта прелест,
ах, те нямат край.

 

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/9a/Flag_of_Bulgaria.svg/1000px-Flag_of_Bulgaria.svg.png

 

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/24/Coat_of_arms_of_Bulgaria.svg/810px-Coat_of_arms_of_Bulgaria.svg.png

 

ІІ. Завдання для учнів

  1. Визначити географічне положення країни і її етнічну територію.
  2. Розповісти про державну символіку Болгарії, державний устрій та форму правління.
  3. Підготувати повідомлення про надра Болгарії.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 3

Тема. Болгари як представники південного слов’янства. Перше Бол­гар­ське царство (VІІІ ст.). Роль Бориса І (852-889) у житті країни. Проповідники-брати Кирило та Мефодій. Болгарія – колиска слов’янської писемності.

Мета: дати уявлення про історичний розвиток країни Болгарії; ознайо­ми­ти­ з роллю Бориса І (852-889) у житті країни та братів-проповідників; аналізувати роль хрис­ти­ян­ства у консолідації молодої держави; та визначити роль Болгарії як одного із ку­льтурних центрів слов’янського світу.

Обладнання: політична карта світу, історична карта Болгарії, атласи уч­нів, портрети Кирила і Мефодія.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

    Болгари походять від слов'янських племен (Союз Семи Племен, северяни, смоляни тощо), які в основному з сучасних українських земель в VI ст. заселили територію сучасної Болгарії, частково винищили, а частково змішалися з місцевим романізованим фракійським населенням, а в VII-IХ ст. асимілювали кочові племена булгар (т. з. протоболгар), перейнявши їх етнічну назву. При цьому основою сучасних болгар є змішане слов'яно-фракійське населення, тоді як протобулгарський елемент (змішаний із слов'янським та фракійським) відчувається в основному в Добруджі, куди більшість протобулгар виселилися для оборони північно-східного кордону від тюрків.

Болгари поділяються на кілька етнічних груп: рупців, полянців, балканців, шопів, македонців. Болгарська мова — одна з південнослов'янських мов. Поширена в Болгарії, певна кількість носіїв також живуть в Україні (Одеська область),Молдові, Румунії, Македонії. Ця мова є офіційною мовою Болгарії.

      Перше Болгарське царство — булгарська держава на півночі Балканського півострова, що існувало у період між 681 та 1018 роками. Засноване трьома етнічними групами: протоболгарами  тюрськими племенами, під проводом хана Аспаруха, що прийшли на Балкани у VII ст. з Центральної Азії ; слов'янами  севери, смоляни, драговіти, ринхіти, з кінця V ст. н .е. вони заселяли Родопи, Македонію,північ Болгарії; фракійцями  одриси, бессі, астіси,мези, гети, трибали —автохтонними мешканцями Фракії. Найбільшого розквіту досягло за царя Симеона I. Столицею держави було місто Плиска, з 893 року - Преслав. До складу держави входила і територія сучасної України, зокрема Закарпатська область та південь сучасної Одещини _історичний Буджак.

Основу болгарського війська складали кінні общинники. Кіннота у болгарському війську була найбільш численним контингентом. Важкий обладунок могли собі дозволити лише найбагатші дружинники. Піхота, яку формували слов’янські піддані царя, не мала захисного озброєння. Озброєння болгар являло собою синтез північноєвропейських, візантійських та кочівницьких елементів. Основною зброєю болгарської кінноти був складний лук і стріли з залізними наконечниками, використовували списи, мечі, палаші та шаблі. На території Болгарії відомі також знахідки бойових кинджалів, сокир, чеканів.

      Періодом найважливіших подій у житті країни стали роки правління

Бориса І (852–889). Саме в цей час був створений слов'янський алфавіт. Відомо, що проповідники – брати Кирило й Мефодій переклали слов'янською мовою текст Літургії та почали здійснювати у Великій Моравії богослужіння слов'янською мовою. Кирило і Мефодій заклали основи слов'янської писемності і літератури. Оригіна­ли творів Кирила і Мефодія не збереглися. Творами Кири­ла учені вважають «Азбучну молитву», «Пролог до Євангелія» та ін. Мефодія називають автором гімну на честь Дмитра Солунського.

 Вигнані з Моравії учні Мефодія знайшли собі притулок у Болгарії.

      Болгарська церква встановила день пам'яті Кирила і Мефодія, який згодом став святом національної освіти й культури. В Болгарії запроваджено орден «Кирило і Мефодій» та Міжнародну премію імені братів Кирила і Мефодія — за визначні праці зі староболгаристики і славістики.

Ім'я Кирила і Мефодія носила перша українська політична організація в Києві  Кирило-Мефодіївське братство. Кирилу та Мефодію встановлений пам'ятник на головній площі у місті Мукачеве Закарпатської області.

На честь братів названо астероїд 2609 Кирило-Мефодій. Обидва брати були канонізовані Східною(православною) Церквою та названі «рівноапостольними», а також примислені до святих Західною(католицькою)

Церквою. В 1980 році Папа Іван-Павло II оголосив святих Кирила та Мефодія «покровителями» Європи. День святих Кирила та Мефодія відзначається католиками 14 лютого, православними та католиками східного обряду 24 травня. У Чехії та Словаччині день Святих Кирила (Циріла) та Мефодія (Методеє), які своїм приходом до Моравії заклали основи майбутньої чеської держави, відзначається 5 липня і є державним святом та вихідним днем.

Тут і був створений новий слов'янський алфавіт, що згодом дістав назву «кирилиці» – на честь молодшого брата Кирила. Із того часу Болгарія стала колискою слов'янської писемності, а слов'янська мова поряд із латинською та грецькою стала третьою найважливішою мовою у Європі.

Тут і був створений новий слов'янський алфавіт, що згодом дістав назву «кирилиці» – на честь молодшого брата Кирила. Із того часу Болгарія стала колискою слов'янської писемності, а слов'янська мова поряд із латинською та грецькою стала третьою найважливішою мовою у Європі.

 

ІІ. Завдання для учнів

  1. Робота з картою.
  2. Підготувати віртуальну «подорож» історичною Болгарією VII-ІХ ст.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 4

Тема. Утворення Другого Болгарського царства(1187-1396). Болгарські дворяни (боліари) брати Петро ІV і Асень І – засновники Другого Болгарського царства(1187-1396).

Мета: ознайомити з історією утворення Другого Болгарського царства, дати уявлення про болгарських дворян (болівар) Петра І і Арсена І та царя Івана Шишмана, вчити визначати головне і аналізувати історичні події.

Обладнання: історична карта світу, карта Болгарії, портрет Асеня І.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

    Період в історії Болгарії від здобуття незалежності до завоювання її

османами дістав назву Другого Болгарського царства (1187— 1396 рр.).

В історії цього царства вирізняють два етапи:

1) піднесення Болгарії, в результаті якого вона перетворилася на

гегемона Балкан (1187-1241);

2) поступовий занепад, коли ослаблення центральної влади й феодальна

роздробленість призвели до виникнення на її території кількох незалежних

держав (1241—1396).

  Повстання братів Петра, Івана Асеня і Калояна відновило болгарську державність приблизно з 1185 року. Брати Іван Асень I і Петро IV стали співправителями. Військові дії в основному вели під керівництвом Івана

Асеня I, який показав себе блискучим полководцем і просував свої війська там, де були відсутні візантійські, тим самим легко захоплюючи області та міста. Знову ставши незалежною, держава швидко набирала міць. Брати Іван та Петро пропонували навіть військову допомогу військам III Хрестового походу для безпечного проходження через візантійські території.

    Перші роки після відновлення болгарської державності війни з імперією не

припинялися. Замість Петра, котрого фактично усунули від влади, боротьбу

проти Візантії очолив його співправитель Асень (1187—1196). Він

намагався укласти союз з німецьким імператором Фрідріхом І Барбароссою.

 Однак німці не збиралися зв'язувати собі руки союзницькими зобов'язаннями

навіть з ворогами ненависної їм Візантії. Придворні інтриги й змови

однаково негативно відбивалися в цей період на візантійцях і болгарах:

скинення з візантійського престолу Ісаака II і вбивство Асеня сталися

майже одночасно. Короткий час Болгарією правив Петро (1196-1197), а

після його вбивства феодалами троном заволодів молодший брат Петра

Калоян (Іваниця) (1197-1207).

 

ІІ. Завдання для учнів

  1. Проаналізувати історичні події XII-XIII ст., використовуючи істо­ричну карту світу.
  2. Дати характеристику Другому Болгарському царству та його правителям.

 

ЗАНЯТТЯ № 5

Тема. Турецьке ярмо – найпохмуріший період у болгарській іс­то­рії. Цар Іван Шишман. Кінець історії  Другого Болгарського царства.

Мета: вчити оцінювати Болгарію як жертву під час турецького ярма, дати уявлення про царя Івана Шишмана , охарактеризувати кінець історії Другого Болгарського царства

Обладнання: історична карта світу, малюнки-ілюстрації до теми.

Хід заняття

І. Матеріали до уроку

       Іван Шишман  болгарський цар у 13711395 роках; разом із братом Іваном Срациміром був одним з двох останніх болгарських царів. Син царя Івана Александра. Ще за життя батька (бл. 1356) був коронований як співправитель, що призвело до погіршення стосунків з його братом Іваном Срациміром, який, бувши правителем Відінської області, почав відокремлюватись від Тирновського царства й перетворився на незалежного правителя. Після смерті батька правив Тирновським царством: одним із двох царств, на які розділилась Болгарія. Тирновське царство складалось зі столиці Тирново та східної Болгарії, з частиною Фракії, що лишилась за нею. Його брат, цар Іван Срацимір, володів  Відінським царством (столиця місто  Відіні західна Болгарія). На самому початку його правління, у 13711372 роках, на Болгарію нападали турки, але Іван Шишман зумів врятуватись через поступки частиною своїх володінь. Після цього вів майже самостійну війну з турками: з 1371 до 1378 — в районі  Фракії та Софії, з 1381 до 1386 — знову в області Софії, у 13881389 — у східній частині своїх володінь, з 1391 до 1393 — також у східній частині володінь, але вже разом зі своїм васалом і родичем влаським князем Мірчо Старим. У13931394 роках турки взяли столицю царства, Тирново, а потім, 1395 й останню столицю, місто Нікопол, скинувши Івана Шишмана. Однак наприкінці XIV ст. країна все-таки була завойована османами. У 1393 р. турецькі війська ввійшли в тодішню столицю Болгарії Тирново, а цар Іван Шишман, що перебував на престолі, був страчений. Так закінчилася 210-літня історія Другого Болгарського царства.

В історії Османської імперії і Болгарії XVII - ХVІІІ ст. відбулися зміни, які вплинули на активізацію історичної творчості. Складні умови формування й розвитку болгарської культури призвели до того, що часто талановиті її представники були змушені виступати у сфері дії інонаціональної та більш високої культури. На розвиток суспільної самосвідомості болгар суттєво впливали католицькі кола. Трагедія болгарського народу полягала не тільки в тому, що він утратив у кінці XIV ст. державну самостійність. Вона загострювалася і втратою духовної свободи: болгарська церква й відповідно всі її інститути були підпорядковані грецькій патріархії. Вищі кола грецького духовенства проводили асиміляторську політику болгарському народу. Парадокс болгарської історії полягав у тому, що споріднена Болгарії православна конфесія виявилася їй ворожою. Грунт для католицької пропаганди був по суті готовий. Доля розпорядилася так, що духовна діяльність у Болгарії була розгорнута й представниками католицького віросповідання. Ця діяльність у ХVІІ - першій половині ХVIII ст. несла позитивний заряд.

   Імператор Василій ІІ із задоволенням сказав: «Цього народу більше немає. І ніколи його відтепер не буде».

Він помилявся — болгарський народ відродився, попри жорстокі, нелюдські утиски. Відродився, хоча візантійське ярмо тяжіло над країною дуже й дуже довго — 168 років (1018 — 1186). Відродився, як він не раз робив у своїй історії й пізніше. Наче птах Фенікс із попелу. Саме тому знання історії Болгарії (бодай основних її віх) є насправді необхідним, який народ (і завдяки яким саме своїм рисам) є непереборним перед лицем стократ потужніших ворогів? Як це, власне, відбувається; може, це — просто диво, якийсь чудесний збіг обставин? Конкретно в історії болгарського народу: що дало йому сили витримати 168 років владарювання візантійців, а потім — 482 роки (!) панування Османської імперії, відродити національну пам’ять, відродити душу народу і — як результат — відродити свою державність.

Все це не може не становити інтересу і для українців. Тим більше, що трагічний досвід боротьби болгар за свободу й державу (впродовж 10 століть!) близький й зарозумілий нам. Тим більше, що йдеться про направду братній (без лапок) нам слов’янський народ, котрий ніколи не хворів на комплекс «старшого брата» і ніколи нікому не прагнув нав’язувати свою волю, проте вже під час Російсько-турецької війни 1877—1878 рр. мав такий високий ступінь національної самосвідомості, що Федір Достоєвський, який (у цьому його трагедія) постійно озвучував тоді в своїй публіцистиці думку Олександра ІІ, дозволив собі написати про «невдячність болгар щодо росіян-»визволителів» (мовляв, ми проливаємо кров, аби їх звільнити від турків, а вони прагнуть своєї незалежної держави, причому орієнтованої не на Росію, а на Німеччину і Австро-Угорщину! Про те, що справжньою метою війни з боку царя Олександра було аж ніяк не визволення пригноблених слов’ян, а захоплення Константинополя й приєднання його до імперії, Федір Михайлович «делікатно» промовчав, хоча в інших статтях «Дневника писателя» писав про це не раз).

 Як болгари витримали ці 482 роки? Відповідь — у творі великого болгарського просвітника, сучасника нашого Григорія Сковороди, ченця Паїсія Хілендарського (1722—1773), що називається «Слов’яно-болгарська історія про народи й царі болгарські». Там є, зокрема, такі слова: «О нерозумний та юродивий! Чого соромишся ти наректися болгарином, чого не читаєш книги мовою рідною й не розмовляєш нею? Чи не було у болгар свого царства і власної держави? Скільки років царювали вони, і славетними були, і відомі по всій землі, й давали їм царі та королі доньок своїх у дружини, щоби мати мир і любов із царями болгарськими... І з усіх слов’янських народів найславетнішими були болгари, вони перші назвали своїх государів царями, у них перших був патріарх, вони перші хрестилися... То навіщо ти, нерозумний, соромишся роду свого й тягнешся до чужої мови? Згадай, хто ти є і ким ти був; хіба зречеться хтось з інших народів своєї мови, своєї віри й роду свого, як ти? Немає тобі ніякої користі від приниження роду свого! Ти — болгарин, і не обманюй себе самого, знай рід свій й мову та навчайся мовою своєю... Бо бачив я багатьох болгар, які роблять так: шанують чужу мову, чужі звичаї, а свої паплюжать. Тому і написав я це не для тих, хто ображає батьків своїх, хто не любить рід свій та мову свою, а для тих із вас, хто прагне знати й чути про рід свій і мову, написав, щоб і ви знали».

Іноземців, які відвідують Болгарію, зокрема Софію, завжди вражає величезна кількість скульптурних пам’яток, назв вулиць і площ, пов’язаних із подіями далекого минулого, присвячених духовним й світським керманичам: пам’ятники Паїсію Хілендарському, патріарху Єфімію (видатний просвітник ХІV ст.), вулиці царів Бориса, Симеона, Івана Асена, Калояна, Народна бібліотека імені Кирила і Мефодія, Софійський університет імені Климента Охридського... Так, історія Болгарії дивовижно багата, драматична, цікава, має універсальну, загальнолюдську цінність; кожен народ знайде в ній щось близьке для себе (ще один цікавий аспект для українців — це життя і викладацька діяльність Михайла Драгоманова в Софії). Все це — запрошення для кожного: знайомтеся з історією Болгарії, і тоді ви неодмінно краще зрозумієте душу цієї прекрасної країни.

 

ІІ. Завдання для учнів

  1. Підготувати повідомлення про царя Івана Шишмана і його діяльність
  2. Охарактеризувати Друге болгарське царство.(презентація)

 

 

ЗАНЯТТЯ №6

        Тема. Болгарія в період анти­фео­да­ль­ного селян­сь­ко­го руху Х-ХІІІ століття.

Богоміли та їх ідеологія. Друга половина ХVІІІ ст. – пе­ріод національного відрод-

же­ння Болгарії. 

        Мета: вчити характеризувати політичні та економічні події Х - ХІІІ століття, визначати позитивні та негативні риси періоду національного відродження Болгарії.

 Обладнання: політична та історична карта світу, економічна карта Болгарії, атласи учнів.

 

Хід уроку

 

І. Матеріали до уроку

Історія становлення феодальних відносин на території Болгарії має декілька етапів і охоплює період від другої половини VII до ХIV ст. Це час складних процесів формування болгарської народності із різнорідних етнічних елементів, утвердження болгарської державності, формування правової культури.

Зміцнення держави, яке розпочалось ще в кінці VIII ст., стало особливо відчутним за хана Крума (802-814). Визначним моментом внутрішньої політики Крума , що свідчить про активну розбудову феодальної держави, є створення нового законодавства. За законами Крума, людина, яка не змогла довести та обґрунтувати своє звинувачення підлягала смертній карі за брехню та наклеп. Це сприяло укріпленню власності феодалів, які привласнювали собі угіддя общини, а намагання селян продовжувати користуватись цими угіддями розцінювали як крадіжку. Язичництво, яке освячувало патріархальні відносини, в умовах феодалізації вже не могло бути надійною опорою влади, тому за правління Бориса І (852-889) 865 р. у Болгарії було запроваджено християнство. Цей майстерний політичний хід зрівняв Болгарію з іншими європейськими державами. Християнізація стала важливим об’єднавчим фактором, сприяла поширенню духовної культури й ліквідації етнічних відмінностей слов’ян і болгар.

Опорою влади болгарських царів було військо. Військова справа була значно вдосконалена протягом ІХ ст. На відміну від війська попередніх століть, болгарське військо ІХ-Х ст. було вже не народним ополченням. Воно складалося із озброєних дружин феодалів. 

Охорона феодальної власності за допомогою військових дружин і феодального права були першочерговими завданнями влади. Другим, не меш важливим завданням був захист земельних володінь феодалів і збільшення площ цих земель за рахунок сусідів.

Утвердження в Болгарії феодальних відносин вело до масового закабалення сільської людності.  

Народне обурення вилилося в антифеодальний рух, що виник у Болгарії в першій половині Х ст. Цей рух, так само як інші рухи середньовічної Європи, проходив під релігійними прапорами. На честь першого проповідника нового вчення – священника Богомила – він дістав назву богомильства. Основою ідеології богомилів був дуалізм: увесь світ є боротьбою двох начал – Бога, що уособлює сили добра, та його сина Сатиниїла (Сатани), що уособлює сили зла. Людина, стверджували богомили, духовно належить Богові, а тілом – Сатані. Сатанинським творінням богомили оголошували також царську владу, феодальне гноблення. Вони рішуче виступали проти офіційної церкви, яку вони також вважали творінням Сатани, а відтак заперчували всі її таїнства та обряди, шанування ікон, молей і хреста. Відвідування храмів теж важалося необов’язко

вим, адже Богові, за їхніми уявленнями, можна молитися всюди. Богомили категорично висловлювалися проти пролиття крові – це положення відбивало невдоволення широких мас частими війнами в першій половині Х ст.

Богомильський рух набув великого розмаху. Він охопив здебільшого селян, але чимало прихильників знайшов і серед городян. Прихильники богомолів удавалися навіть до збройних форм боротьби. Така їхня діяльність підривала могутність феодалів, церкви й царської влади.

У др. половині ХІІІ ст. в зв’язку з зростанням болярського землеволодіння і ширшим запровадженням відробіткової ренти почали вибухати селянські повстання.

 

ІІ. Завдання для учнів

  1. Чому вибухнув антифеодальний селянський рух у Болгарії  

Х-ХІІІ століття?

  1.  Хто такі богомили та яка їх ідеологія?
  2. Дати характеристику періоду національного відродження Болгарії.

 

 

 

 

ЗАНЯТТЯ № 7

 Тема. Болгарія – автономне князівство.1885р. возз’єднання Пів­ніч­ної і Південної Болгарії. Санстефанський мирний договір (3 березня 1878р.)

Мета: ознайомити учнів з Санстефанським мирним договором та історичними подіями  1885 року.

Обладнання: історична карта Польщі, політична карта світу, атласи уч­нів.

 

Хід заняття

І.Матеріали для вчителя

Болгарія – автономне князівство в історіографії відомо  від отримання автономії в межах Османської імперії в 1878 році до проголошення незалежності в 1908 році. Являло собою конституційну монархію (Тирновська конституція 1879 з необхідними поправками). Глава держави — князь. Царююча династія — у 1878-1885 Баттенберги, потім Саксен-Кобург-Готська династія. Передбачалося колективне регентство у разі недієздатності князя (царя).

Сан-Стефанський мирний договір — попередній мирний договір, який завершив Російсько-турецьку війну 1877—1878 рр. Підписаний 19 лютого (3 березня) 1878 р. у Сан-Стефано (нині Ешількей, поблизу Стамбула) з російської сторони графом М. П. Ігнатьєвим і О. І. Нелідовим, з османської — Сафветом-пашою на основі укладеного 19 (31 січня) Адріанополі перемир'я. За Сан-Стефанським мирним договором Князівство Чорногорія, Князівство Сербія і Румунія отримували повну незалежність, їхні території значно розширювалися. Румунія отримувала Північну Добруджу . Боснії та Герцеговині надавалася автономія в межах Османської імперії.

Болгарія від Дунаю до Егейського моря і від Чорного моря   до  Охридського  озера перетворювалася у васальну по відношенню до Османської імперіїдержаву, але оголошувалася автономним князівством з правом обрання князя. Османські війська виводилися з Болгарії, росіяни залишалися в ній на 2 роки.

До Російській імперії відходили Батумі, Ардаган, Карс, Баязет і Південна Бесарабія, відірвана від неї, крім островів у дельті Дунаю, за Паризьким мирним договором 1856 р.

Османська імперія зобов'язувалася виплатити Російській імперії 310 млн руб. контрибуції ,створити в Епірі, Фессалії та Албанії управління за типом введеного в 1868 на Криті , здійснити реформи в османській Вірменії 

Договір викликав протидію західних держав, особливо Велика Британії і Австро-Угорської імперії, і на Берлінському конгресі 1878 р. був замінений багатостороннім договором, значно менш вигідним для Російської імперії та Болгарії.

Найважливіший результат Російсько-турецької війни, виражений у Сан-Стефанському мирному договорі, — звільнення Болгарії від османського панування, створення болгарської національної державності — був збережений, хоч і зі значним зменшенням території болгарського князівства.

У вересні 1885 р. розпочалося повстання у Пловдиві, керівники якого оголосили про об'єднання Північної та Південної Болгарії в одну державу. Спровокована Австро-Угорщиною несподівано втрутилася Сербія. Під приводом порушення балканського статус-кво сербські війська 2 листопада 1885 р. вторглися до Болгарії. І тут болгарська армія, добре вишколена російськими інструкторами, не лише дала відсіч агресорові, але й успішно перейшла на сербську територію. 9 грудня було укладене перемир'я, а 24 березня 1886 р. під тиском Росії та Великобританії Істамбул був вимушений погодитися на возз'єднання Болгарії (і відповідно на відмову від Східної Румелії).

 Північна Болгарія (обмежена Дунаєм на півночі та горами Стара-Планина на півдні) отримувала незалежність, Південна Болгарія під назвою Східна Румелія ставала автономною провінцією в складі Туреччини. Боснія й Герцеговина переходили під австрійську окупацію на невизначений термін - тобто, фактично увійшли до складу держави Габсбургів. Румунія, Сербія, Чорногорія проголошувалися незалежними, хоча їх кордони суттєво урізувалися порівнянно з умовами Сан-Стефанського договору 3 березня1878 р.

 

 

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  1. Розповісти про «Болгарію як автономне князівство».
  2. Презентувати воз’єднання Північної та Південної Болгарії.
  3. Сан-Стефанський мирний договір – що в себе включає?

 

 

ЗАНЯТТЯ № 8

Тема. Третє, й останнє, Болгарське царство. Друга світова війна і роль Болгарії в ній. Проголошення Болгарії Народною республікою.

Мета: ознайомити учнів з третім і останнім Болгарським царством; пояснити роль Болгарії в Другій Світовій війні.

Обладнання: історична карта Болгарії, політична карта світу, ілюстрації до теми.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Біля витоків Третьої Болгарської держави стояла російська окупаційна адміністрація, що управляла Болгарією після російсько-турецької війни 1877-1878, яка звільнила країну. Остаточно кордони нової держави були визначені Берлінським конгресом, що сильно урізав звільнену Болгарію на користь Османської імперії. У 1879 році була прийнята Великим народним зібранням Тирновська конституція. Після зміщення князя Александра Баттенберга в 1885 році і міжцарів'я на престол вступив пронімецький правитель Фердинанд I. У цьому ж році Болгарія фактично анексувала Східну Румелію.

Під час чергового послаблення Османської імперії, що втратила на користь Австро-Угорщини Боснію і Герцеговину, болгарський князь  Фердинанд I Кобургський проголосив 22 вересня 1908 року себе царем. Прийняття титулу царя означало повну юридичну незалежність від Османської імперії, повний суверенітет над Східною Румелією і претензії на гегемонію на Балканах. При Фердинанді були внесені поправки до конституції, що розширили повноваження царя і обмежили прийняті в 1879 році демократичні норми.

          Болгарія офіційно вступила у Другу світову війну на боці країн Осі 

13 грудня 1941 р., оголосивши війну США і Великобританії, проте була єдиною союзницею Німеччини, яка не воювала проти СРСР.

У вересні 1944 року театр військових дій перемістився до Болгарії, в країні стався державний переворот. Ряд діячів пронімецького режиму, включаючи князя Кирила, прем'єр-міністра Богдана Філова були заарештовані і розстріляні, а до влади прийшов уряд Вітчизняного фронту на чолі з Кімоном Георгієвим. Уряд Георгієва оголосив війну Німеччині, а болгарська армія взяла участь у боях з німецькими військами. Після війни була проголошена Народна Республіка Болгарія.

У 1940 році німці почали переобладнання портів Варна і Бургас для розміщення бойових кораблів. Взимку 1940—1941 рр. в Болгарію направили спеціальну групу радників люфтваффе (у розпорядженні якої були навчальні літаки, літаки зв'язку і 10 винищувачів «Messerschmitt Bf 109»), чиїм головним завданням було організувати підготовку болгарських аеродромів до прийому німецьких літаків. Одночасно в Болгарії почалося будівництво мережі нових аеродромів, загальне число яких повинно було досягти п'ятдесяти.

13 грудня 1940 Гітлер підписав директиву № 20 про розробку плану вторгнення в Грецію, що отримав кодове найменування операція «Маріта» (die Weizung Nr.20a «Marita»). План передбачав, що 12-а польова армія повинна за підтримки 8-го авіакорпусу почати наступ на Грецію з території Болгарії.

До початку січня 1941 позиція Болгарії залишалася невизначеною, однак частини вермахту, що почали концентруватися на румуно-болгарському кордоні, стали вельми серйозним аргументом для царя Бориса III.

1 січня 1941 прем'єр-міністр Болгарії Богдан Філов таємно прибув до Австрії нібито для лікування, 3 січня він зустрівся інкогніто з Йоахімом фон Ріббентропом в залізничному вагоні на вокзалі в Зальцбурзі, після чого 4 січня обидва зустрілися з Гітлером у Бергхофі. На переговорах 3-4 січня 1941 сторони обговорили попередні умови приєднання Болгарії до Троїстого пакту. Ріббентроп і Гітлер домоглися згоди болгарського прем'єр-міністра, а той, у свою чергу, домігся згоди болгарського царя на підтримку Троїстого пакту, хоча Борис III коливався до останнього і, за визнанням самого Б. Філова, говорив, що «волів абдикірувати і кинутися в обійми Росії, хоча це означало більшовизувати Болгарію».

У січні 1941 року в Софії була відкрита спеціальна німецька транспортна служба, а 24 об'єкти транспортної інфраструктури на території Болгарії взяли під охорону німецькі охоронні команди (в уніформі військовослужбовців болгарської армії). 2 лютого 1941 Болгарія і Німеччина підписали протокол про розміщення німецьких військ на території Болгарії. У лютому 1941 року відбулися переговори представників болгарського генерального штабу та німецького військового командування, на яких Болгарія відмовилася узяти активну участь у бойових діях проти Греції та Югославії, але погодилася використовувати свої прикордонні війська, щоб зайняти їх прикордонні території, а також зобов'язалася висунути шість дивізій до кордону з Туреччиною.

1 березня 1941 у Відні були підписані документи про приєднання Болгарії до пакту «Рим — Берлін — Токіо».

2 березня 1941 німецька 12-а армія вступила на територію Болгарії з території Румунії, на території країни були розміщені підрозділи 8-го авіакорпусу люфтваффе. У відповідь 5 березня 1941 року Великобританія розірвала дипломатичні відносини з Болгарією.

25 березня 1941 року прем'єр-міністр Югославії Д. Цвєткович підписав Віденський протокол про приєднання країни до пакту «Рим — Берлін — Токіо», проте це рішення викликало масові протести і обурення населення Югославії. 27 березня 1941 року в результаті військового перевороту уряд князя-регента Павла було скинуто, а новий уряд генерала Д. Сімовича оголосив про розрив союзу з Третім рейхом. Ці події викликали занепокоєння царя Бориса, який звернув увагу німецького військового командування на можливу загрозу правому флангу німецької 12-ї польової армії з боку югославської армії.

4 квітня 1941 уряд Болгарії почав мобілізацію шести дивізій, але повідомив німцям, що болгарські війська не братимуть участі у війні проти Югославії.

Вранці 6 квітня 1941 почалося німецьке вторгнення в Югославію і Грецію. Болгарія була союзником Третього рейху і надала свою територію для розміщення німецьких військ і авіації, проте болгарські збройні сили не брали участі в бойових діях. В цей же час югославські і англійські літаки зробили кілька нальотів на болгарські прикордонні міста, викликавши паніку серед місцевого населення.

19-20 квітня 1941 року, відповідно до угоди між Німеччиною, Італією і урядом Болгарії, частини болгарської армії без оголошення війни перетнули кордони з Югославією і Грецією і окупували території в Македонії та Північній Греції.

   24 листопада 1940 уряд СРСР запропонував Болгарії укласти пакт про взаємодопомогу. БРП (к) надала всебічну допомогу радянським дипломатам, розгорнувши всенародну Соболевську акцію, за яку багато болгарських комуністів були  репресовані за законом про захист держави.

 

ІІ. Завдання і запитання для учнів

  1. Робота з картою. Визначення географічного положення Болгарії.
  2. Підготувати презентацію на тему: «Болгарія та її роль у Другій Світовій війні».

 

ЗАНЯТТЯ № 9

Тема. Тодор Живков і його керівництво країною (1954-1989рр.).

Болгарія – одна з найбільш процвітаючих країн Схід­ної Єв­ро­пи.

Мета: ознайомити з представниками політичного керівництва країни, з Болгарією як однією з найбільш процвітаючих країн Східної Європи, розвивати вміння користуватися картою.

Обладнання: історична карта Болгарії, політична карта Болгарії, політична карта світу.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

То́дор Жи́вков — болгарський державний діяч, перший секретар, потім генеральний секретар ЦК Болгарської компартії, Герой Народної Республіки Болгарія.

Тодор Живков керував Болгарією протягом наступних 33 років,, але проводив більш помірковану політику. Відносини були відновлені з Югославією і Грецією. Обмежена ступінь свободи вираження думок була відновлена ​, гоніння на церкву було припинено.

    Повстання у Польщі і Угорщині в 1956 р. не поширилися на Болгарію, партія обмежила інтелектуальну та літературну свободу, за для запобіганню такому спалаху. Країна стала найпопулярнішим туристичним напрямом для країн Східного Блоку. Болгарія також стала великою виробничою базою сигарет і шоколаду, які було важко придбати в інших соціалістичних країнах.

   Югов пішов на пенсію у 1962 році, Живков став й прем'єр-міністром, й партійним секретарем.

У 1971 році з прийняттям нової Конституції, Живков став Головою Державної ради і зробив Станко Тодорова прем'єр-міністром.

      Живков залишився на посаді при зміні радянського керівництва від Хрущова до Брежнєва в 1964 році, а в 1968 р. знову продемонстрував свою лояльність по відношенню до Радянського Союзу, беручи участь у вторгненні в Чехословаччину.

        Під правлінням Тодора Живкова з 1954 по 1989 рік Болгарія стала однією з найбільш процвітаючих країн Східної Європи. Фермерам було дозволено займатися сільським господарством на невеликих приватних землях у той час, як приріст у промисловості привів до розквіту економіки.

    Занепад комунізму в 1989 році залишив промисловість беззахисною, і шлях до демократії ускладнився. Перейменована комуністична партія (Болгарська Соціалістична Партія) стала контролювати напрями нової демократичної Болгарії, скоротивши при цьому вплив президента на світовій арені.

Політика Живкова проходила у фарватері політики  Хрущова та Брежнєва. 

1955 року Болгарія стала учасником  Організації Варшавського договору,  1956болгарські війська були введені до Угорщини, а 1968 року — до Чехословаччини.

Під керівництвом Живкова в країні було організовано систему політичних репресій, зокрема, спеціальні концтабори для політичних ув'язнених. Тільки у таборах під Ловечем та Скравеною, що відрізнялися особливою жорстокістю режиму, загинуло 147 політв'язнів.

Він був проти горбачовської перебудови в СРСР й активізував відносини з іншими соціалістичними країнами. Під тиском громадськості 10 листопада  1989 року Живков  пішов з посту генсека, виступивши на пленумі ЦК БКП із заявою про  відставку за станом здоров'я і через свій вік. Болгарська комуністична партія була перейменована на Болгарську соціалістичну партію, що за рік виграла  парламентські вибори.

Після падіння комуністичного режиму в липні 1990 року Живков був узятий під домашній арешт за звинуваченням у співпраці з таємною поліцією під час Другої світової війни. Судове розслідування не було доведене до кінця. Живков помер влітку 1998 року.

     Болгарія — індустріально-аграрна країна. Основні галузі економіки: машинобудівна та металообробна, харчова, хімічна, текстильна, конструкційних матеріалів. Основний транспорт — залізничний, автомобільний, морський, повітряний. Головні морські порти: Варна, Бургас. У Болгарії 10 аеропортів, з них три міжнародних — в Софії, Варні й Бургасі.

    За даними The Heritage Foundation 2001: ВВП — 11,3 млрд доларів США. Темп зростання ВВП — 3,5 %. ВВП на душу населення — 1 372 долари США. Прямі закордонні інвестиції — 14 млн доларів.Імпорт (головним чином станки, обладнання для ГЕС і АЕС, автомобілі, вугілля, нафта і електроенергія) — 5,8 млрд доларів (головним чином Росія — 20,1 %;Німеччина — 14,0 %; Італія — 7,7 %; Греція — 5,8 %; США — 4,0 %). Експорт (електромотори, електрокари, судна, синтетичні волокна, трояндова олія і лікарські трави) — 5,6 млрд доларів (головним чином Італія — 12,8 %; Німеччина — 10,5 %; Греція — 8,8 %; Туреччина — 7,9 %; Росія — 5,5 %).

    Болгарія — невелика країна, але з винятково багатою природою. Тепле, чисте і спокійне море, гори, безліч мінеральних джерел з цілющими водами, пам'ятники культури і архітектури, живий, колоритний фольклор — все це привертає сюди туристів. Сотні готелів, ресторанів і розважальних закладів створюють умови для повноцінного відпочинку.

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  1. Робота з картою. Показати та охарактеризувати Болгарію як найбільш процвітаючу країну серед країн Східної Європи.
  2. Підготувати презентацію на тему: «Тодор Живков та його керівництво країною».

 

ЗАНЯТТЯ № 10

Тема. 1989 рік – перебудова в СРСР. Хвиля перебудови в Болгарії.

Кінець 35-літньому правлінню Тодора  Живкова.

Мета: ознайомити учнів з періодом перебудови в СРСР та хвилею перебудови в Болгарії; вчити учнів характеризувати певні події, зокрема 35-літнє правління Тодора  Живкова та робити висновки.

 

Обладнання: політична карта світу, адміністративна карта Болгарії.

 

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

        Перебудо́ва (рос. перестройка) — загальна назва сукупності політичних і економічних реформ, що проводилися в СРСР у 1985—1991 роках.

Складові частини Перебудови: у внутрішньополітичній сфері — демократизація суспільного життя; в економіці — введення елементів ринкових відносин; у зовнішній політиці — відмова від надмірної критики так званого капіталістичного ладу, значне поліпшення відносин зі США та демократичними країнами Західної Європи, визнання загальнолюдських цінностей і глобальних проблем. До початку 1990-х років Перебудова призвела до загострення кризи в усіх сферах життя суспільства, що спричинило ліквідацію влади КПРС і розпад СРСР.

Причини перебудови в СРСР:

Михайло Сергійович Горбачов — Генеральний секретар ЦК КПРС в19851991 роках

  • Стагнація в економіці, наростання науково-технічного відставання від Заходу, провали в соціальній сфері.
  • Політична криза, яка виразилася у розкладанні керівництва, в його нездатності забезпечити економічний прогрес, у зрощенні партійно-державної номенклатури з ділками тіньової економіки та злочинністю, що призвело до формування в середині 1980-х рр. стійких мафіозних угруповань.
  • Апатія та негативні явища в духовній сфері суспільства.
  • Прихід до керівництва країни молодих політиків (М.  С.  Горбачов, М. І. Рижков, О. М. Яковлєв, Е. А. Шеварнадзе), які не тільки прагнули зміцнити власну владу, а й виступали за оновлення держави та суспільства.

Головним засобом демократизації стала гласність- політика максимальної відкритості діяльності державних установ і свободи інформації. Гласність у період перебудови отримала такі прояви:

  • припинення переслідування інакодумців і церкви;
  • зняття цензури і дозвіл видання нових газет;
  • допуск раніше заборонених книг.

У березні  1985 р. після смерті  К.  У.  Черненка на пост Генерального секретаря ЦК КПРС був обраний Михайло Горбачов. Його обрання стало свідченням бажання частини партійного апарату суттєво змінити радянську систему.

Серйозні зміни відбуваються у відносинах Радянського союзу з соціалістичними країнами. СРСР відмовляється від втручання у справи союзників з Організації Варшавського договору (ОВД). У 19881989роках починається загальне виведення радянських військ з території цих держав. Позбавлене підтримки Радянського Союзу керівництво цих країн не змогло протистояти зростаючому невдоволенню. Масові виступи призвели до краху колишніх режимів Угорщини (1988), Польщі (1988), Чехословаччини (1989), Румунії

 (1989), Болгарії (1989). Повалення соціалістичних урядів у всіх цих країнах, крім Румунії, відбувалося мирним шляхом, що дало привід назвати ці події «оксамитовими революціями». У результаті «оксамитових революцій» у колишніх соціалістичних країнах були створені демократичні органи влади і почався перехід до ринкової економіки і приватизація підприємств.

В 1989 р. в Болгарію з СРСР докотилася хвиля перебудови. 9 листопада 1989 звалилася Берлінська стіна, а на наступний день радикально налаштоване угруповання в Болгарської компартії поклало кінець 35-річному правлінню 78-річного Тодора Живкова. Через 43 дні Т. Живков був посаджений під домашній арешт, а в лютому 1991 р. він виявився першим з комуністичних лідерів, які постали перед судом за звинуваченням у корупції і хабарництві протягом періоду правління.

         Поштовхом до змін у політичному керівництві Болгарії наприкінці 1989 р. стали революційні зміни в соціалістичних країнах Центральної Європи. Проте головним фактором, безумовно, була позиція кремлівського керівництва, яке домагалося зміни режиму в Софії. У липні 1989 р. в Бухаресті відбулася зустріч М. Горбачова з П. Младеновим (міністр закордонних справ) та Д. Джуровим (міністр оборони), на якій обговорювався механізм зміни політичного керівництва Болгарії. Відставці Т. Живкова передував період боротьби між прихильниками реформ та «старою гвардією» консерваторів у керівництві БКП.

Тільки після того як Т. Живков усвідомив, що утримувати владу у своїх руках немає ніякого сенсу, він погодився залишити політичну арену. Коли засоби масової інформації передали про підсумки пленуму, люди вийшли на вулиці, обіймалися й вітали одне одного. У наступні дні загальна радість від падіння режиму Живкова вилилася в багатотисячні мітинги та демонстрації.

 

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  1. Робота з картою.
  2. Охарактеризувати особливості періоду перебудови в СРСР та хвилю перебудови в Болгарії.

 

ЗАНЯТТЯ № 11

 

Тема. Населення й мова Болгарії. Мовний і етнічний склад на­се­ле­ння держави. Міграційні процеси та міграційна політика.

Мета: ознайомити учнів з мовним та етнічним складом населення країни; сформувати систему знань про міграційні процеси та міграційну політику; закріпити практичні вміння учнів працювати з географічними картами.

Обладнання: адміністративна карта Болгарії,політична карта світу.

 

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Болгари в Україні — одна з національних меншин, що проживають на території сучасної України, переважно у Одеській області.

 В Україні, кількість болгар оцінюється у понад 140000 (відповідно до перепису 2001 р. налічувалося  204600 болгар, в тому числі невизначене число пізніх емігрантів).

Сучасне болгарське населення поселилося у регіоні в кінці XVIII століття та на початку XIX століття, під час феодального заколоту у Османській імперії та після періоду Російсько-турецьких війн. Болгари (самоназва Българи) - південнослов'янський народ, основне населення Болгарії, говорять болгарською мовою. Болгарська діаспора та болгари як національна меншина наявні в інших державах Європи, а також у США, Канаді тощо.

 Болгари походять від слов'янських племен (Союз Семи Племен, северяни, смоляни тощо), які в основному з сучасних українських земель в VI ст. заселили територію сучасної Болгарії. Болгари поділяються на кілька етнічних груп: рупців, полянців, балканців, шопів, македонців.

Основою сучасних болгар є змішане слов'яно-фракійське населення . Болгари належать до південної групи слов'ян. Проте у формуванні болгарського етносу брали участь три етнічних гілки: фракійці, слов'яни і булгари. Болгарія досить однорідна за етнічним  складом. Переважну більшість населення становлять болгари (85,67%), включаючи невеликий відсоток "македонців", які офіційно вважаються етнічними болгарами.

Болгарська мова належить до південнослов'янської групи індоєвропейської сім'ї і є найдавнішою із слов'янських писемних мов. Сучасна болгарська мова сформувалася в період національного відродження (ХVIII-XIX ст.ст.), переважно на основі народного діалекту.

В 1945-му абетку було спрощено шляхом виключення деяких літер.

Міграці́йна полі́тика — цілеспрямована діяльність держави, пов'язана з регулюванням та контролюванням міграційних процесів, а також сукупність засобів для її реалізації та досягнення.

Завжди двоаспектна: направлена на запобігання виїзду  резидентів і створення необхідних умов та стимулів для повернення мігрантів.

Помітний вплив на розміщення населення, його чисельність в окремих регіонах світу або на певних етапах розвитку має механічний рух населення, або міграції. Міграції відігравали визначну роль на певних етапах розвитку людства (пригадаємо Велике переселення народів або Великі географічні відкриття). Расова й етнічна різноманітність населення Землі також склалася в результаті міграцій. Саме механічний рух населення виявився причиною утворення міст, міських агломерацій. Деякі сучасні держави світу (США, Канада, Австралія) засновані мігрантами. 3 % населення Землі — понад 190 млн. осіб — сьогодні проживає не в тих країнах, де вони народилися.

На перший погляд, у переміщенні людей важко знайти певні закономірності, бо досить складно знайти людину, яка прожила на одному і тому самому місці все своє життя. Відомий учений-географ М. М. Баранський стверджував: «Люди — не перелітні птахи, і їхнє переселення пояснюється не біологічними, а суспільними законами». Давайте визначимо, які закони спричинюють міграції та які наслідки має процес переселення людей. Якщо поділити причини еміграції за ступенем важливості, то на першому місці буде економічна, пов’язана з пошуком роботи, поліпшенням умов життя. Це зумовлює так звану трудову міграцію. Економічні причини обумовили і таке відносно нове міграційне явище, як «відтік інтелекту». До внутрішніх міграцій належать відтік сільського населення до міст, так звані «маятникові міграції» — поїздки до місць роботи або навчання тощо.

Міграції істотно впливають не тільки на структуру і кількість населення, але й на соціальне, господарське і духовне життя суспільства, а також на чисельність трудових ресурсів та зайнятість населення. Збільшується кількість переселень з бідних та найбідніших країн до розвинених.

 

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  1. Робота з картою.
  2. Охарактеризувати міграційні процеси Болгарії на сучасному етапі.
  3. Підготувати презентацію на тему: «Населення і мова Болгарії».

 

ЗАНЯТТЯ № 12

 

Тема. Найбільші міста Болгарії:  Софія, Бургас, Пловдів, Стара-За­го­ра, Варна, Слівен, Русе. Демографічні процеси  і демографічна  політика. Екологічні проблеми великих міст.

     Мета: дати розуміння визначення «демографічні процеси» і «демографічна політика» ; вчити порівнювати демографічні процеси в Болгарії та Україні; ана­лізувати екологічні проблеми великих міст.

Обладнання: політична карта Болгарії, ілюстрації до теми.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Місто Софія- Софі́я (болг. Со́фия) — місто-столиця і головний культурний та економічний центр країни Болгарії; ще в 1879 році місто було оголошене столицею. Місто має міжнародний аеропорт. В місті проживає понад 2 млн. мешканців, з них 1317 тис. офіційно зареєстровані як мешканці Софії. Удень, за деякими оцінками, населення складає 2 500 000 людей.

Софія (2,0 млн. жителів) – столиця  і найбільший за значенням промисловий, транспортний  і культурний центр Болгарії.

Місто виникло ще в І ст., але столицею стало тільки в 1879 р. після звільнення Болгарії від турецького ярма. Софія лежить на висоті 550-650 м н.р.м. в улоговині між Балканами і Родопами на вододілі басейнів Дунаю та Егейського моря.  Її географічне положення має стратегічне значення, бо саме тут проходить найзручніший шлях із Західної і Центральної Європи в Малу Азію. В самій Софії розмістилися підприємства машинобудування, легкої і харчової промисловості, а навколо неї в радіусі 30 км утворився вузол важкої промисловості. Він об'єднує видобуток вугілля, енергетику і чорну металургію. Загалом у Софії та її оточенні виробляється 1/3 промислової продукції країни. У столиці багато зелених насаджень а довколишні гори є районом рекреації.

Місто Бургас

Бургас – порт на узбережжі Чорного моря, торгово-розподільчий центр на Причорноморській рівнині і центр курортної зони. Традиційними для Бургаса є експорт сільськогосподарської продукції і харчова промисловість.

Місто Пловдів

Пловдів лежить на річці Мариці і є організуючим і торгово-розподільчим центром багатої сільськогосподарської рівнини Мариці. Місто відоме як центр міжнародних ярмарків, що відбуваються тут двічі на рік. Пловдів – стародавнє місто. За своїм промисловим потенціалом воно посідає друге місце після Софії. В IV ст. до н. е. він під назвою Філіппополь був столицею македонського царя Філіппа II – батька Александра Македонського.

Місто Стара-Загора

Стара Загора - місто в Болгарії, адміністративний центр Старозагорської області. Розташоване в центрі країни і є одним з найстародавніших міст Південної Європи.

Відомим культурним закладом міста є Старозагорська державна опера, заснована 1925 року.

Місто Варна

Ва́рна (болг. Варна) — місто в Болгарії, центр Варненської області, третє за чисельністю населення після Софії і Пловдіва. Варна на березі Чорного моря. Розташоване в Східній Болгарії, на березі Чорного моря. Населення — 352 770 чоловік (2010). Варна також є знаменитим портом. На клімат значно впливає близьке розташування моря.

Місто Слівен

Слівен — місто в Болгарії, адміністративний центр Слівенської області. Слівен – великий промисловий центр. Слівен (84,1 тисяч жителів) один із найстаріших болгарських міст, великий промисловий центр. Розташоване у  піднжжя слівенських гір в долині ріки Туіджа. Великий інтерес  являє карстова печера «Змейови дунки», яка знаходиться в 5 км від  міста.

Місто Русе

Русе - болг. Русе - місто на півночі Болгарії, адміністративний центр Русенської області. Розташоване в північно-західній частині Болгарії біля кордону з Румунією, на правому березі Дунаю, неподалік устя річки Русенскі Лом. Середня висота - 45.5 м над рівнем моря.

Історія Русе налічує більше ніж 23 століття. Воно було засновано ще зодовго до фракійців. За часів Римської імперії місто виконувало функцію укріплення.

Демографія — наука про закономірності відтворення населення. Вона вивчає процеси народжуваності, смертності, шлюбності, освіченості, міграції, зайнятості, віковий та статевий склад насе­лення та ін.

За даними демографічних досліджень на початку нашої ери на Землі нараховувалося близько 200 млн осіб, у 1000 р. — 275 млн, усередині XVIIст.— 500 млн, у 1850р. — 1,3 млрд, у 1900р. — 1,6млрд, у 1950р. — 2,5 млрд, у 1970р. — 3,6 млрд, у 1999р. — 6млрд. Зараз на Землі живуть близько 6,84 (жовтень 2009 р.) млрд осіб. За розрахунками ООН, найближчими роками ця цифра збіль­шуватиметься в середньому на 78 мільйонів щорічно. У 2005–2010рр. в середньому на одну жінку народжується 2,56 дитини.

Демографічна політика — це діяльність органів державного управління і соціальних інститутів, спрямована на створення сталих кількісних та якісних параметрів відтворення населення з метою подолання негативних демографічних тенденцій.

Найбільш поширений і близький за вживанням термін — політика народонаселення. Нерідко ці поняття використовують як тотожні, як синоніми, не надаючи їм різного значення. У широкому сенсі демографічна політика іноді ототожнюється з політикою народонаселення, у вузькому сенсі — розглядається як одна з її складових, разом з регулюванням умов праці працездатного населення і умов життя всього населення.

У найважливіших теоретичних монографіях 70-х — 80-х рр. також пропонувалося розмежовувати вказані поняття, розглядати одне як частина іншого. Так, в першому виданні «Системи знань про народонаселення» (1976) політика народонаселення визначалася як частина соціально-економічної політики, як діяльність, спеціально направлена на регулювання виробництва і Відтворення головної продуктивної сили суспільства, суб'єкта суспільного виробництва, тобто людини, населення. Її сфера — умови праці і життя людей.

В цілому світова громадськість шукає шляхи регулювання чисельності населення на планеті з метою недопущення загострення політичної, демографічної, соціально-економічної ситуації на планеті.

 

ІІ. Запитання та завдання для учнів

  1. Робота з картою.
  2. Зробити оцінку значущості економічних та демографічних проблем у Болгарії й Україні для майбутнього Європи та людства.

 

ЗАНЯТТЯ № 13

 

Тема. Південна і Північна Болгарія – економічні райони країни.

Мета: дати відомості про економічні райони Болгарії; характеризувати Південну і Північну Болгарію з економічної точки зору.

Обладнання: карта Болгарії (економічна, фізична), малюнки, фото з теми.

 

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Північна Болгарія

Північна Болгарія є частиною Републіки Болгарія, розташована на північ від головного хребта Стара планина, який розділяє країну на північ і південь. Рельєф є порівняно одноманітний, переважає горбиста Дунайська рівнина. Тут зосереджено 38% населення всієї Болгарії. Великі міста Варна, Русе та Плевен. В адміністративному відношенні Північна Болгарія включає  14 областей. Площа Північної Болгарії становить 48 495,12км, а населення краю на 2004 р. — 2 935 127чол. (60,5 чол/км2). Історично Північна Болгарія займає історичний регіон Мезії та Добруджи (Південна Добруджа) Північна Болгарія охоплює північні передгір'я Балкан і Нижньодунайську рівнину, дреновану правими притоками Дунаю. Північ є основною продовольчою базою Болгарії і головним виробником пшениці, кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків, а також молока і м'яса. Промислове виробництво Півночі розкидане великою мірою по численних малих та середніх містах. Воно характеризується підвищеною часткою металообробки й машинобудування. Розвинена харчова промисловість.

Південна Болгарія

На Південну Болгарію припадає 56% території, 60% населення, 60% промислового і 40% сільськогосподарського виробництва. В природному відношенні це південні схили Балкан, Софійська улоговина, Родопські гори, рівнини річки Мариці  і Причорноморська. Промисловість району сконцентрована навколо Софії, Пловдіва і Бургаса. Вони ж є і найбільшими містами Півдня. Рельєф району створює зручні умови для міжнародних зв'язків у північно-західному та південно-східному напрямках.

В структурі промислового виробництва підвищена частка галузей легкої і харчової промисловості, які мають експортну орієнтацію,в сільському господарстві – таких теплолюбних культур, як рис, перець, ефіроолійні, тютюн, бавовник, персики, виноград тощо.

Болгарія — індустріально-аграрна країна. Основні галузі економіки: машинобудівна та металообробна, харчова, хімічна, текстильна, конструкційних матеріалів. Основний транспорт — залізничний, автомобільний, морський, повітряний. Головні морські порти: Варна, Бургас. У Болгарії 10 аеропортів, з них три міжнародних — в Софії, Варні й Бургасі.

 

ІІ. Запитання та завдання для учнів

  1. Робота з картою.
  2. Дати характеристику кожному з економічних районів: Північному та Південному.
  3. Підготувати презентацію «Болгарія — індустріально-аграрна країна».

 

ЗАНЯТТЯ № 14

 

Тема. Релігія як явище культури. Релігія Болгарії.

Мета: ознайомити учнів зі світовими релігіями та релігійними проце­сами; визначити роль релігії як явища культури; значення релігії для болгар.

Обладнання: ілюстрації до уроку, політична карта світу.

 

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

          Релігія — це світогляд і світовідчуття та відповідна поведінка лю­дини, що ґрунтується на вірі в існування надприродного. Для суспіль­ства релігія є об’єднанням загальнолюдських цінностей і норм, невід’ємною частиною культури й окремої людини та етносу в цілому.

Сучасна класифікація релігій базується на їх розподілі залежно від поширення і чисельності вірян.

Християнство — релігія, що базується на вірі в Ісуса Христа. Основні положення християнства (догми) сформульовані в Біблії та постановах Вселенських соборів. Центральне місце посідає до­гма воскресіння Ісуса Христа. Усі три гілки християнства — като­лицизм, православ’я і протестантизм — об’єднують близько 2 мі­льярдів вірян у всьому світі. Православ’я більш поширене в країнах Східної Європи та Близького Сходу; католиків найбільше у Захід­ній Європі, у країнах Америки; протестанти поширені в Німеччи­ні, Швейцарії, Великій Британії, скандинавських країнах, Канаді, Австралії, США та ін.

          Іслам (від араб. покірність), або мусульманство, — релігія, що базується на вірі в єдиного всемогутнього бога Аллаха і його пророка-посланника Мухаммеда (або Магомета, звідки ще одна на­зва релігії — магометанство). У цій релігії виділяються дві основні течії — сунізм та шиїзм. Найбільше мусульман мешкає в Азії і Аф­риці, а їхня загальна кількість у світі сягає

1 мільярда та продовжує швидко збільшуватися.

Буддизм — єдина зі світових релігій, що базується не на вірі в Бога, а на вірі в Будду — просвітленого, яким за певних обставин може стати будь-хто, якщо звільнить душу від страждань, зумовле­них нездійсненними бажаннями. Буддизм поширений в Індії, Мон­голії, Китаї, Шрі-Ланці, частково в Середній Азії і Сибіру (450млн вірян).

Релігійні особливості мусульманства в поєднанні з сучасними тен­денціями розвитку геополітики, економіки, ідеології, культури при­звели до зростання в міжнародних відносинах ролі країн ісламського світу. Крім того, багато військово-політичних конфліктів усучасному світі почалися з протистояння прихильників різних віросповідань.

Запитання. Що спільного у різних релігій світу та чим вони відрізняються?

       Оскільки проблеми міжетнічних та релігійних відносин у сучасному світі в умовах політичної та економічної нестабільності набувають дедалі більшої актуальності, для кожної людини дуже важливо розуміти культуру інших народів. Релігія в багатьох країнах світу істотно впливає на суспільне життя та економічний розвиток. Релігійний склад населення земної кулі дуже різноманітний . Серед релігій найстародавнішими є традиційні, які дійшли від далеких пращурів.

Більшість громадян Болгарії православні християни. За переписом 2001 року вони складають 82,6 % населення країни,

 12,2 % громадян сповідує іслам, 43,8 тис. католиків, 42,3 тис. протестантів. 4 % населення - вірні інших релігій. Релігія в Болгарії регулюється болгарською конституцією у Статті 13:

1. Віросповідання є вільним.

2. Релігійні установи відділені від держави.

3. Традиційна релігія — східно-православна.

Православ'я

Болгарська православна церква (болг. Българска православна църква) Управляється патріархом Болгарським, Священним синодом і Церковно-народним собором. Офіційний титул предстоятеля церкви: Святіший Патріарх Болгарський, Митрополит Софійський.

Іслам

Іслам є найбільшою релігійною меншістю в Болгарії. Його сповідує турецька меншина, мусульманські болгари (помаки) й більшість циган.

Католицизм

Сьогодні основна частина католиків Болгарії мешкає в Пловдівській області, навколо Раковського, а також у деяких селах на півночі Болгарії. Серед католиків багато іноземців.

Протестантизм

Протестантизм в його різних формах розпочався у 19-му столітті через місіонерів, в основному зі Сполучених Штатів. Сьогодні це швидко зростаюча сповідь, у складі подвоїлася в період з 1991 по 2001 рік.

Релігія продовжує відігравати велику роль у житті людей. Релігійні традиції та звичаї формують геополітичний образ цілих регіонів і країн світу.

 

 

ІІ. Запитання та завдання для учнів

  1.     Які релігії відносяться до світових і чому?
  2.     Що спільного у різних релігій світу та чим вони відрізняються?
  3.     Підготувати презентацію «Релігія Болгарії»

 

ЗАНЯТТЯ № 15

Тема. Підсумкове заняття.

Мета: вчити учнів робити висновки щодо вивченого матеріалу; пока­зу­вати на карті основні об’єкти, що були вивчені за певний період; вміти аналі­зувати вивчений матеріал про Болгарію; давати оцінку сучасним процесам, що мають місце в регіоні; показати презентацію «Болгарія, якою я її бачив».

Обладнання: фізична карта півкуль, політична карта світу, фото болгарських міст, що вивчалися.

Хід заняття

І. Матеріал для вчителя

Розповідь учителя

Ви доторкнулися до основ однієї з великих наук і, напевно, вже усві­домили її важливість. Країнознавство – це наука, що поєднує знання про країну й людей. Вони взаємодіють між собою. Набуті знання допоможуть вам зрозу­міти процеси і явища, що відбуваються в країні.

Людина прагне жити в безпеці, задовольняючи свої зростаючі потреби й досягаючи нових успіхів у практичній діяльності. На жаль, прагнучи жити заможніше, людина найчастіше робить свою планету біднішою. Тому дуже важ­ливо бути уважним й небайдужим до того, що відбувається поруч із вами. Ми не повинні допустити, щоб життю й здоров’ю загрожувала небезпека в рез­ультаті нерозумного, споживчого ставлення до країни.

«Подорож Болгарією» (клас об’єднується в дві команди. Кожна команда – це наукова експедиція, що вирушає в подорож Болгарією).

  1. Зупинка «Перше знайомство».

На карті визначають географічне положення Болгарії, називають столицю, офіційну мову, етнічні групи населення, державний устрій, адміністративно-територіальний поділ.

  1.  Зупинка «Історична».

Коли ж і як сформувалася ця держава болгарія?

Переказують історію виникнення держави Болгарія та хто такі протоболгари?

  1. Зупинка «Водяна».

Робота з картою: показати на карті, що  на сході омивається Чорним морем. Та які є водні кордони: 686 км — річковий, і морський — 378 км. Єдиною судноплавною річкою є Дунай. Найбільшою в Болгарії притокою Дунаю, і другою за протяжністю в країні річкою, є Іскир. З річок басейну Егейського моря найбільш повноводними є  Маріца  та  Места. Річки маю велике значення для  гідроенергетики та систем зрошування. На річках збудовано велика кількість водосховищ. Довести, що найбільші ріки – Дунай та Іскир.

  1. Зупинка «Гори і рівнини».

Показати на карті: гірські райони Болгарії, зокрема гірські хребти Стара-Планіна, Средна-гора, Ріла з горою Мусала (найвища точка Балканського півострова, 2925 м), Пірін, Родопи, а також на півночі Болгарії — Нижньодунайську рівнину, в центрі — Казанликськ улоговину, південніше — обширну Верхньофракійську низовину.

Охарактеризувати рослинний та тваринний світ.

5.Зупинка «Населення».

Називати особливості народонаселення і демографічні процеси.

Аналізувати екологічні проблеми великих міст.

Пояснити сучасні релігійні процеси в країні.

         6.  Зупинка «Географічна».

Переставити слова так, щоб утворилися назви географічних об’єктів:

Національні парки Болгарії: Вітоша, Золоті піски, Ропотамо, Стенето та інші. Пірін, Родопи – гори.

 

 

 

ЗАНЯТТЯ № 16

Тема. Господарство Болгарії. Характеристика промисловості.

Мета. визначити характерні риси господарства Болгарії; дати відомості про територіальну організацію господарства країни; охарактеризувати проми­словість держави та її специфіку; вчити порівнювати розвиток промисловості Болгарії  з розвитком промисловості інших європейських держав.

Обладнання: таблиця «Територіальна організація господарства Болгарії», атлас, політична карта світу.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Короткий економічний огляд країни

Болгарія — індустріально-аграрна країна. Основні галузі економіки: машинобудівна та металообробна, харчова, хімічна, текстильна, конструкційних матеріалів. Основний транспорт — залізничний,автомобільний,  морський, повітряний. Головні морські порти: Варна, Бургас. У Болгарії

10 аеропортів, з них три міжнародних — в Софії, Варні й Бургасі. Запаси корисних копалин у Болгарії невеликі. Найважливіші корисні копалини  лігніти, руди заліза, свинцю, цинку і міді. Болгарія — невелика країна, але з винятково багатою природою. Тепле, чисте і спокійне море, гори, безліч мінеральних джерел з цілющими водами, пам'ятники культури і архітектури, живий, колоритний фольклор — все це привертає сюди туристів. Сотні готелів, ресторанів і розважальних закладів створюють умови для повноцінного відпочинку.

Болгарія – індустріально-аграрна країна. Найбільш розвинене машинобудування і харчова промисловість. Чорна і кольорова металургія, хімічна і нафтохімічна, деревообробна промисловість.

У сільському господарстві переважає рослинництво. Виробництво зерна і зернобобових, тютюну, овочів, фруктів, винограду, ефірно-масляних культур. Частка рослинництва дещо більша частки тваринництва. Більше 60% посівної площі займають зернові - пшениця,кукурудза і ячмінь. Врожайність пшениці і ячменю досягає 35-40, а кукурудзи – 40-45 ц/га.

Скотарство: велика рогата худоба, вівчарство, свинарство.

В Болгарії висока частка в поголів’ї дрібного рогатого скота, особливо овець. На півночі країни, де вирощують більше зерна і цукрового буряка, розводять велику рогату худобу, свиней і птахівництво. В південно-східних районах широко представлене вівчарство.

Експорт

  • Машинобудування
  • Електротехнічна продукція
  • Хімічна
  • Пластмаси
  • Овочі
  • Фрукти
  • Вино
  • Тютюнові вироби
  • Іноземний туризм

Болгарія є індустріальною країною з розвиненим сільським господарством. Економіка країни заснована на видобутку металів, корисних копалин і переробці сировини. Одними з основних галузей економіки також є туризм і сфера послуг.

 

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  1. Робота з картою:
  • Назвати і показати основні економічні райони, промислові райони, промислові центри  Болгарії.
  1. Запитання:
  • Визначте характерні риси господарства Болгарії.
  • Охарактеризуйте промисловість країни.
  • Порівняйте розвиток промисловості Болгарії з розвитком промисловості України, Польщі.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 17

Тема. Сільське господарство Болгарії.

Мета: ознайомити учнів зі спеціалізацією сільського господарства, вчити характеризувати їх, показувати найважливіші сільськогосподарські культури країни та їх значення, визначати частку тваринництва у сільському господар­стві.

Обладнання: політична карта світу, атлас світу, карта Болгарії, малюнки на тему уроку.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Сільське господарство відіграє неабияку роль в економіці країни. Сільське господарство цілком забезпечує потреби населення країни в продовольстві, а харчосмакову і значною мірою шкіряно-взуттєву і текстильну промисловість — сировиною. Виробництво фруктів, овочів, винограду, соняшника в розрахунку на одного  жителя в Болгарії вище, ніж у більшості інших європейських країн. Продуктивність та інтенсивність сільського господарства в регіоні загалом низькі. Найінтенсивніше воно на зрошуваних землях і спеціалізується переважно на вирощуванні теплолюбивих культур. Кліматичні умови сприятливі для рослинництва (обробляється 31,6% площі регіону). Тваринництву не вистачає кормової бази. За структурою земельних угідь Болгарія виділяється серед країн Балканського півострова більшою часткою оброблюваної площі (44% території держави)і меншою часткою вигонів і пасовищ. Основні масиви оброблюваних площ зосереджені на Дунайській рівнині і Верхнєфракійській  низовині, де ступінь розораності досягає 60—70%. У гірських же районах під ріллею зайнято менш 20% території. Сади і виноградники (7% оброблюваної площі) широко поширені в північних передгір'ях Стара-Планини і Родопських гір, у південних передгір'ях Средна-Гори, а також у Кюстсндилській улоговині, названої «фруктовим садом Болгарії». На Дунайській горбкуватій рівнині, а також уздовж Дунаю і Чорноморського узбережжя створений ряд невеликих районів високорозвиненого  виноградарства. На Дунайській рівнині, основній житниці країни, зосереджена велика частина посівів соняшника і цукрового буряка, а в південних районах, насамперед на Верхнєфракійській  низовині, у Східних Родопах і долині Струми — тютюну.

Рослинництво.

Галузь більш розвинута в приморських районах та на родючих рівнинах. В усіх країнах значні площі займають зернові. Здавна однією з головних зернових та кормових культур є кукурудза. Ще й досі в окремих сільських районах хліб з кукурудзяного борошна та кукурудзяна каша (мамалига) є основою харчування. З технічних культур великі площі відведено під соняшник. Широким є асортимент овочів (помідори, цибуля, баклажани, капуста, перець та інші). Недостатня кількість опадів та високі температури обмежують вирощування картоплі.

Тваринництво.

У структурі сільського господарства тваринництво поступається рослинництву. Відчутну роль у ньому відіграє вівчарство. М’ясо-молочне скотарство є галуззю спеціалізації  на півночі Болгарії, а також свинарство складає експортну продукцію тваринництва.

Болгарія — одна з європейських країн, що мають розвинуте садівництво (яблука, сливи, персики) і виноградарство. Виноградарство тут у більшій мірі, чим у сусідніх країнах, спеціалізовано на виробництві високоякісних столових сортів.

Світову популярність набула  також майстерність болгарських городників, що одержують відмінні врожаї овочів, особливо томатів, перцю, цибулі; головні райони овочівництва — захід Верхнєфракійської низовини і центр Дунайської рівнини. По вирощуванню олійної троянди, виробництву й експорту  трояндової  олії, що набагато дорожче золота, Болгарії належить перше місце у світі. У цілому по виробництву ефіромасляних культур і тютюну в розрахунку на душу населення Болгарія не має собі рівних.

 

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  1. Робота з картою.
  2. Запитання:
  • Які особливості сільського господарства країни Болгарії?
  • Перелічіть головні напрямки рослинництва, тваринництва.
  • Назвіть культури, що ідуть на експорт?
  • Де вирощують у країні овочі? Покажіть на карті головні райони овочівництва.

 

 

 

ЗАНЯТТЯ № 18

Тема. Транспортна система Болгарії.

Мета: ознайомити зі складом транспортної системи Болгарії й напрямом транспортних магістралей, її розвитком і формуванням; учити показувати на карті головні напрями залізничного та автомобільного сполучення; аналізувати річкові та залізничні перевезення, а також новий вид транспорту – трубопро­відний.

Обладнання: карта «Транспортна система Болгарії», атлас, малюнки до те­ми.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Транспорт у Болгарії є однією з основних галузей болгарської економіки. У Болгарії добре розвинуті всі види транспорту — сухопутний, водний, повітряний, трубопровідний та інші. Кожен з них має власну інфраструктуру і регулюється спеціальним законом.

В географічному відношенні Болгарія займає центральне місце на Балканському півострові, через який проходять основні шляхи з Європи через протоку Босфор (на території Туреччини) в Малу Азію і далі на Близький Схід, в Передню Азію і Північну Африку. Територія Болгарії становить 110 550 км². Найбільша відстань між крайніми географічними точками становить 520 км із заходу на схід і 330 км з півночі на південь.

Внутрішні перевезення здійснюються в основному залізничним і автомобільним транспортом. Залізничний транспорт є найдешевшим пасажирським та вантажним транспортом в Болгарії. Залізнична мережа добре розвинена і покриває більшу частину території країни. До 2012 року розгорнута довжина всіх дорожних шляхів в країні становить 6938 км, 3048 (43,9%) з яких є одноколійними, 1941 км (28%) — двоколійними, 125 км (1,8%) — вузькоколійними, з відстанню між рейками 760 мм. Довжина колії між вокзалами становить 1824 км (26,3%). Болгарія має залізничний зв'язок з усіма суміжними державами — Румунією, Сербією, Македонією, Грецією і Туреччиною.  Важливі залізничні шляхи країни з’єднують столицю з великими містами Болгарії та здійснюють зв’язок з країнами Європи. Перевезення пасажирів та товарів за допомогою автомобілів. Постійно збільшується частка міжнародних автомобільних перевезень. Будівництво доріг в Болгарії за принципом – важко і дорого, так як 40% території країни в гірських районах. Автомобільний транспорт успішно конкурує із залізничним, який значно уступає автомобільному за своєю конкурентноспроможністю.

Автомобільний транспорт є найшвидшим і найпоширенішим видом пасажирського і вантажного транспорту в Болгарії. У країні експлуатується 19 611 км доріг, з яких 418 км — автомагістралі, 3015 км — дороги І класу, 41 958 км — дороги ІІ класу, 11 689 км — дороги ІІІ класу і 294 км — ґрунтові дороги. Щільність дорожньої мережі в Болгарії становить 336 км / 1000 км ².

Водний транспорт в Болгарії має велике значення для міжнародного товарообміну країни. Внутрішні водні сполучення слабо розвинені. У країні є великий потенціал розвитку міжнародних круїзних подорожей, але цей напрямок туризму все ще залишається слабо розвиненим.

Морський транспорт здавна відіграє головну роль у зовнішній торгівлі, а в Болгарії – ще й у каботажних (між портами однієї країни) перевезеннях. Річковий транспорт поряд з морським є одним з найдешевих, оскільки використовує природні транспортні магістралі — судноплавні річки.

Річковий транспорт має важливе значення для внутрішніх перевезень (75 % загального обсягу), хоч значно поступається залізничному і морському за вантажообігом. У структурі перевезень переважають будівельні матеріали (96 %), а також руди, кам'яне вугілля, нафтопродукти, метал, зерно тощо. Усередині країни "річковий автобус" курсує між Варною і Балчиком та між Несебаром і Созополем.

Повітряний транспорт в Болгарії в основному здійснює міжнародні пасажирські перевезення. Частка вантажних польотів менша. Внутрішні повітряні перевезення в країні інтенсивніші влітку, зі столиці Софії в аеропорти на чорноморському узбережжі країни — Варну і Бургас.

У Болгарії є 8 основних аеропортів — Софія, Пловдив, Стара-Загора, Варна, Бургас, Горна-Оряховиця, Тирговиште і Русе.

Кілька болгарських авіакомпанії займаються внутрішніми і міжнародними пасажирськими та вантажними повітряними перевезеннями, серед них « Болгарія Ейр» — найбільша, « Болгаріан Ейр Чартер», « Ейр Віа», « Ейр Софія». Крім них в Болгарії працює ряд авіакомпаній з європейських та інших країн.

Трубопровідний транспорт.

Будівництво та експлуатація трубопроводів є одним з найскладніших питань у сучасній зовнішній політиці Болгарії. Географічно Болгарія знаходиться в центрі Балканського півострова і обходити її при прокладці трубопроводів є складно технічно і дорого економічно. У країні гостро стикаються геополітичні і економічні інтереси Європейського союзу, США та Росії. В даний час для Болгарії найважливішим є газопровід, за яким до Болгарії надходить російський природний газ через ​​Україну і Румунію.

У країні розвиваються 3 основні проекти трубопроводів:

Набукко (газопровід)

Трансбалканський нафтогін

Південний потік.

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  1. Робота з картою.
  2. Запитання:
  • Які види транспорту є на території Болгарії?
  • Які особливості транспортної системи країни?
  • Які функції виконує транспорт?
  • Чи є залежність між рівнем розвитку країни й особливостями орга­нізації її транспортної системи?
  • Чи можна вважати, що в транспортній системі Болгаріїпоєднуються риси транспортних систем країн СНД та Європи?

 

 

ЗАНЯТТЯ № 19

Тема. Специфіка болгарського туризму.

Мета: дати поняття про туризм; ознайомити зі специфікою туризму країни Болгарія; визначити риси туристичної  системи Болгарії.

Обладнання: політична карта світу, атлас, карта Польщі.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

У сучасному світі туризм - це багатогранне явище, тісно пов'язане з економікою, історією, географією, архітектурою, медициною, культурою, спортом та іншими науками. Однак жодна з них не може повністю і вичерпно схарактеризувати його як об'єкт власних досліджень і жоден з існуючих соціально-економічних інститутів не в змозі самостійно розв'язати комплекс його проблем.

 

Існує багато поглядів на туризм як на галузь господарства, так і на міжгалузевий комплекс або ринок, де туристичне підприємство з продукції різних галузей формує туристичний продукт.

Згідно з визначенням Всесвітньої туристичної організації (ВТО), туризм є похідним від французького tour (прогулянка, поїздка) і являє собою подорож у вільний час, один із видів активного відпочинку.

Туризм можна розглядати в широкому і вузькому значенні.

В широкому розумінні до туризму належить будь-який маршрут вашого переміщення у просторі, який виходить за межі буденності або за рамки повсякденних справ. Так, щоденні поїздки з дому на роботу і з роботи додому, до туризму не відносять, а постійні виїзди на рибалку чи в ліс - уже туризм. Прогулянка магазинами по дорозі на роботу - це не туризм, а от відвідування ярмарку або цілеспрямована поїздка в торговий центр в іншому місті належить до туризму, якщо ця поїздка не здійснювалась за товарами, які регулярно купуються для повсякденних потреб.

У вузькому значенні туристичними вважають всі спеціально організовані маршрути по переміщенню громадян, які здійснюються за їх рахунок (або за рахунок організацій, що їх послали), окрім переміщень, пов'язаних із виконанням професійних обов'язків. Фактично організацією туризму, у вузькому значенні, займаються спеціальні організації (туристичні фірми, бюро, агентства та ін.), які в загальному називаються суб'єктами туристичної діяльності. Згідно із законом України "Про туризм", суб'єкти туристичної діяльності - це підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, фізичні особи, що зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку і мають ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг.

Таким чином, суб'єкти туристичної діяльності обслуговують людей (туристів), які тимчасово виїхали зі свого постійного місця проживання.

У Болгарії створена територіальна структура туризму. Вона включає більш як 50 місцевих і 4 регіональних туристичних організацій. Болгарія поділяється на три туристичні регіони:

  • Причорноморський;
  • Південно-Західний;
  • Північно-Західний.

Найбільші туристичні центри: Албена, «Золоті піски», Рів'єра, Сонячний берег, Сонячний день.

Албена

Албе́на (болг. Албена) — кліматичний курорт в Болгарії на березі Чорного моря, розташований на південний схід від міста Добрич.

Піщаний пляж довжиною понад 5 км і шириною 150 м; численні готелі, кемпінги, яхт-клуб.

Золоті піски

Золоті піски (болг. Златни пясъци) — приморський кліматичний курорт в Болгарії, на Чорному морі. Знаходиться за

     18 км на північний схід від Варни на території народного парку «Золоті піски». Освоєння курорту розпочалося у 1957 році.

 

Гірськолижний курорт – Боровец. Найстарішому гірськолижному курорту – 106 роів.

Вікові альпійські ялини і густі соснові бори ідеальні для здоров’я місця.

Мисливський туризм

Розвитком цього напрямку активно займається міністерство сільського і лісового господарства разом з Національним управлінням лісового господарства.

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  1. Робота з картою.
  2. Запитання для учнів:
  • Що ви знаєте про індустрію туризму Болгарії?
  • Пригадайте з курсу географії, які країни Європи відвідують найбільше туристів і чому? Покажіть на карті світу.
  • Назвіть країни Європи, де найрозвинутішою є індустрія туризму. Чому? Покажіть на карті.

 

 

 

ЗАНЯТТЯ № 20

Тема. Освіта у Болгарії. Сфера послуг у країні.

Мета:визначити риси освітньої системи Болгарії, прослідкувати відмінності освіти в Україні та Болгарії, виховувати бажання вчитися.

Обладнання: політична карта світу, атлас, карта Болгарії.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Роль сфери послуг в економічній системі країни

Поняття послуг охоплює всі види діяльності, що не завершуються виробництвом продукту, але сприяють процесу виробництва, покращуючи продуктивність. До послуг належить фінансова і банкова діяльність, транспорт, оптова і роздрібна торгівля, страхування, інформаційна галузь, медицина, освіта та індустрія розваг тощо.

Сфера послуг представляє собою сукупність галузей, підгалузей і видів діяльності, функціональне призначення яких у системі суспільного виробництва виражається у виробництві й реалізації послуг і духовних благ для населення.

Останні десятиліття характеризуються збільшенням ролі сфери послуг у світовій економіці. Розширюється спектр пропонованих послуг, спостерігається зростання числа зайнятих у цій сфері. У національних економіках розвинутих країн сфера послуг за значущістю посідає головне місце.

Історія освіти в Болгарії

Історія болгарської освіти починається з 886 року Преславською книжковою школою в столиці Плиска і Охридською книжковою школою в Західній Болгарії. Шкільна освіта в Болгарії розділяється за ступенями:

основна освіта; початкова освіта — з 1- ого по 4-й клас; прогімназійна освіта — з 5-го по 8-й клас; середня оcвіта; гімназійна освіта — з  9-ого по 12-й класи. Середня освіта здобувається після успішного закінчення 12-ого класу і успішної здачі екзаменів. Загальна освіта в Болгарії ведеться з

 1-ого по 12-ий клас.

 Коледжі і вищі школи

Мережа вищих шкіл у Болгарії включає університети, спеціалізовані вищі школи і коледжі. Вони пропонують освітні програми різних типів для одержання різних ступенів і дають можливість одержати вищу освіту різними шляхами.

 Ступені вищої освіти в Болгарії бувають:

професійний   бакалавр(3р.навчання);

Бакалавр(4р.навчання);

Магістр(5р.навчання);

Доктор(за самостійним навчальним планом і захист дисертації).

 Необхідність будівництва храмів започаткувало власну болгарську архітектуру. Важливим досягненням болгарської культури вважається створення кирилицького алфавіту.

        Освіта в Болгарії має світський характер. Освіта в державних і общинних школах є безкоштовною. Шкільне навчання в Болгарії обов'язкове для всіх осіб у віці від 7 до 16 років. Дипломи, видані болгарськими освітніми установами після 1 січня 2007 року (день приєднання Болгарії до Європейського Союзу), визнаються в усіх країнах ЄС. Болгарська мова є офіційною мовою в дитячих садках і школах. Навчання в школах створює умови для засвоєння літературної болгарської мови. Школярі, для яких болгарська мова не є рідною, мають право вивчати свою національну мову в общинних школах під захистом і під контролем держави.  Болгарія має давні освітянські традиції (доречно згадати про творців кирилиці монахів Кирила і Мефодія). За часів соціалізму в країні була створена розвинена система вищої освіти, а після «оксамитової» революції з’явилися і приватні вузи. Ставши членом Європейського Союзу, Болгарія активно рухається по шляху інтеграції в європейський освітній простір.

         В цій чудовій країні можна отримати якісну європейську освіту. Оскільки Болгарія є членом ЄС, диплом одного з болгарських  ВУЗів буде визнаватися у всій Європі. При цьому, якщо за якістю болгарська освіта нічим не поступається освіті в інших європейських країнах, то от вартість навчання тут  є набагато нижчою. У середньому, навчання в Болгарії коштує від 2 до 5 тис. євро в рік.

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  1. Робота з картою.
  2. Дайте характеристику освіти Болгарії.
  3. Порівняйте сферу послуг Болгарії та України.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 21

Тема. Зовнішньоекономічні зв’язки Болгарії.

Мета: ознайомити учнів із зовнішньоекономічними зв’язками країни та головними статтями експорту й імпорту, довести, що зовнішня торгівля – це дзеркало економіки країни, вчити характеризувати імпорт, експорт Болгарії та аналізувати сучасні показники зовнішньої торгівлі з постсоціалістичними країнами.

Обладнання: економічна карта Болгарії, атлас.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Зовнішньоекономічні зв’язки завжди відігравали велику роль у розвитку господарства країни. Після Другої світової війни вони були зорієнтовані пере­важ­но на країни соціалістичного табору. Але сучасні показники зовнішньої тор­гівлі з постсоціалістичними країнами невисокі.

Міжнародна торгівля — одна з найдавніших форм економічних зв'язків між країнами, яка полягає у вивозі одних товарів за межі держави (експорт) та ввезенні інших із закордону (імпорт). Обсяги її, як правило, визначають зовнішньоторговим обігом, тобто сумою експорту та імпорту, виражених у грошовій формі. Цей показник відбиває ступінь участі країни у міжнародному поділі праці. Поки що провідні позиції за цим показником утримують США, Японія, Німеччина.

Розбудова ринкової економіки призвела до корінних змін у характері, географічному напрямку і структурі зовнішньої торгівлі Болгарії. Болгарія широко бере участь у різноманітних формах економічних зв'язків із соціалістичними країнами і послідовно проводить курс на всебічне економічне зближення з ними, у першу чергу зі СНД.

Основу ввозу складають машини і комплектне устаткування (понад 20% імпорту), промислова сировина і паливо (близько 2/5) Глине місце до вивозі займають тепер не свіжі овочі, фрукти, столовий виноград і інші неперероблені сільськогосподарські продукти, а промислові товари. Продукція машинобудування зайняла ведуче місце в експорті країни — більш 45% у 1997 р. Вивозиться приблизно 70% підйомно-транспортного устаткування, електронно-обчислювальних машин і деталей до них, акумуляторів, судів і сільськогосподарських машин, на випуску яких країна спеціалізується в рамках співпраці з ЄЕС.

Болгарія — індустріально-аграрна країна. Основні галузі економіки: машинобудівна та металообробна, харчова, хімічна, текстильна, конструкційних матеріалів. Територія Болгарії ділиться на три основних економічних райони: Західний, Південно-Східний і Північно-Східний.

Ядром Західного району є Софійсько-Перникський промисловий комплекс, де виробляється 30 % електроенергії і всі чорні метали в країні, а також зосереджене машинобудування.

Спеціалізація

В Південно-Східному районі головні промислові центри: Пловдив, Бургас, Стара-Загора і Хасково. Розвинені кольорова металургія, хімічна промисловість, виробництво будівельних матеріалів і інші галузі. В Північно-Східному районі промислові центри: Варна, Русе і Разград.

Розвиваються - машинобудування, хімічна, фарфорова, текстильна, хутряна і шкіряна промисловість. Крім того, це головний район по збору зернових, вирощують цукровий буряк, кукурудзу і овочі. Енергетичні ресурси Болгарії вельми обмежені. У 1987 вона імпортувала 60 % спожитої енергії. Загальна потужність всіх станцій в 1995 становила 10,25 млн кВт, причому 57 % енергії виробляли на ТЕС, 25 % — на АЕС і 18 % — на ГЕС.

 

У 1990-ті роки основним напрямом перспективного розвитку визнана атомна енергетика.

Міжнародні фінансові організації надають допомогу Болгарії в реконструкції АЕС з метою підвищення її надійності. Болгарія – невелика країна, але з виключно багатою природою. Тепле, чисте і спокійне море, гори, безліч мінеральних джерел з цілющими водами, пам’тники культури і архітектури, живий, колоритний фольклор – все це привертає сюди туристів. Залізничний транспорт - Довжина залізниць – 6,6 тис. км. Водний транспорт - судноплавство по Дунаю. Основні порти: Варна, Бургас. Морський паромний зв’язок – Варна – Іллічівськ. Ввезення іноземної валюти не обмежене (декларація обов’язкова), національної валюти – в еквіваленті до 2000 $ США. Дозволений вивіз ввезеної іноземної валюти. Зворотний обмін болгарської валюти при виїзді обмежений. Румунську валюту обміняти в Болгарії неможливо.

 

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  1. Робота з картою.
  2. Запитання для учнів:
  • З якими країнами Болгарія  має найкращі зовнішньоторговельні зв’яз­ки? Чому? Покажіть на карті.
  • Порівняйте головні статті експорту й імпорту країни?
  • З якими країнами Європейського Союзу Болгарія  здійснює торгові зв’язки?

 

ЗАНЯТТЯ № 22

Тема. Болгарія: курс на самоствердження.

Приєднання до Європейського Союзу. Болгарія і НАТО.

Мета: визначити роль країни в Євросоюзі й НАТО, вчити учнів оці­ню­вати ситуацію в державі на сучасному етапі, аналізувати причини й обставини всту­пу Болгарії до НАТО, оцінити результат цієї дії для розвитку країни та її між­народного іміджу.

Обладнання: політична карта Світу, атлас.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Що таке Євросоюз? Якщо відкинути політичну демагогію, про «сім’ю демократичних країн», як про це написано на сайті ЄС, Євросоюз чимось схожий на СРСР. Це співдружність країн з єдиним економічним простором, кожна з яких має власні органи управління (які підкоряються центральним), загальну валюту, єдині закони (можливо з деякими відхиленнями), між країнами існують тільки адміністративні кордони, й кожна має свою державну мову. Євросоюз утворився з трьох співтовариств: Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), Європейського співтовариства з атомної енергетики (Євроатом), Європейського об’єднання вугілля й сталі (ЄОУС), які були ство­рені в 50-ті роки і з 1967 року мають спільні керівні органи і єдиний бюджет.

Європейський союз – міждержавне інтеграційне об’єднання, створене в 1993 році замість ЄЕС. До його складу ввійшли: в 1995 році – Австрія, Швеція й Фінляндія; у 2004 році – Естонія, Польща, Чехія, Словаччина, Словенія, Кіпр, Мальта, Угорщина, Латвія, Литва, в 2007 році – Болгарія й Румунія.

Діє ЮЕМ, єдиний внутрішній ринок, Європейський центральний банк, проводяться заходи для вироблення спільної зовнішньої політики й політики з безпеки. Впроваджено єдине європейське громадянство. Має статус спосте­рігача в ООН. Законодавчі питання розглядаються Європейським парламентом (м. Страсбург, Франція),секретаріат якого знаходиться в м. Люксембург. Голов­ний орган – Європейська рада, робочий орган – Європейська комісія (м. Брюс­сель, Бельгія). Європейська валюта – євро, яка ввійшла обіг з 1 січня 2002 року. Євро замінила національні валюти 12 європейських країн: Австрії, Бельгії, Гер­ма­нії, Голландії, Греції, Ірландії, Іспанії, Італії, Люксембургу, Португалії, Фін­лян­дії, Франції. У ЄС всього 28 держав.

Роль країни в Євросоюзі. Європе́йський союз  – економічне і політичне об’єднання 27 європейських країн. Націлений на регіональну інтеграцію Болгарія є членом Євросоюзу з 1 січня 2007 року. Сучасна Болгарія має розвинену банківську систему, 90% всіх активів якої належать таким світовим лідерам, як UniCredito Italiano, Citibank, BanqueNational deParis, SocieteGenerale, RaiffeisenBank, INGBank, NationalBank of Greece. Законодавчий орган Європейського Союзу, який обирають громадяни держав – членів Союзу.

Європарламент вважається самим впливовим законодавчим органом світу. Європарламент має три важливих завдання: контроль Європейської комісії, законодавство і бюджетування.

Болгарія і НАТО

НАТО або Північно-атлантичний Альянс - міжнародна політично-військова організація, створена 4 квітня 1949 року. На даний час налічує 28 держав. Болгарія в НАТО з 20 квітня 2004 року. Головним принципом організації є система колективної оборони, тобто спільних організованих дій всіх її членів у відповідь на атаку з боку зовнішньої сторони. Болгарія є активним членом альянсу. Країна приймає участь у спільних проектах, обмежений контингент болгарської армії приймає активну участь в Іраку і Афганістані.

Сучасний рівень зовнішньоекономічних відносин Болгарії з Україною не може задовольнити обидві країни у першу чергу в обсягах зовнішньої торгівлі, хоча Україна ще донедавна посідала п’яте місце в болгарському імпорті (3,4% у 1997 р.). Введення візового режиму з Україною теж не сприяє подальшому розвиткові іноземного туризму в країні, в якій рекреанти з країн СНД переважають над усіма іншими. Важливим елементом нормалізації відносин є спрощення візового режиму, відновлення діяльності паромної переправи «Іллічівськ (Україна) – Варна (Болгарія)», розвиток взаємовигідних контактів в межах організації чорноморського співробітництва та нарощування обсягів зовнішньої торгівлі.

 

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  1. Робота з картою.
  • Показати на карті країни-члени ЄС?
  • Показати на карті країни-члени НАТО?
  1. Запитання:
  • Що означає абревіатура НАТО?
  • Що таке Євросоюз?
  • В якому році Болгарія вступила до НАТО?
  • В якому році Болгарія вступила до ЄС?
  • Скільки країн є членами ЄС?
  • Перерахуйте переваги Польщі після вступом до ЄС?
  1. Творче завдання:
  • Підготувати виступ «Болгарія і НАТО».

 

 

 

ЗАНЯТТЯ № 23

Тема. Болгарсько-українські економічні зв’язки в сучасних умо­вах.

Мета: дати учням інформацію про історичний аспект стосунків між укра­їнцями й болгарами; ознайомити з сучасним політичними процесами з точки зору спільності історії українців і болгарів; вчити аналізувати болгаро-укра­їн­ські економічні зв’язки в сучасних умовах; пояснити причини надання особли­во­го пріоритету відносинам Болгарії з Україною.

Обладнання: політична карта світу.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Українсько-болгарські відносини — це двосторонні відносини між Україною та Болгарією у галузі міжнародної політики, економіки, освіти, науки, культури тощо. Болгарія однією з перших відгукнулася на відновлення незалежності України і вже 5 грудня 1991 р. визнала Україну як самостійну державу, а 13 грудня того ж року встановила з нею дипломатичні відносини.

Багато що єднає Україну і Болгарію й сьогодні: здійснення широкомасштабних внутрішніх реформ, схожість зовнішньополітичних пріоритетів, чорноморське сусідство. Тому природно, що уряди та народи двох країн прагнуть до тісного співробітництва. Для українсько-болгарських відносин характерний постійний активний політичний діалог на найвищому рівні. Україна та Болгарія активно співпрацюють та надають взаємну підтримку в рамках регіональних та міжнародних організацій, таких як ОЧЕС, ЦЄІ, ОБСЄ, РЄ, ООН. Висока оцінка сучасного стану розвитку політичних відносин була підтверджена у Спільній заяві президентів двох країн. У цьому важливому політичному документі болгарська сторона задекларувала свою підтримку України в реалізації курсу на приєднання до ЄС, НАТО. Київ радо привітав Софію з офіційним приєднанням до НАТО у 2004 р. та підписанням Угоди про приєднання Болгарії до ЄС у 2005 р. Болгарія, у свою чергу, засвідчила готовність сприяти європейській та євроатлантичній інтеграції України.

Республіка Болгарія посідає важливе місце на балканському напрямку зовнішньополітичних інтересів України, що зумовлено геостратегічним положенням НРБ на Балканах, близькістю інтересів у Чорноморському й Придунайському регіонах. Україну і Болгарію єднає етнічна, мовна та релігійна близькість, традиційні економічні, торговельні та культурно-історичні зв'язки. На території України компактно проживає болгарська громада). В НРБ мешкає 6 тис. громадян України і вихідців з України. 24-25 березня 1998 р. Президенти України та Болгарії підписали Декларацію про подальший розвиток та поглиблення співробітництва між двома країнами, в якій висловлюється прагнення розвивати відносини у напрямі стратегічного партнерства на основі схожості демократичних та економічних реформ. Між Україною та РБ не існує політичних проблем, розбіжностей інтересів і потенційних загроз інтересам України. Україна знаходиться в першій десятці торговельних партнерів Республіки Болгарія. Найбільший інтерес для нашої держави становить співробітництво з Болгарією у харчовій і переробній промисловостях, сільському господарстві, легкій промисловості, у сфері туризму. Республіка Болгарія зацікавлена у подальшому розвитку економічних відносин з Україною.

Основним пріоритетом у зовнішній політиці Республіки Болгарії є реалізація інфраструктурних проектів. Зокрема, Болгарія хотіла б приєднатися до угоди про так званий "трансазійський коридор", де Україна виступає в ролі депозитарія. У цьому плані Болгарія хотіла б активніше використовувати паромну переправу Варна - Іллічівськ і з'єднати її з переправою Бургас - Поті.

 В Україні діє товариство "Україна-Болгарія", в Києві знаходяться представництва "Балкантуриста", "Ізотімпексу", "Болгаргазбуду". У Варні діє Український культурно-комерційний центр.

В Україні діє товариство "Україна-Болгарія", в Києві знаходяться представництва "Балкантуриста", "Ізотімпексу", "Болгаргазбуду". У Варні діє Український культурно-комерційний центр. Досить активною є співпраця між Академіями наук, їх галузевими інститутами. Проводиться обмін науковими співробітниками, фахівцями та аспірантами. Здійснюються контакти між ЗМІ.

 

ІІ. Завдання та запитання

  • Що об’єднувало українців і поляків за часів СРСР?
  • Які зміни відбулися в обох державах наприкінці ХХ ст.?
  • Яке співробітництво здійснюють на даному етапі Болгарія та Україна?
  • Що цінного для економічного розвитку України можна запози­чи­ти з до­свіду Болгарії?

 

ЗАНЯТТЯ № 24

Тема. Державні та національні свята Болгарії.

Мета: ознайомити учнів з головними державними й національними свя­та­ми Болгарії, розкрити особливості їхнього відзначення; вчити порівнювати традиції святкування в Болгарії та Україні; створити власні проекти-презентації з теми; виховувати толерантне ставлення й повагу до культури своєї країни й держав-сусідів.

Обладнання: політична карта світу, атласи.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Свята болгар

Болгарія - православна країна, що живе за григоріанським календарем. Всі свята в Болгарії є вихідними днями в державних установах, школах і більшості приватних підприємств, але ресторани, бари, кафе і великі магазини в ці дні відкриті. Найважливіше державне свято країни — День визволення від османської імперії.

   1 січня - Новий Рік

Новий рік є родинним святом, однак у сільській місцевості, де традиції сильніші, цей день пов'язаний з давніми язичницькими обрядами і звичаями, що пов'язані з бажанням дівчат вдало вийти заміж. Підготовка до свята починається з самого ранку, коли дівчата кидають вінки з багаторічних рослин, прикрашені червоними стрічками, у воду. Напередодні Нового року всі збираються біля водоймища і ворожать на судженого. У деяких регіонах Болгарії це свято називається Іванів день. Також у святкуванні Нового року мають велике значення суровакниці - кизилові палички. З настанням нового року, діти вітаючи своїх рідних і близьких, торкаються до них цими гілочками, що символізує щастя в новому році.

    14 лютого - Свято виноградарів - Трифон Зарізан

 Свято зародилося ще в античні часи, тоді, коли болгарські землі були населені племенами фракійців, що почитали Діоніса – бога виноградної лози та вина. І з часом з’явилося свято виноградарів. Це свято на честь християнського священика Трифона, якого стратили у Нікеї в 250 році. Згідно з легендою, у день страти на всі виноградники країни напали комахи і виноградарі молили святого Трифона захистити їх. За традицією цього дня підрізали лози, аби отримати восени великий урожай, тому святого Трифона у Болгарії і називають Зарізан (Той, хто підрізає) Виноградні лози підрізають і бризкають вином для того, щоб врожай був у достатку. Зараз День святого Трифона святкують не лише виноградарі, а й садівники, городники і власники винних закладів.

    3 березня - День визволення Болгарії від Османської імперії

1 березня болгари дарують один одному мартеніци, тобто червоні і білі пензлики, які носять для здоров'я і щастя напередодні весни.  А вже

 3 березня - особливий день для Болгарії і найважливіше національне свято. Цього дня відзначається визволення країни від османського ярма. Визволення Болгарії стало результатом перемоги Росії у війні і було проголошено 12 квітня 1877 р. 3 березня 1878 р. у Сан-Стефано, поблизу Константинополя був підписаний мирний договір, який передбачав відновлення незалежної держави Болгарія.

  1. вітня в Болгарії - День Першої Болгарської конституції

- яка була прийнята у 1879 році Першим Великим Народним зібранням.

 Тирновская конституція була скопійована практично точнісінько в точку з Конституції Бельгії. В цей день молоді дівчата 10-16 років обходять будинки і співають обрядові пісні і танцюють із замовляннями про врожай і здоров’я. При цьому згадуються всі члени родини у чий двір “лазарки” зайшли. У Болгарії троянда в особливій шані. У долині Стара планина здавна вирощують троянди, із яких роблять трояндову олію, яка відома далеко за межами Болгарії. Проводиться конкурс “Королева троянди”. Свято закінчується великим хороводом.

 

   1 травня - День Праці

 День праці, який відзначається 1 Травня. У болгар цей день асоціюється з комуністичною владою і викликає не зовсім приємні спогади. Але незважаю чи на стриманість, з якою підходить місцеве населення до святкування цієї дати, 1 травня тут є вихідним днем.

   Пасха

Пасха у Болгарії (болгарською мовою це свято називається "Velikden"), як і в усьому світі - велике християнське свято, всі віруючі відзначають воскресіння Ісуса Христа. Пасху в Болгарії святкують три дні - з п'ятниці по неділю включно. Природно, як і всі свята тут - це вихідні дні в більшості установ.

    6 травня - День святого Георгія і День болгарської армії

День святого Георгія Переможця - одне з найулюбленіших свят болгар. Святий Георгій вважається заступником воїнів і за переказами народився на рубежі II-III століть у малоазіатській провінції Каппадокія Римської імперії. Прославився Георгій не лише своєю хоробрістю і доблесною службою, а й великими заслугами перед християнством, за які був жорстоко покараний.

    24 травня - День слов'янської писемності

24 травня відзначається День слов'янської писемності. Зрозуміло, що болгарський алфавіт і перші переклади літургійних книг на слов'янську мову були заслугою Костянтина - Кирила - філософа і проповідника, який піднесений до рангу святих православною церквою.

    22 вересня - День незалежності

День незалежності Болгарії відзначається в річницю проголошення суверенного Болгарського князівства 22 вересня 1908 року. До цього часу Болгарське князівство формально залежало від Османської імперії.

    8 грудня - День студента Болгарії

День студента в Болгарії почали відзначати в Софійському університеті в 1903 році і з тих пір його регулярно святкують всі студенти, у тому числі й колишні. Цього дня вищі навчальні заклади по всій країні закриті, а студенти святкують своє свято в гомінливих компаніях.

   24, 25, 26 грудня - Різдво

Напередодні Різдва (болгарською - Коледа) традиційно готують не менш як дванадцять м'ясних страв, які символізують місяці року. Цього дня вся сім'я збирається за столом. Загалом святкування Різдва не дуже відрізняється від українських звичаїв, що, проте, не робить це свято менш значущим і радісним.

Державні свята - це Новий рік (1-2 січня), День волі (3 березня), День кирилиці (24 травня), Різдво (25-26 грудня). Причина виникнення двох дат Різдва ґрунтується в тому, що релігійним болгарам протягом комуністичної ери було заборонено відзначати його, тому вони придумали нове свято, схоже на Різдво, наступного дня.

 19 лютого – День Васила Лєвского

– палкого болгарського революціонера, ідеолога і організатора визвольної боротьби болгарського народу проти османських рабовласників.

 

ІІ. Запитання та завдання

  • Коли святкують національне свято Болгарії?
  • Чому саме 3 березня відмічають свято?
  • Коли святкують День Незалежності Болгарії?

 

ЗАНЯТТЯ № 25

Тема. Звичаї та обряди болгар.

Мета: ознайомити учнів зі звичаями та обрядамиболгар; вчити визна­ча­ти характер звичаїв і обрядів, аналізувати їх як одну з найдавніших форм духов­ної культури народу; вчити порівнювати народні звичаї та обряди болгар та українців; ство­рю­вати власні проекти по темі.

Обладнання: політична карта світу.

Хід заняття

І. Матеріал до уроку

З сивої давнини свята відігравали велику роль у житті людини. Вони ввібрали в себе обряди й традиції історичного й повсякденного життя багатьох поколінь різних народів.

Болгари - слов´янський народ, що належить до індо-середземноморської раси великої європеоїдної раси, але в деяких регіонах переважають риси балкано-кавказької раси. Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї народу – це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому. В усіх народів світу існує повір’я, що той хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого народу. При святкуванні Нового року(Нова година, Сурва година) зберігся звичай відвідувати рідних і друзів вночі чи рано-вранці і вітати їх у своєрідній формі. Стукаючи злегка по спині гіллячками кизилу, прикрашеними стрічками і приказуючи слова обрядової пісні. Кизилова паличка в руках маляти – символ щастя. З останнім ударом годинника, що свідчить про кінець попереднього року, в усіх будинках на три хвилини згасають вогні: це хвилини новорічних поцілунків, які заміняють тости. Болгари радіють, якщо за столом хтось чхне. Кажуть, це на щастя… Трифонів день - свято в честь Святого Трифона . Особливо широко святкується в Болгарії,  де має характер народного свята, з яким пов’язані багаточисленні обряди. Вважається святом виноградарів, бо св. Трифон є їх покровителем. Весільні святкування українців та болгар починаються зі сватання та оглядин. Засилали сватів, домовлялись з батьками, питали згоду нареченої. Болгари називають цей звичай “гудьож”. Важливе місце в традиційній обрядовості українців та болгар мали звичаї та обряди пов’язані з народженням дитини. В 20-х на початку 40-х більшість сільських мешканок народжували дітей вдома за допомогою баби-повитухи.

Традиційне, селянське житло на рівнині зазвичай мало лише один поверх і прямокутну форму, з виступаючою уперед однією кімнатою. Найчастіше для їх будівництва застосовували плетений каркас , обмазаний глиною. Значно цікавішими з архітектурної точки зору були помешкання у горах, які вирізнялися багатоповерховістю, а їх форма повторювала квадрат. Такі будинки будували із каменю або дерев’яного брусу, а нависання верхніх поверхів над нижніми надавало будівлі особливої легкості та вишуканості. Саме такі будинки найбільш точно передають основні риси національного, архітектурного стилю Болгарії, тому держава охороняє законом кращі зразки традиційного житла, а багато міст оголошені містами-музеями.

Для традиційного, болгарського одягу характерні барвистість, яскравість та строкатість, які дуже вдало передають світосприйняття та світобачення народу. В умовах сучасності колоритне вбрання витіснив одяг, який відповідає останнім тенденціям світової моди, але традиційні костюми до сьогодні являються невід’ємною частиною кожного національного свята або ж сімейного торжества. Кухня Болгарії дуже різноманітна та смачна, але на відміну від європейської, основу страв складають овочі, а не картопля. Також на столі болгар завжди знайдеться місце для білого хліба, молочних продуктів та фруктів. Скуштувати традиційні, болгарські страви можна практично в будь-якому місцевому ресторані, меню яких зазвичай вражає своєю різноманітністю.      Культура Болгарії формувалася під впливом історичних подій, тому провідною темою народного фольклору виступає боротьба болгарського народу за свою незалежність та свободу, а героями пісень стають славетні парубки, які не шкодували свого життя задля світлого майбутнього своєї держави. Народна творчість Болгарії не оминула і тему кохання, сім’ї та стихії, зокрема води, так як територія держави часто потерпала від частих засух.

Багате та складне духовне життя країни формувалося під впливом візантійської та мусульманської традицій, а згодом до них приєдналися Росія та Захід. І лише у 1920-1930-і роки культура Болгарії набула рис самобутності та незалежності, завдяки переосмисленню та трансформуванню спадщини минулого та спирання на ідеологічні постулати, що возвеличували партію та комуністичний режим.

Культура та традиції болгарського народу вражають своєю самобутністю та колоритністю. Вплив традицій народної культури відчувається в усіх сферах і проявах життя населення Болгарії, бо духом народності просякнута і музика, і архітектура, і сімейні свята, і облаштування будинків, побут.

 

ІІ. Завдання і запитання для учнів

  • Порівняти народні звичаї та обряди болгар і українців?
  • Створити власний проект з теми.

 

 

 

ЗАНЯТТЯ № 26

Тема. Традиційні народні промисли та ремесла болгар.

Мета: сформувати розуміння, народних промислів та ремесел болгар; вчи­ти визначати традиційні народні промисли та ремесла;  вміти оцінювати їх поєднання з магічною обрядовою і господарською діяльністю людини; вміти аналізувати та порівнювати народні промисли та ремесла болгар і українців.

Обладнання: карта Болгарії, політична карта світу.

Хід заняття

І. Матеріал для вчителя

Болгарський народ створив протягом віків багату й своєрідну культуру.

До звільнення з під влади турків у Болгарії існувало багато видів ремесел. Вони розвивалися переважно в гірських і передгірських районах. Тут було багато сіл і містечок, де ремесло було головним заняттям населення.

З ремеслами болгар тісно пов'язане їх прикладне мистецтво. Ремісники об'єднувалися в цехи (еснафи). Їх організація в загальних рисах була схожа на організацію цехів в інших європейських країнах. Кожен цех діяв на певній території. Існували правила регламентації діяльності ремісників, що передавалися з покоління в покоління і стали нормами звичаєвого права. У передзвільнену епоху звичайне право стали часто порушувати. Все важче ставало поєднувати інтереси розвитку виробництва та потреби ринку з вимогами середньовічної цехової регламентації. Капіталістичні відносини пробивали собі дорогу і в старих цехових організаціях. Найбільш заповзятливі майстри перетворювалися на капіталістів - власників мануфактур і фабрик. Іноді вони залишалися при цьому членами еснафа, використовуючи в своїх інтересах патріархальні звичаї цехової організації.

З середини XIX ст. ремісниче виробництво під впливом конкуренції європейських товарів занепадає. Після Визволення ремесло, яке базується на відсталій техніці і зберігши  старовинні форми організації виробництва і збуту, не змогло пристосуватися до економічних умов капіталістичного світу. Більшість ремесел захиріло або загинуло зовсім.

У соціалістичній Болгарії прагнуть відродити ті ремесла, вироби яких можуть бути використані в сучасному побуті. Це головним чином галузі, тісно пов'язані з прикладним народним мистецтвом, прекрасні художні традиції яких важливо зберегти і розвивати. Ремісники об'єднувалися в кооперативи по галузях або включаються в роботу цехів великих комунальних підприємств. Майстерні забезпечені удосконаленою технікою.

Ткацтво - один з найбільш поширених в минулому видів домашніх промислів болгар. Це жіноче заняття. Килимарство - традиційний і нині процвітаючий вид болгарського ткацького ремесла. Болгарські килими безворсові, двосторонні. Вони ткалися раніше на вовняній основі, завдяки чому були досить легкими. Тільки в останні два десятиліття перейшли на бавовняну основу. Килими тчуться на ручному вертикальному стані. Гончарство - старовинне ремесло, яке в Болгарії розвивалося на основі слов'янських та античних традицій. Одним з видів ранніх оригінальних болгарських гончарних виробів є архітектурна кераміка IX-Х ст.

Завдяки високому естетичному почуттю болгарський народ творить мистецтво з будь-якого матеріалу.

Зумовлені відчуттям краси в буднях, зароджуються нові домашні прикладні ремесла. З любові до прекрасного знаряддя праці прикрашають фігурками і рисочками, дерево покривають різьбленням різної форми, одяг оживає за допомогою вишивки, прикрас і галунів. Поступово їх обсяг і різновиди збільшуються, майстри вдосконалюють своє уміння в дусі національних традицій. Наприкінці XIV століття в Болгарії вже налічувалося 50 видів ремесел. Якісний же крок вперед виражається у відточеності художнього виробітку, особливо благородних металів, у збагаченні композиції та орнаменту. Естетичний принцип болгарських майстрів породжений пошаною до природи і виражається в уподібненні їй.

 Цей епітет зумовлює і колоритні закони, які знайшли найповніше вираження у вишивці і текстильних ремеслах. ХІV ст. чавуноливарне виробництво в Болгарії. Таке ремесло було розвинуте тільки в Болгарії в цей період.

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  • Порівняти народні промисли й ремесла болгар та українців.
  • Створити схему-наочність «Промисли й ремесла болгар та укра­їн­ців».

 

ЗАНЯТТЯ № 27

Тема. Народна архітектура болгар.

Мета: ознайомити учнів з національною архітектурою болгар; показати ори­­гі­нальність архітектури Болгарії за формами, типами; аналізу­ва­ти станов­лен­ня національної болгарської архітектури; висловлювати власне став­лен­ня до па­м’я­ток національної архітектури XVI-XIX як творців світового зна­чен­ня.

Обладнання: малюнки до теми, карти світу.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Особливе значення для створення болгарської архітектури і формування її характерних рис мало утворення в 680 р. Першого Болгарського царства. На основі синтезу культури, зокрема будівельних традицій, слов'ян і праболгар, з одного боку, і безпосереднього впливу античної спадщини, традиції якого продовжували жити у Візантії і Болгарії, з іншого, склалася як болгарська народна архітектура, так і архітектура панівних класів. Історичні основи болгарської народної архітектури коренилися переважно в будівельних традиціях слов'ян, що збагатилися пізніше впливом народної архітектури античної епохи. Самі старі і значні пам'ятки болгарського зодчества знаходяться в перших болгарських столицях — Плисці і Преславі. Ці міста, що виникли один після іншого, були не тільки резиденціями ханів і царів, але і великими культурними і господарськими центрами. Незабаром після оголошення християнства офіційною  релігією, князь Борис (852—889 р.) заснував у Плисці монастир, у якому була побудована найбільша в той час церква в Болгарії, відома в літературі за назвою «Велика базиліка». До нашого часу зберігся тільки фундамент «Великої базиліки», але незважаючи на це вона досліджена порівняно добре. На початку X ст. Іоанн Екзарх писав про солом'яні хатини в околицях Преслава, а арабський письменник Ібрагім ібн-якуб повідомляв у 965 р., що македонські слов'яни в західній частині Балканського півострова живуть у дерев'яних будинках. Царський палац у Тирново являв собою складний архітектурний комплекс, головними частинами якого були тронний зал, церква і житлові приміщення. Традиційне селянське житло дуже різноманітне. На рівнині будинки були одноповерхові, прямокутні, нерідко з виступаючою однією кімнатою, з галереєю, утвореною стовпами під навісом даху. Стіни їх робилися з плетеного каркаса, обмазаного глиною. У Болгарії охороняються державою кращі зразки народної архітектури. Деякі міста оголошені державою містами-музеями.

 Це Велико-Тирново; місто Копра-вштіца; місто Мелник; Несебрю.

Місто Мелник-найменше місто Болгарії, де на всіх будинках прибиті таблички, що говорять про те, що вони представляють культурну цінність, що охороняється державою.

 Під охорону взяті і деякі старовинні села, наприклад Жеравна, Широка - лика. Болгари дуже доброзичливі, привітні, гостинні. До того ж близькість мови і віросповідання болгар і українців допомагають краще розуміти один одного.

 

 

ІІ. Завдання і запитання для учнів

  • Порівняйте національну архітектуру болгар і українців. Знайти подібність і відмінність між ними.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 28

Тема. Болгарське національне вбрання.

Мета: дати загальні відомості про болгарський одяг та його оздоблення; ви­значити важливість одягу як частини духовної та матеріальної культури народу; вчити знаходити спільне й відмінне в одязі та його оздобленні в болгар й українців; уміти пояснювати функції одягу; розвивати творчість й уяву учнів.

Обладнання: малюнки костюмів до теми, карта Болгарії.

Хід заняття

І. Матеріал для вчителя

Болгарська культура, формуючись протягом сотень років в умовах постійної загрози зникнення нації, придбала своєрідний  характер.

Для традиційного, болгарського одягу характерні барвистість, яскравість та строкатість, які дуже вдало передають світосприйняття та світобачення народу. В умовах сучасності колоритне вбрання витіснив одяг, який відповідає останнім тенденціям світової моди, але традиційні костюми до сьогодні являються невід’ємною частиною кожного національного свята або ж сімейного торжества. Традиційний жіночій одяг включає в себе вовняний сарафан, білу сорочку зі скромним орнаментом, широкий, барвистий пояс та розшитий фартух. Голову жінки зазвичай прикрашає шерстяна хустка, а на ногах красується шкіряне взуття з ажурними вовняними панчохами.

Чоловіки вдягають не менш привабливий та вражаючий костюм, особливості оздоблення та декорування якого різняться в залежності від територіальної приналежності місцевості.

Болгарський національний традиційний одяг, дуже барвистий і різноманітний. Національний костюм служить для випадків, коли потрібно підкреслити національний характер торжества або події. Народні свята і гуляння обов'язково включають в себе народні танці в національних костюмах.

 «По одягу зустрічають, по уму проводжають» - ця приказка є  практично у всіх слов’ян. Національний  болгарський  одяг багатий  кольорами і  деталями. В минулому кожний район і кожне село мали свою специфічну «моду». Жителів того чи іншого села можна було відрізнити за основним кольором одягу і за вишивкою. Виготовляючи одяг вручну, дівчата та жінки розкривали своє вміння. Ще в самому ранньому віці дівчинка разом із мамою починала готувати придане. Пряла нитки, готувала матеріал, придумувала багату вишивку. Цим навичкам дівчат навчали з дитинства. І коли наставав час весілля, то дівчина встигала приготувати щонайменше,декілька комплектів одягу для себе і свого майбутнього чоловіка. Придане включало і багаточисельні  тканини для дому, а також сорочки, полотенця і іншу  матерію, яку молода невістка дарувала рідним на весіллі і підчас інших святкових  ритуалів. Вивчаючи особливості національного одягу болгар ми пізнаємо його традиції і звичаї, нам відкривається значення символів вишивки.

Стає зрозумілим, що нічого випадкового і тимчасового в національному костюмі не буває. Особливої уваги заслуговують прикраси. Жіночі наручні прикраси це браслети, а чоловічі – пояси.

 

ІІ. Завдання і запитання для учнів

  1. Порівняти одяг болгар і українців, знайти подібність і відмінність між ними.
  2. Створити власний проект «Українці та болгари: спільне й відмінне в національному одязі».

 

 

ЗАНЯТТЯ № 29

Тема. Народна (національна) їжа болгар.

Мета: ознайомити з особливостями національної їжі болгар, зі що­ден­ни­ми, обрядовими та святковими стравами, які вживають у звичайні дні, в Різдво Хрис­тове, в перший день Великого посту, Пасху, Масляну, новорічну ніч; учити характеризувати й порівнювати особливості української та болгарської кухні; аналізувати технологію приготування деяких страв.

Обладнання: малюнки до теми, політична карта світу.

Хід заняття

І. Матеріал для вчителя

Важливою складовою частиною матеріальної культури кожного народу є їжа. Її характер залежить від багатьох факторів: соціально-економічного стано­ви­­ща людини, історичних умов, природничо-географічного середовища, на­прям­ку господарської діяльності тощо.

Болгарська кухня складалася протягом багатьох століть. Її особливості зумовлювалися як природними умовами, так і багатовіковою історією. Болгарія на Балканському півострові, тобто на роздоріжжі між Сходом і Заходом, Північчю і Півднем. Це визначило її повну подій історію, що відбилася як на житті, побуті і культурі болгар, так і на особливостях болгарської кухні.     Протягом сторіч через Балканський півострів проходило безліч людей і різних народів. Говорять, що болгари зустрічали і проводжали увесь світ, і увесь світ сидів за болгарським столом. Болгари є православними християнами, тому їх народні традиції схожі з усіма народами Європи. Болгари, в основному, їдять м'ясо, картоплю, боби і салати, а запивають міцним спиртним. ("rakia" або "mastika").

На сніданок болгари їдять бутерброди. Обід - основний час прийому їжі в болгар. Вечеряють болгари пізно увечері, зазвичай як сигнал переходу прийому аперитивів на більш серйозний вид спиртних напоїв.

Блюда дійсно смачні - гострі приправи, велика кількість овочів, пікантний смак. Найбільш популярні такі блюда, як "кебаб" (м'ясо на рожні), "кебабче" (смажені м'ясні ковбаски), "сармі" (фаршировані виноградні листи), "топчеті супу" (суп-пюре з фрикадельками), "плакія" (риба або тушковане м'ясо з овочами), "сирен по шопськи" (блюдо з яєць, сиру, помідорів, запечене в горщику). Типово болгарські страви славляться своєю розмаїтістю і неповторними смаковими якостями. Шопський салат - болгарський національний салат зі свіжих помідорів і огірків, зверху посипаних дрібно натертою бринзою. Скрізь на болгарському столі можна побачити Помідори, баклажани, перець усіх видів, цибуля, часник, запашні трави і пряності, маслинова і соняшникова олія, фрукти, горіхи, рис, риба й інші морські продукти, овечий і козячий сир, кисле молоко, йогурт - ось основні компоненти, що використовує болгарська кухня.

Кухня Болгарії дуже різноманітна та смачна, але на відміну від європейської, основу страв складають овочі, а не картопля. Також на столі болгар завжди знайдеться місце для білого хліба, молочних продуктів та фруктів.

За традицією цієї країни на Великдень багато писанок викладають довкола великої святкової хлібини. Болгари “цокаються” писанками доти, поки на одному з них не з’явиться тріщина, і бажають при цьому одне одному успіху. Найвдалішим вважається той, у кого великодня писанка найдовше залишиться ціла. Такі ж традиції і в українців на Великдень.

 

ІІ. Завдання і запитання для учнів

  1. Охарактеризувати їжу болгар стародавню й сучасну.
  2. Приготувати будь-яку болгарську національну страву.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 30

Тема. Культура Болгарії: загальний огляд. Найвідоміші архі­тек­тур­ні пам’ятки та національні музеї.

Мета: ознайомити учнів з особливостями культури Болгарії, відомими архітектурними пам’ятниками й національними музеями держави; розвивати ін­терес до болгарських діячів мистецтва й культури, їхній внесок у розвиток євро­пейської культури.

Обладнання: малюнки до теми уроку, політична карта світу, карта Болгарії.

Хід заняття

І. Матеріал для вчителя

Болгарська культура, формуючись протягом сотень років в умовах постійної загрози зникнення нації, придбала своєрідний бойовий характер. Героями величезного числа дивовижних за своєю мелодійністю народних пісень виступають гайдуки або юнаки (молодці, богатирі), які перемагають ворогів. Інші популярні фольклорні теми - битва зі стихіями і боротьба за воду. До води у болгарського селянства,яке часто страждало від посух, особливе, шанобливе ставлення. По всій країні можна зустріти чешми - кам'яні споруди над джерелами, часто прикрашені різьбленням.

 

Болгари дуже цінують почуття гумору, самокритично підходять до національних рис характеру, до особистих недоліків. Особливо прославилися цим жителі міста Габрово завдяки анекдотам, який отримав широку популярність. Встановилася традиція проводити в Габрово у квітні - травні міжнародне свято гумору і сатири. Він відкривається карнавальною ходою вулицями персонажів з ґабрівських анекдотів та інших, що висміюють недоліки суспільного, культурного та приватного життя. Влаштовуються виставки карикатур. З 1971року  раз на два роки в Габрово проходили міжнародні конкурси гумору і сатири. Офіційними святами є Новий рік, День національного визволення (3 березня), Міжнародний день праці (1 травня) і День слов'янської писемності і болгарської культури, присвячений просвітителям Кирилу і Мефодію (24 травня). З 1998 відзначається День незалежності (21-22 вересня).

Болгарське національне Відродження в 50-70-ті роки XIX ст. висунуло цілу плеяду видатних діячів культури, у творчості яких домінувала тема боротьби за незалежність країни. Кращі зразки народної архітектури в Болгарії охороняються державою. Деякі міста оголошені державою містами- музеями. Це Велико - Тирново – бувша столиця середньовічного Болгарського царства. Місто Копрівштіца, кожний будинок свідчить про будівельний талант майстрів. Місто Мелнік – найменше місто Болгарії. Цікаве тим, що в ньому нараховувалось 72 церкви. Рідкісним памятником міста є Візантійський(Болярський) дім. У Мелніку багато церков, але всі вони знаходяться в напівзруйнованому стані. Великий інтерес являє собою церква

Св. Миколи Чудотворця (1756р.) стінні розписи і ікони в церкві мають велику художню цінність. Під охорону взято і деякі старовинні села

Такі як Жеравна, Широка –лика. За останні роки обновилась більша частина житлового фонду в селі. Соборна церква Святої Трійці - болгарська православна церква в північно-болгарському місті Свіштов. Церква являє собою прекрасний зразок церковної архітектури Болгарського національного відродження. Освячена 19 вересня 1867 року.

Нікола Фічев

Будинок побудований за проектом самого відомого болгарського архітектора того часу Ніколи Фічева. Для будівництва було вибрано найвище місце в місті.

Іван Стоянов

Іван Стоянов народився 1961 року в  м. Нова Загора, в Республіці Болгарія. Закінчив факультет мистецтв університету Єпископа Костянтина Преславського в місті Шумені. Майстер пластичного мистецтва. З 1986 року є учасником колективних національних і міжнародних виставок. Підготував 16 персональних виставок у Болгарії та за кордоном. Мистецькі твори майстра знаходяться у  громадських та приватних колекціях Болгарії, України, Білорусії, Китаю, Японії, Португалії, Франції, Іспанії.

Національний військово-історичний музей

- присвячений військовій історії та військовій техніці в столиці Болгарії місті Софії. Музейний заклад являє собою масштабну виставку військової техніки, спорядження, зброї та боєприпасів, а також матеріалів та  фотографій.

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  1. Створити власний проект на вибір:

«Найвідоміші архітектурні пам’ятники», «Національні музеї Болгарії».

 

 

ЗАНЯТТЯ № 31

Тема. Болгарія – батьківщина відомих діячів науки і культури. Видатні болгари: Любен Каравелов, Іоанн Болгар­ський, До­ра Габе, П.Владігеров, Ванга.

          Мета: дати відомості про діячів науки й культури болгарського народу, болгарських геніїв, характеристику їхньої діяльності; разом з учнями визначити особ­ли­вості внеску болгар у світову науку; розвивати інтерес до Болгарії; виховувати любов до своєї Бать­ків­щини та повагу до країн-сусідів.

Обладнання: карти Болгарії та України, політична карта світу.

Хід заняття

І. Матеріал для вчителя

Любен Стойчев Каравелов

Перший болгарський професійний  письменник, велика постать  Болгарського національного відродження. Основні роботи: “Болгари старого часу,”(болг. „Българи от старо време“, 1872), «Мамине дитя»(Маминото детенце“). Це перші болгарські оригінальні романи.

Іоанн Болгарський

Письменник, сучасник болгарського царя Симеона. Йому належить переклад Богословія Іоанна Дамаскіна на слов’янську  мову.

Панчо Хараланов Владігеров

- композитор, музикант, диригент, піаніст, педагог. Народний артист НРБ (1949р). У своїй творчості спирається на народні мотиви. Головні його твори- опера «Цар Калоян» (1936); балет «Легенда про озеро» (1946, постановка 1962); 2 симфонії, Героічна увертюра «9 вересня» (1949), симфонічні поеми; концерти— 5 для фортепьяно, 1 для скрипки. Камерні твори, пісні, обробки народних пісень і ін.

Ванга

Вангелія Пандева Гуштерова – болгарська

пророчиця, народилась в Османській  імперії в сім’ї  бідного болгарського християнина. Імя “ Вангелія”  в перекладі означає “блага вість”. Коли їй було 4роки померла мати, а батько повернувшись з війни одружився знову. У 12 років Ванга осліпла. Отримавши дар пророчий Ванга приймала людей, але грошей за це не брала, а приймала лише подарунки. Ванга померла в 1996 році. Бажання самої Ванги було похоронити її останки у дворі в якому вона жила. Але фонд “Ванга” вирішив похоронити її у ограді часовні св. Параскеви.

        Дора Габе

Дора Габе (болг. Дора Петрова Габе) — болгарська поетеса, критик, театрознавець. Голова болгарського ПЕН-клубу. Організаторка масових літературних видань для дітей.

Уродженка історичної області Добруджа, якій присвятила багато літературних творів. Вивчала природничі науки в університеті м. Софія, французьку філологію в Женеві та закінчила університет Гренобля. Відома як дитяча письменниця та плодовита есеїстка. Оригінальна поезія позначена рисами сентименталізму. Дебютувала в 1900 році з віршем «Проліт» у збірнику «Младіна». Активно друкувалася з початку 1920-х до кінця 1930-х років. У цей період Габе створювала поезію для дорослих і дітей, подорожні нотатки, розповіді, есе, статті з питань болгарської та зарубіжної літератури, театральну критику, спогади про діячів культури. З 1917 року до кінця життя Д.Габе займалася активною перекладацькою діяльністю з польської, чеської, російської, французької та грецької мов. Кавалерка польського ордена «Polonia Restituta».

         Україну і Болгарію пов'язують братерські відносини, багатовікова історія, єдина православна віра, близькість наших мов, культур і традицій, що є міцним фундаментом для дружби між нашими країнами. Наша спільна справа - берегти минуле і впевнено йти разом у майбутнє.

 

 

ІІ. Завдання і запитання для учнів

  1. Назвіть найвідоміших болгар, яких знає світ?
  2. Чим ці люди заслужили такої слави?
  3. Чому їх називають «великі болгари»?
  4. Кого з сучасників можна віднести до цієї когорти?

 

 

 

ЗАНЯТТЯ № 32

Тема. Внесок болгар у розвиток науки та музики.

Мета: дати відомості про діячів науки та музики болгарського народу, характеристику їхньої діяльності; разом з учнями визначити особ­ли­вості внеску болгар у світову науку; розвивати інтерес до Болгарії як краї­ни; виховувати любов до своєї Бать­ків­щини та повагу до країн-сусідів.

Обладнання: карти Болгаріїі та України, політична карта світу.

Хід заняття

І. Матеріал для вчителя

             Болгарська музика

є частиною болгарської, балканської, європейської та світової культури. Сформувалася на основі народної музики слов'янських племен, увібравши у себе елементи музичних культур інших народів, що населяли територію сучасної Болгарії. З утвердженням християнства в Болгарії розвивався церковний спів давньоболгарською мовою.

 У ХІІІ-ХІV ст. під впливом народного музичного мистецтва сформувався болгарський розспів.

           Співочники - болгарського походження. Найвідоміший з них - півчий і композитор Іоанн Кукузель, прозваний «Ангелогласним» (жив у монастирі у Візантії). Народна музика Болгарії зберігає самобутні риси щодо образності, мелодики, ладо-гармонічного строю і метроритму. Їй властиві слов'янська наспівність і в той же час багата орнаментика.

           Основні народні музичні інструменти Болгарії

струнні - гадулка (смичковий) тамбура (щипковий);

духові - гайда (рід волинки) кава (різновид вівчарській сопілці) додюк (одноствольна сопілка) двоянка (двоствольна сопілка);

 ударні - тупа та барабани.

Петко Стайнов

болгарський композитор-піаніст, який створив національну хорову баладу. Громадський діяч міжвоєнного часу. Повністю сліпий з 10 років.

Автор симфонічної сюїти "Фракійські танці" (1926), симфонічної поеми "Легенда" (1927), увертюри "Балкан" (1936), симфонічної поеми "Фракія" (Тракія, 1937), цілої низки хорових творів. Голова Спілки народних хорів Болгарії.

Десі Слава

Десіслава Іванова Донева, відома під сценічним псевдонімом Десі Слава;

болгарська поп-фолк, поп та рок співачка.

Наука Болгарії

Георги Наджаков

болгарський фізик, академік (1945) і віце-президент (1945—58) Болгарської АН. Герой Соціалістичної Праці(1967), Народний деіяч науки (1963) Болгарії. Член Болгарської компартії з 1950р. Болгарський академік Георгій Наджаков (1896-1981), відкрив фотоелектрети.

        Сто́йчо Па́нчев Ви́лчев (болг. Стойчо Панчев Вълчев, *6 березня 1933, Лисець, область Ловеч, Болгарія - 30 серпня 2014, Софія, Болгарія) — болгарський метеоролог, математик і фізик, член Болгарської академій наук (БАН). У 1965 році став доктором фізичних наук. З 1985-го Панчев член-кореспондент, а з 1997 — академік БАН. Був заступник голови цієї академії (1988–1991). Працював у Центральній лабораторії сонячно-земної взаємодії при БАН з 2002 по 2008 рік. У 1995–1997 роках був заступником голови Вищої атестаційної комісії при Раді міністрів Болгарії. Член Англійського королівського метеорологічного товариства, Американського метеорологічного товариства, Міжнародної асоціації з математичної фізики, Спілки вчених Болгарії.

Костов Іван Ніколов (болг. Костов Иван Николов; нар. 24 грудня 1913, Пловдив — пом. 31 березня 2004, Софія) — болгарський вчений в галузі мінералогії і петрографії. Член-кореспондент (з 1961) і академік (з 1966) Болгарської академії Наук. Іван Костов розробив нову класифікацію мінералів за геохімічними і кристалохімічними ознаками. Відкрив новий мінерал — бончевит і нові для Болгарії мінерали — плюмбіогуміт, псевдомалахіт, мезоліт та інші. Відкрив родовища дистену Чепеларе. Вивчав хімізм і генезис деяких цеолітів у Болгарії. Запропонував уніфікований метод використання габітусових змін як генетичний індикатор.

Богдан Димитров Філов (10 квітня 1883 — 1 лютого 1945) — болгарський археолог, мистецтвознавець і політик. Зробив вагомий внесок у вивчення античного мистецтва. 1918 року відкрив некрополь залізної доби Требенішта, багатий на вироби з золота й заліза. Член Геттінгенської академії наук. 1938 року зайняв посаду міністра народної просвіти, а з 1940 року — прем'єр-міністра Болгарії. Під його керівництвом Болгарія вступила до Другої світової війни на боці гітлерівської Німеччини. Окрім того, у 1937—1944 роках займав пост президента Болгарської академії наук.

 

ІІ. Завдання і запитання для учнів

  1. Назвіть найвідоміших болгар, яких знає світ в області музики та науки?
  2. Чим ці люди заслужили такої слави?
  3. Підготувати мультимедійну презентацію про одного з діячів музики чи науки.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 33

Тема. Найвідоміші болгарські літератори.

Мета: дати відомості про болгарських  письменників, основні їхні твори та внесок митців у розвиток болгарської та європейської літератури; розвивати інте­рес до болгарської літератури, зв’язне мовлення, логічне мислення; виховувати любов до літератури.

Обладнання: політична карта світу, фізична карта Болгарії, портрети болгарських письменників.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Болгарська література - найдавніша з слов'янських літератур. Усна, так звана народна, болгарська словесність представляє собою продукт складного впливу національних елементів, як і сама болгарська національність, яка є складним  продуктом тюрко-слов'янського змішання. Ще не встановлені шляхи економічного, політичного і культурного впливу в епоху VIII-X ст.; Так само не встановлено ряд історичних подій. Ось чому нелегко відкрити шляхи, по яких переходили ідеї і форми поетичної творчості болгар. Однак це не означає, що національна стихія виключно панує у творчості болгарських письменників. Дуже багато ідей і форм у народній поетичній творчості Болгарії було запозичене у чужих народів. Народна поетична творчість Болгарії обмежувалося лірикою і епосом. Болгарська народна лірика відрізняється багатством, глибиною і ніжністю почуття. Вона охоплює:

1. обрядові пісні,

2. любовні пісні,

3. елегії.

Дослідження болгарського фольклору доводять, що зміст обрядових  пісень пов'язано з первісною релігією болгар. Саме характерне в них те, що вони пройняті утилітарним духом, представляють собою звичайні молитви про хліб, здоров'я, багатство і т. д.

В епоху турецького ярма Болгарія не проявила щодо розвитку літератури ніяких ознак життя: факт, який говорить дуже багато про характер цього ярма, про низький політичний  рівень  народних мас, про їх відсталість. Спочатку XVIII ст., у зв'язку з національним пробудженням болгар, літературне життя міцніє.

 Нова болгарська література пов'язана з періодом політичного ренесансу Болгарії. Епоха національного відродження, національно-революційної визвольної боротьби має свою літературу. Вона починається книгою ченця з Святогірського монастиря Паїсія Хілендарського (1762)- «Слов'яно-болгарська історія про народи, і царів болгарських». Ця книга зіграла величезну культурну роль в житті болгарської нації.

Згадаємо лише найяскра­віших талановитих діячів Болгарії.

Любен Каравелов (болг. Любен Каравелов), (1834 або 1835, Копривштиця. — †21 січня 1879, Русе) — національний герой Болгарії, перший професійний болгарський письменник, поет, публіцист, журналіст та етнограф. Один з «чотирьох великих» (болг. четеримата големи) Болгарського руху звільнення від османів (Болгарської революції), куди відносять ще Васила Левски, Христо Ботева, Георги Раковски. Професійний революціонер, який боровся у XIX столітті за створення самостійної болгарської держави.

Його твори:

(1857–1867) Москва — московською мовою Памятники народного быта болгар (1861), Страницы из книги страдании болгарского племени. Повести и рассказы (1868), Българи от старо време (1867).

(1868–1869) Белград — сербською мовою Крива ли е съдбата, Сок» і Наказал я Бог.

(Після 1869) Бухарест — болгарською мовою Три картини из българския живот (Маминото детенце, Прогресист і Извънреден родолюбец), повісті Хаджи Ничо і Децата не приличат на бащите си.

Лідія Шишманова (болг. Лидия Шишманова) — болгарська письменниця, журналістка, театральний і музичний критик, перекладач, громадський діяч. Лідія народилася 17 жовтня 1866 року в місті Київ. Батько — Михайло Драгоманов, матір — Людмила Драгоманова. Виросла з батьками у Швейцарії, в Женеві закінчила університет і консерваторію.

28 грудня 1888 року вийшла заміж за болгарського письменника Івана Шишманова. Подружжя переїхало до Софії того ж року. 1889 року в них народився син, Дмитро, белетрист і драматург.

        Лідія входила до Клубу болгарських письменниць, Жіночого союзу, Товариства за мир і свободу, Ліги англомовних тощо. Вона гарно грала на фортепіано, популяризувала творчість Миколи Лисенка, який присвятив їй свій романс «Садок вишневий коло хати» (1868) на слова Тараса Шевченка.

Померла 6 лютого 1937 року в місті Софія, Болгарія.

Боян Пенев (болг. Боян Николов Пенев; *27 квітня 1882, Шумен — †25 червня 1927, Софія) — болгарський письменник, літературознавець, історик літератури, критик, карикатурист. Перебував у творчому колі Йордана Йовкова та поетеси Єлизавети Багряної. Полонофіл. Дослідник творчості Гете.

Автор фундаментальної чотиритомної праці «Історія нової болгарської літератури». Чоловік болгарської поетеси Дори Габе.

 

ІІ. Запитання і завдання для учнів

  1. Назвіть імена письменників, які прославили Болгарію?
  2.  Що ви знаєте про Любена Каравелова?
  3. Хто такий Боян Пенев?
  4. За бажанням можна зробити презентацію на тему: «Літератори Болгарії»

 

 

ЗАНЯТТЯ № 34

Тема. Розвиток болгарської культури на сучасному етапі.

Мета: ознайомити учнів з іменами відомих болгарських акторів, кіно­ре­жи­се­рів; проаналізувати їхній внесок у розвиток болгарської та світової культури; визначати основні тенденції розвитку сучасного болгарського кіно й театру як най­­по­пулярніших видів мистецтва.

Обладнання: політична карта світу, портрети відомих діячів мистецтва.

Хід заняття

І. Матеріал для вчителя

Відомі болгарські актори і кінорежисери

Цонев Коста

- болгарський актор. Народний артист Болгарії (1976). Лауреат Димитровської премії (1980). Народився 29 липня 1929;р. Закінчив Інститут театрального мистецтва в Софії (1952). Дебютував у кіно 1959;р. Популярність йому принесла роль інспектора Боєва у кінодетективах «Пан Ніхто» (1969) і «Немає нічого кращого за погану погоду» (1971).

Невена Коканова

- болгарська акторка та режисер. Протягом тривалого часу вважалася першою леді болгарського кінематографу.

ЇЇ творчість - “Десять  золотих”, “Тихим вечером” (tiha vecher), (Болгария)

1960 р. Будь щаслива, Ані; Години за любов (Болгария) і ін.

        Григор Вачков

(26 травня 1932 —†18 березня 1980) — болгарський актор театру та кіно. Народний актор Республіки Болгарія.

Справжня популярність прийшла до нього після виходу на телеекрани пригодницького серіалу «Кожен кілометр».

Стефан Савов

- болгарський актор. Народився у місті Монтана 18 квітня, 1896 року. Навчався на юридичному факультеті СДУ, а потім у школі драми Національний театр. Помер 22 лютого, 1969 року.

Фільмографія- "Странен двубой" (1971), "Урокът на историята" (1957) Георгій Дімітров,"Неспокоен път" (1955) Стамен"Септемврийци" (1954) і ін.

Театральне мистецтво

До основоположників театрального мистецтва в Софії належить акторська плеяда — Василь Кірков (Васил Кирков), Адріана Будевська (Адриана Будевска), Христо Сарафов (Кръстьо Сарафов), Христо Ганчев, Атанас Кірчев (Атанас Кирчев), Віра Ігнатієва (Вера Игнатиева), Златина Недєва (Златина Недева), Іван Попов (Иван Попов), Ґєно Кіров (Гено Киров), Єлена Снєжина (Елена Снежина), Теодорина Стойчева тощо.

У відкритому 1925 року театральному училищі виховувалось нове покоління талановитих артистів. У 1920—30-х роках, коли директором протягом майже 2 десятиліть був Володимир Василєв (Владимир Василев), до акторського колективу закладу входили Володимир Трандафілов (Владимир Трандафилов), Зорка Йорданова, Марта Попова, Георгій Стаматов (Георги Стаматов), Іван Дімов (Иван Димов), Костянтин Кісімов (Константин Кисимов), Невена Буюклієва (Невена Буюклиева), Петя Герганова, Микола Ікономов (Никола Икономов), Борис Михайлов, Ольга Кірчева (Олга Кирчева), Ірина Тасєва (Ирина Тасева), Ружа Делчева та інші.

Серед керівників Національного театру в Софії до 9 вересня 1944 року — Іл. Міларов, Пенчо Славейков, а серед директорів — Іван Попов, Б. Ангелов, В. Йорданов, Ст. Л. Костов та інші. З числа режисерів, драматургів і художників того часу помітний слід у історії колективу лишили Юрій Д. Яковлєв (Юрий Д. Яковлев), Микола Лілієв (Николай Лилиев), Микола Масалітінов (Николай Масалитинов), Хрисан Цанков, Іван Пенков (Иван Пенков), Іван Мілєв.

Національний театр Івана Вазова (болг. Народен театър „Иван Вазов“) — національний драматичний театр у столиці Болгарії місті Софії, що носить ім'я класика болгарської драматургії Івана Вазова; головна театральна сцена країни.

Національний театр Івана Вазова є найстарішим і найавторитетнішим театром у Болгарії після звільнення, він є наступником столичної драматичної групи «Сльоза і сміх» (болг. Сълза и смях), який 1904 року був названий Болгарський національний театр, від 1906 до 1952 року — Національний театр, у період 1952—62 роках називався Національний театр Христо Сарафова, надалі у 1962—77 роки і від 1982 року постійно — Національний театр Івана Вазова.

 

ІІ. Завдання і запитання для учнів

  1. Як розвивається болгарська культура на сучасному етапі?
  2. Розкажіть про болгарську акторку і режисеру Невену Коканову?
  3. Яку роль в історії Болгарії відіграла культура?
  4. Що ви знаєте про театральне мистецтво Болгарії?
  5. Випереджувальне завдання:  підготуватися до підсумкового заняття на тему: «Болгарія – ось яка вона є!»

 

 

 

 

ЗАНЯТТЯ № 35

Тема. Підсумкове заняття. Круглий стіл: «Болгарія – ось яка вона є!»

Мета: зробити підсумок вивченого; перевірити знання особливостей гео­графічного положення Болгарії  та країн, з якими вона межує; аналізувати особ­ли­вості розвитку болгарської  економіки та культури; порівнювати особливості двох культур – болгарської та української.

Обладнання: політична карта світу, фізична карта світу.

Хід заняття

І. Матеріал для вчителя

Українсько-болгарські відносини — це двосторонні відносини між Україною та Болгарією у галузі міжнародної політики, економіки, освіти, науки, культури тощо. Український і болгарський народи споріднені не тільки своїм слов'янським походженням, етнічною та мовною близькістю, але й спільністю історичної долі, багатовіковими відносинами у релігійному, культурному, господарському, громадсько-політичному житті.

 Дух козацької свободи манив болгар, які тікали від турецького рабства до Запорізької Січі. У 1762 р. у складі запорізького війська навіть було створено болгарський гусарський полк.

 Багато що єднає Україну і Болгарію й сьогодні: здійснення широкомасштабних внутрішніх реформ, схожість зовнішньополітичних пріоритетів, чорноморське сусідство. Тому природно, що уряди та народи двох країн прагнуть до тісного співробітництва. Для українсько-болгарських відносин характерний постійний активний політичний діалог на найвищому рівні. Україна та Болгарія активно співпрацюють та надають взаємну підтримку в рамках регіональних та міжнародних організацій, таких як ОЧЕС, ЦЄІ, ОБСЄ, РЄ, ООН.

Республіка Болгарія посідає важливе місце на балканському напрямку зовнішньополітичних інтересів України. Україну і Болгарію єднає етнічна, мовна та релігійна близькість, традиційні економічні, торговельні та культурно-історичні зв'язки. В Україні діє товариство "Україна-Болгарія", в Києві знаходяться представництва "Балкантуриста", "Ізотімпексу", "Болгаргазбуду". У Варні діє Український культурно-комерційний центр.

ІІ. Випереджувальні завдання

Для проведення круглого столу вчитель дає випереджувальне завдання уч­ням. Клас ділиться на групи і кожній групі дається запитання.

І група. Особливості географічного положення Болгарії  та країни, з якими вона межує. Найбільші міста та річки Болгарії.

ІІ група. Історичний розвиток болгарської  державності, етапи розвитку. Болгарія на карті світу.

ІІІ група. Аналіз особливостей розвитку болгарської економіки й культури.

IV  група. Порівняння особливостей двох культур – болгарської  та укра­їн­ської.

V  група. Підготувати мультимедійну презентацію «Моє знайомство з Болгарією».

ІІІ. Підсумкове слово вчителя

Болгарія є важливим партнером України насамперед з огляду виходу на Балкани, транспортування енергоносіїв, що включає будівництво трансконтинентальних магістралей, коридору Схід — Захід, нафтогазопроводів з Азії до Європи, будівництво нових мостів через Дунай. Болгарське керівництво неодноразово наголошувало, що відносини з Україною є пріоритетними та стратегічними. Особливе значення для розбудови цих відносин мали зустрічі на найвищому рівні. В березні 1998 р. у Софії було підписано Декларацію про подальший розвиток та поглиблення співробітництва між двома країнами, а також низку угод про співпрацю у митних справах, науково-технічній сфері, фармакологічній промисловості тощо.

Міцне коріння історичних зв'язків між українським і болгарським народами є лише однією з причин сучасного висхідного розвитку відносин близького співробітництва і партнерства між Болгарією та Україною в усіх галузях громадсько-політичного, економічного і культурного життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

 

  1. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів.  Географія 5-11 класи. Н.Муніч. – К.: Шкільний світ. – 2001. – с. 222.
  2. Баландян Р.К. 100 великих пам’ятників. – М.: Вече, 2004. – 480с.
  3. Все страны мира. Энциклопедический справочник / Автор-сост. Родин И.О., Пименова Т.М. – М.: Вече, 2002. – 560с.: ил.
  4. Видатні особистості. Повна ілюстрована енциклопедія. / Укладачі К. Гіф­форд, Дж. Холленд, А. Крамер та ін.; пер. з англ. Р. Фещенко. – К: Краї­на Мрій, 2008. – 256с.: іл. – (Атласи та енциклопедії)
  5. Величайшие люди планеты: Энциклопед. справочник / Худож.-офор­ми­тель Л.Д. Киркач-Осипова. – Харьков: Фолио, 2008. – 799с.
  6. Энциклопедия для детей. Т.13. Страны. Народы. Цивилизации /Глав.ред. М.Д.Алексёнова. – М.: Аванта+, 2000г. 704с.:ил.
  7. Країни і народи: Європа: Я пізнаю світ: Дит. енцикл. / Авт.-упор.Л.О. Баг­ро­­ва. – К.: Школа, 2003. – 443с.: іл.
  8. Країни світу. Енциклопедичний довідник / Укладач Н.О.Чумаслова. – Х.: ВД «Школа», 2008. – 384с.
  9. Страны и народы. Науч.-попул. геогр.-этногр. изд. в 20-ти томах. Зару­беж­ная Европа. Восточная Европа / Редкол. В.П. Максаковский, Ю.В. Ива­нова и др. – М.: Мысль, 1980. – 349с.: ил.
  10.  Самин Д.К. 100 великих памятников. – М.: Вече, 2001. – 480с.
  11.  100 великих зарубежных фильмов / И.А. Мусский. – М.: Вече, 2006. – 480с.
  12.  Дюрозель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів. К.,1995.
  13.  Історія міжнародних відносин і зовнішньої політики (1919 - середина 2000-х рр.): метод. рек. до семінар. занять / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича / Андрій Іванович Горук (уклад.). — Чернівці : Рута, 2007. — 35с.
  14.  Бураков Ю.В., Кипаренко Г.М. СРСР і країни Східної Європи у другій половині ХХ ст. - Львів: Студії, 1994.
  15.  Історія південних і західних слов'ян / За ред. Г.М. Гранчака. - К.: Вища школа, 1987.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

docx
Додано
27 червня 2018
Переглядів
426
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку