Посібник "Швидше! Уважніше! Веселіше!"

Про матеріал

У посібнику подано різновиди ігор та естафет, методичні поради з питань проведення їх на уроках фізичної культури та інших уроках для здійснення міжпредметних зв̕язків з метою всебічного і гармонійного розвитку особистості.

Рекомендується вчителям початкових класів, фізичної культури, батькам та учням.

Перегляд файлу

 

 

 

 

Відділ освіти молоді та спорту                                                                                                                            Старовижівської районної державної адміністрації                                                                                     Районний методичний кабінет                                                                                                                            Загальноосвітня школа l-ll ступеня с. Секунь

 

 

 

Світлана Селівончик

 

 

Швидше!Уважніше! Веселіше!

 

images (48).jpg

 

 

 

 

 

 

 

2018

 


 

Селівончик С.С. Швидше! Уважніше! Веселіше! Методичний посібник/С.С. Селівончик:, с.Секунь, 2018 р, -  52 с.

 

 

 

У посібнику подано різновиди ігор та естафет, методичні поради з питань проведення їх на уроках фізичної культури та інших уроках для здійснення міжпредметних зв̕язків з метою всебічного і гармонійного розвитку особистості.

Рекомендується вчителям початкових класів, фізичної культури, батькам та учням.

 

 

 

Рецензент:  Н.В. Ковальчук    завідувач  ПМПК  районного  відділу  освіти, молоді  та спорту  Старовижівської  районної  державної  адміністрації.

 

 

Схвалено  методичною  радою  районного  методичного  кабінету  відділу  освіти Старовижівської  РДА.  (Протокол №3 від 25 грудня 2017р.)

 

 


Зміст

Вступ................................................4

Поради вчителю .......................................5

Методика проведення рухливих ігор.........................7

Поради бувалого гравця.................................10

Поради молодому педагогові.............................10

Народні ігри..........................................11

Рухливі ігри..........................................22

Ігри для розвитку уваги.................................27

Ігри для розвитку стрибучості............................29

Ігри для розвитку навичок метання........................30

Ігри з елементами загально розвиваючих вправ...............31

Зимові рухливі ігри.....................................33

Літні рухливі ігри......................................37

Ігри в туристичному поході...............................40

Ігри екологічного спрямування............................43

Естафети............................................46

Список використаних джерел.............................50

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


ВСТУП

Основне завдання, яке стоїть перед вчителями — це покращити всебічний розвиток школярів, формувати в них високі естетичні смаки, вміння розуміти та цінувати красу і багатство рідної природи, любов до своєї Батьківщини. Вітчизна вперше постає перед дитиною в образах, звуках, фарбах, іграх. Веселі рухливі ігри — це наше дитинство. Гра входить у життя дитини з раннього віку. Граючись, діти глибше пізнають світ, набувають усіляких навичок та вмінь. І не дивно, що гра викликає такий інтерес і в непосидючих хлопчаків і в сором'язливих дівчаток. Перевтілюючись у персонажі гри, вони стають сміливими і безстрашними, вольовими і кмітливими. Під час гри розвивається сила дитини, твердішою стає рука, гнучкішим стає тіло, несхибним окомір; розвивається винахідливість та ініціатива; формуються високі моральні якості: доброта, чуйність, уміння поступитися своїми інтересами в ім'я колективу, переборювати труднощі, долати перешкоди. Запропонований матеріал, є різноманітний за змістом, тематикою та організацією, він стане у пригоді вчителям фізичної культури, організаторам позакласної роботи.

 

 

 

 

 

 

 

images.png

 

 


Поради вчителю

Необхідність використання народних, рухливих та спортивних ігор у навчально- виховному  процесі початкової школи визначається насамперед тим, що сучасну організацію навчально- пізнавальної діяльності з погляду забезпечення фізичної активності школярів не можна визнати досконалою. Недостатній рівень рухового режиму дитини негативно позначається на фізичному розвитку і на стані психічних процесів: відчуття, сприймання, мислення, запам̕ятовування, уваги, що знижує успішність навчання.

Народні, рухливі та спортивні ігри, за умови їх систематичного використання, сприяють зміцненню здоров̕я та забезпечують достатню фізичну активність молодших школярів. У системі фізичного виховання дітей ігри займають значне місце.Вони удосконалюють рухові здібності школярів і водночас формують моральні та вольові якості, притаманні суспільно активній особистості, забезпечують підготовленість кожної дитини до плідної праці та інших важливих видів діяльності. Підкреслюючи виняткове значення ігрової діяльності для всебічного розвитку дітей, А.С. Макаренко зазначав: «Гра має важливе значення в житті дитини має те саме значення, яке в дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, такою з багатьох поглядів вона буде в роботі коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається у грі».

З дітьми молодшого шкільного віку проводяться два види рухливих ігор – сюжетні ігри та ігрові вправи (несюжетні ігри). Ігрові вправи частіше проводяться у вигляді змагання між двома, кількома учасниками або командами.

Воснову сюжетних ігор покладено життєвий досвід дитини, її уявлення про навколишній світ.

Рухи, які виконують діти під час гри, тісно пов’язані з її сюжетом та імітують дії, характерні для того чи іншого образу (людини, тварини, у птаха та ін.).             

Спортивні ігри також спираються на основні рухи, проте способиїх виконання складніші, що і зумовлює залучення дітей молодшого шкільного віку до спорту. Наприклад, якщо в рухливих іграх з м’ячем використовується його підкидання з різними завданнями, метання у ціль, то для гри у баскетбол, що в спрощеному варіанті доступна молодшим школярам, провідними є навички ведення м’яча, його ловіння, передача, вкидання, перехоплення, кидки двома руками від голови та від грудей.

Народні ігри мають специфічні ознаки. Це ігри гуртові, їхні структурні особливості дають змогу об’єднати всіх бажаючих грати та проводити ігри у будь-якій обстановці: у приміщенні, на подвір’ї, на галявині, біля ставу, на луках і в лісі.

Народна рухлива гра визнана етнопедагогікою як результативний спосіб заохочення дітей до активних рухів і їх оздоровлення («Як дитина бігає і грається, так і здоров’я посміхається»). Вона гармонійно розвиває дітей; виховує силу, спритність, витривалість, відвагу, рішучість, ініціатив­ність, привчає долати психічні і фізичні навантаження, заохочує до това­риської взаємовиручки, загартовує організм, створює у дітей бадьорий і веселий настрій.

За рівнем фізичного навантаження ігри бувають великої, середньої та низької інтенсивності.

До ігор великої інтенсивності належать ті, у яких беруть участь одночасно всі діти. Зміст цих ігор становлять Інтенсивні рухи: стрибки, біг у поєднанні з метанням, подоланням перешкод (пролізання в обруч, перестрибування через предмети і т.п.).

Характер гри середньої інтенсивності відносно спокійніший (метання предметів у ціль, ходьба у поєднанні з іншими рухами, підлізання під дугу, переступання через предмети). Активно рухається лише частина учасників гри, а інші перебувають у статичному положенні і спостерігають за діями тих, хто грає.

Зміст ігор з низькою інтенсивністю становить змішане пересування (біг у поєднанні з ходьбою) та біг з малою швидкістю.

Перед тим як обирати гру, треба визначити тему, врахувати вікові можливості дітей, їхню фізичну підготовленість та інтереси, а також пору року і погодні умови.

Структурно керівництво грою складається з підготовчої, основної і заключної частин.

У підготовчій частині проведення гри за традиційною методикою педагог здійснює заходи щодо забезпечення збереження здоров’я дітей і запобігання травматизму, дотримання основних гігієнічних вимог, підготовки місця проведення гри та необхідного обладнання, організації дітей, активізації їхньої уваги, підготовки організму до фізичних зусиль, потрібних для гри.

У основній частині гри діти активно відтворюють її зміст, вони самостійні у виборі тактичних ігрових дій, безпосередні у вияві своїх почуттів, у ставленні до інших учасників гри.

Заключна частина гри традиційно спрямовується на поступове-, зниження фізичного навантаження, викликаного руховою активністю, врегулювання дихання і роботи серця, забезпечення переходу від збуд­женого стану до спокійного. Ці завдання здебільшого опосередковуються підведенням підсумків гри та оцінювальними діями педагога.

 

depositphotos_14894501-stock-illustration-petrikov-painting-floral-ornament-on.jpg

Методика проведення рухливих ігор

 

 

1. Підготовка до гри

 

Вибір гри. Успіх ігрової діяльності, а також позитивний фізіологічний і емоцій­ний вплив на гравців залежить насамперед від правильного вибору гри. При виборі гри потрібно враховувати форму проведення занять: урок, позакласний за­хід, в сім’ї тощо.

Вибір гри залежить від місця проведення. На свіжому повітрі можна прово­дити майже всі народні та рухливі ііри з великою інтенсивністю та обсягом; у невели­кому, вузькому залі можна проводити ігри з шикуванням команд у шеренги і колони, а також ігри, в яких гравці беруть участь по черзі.

Вибір гри залежить від наявності у школі інвентарю та обладнання, а також від поставлених на уроці оздоровчих, освітніх і виховних завдань.

Підготовка місця для гри. Для проведення ігор, естафет на свіжому повітрі не­обхідно підготувати майданчик з рівною поверхнею. Велике значення мають зелені насадження, які захищають його від вітру й куряви, освіжають повітря, дають тінь.

Якщо гра проводиться в залі, необхідно його провітрити, помити підлогу, спор­тивні прилади розмістити так, щоб під час гри вони не заважали. Для відпочинку гра­вців, що виходять з гри, потрібно поставити кілька гімнастичних лав.

Підготовка інвентарю та обладнання. Для проведення ігор, естафет викорис­товують такий інвентар та обладнання: м’ячі малі, великі, набивні; естафетні палички, кубики, обручі, скакалки, кеглі (пластмасові пляшки із само­робними малими м’ячами на закрутках), різнокольорові прапорці, лави, палиці, міше­чки з піском. Для вчителя: свисток, секундомір, крейда, магнітофон та інше облад­нання. Бажано, щоб інвентар був яскравим, кольоровим, добре помітним у грі, відпо­відав за вагою та розмірами віку гравців. Інвентар можна виготовляти на уроках тру­дового навчання.

Учитель завжди повинен пам’ятати про правила техніки безпеки учнів під час проведення ігор та естафет.

Оголошення назви гри; розміщення гравців, команд; вибір ведучих. Учи­тель спочатку оголошує назву гри чи естафети. Потім ділить учнів на команди різни­ми способами:

  • на розсуд вчителя;
  • шляхом розрахунку;
  • фігурного марширування;
  • за призначенням капітанів команд.

Вибирати команди, ведучих можна за допомогою лічилок.

 

 

2. Пояснення гри

Успішне проведення гри залежить від педагогічного таланту, артистичної майс­терності, організаторських здібностей вчителя, його вміння дохідливо, коротко, цікаво пояснити гру, вміло керувати її процесом, бути об’єктивним та уважним в оцінці ігро­вих дій учнів.

При поясненні гри вчитель повідомляє ще раз назву гри, розповідає про роль кожного гравця, мету і хід гри, завдання ведучих і гравців, правила гри.

Коли вчитель проводить гру з шикуванням учнів у коло, то сам стоїть у колі. Якщо гравці розподілені на дві команди і розміщені одна проти другої, то вчительстоїть між ними.

Правила гри пояснюють докладно лише у випад­ку. коли гру проводять уперше.

Після пояснення гри вчитель перевіряє, чи всі гравці розуміють її правила.

 

3. Проведення гри

Після розміщення гравців на майданчику, пояснення гри і її правил гра почина­ється за умовним сигналом вчителя (свисток, сплеск у долоні).

Ігри сюжетного характеру («Кіт і мишка», «Гривеньки»), де немає змагального моменту, не потребують особливо чітких команд. Такі ігри можна розпочинати за вказівкою, висловленою спокійним голосом: «Раз, два, три — гру почали!» Під час гри вчитель уважно стежить за її ходом і поведінкою гравців.

Завдання вчителя:

  •     керувати грою;
  •     подавати команди, розпорядження, звукові та зорові сигнали;
  •     робити вказівки по ходу;
  •     самому брати участь у грі, виконувати головну або другорядну роль;
  •     спостерігати за загальним станом і самопочуттям кожного учня.

Вказівки слід робити у позитивній формі, підтримуючи радісний настрій дітей.

Вчитель може робити підказки про доцільність виконання того чи іншого руху. У фі, естафетах учням дозволяється голосно кричати, стрибати, радіти. Фізичне наванта­ження у грі рекомендуємо регулювати такими прийомами: зменшенням або збільшен­ням часу, відведеного на гру, кількістю повторень гри, розмірами майданчика і дов­жиною дистанції, яку пробігають гравці, масою предметів, що використовуються уч­нями, введенням короткочасних пауз-бесід для відпочинку.

 

4. Підведення підсумків гри

Гру потрібно закінчити своєчасно, коли гравці отримали достатнє емоційне і фі­зичне навантаження. Закінчують гру за сигналом вчителя організовано: зупиняють гравців, підраховують результати, оголошують переможців.

Пам’ятаючи про педагогічне значення гри, вчитель відзначає тих, хто правильно виконував рухи, виявляв спритність, рішучість, кмітливість, дотримувався правил,виручав товаришів по команді, проявляв ініціативу, а також називає тих, хто порушу­вав правила і заважав проводити гру. Вчитель називає переможця або переможців, команду переможця.

Підводити підсумки гри, естафети слід у цікавій формі, щоб викликати в учнів бажання наступного разу досягти ще кращих результатів. Учитель нагороджує коман­ди вимпелами, медалями і т.д. Вимпели і атрибути медалей учні виготовляють на уро­ках трудового навчання, образотворчого мистецтва. Нагороди можуть бути перехід­ними, тобто «діючими» до наступного уроку, змагань.

Вчитель проводить аналіз гри, естафети, звертає увагу на розвиток фізичних якостей учнів, наголошує, які фізичні вправи виконувати вдома, щоб покращити свої результати. Підкреслює, що всі відомі спортсмени світу (футболісти, легкоатлети, во­лейболісти) люблять грати в різноманітні ігри та естафети. Вчитель оголошує і пояс­нює групові та індивідуальні домашні завдання учням, звертає увагу на те, що на уро­ці будуть проводитись «Олімпійські ігри» з перевірки даних їм завдань.

Отже, підведення підсумків гри, естафети — один із важливих елементів мето­дики їх проведення.

 

images (63).jpg


Поради бувалого гравця

  1.                Вигравай лише чесним способом, бо інакше перемога не принесе тобі задоволення.
  2.                Не зазнавайся, якщо в тебе все виходить і ти виграєш.
  3.                Якщо умієш щось добре робити, навчи товаришів - нехай вони стануть спритними і вмілими.
  4.                Вигравати у сильного суперника цікавіше.
  5.                Не смійся над тими, хто програє: і ти можеш стати переможеним.
  6.                Не падай духом, коли програєш, адже попереду ще багато цікавих ігор.
  7.                Не ображайся на переможця, привітай його з перемогою.
  8.                Не сердься і на тих, із-за кого, можливо, трапилась поразка. Вони потребують твоєї підтримки.
  9.                Життя складається з перемог і поразок. Навчись їх сприймати як належить.

 

 

Поради молодому педагогові

  1.                Умій зацікавити учнів українськими народними рухливими іграми.
  2.                З повагою стався до учнів.
  3.                Дотримуйся загальної культури спілкування.
  4.                Проводь рухливі ігри та естафети на свіжому повітрі.
  5.                Перевіряй в учнів одяг і взуття перед тим, як проводити урок основ здоров'я і фі­зичної культури на свіжому повітрі, особливо в холодні пори року.
  6.                Добре вивчай зміст та правила проведення гри.
  7.                Обдумуй місце проведення ігор, особливо естафет.
  8.                Для проведення ігор та естафет виготовляй інвентар; для нагородження — вим­пели, атрибути медалей тощо.
  9.                Реалізовуй міжпредметні зв’язки.
  10.            За допомогою ігор та естафег оздоровлюй, навчай і виховуй.
  11.            Перед, між і після ігор проводь бесіди, пам’ятаючи про фізкультурну освіту уч­нів.
  12.            Продумуй різні варіанти наведених у посібнику ігор та естафет.
  13.            Проводь різні види і типи уроків із застосуванням ігор, а саме: урок-гра, урок- змагання, урок-конкурс, урок-свята: «Веселі старти», «Козацькі забави», уроки- екскурсії.
  14.            Займайся разом з учнями у спортивній формі, будь прикладом ведення здорового способу життя для учнів, учителів, батьків.
  15.            Регулюй фізичне навантаження на уроці за частотою серцевих скорочень, дотри­муйся гігієнічних вимог до організації уроку, вимагай від учнів дотримування особистої і громадської гігієни.

 

Народні  ігри

«Мисливець і бобер»

images (81).jpgГравці обирають «бобра» і «мисливця», а решта - «хорти». «Бобер» має сховатися, поки «мисливець» доспіває пісню. «Мисливець» гукає: «Хорти, з лісу!» «Хорти» біжать і шукають «бобра», а знайшовши - ловлять.

Якщо «бобер» ще не встиг сховатися, то за ним женуться «хорти». «Мисливець» сам не шукає, тільки підганяє «хорта», який лінується. «Хорти» бігають, гавкають.

Коли «хорти» зловлять «бобра», то ведуть його до «мисливця». Тоді у «мисливець» гукає: «Хорти, в ліс!» і біжить разом із ними. Залишається = == «бобер» і той, хто його зловив. «Бобер» стає «мисливцем», а той, хто *3" зловив, - «бобром». Гра починається спочатку.

«Ворона»

Поміж собою діти обирають «матір» і «ворону». «Ворона» відходить у бік, а «мати» залишається з дітьми. Усі діти один за одним чіпляються за «матір», а «ворона» намагається забігти назад і схопити дитину. «Мати» широко розставляє руки, відганяючи «ворону», і кричить:

  • Ага-ага-ага!

Діти теж повертаються до «ворони» спиною. Коли «мати» не всте­реже, «ворона» встигає добігти до останньої дитини, забрати її і відвести до своєї хати. Отак вона перекраде половину дітей.

Тоді шукають палицю: «мати» й «ворона» беруться за палицю руками, а діти чіпляються ззаду за них. Діти «воронячі» тягнуть за«ворону», а «материні» - за «матір». Хто швидше пустить палицю, той буде «вороною».

Гра починається спочатку.

«Залізний ключ, або Вовк»

Діти стають у коло, взявшись за руки. В середині кола - «вовк». Він намагається прорватись, налягаючи грудьми дітям на руки. Його питають: «Який ключ?» «Вовк» відповідає: «Залізний».

Як розчепить чиїсь руки, то виривається з кола і втікає. Усі біжать за ним та співають:

«Ой дзвони дзвонять,

Хорти вовка гонять,

По болотах, очеретах,

Де люди не ходять.»

Хто зловить, сам стає «вовком». Гра починається спочатку.

«Гуси»

Діти обирають «пастуха» і «вовка», решта - «гуси». «Пастух» жене «гусей» у поле, а сам повертається додому - за лінію, накреслену на певній віддалі. «Пастух» кличе «гусей»:

  •                    Гуси, додому!
  •                    Задля чого?
  •                    Вовк за горою!
  •                    Що він робить?
  •                    Гуси скубе.
  •                    Які?
  •                    Сірі, білі, волохаті! Втікайте мерщій до хати!

«Гуси» намагаються забігти за лінію, а «вовк» перебігає їм дорогу і

ловить. Гра триває, поки «вовк» не переловить усіх «гусей». Тоді знову обирають «вовка» та «пастуха» і починають гру спочатку.

 

«Дідусь Макар»

Одного із гравців обирають «дідусем Макаром». Решта дітей відходять від нього і загадують яку-небудь роботу: шити, рвати ягоди, щ танцювати тощо. Тоді підходять до «дідуся» і кажуть:

  •                    Здрастуй, дідусю Макаре!
  •                    Здрастуйте, милі діти. Де були? Що робили?

Діти відповідають:

  •                    На городі (у саду, на річці, у кімнаті і т.п.).

Тоді показують мімікою, рухами, що вони робили. Коли «дідусь» вгадає, усі тікають, а він їх ловить. Кого впіймає, той стає «дідусем». А коли «дідусь» не вгадає - діти кажуть, що робили, і теж тікають.

«Третій зайвий»

Діти стають у коло по двоє, один за одним, а одна пара бігає: перший гравець тікає, другий - його доганяє і намагається доторкнутись. Утікач стає попереду якоїсь пари. Той, що опинився позаду, тобто став третім зайвим, мусить утікати. Якщо той, хто доганяє, доторкнеться до того, хто втікає, вони міняються ролями.

«Зайчик»

Діти беруться за руки і стають у коло. В середині кола - «зайчик». «Зайчик» рухами і жестами показує, що нездужає. Хоровод співає:

«Ішов, ішов зайчик по воду Та й вдарився чолом у колоду.

(Рух і спів прискорюється.)

Котрі були в батенька,

Котрі були в матінки,

На базар ходили,

Ніжки натомили,

А наші ворота позамикані,

Жовтим піском засипані.»

На кінець пісні танцюють майже всі, утому числі й «зайчик». «Зайчик» вибирає момент і проривається крізь «живий ланцюг», і всі його ловлять. Хто спіймає - стає «зайчиком», і гра триває.

«Кривий танець»

Забивають у землю три кілки, щоб вийшло три кути. Гравці беруться за руки і кружляють навколо кілків у два ряди, співаючи:

«А в кривого танцю Та не виведу кінця!

Треба його та виводити,

Кінець ладу знаходити.»

«Лис»

Узявшись за руки, діти стають у коло, а один з учасників гри - «лис» - іде в середину. Коло рухається то вправо, то вліво з піснею:

«Ха-ха-ха, гі-гі-гі!

Лис зловився в капкані.

Качка, кури, голуб’ята,

Тіштесь, смійтесь, гі-гі-гі!

Злодій лис у капкані.

Ой, ой! Вирвавсь, утікайте:

Тепер в нього страшна злість - Кого зловить, того з’їсть!»

Коли проспівають пісню до кінця, то швидко розбігаються на всі боки, а «лис» ловить. Кого піймає, той стає «лисом». Гра починається спочатку.

«Довга лоза»

Усі гравці стають один за одним, обличчям у потилицю, на відстані сажня (2,13 м), голови і спини нахиляють. Гравець, котрий стоїть позаду, розганяється, перестрибує через кожного і стає попереду всіх так само, як решта гравців. За ним те саме роблять інші.

«Пускайте нас»

Половина дітей береться за руки, а решта - тримаються гуртом і співають:

  •                    Пускайте нас, пускайте нас

З-за гір погуляти.

images (69).jpgТой гурт, що за руки тримається, одспівує:

  •                    Не пустимо, не пустимо,

Бо близько Дунай.

Перші співають знову:

  •                    А ми мости помостимо

За синій Дунай.

Гурт, що тримається за руки, одспівує:

  •                    А ми мости поломимо,

Самі собі поїдемо

За синій Дунай.

Діти гуртом біжать до тих, що тримаються за руки, намагаючись розірвати зімкнений «ланцюг». Тоді гурти міняються ролями.

«Квочка»

Діти обирають поміж себе «квочку» і «шуліку», решта - «курчата». «Курчата», тримаючись за поли одне одного, ідуть вервечкою за«квочкою». «Шуліка» сидить, порпаючись у землі, а «квочка» з «курчатами» підходить і каже:

  •                   Що ти робиш?
  • Пічку копаю.
  •                   Нащо тобі пічка?
  •                   Запалити вогник.
  •                   Нащо тобі вогник?
  •                   Приставити горщик.
  •                   Нащо тобі горщик?
  •                   На окріпчик.
  •                   Нащо тобі окріпчик?
  •                   Твоїм дітям очі випарювати.
  •                   За що?
  •                   Щоб не лізли в городчик.
  •                   Позакладай, то й не лізтимуть.
  •                   Я закладаю, а вони лізуть.
  •                   Закладай зіллям, ломаччям, хмизом, вилами, рогачами, коцюбами, столом, мисником, ложками, мисками, скатертиною.
  •                   Я закладаю, а вони лізуть! Я закладаю, а вони лізуть!

«Шуліка» кидається на «курчат». Курчата бігають і вигукують:

  •                   Гай-гай-гай-гай!.. Квок!.. Квок!.. Квок!..

«Шуліка» ловить крайнє «курча», відводить до себе «додому» і знову кидається, поки половить усіх. Тоді «шуліка» стає «квочкою».

Гра починається спочатку.

«Лисичка»

Діти беруться за руки і роблять велике коло, а посередині стоїть дівчинка - «лисичка». «Лисичка» ніби збирає трави, а діти рухаються по колу і співають:

«Ходить лисичка по бору, по бору,

Рве траву лободу, лободу.

І що нарве, що нарве - В оберемочки кладе.

Оце лиска, оце відьма,

Іди геть від мене!»

images (1).pngНа останні слова пісні «лисичка» по черзі виштовхує дітей з кола, поки не залишиться тільки двоє. Ці двоє не пускають «лисичку», але вона виривається і втікає. Хто спіймає, той стає «лисичкою».

Гра починається спочатку.

«Маринка»

Грають двоє дівчаток. Креслять невелике коло і за колом втикають дві палички - одну напроти другої. Дівчатка стають біля паличок і починають діалог:

  •                 Де ти стоїш?
  •                 На ринку.
  •                 Що продаєш?

      -    Маринку.

      -    Що хочеш?

      -    Сім кіп галушок, зі сливками пиріжок.

Закінчивши діалог, оббігають коло. Хто прибіжить на своє місце швидше, той питає: «Де ти стоїш?» і т. д.

«Мак»

Діти стають у коло, співають і зображують усі дії, про які йдеться у пісні:

«Чижику, чижику,

Пташечко маленька,

Чи ти бачив, чи ти чув,

Як у полі сіють мак?

Ось так, ось так, так,

Так у полі сіють мак» (двічі).

У наступних строфах перші три рядки повторюються, а в четвертому замінюють слово «сіють» і підставляють: «росте», «цвіте», «ріжуть», «возять», «їдять».

«Мак» (варіант)

Узявшись за руки, діти стають у коло. Посередині сідає одна дитина, а решта ходять навколо неї і співають:

«Ой на горі мак,

Під горою - так,

Маки ж мої, маківочки,

Золотії голівочки,

Станьте ви так,

Як на горі мак».

Проспівавши раз, питають у того, хто в середині кола: «Козачок, чи виорав ти на мачок?» Той відповідає: «Виорав». Діти знову ходять навколо і співають те саме. Питають знову: «Козачок, ти посіяв мачок?» - «Посіяв». Знову співають і запитують: «Козачок, чи посходив мачок?» - «Посходив». Далі: «Козачок, чи пора молоть мачок?» - «Пора». Тоді усі гуртом кидаються, трусять ту дитину, а та пручається, поки не розірве чиїхось рук і невтече з кола.

«Нема пана вдома»

Дівчатка беруться за хустинки і стають у ряд. Задній кінець ряду співає:

«Нема пана вдома:

Поїхав до Львова Ключі купувати,

Замки замикати.

Пустіть же нас,

Пустіть же нас На войвоювать!»

 

Передній кінець ряду відповідає:

«Не пустимо, не пустимо Мости поламать.»

Остання пара дівчат біжить попід підняті руки першої пари і співає:

«А ми мости поламаємо,

То й вам гроші віддамо.

Нема пана вдома:

Поїхав до Львова Ключі купувати,

Замки замикати.»

За цей час усі пробігають попід руками перших двох дівчат, які .-таким чином опиняються в кінці ряду. Гра починається знову. Так декілька 1441разів обходять навколо якоїсь будівлі.

«Нещасний ополоник»

У цю гру грають дівчатка. Усі стають поряд і беруться за руки, а одна - «хазяйка» - стоїть перед ними і питає крайню, починаючи з правого боку:

  •                   Здоров, кума! Чи ти ложки мила?
  •                   Мила.
  •                   А ополоник?
  •                   Забула.
  •                   Так не забувай, кумонько, не забувай!

«Хазяйка» б’є її паличкою, а та пробігає попід руками подруг і стає на лівому кінці. Те саме повторюється з другою дівчинкою, з третьою і т.д., аж поки «хазяйка» не перепитає всіх і дівчатка не стануть у тому ж порядку, як і спочатку. Тоді «хазяйкою» обирають іншу дівчинку.

«Огірочки»

Діти беруться за руки, витягуючись в одну лінію. Передні завертають до задніх, ніби в’ються. Двоє останніх піднімають вгору руки, і всі проходять попід руками, співаючи:

«Ой вийтеся, огірочки,

Та в зелені пуп’яночки.

Грай, жучку, грай,

images (56).jpgТут тобі край.

Ходить жучок по дубині,

А жучиха по ялині.

Грай, жучку, грай,

Тут тобі край.

Дайте, хлопці, околота,

Везем жучка до болота.

Грай, жучку, грай,

Тут тобі край.

Жучок плаче у болоті,

Дівки скачуть у золоті.

Грай, жучку, грай,

Тут тобі край.

Чи ти, жучку, писка не маєш,

Чи ти, жучку, різко не граєш?

 Грай, жучку, грай,

Тут тобі край.»

«Перепілка»

Дівчатка стають у коло, одна - «перепілка» - в середині кола. Дівчатка рухаються по колу і співають:

Ой у перепілки та голівка болить.

Приспів:

Тут була, тут, перепілочка,

Тут була, тут, сизокрилая.

Ой у перепілки та й плечиці болять.

Приспів.

Ой у перепілки та й колінця болять.

Приспів.

Ой у перепілки та й спинонька болить.

Приспів.

Щоразу на слові «болить» «перепілка» хапається за голову, плечі, коліна і т.д., вдаючи з себе хвору. Далі всі співають:

Ой у перепілки та старий мужичок.

Приспів.

Із комори йде і нагайку несе.

Приспів.

Він нагайку несе, бородою трясе.

Приспів.

«Перепілка» закриває руками очі, ніби сльози втирає. Всі співають: А у перепілки молодий мужичок.

Приспів.

Із базару іде, черевички несе.

Приспів.

Перепілка підстрибує, плеще в долоні і намагається роз’єднати руки дівчаткам, щоб вибігти з кола. Котра дівчинка пустить руку, та стає «перепілкою». Гра починається спочатку.

«Рибалка і риби»

Усі діти - «риби», а двоє - «рибалки». «Рибалки», взявшись за руки, бігають за «рибами» і намагаються, зімкнувши вільні руки, їх упіймати. Кожна спіймана «риба» приєднується до «рибалок», і утворюється «невід».

Гра закінчується, коли залишається одна «риба». Ловити «риб» розірваним «неводом» не можна.

«Смик»

На місці гри проводять лінію, яка відокремлює город від поля. В городі на невеликій відстані від лінії у землю встромля­ють палицю і приставляють до неї “пастуха”, якого вибирають за допомогою лічилки. “Пастух” залишається у городі, а ренті - гравців ідуть у поле.

Польові гравці намагаються висмикнути палицю. Але як тільки хтось із них намагається перетнути лінію городу, “пасту  кидається йому навперейми і намагається поквапити, доторкнув­шись рукою. “Поквачений” починає “пасти”, а попередній “пас­тух” іде до гурту гравців у полі.

 

«Іду-іду калиту кусати»

Калита - кругла паляниця з маком і медом, із діркою всере­дині - підвішувалася до стелі. Молодь на вечорницях намагалася вкусити цей корж. Хлопець сідав на кочергу, ніби на коня, скакав і приказував: “Іду-іду калиту кусати!”. Біля коржа стояв інший хлопець із квачем і сажею і відповідав: “А я буду по губах писати!”

  •               А я вкушу!
  •                    А я впишу!

Не злазячи з кочерги, без допомоги рук, хлопець намагався вкусити коржа. Якщо це не вдавалось, йому мазали квачем по губах і проганяли.

 

«Ворота»

Два гравці відходять від гурту і домовляються: обирають собі умовні назви (наприклад, “яблуко” і “грушка”). Повернув­шись до гурту, вони беруться за руки і, піднімаючи їх догори, утворюють “ворота”. Решта гравців, узявшись за руки, попарно пробігають у ворота. “Ворота”, опустивши руки, затримують якусь пару і запитують затриманого: “Що ти хочеш яблуко чи грушку?”.

Той, чия умовна назва прийдеться до вподоби затриманому, забирає його собі, а напарник бере другого з пари.

Розділившись таким чином на дві групи, учасники стають один за одним у два ланцюжки на чолі з “воротарями” і, обхопив­ши за спину тих, що стоять попереду, починають перетягуватись.

«Дуб»

Гра відбувається в парку, лісовій галявині, де ростуть не дуже густо дерева. Вибирають гравця-купувальника. Інші гравці розходяться до дерев. Купувальник підходить до одного з них і вибирає незаймане дерево, пропонуючи:

  • Продай хату!
  • Не продам, дуба дам, - відповідає той, і вони обидва біжать до наміченого дерева. Воно дістається тому, хто прибіг перший. Хто не встиг - стає купувальником.

«Довга лоза»

images (23).jpgЦе хлоп’яча гра. Бажано, щоб учасники її мали однаковий зріст і силу.

Один із учасників відходить на десять кроків від гурту, виставляє вперед ногу і, спершись у неї руками, згинається майже під прямим кутом. Інший гравець, розбігшись від гурту, перестрибує першого, спершись руками на його спину, розста­вивши ноги в сторони. Після цього, відбігши на десять кроків уперед, стає у ту ж позу. Третій уже перестрибує через двох і т. д. Якщо на прямій лінії місця не вистачає, то вони стають один за одним по колу.

Практично гра не має кінця і триває, поки учасники не стомлюються.

 

«Пиж»

Грають на трав’яному майданчику. Гравці обирають ведучого, який бере в руки пиж - примітну паличку завдовжки 40 сантиметрів. Всі інші лягають обличчям до землі. Ведучий, переконавшись, що ніхто з них не підглядає, вигукує:

  •                    Пішов пиж у поле! - і кидає його подалі у траву.

Всі учасники гри підхоплюються і починають шукати паличку. Той, хто знайде її, стає ведучим.

«Ласочка»

У грі беруть участь двоє гравців. Вони стають один проти одного і простягають перед собою руки: один - долонями дого­ри, інший - донизу. Той, у кого долоні повернуті догори, гладить знизу долоні напарника і приказує:

  •                    Ласочка, ласочка!

Потім він раптово переводить свої руки поверх рук това­риша і намагається вдарити їх зверху. Ударивши, він вигукує:

  •                    Лясь!

А як промахнеться, то партнер починає гладити знизу його долоні, щоб, вибравши момент, раптово вдарити по них зверху.

«Панас»

Гра відбувається в приміщенні. Одному гравцеві зав’язу­ють очі, ставлять біля порога, говорять:

Панас, Панас!

Лови мухи, а не нас.

На тобі коробочку груш,

Ти мене не воруш.

Діти тихенько ходять по кімнаті, а “Панас”, розкинувши руки, намагається спіймати “кошнебудь”. Кого спіймає - той Панас.

 

«Мовчанка»

Ведучий скоромовкою говорить:

Іду додому,

На зелену солому.

На тій соломі Сидить жаба.

Хто писне,

Той жабу хлисне,

Мені можна говорити Сто раз,

А іншому - ані раз.

Усі замовкають. Ведучий намагається їх викликати на розмову. Хто перший заговорить, той програв.

«Товкачик і  ворота»

Гравці стають у коло і беруться за руки. В центрі - товка­чик. Він по черзі підходить до різних пар і запитує:

  •                    Чиї це ворота?

Ті віповідають, наприклад:

  •                    Андрія та Миколки.
  •                    Випустіть мене!
  •                    Не випустимо!

Так повторюється декілька разів. Тоді товкачик розганяєть­ся і, з вигуком: “Бий, товкачику, бий! Ворота розбий!”, падає на зчеплені руки. Та пара, яка втримала товкачика, наздоганяє його. Хто наздогнав - сам стає товкачиком.

«Коза»

Вибирають козу і відводять її у заздалегідь відведене місце. Інші діти сідають неподалік. Починають насміхатися з кози.

  •                    Коза, коза - ме!

Вона сердиться, тупає ногами, показує, що всіх рогами переколе. Питають:

  •          Коза, коза - ме! Де була?
  •          Коней стерегла.
  •          А де коні?
  •          В ліс пішли.
  •          Де той ліс?
  •          Черви виточили.
  •          А де черви?
  •          Вони вгору пішли.
  •          А де гора?
  •          Бики витоптали.
  •          А де бики?
  •          У воду пішли.
  •          А де вода?
  •          Гуси випили.
  •          Де гуси?
  •          В очерети пішли.
  •          Де очерети?
  •          Діти виламали.
  •          А де діти?
  •          А розбіглися. За останнім словом коза пускається ловити тих, хто її піддражнював. А вони - навтіки. Кого спіймає - той козою стає.

«Мак»

Діти стають у коло. Посередині хлопчик. Всі ідуть по колу, примовляючи:

Маки, маки, маківочки,

Золотії голівочки!

В підзагір’ї гарний мак.

Маки, маківочки,

Золотії голівочки.

Запитують хором: “Чи поспів мак?”.

  •                    Ще тільки орю, - відказує хлопчик і показує, як це ро­биться.

Знов і знов повторюється те ж саме, а хлопчик, показуючи, що він робить, відповідає:

  •                    Ще тільки сію.
  •                    Ще тільки заволочую.
  •                    Ще тільки прополюю.
  •                    Ще тільки поливаю.

Нарешті каже:

  •                    Поспів!

Тоді всі вдають, ніби зривають голівки маку, вибивають і їдять. Як захочуть, то почнуть заново.

«Пень»

Грають у п’ятьох. Креслять на землі квадрат. Четверо ста­ють по кутах квадрата, а п’ятий всередині. Він починає. Підстри­бує на обох ногах і приказує або приспівує:

Пень, пень, дай конопель,

Трошки горошку, олії з ложку!

За останнім словом усі черверо спішать помінятись місця­ми. Звичайно ж, кожен з тим, хто до нього ближче та кому знак подав непомітно. А п’ятий старається захопити чиєсь місце. Ко­ли йому це вдається, то на середину виходить той, хто не встиг перескочити. Грають, поки не втомляться.

images (73).jpg

Рухливі ігри

«Невід»

Двоє гравців-рибалки, а інші учасники-рибки. Рибалки, взявшись за руки, ловлять рибок, оточуючи їх руками. Піймані рибки приєднуються до рибалок, і невід збільшується. Ловити рибок продовжують доти, поки не залишиться 2-3 рибки. Під час гри невід не повинен розриватися.

«Біг пінгвінів»

Команди стають у колони перед стартовою лінією. Гравці, що стоять першими, затискають між ногами волейбольний м’яч. У такому положенні вони повинні досягти прапорця, що стоїть за 10-12 кроків від них, і повернутися назад, щоб передати м’яч руками наступному номеру своєї команди.

Якщо м’яч падає на землю, можна знову затиснути його ногами і продовжувати гру.

«Розвідники і вартові»

Гравців поділяють на дві команди (“розвідників” і “варто­вих”), які стають одна від одної на відстані 18-20 м за накресле­ними лініями. На середині майданчика малюють невелике коло, куди ставлять кеглю або якийсь подібний предмет. Завдання команди “розвідників” - забрати кеглю до себе за лінію, а команди “вартових” - не допустити цього.

Учасники команд розраховуються за порядком номерів так, що кожен гравець команди має свій номер. Два гравці з обох команд мають однакові номери. Коли ведучий голосно вигукує номер, гравці з обох сторін (“розвідник” і “вартовий”) біжать до кеглі. Якщо “розвіднику” вдається підбігти раніше і забрати кеглю за свою лінію, “вартовий” стає полоненим і повинен стати за сіїиною розвідника. Якщо ж “розвідника”, який втікає з кег­лею, піймав “вартовий”, то полоненим стає “розвідник”.

Гра продовжується доти, доки всі номери не візьмуть у ній участь. Потім команди міняються ролями. Переможцем вва­жається команда, яка має найбільше полонених.

«Веселі старти»

Можуть проводитись комбіновано.

“Страус” - біжать двоє, голова одного знаходиться під рукою іншого;

“черепаха” - біжить один на четвереньках;

“триніжка” - права нога одного зв’язана з лівою ногою іншого;

“кенгуру” - колінами затиснута паличка;

“триголовень” - головами два гравці тримають наповнену повітряну кульку;

“візок” - один гравець іде на руках, інший тримає його за

ноги;

“в мішку” - учасники пересуваються в мішках підскоками;

“гусінь” - кожен гравець кладе ліву руку на ліве плече того, хто стоїть спереду, а правою рукою підтримує гомілкоступне- вий суглоб ноги, яка зігнута в коліні, пересуваючись на одній нозі стрибками.

«Візьми останній»

Гравці двох команд шикуються в колони один за одним. На відстані 20 м від старту стоять кеглі, булави, м’ячі тощо. Кількість предметів на один менша, ніж загальне число учасни­ків обох команд.

За сигналом керівника, перші гравці біжать до предметів, беруть по одному, повертаються назад і стають останніми. Ті, що стоять першими, повторюють їх дії, а коли повертаються,біжать наступні. Виграє та команда, гравець якої візьме останній предмет.

images (74).jpg«Біг по купинах»

Команди шикуються в колони один за одним. Перед кожною командою від лінії старту на відстані 1-1,5 м один від одного малюють кружечки діаметром 30-40 см (можна зигза­гом), яких може бути від 5 до 8.

За сигналом керівника, перші номери команд перестрибу­ють з кружка в кружок, після чого по прямій повертаються назад і торкаються наступного гравця, який продовжує естафету. Виграє команда, гравці якої раніше закінчать естафету.

«Усі разом»

Команди шикуються в колони. На відстані 15-20 м від них проводиться лінія. За сигналом керівника, перші і другі номери команд, взявшись за руки, біжать до лінії. Перші номери залишаються за лінією, а другі вертаються за третіми, потім - за четвертими і т. д.

Перемагає та команда, гравці якої будуть першими всі разом за лінією.

«Залишиться у колі»

В центр кола діаметром 50 см стає гравець з м’ячем у руках.

Він повинен зробити стрибок вгору, підкидаючи в цей час м’яч, повернутись на 360 градусів, зловити м’яч і приземлитися в межах кола.

Переможцем стає той, хто зможе якомога більше разів зробити це без помилок.

«Біг парами»

Команди діляться на пари. Гравці кожної пари стають один до одного спинами і переймають один одного зігнутими у д ікі я \ руками. За сигналом керівника, пари біжать до лінії, яка намічена на відстані 10 м від старту. В цей час один гравець рухається обличчям вперед, а другий - спиною. На зворотньому шляху вони міняються ролями.

Варіант гри: до лінії один гравець несе іншого на спині, назад - навпаки.

«Землеміри»

Команди шикуються в колони. Перші гравці мають дерев’яні палиці. За сигналом керівника, вони біжать до лінії (на віддалі 10 м від старту), в цей час заміряючи палицею довжину дистанції туди і назад. Повернувшись до старту, гравець передає палицю наступному.

Перемагає та команда, яка найшвидше справилась із завданням і найякісніше здійснювала заміри.

«Перенеси вантаж»

Керівник читає відомий вірш С. Я. Маршака:

Пані здавала вантаж

Диван

 Саквояж

І трельяж,

Валізу,

Тахту

Та стола

І зовсім маленьке щеня...

Із цими словами на стільцях, які стоять на відстані 10 м від команд (вони складаються з семи гравців, за кількістю вантажу), керівник кладе по шість м’ячів та іграшкового песика.

Завдання просте: перенести “вантаж” із “перону” в “вагон” (на лінію, де стоять гравці). Перші гравці беруть по одному м’ячу, біжать до других номерів і передають їм. Другі з цим “вантажем” біжать до стільця і повертаються з двома м’ячами і т. д. Останнінесуть усі м’ячі та іграшку. Якщо м’ячі падають, їх піднімають. Перемагає та команда, яка першою перенесе весь “вантаж”.

«Перегони»

Ведучий стає в центрі кола і піднімає хустинку. Гравці зображають “вершників”, які скачуть на конях. В якийсь момент ведучий підкидає хустинку, і той з вершників, хто її піймає, - виграє перегони.

«М’яч у кошику»

Перед командами на віддалі 3-3,5 метрів стоїть кошик або відро. Учні, які стоять попереду кожної команди, тримають у руках по три тенісних м’ячі і, за сигналом, кидають їх у кошик. Потім гравці біжать до кошиків, збирають м’ячі і передають їх наступним гравцям. Виграє команда, яка найчастіше влучила у кошики.

«Стій

Гравці стають у коло і розраховуються за порядком номерів. Ведучий стоїть у центрі кола з невеликим м’ячем ВІН сильно вдаряє м’ячем об землю і називає чий-небудь номер. Названий гравець біжить за м’ячем, а інші розбігаються в різні боки. Схопивши м’яч, гравець кричить: “Стій!”. Усі повинні в ту ж мить зупинитися. Той, хто підхопив м’яч, цілиться в того, хто найближче до нього стоїть і намагається влучити. Якщо він промахнувся, то біжить за м’ячем і, підібравши його, знову кричить: “Стій!”. Якщо ж йому вдається поцілити в когось, то той стає ведучим.

 

«Виклик»

Гравці діляться на команди, які шикуються в шеренги одна проти іншої на віддалі 10-15 м. Лінія, яка накреслена перед командою, означає “місто”. Капітан команди, яка починає гру, посилає свого гравця в інше “місто”. Гравці іншого “міста” зустрічають його витягунтими правими руками, долонями вверх. Гравець, якого посилали, по черзі доторкається до долонь три рази. Той, до кого він доторкнеться третій раз, вважається таким, що отримав виклик, і починає доганяти гравця, який втікає у своє місто. Якщо йому це вдається, то він бере противника в полон, а якщо ні - сам стає полоненим і стає в шеренгу против­ника. Команди по черзі роблять виклик.

Виграє та команда, яка через 10-15 хвилин гри має більше полонених.

«Біг сто ніг»

Гравці діляться на дві команди. На відстані 10 м малюють лінію. Розташовуються гравці так, що кожен дивиться в потилицю іншому, правою рукою обхоплюючи талію того, хто стоїть попереду. За сигналом, усі починають бігти з лівої ноги до протилежної лінії. Добігають до неї, оббігають її таким чином, щоб перший у ряду став знову на неї, і біжать назад.

І Ірограє та команда, яка “розірветься” під час бігу або прибіжить останньою.

 

«По порядку»

На узліссі чи в парку в будь-якому порядку на деревах, що знаходяться на різній віддалі одне від одного, розвішуються номери (від 1 до 10). Гравець повинен якомога швидше оббігти всі дерева і доторкнутися до них рукою.Варіант: у приміщенні ці номери прикріплюються дітям, які після кожної спроби міняються місцями.

 

«Ведмідь і колода»

Без названия (2).jpgМіж двома деревами кладуть перекладину і на шнурку підвішують мішок із соломою. На землі під мішком - 5 м’ячиків. Один із дітей - ведмідь. Він повинен відштовхнути від себе “колоду” і встигнути схопити одного або кілька м’ячиків раніше ніж повернеться “колода”. За кожного взятого м’ячика - бал.

 

«Баранець»

Гру можна проводи на спортивному майданчику або в залі. Обирається «баранець». Решта — його «хвостики». Баранець тримає скакалку або лозинку. Учасники гри утворюють ланцю­жок, у якому першим стоїть «баранець».За сигналом «хвостики» починають бігти за «баранцем», атой намагається доторкнутися лозинкою (скакалкою) до останнього в ланцюжку гравця. Для цього баранець то прискорює, то сповільнює біг, повертається то праворуч, то ліворуч або й зовсім зупиняється.«Хвостики» намагаються не відриватися від свого ведучого й уникнути його дотику. Той, до кого баранець доторкнувся, або хто відірвався від лан­цюжка, вибуває з гри. Перемагає той, хто найдовше протримався «хвости­ком». Потім він стає «баранцем».

 

«Бездомний заєць»

Гравці, крім двох, стають парами по колу (обличчям один до одного), взявшись за руки.

Один із гравців — «заєць», другий — «вовк». «Заєць», який тікає від «вовка», ховається в середи­ну пари. Той, до кого «заєць» став спиною, стає «бездомним зайцем». Якщо «вовк» догнав «зайця», тоді вони міняються ро­лями.

«Бій півнів»

На землі (підлозі) креслять коло діаметром 2 м. Гравцівділять на дві команди, і вони стають у дві шеренги біля колаодна проти одної. Капітани посилають по одному гравцю зі своїх команд у коло. Кожний із цих гравців стає на одну ногу, другу підтягує, руку кладе за спину. За сигналом «півні» починають виштовхувати плечем і тулубом один одного з кола, причому намагаються не оступитись. Кому це вдається, той вважається переможцем і виграє одне очко для своєї команди. Гра триває доти, поки всі не побувають у ролі півнів. Виграє команда, гравці якої більше разів були пе­реможцями.Якщо учасник, який перебуває в колі, стане на обидві ноги, він вважа­ється переможеним. Якщо ж під час виштовхування обидва гравці вийдуть з кола, перемога нікому не присуджується, а на їхнє місце йде наступна пара. Під час поєдинку не дозволяється забирати руку з-за спини.Цю гру можна проводити й без розподілу на команди. Гравці за бажан­ням виходять всередину кола на змагання. Переможець залишається, а проти нього виходить новий гравець, який бажає помірятися силою.Потрібно стежити за правильним виштовхуванням з кола. Гравцям за­бороняється виштовхувати один одного руками.Розвиваються сила, спритність, кмітливість, здатність до самооцінки, оцінки сили товаришів, а також наполегливість у досягненні мети.

 

«Білки, жолуді, горіхи»

Дітей розподіляють на трійки. Вони беруться за руки і утворюють кола на всій площі майданчика. Кожний гравець у колі дістає назву: «Білка», «Жолудь», «Горіх». Одного з дітей вибирають ведучим.На виклик вчителя «Горіхи!», «Білки!» або «Жолуді!» діти швидко міняються місцями в різних колах, а ведучий намагається зайня­ти місце в одній із трійок, дістаючи назву гравця, який вибув. Учень, що за­лишився без місця, стає ведучим. Перемагають діти, які жодного разу не були в ролі ведучого.

Ігри для розвитку уваги
 

«Земля, вода, повітря»

Учасники гри стають у коло. У центрі - ведучий. Кидаючи м’яч кому-небудь з учнів, він вигукує одне з трьох слів: «земля», «вода», «повітря». Якщо ведучий говорить: «Земля», той, хто спіймав м’яч, повинен назвати якусь свійську тварину; якщо говорить: «Вода» - гравець називає якусь рибу, «повітря» - птаха. Якщо ведучий вигукне: «Вогонь!» - усі учасники гри повинні розмахувати руками. М’яч при цьому ніхто не ловить. Ведучий сам піднімає м’яч з землі, і гра триває. Неуважні виходять з кола.

«Заборонений рух»

Усі гравці стають у коло. Керівник також стає з гравцями у коло. Він пропонує повторювати за ним усі рухи, за винятком «забороненого», який встановлюється керівником. Хто з учасників гри помилиться, той робить крок уперед або штрафується.

«Подивись і запам’ятай»

Учасники розподіляються на дві команди. Гравці однієї дивляться в одну сторону, а гравці іншої - стоять до них спиною і дивляться у протилежну. Кожен гравець за ЗО секунд повинен запам’ятати все, що бачив перед собою, і розповісти. Потім команди міняються місцями. Виграє команда, яка набирає більше очок.

«їстівне, неїстівне»

Учитель називає будь-який предмет. Якщо він їстівний - учень піднімає руки вперед, якщо неїстівний - розводить руки в сторони. Завдання вчителя - виявити найуважніших.

«Відгадай, чий голосок»

Діти, взявшись за руки, утворюють коло. В центрі кола ведучий з заплющеними очима. Діти в колі співають:

«Дружно, діти: раз, два, три,

Разом вліво поверни!

А як скаже: «Скок, скок, скок» - Відгадай, чий голосок!»

Слова «Скок, скок, скок» промовляє тільки один з гравців. Ведучий розплющує очі і намагається відгадати. Якщо відгадав, то цей гравець стає ведучим.

«Визнач орієнтир»

Всі учасники гри знаходяться в такому місці, звідки відкривається широкий простір для огляду. Керівник заздалегідь встановлює декілька орієнтирів (перекладина, ворота і т. д.), віддаль до яких учні повинні визначити кроками. Перемагає гравець, який найбільш точно визначить відстань до предметів.

«Визнач час»

Після бігу, З переходом на спокійну ходьбу по колу, учні повинні визначити відрізок часу (45-60 сек.) за сигналом вчителя. Діти під кожен крок починають подумки підраховувати час. Визначивши проміжок часу, учень робить крок в сторону і зупиняється. Переможуть тільки уважні і точні.

 

«Клас, струнко!»

Вчитель стоїть обличчям до дітей, які вишикувались в одну шеренгу.

Він подає різні команди. Команда виконується тільки тоді, коли вчитель перед нею говорить слово: «Клас!» Той, хто помиляється, робить крок уперед, але продовжує брати участь у грі. Гра триває до 3 хвилин.

images (75).jpg

Ігри для розвитку стрибучості
«Хто далі на одній нозі?»

Учні стають у дві або три колони. За сигналом керівника учасники, які стоять першими в колонах, починають стрибати на одній нозі (без зміни ніг). Після того, як вони зроблять 8-10 стрибків, дається сигнал для початку руху гравцям, які стоять наступними в колоні. Оголошується переможець-учасник, який найдалі дострибав. Цю гру можна провести одночасно з усім класом, якщо всіх учасників вишикувати в одну шеренгу з певним інтервалом.

«Човник»

Гравці діляться на дві команди і шикуються на протилежних сторонах майданчика. Між ними проводиться лінія - місце старту.

Команди вибирають капітана. Одна команда стрибає вліво, а друга- вправо до лінії виграшу. Перемагає команда, останній гравець якої скоріше перестрибне через лінію виграшу.

«Вовк у канаві»

Впоперек майданчика креслять дві паралельні лінії на відстані 1,5-2 кроки одна від одної. Це - «канава». З обох боків майданчика- ще дві паралельні лінії, які відокремлюють два «будинки». У «канаві» знаходяться два гравці, призначені вчителем. Це - «вовки». Решта гравців, що знаходяться в одному з «будиночків» - «кізоньки». За сигналом вчителямісце. Після 3-4 перебіжок вибираються нові «вовки».

«Вудочка»

Гравці стають у коло обличчям до центру. Відстань між ними 1-2 кроки. Керівник стоїть у центрі і крутить мотузку з мішечком на кінці (вудочку) так, щоб вона, ковзаючись по підлозі чи по землі, пролітала під ногами гравців. Діти стрибають, а якщо когось вудочка зачепить- гравець вибуває.

 

«Гігантські кроки»

Учні стають у дві колони. За вказівкою вчителя по черзі долають «канаву» завширшки 6-8 метрів. Виграє той, хто долаючи «канаву* зробить менше кроків.

«Бігуни і скакуни»

Участь беруть дві команди - бігуни і скакуни. Позначається стартова лінія, де стають скакуни. За 15-20 м від неї накреслюється зона завширшки 1,5-2 м - «канава». За першим сигналом обидві команди займають певне положення старту, за другим - прямують уперед. Скакуни намагаються швидше досягти канави і перестрибнути через неї, а бігуни - наздогнати і схопити стрибунів. Кому вдасться це зробити - отримує очко. Потім команди міняються ролями.

«Горобчики-стрибунчики»

На майданчику креслять коло, посередині якого стає «кішка», а вс інші гравці - «горобчики» - перебувають за межами кола. «Горобчики весь час стрибають у коло і вистрибують з нього. «Кішка» намагається спіймати того, хто затримується у колі. Спійманий гравець стає «кішкокт і гра триває.

«Зайці, сторож і Жучка»

Майдан позначається трьома лініями. Посередині майданчика - діти що тримають скакалку, утворюють «паркан» заввишки 40-50 см від землі З одного боку майданчика - ведучі - «сторож» та «Жучка».

За сигналом керівника «зайці» вибігають вперед, скачуть через скакалку на город та «їдять капусту». Коли «зайці» опиняються на городі, «сторож», за знаком керівника, тричі плескає в долоні. «Зайці» втікають, пролізаючи під скакалкою. За другим сигналом керівника «Жучка» вибігає і наздоганяє «зайців». Спіймані «зайці» залишаються на тому місці, де їх торкнулася «Жучка». Потім «зайці», «сторож» і «Жучка» міняються ролями.

 

 

 

Ігри длярозвитку навичок метання
 

«Мисливці та лисиці»

Вибирається три-чотири ведучих - «мисливці», які мають маленькі м’ячики. «Мисливці» стають у різних місцях майданчика. Інші- «лисиці».«Лисиці» бігають по майданчику. За сигналом учителя вони зупиняються, і «мисливці» по черзі кидають м’ячем в «лисиць». Гравець, у якого влучили, отримує штрафне очко.

«Влучно в ціль»

Гравці стають у дві шеренги на відстані 12-15 м обличчям один до одного. Посередині майданчика проводять лінію, вздовж якої ставлять 10 городків. Учасники однієї команди намагаються за домовленою кількістю кидків збити городки, а потім міняються. Виграє команда, яка більше зіб’є городків.

«Захист фортеці»

images (72).jpgГравці стають у коло. В центрі його - «фортеця» - м’яч. Біля «фортеці» стоїть «захисник». Гравці, перекидаючи м’яч один одному, намагаються влучити у «фортецю». Захисник відбиває м’яч. Гравець, який влучає у «фортецю», стає захисником.

«Снайпери»

Гравці поділяються на 3-4 команди і шикуються вздовж лінії. На відстані 10-15 кроків від них накреслено другу лінію - «прикриття». За «прикриттям» кілька гравців, що тримають мішені. За сигналом вчителя вони піднімають мішені і через 3-5 секунд опускають. Перемагають ті, хто більше разів поцілить у мішень.

 «Хто далі кине?» 

На майданчику лінією окреслено «дім», у якому на всю ширину майданчика шикуються 2-3 шеренги гравців. Кожна шеренга - команда. У руках гравці тримають предмети для метання (м’ячі, мішечки з піском). Попереду, на відстані 10-20 м, креслиться ряд паралельних ліній. За сигналом вчителя команда, яка стоїть першою, кидає предмети якомога далі. Вчитель рахує, скільки предметів впало якнайдалі, і оголошує переможців.

І

«Перекинь швидше»

На майданчику натягується мотузка або волейбольна сітка на висоті 1,5-2 м. Гравців поділяють на дві команди, які стоять з обох боків сітки. Кожна команда отримує м’яч. Після умовного сигналу треба перекинути м’яч на поле суперника. Кожна команда намагається досягти того, щоб обидва м’ячі опинились на боці суперника.

«М’яч у повітрі»

Гравці стають у коло на відстані витягнутих в сторони рук. Ведучий з волейбольним м’ячем - у центрі кола. Він підкидає м’яч та відбиває його волейбольною передачею будь-якому гравцю.

Той відбиває його кому-небудь з гравців або ведучому, який у свою чергу перекидає м’яч далі. Мета гри - не дати м’ячу торкнутися землі. Як тільки м’яч впаде на землю - «винуватець» вибуває з гри.

«Вибий ведучого»

Гравці утворюють два кола (одне - хлопчики, друге - дівчатка) діаметром 12-15 м. У кожному - по одному волейбольному м’ячу. У центрі кола - ведучий, якого потрібно вибити м’ячем. Гравець, який виб’є ведучого, займає його місце.

 

 

Ігри з елементами загально-розвиваючих вправ

«Мишоловка»

Гравці діляться на дві групи. Перша, взявшись за руки, утворює коло (мишоловку). Друга група розташовується поза колом - «миші». Гравці, що зображують «мишоловку», піднімають руки вгору і пропускають «мишей». Гравці, що зображують «мишей», починають вбігати в «мишоловку» та вибігати з неї. За сигналом учасники гри, що стоять у колі, опускають руки донизу і присідають. «Миші», що не встигли вибігти з кола, вважаються спійманими і стають у коло.

«Зайці в городі»

Креслять два концентричні кола на відстані 3-4 м. Внутрішнє коло - «город», на якому знаходиться «сторож». Всі інші гравці - «зайці» і перебувають між колами. Вони стрибають у «город» і вистрибують назад. «Сторож» несподівано починає ловити «зайців». Наздоганяти їх він може до зовнішнього кола. Коли спіймано 3-4 «зайці», обирається новий «сторож».

«Таємничий пакет»

Керівник заздалегідь готує пакет, у якому знаходиться завдання - естафета (чи гра) - і свисток. Цей пакет ховають на території школи. Учасник, який знайшов пакет, розриває його і свистком скликає всіх учнів. Далі виконується те завдання, що зазначено у пакеті.

 

«Квач, дай руки!»

Клас обирає ведучого - «квача», який намагається «поквачити» решту гравців. Учасник, що рятується від «квача», підбігає до найближчогогравця і бере його за руки. Вони зупиняються, стоячи обличчям один до одного. Якщо гравці стоять у такому положенні, «квач» не може їх «поквачити». Якщо «квач» наздогнав гравця, вони міняються ролями.

 

«Збір урожаю»

Всі гравці шикуються в шеренгу. Учитель розкидає тенісні м’ячі, а гравці збирають їх у визначені місця. Виграє той, хто збере більшу кількість м’ячів.

 

«Садіння картоплі»

Всі гравці діляться на кілька команд. Команди стоять у колонах за у лініями старту. З протилежного боку на відстані 10-15 м перед кожною = == командою накреслюється три кола. Гравці, що стоять першими в колонах, »3 тримають мішечки з картоплинами (тенісними м’ячиками). За сигналом гравці біжать і «садять» (кладуть) по одній «картоплині» в кожне коло.

Другі біжать і збирають кожну «картоплину».

 

«Як переміщатися?»

П’ятивидам переміщення - плаванню, ходьбі, лазінню, стрибкам, бігу відповідають умовні імітаційні рухи на місці, які учні повинні відтворити після того, як вчитель називає того чи іншого представника тваринного світу. Наприклад: горобець, кенгуру, качка, зайчик, змія.

 

«М’яч по землі»

На майданчику креслять лінії старту та фінішу. За лінією старту шикуються у колони гравці, поділені на кілька команд. Навпроти кожної команди лежить «вантаж» (палиці, кубики). За сигналом вчителя гравці швидко шикуються ланцюжком і перекладають увесь багаж з лінії старту на лінію фінішу. Команда, яка швидше впорається з вантажем, виграє.


Зимові рухливі ігри

«Два Морози»

Без названия (3).jpgГравці розташовуються на одній стороні майданчика. Двоє ведучих, «Морози», стоять посередині майданчика обличчям до гравців і промовляють: «Ми два брати молоді, два Морози молодецькі. Я Мороз - Червоний ніс, я Мороз - Синій ніс. Кого з вас мороз не лякає, хто в путь-доріженьку вирушає?». Діти дружно відповідають: «Не боїмося ми погроз, не завадить нам мороз» і перебігають на іншу сторону майдан­чика. «Морози» дотиком «морозять» тих, що перебігають. Гравці міняються ролями після 2-3 перебіжок.

Варіанти: спіймані підраховуються; спіймані «заморожуються», стоячи на тому місці, де до них доторкнулися «Морози»; «заморожених» можна «відморозити» - доторкнутися рукою під час чергових перебіжок; «заморожені», не сходячи з місця, «заморожують» тих, що близько пробігають (торкаються рукою).

«Пусте місце» (на лижах)

Усі гравці пересуваються на лижах один за одним по замкненому колу. Дистанція між ними - 1,5-2 м. Ведучий на лижах перебуває за колом і йде в протилежну сторону. На свій розсуд він несподівано для всіх подає команду «Стій!», палицею доторкається до палиці одного з гравців і продовжує швидко рухатися по кругу. За сигналом усі зупиняються, а гравець, до чиєї палиці доторкнувся ведучий, швидко біжить у тому ж напрямі, в якому рухалися гравці. Кожний з них прагне зайняти вільне місце. Той, що залишився без місця, стає ведучим, і гра триває.

Варіанти: бігти на лижах з лижними палицями; без палиць; з однією палицею.

«Хто далі?» (на лижах)

Гравці діляться на 3-4 команди, які шикуються в колону по одному. Перед кожною колоною прапорцями позначені умовні лінії (відмітки) і прокладена лижня. Діти грають в цю гру на лижах без палиць. За сигналом вихователя перші в колонах розганяються на лижах до відмітки (3-4 кроки), потім ковзають, стараючись проїхати якомога далі. Хто зуміє проїхати далі всіх, приносить команді 1 очко і займає 1-е місце, за 2-е місце команда отримує 2 очка і т.д. Після перших стартують другі, треті і т.д.Виграє команда, яка набере меншу кількість очків.

Варіанти: розгін з палицями, а ковзання без палиць; другі беруть старт з того місця, де закінчили ковзання перші, і т.д.

«Влучний кидок»

Відмічається лінія старту, дистанція (100-150 м), визначаються З цілі (щити-мішені, сніжні баби, окоп). У кожного гравця 3-5 сніжків. Зі старту йдуть по одному. Завдання гравців - попасти в кожну ціль. Дозволяється під час метання сповільнити хід.

Виграє той, хто більше уразить цілей, використавши для цього більшу кілкість сніжків (цілей уражено три, а влучень п’ять).

 

«Хто кине далі?» (на лижах)

Діти шикуються в 3-4 колони. Спереду колон на відстані 6-8 м одна від одної проводиться кілька ліній. У кожного з тих, що стоять першими в колонах, у руках сніжки. За сигналом керівника гравці кидають сніжки на дальність. Вчитель відмічає того, хто далі всіх кине сніжку. Той, хто зробив кидок, стає в кінець колони.

Виграє команда, в якій виявиться більша кількість сніжків, закинутих за найдальшу лінію.

«День і ніч» (на лижах)

Діти, розділившись на 2 команди, рівні за кількістю гравців, шикуються на лижах (з палицями, у дві колони по одному, з проміжками між гравцями в колоні на довжину лиж) по обидві сторони середньої лінії майданчика на відстані 2 м від неї.

Одна команда має назву «День», інша - «Ніч». За 25 м від середньої лінії з кожної сторони майданчика знаходяться «міста» обох команд. Вони обмежуються лініями, паралельними середній лінії. Вчитель у будь- якому порядку вимовляє назви команд. Названа команда робить поворот у бік свого «міста» і біжить за його лінію. Гравці іншої команди повертаються до тих, що тікають, і намагаються їх наздогнати, торкнувшись палицею до їхніх лиж. Підраховується кількість зупинених, після чого вонц,приєднуються до своєї команди. Потім обидві команди знову займають свої місця біля середньої лінії.Після кількох пробіжок гра закінчується. Перемагає команда, у якої виявиться менша кількість зупинених гравців.

 

«Сніжками в городки»

Учнів розподіляють на команди. Перед кожною командою на відстані 6-8 кроків ставлять городки. За сигналом гравці кидають сніжками в городки. Збиті городки відставляють далі на один крок. Перемагає команда, яка за допомогою певної кількості сніжків перемістила свої городки далі.

 

Катання на санчатах - «трійках»

Три учні впрягаються в санчата, четвертий - пасажир. Трійки шикуються на стартовій лінії. Чия трійка швидше пробіжить певну відстань (20-30 м), та й перемагає.

«Хто далі проїде на одній лижі»

Учні шикуються у шеренгу на лінії старту. У всіх учнів на ногах по одній лижі. За сигналом учні відштовхуються однією ногою (без лижі), роблять розгін і ковзають на одній лижі. Перемагає той, хто проїде на одній лижі якнайдалі.

«Санчата - швидкоходи»

Учні поділяються на дві команди. Команди шикуються в колону по одному паралельно одна одній. Кожній команді видаються санчата. Один з гравців кожної команди лягає на санчата обличчям униз і згинає ноги так, щоб, тримаючись за його ноги, партнер, що стоїть позаду, міг не тільки штовхати санчата, а й правити ними. Довжина дистанції 30-40 м.

За сигналом пари починають просуватися вперед до позначки в кінці дистанції. Доїхавши до позначки, партнери міняються місцями повертаються до лінії старту. Тут їх чекає наступна пара гравців, яким вони передають естафету (санчата), а самі стають у кінець своєї колони.Перемагає команда, гравці якої першими закінчать естафету.

 

«Гонки на санчатах»

Учнів поділяють на команди і шикують в колони по двоє. За командою перші пари виходять на лінію старту, один учень сідає на санчата, а другий береться за мотузку і везе санки до обумовленого місця (прапорці встановлені на відстані 15-20 м від лінії старту проти кожної з команд). Там учні міняються місцями і повертаються назад, передаючи санки наступним парам.Перемагає команда, яка закінчила гонку першою.

 

«Спритний лижник»

Гравців шикують в одну шеренгу. За сигналом гравці пересуваються на одній лижі, відштовхуючись ногою (без лижі). Хто фінішує першим, той перемагає.

«Спускання з гірки вдвох на лижах»

Для спускання вибирають невисоку гірку довжиною 10-15 м. Відбу­вається спускання учнів в основній стійці. Гра на краще виконання вправи.

               «Сніговий тир»

images (79).jpgНа місцевості стоять мішені. Гравців ділять на команди, які шикуються на вершині гори в колону по одному, на одній спільній лінії старту. За 30-60 м від підніжжя гори, двома прапорцями, відзначають лінію фінішу. За сигналом вчителя всі гравці спускаються з гори і намагаються влучити сніжками в мішені. Виграє команда, яка буде мати більшість попадань.

 

«На гірку і з гірки»

Дві команди лижників шикуються колонами біля підніжжя гори. За сигналом керівника всі учасники стараються чим швидше вибратися на гірку. Способи піднімання довільні - з палицями, без палиць, «ялинкою». Виграє команда, яка швидше підніметься на гірку і потім, спустившись з неї, вишикується на місці старту.

               «Спуск шеренгами»

За сигналом керівника шеренга лижників спускається вниз, нама­гаючись якомога далі проїхати по схилу, не загубивши жодного члена команди. В заїзді можуть брати участь дві-три шеренги.

 

«Хто швидше»

Учасники гри поділяються на команди. Шикуються на вершині гори в колону по одному на одній спільній лінії старту. За 30-60 м від підніжжя гори двома прапорцями відзначають лінію фінішу. За сигналом керівника всі гравці кожної команди з’їжджають на лижах (без палиць) униз до лінії фінішу.

Виграє команда, яка швидше від інших збереться в повному складі на лінії фінішу.

«З гори у ворота»

На схилі гори встановлюють ворота з лижних палиць. Учні по черзі спускаються вниз - без палиць, намагаючись проїхати крізь ворота і не зачепити їх. Той, кому це не вдається, одержує штрафне очко. Перемагає команда, що має менше штрафних очок.

 

«Сніжками по м’ячу»

Гравці поділяються на дві команди, відстань між ними 10-15 м. Посередині - волейбольний м’яч. За сигналом керівника учасники з обох боків кидають сніжки, намагаючись перекотити м’яч на бік суперника. Виграє команда, яка далі закотить м’яч.

 

«Сороканіжки»

Гравців поділяють на дві-три команди; члени кожної команди стають у колону по одному. Кожний лижник (без лижних палиць) тримається за довгу мотузку. За сигналом керівника команди одночасно виходять зі стартової лінії і намагаються швидше досягти фінішу. Виграє команда, яка найшвидше перетне лінію фінішу.

 

«Фінські гонки»

На рівній місцевості позначають лінії старту і фінішу. Учасникам зв’язують ноги вище колін. За сигналом керівника лижники починають рухатися до фінішної лінії. Виграє той учасник, хто першим перетне лінію фінішу. Гру можна провести у вигляді естафети для цілого класу.

«Швидкий лижник»

Лижники шикуються в одну шеренгу, не заходячи за стартову лінію. За сигналом керівника гравці пересуваються на одній лижі, відштовхуючись другою. Хто фінішує перший - той переможець. При груповому старті перемога присуджується тій команді, останній учасник якої найшвидше перетне лінію фінішу.

Літні рухливі ігри

«М’яч сусіду»

Без названия.jpgДіти утворюють коло, стоячи на відстані одного кроку один від одного. Ведучий знаходиться за колом. Гравці передають м’яч то вправо, то вліво, але обов’язково сусіду. Завдання ведучого - доторкнутися до м’яча. Якщо ведучий доторкнувся до м’яча, то гравець, у якого він був, стає ведучим.

Варіант: двоє ведучих і два м’ячі.

 

«Влучно в ціль»

Гравці діляться на 2 команди. Після жеребкування одна з команд виходить на «лінію вогню» (вона позначається) і шикується в шеренгу. Кожний учасник команди отримує по одному (можна по 2-3) малому м’ячу (набивному або тенісному). За 5-8 м від гравців у лінію паралельно команді розставляється 10-12 городків на відстані 50-80 см один від одного.

За сигналом вчителя всі гравці команди залпом кидають м’ячі, стара­ючись збити якомога більше городків. Збиті городки підраховуються і ставляться на місце. Команда, що відстрілялася, збирає м’ячі і передає їх іншій команді, яка теж намагається збити якомога більше городків. «Залпи» повторюються кілька разів. Виграє команда, що вибила більшу кількість городків.

«Хто далі кине?»

Всі учасники гри діляться на 3-4 групи і шикуються в шеренги одна за одною. Кожен з гравців першої шеренги отримує малий м’яч (мішечокз піском, хокейний або тенісний м’яч). Від лінії метання, що знаходиться за 2 м від першої шеренги, проведені лінії кидків: перша на відстані 10 м, друга - 12 м і т. д. Судді стоять збоку від лінії кидків.

За сигналом вчителя гравці першої шеренги по черзі кидають м’ячі. Судді визначають дальність кожного кидка в очках: м’яч, кинутий за першу лінію - 1 очко, за другу - 2 очка і т.д. Виграє та команда, яка набирає більшу кількість очок. М’ячі, кинуті першою шеренгою, збираються гравцями цієї ж шеренги і передаються в наступну шеренгу.

 

«М’яч середньому»

Гравці утворюють кілька кіл. У середині кожного кола стоїть ведучий, який почергово кидає м’яч своїм товаришам по команді, а ті передають його назад. Отримавши м’яч від останнього гравця, ведучий підіймає м’яч угору. Виграє команда, що першою закінчила передачу м’яча.

Варіанти: 1) передача м’ячів триває 2-3 рази підряд; 2) гравці, крім ведучого, сидять на підлозі; шикування - 2 півкола, ведучий - в середині.

«Квач зі стрічками»

Гравці, крім ведучого, пересуваються по майданчику (по залі), як їм заманеться. У кожного з них ззаду за поясом прикріплена кольорова стрічка, один кінець якої (довжиною 20-30 см) вільно звисає. За сигналом вихователя ведучий наздоганяє гравців-утікачів, стараючись схопитись за кінець стрічки. Якщо йому це вдається, він закріплює її у себе за поясом і стає втікачем. Гравець, що залишився без стрічки, стає ведучим. Він піднімає руку і вимовляє:

«Я - квач!»

 «Виклик номерів»

Діти діляться на дві команди. Вони стають у шеренги обличчям один до одного на відстані 6-10 м і розраховуються по порядку номерів. На відстані 8-10 м збоку від шеренги лежать набивні м’ячі. Вихователь називає який-небудь номер, наприклад, «вісім». Тоді восьмі номери обох команд біжать до набивних м’ячів, оббігають їх і повертаються на свої місця. Той, хто прибіжить першим, принесе своїй команді очко. Потім викликається інший номер, і так доти, поки всі гравці не будуть викликані. Виграє команда, що набрала більшу кількість очок.

Варіанти: команди стоять у колонах; оббігається не тільки м’яч, а й шеренга або колона; учасники гри пересуваються стрибками на двох ногах; на одній нозі; навприсядки; долаючи перешкоди.

«Гонка м’ячів по колу»

Гравці утворюють широке коло і розраховуються на «перший»- «другий». Перші номери - одна команда, другі - інша. Два гравці, які стоять поруч, - капітани. У них у руках по м’ячу. За сигналом вихователя м’ячі передаються по колу в різні боки через одного гравцям своєї команди. Кожна команда прагне передати м’яч якнайшвидше, щоб повернути його капітану першою.

Варіант: м’яч на початку гри знаходиться у дітей, що стоять напроти, і м’ячі передаються їм в одному напрямі.

«Команда прудконогих»

Гравці діляться на 2-3 команди, які розміщуються навколо майдан­чика так, щоб у всіх був хороший огляд (можна сісти на лави). На майданчику визначається загальна стартова лінія, на яку по одному стають гравці від кожної команди. За 12-16 кроків від них малюється коло, а в ньому вміщується дерев’яна паличка.

За сигналом вихователя гравці біжать до кіл, беруть палички, стукають ними 3 рази по землі (підлозі), кладуть палички у кола повертаються назад. Той, хто прибіжить першим, приносить своїй команді очко, другим - 2 очка і т.д. Після перших гравців встають другі, треті т.д. Виграє команда, що набрала меншу кількість очків.

Варіант: гравці біжать до кіл і назад не по прямій лінії, а оббігаючи розставлені на шляху городки, булави тощо.

«Влуч  у м’яч»

Гравці діляться на 2 команди і стають у шеренги обличчям один до одного. Відстань між шеренгами 8-10 м. Посередині на табуретці лежить волейбольний м’яч. У кожного з гравців у руках по малому м’ячу. За сигналом вихователя гравці однієї команди по черзі виконують кидки, стараючись збити з табуретки волейбольний м’яч. Якщо будь-кому з них це вдається, команді зараховується одне очко. Після того, як одна команда закінчить кидки, кидають гравці іншої команди. Виграє команда, що набрала більшу кількість очок.

Варіанти: гравець, що попав у м’яч, має право на повторний кидок: гравці кидають м'яч не по одному, а групами по двоє-четверо; кидки виконуються одночасно всією командою.

«Рухлива ціль»

Гравці стоять за лінією кола, а в його центрі - ведучий. В одного з гравців у руках м’яч. Ті, що стоять за лінією кола, кидають м’ячем у ведучого, стараючись влучити в останнього, або передають м’яч това­ришеві, щоб той виконав кидок. Ведучий бігає, вивертається. Гравець, який не влучив м’ячем у ведучого, стає на його місце.

Варіант: гравець, що влучив м’ячем у ведучого, стає на його місце.

«Перестрілка»

Майданчик (зал) ділиться лінією навпіл на 2 рівні частини. На відстані 2-2,5 м від кожної зі сторін майданчика проводиться ще по межі. Таким чином майданчик перетворюється в поле, розділене 4-ма смугами: 2 смуги широкі - «міста», 2 вузькі - місця для «полону».

Дві рівні по кількості гравців команди розміщуються кожна в своєму «місті» в довільному порядку. Вихователь виходить на середину майдан­чика і підкидає м’яч угору. Гравці намагаються, не виходячи зі своїх«міст», заволодіти м’ячем, і між командами починається «перестрілка». Гравці кожної команди кидають м’яч у гравців противника, щоб вибити їх з «міста» і взяти у полон.

Кожний гравець, зачеплений м’ячем, стає полоненим, після чого він переходить за смугу, проведену за «містом» іншої команди. Полонений може підбирати (або ловити) залітаючий за його межу м’яч і кидати його в гравця команди супротивника. Полонених можна визволяти. Для цього треба кинути будь-якому полоненому м’яч так, щоб він міг піймати його нальоту. Якщо полонений піймає м’яч, то, тримаючи його в руках, він вертається на своє місце і має право звідти кидати цей м’яч у противників або ж для виручки перекинути його іншому полоненому. Обидві команди намагаються перешкодити полоненим ловити м’ячі.Виграє команда, що полонила більшу кількість гравців іншої команди.

Правила гри: 1. У грі не дозволяється: заходити за лінії (крім випадків, коли гравців відводять у полон або виручають з полону); брати м’яч, що знаходиться на іншій лінії; бігати з м'ячем; відбивати м’яч, що летить, долонями. У разі порушення правил команда супротивника отримує право брати назад у своє «місто» будь-кого зі своїх гравців, що потрапили в полон (або не віддавати в полон зачепленого м’ячем гравця). 2. Якщо гравець піймає м’яч, кинутий в нього, або м’яч, перекинутий полоненому гравцеві, то це не вважається влученням. Якщо ж при спробі піймати м’яч гравець випустив його з рук, то в такому випадку влучення вважається дійсним і цей гравець потрапляє в полон.

 

 

Ігри у туристичному поході

Під час походу на привалі можна проводити з дітьми ігри, які прикрашають туристське життя, розвивають увагу, спостережливість, кміт­ливість, спритність, зосередженість, організованість та пам’ять дитини.

«Квач в лісі»

Гра розвиває координацію рухів, спритність, увагу.

images (84).jpgПід час гри не можна торкатися гравця, який притулився до дерева або торкнувся його. Не можна торкатися двох гравців, якщо вони взялися за руки і стали навколо дерева; не можна торкатися тих, хто зможе обхопити дерево руками.

«Знайди своє дерево»

Гра розвиває увагу, спритність. Діти шикуються у шеренгу. За командою ведучого: «До берези (клена, ялини...) біжи!» усі шукають назване дерево і біжать до нього.

«Назви ім’я»

Гра розвиває увагу, зосередженість, зібраність, організованість. Під час читання або розповіді, коли вимовляється ім’я певного персонажачи заздалегідь визначені два-три слова, слухачі повинні загинати пальці. Після закінчення читання чи розповіді підводять підсумки. Виграє й одержує приз той, хто жодного разу не пропустив ім’я або визначені слова (чи менше від інших).

«Що зникло?»

Гра виховує спостережливість, увагу, розвиває пам’ять. Перед гравцями розкладають 10-12 дрібних предметів природного походження (листя, шишки, жолуді, квіти і т. ін.). Після хвилинного споглядання їх накривають хусткою (рушником), і гравці повинні по черзі назвати ці предмети. Потім кілька предметів забирають з-під хустки. Коли хустку підіймають, гравці по черзі називають предмети, що зникли.

Перемагає той, хто точно назвав їх. Перед іспитом кожного гравця предмети міняють місцями.

«Розбери завал»

Гра виховує точність рухів, кмітливість. На рівну поверхню висипають гіркою 15-20 сірників. По черзі кожен гравець двома пальцями правої чи лівої руки намагається зняти (витягти) з купи сірника, не зачепивши інших. Якщо зачеплено будь-який сірник, черга переходить до іншого гравця. Виграє той, хто набрав більше сірників. Комбінацію пальців кожного разу змінюють.

«Назви»

Гра виховує увагу, кмітливість, розвиває пам’ять, поповнює багаж знань. Гравці по черзі проказують назви річок, міст, гір, прізвища відомих людей і т.п. на одну з вибраних літер. Хто не зміг назвати слово, вибуває з гри. Перемагає той, хто залишився останнім.

Варіанти:

а) гравці називають чоловічі або жіночі імена;

б) рахують по порядку, не називаючи число 2; замість чисел, що включають цифру 2 і діляться на 2, кажуть: «Отож!» Хто помилився, той вибуває.

«Додай півслова»

Гра виховує увагу, пам’ять, кмітливість, розвиває точність рухів.

Гравці утворюють коло. Ведучий з м’ячем стоїть у центрі. Кидаючи м’яч будь-кому з учасників, він вимовляє першу половину слова (іменника). Гравець, якому адресується м’яч, повинен спіймати його і негайно закінчити слово. Хто не зміг цього швидко зробити, вибуває з гри (присідає). Виграє учасник, який залишився.

«Слухай сигнал»

Гра виховує увагу, спостережливість. Гравці утворюють коло. Ведучий у центрі. За його сигналом усі роблять обумовлений рух (руки вперед, угору, праву чи ліву руку вгору тощо) і повертаються у вихідне положення (руки вниз). Якщо ведучий подав два сигнали, рух виконується. Гравець, який помилився, робить крок назад, і гра продовжується. Перемагає той, хто після 5-6 рухів залишається найближче від центра кола.

«Бузьок»

У грі бере участь довільна кількість гравців. На кого випаде жереб, той стає «бузьком». Він надіває на голову мішок, до носа приставляє палець (дзьоб). Кого наздожене, того б’є в спину «дзьобом» і міняється з ним ролями. Крізь мішковину погано видно, і гравці лягають під ноги «бузькові», тому він часто падає, всюди чути веселий сміх.

«Герета»

Дві команди ділять дорогу завдовжки 1 км на дві рівні частини. Від межі з палицями через 4-5 м розтягуються в ланцюг. Згідно з жеребом перший з однієї команди з силою котить колесо від межі. Хто з супротивників зупинить його, той звідти котить його назад. Так сильніша команда просувається на територію слабшої, поки колесо не вийде за кінцеву лінію. Гра важка, учасникам треба бути обережними, щоб не отримати травми.

«Лавина»

У грі беруть участь 20-30 дітей. Гурт шикується в колону по одному. Один учасник стає на відстані 5-6 кроків перед колоною і котить прямо на гурт великого м’яча (кулю). Всі мусять підстрибувати, щоб уникнути зіткнення.

Гра може проводитись між гуртами як естафета. В такому разі учасник, ніг якого торкнеться м’яч, вибуває з гри. Перемагає команда, в якій залишиться більше гравців.

«У деркача»

На палиці роблять ряд зарубок так, щоб тріщало, коли по них чимось провести. Тоді міряються на жердині, кому за деркача бути, а кому за мисливця - бити деркача. Обом зав’язують очі, першому дають палицю із зарубками, а другому - джгутик із хустки. «Деркач» бігає по галявині й тріщить то в одному місці, то в іншому, а «мисливець» джгутом цілиться в нього. Як улучить, тоді вони міняються ролями.

«Швигалка»

Найкраще місце для цієї забави - відкритий берег ставка, річки, озера, де не бракує вологого ґрунту чи глини.

Із пагона лози або верби вирізають швигалку - гнучку хворостину близько сантиметра завширшки і близько метра завдовжки. Щоб хворостина була міцніша, тонший кінець її надламують або надрізають сантиметрів на 10. Потім із глини роблять кульку завбільшки як лісовий горіх і настромлюють її на тоненький кінчик лозини. Після цього, ставши на достатній відстані, щоб не зачепити лозиною один одного, починають змагатися, хто далі або вище кине глиняну кульку.

На висоті двох метрів до стовбура дерева прикріплюють дощечку із зображенням генерала - умовної фігури у військовому мундирі. З відстані 15-20 метрів гуцули намагаються традиційними сокирками «вбити» (тобто попасти в голову) «генерала» або хоч би зачепити дощечку. При цьому діти користуються дерев’яними сокирками.

«У палички»

Грає необмежена кількість хлопців. Настружать стільки однакових паличок, скільки хлопців, а одну з них роблять довшу. Ці палички хлопці тягнуть - хто витягне довшу, той жмуриться.

Він лягає і заплющує очі, а всі інші хлопці ховаються. Коли поховаються, тоді той, котрий жмуриться, бере дві палички, одну кладе додолу, а другу - навхрест і йде шукати хлопців. Коли котрогось знайде, то біжить до паличок, бере верхню і каже: «Паличка йшла та й Івана знайшла». Садить його біля паличок, а сам іде шукати інших. При цьому він стежить, щоб хтось не побіг до паличок і не визволив спійманого. Якщо хтось із хлопців, котрі ховаються, підбіжить до паличок, візьме якусь з них у руки і скаже: «Паличка-виручалочка», то цим він усіх визволить і на цьому гра закінчується.

«У цурки-палки»

Беруть кийок (палицю, якою женуть корів) і другу тоненьку паличку довжиною сантиметрів із двадцять, копають вузеньку, але глибоченьку ямку, поперек неї кладуть невелику паличку, а кийком підкидають її якомога далі. Хто відкинув найдалі, той переміг. Йому дозволяється (як переможцеві) бажати чого-небудь доступного, наприклад, щоб хтось із своєї торби дав їстівне або ж придумати покарання для тих, хто програв (побігти туди і назад, назбирати пасльону або дикого часнику тощо).

При цьому всяке бажання (без жодного натяку на невдоволення) виконується. Але не всім хочеться їх виконувати. І коли в переможеного зовсім немає настрою, то переможець каже такий віршик:

«Раз, два, три, до шести Прилетіли пеструшки,

А цурка упала,

В пеструшку попала.

А тут бусел прилетів І пеструшку втішив.»

При цьому той, хто переміг, втішає іншого або міняє «покарання» на легше.

«Циганка»

Грають 5-6 дітей віком 7-10 років. Встромлюють у землю палку - «циганку». Один із гравців стає біля неї. Інші відходять і проводять лінію - це «баба». Стають там, де кому зручніше, і кидають у «циганку» палицями, щоб збити. Той, хто біля «циганки», відразу ставить її на місце, а іншістрибають на одній нозі за своєю палицею і, взявши, кладуть її під коліно другої ноги, тут же, стрибаючи, повертаються на місця, де стояли, а звідт бігцем - до «баби», щоб не спіймала «циганка».

«Циганка» ловить усіх, хто стає на дві ноги. Кого спіймає, той буде «циганкою», і гра триває.

 

 

Ігри екологічного спрямування

images (26).jpgРухливі ігри можуть використовуватися і як засіб екологічного виховання. Обов’язковим моментом ігор цього виду є перевтілення у конкретний образ. Перевтілення в образ тварини чи рослини сприяє формуванню в учнів позитивних моральних рис - таких як співчуття, співпереживання, доброта, милосердя.

«Як тварини грають у квача»

Зміст і методика. Гравці діляться на дві команди і стають шеренгами одна напроти одної на відстані 3-4 метри. За командою одна група «тварин» утікає, а інша - наздоганяє їх. При цьому гравці мають рухатися по-особливому - як тварини. Наприклад, в одній грі - стрибаючи, як жаби, в наступній - високо піднімаючи ноги, як чаплі, чи пересуваючись на бокових частинах ступні, імітуючи ходу ведмедя. Вчитель може також запропонувати учням наздоганяти одне одного так, як це б робили,- наприклад, казкові зайчики, жителі тропічних лісів мавпи чи пінгвіни.

За кожного спійманого гравця команда отримує 1 очко. При повторі гри діти міняються ролями. Перемагає та команда, що першою набрала певну кількість очок.

Зауваження. Діти повинні розійтися по всьому майданчику, щоб не заважати одне одному під час пересування. Втікати і наздоганяти можна лише до обмежувальної лінії. З гри вибуває той, хто невірно імітує рухи тварин або, поспішаючи, виконує їх несумлінно.

Поради педагогові. Гра може проводитися під час екскурсії чи прогулянки після того, як учитель акцентує увагу учнів на характері пере­сування та рухів різноманітних тварин, доступних для спостереження. Так, діти із задоволенням «літають», як метелики (бджоли, комарі, джме­лі), супроводжуючи свій «політ» відповідними звуками, чи стрибають, як коники і т. ін. При цьому вчитель повинен не лише вказати на особливості рухів тварин, а й розкрити дітям їхню красу, небезпеку хижацького став­лення до природи, до її нищення. Тому під час «польотів» учитель розповідає, що метеликам (бабкам, іншим комахам) не слід боятися, адже діти знають, що ловити їх не можна, і не завдадуть комахам шкоди.

Недоцільно привертати увагу дітей відразу до великої кількості тва­рин і грати послідовно в усі запропоновані тут ігри. На різних прогулянках чи екскурсіях бажано використовувати новий для дітей варіант.

Після гри можна запропонувати дітям відгадати загадки про тих тварин, рухи яких, вони імітували.

 

«У зоопарку»

Діти діляться на дві команди і шикуються у дві шеренги, відстань між якими 5-10 кроків. Гравці кожної команди по черзі зображують певну тварину за допомогою різноманітних рухів, жестів, міміки та ін. Суперники мають відгадати, про яку тварину йде мова. Як тільки це розгадано, одна команда гравців утікає, а інша - наздоганяє. Впіймані переходять на бік суперників. Потім команди міняються ролями, і гра триває. Перемагає та команда, яка має найбільше спійманих.

Використання рухливих ігор може проводитися також і з метою закріплення знань учнів, умінь та навичок екологічного характеру. У у процесі ігор в них виробляється звичка зосереджуватися, самостійно = =думати і т. ін. Так, після вивчення характерних ознак різних класів тварин 168та х представників (комах, птахів, звірів та ін.), може бути проведена гра «Хто спритніший», яка сприяє закріпленню вивченого матеріалу.

«Хто спритніший»

Зміст і методика. Всі учні отримують етикетки з назвами тварин, їх прикріплюють так, щоб школярі, які стоять у колі, без труднощів зуміли прочитати назви. Серед них мають бути назви птахів, комах, риб, звірів. У центрі кола стоїть ведучий.

Завдання гравців, що знаходяться в колі, полягає в тому, щоб. домовившись зі своїм «родичем» певним умовним знаком (кивком голови, підморгуванням, помахом руки), швидко помінятися місцями. Якщо тварина, яку представляє ведучий, належить до того класу тварин, представники якого міняються місцями, він має зайняти одне з місць, що звільнилося. Той, хто залишився без місця; стає ведучим.

Якщо міняються місцями «тварини» інших класів, ведучий повинен швидко, до того, як вони займуть свої місця, назвати ще одного представника цього класу (будь-якого відомого йому). У такому випадку ведучим стає той, хто останнім дістався свого місця.

Зауваження. Не можна мінятися місцями гравцям-сусідам.

Поради педагогові. Назви тварин мають бути написані чітко й вираз­но. Доцільно етикетки зробити із цупкого картону: так вони довше прослу­жать і зможуть використовуватися в інших іграх та навчальних заняттях.

«Врятуємо ліс від вогню»

Зміст і методика. Кожен з учасників гри отримує свою роль: «пожежника» (четверта частина всіх учнів), «пожежі» (половина учнів , «тварин» та «рослин» лісу (решта). Суть гри полягає в рятуванні «пожежниками» лісу від «пожежі».

«Пожежа» - учні, які спочатку, стоячи близько одне біля одного і біля «дерев», імітують рухами язики полум’я за допомогою червони) стрічок тканини чи паперу. З часом «пожежа» поширюється. Діти розходяться, рухаючись у певному напрямку. Коли «пожежа» торкнеться якогось «дерева», «тварини» чи «рослини», вони теж перетворюються на «пожежу» (отримують частину червоних стрічок).

 

Завдання «пожежників» полягаь в тому, щоб спочатку визначити напрям вітру і, відповідно, поширення вогню. Потім за допомогою рухів, що символізують різні способи боротьби з вогнем (засипання землею, поливання водою, затоптування вогню), «пожежники» гасять вогонь. Вогонь вважається погашеним лише в тому випадку, коли «пожежник» застосував усі можливі способи боротьби з ним. При цьому він забирає собі стрічки. Виграє той «пожежник», який врятує найбільшу кількість лісових жителів.

Поради педагогові. Ця гра може проводитися після вивчення дітьми правил поведінки і протипожежної безпеки в лісі. Перед початком гри учні актуалізують знання про те, де і як можна розпалювати вогнище в лісі, як його гасити, яку небезпеку несе неконтрольований вогонь для життя не лише окремих рослин чи тварин, а й цілого природного угруповання, де всі організми взаємопов’язані.

З метою закріплення знань про різноманітність тваринного і рослинного світу різних природних угруповань доцільно провести гру «Знайди свій дім».

«Знайди свій дім»

Зміст і методика. Кожен із гравців отримує назву певної рослини чи тварини різних природних угруповань (лісу, поля, луків, водойми тощо). Кілька з них, що стоять на відстані 10-12 метрів від усіх учнів і за кілька метрів одне від одного, за командою вчителя піднімають таблички з назвами цих угруповань, а учні, що стоять у ряд, наввипередки біжать до того учня, який представляє ту місцевість, де їхня рослина чи тварина зустрічається в природі. Виграє та команда, що першою прибіжить і візьметься за руки. При повторі гри учні міняються назвами.

Зауваження. Під час визначення команди-переможця важливо враховувати не лише швидкість виконання командами завдання, а й правильність його.

В екологічних іграх, як і в народних, має бути багато гумору, жартів, змагального запалу. Точність і образність рухів доцільно супроводжувати несподіваними веселими моментами, привабливими для дітей лічилками, забавлянками. Прикладом такого підходу може бути гра-жарт.

«Ти жирафа знаєш?»

Зміст і методика. Всі діти стають у ряд, а ведучий очолює його. Завдання гравців полягає в тому, щоб якомога артистичніше повторювати фрази та жести, які промовляє та робить ведучий. Ведучий, починаючи гру, запитує в сусіда:

  •                    Ти жирафа знаєш?
  •                    Ні.
  •                    Так він о-о-от такий (показує рукою вгору та витягується навшпиньки).

Той, хто стоїть поруч з ведучим, повторює це зі своїм сусідом зліва,

а той - зі своїм, і так далі. Кожен із гравців залишається у такій позі, поки всі не вимовлять ці слова. Тоді ведучий знову продовжує: одного.

Закінчується гра досить несподівано:

  •                   Ти бичка знаєш?
  •                   Ні.
  •                   Так він ось який!

 Після цих слів ведучий штовхає свого сусіда зліва плечем, так, щоб він, втративши рівновагу, зробив те ж саме зі своїм сусідом і т.д. Оскільки учні сидять щільненько одне біля одного, утворюється веселий падаючий ланцюжок.

Поради педагогу. Хоча гра дуже подобається дітям, проводити її слід лише один раз. Проведена вдруге, вона втрачає ефект несподіванки.

 

 

Естафети

images (77).jpg«Картопляна естафета»

Гравці діляться на дві команди і стають у ряди, один за одним. За сигналом, ті, що стоять перші, беруть ложку, кладуть на неї картоплю і починають бігти до лінії, яка знаходиться на відстані 15 м; повертаючись назад передають ложку з картопли­ною іншому гравцеві. Виграє та команда, яка перша завершить картопляну естафету.

«Кулькова естафета»

Перед кожною командою на відстані 10 м лежить обруч У ньому - 10 тенісних кульок і три повітряні. У першого учасника команди - мішечок і ложка. За сигналом, він біжи 11, до обруча і забирає ложкою в мішечок кульки. Потім ложкою піднімає з підлоги повітряні кулі і передає все наступному гравцеві. Той несе все до обручів, викладає і передає порожінії мішечок наступному гравцеві.

Перемагає команда, яка першою впорається із цим завдан­ням.

«Естафета носилильників»

З кожної команди відразу два гравці, що стоять один за одним, отримують дві гімнастичні палки, які вони беруть як носилки, а зверху кладуть два великі м’ячі. За сигналом, гравці несуть “носилки” до лінії, що розташована на відстані 10 м, повертаються і передають м’ячі наступній парі. Якщо м’яч упав, його піднімають і повертають на місце, продовжуючи естафету. Перемагає та команда, в якій гравці виявляться спритнішими і швидшими.

«Парна естафета»

Гравці діляться на дві команди і стають парами. За 10-15 м перед командами лінія, за якою на стільці лежать дві сірникові коробки (для кожної команди). В руках у перших пар мисочки з водою. За сигналом керівника “Марш”, вони біжать з мисочками вперед і ставлять на стілець. Беруться за руки навхрест, а сірникові коробки кладуть на плечі. Таким чином біжать і передають коробки наступній парі, яка знову досягає лінії, кладе коробки на стілець і забирає мисочки з водою. Виграє естафету та команда, всі гравці якої найшвидше і найякісніше виконають завдання: принесуть найбільше води і не розгублять сірників (якщо коробку із сірниками відкрити).

«Естафета звірів»

Гравці поділяються на дві команди. Всі учасники обирають собі назву якогось звіра (однаково у обох командах). Керівник перевіряє, чи всі діти запам’ятали назву свого звіра, чи на однаковій відстані знаходяться від стартової лінії.

Після приготувань керівник вигукує назву одного звіра і гравці, що його зображають, повинні добігти до лінії, на відст ані 12-14 м і повернутися назад на своє місце. Кому вдалося цс швидше - його команда отримує очко. Викликаються “звірі” у будь-якому порядку, іноді по декілька разів підряд одних і іич самих. Гра триває 5-10 хв., після чого підводиться підсумок і визначаються переможці.

 

«Естафета» (на санках)

Гравці діляться на 2-3 команди, а всередині команд - на пари. У перших пар кожної команди - санки з мотузкою. Один з пари сідає в санки, інший береться за мотузку і по сигналу вихователя везе партнера до орієнтира (лижної палиці, прапорця і т.п.). На зворотному шляху діти міняються місцями. Ті, що повернулися, передають санки наступним гравцям, а самі встають в кінець своєї колони.

Виграє команда, що закінчила «Естафету на санках» першою.

«Квачик простий» (на лижах)

Гравці на лижах вільно розміщуються на обмеженому майданчику (40x40 м). Ведучий за сигналом піднімає лижну палицю, вигукує: «Я - квачик!» і починає доганяти інших гравців, стараючись палицею торкну­тися лиж втікаючого. Той, до кого він доторкнеться, стає «квачиком».

Діти пересуваються на лижах по замкненому колу. Ведучий (також на лижах), перебуваючи за межами кола, йде поряд, доторкаючись палицею до палиці будь-якого гравця, і промовляє: «За мною!» Гравець, залишивши палиці на місці, прямує за ним. Так ведучий відводить багатьох або всіх гравців подалі від кола, потім несподівано подає команду: «До палиць!» Всі рушають до своїх палиць. Той, що прибіг останнім, стає ведучим.

«Естафета» (на лижах)

Гравці діляться на 3 команди. Парні і непарні номери кожної команди встають один проти одного на відстані 80 м. Перед парними і непарними номерами креслиться лінія старту. За сигналом вчителя всі номери, що стоять перед ним, вибігають на лижах вперед (обумовленим ходом) і перетинають протилежну лінію (з лівого боку від чергового непарного номера своєї команди). Як тільки лижник перетне позначену лінію, вперед вибігає наступний, непарний номер і т.д.

Команда, в якій останній по порядку лижник здійснив перебіжку, закінчує естафету. Виграє команда, яка раніше за інших закінчила перебіжку.сигналом гравці відштовхуються лівою ногою і ковзаються на правій нозі. Підводячи підсумки, вчитель відзначає трьох кращих гравців, які подолали найбільшу відстань. Потім гру повторюють з ковзанням на лівій нозі.

«Естафета з обміном»

Гравців розподіляють на дві команди, які шикуються в колону по одному, паралельно одна одній. Перед командами проводять стартову лінію. На відстані 10-15 м від лінії старту (напроти кожної з них) ставлять стійку або кладуть гімнасти­чний обруч, в якому є скакалка. Попереду стоять капітани, які отримують по малому м’ячу. За командою (свистком) капіта­ни біжать до стійок або гімнастичного обруча, обмінюють м’ячик на скакалку і повертаються до своєї команди, переда­ють скакалку гравцеві, який стоїть попереду. Гравець, який отримав скакалку, біжить вперед і виконує те саме, що і капітан. Естафетиз перешкодами.

«Естафета парами»

Гравців розподіляють на дві команди. Кожна з них ши­кується в колону по два перед лінією старту. Перед кожною колоною ставлять у ряд 6-8 кеглів на відстані 1-1,5 м. За ко­мандою (свистком) вчителя пари, які стоять у колоні пер­шими, тримаючись за руки, біжать між кеглями «змійкою», намагаючись не збити їх, і повертаються на свої місця. По тім біжить наступна пара і т.д.

Виграє команда, пари якої раніше виконали завдання Під час бігу учасники тримають один одного за руки. І рлвець, який збив кеглю, повинен сам її поставити, і тільки потім пара продовжує біг.

 

«Естафета з веденням м’яча»

Гравців розподіляють на дві команди, які шикуються в колони по одному за лінією старту. Проти кожної команди на відстані 10-15 м від лінії ставлять стійку або кеглю. Перші в колоні тримають м’яч. За командою вчителя (свистком) по­чинають бігти вперед з одночасним веденням м’яча ударами об підлогу (землю). Добігають до стійки (кеглі), обводять її, повертаються до своїх команд і передають його наступному гравцеві. Гра продовжується доти, поки всі гравці не викона­ють ведення м’яча.

Естафета «Передача м’яча над головою»

Учнів розподіляють на три-чотири команди. Вони ши­куються за лінією старту в колони по одному, паралельно одна одній, на відстані витягнутих уперед рук. Капітани кожної ко­манди тримають м’яч.

За сигналом капітани передають м’яч над головою гравцям, які стоять позаду, ті передають далі. М’яч передається до кінця колони. Останні гравці, отримавши м’яч, оббігають з правого боку свою колону, ста­ють першими і передають м’яч над головою. І так доти, поки всі учасники не перебіжать із м’ячем. Коли капітан, який починав гру, буде останнім і отри­має м’яч, він біжить, стає попереду своєї команди та піднімає м’яч.

 

«Естафета математична»

 

Гравців розподіляють на дві команди. Напроти кожної команди на відстані 8-12 м від  лінії  старту на підлозі плакат з математичними завданнями (дошка, покладена на підлогу), крейда...

За командою вчителя капітани біжать до математичних завданьрозв’язують одне із них, повертаються назад, торка­ються витягнутої руки гравця, який стоїть попереду, і стають у кінець своєї колони. Наступні виконують те ж саме завдання.

Виграє команда, яка раніше закінчила естафету.

 

«Комбінована естафета»

 


Гравців розподіляють на дві команди. Напроти кожної команди на відстані 15-20 м від лінії старту креслять фінішну лінію, до розміщують кеглі або стійки.

Етапи естафети'.

1 учасник біжить з естафетною палицею і залишає її за фінішною лінією; 2 учасник — ведення баскетбольного м’яча; З учасник — ведення м’яча ногою; 4 учасник — біг зі стриб­ками через скакалку; 5 учасник — збирає весь інвентар і при­носить на лінію старту.

Виграє команда, яка швидше, без помилок закінчить естафету.

 

Естафета «Скакалка під ногами»

Гравці кожної команди шикуються в колону по два. Креслять лінію старту. На лінію старту кладуть для кожної команди скакалку.

За сигналом перша пара біжить до скакалки, яка ле­жить на стартовій лінії. Потім проносять скакалку під нога­ми своїх гравців до замикаючої пари. Замикаюча пара бі­жить наперед і теж виконують таку ж дію. Виграє команда, яка швидше закінчить естафету.

 

 

«Індійська естафета»

Шикування команд (див. попередні естафети). За сиг­налом вчителя учасники гри-естафети біжать з мішечком на голові. Якщо мішечок впав з голови, потрібно його підняти, покласти на голову і продовжувати естафету.

Перемагає та команда, яка швидше закінчить естафету.

Варіанти естафети:

а) ходьба по гімнастичній лаві;

б) з палицею за спиною і т.д.

 

«Човникова естафета»

Команди розміщуються так, як у зустрічній естафеті (див. зу­стрічна естафета). За сигналом гравці, які стоять першими, беруть один кубик і біжать з ним до другої частини своєї команди, кла­дуть його на стартову лінію біля другої частини своєї команди, потім повертаються назад, беруть другий кубик і біжить з ним, пе­редають першому гравцеві другої частини своєї команди. Самі стають замикачами в колоні. Естафета закінчується, коли команди поміняються місцями.

Естафета «Кенгуру»

Шикування (див. попередні естафети). За сигналом вчи­теля перші учасники естафети стрибають на одній нозі між стійками, повертаються, передають естафету доторканням ру­ки наступному учаснику, стрибають по черзі наступні учасни­ки, а в кінці естафети — стрибають усі учасники команди (од­на рука на плечі спереду учасника, друга — тримає зігнуту ногу).

 

images (48).jpg

Список використаних джерел

 

 

  1.               Фізична культура . В. Р. Кос, С. В. Безкоста. — Тернопіль:Навчальна книга — Богдан,  2003. — 80 с.
  2.               О. В. Козуб, А. І. Могорита.  Фізкульт  хвилинки та  ігри  в  1-4  класах. —  Тернопіль:  Навчальна  книга  — Богдан,  2007. — 64 с.
  3.               Ю. В. Васьков, І. М. Пашков. Уроки фізкультури в загальноосвітній школі. 1-4 класи. —  Х . :  ТОРСІНГ ПЛЮС , 2005. — 192 с.
  4.               О. М. Ващенко та ін.  Фізкультурно- оздоровчі  заходи  в режимі  навчального дня молодшого школяра : Навчально - методичний посібник /  —  Кам̕янець -  Подільський :  Абетка ,  2003. —  192 с.
  5.               Л. К. Грицюк,  Л. А. Завадська, О. С. Семенов.  Ігри та розваги  у  навчально - виховному  процесі  з  учнями. —  Луцьк : , 1998. — 148 с.
  6.               Розкажіть  онуку  № 11 листопад  2014.
  7.               Розкажіть онуку  № 6 червень  2014.
  8.               Розкажіть  онуку № 12 грудень 2014.
  9.               https://www.google.com.ua/searc
  10.         http://ped-kopilka.com.ua/blogs/sazonov-alexey/metodicheskii-sbornik-igry-dlja-uchaschihsja-mladshego-shkolnogo-vozrasta-3558.html

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для нотаток

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

docx
Додано
10 квітня 2018
Переглядів
2580
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку