29 травня о 18:00Вебінар: Філософія для дітей: закордонні та українські практики

Посібник для вчителя до спеціального курсу "Польща: країна нескорених слов*ян"

Про матеріал

Матеріали до занять спеціального курсу

для учнів 10-го класу філологічного, суспільно-гуманітарного та економіко-географічного профілів.

Посібник містить матеріали до занять спеціального курсу «Польща: краї­на і люди» для учнів 10 класу філологічного, суспільно-гуманітарного й еконо­міко-географічного профілів загальноосвітніх і спеціалізованих навчальних за­кладів, у яких вивчається польська мова.

Матеріали посібника допоможуть викладачеві курсу швидко підготувати­ся до занять, так як містять країнознавчу інформацію про Польщу: географічне по­ложення, рельєф, клімат, внутрішні води, ґрунти, корисні копалини, водні й лі­сові агрокліматичні та рекреаційні ресурси Польщі, державний устрій, адміні­ст­ра­тивно-територіальний поділ країни, офіційну мову, етнічний склад, релігій­ні вірування в державі, короткі історичні відомості, своєрідність куль­тури та гос­по­дар­­ської діяльності, визначальні риси розвитку польської освіти, спорту, туризму, участь Польщі у структурах СОТ і НАТО, членство у Європейському Со­юзі, видатні особистості та їхній внесок у розвиток євро­пей­сь­кої та світової ци­ві­лізації.

Для вчителів польської мови, географії, економіки, всесвітньої історії, ук­ра­їнської та світової літератур.

Перегляд файлу

 

 

Посібник для вчителя

 

Польща: країна і люди

 

Матеріали до занять спеціального курсу

для учнів 10-го класу філологічного, суспільно-гуманітарного та економіко-географічного профілів

 

 

Біла Церква

2017

 

 

Головне управління освіти і науки

Київської обласної державної адміністрації

Київський обласний інститут

післядипломної освіти педагогічних кадрів

Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради

Білоцерківська спеціалізована школа І–ІІІ ступенів № 1

з поглибленим вивченням слов’янських мов

 

 

Посібник для вчителя

 

Польща: країна і люди

 

Матеріали до занять спеціального курсу

для учнів 10-го класу філологічного, суспільно-гуманітарного та економіко-географічного профілів

 

 

 

Автор:

Іванченко Надія Петрівна

вчитель географії та економіки

СЗШ І-ІІІ ступенів №1

з поглибленим вивченням слов’янських мов

м. Білої Церкви Київської області

 

 

 

 

Біла Церква

2017

 

 

 

ЗАНЯТТЯ №1

 

Тема. Вступ. Країнознавство як географічна дисципліна. Джерела країно­знав­чих знань. Об’єкти вивчення країнознавства.

Мета: ознайомити учнів країнознавством як географічною дисципліною, з об’єк­­том вивчення країнознавства; вчити користуватися різними джерелами країно­знавчих знань.

Обладнання: політична карта світу, атлас 10-11 клас.

Хід заняття

І. Матеріал для вчителя

Країнознавство – це вивчення окремих країн на фоні загальносвітових процесів і явищ.

Об’єктом вивчення країнознавства є країни світу як основні одиниці соціально-політичної організації світу, а також їхні регіональні угрупування. Цей напрямок географії виник ще за античних часів, а сьогодні відродився внаслідок потреби людей у пізнанні країн світу. У країнознавстві перехрещуються знання фізичної, соціально-економічної, історичної, політичної географії, а також низки інших негеографічних наук.

Основне завдання курсу – формування сучасної географічної картини світу за допомогою комплексного вивчення країн, створення їхнього фундаментального, географічного образу й виявлення їхньої своєрідності. Це завдання може бути досягнуте шляхом систематизації та узагальнення різноманітних даних про природу, населення, господарство, історичний розвиток, соціальну організацію й культуру країни.

До джерел географічних знань належать: природничо-географічні книги, картографічні засоби, журнали природничі, підручники, інтернет, словники, енциклопедії.

Країнознавство є однією з провідних дисциплін для географів, економістів, тих, хто опановує туризм, для учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Країнознавство є наукою і навчальною дисципліною, яка комплексно вивчає країни і регіони світу, досліджує, систематизує й узагальнює дані про їх природу, населення, господарство, культурно-історичні особливості, внутрішні просторові відмінності.

Існує значна кількість наукових напрямків, які аналізують різні аспекти виникнення,  функціонування й занепаду держав та їх взаємодію на політичній карті світу. Серед них можна виділити географічний детермінізм, енвай­рон­ме­та­лізм, різні теорії і концепції держави. Сучасне країнознавство у своєму роз­витку базується також на глобальних і регіональних геополітичних та гео­стратегічних концепціях. Серед них найвідомішими є атлантизм, мондіа­лізм, єв­ра­зійство.

Виникнення, існування, взаємодія країн на політичній карті світу і в окремих його частинах є наслідком дій (впливу, реалізації) як об’єктивних (незалежних від волі людини) законів і закономірностей, так і принципів, розроблених людськими спільнотами.

У сучасній практиці міжнародних відносин існують суперечності, які постійно  загострюються, між законностями країнознавства й усталеними принципами взає­мо­дії країн на міжнародній арені.

ІІ. Завдання для учнів

  1. Що таке країнознавство?
  2. Що є об’єктом вивчення країнознавства?
  3. Яке основне завдання курсу «країнознавство»?
  4. Які ви знаєте джерела географічних знань?

 

 

ЗАНЯТТЯ №2

 

Тема. Польща – перше знайомство. Етнічна територія Польщі. Геогра­фі­ч­не положення (глобальний, регіональний, сусідський аспект, наявність вихо­ду­ до моря). Державна символіка країни та її державний устрій.

Мета: Ознайомити учнів з сусідньою для України державою Польщею; вчи­­ти визначати географічне положення країни; оцінювати різні аспекти етніч­ної території; дати знання про державну символіку Польщі, форму правління та її державний устрій.

Обладнання:  політична карта світу, атласи учнів, прапор Польщі.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Польща – перше знайомство – це можливість познайомитися із країною без прикрас. Польща – країна, в якій ніколи нудьгувати. Про це потурбувалася історія. Не завжди тактовна і приємна, але завжди цікава. Територія Польщі – майже правильної форми. Як із півночі на південь, так і з заходу на схід відстань майже однакова – 650 км., приблизно стільки ж від Москви до Петербурга чи від Житомира до Ужгорода.

Коли ж і як сформувалася ця держава?

У перші століття нашої ери приблизно на території сучасної Польщі жили слов’янські племена: поляни (не слід плутати з київськими полянами!), вісляни, мазовшани та ін. Через ці землі пролягали торговельні шляхи, що вели з півночі на південь. Славетний Бурштиновий шлях, по якому з берегів Балтійського мо­ря везли до Середземномор’я бурштин, проходив річкою Вісла. Якраз тут ви­ник­ли перші польські міста.

Польща – держава з 40-мільйонним населенням. Це найгарніше місце на землі: тут не має величезної кількості культурних цінностей, але Польща без за­перечно належить до числа країн, які дивують і приваблюють. Таємниця знахо­диться в атмосфері, в характері людей, які проживають на цих землях.

Географічне положення Польщі, з наукової точки зору, звучить так: Польща розташована між 490 і 54050’ північної широти і 14007’ і 24008’ східної довготи. Інакше можна сказати, що Польща розтяглася між Бугом і Одером, Карпатами й Балтійським морем, тобто в дуже важливому місці Європи.               Польща – країна низовин, середня висота в ній складає 173м. Лише 3% її території знаходяться на висоті 500м. Найвища точка 2499м. ­– вершина гори Риси в Татрах. Найнижча точка – 1,8м нижче рівня моря – в дельті Вісли, біля Ельблонга. В Польщі є декілька тисяч озер, високі гори. 24,4% поверхні займають ліси. Сучасна територія Польщі сформувалася після Другої світової війни.

Клімат Польщі має риси як помірного. так і континентального. Клімат на прибережжі можна охарактеризувати як помірно морський, а в східній частині – помірно континентальний. Середня температура січня в різних регіонах країни коливається від -10С до -50С. Влітку середня температура складає від +200С на південному сході й до +170С на Балтиці.

На території Польщі є родовища вугілля, природного газу, міді, срібла, свинцю.

Польща – це країна Центральної Європи. На півночі межує з Росією, на сході – з Литвою, Білоруссю, Україною, на півдні – з Чехією і Словаччиною, на заході – з Німеччиною. З півночі омивається Балтійським морем. Польща – це країна з вигідним економіко-географічним положенням, різноманітним госпо­дарством, розгалуженою системою зовнішньоекономічних зв’язків. Вигідність положення країни визначається виходом до моря та транзитними комуні­каціями між Заходом і Сходом Європи.

Територія Польщі складає 312685кв.км. Столиця – Варшава. Населення –  40 млн. чоловік. Офіційна мова – польська. Державний лад – парламентська республіка. Голова держави – президент, голова уряду – прем’єр-міністр. Законодавчий орган – Національні збори, які складаються із Сенату і Сейму. Впливовою суспільною силою в державі є профспілки, які ще за радянських часів об’єднували 7-8 млн. чоловік. Кількість політичних партій – близько трьох десятків.

ІІ. Завдання для учнів

  1. Визначити географічне положення країни і її етнічну територію.
  2. Розповісти про державну символіку Польщі, державний устрій та форму правління.
  3. Підготувати повідомлення про надра Польщі.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 3

Тема. Поляки як представники західного слов’янства. Історичний роз­ви­ток польської державності. Перша польська держава – незалежне королівство (Х ст.). Роль династії Ягеллонів у консолідації польських земель на межі ХIV-XV ст. Формування монархії та створення Сейму у XVI ст.

Мета: дати уявлення про історичний розвиток країни Польщі; ознайо­ми­ти­ з роллю династії Ягеллонів у консолідації польських земель та формуван­ням мо­­нархії і створенням Сейму в XVI ст.

Обладнання: політична карта світу, історична карта Польщі, атласи уч­нів.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Якщо звернутися до історії Польщі, то ми побачимо, що майже кожне десятиліття її стражденна земля була полита кров'ю воєн і національно-визвольних змагань. Але польський народ ніколи й ніким не був скорений. Навіть коли Росія – «жандарм Європи» – жорстоко придушила визвольне повстання (1792 року) й поділила її землі між собою і Пруссією, це тривало не більше двох років. Уже в 1794 році народ на чолі з національним героєм Тадеушем Костюшко вщент розбив регулярні російські війська й повернув свою свободу.

У 1918 році почалося відновлення незалежної польської держави. Її народним вождем став Юзеф Пілсудський. Історію тисячоліття неможливо викласти в декількох абзацах. Але якщо перефразувати слова великого письменника, можна просто повторити за ним: «Так жили люди, і так протікав час».

Почалося все в сьомому десятилітті Х ст., коли першим володарем країни був Мешко І. Під час його правління Польща прийняла християнство (966р.). Великим королем був син Мешка І – Болеслав Хоробрий. Сто років потому прийшла роздробленість, яка продовжувалася два століття. І в 1385 році була створена персональна унія з Литвою. Надзвичайна подія відбулася в 1410 році, коли король Владислав Ягелло прийняв бій під Грюнвальдом з військом ордена хрестоносців і переміг, поклавши край могутній злій силі. В XV-XVI ст. про­ходив розвиток хуторського господарства і зміцнення привілеїв польського дво­рянства – шляхти. З 1573 року у Польщі почався період існування монархів, які вибиралися більшістю шляхти і створювали Сейм.

Владислав ІІ Ягелло став основоположником династії польських королів. Під час правління династії Ягеллонів  Польща досягла найбільшого розквіту.

Перші записи про польську державу зробив у 966 році арабський купець Ібрагім Ібн Якуб.

Слов’яни заселяли польські землі ще в І тис.н.е. Це були племена полян, віслен, мазовшан та інші. Наприкінці І тис. вони утворили польську державу на чолі з князем Мешко І.

На територію держави часто зазіхали іноземні загарбники. У 1241-1242 ро­ці на південну Польщу здійснив набіг один із загонів армії хана Батия й на­віть пограбував столицю. Потім країна стала предметом палких зазіхань німе­ць­кого Тевтонського ордену, який у 1308-1309 році захопив східні землі з пор­том Гданськ, що належав Польщі.

Тевтонська загроза спричинила встановлення між Польщею та Литвою династичного союзу. Польська королева Ядвіга вийшла за литовського князя Ягайла. Відтоді Польща почала розширювати свої володіння. У 1569 році вона на основі Люблінської унії об’єдналася з Великим князівством Литовським у єдину державу Річ Посполиту, що в перекладі з польської означає «Респуб­ліка». Втім ця республіка була все ж таки монархією, але для того часу дуже не­ти­по­вою. На чолі держави стояв король, але його обирали члени сейму – пар­ламенту, до якого входили обрані депутати від шляхти, тобто дворянства.

На початок XVII ст. поляки разом зі шведами зробили спробу захопити послаблену смутами Росію. Війна тривала з 1605 по 1612 рік, але закінчилася для Речі Посполитої поразкою.

ІІ. Завдання для учнів

  1. Робота з картою.
  2. Підготувати «подорож» історичною Польщею X-XV ст.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 4

Тема. Утворення Речі Посполитої як наймогутнішої Європейської держа­ви «від моря до моря». Переділ Польщі та Петербурзькі конвенції 1772, 1793, 1795, 1797 року. Утворення Наполеоном Бонапартом Варшавського князівства (1807 р.) та відхід значної частини Польщі до складу Російської імперії. 1918 рік – переломний в історії Польщі. Створення республіки.

Мета: ознайомити з історією утворення Речі Посполитої, утворення Вар­шав­ського князівства, дати уявлення про переділ Польщі та Петербурзької кон­вен­ції, вчити визначати головне і аналізувати історичні події.

Обладнання: історична карта світу, карта Польщі, портрет Наполеона Бонапарта.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Історія Польщі, як і багатьох європейських країн, дуже давня. Предки поляків – слов’янські племена полян, віслян, мазовшан та ін. – прийшли до Польщі десь у середині І ст. А перша міцна польська держава – незалежне королівство – виникло аж у Х столітті.

Польща росла й міцнішала, захоплювала нові землі (в тому числі й укра­їн­ські), а 1595 року за Люблінською унією об’єдналася з Великим князівством Ли­тов­ським в єдину могутню войовничу державу – Річ Посполиту, яка намагалася відхопити шматки від усіх сусідніх країн. Щоправда 1654 року Річ Посполита зазнала поразки у війні з українським козацтвом на чолі з Богданом Хмельницьким і втратила Лівобережну Україну, але Правобережжя залишилося під її владою.

На початку XVII ст. поляки разом зі шведами зробили спробу захопити послаблену смутами Росію. Війна тривала з 1605 по 1612 рік, але закінчилися для Речі Посполитої невдало. Польські ставленики, самозванці, що видавали себе за вбитого царевича Дмитра, загинули, а інтервенти були змушені піти з країни. Послабленням держави швидко скористалися Швеція, Пруссія та Росія.

Із часом Польща, ослаблена численними війнами, сама зазнала нападів з боку сусідів і впродовж XVII-XVIII ст. спочатку з боку Швеції, а потім і Росія відібрала в неї досить великі території. А за Петербурзькими конвенціями 1772,1793,1795 року Річ Посполиту, на той час уже зовсім немічну, поділили між собою три держави – Пруссія, Австрія і Росія.

На цьому нещастя Польщі не закінчилися. В 1807 році Наполеон Бона­парт утворив на частині польських земель Варшавське князівство, потім, за рі­шен­ням віденського конгресу 1814-1815 року, Польщу ще раз поділили – і біль­ша частина Варшавського князівства стала Королівством Польським, яке вві­йш­ло до складу Росії. Поляки намагалися обстоювати свою незалежність, кіль­ка разів у країні спалахували повстання, які щоразу придушувались.

У 1917 році до влади в Російській імперії прийшли більшовики, які анулювали договори царського уряду про розділення Польщі. В 1918 році Поль­­ща стала республікою.  З 1921року до її складу ввійшли Західна Україна та Західна Білорусь (пізніше їх приєднали до СРСР).

ІІ. Завдання для учнів

  1. Проаналізувати історичні події XVII-XVIII ст., використовуючи істо­ричну карту світу.
  2. Дати характеристику Речі Посполитої як наймогутнішої європейської держави XV- XVI століть.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 5

Тема. Польща – перша жертва фашистської Німеччини у Другій  світовій війні. Винищення євреїв і слов’ян – основна мета гітлерівців. Треблінка, Май­да­нек, Освенцім – найвідоміші та найстрашніші гітлерівські табори.

Мета: вчити оцінювати Польщу як жертву фашистської Німеччини у Другій світовій війні, дати уявлення про винищення євреїв і слов’ян гітлерівцями, охарактеризувати найвідоміші гітлерівські концтабори.

Обладнання: історична карта світу, малюнки-ілюстрації Треблінка, Май­да­нека, Освенціма.

Хід заняття

І. Матеріали до уроку

1 вересня 1939 року почалася Друга світова війна, і першою жертвою фашистської Німеччини стала багатостраждальна Польща.

Війська фашистської Німеччини ввійшли на територію Польщі й окупували її. Окупація часів Другої світової війни тривала аж до 1945 року, поки Радянська армія разом із Військом Польським звільнили Польщу від жахливої навали, в наслідок якої країна втратила велику частину своїх громадян, а збитки від зруйнування економіки та культурних пам’яток були оцінені в 49 млрд. доларів.

Гітлерівці, як відомо, поставили собі за мету знищити якомога більше євреїв і слов’ян. Найбільше від фашистів у Польщі постраждали євреї – їх заганяли в спеціально створені райони – гетто, вибратися з яких було майже неможливо. У Варшаві було найбільше гетто в Європі (створене наприкінці 1940 року), де жило 500 тис. євреїв – майже третина всього населення польської столиці. Втім, фашисти влаштовували не лише гетто, а й табори смерті, де методично винищували євреїв. На території Польщі знаходилися найвідоміші і найбільші з таких таборів – Треблін, Майданек, Освенцим і Белжец.

Унаслідок кривавих діянь нацистів Польща втратила приблизно п’яту частину свого населення – понад 6 млн. людей.

На окупаційній території гітлерівці проводили екстреміську політику, метою якої було біологічне винищення народу. Голокост на польських землях поглинув 3,5 млн. євреїв.

Драматичним епізодом під час війни й окупації було повстання в єврей­ському гетто Варшави (1943 року) – повна відчаю, але й мужності відповідь на зло­чин Голокосту. Під час окупації в Польщі не працювали загальноосвітні школи, інститути, театри, не видавалися книги, були заборонені спортивні матчі і змагання. Глибока ніч покривала Польщу майже шість років, залишала після себе незабутні трагічні наслідки, але і міцний досвід.

Звільнившись від німецької окупації в 1945 році, Польща невдовзі стала соціалістичною країною – Польською Народною Республікою.

ІІ. Завдання для учнів

  1. Робота з картою.
  2. Підготувати інформацію про гітлерівські табори, що були на території Польщі.

 

 

ЗАНЯТТЯ №6

Тема. Політична та економічна криза на початку80-х років ХХ століття. Повернення Польщі до назви та символіки ІІ Республіки. Вибори до сейму та відродження сенату в 1889 році. Лех Валенса – керівник профспілки робітників судноверфі у Гданську, керівник «Солідарності», президент Польщі в 1990-1995 роках, лауреат Нобелівської премії миру.

Мета: вчити характеризувати політичні та економічні події 80-х років ХХ століття, визначати позитивні та негативні риси польських керівників за часів кризи.

Обладнання: політична та історична карта світу, економічна карта Поль­щі, атласи учнів.

Хід уроку

І. Матеріали до уроку

На початку 80-х років Польща переживала тяжку політичну та еконо­міч­ну кризу, з 1981 до 1983 року в країні тривав воєнний стан. І лише наприкінці 1980-х років життя почало поступово налагоджуватися: Польща сформувалася в Польсь­ку Республіку й стала на шлях демократії.

Звичайно, Польща не пережила ні «червоного» терору, ні штучного голодомору, ні сталінських репресій. Але в період «будівництва соціалізму» була поставлена в залежні економічні умови, які створив для неї Радянський Союз. Народження «Солідарності», очолюваної Лехом Валенсою, стало протиборчою силою всій, нав’язаній полякам, радянській системі. Зрозуміло, що країна пережила доволі великі економічні труднощі, але була готова до цього.

У грудні 1980 року в Польщі було введено воєнний стан, лідери опозиції з профспілковим об’єднанням «Солідарність» зазнали репресій, діяльність його була заборонена, але воно продовжувало діяти в підпіллі. Втім це тільки затримало розв'язку. На парламентських виборах 1989 року перемогу отримала «Солідарність», а через рік за результатами перших вільних парламентських виборів її лідер Лех Валенса став президентом. Через деякий час комуністи, скориставшись його помилками, спромоглися взяти реванш і двічі отримували перемогу на виборах. Але зміни в країні вже не можна було зупинити, і тепер Польща впевнено йде шляхом демократичних перетворень.

Ім’я Леха Валенса доволі відоме у світі. Лех Валенса в 1990-1995 роках – президент Польщі, лауреат Нобелівської премії миру, першим у Європі наважився підняти руку на комунізм. Керівник робітників судноверфі, а потім мільйонної профорганізації «Солідарність» до самого 1989 року, коли його обрали президентом країни, продовжував боротьбу за звільнення Польщі від нав’язаного їй ще в Ялті 1843 року іга власних і чужих керівників. І в той час, коли в Польщі сталася економічна криза, поставив питання вже досить літній жінці: «Пані, чи не шкодуєте Ви, що через боротьбу за Вашу незалежність Ви зараз переживаєте такі труднощі?», отримали горду відповідь: «Краще я буду харчуватися хлібними шкоринками й пити лише воду, але дихатиму повітрям Свободи!»

Сучасна Польща – розвинена індустріально й аграрно.

ІІ. Завдання для учнів

  1. Підготувати повідомлення про лідера «Солідарності» і його діяльність в напрямку зміцнення миру.
  2. Охарактеризувати політичні та економічні події 80-х років ХХ сто­ліття.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 7

Тема. Великопольща – ядро польської держави, історична область, яка вва­жається основою Польщі.

Мета: ознайомити учнів з однією з історичних областей країни та її пер­шою столицею – Гнєзно, розкрити, чому Великопольща вважається основою По­ль­щі.

Обладнання: історична карта Польщі, політична карта світу, атласи уч­нів.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Великопольща, одна з історичних областей країни, вважається основою Польщі, тут знаходить перша столиця держави – Гнєзно. Легенда розповідає, як вождь племені полян на ім'я Лєх, побачивши на дубі гніздо орла, вигукнув «Гніздимось тут!» (недарма на гербі Польщі зображено білого орла на червоному тлі!). Лєх побудував там місто і назвав його Гнєзно, тобто «гніздо». Поступово навколо Гнєзно об’єдналися інші польські племена й місто стало столицею давньої польської держави.

На цій землі багато стародавніх міст. Одне з них – Торунь – батьківщина Коперника. Місто майже повністю зберегло середньовічний вигляд: уціліли 350 стародавніх будинків, середньовічні замки Курник, Рогалин, Глухів.

На острові посеред річки Варти, на місці давнього поселення полян, знаходиться одне з найдавніших польських міст – Познань, відоме своїми міжнародними ярмарками.

Землі Великопольської низовини  не дуже родючі, та вони здавна годують поляків. Основні культури – жито й картопля, але тут вирощують і цукровий буряк, пшеницю, ячмінь. Цей край дає Польщі м'ясо й молоко. Заводи тут здебільшого борошномельні, цукрові, маслоробні.

Як і в Росії, у Великопольщі на селянському столі – чорний хліб, якого немає в південних країнах, картопля. Як і в Німеччині, в Польщі дуже люблять капусту і готують з неї безліч страв, серед них бігос – тушкована капуста з м’ясом. Пиво з ячменю поляки почали вивозити до інших країн ще в XV столітті.

Біля західних кордонів, у межиріччі Варти та Одри, лежить Любушська земля. В давнину тут жило слов’янське плем’я  любушан. Тоді в цих краях були справжні пущі, але з часом ліси вирубали, тепер на їхньому місці – соснові лісопосадки. Центр Любушської землі – місто Зельона Гура (Зелена Гора), роз­ташоване поміж невисоких гір, схили яких укриті виноградниками. Це най­пів­нічніший район вирощування винограду.

Прикордонні з Німеччиною землі під час Другої світової війни було розорено, міста поруйновані. Вроцлав, заснований у Х столітті, назавжди втратив свої стародавні будівлі. І хоча колишній центр міста відновлено, але це лише реконструкція.

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  1. Чому Великопольща вважається основою Польщі?
  2. Яка перша столиця Польщі? Розповісти легенду.
  3. Підготувати повідомлення про землі Великопольської низовини.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 8

Тема. Узбережжя Балтійського моря – приморська Північ Польщі.

Мета: вчити визначати особливості географічного положення Гданська та Щецина, їхню роль як міст-портів, вчити знаходити на карті Помор’я, Лебську косу, Гданську та Поморську бухти, ознайомити з фортецями Мальброк та Фрамбок як історичними пам’ятками Помор’я.

Обладнання: історична карта Польщі, політична карта світу, ілюстрації до теми.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

На півночі Польщі – узбережжя Балтійського моря. Майже вздовж усієї бережної лінії простяглися піщані пляжі. Берег тут частенько буває крутий і спускається до пляжу уступом. Тут немає заток і невеликих бухт як на узбережжі скандинавських країн. Є лишень кілька вузьких і довгих піщаних кіс. Одна з них – Лебська коса – відокремила  від моря невелику затоку й утво­рилося Лебське озеро. Дивовижні дюни на Лебській косі унікальні на Балтійському узбережжі: величезні піщані пасма заввишки до 50 метрів простяглися на багато кілометрів.

На узбережжі є тільки дві бухти: на сході – Гданська бухта, на заході – Поморська і з’єднана з нею вузькими протоками Щецинська затока.

І Гданськ, і Щецин – морські ворота країни.

Гданську вже близько тисячі років. Він схожий на багато інших середньовічних міст. На головній площі Длуш Тарг височить готична ратуша зі стрілоподібною вежею, неподалік – костьол Святої Марії, Арсенал. Одначе ці будівлі, як і у Вроцлаві, – тільки реконструкція старого середньовічного центру, зруйнованого наприкінці Другої Світової війни, вціліла лише стара портова частина Гданська.

На нових судноверф’ях стоять величезні судна для перевезення най­складніших вантажів: вугілля, зерна, нафти, газу, а також морські пороми та науково-дослідницькі судна.

Іншим великим морським портом є Щецин. Він стоїть на річці Одер, тому до моря треба пливти спочатку річкою, а потім – Щецинською затокою. Цей західний порт – риболовецький центр Польщі.

У невеликих містечках Помор’я багато історичних пам'яток. Навіть час відступив перед могутніми стінами фортеці Мальборк. Сама фортеця, оточена фортечними стінами, вісім сторіч тому правила за столицю ордену хрестоносців. Тепер у фортеці музей.

У маленькому Фромборку на початку XVI століття жив, працював і похований славетний астроном Ніколас Коперник, який уперше науково довів, що Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки.

Багато цікавого і в селах Помор’я. Тут живуть кашуби, мова яких багато в чому відрізняється від літературної польської мови. В цьому краї ще збереглися стародавні звичаї громадської риболовлі. Деяким риболовецьким артілям понад сто років, об’єднують вони здебільшого родичів. Кожен працівник артілі вно­сить свій пай, а риба ділиться між працівниками відповідно до внесеної частки.

Поморські села зазвичай витягнуті вздовж берега моря в одну вулицю. На високих двосхилих дахах часто можна побачити різьблені зображення птахів, змій, кінських і собачих голів.

Щороку наприкінці червня – на початку липня вся Польща, а особливо Помор’я, святкує День моря.

ІІ. Завдання і запитання для учнів

  1. Робота з картою. Визначення географічного положення Гданська і Щецина.
  2. Підготувати презентацію регіону.

 

 

 ЗАНЯТТЯ № 9

Тема. Історична область Вармія і Мазурія – край лісів та озер на північ­но­му сході Польщі.

Мета: ознайомити з представниками флори і фауни регіону, з архі­тек­тур­ними пам’ятниками цієї території, розвивати вміння користуватися картою та показувати на карті найбільші міста регіону та історичні області Вармію та Мазурію.

Обладнання: історична карта Польщі, фізична карта Польщі, політична карта світу.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

На північному сході Польщі знаходяться історичні області Вармія та Мазурія, що входили колись до складу Пруссії і були її відсталою окраїною. Там, поміж озер та густих лісів, містилася штаб-квартира Гітлера – «Вовче ліг­во». Про неї нагадують тільки розкидані вибухами бетонні брили.

 І в наші дні Вармія та Мазурія залишилися краєм лісів та озер. Тут знаходиться найбільша польська діброва – Августівська пуща. Пущами в Поль­щі називають масиви дубових, горіхових та букових лісів, що залишились у наші дні острівцями первісної природи. В Августівській пущі водяться лосі та бобри, багато грибів і ягід.

На заході від неї, на великих Мазурських озерах, живуть білі чаплі, баклани, лебеді. А далі знову пущі – Борецька, Пшиська.

Одних тільки мазурських, вармінських і августівських озер нараховано більше двох тисяч. Деякі із них такі великі, що інший їхній берег не видно, наприклад Снярдви (113,8 кв.км.), інші навпаки мініатюрні, часто сховані від люд­ського ока. Весь цей мальовничий, все ще багатий дичиною, звірами, рибою і водоплаваючими птахами озерний край межує з густими борами. Це заповідні місця, що охороняються державою.

Південніше від Вармії та Мазурії, поруч із Білостоками, знаходиться польська частина Біловезької пущі. Якщо ми вирушимо далі на південь, через звивистий Буг, то потрапимо на Люблінське полісся. Тут найкращі в країні ґрунти, такі м’які, що навіть струмки прокладають у землі глибокі яри. На них вирощують пшеницю, цукровий буряк, тютюн, хміль.

ІІ. Запитання та завдання для учнів

  1. Робота з картою. Показати та охарактеризувати Мазурію та Вармію.
  2. Підготувати презентацію регіону.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 10

Тема. Гірські райони Польщі – земля Верхньосілезької височини.

Мета: ознайомити учнів з гірськими районами Польщі, містами, що ви­рос­ли уздовж давнього торговельного шляху Перемишль, Тарнів, Бохня, Ве­личка та знаходження їх на карті Польщі, вчити характеризувати особливості ці­лющих мінеральних джерел, видобутку корисних копалин – скарбів Сілезії.

Обладнання: фізична карта світу, фізична карта Польщі.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Гірські райони Польщі схожі на скарбницю, до якої природа дбайливо складала свої багатства. Земля Верхньосілезької височини багата великими запасами кам’яного вугілля, сірки, міді, кам’яної солі, руди, свинцю й цинку, чимало різних будівельних матеріалів: гранітів, порфіритів, базальтів.

У котловинах між горами Бещади та Бескиди в середині минулого сторіччя аптекар Ігнац Лукасевич почав видобувати й переробляти нафту. Він перший добув із нафти гас і винайшов гасову лампу, музей яких створено в місті Кросно.

У Бескидах багато цілющих мінеральних джерел. Уздовж давнього торговельного шляху, що йшов попри Бескиди та Бещади з заходу на схід до Чорного моря, виросли міста Перемишль, Тарнів, Бохня, Величка.

У районі Бохні й Велички впродовж восьми сторіч видобували сіль. За той час під Величкою утворилося друге підземне місто на вісім поверхів. Його вирили гірники своїми лопатами та ломами. Загальна довжина підземних коридорів понад 300 км. У Величці є музей соляної справи. В книзі відгуків, що ве­деться з 1772 року, залишили свої автографи поет Гете, природознавець Гум­больдт, композитор Шопен, хімік Менделєєв.

Від Велички до Кракова півгодини їзди. Краків – справжній історичний музей під відкритим небом з костьолами ХІІ і ХІІІ століть. Поруч із торговельним рядом – старовинна ратуша і Маріацький костьол, з вікон вежі  якої щогодини з’являється сурмач у стриях середньовічного вартового й виконує мелодію «Хейнал». Мелодія уривається так само раптово, як і в 1241 році, коли, за переказом, стріла монголо-татарина вразила сурмача.

На захід від Кракова лежить Верхня Сілезія, індустріальний район країни. Його можна порівняти з німецьким Руром, українським Донбасом, російським Уралом. Площа Верхньої Сілезії не набагато більша за площу Києва чи Москви, але на ній вмістилося 13 міст. Вільної землі тут немає, лише шахти, терикони, заводи, домни, залізниці, трубопроводи, житлові будинки. Верхньосілезький промисловий район найзабрудненіший в країні.

Серед промислових міст Сілезії особливе місце посідає Освенцім. Печаль назавжди оселилась у ньому. Тут під час Другої світової війни в найстраш­нішому з гітлерівських концтаборів загинуло 4 мільйони людей.

На північ від Кракова знаходиться місто Ченстохова – металургійний і текстильний центр. У цьому місті прагнуть побувати всі віруючі поляки: в Ченстохові, в Ясногурському монастирі, зберігається польська національна святиня – ікона Богоматері.

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  1. Робота з картою.
  2. Охарактеризувати особливості цілющих мінеральних джерел та видобуток солі, кам’яного вугілля, срібла, свинцю, скарбів Сілезії.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 11

Тема. Мазовше – географічний центр країни.

Мета: ознайомити учнів з історичною областю Польщі Мазовше як краєм невеликих містечок, найбільшим регіоном Польщі, вчити характеризувати великі міста у Мазовше та природні умови регіону, вміти знаходити на карті Польщі великі міста Полоцьк, Варшаву та географічні об’єкти регіону.

Обладнання: фізична карта Польщі, фізична карта світу.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Мазовше, одна з історичних областей Польщі, – географічний центр країни. Ці землі нічим особливо не примітні: не дуже родючі, немає гарних ландшафтів, надра не криють жодних багатств. Навіть ліси давно зникли в цих місцях. А проте Мазовше відігравало важливу роль і в історії, і, будучи перехрестям торговельних шляхів, в економіці країни.

Мазовше – край невеликих «містечок». Великих міст лише три: Полоцьк, Лодзь і Варшава.

У Полоцьку,  колись столиці Мазовше, знаходиться найбагатша в країні бібліотека й найдавніша в Польщі світська школа. Місто відоме ще й тим, що тут 1812 року переправлялися через Віслу війська Наполеона. Жителі сучасного Полоцька працюють на нафтопереробному й нафтохімічному комбінаті, на заводі комбайнів.

Лодзь називають текстильною столицею Польщі. Перші ремісники, що виготовляли сукно, оселялися на берегах річки Лудки на початку ХІХ століття. Згодом з’явилися фабрики. Місто росло головним чином навколо однієї найдовшої вулиці – Пьотрківської. Тепер у місті випускають не лише тканини, а й текстильні машини та обладнання для них.

Столиця Польщі – Варшава – в XV столітті була столицею Мазовше, а в XVI столітті стала столицею всієї Польщі. Місто виникло в ХІІІ столітті біля переправи через Віслу. Варшава – місто давнє, але воно було повністю зруйноване. Варшав’яни відбудували своє місто – будинок за будинком, ву­лицю за вулицею. Відбудований центр тепер копія зруйнованого. Всього у Варшаві відновлено близько тисячі історичних пам'яток. Серед них і Карпатський замок – символ незалежності Польщі. Підвівся з руїн Великий театр – велична й прекрасна споруда в стилі класицизму.

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  1. Робота з картою.
  2. Охарактеризувати великі міста в історичній області Польщі Мазовше та природні умови регіону.
  3. Підготувати презентацію регіону.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 12

Тема. Біловезька Пуща – унікальне місце на території Польщі. Найбільші ріки – Вісла, Одер.

Мета: дати відомості про унікальне місце країни – Біловезьку Пущу та найбільші річки Віслу та Одер, вчити працювати з картою та показувати місце знаходження природного об’єкта та рік, характеризувати Біловезький націо­наль­ний парк та заповідник у ньому.

Обладнання: карта Польщі (фізична), малюнки, фото з теми.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Південніше від Вармії й Мазурії, поруч із Бєлостоком, знаходиться польська частина Біловезької Пущі, заповідника, до якого входять націо­нальний парк, ботанічний сад, заповідник зубрів і тарпанів. У Білій Вежі, центральному селі заповідника, є природній музей.

Пуща займає 1250кв.км., із яких 580кв.км. знаходяться в межах Польщі. На цій території виділений Біловезький  національний парк  (5069га), а в ньо­му влаштований заповідник, що займає 4700 га, де збереглися фрагменти природи, що нагадують кадри з фільму про доісторичні часи. Пуща – унікальне місце, залишок первісних лісів, які в давнину вкривали мало не всю Європу; вік деяких ділянок лісу тут сягає 250 років, а окремих дерев – близько 350 років. Нині на території Пущі росте 21 вид дерев і мешкає близько 220 видів птахів, 11 видів земноводних, 7 видів плазунів, 59 видів ссавців, серед яких най­ціннішим скарбом є зубр. У цих лісах живе 300 зубрів, а також лосі, борсуки, куниці, горностай, видри, олені, сарни, кабани, рисі, вовки. Є орли, філіни, жу­равлі, чорні лелеки. Навіть можна побачити залишки пущінського бортьового бджільництва.

До XVIII ст. Біловезьку пущу населяли ятвяги – одне з племен Прусії. В межах Царства Польського й Великого князівства Литовського пу­ща опинилася в часи Владислава Ягелло. Сотні років у пущі відбувалося велике мисливство. Найвідоміше з мисливств – мисливство, організоване королем Августом ІІІ в 1732 році.

Туристів приваблюють сюди зубри, тарпани, дерева, що досягають висоти 50м і більше, вікові дуби, але, перш за все, атмосфера вже давно не існуючої Європи.

ІІ. Запитання та завдання для учнів

  1. Робота з картою.
  2. Дати характеристику Біловезькому національному парку та запо­віднику в ньому, де збереглися фрагменти первісної природи.
  3. Підготувати презентацію «Біловезька Пуща – унікальний заповідник на території Польщі та Білорусі».

 

 

ЗАНЯТТЯ № 13

Тема. Населення й мова Польщі. Мова та етнічний склад населення дер­жа­ви. Міграційні процеси та міграційна політика Польської держави.

Мета: ознайомити учнів з особливостями народонаселення і демо­гра­фічними процесами; розвивати мислення характеризуючи особливості мігра­ційних процесів і міграційної політики держави; визначати порівнюючи емі­граційні процеси в Польщі та Україні.

Обладнання: карта населення Польщі, карта світу політична.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Населення Польщі в 2007 році складало 38 518 тис. чоловік. З огляду на кількість мешканців Польща займає 29 місце у світі і 8 місце в Європі. Вва­жа­ється, що за кордоном країни мешкає 12 мільйонів поляків (людей, які вража­ють себе поляками). Найбільші польські діаспори знаходяться в США, Німеч­чині, Бразилії, Франції, Канаді, Білорусі, Україні та Литві.

Польща вважається гомогенною країною – поляки становлять 97,6% населення. Під час Другої світової війни країна втратила 15% свого населення, що становило близько 7 млн. чоловік. Середня густота населення становить  близь­ко 124 чоловік на 1 кв.км. Найбільш густо заселена південна частина країни, найменш – північно-західна й північно-східна. Етнічні групи: поляки – 97,6%, німці – 1,3%, українці – 0,6%, білоруси – 0,5%, є також словаки, чехи, литовці, цигани, євреї.

За віковою структурою Польща стала однією з наймолодших країн Цент­ральної Європи. Частка працездатного населення тут становить 60%. У містах про­живає близько 62% населення, а в селах – 38%, на території країни роз­міщено 9 міських агломерацій, кожна з  яких має близько 2 млн. чоловік. Вплив столиці на життя країни дещо нижчий, ніж в інших країнах регіону, що пояснюється наявністю кількох розвинутих промислових центрів. Польща була однією з країн, сільське господарство якої  мало найкращі передумови для реформ після руйнації соціалістичного табору. Тому реформаторські зрушення в сільському господарстві відбулися раніше, ніж в інших галузях. З 1992 року почався процес приватизації великих державних підприємств, а до того в 1990 році в країні була впроваджена «комунальна власність» - від держави відо­кремилися місцеві бюджети, що дістали право розпоряджатися комунальною власністю. Головним гаслом реформ у країні було створення справжнього власника, виховання людини з несоціалістичним мисленням.

Державна мова – польська. Проте існує також декілька діалектів на основі польської мови.

Завдяки державним заходам щодо стимулювання міграції та народжуваності кількість населення країни зросла.

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  1. Охарактеризувати особливості народжуваності населення Польщі.
  2. Порівняти міграційні процеси в Польщі та в Україні.
  3. Зробити висновок про мовний та етнічний склад населення.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 14

Тема. Найбільші міста Польщі: Варшава, Лодзь, Краків, Вроцлав, По­знань. Демографічні процеси і демографічна політика. Екологічна проблема ве­ликих міст.

Мета: дати розуміння визначення «екологічна ситуація», «екологічна проб­лема». Вчити порівнювати демографічні процеси в Польщі та Україні; ана­лізувати екологічні проблеми великих міст.

Обладнання: політична карта Польщі, ілюстрації до теми.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Варшава – місто, розташоване на березі однієї з останніх романтичних рік Центральної Європи.

Герб міста – сирена, яка тримає меч і щит, дівчина-риба. Населення 1,7 млн. чоловік. Варшава – місто, до якого варто придивитися і яке варто зрозуміти. Це місто з сенсаційною долею й суперечливим характером.

Варшава – це не тільки важливий політичний і адміністративний центр, але і перш за все – центр культурного життя. У Варшаві – 18 театрів, де проходить 90 прем’єр щороку, вуличні оркестри й барди, що співають народні пісні. Тут проходять великі міжнародні фестивалі, конгреси й виставки, а кафе й пивні завжди переповнені  публікою. Тут є наукові заклади, музей, храми, пам’ятники, а також живі, захоплюючі справи великого міста.

Варшава – місто, цікаве своєю історією. Столиця Польщі була не менше трьох раз стерта з карт Європи (після шведських воєн у XVII столітті, частково в кінці XVIII – під час повстання Тадеуша Костюшко, особливо під кінець Другої світової війни).

У результаті подій 1939 і 1944 року столиця Польщі була перетворена на пус­телю. Загинуло 800 тис. чоловік. Було повстання в гетто (1943 р.) й вар­шавське повстання (1944р.). Число жителів лівобережної Варшави впало майже до нуля. Що в загальній історії є фактом, що не має аналогів. Варшава дуже гарне місто. Якщо приїжджий залишається в Варшаві на декілька днів, йому радять подивитися замки в стилі бароко, класицизму.

Останнім часом у Варшаві відбулися топографічні зміни. В місті весь час збільшується кількість банків, готелів, сучасних офісів іноземних фірм. Змі­нюється характер передмістя.

Варто привести слова Ірвінга Брандта, спеціального кореспондента «Чі­каго-Сан», який відразу після війни повідомив зі столиці Польщі: «Аме­ри­ка­нець, який в’їжджає у Варшаву, відчуває себе так, ніби його раптово викинули з реального життя, ніби він опинився у світі, існування якого здавалося немож­ливим!».

Скільки ж усього пройшло у цьому місті протягом життя одного поко­ління!

Від Варшави до Кракова 300 км. Цей відрізок дороги можна назвати го­ловною дорогою прогулянок по Польщі. Без Кракова не було б Польщі. Краків – столиця держави з XІ до XVI століття, резиденція монархії, скарбниця старих творів мистецтва й архітектури, місце народження одного з перших у світі університетів (середина XIV століття), місто, яке чудом збереглося від руй­нування останньої війни. Краків відноситься зараз до найцінніших старо­винних міст Європи. Краків у своїй історії переживав хороші й погані часи, про що свідчать історичні райони міста. В ньому проживає 774 тис. людей. Це місто не тільки безцінний музей, але й важливий промисловий, культурний і освітній центр (15 вищих навчальних закладів і 12 духовних семінарій). Краків – гордість кожного поляка.

Вроцлав. Художник Пабло Пікассо в 1948 році вважав це місто своїм натх­ненником. У Вроцлаві проживає 850 тис. чоловік. Це третє за чисельністю на­с­­е­лення місто після Варшави й Лодзі. Тут працюють великі промислові під­при­ємства: вагонний завод «Пафаваг», завод електроніки «Ельвро», електро­тех­ніч­ний завод «Долмель» і десятки інших. 9 вищих навчальних закладів впливають на жит­­тя міста.

Познань. Усупереч переконанням деяких людей з інших країн, ві­до­мий Міжнародний Познаньський ярмарок – це ще не все, чим володіє Познань. Звичайно, цей великий міжнародний торговий захід має для міста й країни велике значення. Торгова традиція йде з середньовіччя. В ХV ст. вже офіційно діяла «ярмарок святого Яна», який швидко став відомим в Європі й навіть на Близькому Сході. В 1925 р. стартував захід, який отримав назву «Міжнародний Познаньський ярмарок». Цей червневий ярмарок триває шість днів. Познань – одне з найбільших і старовинних міст на польських землях. Уже в Х столітті між ріками Варта й Цибина існував княжий град. У Х й на початку ХІ століття Познань стала столицею Польщі. В 968 році тут було засновано Єпископство, в 1253 році з’явився документ про заснування міста. З того часу активно й вдало розвивається торгівля. Місто має велику історію, багату архітектуру та мис­тецтво.

Після Другої світової війни у всіх районах Польщі пройшли значні міг­рації населення. В західних областях Великопольщі, в частині Сілезії, Помор’я, Ма­зурії, звідки виїхали німці, поселилися поляки з центральних і південних районів Польщі, з Радянського Союзу й ін. Зі східних районів виїхала в СРСР частина українського й білоруського населення, а прибули в ці райони поляки з Радянського Союзу.

ІІ. Запитання та завдання для учнів

  1. Робота з картою.
  2. Зробити оцінку значущості економічних та демографічних проблем у Польщі й Україні для майбутнього Європи та людства.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 15

Тема. Релігія як явище культури. Польща – країна католиків. Іоанн Павло – «польський папа».

Мета: ознайомити учнів зі світовими релігіями та релігійними проце­сами; визначити роль «польського папи» Іоанна Павла ІІ у справі укріплення миру та його роль в європейській історії другої половини ХХ століття.

Обладнання: Портрет Іоанна Павла ІІ, ілюстрації до уроку.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Релігія – невід’ємна складова духовного життя людства, значною мірою основа нормування повсякденного життя. Той чи інший релігійний світогляд віддзеркалюється в елементах матеріальної (культові споруди) й духовної (піс­ні, музика, обрядовість тощо) культури кожного народу, визначає не тільки куль­турно-побутові відмінності та особливості демографічних процесів, а й впливає на політичне та соціально-економічне становище країн і регіонів.

Найбільш поширені в світі три релігії, які тому й дістали назву світових: християнство, іслам, буддизм. Крім того, значна частина людства сповідує індуїзм, синтоїзм, конфуціанство, даосизм.

Християнство поширене на всіх материках. Воно включає три гілки – католицьку, православну та протестантську. Його сповідує понад ¼ людства, з них 3/5 – католики, 1/3 – протестанти, 1/10 – православні. Католицизм поширений у країнах Південної Європи, а також у Франції, Польщі, країнах Латинської Америки, окремих країнах заходу та південної Африки, на Філіппінах.

Послідовники ісламу становлять близько 20% населення Землі. Буддизм та синтоїзм сповідують понад 11% людства, трохи менше прихильників інду­їзму, конфуціанства й даосизму – 7,5%.

Іоанн Павло ІІ цілком слушно вважається найвищим моральним авто­ри­те­том нашої епохи. Його єпископський девіз: «TOTUS TUUS!» («УВЕСЬ ТВІЙ!») – символізує особливу відданість папи Пресвятій Діві Марії – Матері Божій. Саме тому літера «М» вміщена в його папському гербі.

У всьому світі його називають «польським папою». Будучи духовним ке­рів­ником майже мільярда католиків земної кулі, він залишився великим поль­ським патріотом і відіграв значну політичну роль на берегах Вісли, відвідав Польщу в 1979, 1983 і 1987рр., коли його особиста позиція й численні звер­не­ння до віруючих відчутно допомогли підняти дух і мораль польського народу. Папа був у Польщі також у 1997 і 1999 роках.

Ніхто в Польщі не забуде дня, коли в жовтні 1978 р. з Ватикану прийшли перші новини про те, що обрали Войту папою. Несподіванка, в яку важко було повірити, але коли повірили, то всіх охопила велика радість. Польща давно вже ві­до­ма тим, що в ній відбуваються чудеса. Але чудо, яке сталося в Римі, від­но­ситься до найбільш разючих.

Діяльність Святого Отця відзначалася особливим духовним впливом на весь світ. Папа не віддавав накази силовим міністрам чи президентам, не кидав до бою армій і не будував ешелон політичних інтриг. Він тільки говорив спо­кій­но, лагідно й коротко. Говорив правду й молився. Молився тихо й само­від­дано. Пригортав до себе дітей і благословляв дорослих на добрі справи.

Про особливу духовність папи можна багато говорити, його хариз­матичну силу не вдається описати. Святий Отець знаходився немов одночасно в двох вимірах, на межі двох світів – земного й Вищого. Його особливу, потужну силу позитивного духовного впливу неможливо визначити фізичними катюго­ріями, бо тут ідеться про Дар Небесний, який відчули на собі й зрозуміли люди в 133 країнах світу і в тому числі й в Україні.

Дух Чистоти і Правди, якого так не вистачає нашому народові – всім нам і кожному – цей Дух не можна виміряти ані фінансовими, ані кон’юктурно-політичними категоріями. Й саме тому Еталон Совісті Світу, як інколи називали Папу Іоанна Павла ІІ, привіз в Україну не кредити й не нову полі­тичну доктрину, а світлий дух любові, який ми з вдячністю взяли, наповнилися ним і за його допомогою можемо подолати зло.

ІІ. Запитання та завдання для учнів

  1. Які релігії відносяться до світових і чому?
  2. Підготувати презентацію «З Польщею у серці» (про Іоанна Павла ІІ)

 

 

ЗАНЯТТЯ № 16

Тема. Підсумкове заняття.

Мета: вчити учнів робити висновки щодо вивченого матеріалу; пока­зу­вати на карті основні об’єкти, що були вивчені за певний період; вміти аналі­зувати вивчений матеріал про Польщу; давати оцінку сучасним процесам, що мають місце в регіоні; показати презентацію «Польща, якою я її бачив».

Обладнання: фізична карта півкуль, політична карта світу, фото польсь­ких міст, що вивчалися.

Хід заняття

І. Матеріал для вчителя

Розповідь учителя

Ви доторкнулися до основ однієї з великих наук і, напевно, вже усві­домили її важливість. Країнознавство – це наука, що поєднує знання про країну й людей. Вони взаємодіють між собою. Набуті знання допоможуть вам зрозу­міти процеси і явища, що відбуваються в країні.

Людина прагне жити в безпеці, задовольняючи свої зростаючі потреби й досягаючи нових успіхів у практичній діяльності. На жаль, прагнучи жити заможніше, людина найчастіше робить свою планету біднішою. Тому дуже важ­ливо бути уважним й небайдужим до того, що відбувається поруч із вами. Ми не повинні допустити, щоб життю й здоров’ю загрожувала небезпека в рез­ультаті нерозумного, споживчого ставлення до країни.

«Подорож Польщею» (клас об’єднується в дві команди. Кожна команда – це наукова експедиція, що вирушає в подорож Польщею).

  1. Зупинка «Перше знайомство».

На карті визначають географічне положення Польщі, називають столицю, офіційну мову, етнічні групи населення, державний устрій, адміністративно-територіальний поділ.

  1.  Зупинка «Історична».

Переказують легенду про вождя полян Лєха та історію виникнення першої столиці Польщі – Гнєзно, державної символіки Білого Орла.

  1. Зупинка «Водяна».

Робота з картою: показати на карті Помор’я, Лебську косу, Гданську та Поморську бухти, міста-порти Щецин і Гданськ.

Довести, що Мазури – край озер, а найбільші ріки – Вісла та Одра.

  1. Зупинка «Гори й Пущі».

Показати на карті: гірські райони Польщі, зокрема Верхньосілезьку висо­чину, гори Бескиди, Бещади, місцезнаходження природного об’єкта Біло­ве­зька Пуща.

Охарактеризувати рослинний та тваринний світ заповідника Біловезької Пущі.

  1. Зупинка «Населення».

Називати особливості народонаселення і демографічні процеси.

Аналізувати екологічні проблеми великих міст.

Пояснити сучасні релігійні процеси в країні.

  1. Зупинка «Географічна».

Переставити слова так, щоб утворилися назви географічних об’єктів. Біловезька Пуща, Лебська коса, Балтійське море, Вармія і Мазурія, Варшавське князівство, династія Ягеллонів.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 17

Тема. Господарство Польщі. Характеристика промисловості.

Мета: визначити характерні риси господарства Польщі; дати відомості про територіальну організацію господарства країни; охарактеризувати проми­словість держави та її специфіку; вчити порівнювати розвиток промисловості Польщі з розвитком промисловості інших європейських держав.

Обладнання: таблиця «Територіальна організація господарства Польщі», атлас, політична карта світу.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

 Польща – індустріально-аграрна країна. Вона є одним зі світових лідерів у виробництві вагонів, тепловозів, електровозів та морських суден. Посідає од­не з перших місць у світі за видобутком сірки, одне з перших місць у Європі за видобутком кам’яного та бурого вугілля, свинцю, срібла й залізної руди, має розвинену легку, хімічну та будівельну промисловість, чорну й кольорову металургію.

Господарство Польщі досить розвинуте й багатогалузеве. До Другої сві­тової війни країна мала переважно аграрну спеціалізацію. 65% населення про­живало в сільській місцевості й займалося сільським господарством. У про­мис­ло­вості значним був вплив іноземного капіталу. В Польщі промисловість роз­вивається досить швидко і є відповідний результат. За роки побудови соціа­лізму (1945-1999 рр.) Польща зазнала впливу індустріалізації, передусім діста­ли розвиток галузі важкої промисловості: енергетика, металургія, машино­будування й металообробка, хімія, лісова та лісохімічна промисловість, а також легка.

За роки індустріалізації побудовано сотні промислових підприємств. Збіль­шення частки промисловості, будівництва, сфери послуг у національному доході, як і в більшості інших розвинених країнах світу, відбувається за раху­нок поступового зниження частки сільського господарства. Поряд із форму­ванням таких загальних народногосподарських пропорцій структурні зміни від­бу­ваються і в середині окремих галузей і, перш за все, в промисловості.

Промисловість Польщі спирається на міцну енергетичну базу. Промисловість країни представлена точним і загальним машинобудуванням. Почався розвиток хімічної промисловості й паливно-енергетичного комплексу,  виробництва будівельних матеріалів. Із галузей обробної промисловості най­біль­ший розвиток отримало машинобудування, особливо транспортне (морські  судна, автомобілі, вагони), сільськогосподарське, електротехнічне й радіо­-елект­ронне, виробництво промислового обладнання, а також хімічна (міне­ральні добрива, хімічні волокна, пластмаси), нафтопереробна промисловість. Нафтопереробка Польщі розвивається на сировині з Близького Сходу. Ме­талообробні галузі промисловості орієнтовані на вітчизняну сировину (мідь). Підприємства чорної металургії значною мірою залежали від радянських по­ставок, тому в їхньому розвитку виникли певні проблеми. В Польщі розвинута текстильна, швейна, харчова, шкіряно-взуттєва, меблева, цементна, скляна промисловість.

У розміщенні промисловості характерним є зосередження базових галу­зей сировинної орієнтації й машинобудування у великих містах та агло­ме­ра­ціях. У невеликих містах з населенням до 20 тис. чоловік і селах розмі­щу­ють­ся переважно підприємства харчової, деревообробної промисловості, виробництва будівельних мате­ріалів, що використовують місцеву сировину.

У маленькому містечку Величка на півдні Польщі немає розкішних замків і соборів, проте є унікальні шахти – Соляні копальні, єдиний у світі гір­ни­чо­промисловий об’єкт, який працює без перерви вже декілька століть. Перша шахта – «Шахта Даниловича» - з’явилася тут близько 700 років тому, а нині їх налічується кілька десятків. Соляні печери загальною довжиною близько 200 км. розташовані на 9 поверхах (найнижчий знаходиться на глибині 320 метрів), але туристам показують тільки перші три. Саме там знаходяться найдивніші соляні «кімнати», перетворені на справжні музеї. В печерах можна побачити скульптури, барельєфи й цілі храми, висічені з солі.

Територія Польщі поділена на вісім економічних районів. Це Північний, Північно-Східний, Центральний, Центрально-Східний, Центрально-Західний, Південно-Західний, Південний, Південно-Східний.

Особливе місце посідає Центральний район, у якому проживає 20% населення країни. Індустріальний профіль району визначають два його центри – Варшава й Лодзь. Центрально-Західний і Південно-Східний райони є інду­стріально-аграрними. Південний і Південно-Західний – індустріальні, проми­словість яких базується на власних корисних копалинах. Північний район – ін.­ду­­стріальний з розвинутим морським суднобудуванням. Північно-Східний і Центрально-Східний райони – аграрні з комплексами галузей, що пере­робляють сільськогосподарську сировину.

Основні промислові центри: Варшава, Краків, Катовіце, Лодзь, Гданськ, Вроцлав, Познань.

Основні промислові райони: Південно-Західний, Південний, Центральний, Центрально-Західний, Північний.

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  1. Робота з картою:
  • Назвати і показати основні економічні райони, промислові райони, промислові центри  Польщі.
  1. Запитання:
  • Визначте характерні риси господарства Польщі.
  • Охарактеризуйте промисловість країни.
  • Порівняйте розвиток промисловості Польщі з розвитком промисловості України, Німеччини.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 18

Тема. Сільське господарство Польщі.

Мета: ознайомити учнів зі спеціалізацією сільського господарства, вчити характеризувати їх, показувати найважливіші сільськогосподарські культури країни та їх значення, визначати частку тваринництва у сільському господ­дар­стві.

Обладнання: політична карта світу, атлас світу, карта Польщі, малюнки на тему уроку.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Сільське господарство відіграє неабияку роль в економіці країни. Польща має великі площі родючих ґрунтів, які завдяки сприятливому поміркованому клімату дають великі врожаї. Наразі в країні розорано понад половину тери­торії, а сама вона вважається однією з провідних «картопляних» та «капус­тяних» країн світу – саме картопля та капуста тут є основними овочевими куль­турами. Сільське господарство Польщі завжди відрізнялося від інших соціаліс­тичних країн значною частиною недержавного сектору.  У сільському госпо­дарстві переважають індивідуальні підприємства. Польські фермери виро­щу­ють пшеницю, жито, ячмінь, цукровий буряк, капусту, фрукти, ягоди. За обся­гом вирощеної картоплі Польща посідає одне з перших місць у Європі. Тварин­ництво країни спеціалізується на розведенні великої рогатої худоби, на свинар­стві, птахівництві. Польща є одним з найбільших європейських постачальників курячих яєць. Велика увага приділяється морському рибальству. За розмірами посівних угідь у всій Західній Європі Польща поступається тільки Франції. То­му на традиційних дожинках – святі врожаю, який зазвичай святкують у верес­ні, – можна побачити не тільки достатню кількість плодів, але і різноманітність пло­дів польської землі.

У Польщі чотири основні зернові культури. На першому місці і за посі­вними угіддями, і за валовим збором є жито. На другому місці ячмінь, в то­му числі і пивоварний. Пиво експортувалося з Польщі ще в ХV столітті. На відміну від інших країн Польща виділяє значну частину орних земель під посі­ви вівса, що пояснюється в першу чергу великим поголів’ям коней. І нарешті озима пшениця. Озима пшениця й пивоварний ячмінь зазвичай є супутниками в сівозміні цукрового буряка. Найбільш поширений він у Нижній Сілезії (де на початку XIX століття був побудований перший у світі цукровий завод), а також на Познаньщині, Люблінщині, в Нижньому Повіслі.

Провідне місце в сільському господарстві належить рослинництву. Під зерновими культурами зайнято 56% площі сільськогосподарських угідь, кормо­вими – 18%, картоплею – 16%, технічними культурами – 5%, овочевими – 5%. На північному сході поширені посіви льону, з якого виробляють льняні ткани­ни, що експортуються. Частка тваринництва у сільськогосподарському вироб­ництві досягає 45%. Складною проблемою є недостатній розвиток кормової бази для тваринництва. Незважаючи на те, що на корми худобі йде 60% врожаю картоплі, 55% збору зернових, країна імпортує значну кількість концент­ро­ва­них кормів. На північному сході та в Карпатах вирощують м’ясо-вовняні породи овець. Найвищу товарність і високий рівень механізації мають цент­ральні й західні райони, найменшу – сільське господарство південного сходу.

У Польщі, крім індивідуальних підприємств є державні господарства, які були створені після війни переважно на західних і північних землях – на базі колишніх володінь німецьких поміщиків, державні господарства грають не ма­лу роль у сільському господарстві, але поки що переважну частину сільсь­ко­гос­подарської продукції в Польщі дають одноосібні селянські господарства. Всьо­го таких господарств майже 3 млн. На одне господарство припадає в серед­ньому приблизно 4 га.

Держава намагається підтримувати й розвивати держгоспи. Але вона також активно діє на дрібнотоварний сектор через систему контрактації і кре­ди­тів.

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  1. Робота з картою.
  2. Запитання:
  • Які особливості сільського господарства країни Польщі?
  • Перелічіть головні напрямки рослинництва, тваринництва.
  • Назвіть основні зернові культури?
  • Де вирощують у країні м'ясо-вовняні породи овець? Покажіть на карті.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 19

Тема. Транспортна система Польщі.

Мета: ознайомити зі складом транспортної системи Польщі й напрямом транспортних магістралей, її розвитком і формуванням; учити показувати на карті головні напрями залізничного та автомобільного сполучення; аналізувати річкові та залізничні перевезення, а також новий вид транспорту – трубо про­відний.

Обладнання: карта «Транспортна система Польщі», атлас, малюнки до те­ми.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Транспортна система Польщі склалася як частина єдиної транспортної сис­­теми соціалістичних країн, тому переважають напрями транспортних ма­гістралей Захід-Схід. Головний напрямок розвитку транспорту Польщі полягає в тому, щоб сформувати єдину транспортну систему країни. Як і раніше так  і тепер основу її складає сітка залізниць. Вона склалася ще до Першої світової війни, коли польські землі входили до складу трьох сусідніх держав, тому вима­гала значної перебудови, і частково зменшення густоти, особливо між західною і східною частинами країни. Індустріалізація, підняття відсталих районів ви-кли­кали до життя будівництво нових залізниць.

Залізниці перевищують автошляхи за протяжністю й можливостями ван­та­жоперевезень. Оскільки велику частину в транзитах у минулому становив ре­експорт радянської сировини, частина залізниць нині не завантажена. Найбільш завантажені тепер залізниці Верхньосілезького району, якими перевозиться віт­чизняне вугілля. Кам'яне вугілля тут видобувають з 1540 року, а срібло й сви­нець із XII ст. Верхньосілезький промисловий район – найзабрудненіший в краї­ні.

Нова ланка в транспортній системі Польщі утворена нафто- і газопро­во­да­ми. Трубопровідний транспорт має східно-західний напрям, унаслідок орієн­тації на транзит російської нафти до Західної Європи. Є мережа трубопроводів меридіального напряму для закупівлі північноєвропейської та близькосхідної нафти.

Фактично спочатку був створений і морський транспорт, що обслуговує майже виключно зовнішньоторгові і транзитні перевезення. А ось автомо­більний і річковий транспорт до недавно відставав від інших видів транспорту. Останнім часом вантажний автотранспорт стає все більшим помічником для залізничного. Завдяки широкій реконструкції Одеру й Вісли різко збільшився вантажообіг річного транспорту, який звільнив залізниці від перевезення час­ти­ни вантажів. Річкові перевезення здійснюються річками Одер, Вісла та кана­лами. Найосвоєнішим напрямком є Верхньосілезький район – Балтика. Морські порти – це Щецин, Гданськ, Гдиня.

Транспорт перевозить не тільки вантажі, але й пасажирів. Переміщення населення в Польщі, як і в інших країнах, збільшується з кожним роком за рахунок збільшення ділової активності й особливо туризму. Тому держава вжи­ває заходи для підвищення рівня автомобілізації країни. Будують нові авто­шляхи, автостради, збільшується випуск відносно дешевих і більш доступних широким верствам населення мікролітражних автомобілів.

Як і в інших країнах, у Польщі останнім часом збільшується значення туризму. Щорічно десятки мільйонів поляків  здійснюють поїздки по рідній краї­ні. Велика кількість туристів приїжджає з-за кордону. І в цьому їм допомагає транспортна система. Польща така різна. Колеса возів змінюються колесами фіатів чи фольксвагенів. По багатьох дорогах, особливо східної Польщі, ще їздять вози з кіньми – головний біль водіїв машин, тим паче за­кордонних, які  бояться шила, як нечистої сили. Але вози й коні все менше й менше з'являються на дорогах Польщі. Число автомобілів у Польщі збіль­шується зі швидкістю лавини, що несеться з гір. У багатьох містах, але також і на трасі, часто виникають пробки. Тому рекомендують їздити на велосипедах.

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  1. Робота з картою.
  2. Запитання:
  • Які види транспорту є на території Польщі?
  • Які особливості транспортної системи країни?
  • Які функції виконує транспорт?
  • Чи є залежність між рівнем розвитку країни й особливостями орга­нізації її транспортної системи?
  • Чи можна вважати, що в транспортній системі Польщі поєднуються риси транспортних систем країн СНД та Європи?

 

 

ЗАНЯТТЯ № 20

Тема. Освіта у Польщі. Сфера послуг у країні. Специфіка польського ту­риз­му.

Мета: дати поняття про сферу послуг Польщі, пояснити, що входить до сфе­ри послуг, ознайомити зі специфікою туризму країни, визначити риси освітньої системи Польщі, прослідкувати відмінності освіти в Україні та Польщі, виховувати бажання вчитися.

Обладнання: політична карта світу, атлас, карта Польщі.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Комісія Національної освіти була створена в 1773 році – задовго до виникнення аналогічних установ в інших країнах Європи. Це було перше Міністерство освіти в сучасному значенні слова.

Комісія впроваджувала світські передові педагогічні ідеї, ввела найновіші на той час програми, методи й організації навчання. Провела реформу середньої й вищої освіти, а також уперше в Польщі організувала учительську семінарію.

Комісія Національної освіти залишила монополію на освіту католицькій церкви, намагалася зменшити соціальну нерівність при отриманні освіти, вимагала, щоб навчання здійснювалося за сучасними шкільними підручниками. Комісія стала ініціатором переходу викладання у вищих навчальних закладах з латинської на польську мову. З першим європейським міністерством освіти працювало багато знаменитих учених і суспільних діячів на чолі з великим ідеологом епохи Просвітництва в Польщі філософом, письменником і політичним діячем Гуго Колонтаєм.

Комісія Національної освіти була однією з самих наймогутніших комісій, які виникали на польських землях у великій кількості.

Освіті поляки приділяли велике значення. Король Казимір Великий заснував Краківський університет в 1364 році, тобто тоді, коли європейські вищі навчальні заклади  можна було перерахувати на пальцях, а в Центральній Європі взагалі діяв тільки один університет – у Празі, рік заснування 1348. «Alma Mater Jagiellonica», так звучала латинською назва Краківського університету, який у середині XV століття отримав міжнародну славу, так як у ньому викладали юриспруденцію й популяризували наукові й філософські ідеї. Пізніше університет став ведучим навчальним закладом в області астрономії, математики і географії. Вихованцем цього університету був Ніколай Коперник, вчилося в ньому й багато іноземців.

До сфери обслуговування можна віднести товари споживання та послуги. Це соціальна інфраструктура, до якої належить освіта, охорона здоров'я, торгівля, побутове обслуговування.

До закладів освіти належать загальноосвітні школи, гімназії, ліцеї, ко­леджі, вищі навчальні заклади, позашкільні установи. Важливу роль у сфері по­слуг відіграють заклади культури. Широко розгалужена мережа закладів куль­тури – характерний показник розвитку культури.

Система закладів охорони здоров'я працює на профілактику захворювань, здоровий спосіб життя, відновлення здоров'я та активний відпочинок насе­ле­ння.

Побутові послуги сприяють використанню позаробочого часу, підви­щен­ню культури побуту, зменшенню масштабів і трудомісткості домашнього гос­по­­дарства.

Рекреаційне господарство задовольняє потреби людини, що пов’язані з оздоровленням, відпочинком та дозвіллям. Санаторії й пансіонати, будинки відпочинку, профілакторії, бази відпочинку, туристські заклади – основні закла­ди рекреаційного комплексу.

Туризм – одна з провідних статей доходу майже всієї Європи. Індустрія туризму має значну матеріальну базу.

Як і в інших країнах, для Польщі туризм має велике значення. Щорічно десятки мільйонів поляків здійснюють подорожі країною. Більше 10 мільйонів туристів приїжджають з-за кордону. Їх приваблюють краса польської при­роди, пам’ятники історії й архітектури, духовної та матеріальної культури. Всього в країні близько 35 тисяч таких пам’ятників, у тому числі історико-архітектурних ансамблів найвищого світового стандарту. В країні сотні музеїв, близько 40 з них – це музеї під відкритим небом, в яких дуже бережно зберігаються кращі зра­з­ки народної архітектури. Є велика кількість туристсько-рекреаційних ком­плексів, які можуть прийняти протягом року 4-5 млн. туристів. Своїм гостям Поль­ща пропонує чудові балтійські пляжі, мазурські озера, мінеральні курорти, гірські маршрути для любителів альпінізму та катання на лижах.

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  1. Робота з картою.
  2. Запитання для учнів:
  • Що ви знаєте про індустрію туризму Польщі?
  • Пригадайте з курсу географії, які країни Європи відвідують найбільше туристів і чому? Покажіть на карті світу.
  • Назвіть країни Західної Європи, де найрозвинутішою є індустрія туризму. Чому? Покажіть на карті.
  • Дайте характеристику освіти Польщі.
  • Порівняйте сферу послуг Польщі та України.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 21

Тема. Зовнішньоекономічні зв’язки Польщі.

Мета: ознайомити учнів із зовнішньоекономічними зв’язками країни та головними статтями експорту й імпорту, довести, що зовнішня торгівля – це дзеркало економіки країни, вчити характеризувати імпорт, експорт Польщі та аналізувати сучасні показники зовнішньої торгівлі з постсоціалістичними країнами.

Обладнання: економічна карта Польщі, атлас.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Зовнішньоекономічні зв’язки завжди відігравали велику роль у розвитку господарства країни. Після Другої світової війни вони були зорієнтовані пере­важ­но на країни соціалістичного табору. Але сучасні показники зовнішньої тор­гівлі з постсоціалістичними країнами невисокі. У зовнішньоторговельному ба­лансі країни на них припадає 40% середньорічного товарообороту, на захід­ноєвропейські країни – близько 50%, решта – на країни, що розвиваються.

Нині головними статтями експорту є продукція машинобудування – 43% (морські судна, гірничошахтне обладнання, автомобілі, устаткування для цукрової й хімічної промисловості,  кокс). На експорт іде вугілля, мідь, срібло.

Наступна важлива стаття зовнішньої торгівлі – паливо, сировина й мате­ріали. Сировина становить 14% експорту, близько 10% припадає на сільсь­ко­господарські та харчові продукти.

8% –  на продукти легкої й целюлозно-паперової промисловості, 5% –  на будівельні послуги. Країна імпортує паливо, металеву сировину, хімічні про­дукти. Щорічно імпорт становить 15млн. тонн нафти, 3,5 млн. тонн нафто­продуктів, 7,5 млрд.м3 газу. Також імпортується алюміній, марганцева та хро­мо­ва руда, нікель, рідкісні метали, целюлоза, каучук, вовна, пиломатеріали. Ме­талургія споживає щорічно 17млн. тонн імпортної залізної руди, 1,5млн. тонн імпортного чавуну.

Таблиця «Склад народного господарства країни»

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Торгові зв’язки відбуваються з країнами Європейського Союзу, членом якого Польща стала в 2004 році, особливо з Францією, Німеччиною, Італією, Великою Британією. Жваві стосунки існують з Україною, Росією, Білоруссю.

Польща свої зв’язки з розвинутими країнами використовує перш за все для придбання найновішої техніки й технологій. Останнім часом на світовому ринку знаходять все більший попит не стільки сировина й паливо, але й готові вироби польського виробництва.

Проте зовнішньоекономічні зв’язки Польщі не обмежуються торгівлею. Вона бере активну участь в науково-технічному співробітництві, в спільному будівництві й фінансуванні народного господарства. Країна отримує прибутки від «невидимого експорту» - фрахту польських суден, буксирування іноземних суден у польських портах, експорту будівельно-монтажних послуг перш за все в Німеччині, Чехії, від сплати за транзит.

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  1. Робота з картою.
  2. Запитання для учнів:
  • З якими країнами Польща має найкращі зовнішньоторговельні зв’яз­ки? Чому? Покажіть на карті.
  • Порівняйте головні статті експорту й імпорту країни?
  • З якими країнами Європейського Союзу Польща здійснює торгові зв’язки?
  • Що таке «невидимий експорт»? Яку користь має Польща від нього?

 

 

 

 

 

ЗАНЯТТЯ № 22

Тема. Польща: курс  на самоствердження. Приєднання до Європейського Со­юзу. Польща і НАТО.

Мета: визначити роль країни в Євросоюзі й НАТО, вчити учнів оці­ню­вати ситуацію в державі на сучасному етапі, аналізувати причини й обставини всту­пу Польщі до НАТО, оцінити результат цієї дії для розвитку країни та її між­народного іміджу.

Обладнання: політична карта Світу, атлас.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Що таке Євросоюз? Якщо відкинути політичну демагогію, про «сім’ю демократичних країн», як про це написано на сайті ЄС, Євросоюз чимось схожий на СРСР. Це співдружність країн з єдиним економічним простором, кожна з яких має власні органи управління (які підкоряються центральним), загальну валюту, єдині закони (можливо з деякими відхиленнями), між країнами існують тільки адміністративні кордони, й кожна має свою державну мову. Євросоюз утворився з трьох співтовариств: Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), Європейського співтовариства з атомної енергетики (Євроатом), Європейського об’єднання вугілля й сталі (ЄОУС), які були ство­рені в 50-ті роки і з 1967 року мають спільні керівні органи і єдиний бюджет.

Європейський союз – міждержавне інтеграційне об’єднання, створене в 1993 році замість ЄЕС. До його складу ввійшли: в 1995 році – Австрія, Швеція й Фінляндія; у 2004 році – Естонія, Польща, Чехія, Словаччина, Словенія, Кіпр, Мальта, Угорщина, Латвія, Литва, в 2007 році – Болгарія й Румунія.

Діє ЮЕМ, єдиний внутрішній ринок, Європейський центральний банк, проводяться заходи для вироблення спільної зовнішньої політики й політики з безпеки. Впроваджено єдине європейське громадянство. Має статус спосте­рігача в ООН. Законодавчі питання розглядаються Європейським парламентом (м. Страсбург, Франція),секретаріат якого знаходиться в м. Люксембург. Голов­ний орган – Європейська рада, робочий орган – Європейська комісія (м. Брюс­сель, Бельгія). Європейська валюта – євро, яка ввійшла обіг з 1 січня 2002 року. Євро замінила національні валюти 12 європейських країн: Австрії, Бельгії, Гер­ма­нії, Голландії, Греції, Ірландії, Іспанії, Італії, Люксембургу, Португалії, Фін­лян­дії, Франції. У ЄС всього 27 держав і ще 3 чекають на свій вступ до орга­ні­за­ції.

1 травня 2004 року Польща разом із дев’ятьма іншими країнами Центрально-Східної та Південної Європи стала повноцінним членом ЄС.

Усі реформи (адміністративні, охорони здоров'я, освіта, пенсія й ін.), які були необхідні для вступу в ЄС, почались у країні ще в 1999 році й до цього часу вже давно завершились, тому що першим етапом вступу нащадка Речі Пос­политої до ЄС було входження до НАТО в 1999 році.

Щорічні витрати польського бюджету на Європейську інтеграцію становлять у середньому 2-3% на рік.

З 1 січня 1997 року в польському уряді почав діяти Комітет Європейської інтеграції (КЄІ), до якого ввійшли всі Міністерства економічного блоку. Цей комітет підготував «Національну стратегію інтеграції».

У Польщі своєчасно зрозуміли всю глибину, істинність змісту й наслідків міжнародної фінансової допомоги з Заходу, а тому створили фундацію «TorozPolska» (А от тепер – Польща), метою якої є підтримка вітчизняного виробника й виведення кращих із них на високий ринковий рівень.

Отже, Польща ввійшла до Європи не як бідний родич, а як поважний партнер. Ніхто в Польщі не боїться того, що якийсь іноземний інвестор скупить усе на свою користь і експлуатуватиме місцевих робітників задля вивезення валюти. Такого просто не станеться, бо на його шляху завжди стоятиме висока пат­ріотична свідомість кожного поляка, і контрольний пакет завжди зали­шиться в руках народу.

За рахунок чого ж зросла економіка в Польщі? Перш за все, за рахунок збільшення експорту до країн ЄС, прибуток прямих іноземних інвестицій з цих держав і фінансових надходжень із бюджету Європейського Союзу.

Зростання експорту стало надзвичайно вагомим фактором розвитку поль­ської економіки. Приблизно 40% усієї брутто-продукції, яка виробляється в Польщі, йде на експорт. Побоювання скептиків не справдилися – експорт краї­ни, починаючи з 2004 року зростав більш швидкими темпами, ніж імпорт. Це відбувалося за рахунок машинобудування (електроніки й автомобіле­будування), меблевої галузі й сільського господарства. Особливо в  сільському господарстві зросли показники м'ясо-молочної галузі. Головним партнером Польщі залишилася Німеччина.

Втуп Польщі до ЄС привів до значного притоку іноземних інвестицій, зо­кре­ма й тому, що сам факт вступу країни до ЄС суттєво підвищив інвестиційну привабливість держави поляків.

Переваги Польщі після вступу до ЄС:

  1. Прибуток інвестицій з-за кордону стимулював всі галузі польської економіки.
  2. Польща перетворилася на значного отримувача фінансової допомоги з боку організації.
  3. Вступ до ЄС відкрив перед поляками більше можливостей з точки зору трудової міграції.

Польща впродовж 14 років послідовно й неухильно трансформувала орга­ні­зацію життя суспільства, пристосовуючи його до цивілізованих правил ЄС. Спочатку до вступу в НАТО, а потім і – ЄС.

 

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  1. Робота з картою.
  • Показати на карті країни-члени ЄС?
  • Показати на карті країни-члени НАТО?
  1. Запитання:
  • Що означає абревіатура НАТО?
  • Що таке Євросоюз?
  • В якому році Польща вступила до НАТО?
  • В якому році Польща вступила до ЄС?
  • Скільки країн є членами ЄС?
  • Перерахуйте переваги Польщі після вступом до ЄС?
  1. Творче завдання:
  • Підготувати виступ «Польща і НАТО».

 

 

ЗАНЯТТЯ № 23

Тема. Українці і поляки: разом через віки (історичний аспект стосунків). По­ль­сько-українські економічні зв’язки в сучасних умовах.

Мета: дати учням інформацію про історичний аспект стосунків між укра­їнцями й поляками; ознайомити з сучасним політичними процесами з точки зору спільності історії українців і поляків; вчити аналізувати польсько-укра­їн­ські економічні зв’язки в сучасних умовах; пояснити причини надання особи­во­го пріоритету відносинам Польщі з Україною.

Обладнання: політична карта світу.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Польща – наш найближчий сусід-партнер зі співробітництва в різних сфе­рах людського життя. Польща демонструє дивовижну стабільність, прозорість у вирішенні проблем внутрішнього життя. Польський приклад динамічного ре­фор­мування, який привів до трансформації суспільства за сучасним євро­пей­сь­ким­ зразком, є показовим для України.

Історично склалося так, що долі українського й польського народів тісно пе­реплелись. Україна була активним учасником радянсько-польського співро­біт­ництва. Тісна співпраця об’єднувала чимало українських і польських підпри­ємств протягом багатьох років: зокрема київське об’єднання «Електронмаш» і польську фірму «Мотронекс», заводи «Ера» і «Мера-Зап» в Польщі, підприємство кранів в Одесі, Львівське об’єднання «Електрон» і Варшавський завод телевізорів. На території України працювало багато польських фірм з будівництва об’єктів соціальної сфери, серед них такі відомі, як «Енергополь», «Будімекс». Загалом 250 підприємств СРСР і Польщі мали договори про спів­ро­бітництво. Спільно вирішували деякі проблеми в галузі освіти й науки.

Частка України в товарообізі між країнами за часів СРСР становила 30%. В Україні знаходилось 16 різних зовнішньо-торгівельних і виробничих підпри­ємств Польщі. У Львові було створено консульське представництво – Продо­во­ль­ча українсько-польська палата.

Зміни, які відбулися в обох державах наприкінці ХХ ст., спричинили зміни й у характері співпраці. Розпад РЕВ, Варшавського договору, перші демократичні вибори й прихід до влади некомуністичного уряду сприяли тому, що Польща почала самостійно торувати шлях до нових суспільно-політичних й економічних відносин. З появою на геополітичному просторі Нової Європи незалежної України традиційні відносини між Україною й Польщею набули нового виміру. Обидві країни обрали шлях розбудови демократичних правових держав із подальшою новою інтеграцією в європейські політичні та економічні структури.

Україна використовує досвід інтеграційного просування Польщі до європейської спільноти. Відомо, що Польща є першопрохідником у плані еко­номічного реформування і її досвід у цьому, а також у можливостях ін­вес­ту­ва­ння можуть бути корисними для України. Польські керівники не раз підкрес­лювали у своїх заявах, що готові підтримати Україну й довели це на прак­тиці. Можна сказати, що в такий спосіб втілюється крилатий вираз, що «без­ неза­леж­ної України неможливе існування незалежної Польщі».

Польща та Україна здійснюють співробітництво торгового й інфра­струк­тур­ного характеру. Про що може свідчити намір побудови нафто­про­воду Оде­са-­Броди для транспортування каспійської нафти.

Окрім цього, обидві країни співпрацюють також у межах євро регіонів: Польське Підкарпатське воєводство та українські області: Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька, Закарпатська беруть участь у єврорегіоні Карпати. Співпрацю налагодили Люблінське воєводство та Волинська область, Сокольський та Жовківський райони Львівської області.

Налагоджені також партнерські зв’язки м. Біла Церква й м. Острівець Свєнтокшинський. Співпраця засвідчена певними документами. Це Декларація про партнерство, підписана в м. Біла Церква в 1999 році. Щорічно міста обмінюються делегаціями працівників культури, представників громадських організацій, правоохоронних органів, ділових кіл, державних службовців. Щорічно проходять бізнес-форуми польсько-української співпраці. За рахунок польської сторони в будинках відпочинку в Польщі відпочили й оздоровились більше 150 дітей м. Білої Церкви та пройшли навчання 40 білоцерківських студентів. За сприяння міської влади обох міст в м. Біла Церква створено два спільних українсько-польських підприємства.

Отже, досвід сусідів виявляється особливо корисним, тому що успіхи Поль­щі вагомі. Можливо, нам слід уважніше придивитися до того, як прово­дяться економічні реформи, які вплинули на вступ Польщі до ЄС, тобто повчитися в наших сусідів – поляків.  Дві великі держави в центрі Європи, тво­ря­чи майбутнє, повинні орієнтуватися на загальнолюдські цінності демо­кра­тич­но­го суспільства.

Польща надає особливий пріоритет відносинам з Україною, проводить по­лі­тику партнерства й добросусідства. Тож ми маємо шанс – використати до­свід Польщі. Не можна забувати про сусідів, з ними треба жити в рамках парт­нерської співпраці.

ІІ. Завдання та запитання

  • Що об’єднувало українців і поляків за часів СРСР?
  • Які зміни відбулися в обох державах наприкінці ХХ ст.?
  • Яке співробітництво здійснюють на даному етапі Польща та Україна?
  • Які партнерські зв’язки налагоджені між м. Біла Церква та м. Островець Свєнтокшинський?
  • Що цінного для економічного розвитку України можна запози­чи­ти з до­свіду Польщі?

 

 

ЗАНЯТТЯ № 24

Тема. Державні та національні свята Польщі.

Мета: ознайомити учнів з головними державними й національними свя­та­ми Польщі, розкрити особливості їхнього відзначення; вчити порівнювати традиції святкування в Польщі та Україні; створити власні проекти-презентації з теми; виховувати толерантне ставлення й повагу до культури своєї країни й держав-сусідів.

Обладнання: політична карта світу, атласи.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

3 травня – національне свято Польщі.

Понад два століття тому Сейм у Варшаві ухвалив першу в Європі Конституцію країни: «Для збереження Вітчизни нашої і її кордонів, … вільні від іноземного насилля й ганебних наказів, вважаючи дорожчими за життя зовнішню незалежність і внутрішню свободу Нації, що її долю довірено в наші руки, нинішню Конституцію ухвалюємо».

Основні положення документа від 3 травня 1791 року збереглися не тіль­ки в нині діючій Конституції РП і запозичені в основних законах усіх європей­ських країн, а й стали законодавчим фундаментом побудови сучасного грома­дян­ського суспільства.

Тоді було встановлено три гілки влади:

  • законодавча (двопалатний парламент);
  • виконавча (уряд, Рада Міністрів з чітко розписаним складом, функціями, повноваженнями й відповідальністю);
  • судова (п’ять рівнів).

Також в документі були прописані права власності й свободи всіх членів сус­пільства (включно зі свободою совісті). Ці та інші складові сучасної орга­нізації життя суспільства були затверджені саме тоді, коли на теренах України імпера­триця Катерина ІІ ліквідувала останні фрагменти державності й завер­шу­ва­ла закріпачення селянства.

Документ, прийнятий під тиском патріотичної громадськості, закінчу­вав­ся словами: «Військо повинно виконати присягу на вірність народові й має бути використане для захисту країни й національної Конституції».

Нині 3 травня святкується в Польщі з таким патріотичному піднесенні, як День Незалежності (11 листопада) і Різдво Христове (25 грудня). Отже, переживаючи деякі незручності вагітності та муки народження першої Конституції вільної Української Держави, яка претендує на піднесення до цивілізованого Європейського рівня, пам’ятаймо, що мусимо так чи інакше пройти в короткому часі розумом і серцем увесь той шлях усвідомлення канонічних істин, котрі формувалися в Європі протягом двох століть і які обов’язково повинні лежати в фундаменті організації життя в Україні.

ІІ. Запитання та завдання

  • Коли святкують національне свято Польщі?
  • Чому саме 3 травня відмічають свято?
  • Коли святкують День Незалежності Польщі?

 

 

ЗАНЯТТЯ № 25

Тема. Звичаї та обряди поляків.

Мета: ознайомити учнів зі звичаями та обрядами поляків; вчити визна­ча­ти характер звичаїв і обрядів, аналізувати їх як одну з найдавніших форм духов­ної культури народу; вчити порівнювати народні звичаї та обряди поляків; ство­рю­вати власні проекти по темі.

Обладнання: політична карта світу.

Хід заняття

І. Матеріал до уроку

Майже щодня на нашій планеті вирує якесь свято чи відбувається ритуальне дійство. Люди збираються разом, щоб відсвяткувати радісну подію, наприклад, зустріти Новий рік, узяти участь у карнавалі чи порадіти багатому врожаю. З сивої давнини свята відігравали велику роль у житті людини. Вони ввібрали в себе обряди й традиції історичного й повсякденного життя багатьох поколінь різних народів.

У Польщі, як і в Україні, народні звичаї нерозривно пов’язані з релігією. Малеча й дорослі завжди з нетерпінням чекають одного з найбільших христи­ян­­сь­ких свят – Різдва. В цей день не працюють ні крамниці, ні кіоски,  ні база­ри. В Польщі, як і більшості європейських країн, які є католицькими, Різд­во святкують у ніч з 24 на 25 грудня. Всі поспішать купувати подарунки близь­ким і друзям. А для дітей у ніч перед Різдвом під ялинку непомітно кладуть по­да­рунок, на який дитина очікувала протягом усього року. Навіть жебраків у ці дні на ву­ли­ці немає. А для бідних кожен християнин повинен обов’язково дати щось із теп­лих речей або гроші.

Різдво – свято родинне. Після вечірньої служби всі повертаються додому й зустрічають його за столом усією сім’єю. Зазвичай не запрошують ні друзів, ні колег, ні приятелів. Для цього існують інші дні. На вулицях ніхто не пускає фе­єр­верків, не стріляє петардами, не чути п’яних криків і гучних пісень… Про­те в наступні дні починаються справжні веселощі й жваве культурне життя міс­та: театральні прем’єри, концерти, вернісажі, конкурси…

Наступне велике християнське свято – Великдень – теж глибоко шано­ва­не поляками. За нашими спільними звичаями віруючі намагаються очиститися не лише постом, але й молитвою, намагаються робити добрі справи, прощати й просити прощення у ближніх. Перед Великоднем діти залюбки готують писанки. До речі, крім Білорусі, України й Польщі, традиції писанкарства немає в жодній країні.

Одне з найзначніших католицьких свят – Свято Тіла Господнього (Хрис­то­ва). Відзначають його в наступний після Трійці четвер. Цей присвячено пам’яті встановленого Ісусом Христом таїнства Євхаристії – головного таїнства християнської церкви – таїнства причастя. Цей обряд було встановлено Ісусом Христом на Тайній вечері. Свято Тіла Господня не має чітко визначеної дати. Цього дня в місті Ловіче відбуваються святкові процесії поляків, одягнених у національні костюми.

Польща – держава, яка дала християнам усього світу найкращого сина – Кароля Войтилу, в католицтві – Папу Римського Іоанна Павла ІІ.

У місті на річці Бзура знаходяться також побудований у ренесансно-барочному стилі костьол, який називають колегіатою, оскільки в ньому знаходяться збори каноніків, а також готичний костьол Святого Духа (1404 р.) і декілька інших багатовікових храмів.

Величаві процесії зі Святими Дарами й чотири престоли – обов’язковий ритуал свята. У вибраних пунктах споруджуються чотири престоли, біля яких процесії зупиняються. Біля кожного престолу читаються перші глави Євангелія почергово від Матвія, Марка, Луки й Іоанна. В паузах співають гімн на честь Хри­с­та й Святої Євхаристії.

ІІ. Завдання і запитання для учнів

  • Порівняти народні звичаї та обряди поляків і українців?
  • Створити власний проект з теми.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 26

Тема. Традиційні народні промисли та ремесла поляків.

Мета: сформувати розуміння, народних промислів та ремесел поляків; вчи­ти визначати традиційні народні промисли та ремесла;  вміти оцінювати їх поєднання з магічною обрядовою і господарською діяльністю людини; вміти аналізувати та порівнювати народні промисли та ремесла поляків і українців.

Обладнання: карта Польщі, політична карта світу.

Хід заняття

І. Матеріал для вчителя

Польський народ створив протягом віків багату й своєрідну культуру.

Народне образотворче й декоративне мистецтво своїм корінням сягає гли­бо­­кої давнини. Воно нерозривно поєднано з магічно-обрядовою й господ­ар­сь­кою діяльністю людини. Саме тому твори народного мистецтва містять як ду­хов­­ні, так і матеріальні ознаки. Між звичайними побутовими предметами і предметами-творами народного мистецтва не існує чіткої межі. Поширене тверд­ження, що кожна річ, виготовлена вручну, має певні художні якості. Що­прав­да ці якості співвідносяться лише з природними властивостями мате­ріа­лу та результатами його обробки (фактурою, текстурою, колористикою).

Отже, народне мистецтво поєднує в собі духовно-матеріальну діяльність людини, виражену в художніх творах.

Народне мистецтво яскраво характеризує своєрідні особливості нації, локальні відмінності етнографічних груп; це «минуле в сучасному». З минулим на­родні художні твори єднає традиція й колективний спосіб її регулювання. Ли­ше завдяки незліченним повторенням схем, мотивів, образів, форм утверд­жу­єть­ся художня традиція і передається з покоління в покоління, удоскона­лю­ю­чись і набуваючи чарівної довершеності.

В історичному аспекті народне мистецтво передовсім розвивалося як творчість у вільний час селян і мешканців передмість. З появою вотчинних майстрів виникає професійне мистецтво.

Народне мистецтво існує у двох формах: перша – творчість народних майстрів для себе й близьких, друга – народні художні промисли – ручне виготовлення художніх виробів окремими майстрами й організованими підприємствами для збуту.

У 1949 році в Польщі було створено Центральне управління народного й художнього промислу «Цепелія». Це дало можливість об’єднати під єдиним по­чат­ком усі державні й кооперативні підприємства художніх ремесел і проми­слів, а також народних майстрів, які працюють удома. Велика роль народних тра­дицій у розвитку сучасного декоративно-прикладного мистецтва Польщі. Ба­га­то художників-професіоналів використовують народні мотиви в своїй твор­чості. За народними мотивами створюються оригінальні сувеніри: солянки, по­лич­ки, ложки, невеликі дерев’яні й глиняні фігурки, ткані килими й т.д.

Артілі Подчелля шиють, модернізувавши покрій, кожухи й безруківки з аплікаціями й вишивками традиційних орнаментів. У Варшаві створено Інс­ти­тут промислових зразків, де за участю народних майстрів проектують декора­тив­ні тканини, кераміку, меблі.

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  • Порівняти народні промисли й ремесла поляків та українців.
  • Створити схему-наочність «Промисли й ремесла поляків та укра­їн­ців».

 

 

ЗАНЯТТЯ № 27

Тема. Національна архітектура поляків.

Мета: ознайомити учнів з національною архітектурою поляків; показати ори­­гі­нальність архітектури Польщі за формами, типами; аналізу­ва­ти станов­лен­ня національної польської архітектури; висловлювати власне став­лен­ня до па­м’я­ток національної архітектури XVI-XIX як творців світового зна­чен­ня.

Обладнання: малюнки до теми, карти світу.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

Національна архітектура поляків оригінальна й різноманітна за формами, типами. Мистецтво завжди втілює національні духовні цінності народу, який йо­го створював. У ньому відбився ступінь розвитку суспільства, стан буді­вель­ної техніки. Крім того, архітектура служила важливим засобом художнього, куль­тур­ного виховання людини.

Великі зміни відбулися не тільки в господарській діяльності поляків, але й в усьому матеріальному суспільному й сімейному побуті, в ідеології й життє­вих установах. При цьому в культурі й побуті польського народу, не зважаючи на відоме нівелювання місцевих рис, зберігаються й розвиваються прогресивні традиції, які були створені протягом віків і передаються з покоління в поко­лін­ня.

У процесі соціально-економічних змін у країні, з ростом культурних потреб населення змінився вигляд польського села, його планування й типи забудов. У багатьох селах збудовані нові приміщення загального користування – школи, світлиці-клуби, кафе й ін. В їхній архітектурі поєднуються сучасний стиль і місцеві будівельні традиції. У світлицях і кафе можна побачити меблі,  зроблені за зразками старовинних селянських меблів. Інтер’єр більшості кафе витриманий у стилі старої корчми.

Світлиці-клуби мають глядацький зал для кіносеансів, виступів профе­сій­них і самодіяльних акторів, бібліотеку й читальний зал, приміщенням для робо­ти гуртків, іноді тут розміщуються й кафе.

Більшість старовинних будівель самобутньої архітектури: селянські буди­ноч­ки й цілі замки, будівля селянської корчми й пам’ятники церковного зодче­ства – знаходяться під охороною держави.

Комплекси таких будівель у  різних районах Польщі створюють музеї на відкритому повітрі – скансени. В будинках можна побачити старовинні меблі, традиційний посуд і предмети побуту, реманент. Сільські поселення розта­шо­ва­ні зазвичай уздовж доріг і річок, біля озер і ставків. У Помор’ї вони часто тяг­ну­т­ь­ся по березі моря, а в гірській місцевості – на гірських схилах і долинах.

По всій Польщі, а особливо в її східних районах переважає село в одну вулицю – вуличне село, «уліцувка», «рядовна» – що розтягнулося в один ряд на декілька кілометрів. Ланьцухувка – село теж великої протяжності, але забудо­ва­не у два ряди. Окольніца – село з будинками, що розташовані навколо невели­кої площі чи ставка. Таке село нагадує підкову, вінець чи обручку,  тому його ще нази­вають «вєньцова», «подковяста», «перстенева». В теперішній час ця рід­кіс­­на реліктова форма збереглася лише в Помор’ї. До неї близька за планом так звана «овальниця» – в село з будинками, що розташовані по овалу в два тісно забудованих ряди, між якими знаходяться вільна площа чи костел з цвинтарем, ставок. Овальниці поширені в Помор’ї, є вони і в Познаньському воєводстві. Малодвірні села складаються з декількох господарств – дворів, які розкидані на досить великі відстані один від одного.

У сільських поселеннях багатьох районів Польщі переважають, як і раніше, дерев’яні будівлі взруб. Це коли колоди дерев покладені горизонтально і з’єднані різного роду зарубками і виїмками. Ще в давні часи на польських землях застосовувалася стовпова техніка будівлі стін. Зараз вона застосовується рідко, але в другій половині ХІХ століття в деяких районах була поширена.

У Великопольщі, Люблінській землі, Західному Помор’ї, Вармії й Ма­зу­рії будували й будують, застосовуючи «риглову конструкцію». Основою стін є каркас із вертикальних і поперечних стовпів і балок. Простір між ними за­­по­в­ню­ють в’язками соломи, балками, які обгорнуті соломою й обмащені гли­ною, вальками глини чи цеглою.

Дах сільських будівель чотирьохярусний або з невели­ким навісом зверху. Матеріал покриття – шифер, черепиця, гонт, дранка, залі­зо, інколи солома чи тростяник.

ІІ. Завдання і запитання для учнів

  • Порівняйте національну архітектуру поляків й українців. Знайти подібність і відмінність між ними.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 28

Тема. Польське національне вбрання.

Мета: дати загальні відомості про польський одяг та його оздоблення; ви­значити важливість одягу як частини духовної та матеріальної культури народу; вчити знаходити спільне й відмінне в одязі та його оздобленні в поляків й українців; уміти пояснювати функції одягу; розвивати творчість й уяву учнів.

Обладнання: малюнки костюмів до теми, карта Польщі.

Хід заняття

І. Матеріал для вчителя

Одяг народу тісно пов'язаний з його історією. Відродження народних костюмів веде до воскресіння глибинних пластів пам’яті. Ми дізнаємося, як жили і працювали предки поляків, як одягалися в будні й свята, якими були їхні звичаї та обряди.

Що ж таке одяг? На перший погляд, відповідь проста: сукупність предметів, які захищають людину від впливу зовнішнього середовища – холоду, спеки, негоди. Одначе пояснення буде неповним, бо в побуті неважко помітити не тільки практичне призначення предметів, але й їхній зв'язок із широким колом духовних понять. Наприклад, одяг свідчив про становище людини в суспільстві, в різний час існували чітко визначені вимоги до вбрання на свято, будень, обряд. Тому одяг становить важливу складову частину духов­ної і матеріальної культури народу.

Художня обдарованість польського народу проявилась і в такій області матеріальної культури, як одяг. Більшість поляків у теперішній час як у місті,  так і в селі носять костюми сучасного крою, але в декоративних елементах жіночого одягу, який вирізняється ніжністю, часто використовують народні мотиви. Традиційне народне вбрання одягають тільки в деяких польських селах на свята. Різноманітні і яскраві костюми селян на всепольських дожинках – святі врожаю, учасники якого з’їжджаються з усіх областей країни. Всі учасники дійства намагаються одягнути на дожинки найкращі костюми, що характеризують їхню місцевість.

Більше, ніж в інших районах, традиційний одяг зберігся в передмісті Ловича у Скерневицькому воєводстві і в горах. Там більшість селян ходять у ньому щодня. Наприклад, у Підгаллі чоловіки носять коротку лляну сорочку, що застібається на шиї металевою застібкою, штани з білого сукна, прикрашені оригінальним серцевидним орнаментом, вишитим кольоровими нитками й лам­па­сами, які зроблені з темно-синіх і чорних шнурків. Широкий шкіряний пояс гу­ра­лей прикрашений тисненим орнаментом і латунними цвяшками.

Верхній одяг – коротку куртку «цуху» з білої вовняної домотканої тка­ни­ни – часто носять просто накинувши на плечі. Характерний чоловічий убір – чор­на фетрова шляпа з полями.

Селянські жінки носять призібрані спідниці з однотонної або візе­рун­час­тої матерії,  сорочку і безруківку. Голову покривають хустками. Легкі шкіряні «кирпце» - туфлі на ремінцях – носить більшість як чоловіків, так і жінок. Зимовий одяг  – кожухи, які останнім часом стали модними по всій країні.

Для ловицького костюма характерні смугасті тканини, з яких шиють спід­ни­ці, фартухи, жіночі накидки, чоловічі штани. Жінки носять блузи з теплого ок­самиту. Чоловіки носять сорочки, вишиті хрестиком, поверх яких одягають жи­лети. Зберігся до цього часу верхній чоловічий одяг – «сукман».

Краківський костюм у повсякденному житті майже не зустрічається, але буває представлений у всьому своєму багатстві в дні всенародних торжеств, на оглядах самодіяльності колективів, у професійному театрі. В цьому костюмі: вишита жіноча сорочка, широка спідниця з візерунчастої тканини, фартух–запаска – тюлевий чи полотняний, широкий, зібраний по талії, має святкову вишивку. Довгий, до пояса, корсет застібається на гачечки, тісно облягає груди. Головний убір для дівчат – кольорова вовняна хустка, жіночий – очіпок. Чоловічий краківський костюм – сорочка з відкладним комірцем, вишивка біла. Штани пошиті з тканини в смужку: білу й червону, білу й голубу. Темно-синій кафтан облягає фігуру, довжиною до колін, донизу розширений. Теплий чоловічий одяг – сукман із коричневого чи білого сукна, завужений по талії, широкий шкіряний пояс. Головний убір  – «канодератка», яка потім стала час­ти­ною військового костюма.

Багатство польського національного одягу проявляється у безмежній різ­но­­манітності орнаменту його прикрас: вишитих, тканих, плетених, зроблених у вигляді візерунчатої строчки, аплікацій.

ІІ. Завдання і запитання для учнів

  1. Порівняти одяг поляків і українців, знайти подібність і відмінність між ними.
  2. Створити власний проект «Українці та поляки: спільне й відмінне в національному одязі».

 

 

ЗАНЯТТЯ № 29

Тема. Традиційна національна їжа поляків.

Мета: ознайомити з особливостями національної їжі поляків, зі що­ден­ни­ми, обрядовими та святковими стравами, які вживають у звичайні дні, в Різдво Хрис­тове, в перший день Великого посту, Пасху, Масляну, новорічну ніч; учити характеризувати й порівнювати особливості української та польської кухні; аналізувати технологію приготування деяких страв.

Обладнання: малюнки до теми, політична карта світу.

Хід заняття

І. Матеріал для вчителя

Важливою складовою частиною матеріальної культури кожного народу є їжа. Її характер залежить від багатьох факторів: соціально-економічного стано­ви­­ща людини, історичних умов, природничо-географічного середовища, на­прям­ку господарської діяльності тощо.

З ростом матеріального благополуччя людей Польщі і поширенням гро­мадського харчування їжа стає все більш різноманітною. За вживанням про­дук­тів тваринного походження на душу населення Польща значно перевищила се­ред­ньо­світовий рівень і наблизилась до найрозвинутіших країн. Це стосується, в першу чергу, молока й молочних продуктів. Не випадково в польських містах великою популярністю користуються молочні бари. Службовці часто заходять до них поснідати перед роботою (сніданок зазвичай легкий: чашка кави чи гарячого молока з булочкою, яйце), а заразом переглянути свіжий номер газети. Все це робиться в швидкому темпі, щоб не запізнитися на службу, адже робота в більшості закладів починається о 8 годині ранку. Робочий день продов­жу­єть­ся зазвичай без перерви, і тому обідають уже вдома. Але між 12 та 13 годинами дня виділяється декілька хвилин для традиційної склянки хербати (чаю) чи ча­шечки кави. Молочні бари закриваються досить рано, але ввечері відкриті ба­га­то­чисельні кав’ярні – кафе.

У країні до цього часу зберігається чимало традиційних способів приго­ту­ван­ня страв, специфічних для польської кухні. В Карпатах готують бринзу, доб­ре підсолений сир. Користуються дерев’яними формами – поженіцами, щоб ви­го­­товляти фігурний сир.

З коров’ячого молока в гірських районах готують освіжаючий напій. Сві­же молоко зливають у бочку, де воно кисне протягом декількох тижнів. На дні боч­ки осідає густа маса, шматочки якої розводять водою. Виходить мо­лоч­но­кис­лий напій. П'ють його в спеку, під час польових робіт.

Часто польські господині готують кислі похльобки: «жур» – із борошна, заквашеного на воді протягом двох днів, «квасницю» – з квашеної капусти, «баршч» – із квашеного буряка. Їх заправляють салом, маслом або сметаною. Го­тують і супи зі свіжих овочів і картоплі, з м’ясом або пісні – з грибами,  цибу­лею, часником, духмяними травами. За старовинними кулінарними рецеп­та­ми готують кашу «брийю». Для цього засипають у кип’ячену воду житне, вів­ся­не чи кукурудзяне борошно. Ця страва готується у вигляді рідкої в’язкої каші, яку їдять з яким-небудь жиром, маслом і молоком. Також готують ячмінну і пшеничну каші.

На свята готують борщ – буряківник з вушками – кусочками тіста з на­чин­кою з м’яса чи грибів, похльобку жур – з ковбасою.

До святкового столу, а часто і в будні дні, готують «бігос» - квашену чи сві­жу капусту, тушковану з м’ясом або кусочками ковбаси, сушеними грибами, ци­булею й лавровим листом.

Значне  місце  в  польській  кухні  займають  різні  страви  з  картоплі – з  м’я­сом, рибою, шкварками,  сметаною,  кислим  молоком,  у  вигляді  млинців.   Роб­лять  на  зиму  запаси: сушать  яблука,  груші,  сливи,  гриби,  квасять  ка­пус­­ту,  консервують  ягоди,  фрукти,  в’ялять  чи  коптять  свинину,  ковбаси, со­лять  яловичину,  баранину,  заготовляють  вершкове  масло,  овечий  сир. 

Польська кухня славиться своїми кондитерськими виробами: тістечками, тортами, печивом як домашнього, так і фабричного приготування. Їх подають до чаю чи до міцної чорної кави. На Новий рік випікають дрібненьке печиво «новолешка» у формі свійських тварин і птахів, а також окремих диких тварин, які не приносить зла людині – оленя, сарни, зайця, білки та інших. У сучасній Поль­щі новолешки печуть на конкурси й виставки народного мистецтва і для продажу в якості сувенірів.

Великим попитом користуються пряники. Це великі торунські пряники з портретами відомих історичних осіб: народних героїв, учених, лицарів, королів. Давній центр їхньої випічки місто Торунь, від якого вони й отримали свою назву. Тільки з середини ХІХ століття польські селяни почали пити на свята, за прикладом міських жителів, чай і натуральну чорну каву.

Для домашнього господарства селяни купують посуд й інші побутові речі фабричного виробництва. Але й продовжують користуватися виробами влас­но­го виробництва. Це дерев’яні бочки, відра, діжки для замішування тіста, масло­бійки, миски, ложки з дерева й інше.

ІІ. Завдання і запитання для учнів

  1. Охарактеризувати їжу поляків стародавню й сучасну.
  2. Приготувати будь-яку польську національну страву.

 

 

ЗАНЯТТЯ № 30

Тема.  Культура Польщі (загальний огляд). Найвідоміші національні па­м’ят­­ники та національні музеї.

Мета: ознайомити учнів з особливостями культури Польщі, відомими архітектурними пам’ятниками й національними музеями держави; розвивати ін­терес до польських діячів мистецтва й культури, їхній внесок у розвиток євро­пейської культури.

Обладнання: малюнки до теми уроку, політична карта світу, карта Поль­щі.

Хід заняття

І. Матеріал для вчителя

Усупереч переконанню, що всі багатства Польщі було пограбовано  під час війни, дещо залишилося зі скарбів мистецтва. В списку Пам’яток світової культурної спадщини ЮНЕСКО зазначено вісім об’єктів, що знаходяться на те­ри­торії Польщі. Це – старе місто в Кракові (1978 р.), Соляні печери в ма­лень­кому містечку Величка (1978 р.), одночасно ці печери є в списку об’єктів, яким загрожує руйнування, табір знищення в Освенцімі, музей (1979 р.), Біловезька Пуща (1979 р.), Старе місто у Варшаві (1980 р.), Старе місто в Замосці (1992 р.),  Старе місто в Торуні (1997 р.), замок у Мальборку (1997 р.).

У польських музеях знаходяться експонати світового значення. Про «Да­му з горностаєм» Леонардо да Вінчі у краківському музеї Чорторийських відо­мо, а про те, що в цьому музеї є ще одна прекрасна картина «Пейзаж з мило сер­­­дним самаритянином» Рембрандта, відомо набагато менше. Третій скарб цьо­го музею – «Портрет молодого чоловіка» Рафаеля – був вивезений німець­ки­ми окупантами під час війни й до цього часу не знайдено.

У Гданському національному музеї можна побачити шедевр Ханса Мем­лін­га – триптих «Страшний суд». Твори видатного німецького пред­став­ни­ка Ренесансу Лукаса Кранаха-старшого, знаходяться в Національному музеї в Варшаві, ще два – в єпархіальному музеї в Сандометі, іще один – в єпископському замку в Ченстахові. Два полотна Рембрандта збагатили нещо­дав­но колекцію королівського замку в Варшаві. У приміщенні єпископської курії в Сульцях висить «Святий Франциск» Ель Греко, але для широкого огляду картина недосяжна. Недосяжні для загального огляду поки що два полотна великих художників: Джованні Батісти та Ежена Делакруа, твори знаходяться в замку в Пісковій Скелі. Історичний музей у Саноке володіє колекцією з 600 безцінних ікон, у тому числі й іконою Успіння Божої Матері XVст. В націо­наль­ному музеї в Познані є найбільша в Польщі колекція картин іспанських майстрів, в яку ввійшли твори Сурбана, де Рібери й художників з оточення Веласкеса. Польський живопис представлено в багатьох музеях і колекціях. Краєзнавчий музей у Бидгощі має 700 картин Леона Вичулковського. В музеї Се­реднього Помор’я в Слупську знаходиться 200 портретів роботи Ігнатія Віткевича. Інші роботи, в тому числі твори художників так званої мюнхенської школи, слід шукати в Варшаві, Кракові, Познані, Єлєнєй Гуре й інших містах.

У Мазовецькому музеї в Полоцьку зібрані твори епохи сецесіона – художнього напрямку в європейському мистецтві кінця ХІХ століття. Національний музей у Варшаві має роботи видатної сучасної скульпторки зі світовою славою – Магдалени Абаканович, а також Яна Лебенштайна й Тадеуша Кантора.

Музей мистецтв у Лодзі володіє колекцією творів Йозефа Бойса, а також гарною колекцією творів польських конструктористів. Краків і Лодзь пропо­нують для огляду колекції японського мистецтва, Щецин – африканського, в тому числі 1500 експонатів культури малійських Догонів. У єпархіальному музеї в Пелькліні знаходиться єдиний у Польщі екземпляр першого видавни­цтва Біблія Гупенберга – книга вціліла лише тому, що перед самою війною була вивезена в Канаду, звідки вона й повернулася до Польщі разом із колекцією гобеленів із Вавельського замку в Кракові. В Козловці, близько Люблина, є музей мистецтва соцреалізму. Нині він користується великим успіхом. Одні з жахом, інші з посмішкою згадують ідеї тієї епохи й радіють, що вона минула.

У Польщі до сьогодення збереглися близько 200 старовинних дерев’яних святинь. Деякі з них відносяться до епохи пізнього середньовіччя. Ці будівлі не­звичайні за своєю архітектурою й внутрішньою будовою.

Дерев’яних святинь у різних районах Польщі збереглося немало, але найцікавіші знаходяться на південь від Кракова, на північ від Закопан і дещо на схід у сторону Пшемисла. Цей край зветься Підгаллям. Людину охоплює зди­ву­вання, коли вона відвідує маленький костел XVст. у Дембні й бачить збережений чудовий розпис на дерев'яних балках, скульптури «Розп’яття» й «Богоматір з дитиною». Вцілілі святині XVI ст., в яких зберігся стінний розпис. Прекрасний костел у Кружльовій Важній з копією скульптури знаменитої Ма­донни. Довговічність дерев'яних костелів і часовень на польських землях – дивний парадокс історії.

На жаль, багато з чудових архітектурних пам’яток були поглинуті катастрофами – війнами, пожежами, людською недбалістю. Згорів чудесний костел у Любліні. Зникло багато церков у Бещадах.

ІІ. Завдання та запитання для учнів

  1. Створити власний проект на вибір:

«Найвідоміші архітектурні пам’ятники», «Національні музеї Польщі».

 

 

ЗАНЯТТЯ № 31

Тема. Польща – батьківщина відомих діячів науки, культури, музики.

Мета: дати відомості про діячів науки й культури польського народу, польських геніїв, характеристику їхньої діяльності; разом з учнями визначити особ­ли­вості внеску поляків у світову науку; розвивати інтерес до Польщі як краї­ни, що має розвинену науку та культуру; виховувати любов до своєї Бать­ків­щини та повагу до країн-сусідів.

Обладнання: карти Польщі та України, політична карта світу.

Хід заняття

І. Матеріал для вчителя

Люди, чиї портрети розміщують у рамках і розвішують на стінах в громадських місцях чи вдома, складають «сіль землі польської». А галерея портретів найвидатніших серед видатних надзвичайно велика. Найвідоміші з них – Ніколай Коперник, Тадеуш Костюшко, Адам Міцкевич, Фредерик Шо­пен, Марія Складовська-Кюрі, Генріх Сенкевич. Шість геніїв – гордість народу.

Ніколай Коперник (1473-1543) народився в Торуні. Астроном, мате­ма­тик, економіст, лікар. Він створив геліоцентричну систему світу, яку виклав у творі «Про оберти небесних сфер». Під час війни Польщі з Хрестоносцями (1520-1521) керував обороною замку в Ольштині.

Тадеуш Костюшко (1746-1817) – генерал Польщі й Північної Америки. В 1775-1783 рр. брав участь у війні за незалежність Північної Америки. В­ 1792 році воював проти Росії, в 1794 році очолив збройні сили Польського по­встання. Тадеуш був наділений великим талантом полководця, а також був ав­то­ром політичних і соціальних реформ.

Адам Міцкевич (1785-1855) – великий польський поет, представник ро­ман­тизму. В 1840-1844 рр. він стає викладачем у закладі «Коледж де Франс» у Па­рижі, потім редактором «Трибуни народів», організатор «Легіона Міцке­ви­ча», який створювався з думкою про участь у боротьбі за незалежність Італії (1848 р.).

Фредерик Шопен (1810-1849), прославлений композитор і піаніст, наро­ди­в­ся в Желязовій Волі. Людина, яка найбільш точно відобразила в своїх тво­рах польський національний характер. У ноктюрнах, мазурках і полонезах Шо­пена чується відлуння історичних подій, його музика допомагає відчути горе й радість людей, які проживають на берегах Вісли. Він написав 2 концерти, 58 мазурок, 17 полонезів, 21 прелюдію, 26 етюдів, а також балади, сонати, піс­ні, фантазії, вальси, варіації.

Генріх Сенкевич (1846-1916), письменник, автор історичних романів, у тому числі таких, як «Огнем і мечем», «Потоп», «Пан Володиєвський», «Хрестоносці», лауреат Нобелівської премії з літератури (1905 р.), Почесний академік Академії Наук Санкт-Петербурга (1914 р.). Його твори перекладено на більш як сто мов.

Марія Складовська-Кюрі (1867-1934), фізик і хімік, видатний польський учений, яка працювала у Франції. Професор Сорбони, двічі лауреат Нобе­лів­ської премії. Почесний член Академії Наук Санкт-Петербурга (1907 р.), разом із чоловіком (П’єром Кюрі) створила вчення про радіоактивність. Автор піонер­сь­ких робіт в області ядерної хімії, співвідкривач полонію й радію.

Загалом, як колись вдало відмітив царський оберполіцейський Варшави, «поляки – народ небезпечно винахідливий і здібний до всього». Більшого компліменту і не вигадаєш.

ІІ. Завдання і запитання для учнів

  1. Назвіть найвідоміших поляків, яких знає світ?
  2. Чим ці люди заслужили такої слави?
  3. Чому їх називають «великі поляки»?
  4. Кого з сучасників можна віднести до цієї когорти?

 

 

ЗАНЯТТЯ № 32

Тема. Найвідоміші польські літератори.

Мета: дати відомості про польських письменників, основні їхні твори та внесок митців у розвиток польської та європейської літератури; розвивати інте­рес до польської літератури, зв’язне мовлення, логічне мислення; виховувати любов до літератури.

Обладнання: політична карта світу, фізична карта Польщі, портрети поль­ських письменників.

Хід заняття

І. Матеріали для вчителя

На сучасній карті немає жодної країни, яка б маючи таку велику тери­торію й кількість населення, як Польща, дала б світові стільки геніальних діячів у галузі науки, літератури й мистецтва. Якщо спробувати їх перерахувати хоча б в одній галузі, то й це забрало б чимало часу. Тому згадаємо лише найяскра­віших талановитих діячів Польщі.

Що стосується літератури, то в цій галузі Польща може поступитися хіба що Франції. Такі письменники, як Адам Міцкевич, Стефан Жеромський, Марія Конопницька, Ельза Ожешко та багато інших відомі в усьому світі.

Юліуш Словацький – жив так мало – лише сорок років! – у таких винятково несприятливих обставинах для творчості, що, здається, тільки невсипущістю генія можна пояснити велич, титанічний у національному і загальнолюдському розумінні набуток його слова.

Якщо дивитися на сьогоднішні європейські проблеми крізь призму творчості Ю. Словацького, то за всієї несхожості епохи, в якій він жив і творив, з нашою сучасністю, на жаль, цілком позбавленої романтичного світобачення, все ж відкриваємо певну схожість або навіть більше – певну єдність нашого і його відчуття Європи.

Візьмімо за приклад строфу з поеми Юліуша Словацького «Подорож на схід». Українською мовою це звучить так: «Якщо Європа є німфою. Неаполь є німфи блакитним оком, Варшава – серцем, тернями в нозі – Севастополь, Азов, Одеса, Петербург, а Париж – її головою, а Лондон – накрохмаленим коміром, а Рим – ладанкою».

А чи бачив Ю.Словацький Україну в Європі, зарахувавши до європей­сь­ких­ міст Азов, Одесу, Севастополь? На це запитання можна відповісти в дусі йо­го звернень до України як до своєї «давньої вітчизни». Поет говорив про Ук­ра­ї­ну як про щось абсолютно відокремлене від Польщі, вічне і неповторне в своє­му духовному, нескореному, волелюбному бутті.

Ю.Словацький був співцем не матеріальної, а духовної людської сили. Він вірив у революційну, тобто в творчу снагу страждання й тому його героями бу­ли мученики, які жертвували своїм добро бутом і життям заради справед­ли­вос­ті.

Іцхак (Айзек) Зінгер (1904-1991), виходець із Польщі, письменник. У 1935 році емігрував до США, де працював журналістом в єврейській газеті «Джуіт Дейлі Форвард». Його перший роман «Сатана в сірому» був виданий у Польщі. В своїх творах письменник зображував життя євреїв у рідній країні та в Аме­риці. «Родина Мушкат» 1950 р., «Маєток» 1967 р., «Садиба» 1970 р. Ми­тець також написав п’єсу «Шлєміль перший» 1974 р. В 1978 р. Зінгер отримав Но­белівську премію з літератури.

ІІ. Запитання і завдання для учнів

  1. Назвіть імена письменників, які прославили Польщу?
  2.  Що ви знаєте про Ю. Словацького?
  3. Хто такий Айзек Зінгер?

 

 

ЗАНЯТТЯ № 33

Тема. Поляки – лауреати Нобелівської премії.

Мета: дати відомості про поляків – лауреатів Нобелівської премії в галузі літератури – Генріха Сенкевича, Владислава Реймонда, Чеслова Мілоша, Віславу Шимборську, в галузі науки – Марію Складовську-Кюрі, в галузі миру – Лєха Валенсу; розвивати інтерес до історії виникнення Нобелівської премії.

Обладнання: політична карта світу, портрети Нобелівських лауреатів.

Хід заняття

І. Матеріал для вчителя

Нобелівська премія була започаткована Альфредом Нобелем. Фізик-вина­хід­ник Нобель винайшов динаміт. Кошти, які він отримав за винахід поклав у банк на спеціальний рахунок і склав заповіт. У заповіті було сказано, що більша час­тина його статку повинна піти на заснування премії, яку присуджували неза­леж­но від національності. Фонд Нобелівської премії склав 31 млн. крон. Нобе­лів­ську премію дають в усіх галузях науки, крім математики.

Нобелівську премію з літератури в 1905 році отримав Генріх Сенкевич (1846-1916 рр.) – польський романіст. Митець народився в польському містечку Окжейськ (тепер це місто знаходиться на території Литви) в литовсько-польській сім’ї, яка отримала дворянство в 1775 році. Його батько, Йозеф Сенкевич, брав участь у польському повстанні 1831 року, володів декількома невеликими маєтками. Мати Сенкевича, Стефанія (Чецишовська), походила з  відомої освіченої сім’ї. Дитячі роки письменника пройшли в сільській місце­вості, але коли він досяг шкільного віку, економічні потрясіння змусили його сім’ю, в якій були ще старший брат і чотири сестри, продати маєток і переїхати до Варшави, де Генріх зацікавився польською історією й літературою, почав писати прозу й вірші.

До вступу в університет (1866 р.) у Варшаві Сенкевич недовго працював домашнім учителем у маєтку однієї польської родини. В університеті вивчав спочатку право й медицину, а потім, змінивши спеціальність, історію й лі­тературу. В 1871 році збіднілий Сенкевич змушений був піти з університету, не склавши іспит і не отримавши диплома.

У 1872 р. виходить написаний у студентські роки роман Сенкевича «Namorne», який, не зважаючи на недоліки, отримав позитивний відгук від Юзефа Крашивського, провідного польського письменника того часу. Сенкевич стає журналістом, пише статті відразу для декількох польських періодичних видань.

У 1876 році Сенкевич їде до США з метою заснування польського товариства в Каліфорнії. Дорогу оплачувала «Gazeta Polska» в обмін на серію ста­тей про США. Письменнику не вдається створити польську колонію, але йо­го репортажі мали великий успіх.

У 1884 році виходить роман Сенкевича «Ogniemimieczem», в якому змальовано боротьбу Польщі з повсталою в XVII столітті Україною. На  батьківщині письменник був настільки популярним, що в 1890 році до 50-річчя письменника було зібрано досить велика суму грошей для придбання невеликого маєтку Облегурек, недалеко від Кельце. Перша дружина Марія в 1885 році померла від туберкульозу. В 1905 році Сенкевич одружився зі своєю кузиною Марією Бабською і в цьому ж році закінчив роман «Napoluchwaly» – продовження своєї першої історичної трилогії.

У 1905 році Сенкевич одержав Нобелівську премію з літератури за ви­дат­ні заслуги в області епосу.

Марія Складовська-Кюрі народилася 1867 року в Варшаві. Марія вихо­ву­ва­лася в сім’ї, де заняття наукою заохочувалося. Дівчина дуже добре вчилася. На шляху до здійснення мрії Марії про вищу освіту стали дві перешкоди: бідність сім’ї та заборона прийняття жінок до Варшавського університету. Але їй допомогла сестра, отримати пізніше вищу освіту. Марія протягом 5 років працювала гувернанткою, щоб дати можливість сестрі закінчити медичний інститут, після чого Броня повинна була взяти на себе витрати на вищу освіту сестри. Броня отримала вищу освіту в Парижі, стала лікарем і запросила до себе сестру. Залишивши Польщу в 1891 році, Марія вступила на факультет природничих наук Паризького університету (Сорбони). В 1893 році закінчила курс першою, отримала ступінь ліцензіата з фізики Сорбони. Через рік вона стала ліцензіатом з математики. Але цього разу Марія була другою в своєму кла­сі.

У грудні 1903 року Шведська королівська академія наук присудила Нобелівську премію з фізики Беккерелю й сім’ї Кюрі. Марія і П’єр Кюрі отримали половину нагороди. Кюрі стала першою жінкою, яка отримала Нобелівську премію.

Марія і П’єр Кюрі були хворі і не змогли приїхати до Стокгольму на церемонію вручення премії. Вони її отримали влітку наступного року.

Анджей Вайда – видатний польський режисер кіно й театру, знакова постать європейської культури другої половини ХХ століття.

А.Вайда, син страченого НКВДистами у Катині польського офіцера, як трагедію сприймав ситуацію, коли поляки вбивають поляків.

З попелу ПНРівської політики режисер видобув діамант правди про «таківське покоління» (солдати Армії Крайової), приречене жорстоким плином історичних подій. А.Вайда «плакав» над трагедією його покоління, втягнутого в історичну трагедію.

Життєвий шлях Анджея Вайди невіддільний від історії країни, що народила митця й виховала його душу, тонку й чутливу до долі свого народу. Звідси такий щирий патріотизм, національна самосвідомість художника. Він не політик і не політолог, а майстер, який завжди був у центрі подій, що хвилювали його співвітчизників і потрясали країну. Кінець ХХ століття в  мистецькому житті був позначений тим, що Американська кіноакадемія присудила свою найвищу нагороду «Оскар-2000» майстру польського кіно Анджею Вайді за внесок у світове кіномистецтво.

ІІ. Запитання і завдання для учнів

  1. Хто такий Генріх Сенкевич?
  2. Що ви знаєте про лауреата Нобелівської премії Марію Складовську-Кюрі?
  3. Розкажіть про видатного польського режисера театру та кіно А.Вайду.

 

 

 

ЗАНЯТТЯ № 34

Тема. Розвиток польської культури на сучасному етапі.

Мета: ознайомити учнів з іменами відомих польських акторів, кіно­ре­жи­се­рів; проаналізувати їхній внесок у розвиток польської та світової культури; визначати основні тенденції розвитку сучасного польського кіно й театру як най­­по­пулярніших видів мистецтва.

Обладнання: політична карта світу, портрети відомих діячів мистецтва, зокрема, Барбара Брильська, Анджей Вайда.

Хід заняття

І. Матеріал для вчителя

       В історії Польщі культура відіграла надзвичайно важливу роль, в окремі періоди вона ставала не лише втіленням ідентичності, а й єдиним захис­том суверенітету народу, позбавленого власної держави, ланкою безпосеред­ньо­го зв'язку Батьківщини з діаспорою і польськими національними меншина­ми та обміну передовими думками з іншими спільнотами. Нині ми розглядаємо польську культуру як один із найкращих засобів налагодження міжнародного діалогу країни та поширення інформації про Польщу в світі.

Приймаючи християнство, Польща від початків свого державного існу­ва­н­ня приєдналася до кола середземноморської культури. Вже в епоху Ренесансу польська культура виконувала роль посередника в складному сплетінні контак­тів між Заходом та країнами Центральної і Східної Європи.

В умовах відбудованої демократії, звільнення від ідеологічного контролю держави, культура в якнайширшому розумінні цього поняття знову стала прос­тором творчої діяльності суспільства, а отже, й потенційно найкращою сфе­рою співпраці поміж країнами і народами.              

Цінності, які формуються й розвиваються в польських традиціях і культурі, це вагомий елемент, що визначає міжнародний імідж сучасної Поль­щі. Особливу роль у збереженні та розвитку цих цінностей віддавна й дотепер відіграє польська діаспора, емігрантська спільнота XIX і XX століть, а також незалежна культура, яка розвивалася в країні за часів ПНР всупереч утискам тогочасного режиму. Толерантність, орієнтація на європейську традицію, істо­рич­ний досвід поліетнічності, демократична система правління й нарешті – все­охоп­лююча солідарність повинні створювати об'єктивний образ Польщі в світі, до якого прагнуть поляки.

Найбільші поети слов’янщини жили практично в один час і в одній державі, але земляками бути не могли, бо кожен був патріотом своєї батьків­щини. Для Пушкіна – Російська імперія, для Міцкевича – Річ Посполита Поль­сь­ка, для Шевченка – Україна.

Найвідоміший у світі польський письменник Станіслав Лем народився 12 вересня 1921 року у Львові, більшу частину життя прожив у Кракові, тепер мешкає у Відні. Написав «Високий замок» спогади зі свого львівського дитин­ства. С.Лем – автор близько 50 книжок наукової фантастики, він належить до найбільш читабельних польських письменників у світі. С.Лем пише й сьогодні.

Габріела Матушек – історик літератури, критик, професор Ягеллонського університету, голова Краківського відділення Товариства польських письмен­ни­ків. Вважає культуру одним із найважливіших мостів, що творять порозу­мін­ня між народами.

Віслава Шимборська – лауреат Нобелівської премії з літератури.

Ольга Токачук – представниця середньої хвилі молодого покоління. Здобула престижну польську нагороду «Nike».

Криштоф Пендерецький заклав традиції польської національної компо­зи­тор­ської школи.

Ковка Іван – скульптор, майстер різьби по дереву й каменю кінця ХІХ-початку ХХ століть.

ІІ. Завдання і запитання для учнів

  1. Як розвивається польська культура на сучасному етапі?
  2. Розкажіть про всесвітньовідомого письменника Польщі С.Лема?
  3. Яку роль в історії Польщі відіграла культура?

 

 

 

ЗАНЯТТЯ № 35

Тема. Підсумкове заняття. Круглий стіл: «Польща як вона є».

Мета: зробити підсумок вивченого; перевірити знання особливостей гео­графічного положення Польщі та країн, з якими вона межує; аналізувати особ­ли­вості розвитку польської економіки та культури; порівнювати особливості двох культур – польської та української.

Обладнання: політична карта світу, фізична карта світу.

Хід заняття

І. Матеріал для вчителя

Стосунки польського й українського народів мають багатовікову і трагіч­ну історію. В минулому були приклади добросусідства, спільної боротьби з во­ро­гами, звичайно, й те, про що не хотілося б згадувати, але історію не пере­пи­шеш.

ХХ столітті було періодом реалізації національних інтересів наших наро­дів, що породжувало конфліктні і драматичні події, які на сьогоднішній день ство­рили психологічний бар’єр у вигляді синдрому упередженості негативних сте­реотипів, а то й проявів ворожості. Особливо закарбувалися в пам'яті тра­гіч­ні події останньої світової війни та повоєнних років.

Нині в ХХІ столітті Україна й Польща здобули можливість творити влас­ну до­лю в мирних і демократичних взаємовідносинах як кожний окремо, так і разом, як сусіди.

ІІ. Випереджувальні завдання

Для проведення круглого столу вчитель дає випереджувальне завдання уч­ням. Клас ділиться на групи і кожній групі дається запитання.

І група. Особливості географічного положення Польщі та країни, з якими вона межує. Найбільші міста та річки Польщі.

ІІ група. Історичний розвиток польської державності, етапи розвитку. Польща на карті світу.

ІІІ група. Аналіз особливостей розвитку польської економіки й культури.

IV група. Порівняння особливостей двох культур – польської та укра­їн­ської.

V група. Підготувати мультимедійну презентацію «Моє знайомство з Поль­щею».

Підсумкове слово вчителя

Україна й Польща, як найбільші країни Центрально-Східної Європи, ма­ють досвід і ресурси співпраці в галузі державної влади, місцевого самовряду­ва­­н­­ня, господарства, торгівлі, розв’язання паливно-сировинних і економічних про­­б­лем, зовнішньої й оборонної політики з метою створення ефективної си­сте­­ми європейської безпеки, науки, культури, освіти, покращення статусу ет­ніч­них і релігійних меншин на підставі міжнародного права й демократії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

 

  1. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів.  Географія 5-11 класи. Н.Муніч. – К.: Шкільний світ. – 2001. – с. 222.
  2. Баландян Р.К. 100 великих пам’ятників. – М.: Вече, 2004. – 480с.
  3. Будревич Ольгерд. Польща – первое знакомство. – Варшава, 2000. – 156с.
  4. Бюлетень Польсько-Української Господарчої Палати // №2(6), жовтень 2008.
  5. Все страны мира. Энциклопедический справочник / Автор-сост. Родин И.О., Пименова Т.М. – М.: Вече, 2002. – 560с.: ил.
  6. Видатні особистості. Повна ілюстрована енциклопедія. / Укладачі К. Гіф­форд, Дж. Холленд, А. Крамер та ін.; пер. з англ. Р. Фещенко. – К: Краї­на Мрій, 2008. – 256с.: іл. – (Атласи та енциклопедії)
  7. Величайшие люди планеты: Энциклопед. справочник / Худож.-офор­ми­тель Л.Д. Киркач-Осипова. – Харьков: Фолио, 2008. – 799с.
  8. Голибард Євген. По-сусідськи. Польський вектор. Суспіл.-екон. порівняння на тлі укр. нерішучості, невпевненості й невизначеності. – К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. – 432с.
  9. Энциклопедия для детей. Т.13. Страны. Народы. Цивилизации /Глав.ред. М.Д.Алексёнова. – М.: Аванта+, 2000г. 704с.:ил.
  10.  Країни і народи: Європа: Я пізнаю світ: Дит. енцикл. / Авт.-упор.Л.О. Баг­ро­­ва. – К.: Школа, 2003. – 443с.: іл.
  11.  Країни світу. Енциклопедичний довідник / Укладач Н.О.Чумаслова. – Х.: ВД «Школа», 2008. – 384с.
  12.  Польща: країна і люди. 10 клас: Авторська програма спеціального курсу. Іванченко Н.П., Клименко Т.М. – Біла Церква: КОІПОПК, 2009. – 20 с.
  13. Страны и народы. Науч.-попул. геогр.-этногр. изд. в 20-ти томах. Зару­беж­ная Европа. Восточная Европа / Редкол. В.П. Максаковский, Ю.В. Ива­нова и др. – М.: Мысль, 1980. – 349с.: ил.
  14.  Самин Д.К. 100 великих памятников. – М.: Вече, 2001. – 480с.
  15.  100 великих зарубежных фильмов / И.А. Мусский. – М.: Вече, 2006. – 480с.

 

docx
Додано
27 червня 2018
Переглядів
217
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку