Шепетівський районний методичний кабінет

Михайлюцька загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів

 

 

 

 

 

                                                                                 Музика Дмитро Іванович,                        

                                                                                 заступник директора з

                                                                            навчально-виховної роботи

                                                      Михайлюцької

                                                                                 загальноосвітньої школи

                                                                                 І – ІІІ ступенів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                               (посібник)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шепетівський район – 2014

Музика Д.І. Соціально – педагогічні аспекти організації дистанційного навчання дітей з особливими освітніми потребами. Посібник. Шепетівський РМК, 2014. – 157 с.

 

 

 

В посібнику розкриваються основні моменти з організації навчально-виховного процесу індивідуального навчання учнів в умовах інтегрованого колективу. Запропоновані підходи, щодо покращення навчання в типовій школі дітей з особливими освітніми потребами. Посібник буде корисним у використанні як для керівників навчальних закладів системи загальної середньої освіти так і вчителям, що працюють з дітьми, які навчаються за корекційними програмами.

 

 

 

 

 

 

Рецензент: Столярчук Т.Р., завідуюча районною психолого-медико-педагогічною консультацією Шепетівської райдержадміністрації

 

 

 

 

 

 

 

 

Рекомендовано до друку радою методичного кабінету (протокол №2 від 26.02.2013)

З М І С Т

 

ВСТУП ………………………………………………………………….……….. 4

1.  ІНКЛЮЗИВНИЙ ПІДХІД ЯК ОСНОВА ОСВІТИ ДЛЯ ВСІХ ДІТЕЙ……8

2.   МОДЕЛЬ ШКОЛИ З ОРГАНІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНОГО

НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ ……..18

2.1. Дистанційна освіта, як шлях до повноцінного життя, для дітей з особливими потребами …………………………………………...…………….53

 

3. ОСОБЛИВІ ДІТИ В ШКОЛІ ТА СОЦІАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

3.1. Створення позитивної атмосфери в дитячому в інтегрованому

колективі………………………………………………………………………….55

 

4. МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНИЙ СУПРОВІД ТА ПІДХІД У НАВЧАННІ

ТА ВИХОВАННІ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ ..64

4.1. Соціально-педагогічний та психологічний супровід інклюзивного навчання в умовах загальноосвітньої школи. «Соціальна модель» ставлення до дітей з особливими потребами……………………………………………………………..66

4.2. Логопедичний супровід учнів із мовленнєвими вадами в умовах школи.73

3. «Медична модель» ставлення до дітей з особливими потребами.

Медико-реабілітаційний супровід………………………...……………….86

4.4. Фізкультурно-оздоровча служба та рекреаційний спорт……..………….88

 

5. ШКОЛА ВІДКРИТА ДЛЯ ВСІХ. ШКОЛА ЗДОРОВ’Я ……………..……98

 

6. КОМПЛЕКСИ ВПРАВ ДЛЯ УЧНІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ

ПОТРЕБАМИ ТА РІЗНИМИ ВИДАМИ ЗАХВОРЮВАНЬ ………………..107

 

7. ПІЗНАВАЛЬНІ ТА РОЗВИВАЮЧІ ВПРАВИ ДЛЯ УЧНІВ З

ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ……………………………….135

 

ВИСНОВКИ   …………………………………………………………..………152

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……….................…………..….155

ДОДАТКИ …………………………………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

                          Вони говорять, що я не можу бігати,

але я можу дивитися.

                                   Вони говорять, що я не вмію розмовляти,

                                          але я можу слухати.

                               Вони говорять, що я не можу будувати,

     але я можу задіяти уяву.

                           Вони говорять, що я не можу читати,

              але я можу слухати розповіді.

                                   Вони говорять, що я не можу багато чого,

               але я можу піднятися в гори…

        Якщо ти мені допоможеш.

Тара Нікольсон

Час летить нестримно, час минаю невблаганно, час… Ми цінуємо його лише тоді, коли втрачаємо щось дуже цінне, не врахувавши безповоротності часу. Та найтяжче, коли втрачений час відбивається на майбутньому наших рідних і близьких людей. Так хочеться активізувати дії тих, від кого залежить майбутнє дітей з інвалідністю, щоб не було пізно діяти.

Кожна дитина по-своєму унікальна і потреби кожної дитини специфічні. Кожна дитина стано­вить незмірну цінність для своїх батьків і родичів, а всі діти разом - неоціненний скарб суспільства, запорука його майбутньої долі. Ці твердження ма­ють універсальне значення у всіх суспільствах і культурах. Однак, ми часто свідомо чи несвідомо обмежуємо думки і дії тими сферами, які не триво­жать нашу свідомість безвихіддю і не блокують діяльність безпорадністю. Подібною напівприхованою, дражливою сферою довгий час була і надалі значною мірою залишається інвалідність взагалі, і дитяча особливо. Ще дуже далеко до повної від­критості в обговоренні ролі, прав і можливостей ді­тей з особливими потребами в українському су­спільстві і тим більше до цивілізованого вирішен­ня цих проблем на державному рівні. Зауважимо, що й сам термін "інвалідність" останнім часом ви­тісняється з термінологічного вжитку внаслідок його недискретності чи, може, дещо образливого звучання. Діячі близьких до цієї проблеми сфер здебільшого навчилися вживати термін "діти з особливими потребами", від чого сама проблема мало наблизилася до ясного розуміння у високих кабінетах та й у суспільстві в цілому.

Інклюзивна освіта в Україні не революція, а еволюція:

• Впровадження інклюзивного навчання не означає знищення чи скорочення системи спеціальних шкіл.
• Деякі країни, які свого часу повністю скасували систему спеціальних навчальних закладів на користь інклюзивній освіті, сьогодні визнають це як помилку.
• Спеціальні школи мають розвиватися  паралельно з інноваційними навчальними закладами, забезпечуючи право  вибору варіативних моделей здобуття освіти дітьми з особливими потребами.
• Інклюзивне навчання не є альтернативою спеціальній освіті, воно значно розширює її можливості.

А термін «діти з особливими потребами «children with special needs»»

• використовується для позначення дітей з порушеннями психофізичного розвитку, в тому числі дітей з інвалідністю;
• акцентує увагу на необхідності забезпечення додаткової підтримки у навчанні дітей цієї категорії (на відміну від терміну «інвалід»).

Під "особливими потребами" можна ро­зуміти принаймні три речі. З одного боку - це необхідність часом надзвичайно специфічних ме­тодів обстеження, навчання та комунікації (special education - спеціальної освіти або дефектології), реабілітації і працетерапії (physical & оссuраtiоnal thеrаrу), особливого ставлення під час навчання. По-друге, потрібні також спеціальні пристосування - допоміжні пристрої для ходь­би, інвалідні візки, слухові апарати тощо, аж до складної комп'ютерної та медичної техніки, а також підвищені вимоги до безбар'єрної структу­ри та адаптації середовища. По-третє, мається на увазі незахищеність цих дітей у соціальному пла­ні. Частіше, ніж інші, такі діти опиняються під за­грозою сирітства або відмови батьків, відмови шкіл від їхнього навчання, відмови професійної освіти, відмови прийому на роботу, зрештою, ви­ключення з суспільства в цілому. Тому часто фі­зична вада, особливо коли вона поєднана з мозко­вою дисфункцією або психоневрологічною інва­лідністю, призводить до маргіналізації особи,

ал­коголізму, жебрацтва, сексуальної експлуатації. Щоб уникнути цих важких соціальних наслідків, наші діти насправді потребують особливої уваги, особливої турботи. Однак загалом потреби неповносправних дітей є абсолютно нормальними, які можуть і мають бути задоволені в рамках кожно­го суспільства.

Дитина, яка самостійно не пересувається чи не може самостійно справити фізіологічні потреби, в Україні не має змоги вчитися поряд з однолітками в умовах загальноосвітньої школи. Який може бути вибір закладу освіти, якщо висновк однозначний, на­приклад: "Рекомендовано перебування в інтерна­ті II профілю". На нашу думку, прийшов час відмінити відповідні (чи точніше невідповідні) інструкції Міністерства освіти. Потрібно не на папері, а в житті гарантувати право вибору не ли­ше дорослим і грошовитим, а й малим і бідним громадянам України. Це питання політичне, і воно має вирішуватися на державному рівні.

На початку XXI ст. надійшла ера інтеграції ді­тей з особливими потребами в повноцінне соціаль­не життя, і треба це визнати. Батькам немає чого боятися висновків об­стеження дитини полідисциплінарною командою спеціалістів (теоретично те саме, що наша ПМПК), оскільки фактично вони не обмежують прав дити­ни щодо відвідування школи. Після обстеження справа адміністрації школи - створити чи адаптувати навчальне середовище, а справа вчителів - дібрати специфічну програму згідно з особливими потребами дитини.

Стандартні правила Організації Об'єднаних Націй щодо урівняння можливостей інвалідів ре­комендують забезпечувати навчання дітей, навіть з важкими формами недієздатності, у рамках місцевих спільнот, тобто в місцевій школі даного мікрорайону чи принаймні району міста, у рідно­му селі серед сусідів, родичів та однолітків. Спеціальна освіта в цьому випадку ніби "розчинена" в основній. Послуги спеціальних педагогів нада­ються учням, які перебувають у звичайних кла­сах, або ж ці педагоги консультують інших учите­лів, як їм побудувати навчальний і виховний про­цес. Дитина йде до закладу спеціальної освіти, звичайно, у тих випадках, коли інтегроване на­вчання неможливе, наприклад при сліпоті чи глухоті. І ці заклади практично не передбачають спільного проживання дітей з відривом їх від сім'ї. Крім того, як додаткові й супутні (але аж ні­як не другорядні) програми існують реабіліта­ційні центри, спеціальні майстерні, психологічні, консультаційні служби і служби допомоги, про­грами відпочинку тощо. Не повинно бути "бетон­ного" відомчого бар'єру між загальною школою, спеціальною школою, реабілітаційним центром чи закладом соціального захисту.

Органи освіти мають забезпечити повноцін­ну можливість отримання особами з важкими формами інвалідності середньої освіти вдома, якщо це є бажанням батьків і вибором самої ди­тини. У будь-якому випадку дитина є членом місцевої громади, спільноти чи, якщо хочете, ра­йону, і це відповідно треба враховувати, дбаючи про її освітні потреби.

Багатьом батькам (і їхнім дітям) найбільше підходить модель "інтегрованої дошкільної уста­нови /школа /реабілітаційний центр /консультаційна служба".

Світ на порозі XXI століття. Від кожного з нас залежить, якою Україна увійде в нове тисячо­ліття. Ми бачимо, що настає час уваги та поваги до неповносправної людини, чиє існування робить наше суспільство добрішим, толерантнішим, зрештою, просто нормальним людським суспільством. Продуктивність, причому головним чином матеріальна продуктивність особи за всяку ціну, як виявилося, не є найвищим мірилом її вартості для суспільства. У сучасній світоглядній науці, філософії, соціології існує багато свідчень того, що підтримка існуючої багатоманітності, толерант­ність до слабостей, мудра згода з природою, прийняття і розуміння всіляких відхилень, недосконалостей дає набагато більше, ніж уніфікація, жорсткий порядок, однодумність і одноголосність. Це власне і є новий гуманістичний підхід, у межах якого ми б хотіли бачити майбутнє вирішення проблем дітей з особливими потребами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. МОДЕЛЬ ШКОЛИ З ОРГАНІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Знедолена  природою дитина
не повинна знати,  що у неї

слабкий розум,  слабкі сили.

Виховання такої дитини має 

бути у сто разів ніжнішим,

чуйнішим, дбайливішим.

В.О.Сухомлинський

 

Правовою основою захисту прав дітей з обмеженими можливостями в освіті є ціла низка законів та нормативно-правових актів: Конституція України, Конвенція ООН «Про права дитини»; Закони України «Про дошкільну освіту», «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про реабілітацію інвалідів в Україні», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про охорону дитинства»; Указ Президента України «Про додаткові невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями».

Ми підтримуємо ідею впровадження дистанційної освіти. Зокрема в школі вибудовується модель інноваційної системи навчання дітей з особливими освітніми потребами, яка відповідає принципам демократизму:

•                 реалізація прав людини незалежно від статусу (соціального, психофізичного, релігійних переконань, етнічної належності тощо);
•                 гарантія та підтримка дітей з інвалідністю, а також їх сімей;
•                 науковість (розробка теоретико-методологічних основ індивідуального навчання, програмно-методичного інструментарію та ін.);
•                 системний підхід до процесу організації та реалізації технологій індивідуальної освіти (реалізація практики соціальної роботи з сім'єю в умовах загальноосвітнього навчального закладу та системи освіти в цілому);
•                 соціальна відповідальність сім'ї;
•                 міжвідомча інтеграція та соціальне партнерство.

З цією метою ми створили:           

ПРОЕКТ

організації індивідуального навчання дітей з особливими освітніми потребами на дому в Михайлюцькій загальноосвітній школі

І – ІІІ ступенів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Школа, що організовує індивідуальне навчання  – заклад освіти, який забезпечує корекційну освіту як систему освітніх послуг, зокрема: адаптує навчальні програми та плани, фізичне середовище, методи та форми навчання, використовує існуючі в громаді ресурси, залучає батьків, співпрацює з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей, створює позитивний клімат у шкільному середовищі, забезпечує соціалізацію особистості.

Цінування і визнання – визнання і повага окремих осіб і груп. Це включає визнання відмінностей у розвитку дітей і не прирівнювання неповносправності до патології; підтримка загальноосвітніх шкіл, які є чутливими до відмінностей, поширення переконання, що ми всі заслуговуємо того, щоб мати здоров’я, освіту і соціальні програми.

Розвиток людини − сприяння розвитку талантів, навичок, спроможностей, вибору дітей і дорослих жити життям, яке вони цінують і яке заслуговує на сприяння. Це означає надання можливості для навчання і розвитку для всіх, опіка та рекреаційні програми, спрямовані на сприяння і стимулювання розвитку і зростання особистості, а не лише простий догляд за дітьми.

Причетність та участь – наявність прав і необхідної підтримки для того, щоб брати участь у прийнятті рішень, що стосуються їх особисто, сім’ї та життя у суспільстві. Це означає, що молоді люди прийматимуть рішення і контролюватимуть послуги для молоді, батьки братимуть участь у складанні навчального плану і у прийнятті рішень щодо приміщення школи та інших питань, що впливають на життя їхніх дітей; громадяни братимуть участь у прийнятті рішень щодо політики; участь у політичному житті суспільства.

Близькість – спільне користування фізичним і соціальним простором для того, щоб при бажанні відбувалася взаємодія можливостей. Це означає спільне користування громадськими місцями (бібліотеки, театри, парки, інклюзивні школи і класи та ін.).

Матеріальний добробут − наявність матеріальних ресурсів для того, щоб діти і їхні батьки могли повноправно брати участь у житті суспільства. Це включає безпеку і захищеність вдома та адекватні прибутки.

ШКОЛА МАЙБУТНЬОГО

         ПРОЕКТ СТВОРЕНО ПЕДАГОГІЧНИМ КОЛЕКТИВОМ ШКОЛИ

 
КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ШКОЛИ

Освіта сьогодні покликана займатися особливим духовним творенням - готувати нову людину – громадянина України, якому притаманні такі риси, як національна самоповага і патріотизм, гуманність і добропорядність, компетентність і волелюбність, який високо цінує ідеали демократії, свободи, справедливості. Школа майбутнього має створити умови для саморозвитку, самоствердження, самореалізації особистості, коли дитина може проявити не лише інтелектуальну компетентність, але й компетентність соціальну.

Учень - центральна фігура. Роль учителя - вибудувати разом з учнем, знаючи його можливості, його стартовий рівень, зону найближчого розвитку, його особистісну освітню траєкторію, навчально-пізнавальну діяльність; наступність між усіма ступенями навчання на рівні методології, змісту і методики, психологічної комфортності, що припускає зняття всіх факторів навчального процесу, створення у школі, і на уроці атмосфери, що розкриває творчий потенціал школяра, якість навченості дитини, максимальний орієнтир на творчий початок у навчальній діяльності учня…

Ми прагнемо до:

•  розвитку особистості кожного учня як індивідуальності;
•  створення єдиного освітнього простору дозволить навчати будь-яку дитину  відповідно до її психолого-фізіологічних особливостей;
•  створення стійкої мотивації до навчання як життєво важливого виду діяльності;
•  виховання моральних якостей;
•  розвитку творчого мислення, необхідного для пізнання практичної діяльності, орієнтації в навколишньому світі.

В основі Концепції розвитку школи покладені:

1. Конституція України;
2. Закон України «Про освіту»;
3. Закон України «Про загальну середню освіту»;
4. Державна національна програма «Освіта»;
5. Національна доктрина розвитку освіти;
6. Концепція загальної середньої освіти ( 11 – річна школа);
7. Концепція державної цільової програми «Школа майбутнього»;
8. Державні стандарти базової і повної загальної середньої освіти. «Школа майбутнього» повинна:

        · здійснити комплексну програму розвитку дітей у системі безперервної освіти;

       · будувати навчально-виховний процес на основі глибокого всебічного вивчення особистості школяра шляхом ефективної роботи психолого - соціальної служби в закладі,;

       · створювати відповідні умови для задоволення зростаючих потреб і активної участі в житті соціуму.

      · зміцнювати зв’язки школи з дошкільними, позашкільними закладами як основою створення і розвитку єдиного освітнього комплексу;

       · здійснювати багатопрофільність та різнорівневість навчання;

       · відбирати найбільш ефективні технології навчання..

 «Школа майбутнього» має формувати ключові компетентності, які сприяють розвитку особистості та її повноцінній реалізації в сучасному житті, а саме:

1. робити вибір з позицій доброчинства;
2. давати моральну оцінку вчинкам, співвідносити їх із моральними нормами;
3. успішно взаємодіяти з іншими;
4. складати особисті проекти і здійснювати їх;
5. управляти собою, своїми вчинками, здійснювати самоконтроль;
6. бути гнучким і мобільним у спілкуванні, упереджувати та вирішувати конфлікти, вміти досягати компромісу;
7. розвивати комунікативні здібності.

Шляхи реалізації Концепції розвитку школи:

 – забезпечення ефективної діяльності загальноосвітнього закладу з метою створення сприятливих умов для організації навчально-виховної діяльності;

– формування системи виявлення обдарованої молоді;

– створення сприятливих умов для підтримання творчої праці вчителів, підвищення їх професійної майстерності, популяризації педагогічних здобутків; – впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес;

– проектування управлінської діяльності.

Мета «Школи майбутнього».

Шкільний освітній проект призначений задовольнити потреби:

1. учня у формуванні пізнавальних і ціннісних основ особистісного і професійного самовизначення, гуманістичної орієнтації особистості;
2. забезпечення умов для морального , інтелектуального, фізичного, художньо-естетичного розвитку;
3. суспільства – виховання громадянина демократичної держави України, здатного до ефективної життєдіяльності у ХХІ столітті.

Основні завдання «Школи майбутнього»:

• виховання різнобічної та гармонійно розвинутої, національно свідомої високоосвіченої, життєво компетентної, творчої особистості, здатної до саморозвитку та самовдосконалення, готової до життя і праці в інформаційному суспільстві;
• удосконалення змісту та поліпшення якості освіти;
• розроблення, апробація та виконання інноваційних навчальних планів, програм, запровадження сучасних курсів за вибором, факультативів тощо;
• проведення відповідних моніторингових досліджень якості освіти та особистісного розвитку учнів, запровадження рейтингової системи оцінювання їх навчальних досягнень;
• розроблення та реалізація інноваційних моделей новітніх навчальних закладів з високим рівнем якості освіти, новітнім навчально-методичним та інформаційним забезпеченням, потужним кадровим потенціалом.

Школа майбутнього має містити всі види навчальних, виховних і розвивальних структур, які можуть професійно забезпечити розвиток обдарувань і талантів дітей: академічного, соціального, художнього, технічного, спортивного, тощо.

Зміст навчання. Учень матиме можливість самостійно впливати на зміст власного навчання відповідно до індивідуальних інтересів і потреб. Формуванню в учнів початкової школи цілісного упорядкованого образу світу сприятиме інтегрований зміст навчання. В 5 – 11 класах зміст навчання також інтегрований. Діти вибиратимуть різні освітні міжпредметні напрями, предмети для поглибленого навчання, а в старших класах – освітні профілі. Це сприятиме кращій підготовці до вищої освіти та професійної реалізації.

Форми методи і навчання. Використання форм та методів навчання, які даватимуть дитині шлях до самостійного здобуття знань – дослідження, моделювання, проектна робота. Школа навчатиме дітей уміння шукати інформацію самостійно. Формуватиме вміння вчитися постійно, що є важливим, оскільки, після закінчення навчального закладу випускники житимуть і працюватимуть в суспільстві знань та інноваційному просторі. Застосовуватимуться різні види кооперативного навчання, щоб діти вчилися працювати в команді на кінцевий результат, опановували мистецтво взаємовідносин.

Структура школи. Заклад має 1 – 11 класи для учнів віком від 6 до 17  років.

 І ступінь – початкова школа з деякою варіативністю навчання (класи, в яких вивчаються пропедевтичні курси).

 ІІ ступінь – базова загальна середня школа (загальноосвітні класи, класи з поглибленим вивченням окремих предметів, системою елективних курсів).

 ІІІ ступінь – повна загальна середня школа (профільна освіта). Основні завдання навчально-виховного процесу «Школи майбутнього»:

• Розробка шкільного проекту «Інноваційні модульні технології навчання як запорука якісної освіти».
• Реалізувати базовий, допрофільний компоненти навчання з наданням можливості вільного вибору напрямів варіативного компонента з правом переходу від одного додаткового курсу до іншого.
• Здійснювати профільне навчання, що забезпечуватиме наступно-перспективні зв’язки між загальною середньою і професійною освітою відповідно до обраного профілю.

Зміцнення матеріально-технічної бази школи:

Ø створення інформаційного центру, медіа простору;

Ø створення WEB – сайту Internet;

Ø впровадження дистанційного навчання дітей з особливими освітніми потребами;

Ø оновлення навчальних кабінетів;

Ø поповнення існуючих кабінетів навчально-наочними посібниками, додатковою літературою, періодикою;

Ø організація вироблення саморобних навчальних посібників;

Ø придбанням комп’ютерної техніки, технічних засобів навчання;

Ø поповнення бібліотечного комплексу.

Школи майбутнього - це проект школи чотирьох складових:

Школа розвитку особистості.

Школа І ступеня - школа – родина.

Школа ІІ ступеня - школа ґречності.

Школа ІІІ ступеня - школа зрілості.

Модулі проектів не є стабільними і можуть змінюватися з появою та актуалізацією в освітньому просторі педагогічних проблем, завдань і різноманітних проблемних ситуацій.

Мета та завдання виховних модулів «Школи майбутнього»:

1. Забезпечення умов для індивідуального розвитку, урахування особистих досягнень учнів.
2. Стимулювання їхньої творчої активності, найбільш повної самореалізації в різних видах виховної діяльності.
3. Реалізація їхніх нахилів та інтересів через насичене виховне середовище закладу.
4. Створення в закладі цілісної системи формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.
5. Виявлення та розвиток серед учнів закладу інтелектуально здібних та творчо обдарованих.
6. Формування у учнів пізнавальних і ціннісних основ особистісного і професійного самовизначення.
7. Забезпечення умов для морального, інтелектуального, фізичного, художньо-естетичного розвитку.
8. Виховання громадянина демократичної держави України, здатного до ефективної життєдіяльності у ХХІ столітті.

Проект «Школа розвитку особистості»
Мета проекту:

забезпечення ефективної діяльності загальноосвітнього закладу, з метою створення сприятливих умов для організації навчально-виховного процесу.

Формування системи виявлення обдарованої молоді,

Впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес.

Досягти цієї мети можна через реалізацію таких модулів:

• Модуль «Школа здоров’я».
• Модуль «Атестат для кожного».
• Модуль «Індивідуальна освіта».
• Модуль «Обдарована дитина».
• Модуль «Особлива дитина»
• Модуль «Трикутник».
• Модуль «Інноваційний простір».

Проект «Школа - родина»

Мета проекту.

1. Стимулювати інтерес до історії свого роду, сім’ї.
2. Формувати почуття духовної єдності поколінь та обов’язків перед ними.
3. Виховувати любов і повагу до старшого покоління, рідної землі, традицій народу.
4. Усвідомлювати себе громадянином України.

Актуальність проекту:

«Дитина - дзеркало родини, як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота батька і матері.» В. Сухомлинський

Сім'я, родина — один із головних виховних інститутів, значення якого у формуванні особистості дитини важко переоцінити. Саме родина вводить людину в світ соціальних стосунків. Вона є тією вічною цінністю, що створює порівняно незалежне від соціальних катаклізмів середовище, атмосферу психологічної захищеності. Вона допомагає долати життєві випробовування, дає реальну підтримку, вселяє віру у власні сили і краще майбутнє. Значний діапазон дії сім'ї робить її одним із найпотужніших засобів сучасного процесу виховання.

  Школа покликана керувати родиною. Це керівництво обумовлене роллю вчителя як представника державного виховання, наявністю в нього професійної підготовки. Він є посередником між школою, з одного боку, і життям і наукою — з другого. Зміст школи-родини. Розкриття змісту освіти школи-родини полягає у: — навчанні та вихованні підростаючого покоління на засадах національної історії, духовній та матеріальній культурі, мистецтві; — родинно-національних та соціально-побутових традиціях; — сприянні піднесенню на якісно новий рівень роботи педагогічного колективу школи з батьками; — підвищенні авторитету і ролі сім'ї у вихованні і соціалізації дітей та підлітків, формуванні сучасної педагогічної культури батьків на основі національних традицій і досягнень світової педагогіки; — реалізації ідеї особистісно-зорієнтованої педагогіки, підвищенні якості навчально-виховного процесу; — гармонії співпраці педагогічного проекту "Трикутник” " учні — учителі — батьки”.

Досягти цієї мети можна через реалізацію таких модулів:

• Твоя родина, як зірка єдина, - твій порятунок, надійний причал.
• Тато, мама і я – спортивна сім’я.
• Дитяча творчість.
• Вічні цінності очима дитини.
  •    Українські традиції початкової школи.

Проект «Школа ґречності»

Мета проекту.

1. Виховання у учнів високих моральних та інтелектуальних цінностей.
2. Виховання свідомих громадян нашої держави.
3. Виховувати прагнення до саморозвитку.

 Досягти цієї мети можна через реалізацію таких модулів:

• Прагнімо вершин добра.
• Спілкуймося з відкритими серцями.
• Бережімо світ довкола і в собі.
• Екологічна варта.

 Модуль

Прагнімо вершин добра.

Мета: виховувати почуття справедливості, великодушності, доброти. Вчити дружити, інформувати про важливість самовдосконалення як одного із засобів наближення до морального ідеалу, про цінність людського життя, про появи людської краси та вчинки людей. Залучати школярів до активної діяльності, сприяти прояву творчих здібностей, створювати умови для самореалізації учнів, виховувати прагнення до саморозвитку.

Модуль

Спілкуємося з відкритими серцями.

 Мета: виховувати почуття поваги до себе та оточуючих, розвивати моральні риси такі як ввічливість, правдивість, чемність, вихованість, ґречність, толерантність, духовність особистості, залучати учнів до активної діяльності, сприяти розвитку творчих здібностей.

Модуль

Бережімо світ – довкола і в собі.

Мета: виховувати в учнів почуття єдності з природою, відповідальності за її стан збереження, створювати умови для розвитку екологічної спрямованості у формуванні особистості, залучати учнів до активної суспільної діяльності, спрямованої на захист оточуючого середовища. Виховувати в учнів відчуття краси природи, її неповторність. Сприяти розвитку екологічної стежини для учнівського колективу, відповідальне ставлення до власного здоров’я..

Модуль

"Екологічна варта”
Мета: – створити систему екологічної освіти і виховання дітей та підлітків; – формувати в школярів повагу до природи як пріоритетної загальнолюдської цінності; – створювати умови для проведення змістовної екологічної роботи.

Проект «Школа зрілості»

Мета проекту:

1. Виховання нового покоління, від якого залежатиме доля всієї цивілізації.
2. Формування гуманності, чесності, правдивості, дисциплінованості, почуття відповідальності, власної гідності.
3. Виховання патріотизму, любові до Батьківщини.
4. Оволодіння загальнолюдськими нормами життєдіяльності.

Досягти цієї мети можна через реалізацію таких модулів:

• Модуль «Мій край – моя історія жива».
• Модуль «Право і діти».
• Модуль «Майбутнє нашої країни – в нас».
• Модуль «Не руйнуй своє життя».
• Модуль «Сім’я – острів любові».
• Модуль «Школа спілкування».

Модуль «Мій край – моя історія жива»

Мета: досліджувати та вивчати рідний край, його історію, природу, мистецтво; виховувати любов до своєї Батьківщини, гордість за неї, відповідальність за її долю.
Модуль "Право і діти”
Мета: – сформувати особистість якій притаманне усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її громадянською відповідальністю, готовністю до компетентної участі в житті суспільства; – сприяти визнанню й забезпеченню у реальному житті прав людини як найвищої гуманістичної цінності; – підвищувати правову культуру та знання неповнолітніх; – створити систему попередження правопорушень і злочинності серед неповнолітніх, запобігання дитячій бездоглядності.
Модуль «Школа спілкування»

 Мета: розвивати уміння сутнісно, повно, реалістично мислити, навички побудови продуктивного спілкування, здатність максимально ефективно та економно використовувати часові, психологічні та інтелектуальні ресурси, створювати умови для актуалізації потенціалу та посилення особистості учнів, надавати різнобічну психологічну допомогу.

Модуль « Майбутнє нашої країни – в нас»

Мета: виховання різнобічної та гармонійно розвинутої особистості, здатної до саморозвитку і самовдосконалення, готової до життя і праці в сучасному суспільстві, готової до самостійного життя, надання допомоги учням у свідомому виборі професії.
Модуль «Не руйнуй своє життя»

Мета: проводити профілактичну роботу щодо вживання алкоголю, тютюну, наркотиків, порушення режиму дня та харчування, сприяти залученню до здорового способу життя якомога більшої кількості учнів.

Модуль «Сім’я – острів любові»

 Мета: сприяти проведенню профілактичної роботи щодо раннього статевого життя та абортів, виховувати культуру особистих відносин та сімейного життя.

Очікувані результати.

 Випускник закладу - це духовно розвинена особистість з високими моральними якостями, підготовлена до повноцінної життєдіяльності, має ґрунтовні знання, соціально активна, творчо спрямована, здатна до самовизначення і самореалізації.

• Позитивна динаміка якості освіти.
• Інтеграція учнів у соціокультурний простір.
• Позитивна динаміка в рівнях компетентностей учнів.
• Запровадження системи громадсько-професійного партнерства.
• Створення умов для реалізації творчого потенціалу учнів, спрямованих на їх духовне та фізичне самовдосконалення засобами виховання.
• Забезпечення сприятливих для здоров’я умов праці, навчання, високого рівня працездатності, активної життєвої позиції.
• Створення сприятливої позитивної атмосфери колективного пошуку моделі виховної роботи.
• Втілення інноваційних новітніх технологій в навчально-виховний процес.
• Розвиток якісно високого рівня світоглядних переконань.
• Формування духовного потенціалу особистості.
• Утвердження здорового способу життя.
• Освоєння методів діагностики.

  «Школа майбутнього» – шкільний будинок, який об’єднує всіх у єдине багатство. Тут вчать дружити і любити. Кожен захищений.

 Шкільний будинок – це кузня знань, умінь міркувати в умовах краси, гри, фантазії, творчості.

Школа майбутнього – це майстерня, де виховують за допомогою духовних багатств народної культури і народних традицій, моральних цінностей, прищеплення дитині всього кращого, що накопичено народом і іншими народами.

Це пошук нового сенсу життя і нових форм життя, ідеалу добра, любові і правди, краси. У «школі майбутнього» вчаться робити те, що хочеться. Вчаться бути творцями.

У ній створено умови, щоб кожен міг знайти справу до душі. І найвища творчість – розкриття та реалізація кожним учням своїх потенціальних можливостей.

 

 

 

 

Місія: найвища цінність на землі — це дитина, що гармонійно співіснує з навколишнім і внутрішнім світом

Головна мета проекту: створення навчально-виховного простору, який дозволяє забезпечити оптимальні умови для розвитку, виховання і формування творчої та всебічно розвиненої особистості

Організація навчально-виховного процесу

Збереження й зміцнення здоров'я дітей

Психолого-педагогічна підтримка і супровід особистісного розвитку

Системний аналіз і корекція умов розвитку дитини

Організаційне забезпечення

Науково-методичне забезпечення

Програмне забезпечення

Упровадження інноваційних технологій навчання

Створення виховної системи з урахуванням індивідуальних, вікових особливостей учнів

Збереження базового стану здоров'я

Здоров'язберігаючі технології в навчально-виховному процесі

Формування здорового способу життя

Підтримка й стимулювання розвитку дітей

Відпрацювання ефективних методик і прогресивних технологій навчання і виховання

Створення умов для самореалізащї особистості в сучасному суспільстві

■*>

Моніторинг розвитку особистості

Комплектація класів, складання режиму дня й розкладу уроків з урахуванням поділу класів на групи

Забезпечення підручниками, посібниками, методична підготовка, створення творчої групи вчителів

Забезпечення програмами, календарним планування м з урахуванням поділу класу на групи, уведення нових навчальних предметів, нових форм роботи

ІКТ, ОЗТ, проектні технології, інтерактивні, креатині тощо

Стартова діагностика особистісно- типологічних особливостей учнів, планування виховної роботи в класі, створення традицій класу, школи

Створення санітарно-гігієнічних умов, виконання режиму дня, харчування з урахуванням нових умов перебування в школі

Моніторинг стану здоров'я учнів, профілактика захворювань

Виконання валеологічних компонентів: • фізкультхвилинки; • динамічні паузи; • прогулянки на свіжому повітрі

Класні години, свята, конкурси, газети, дні здоров'я

Психологічна підготовка вчителів

Удосконалення НВП

Медико-психологічна підтримка

Соціальна підтримка

Допомога сім'ї

Психолого-педагогічна корекція навчального процесу

Медико-фізіологічний

Соціальний

Психологічний

Педагогічний

Моніторинг досягнень

Аналіз і корекція

Результат:

Компетентний, конкурентноспроможний випускник

 

2. ШКОЛА ВІДКРИТА ДЛЯ ВСІХ. ШКОЛА ЗДОРОВ’Я

 

«Школа – це своєрідне мозаїчне панно,

 в якому вміщено сотні фрагментів скла.

Жоден із цих фрагментів не має більшого значення, ніж інший: тільки все панно є цілісне і прекрасне».

Джордж Уїлсон Хогг

 

 

Не нам розказувати, якими бувають діти. Кумедно-веселі, серйозно-зосереджені, смішно-загадкові, вибагливо-допитливі. Здається, що вони всюди. А іноді їх буває навіть багато.

Начебто щойно ваше маля весело підстрибувало навколо вас, не встигнеш озирнутися, а воно вже зазирає у давно відому мамину схованку в шухляді, де на нього неодмінно чекає омріяна цукерка. Ще мить – і ваше маленьке диво спокійно сидить у татка на руках, влаштувавши йому допит.

Адже йому так багато хочеться дізнатися: чому море солоне, звідки беруться діти, чому йде дощ, куди летять восени птахи, чому наступає ніч, а як роблять морозиво, навіщо тато кожного дня ходить на роботу…

 

 

Цим питанням немає кінця і краю так само, як і здивуванням, сюрпризам та загадковості в дитячих очах, вчинках і словах.

Як важко не доводиться вам, але відповідати на цей потік дитячої допитливості просто необхідно. По-перше, це показує дитині вашу повагу, чуйність і любов. По-друге, сприяє розумовому розвитку дитини. По-третє, це допомагає закріпити ваш авторитет і збільшує повагу дитини до вас.

Ми віднайшли цікаві факти, які підтверджують наші слова. Діти по-різному, але завжди активно і яскраво, реагують на оцінку дорослими їх дій.

Дуже обережно треба робити зауваження дітям. Вони є чутливими. Адже досить часто будь-яке, навіть найнезначніше, зауваження може викликати у них образу. Будьте готовими і до того, що дитина взагалі може відмовитися продовжувати ту чи іншу справу.

Будьте терплячими. Вони обов’язково прислухаються до вашої поради і в жодному випадку не образяться на вас.

Включення дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітній навчальний заклад.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Школа здоров'я - це місце, де не зашкодять здоров'ю дітей, а намагаються його зміцнити. Для цього створені всі умови:

 

	Уроки лікувальної фізкультури;
	Руховий режим в літньому оздоровчому таборі;
	Соціально - психологічна служба;
	Працює логопед;
	Функціонує  обладнаний медичний кабінет;
	Пропагується здоровий спосіб життя;
	Організовано гаряче та дієтичне харчування;
	Заняття спецмедгрупи;
	Динамічні перерви;
	Профілактика травматизму;
	Санітарно – просвітницька робота;
	Туристичні походи;
	Змагання;
	Руховий режим дня;
	Бойовий закал.

 

1. Законодавчою основою організації індивідуального навчання дітей з особливими освітніми потребами в школі є Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 778.

  2. Індивідуальне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання в школі на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей.

 Метою індивідуального навчання є реалізація права дітей з особливими освітніми потребами на освіту за місцем проживання, їх соціалізація та інтеграція у суспільство, залучення сім’ї до участі у навчально-виховному процесі.

 3. Основними завданнями індивідуального навчання є:

  здобуття дітьми з особливими освітніми потребами освіти відповідного рівня у середовищі здорових однолітків відповідно до Державного стандарту загальної середньої освіти;

  забезпечення різнобічного розвитку дітей, реалізація їх здібностей;

  створення освітньо-реабілітаційного середовища для задоволення освітніх потреб учнів з особливостями психофізичного розвитку;

 створення позитивного мікроклімату, формування активного міжособистісного спілкування дітей з особливими освітніми потребами з іншими учнями;

 забезпечення диференційованого психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами;

 надання консультативної допомоги сім’ям, які виховують дітей з особливими освітніми потребами, залучення батьків до розроблення індивідуальних планів та програм навчання.

 4. Для організації індивідуального навчання дітей з особливими освітніми потребами (діти з вадами фізичного та психічного розвитку, у тому числі діти-інваліди), в школі створені відповідні умови:

 безперешкодний доступ до території та приміщень школи, зокрема, для дітей з вадами опорно-рухового апарату, в тому числі для дітей, які пересуваються на візку, та дітей з вадами зору;

 забезпечення школи необхідними навчально-методичними посібниками, наочно-дидактичними та індивідуальними технічними засобами навчання;

 кімнати логопеда, психологічного розвантаження;

 забезпечення проходження педагогічними кадрами курсової перепідготовки з методики роботи з дітьми з особливими освітніми потребами;

5. Індивідуальне навчання організовується в школі, незалежно від типу, форми власності та підпорядкування, шляхом комплектування класів учнями з типовим розвитком та учнями з особливими освітніми потребами.

 6. Рішення про створення класів з індивідуальним навчанням приймається засновником (власником) загальноосвітнього навчального закладу за погодженням з відповідним органом управління освітою та органом державної санітарно-епідеміологічної служби.

 7. Органи управління освітою визначають базові загальноосвітні навчальні заклади для організації індивідуального навчання; прогнозують витрати для створення безперешкодного доступу, відповідної навчально-матеріальної бази, придбання транспортних засобів для підвезення учнів до місця навчання та додому, забезпечують підвищення кваліфікаційного рівня педагогічних працівників для роботи з дітьми в умовах індивідуального навчання, сприяють провадженню інноваційної діяльності.

 Органи управління освітою несуть відповідальність за організацію, стан та якість індивідуального навчання.

 8. Консультативну допомогу школі щодо організації індивідуального навчання надають відповідні психолого-медико-педагогічні консультації, центри практичної психології та соціальної роботи.

 9. Науково-методичне забезпечення школи з індивідуальним навчанням, моніторинг навчальних досягнень та розвитку учнів з особливими освітніми потребами, розроблення відповідних рекомендацій здійснює адміністрація школи.

 10. Психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами забезпечують працівники психологічної служби (практичний психолог, соціальний педагог)  спільно з педагогічними працівниками, які здійснюють навчально-виховний процес у класах корекційного навчання.

 Діяльність працівників психологічної служби координує районний методичний кабінет.

 11. Безпосереднє керівництво функціонуванням класів з індивідуальним навчанням здійснює директор школи.

 12. Поточні питання функціонування класів з індивідуальним навчанням вивчаються та розглядаються на засіданнях методичних об’єднань педагогічних працівників, педагогічних рад.

 13. Навчання дітей з особливими освітніми потребами в класах з індивідуальним навчанням організовується школою за місцем проживання або іншим закладом, який визначений місцевим органом управління освітою, з урахуванням контингенту учнів, досвіду, наявних відповідних ресурсів.

 14. Зарахування учнів з особливими освітніми потребами до класів з індивідуальним навчанням здійснюється за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, на підставі письмової заяви батьків, відповідно до порядку, встановленого для загальноосвітніх навчальних закладів, та висновку психолого-медико-педагогічної консультації.

 15. Кількість учнів у класах з індивідуальним навчанням не може бути більшою ніж один учень.

 16. Індивідуальне  навчання базується на основі психолого-педагогічного вивчення потенціалу та особливостей розвитку дитини з особливими освітніми потребами, прогнозування можливих труднощів у процесі навчання та шляхів їх подолання, соціально-педагогічної взаємодії колективу навчального закладу.

 17. Навчально-виховний процес в класах з індивідуальним навчанням у школі здійснюється відповідно до робочого навчального плану школи, складеного на основі Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених Міністерством освіти і науки України, з урахуванням потреб учня та особливостей його психофізичного розвитку.

 Для дітей з особливими освітніми потребами на основі робочого навчального плану школи розробляється індивідуальний навчальний план з урахуванням рекомендацій ПМПК.

 18. Навчання дітей у класах з індивідуальним навчанням здійснюється за навчальними планами, програмами, підручниками, посібниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки України для загальноосвітніх навчальних закладів.

 19. Особливістю навчально-виховного процесу дітей з особливими освітніми потребами є його корекційна спрямованість. Ефективність навчально-виховної роботи досягається шляхом надання таким учням корекційної допомоги.

 20. Відповідно до висновку ПМПК та згодою батьків або осіб, які їх замінюють, для дітей з особливими освітніми потребами розробляється індивідуальна навчальна програма, яка, на основі вивчення динаміки розвитку учня, переглядається двічі на рік (за потребою частіше) з метою її коригування, враховуючи потенційні можливості учня.

 Індивідуальна навчальна програма дитини з особливими освітніми потребами у класах з індивідуальним навчанням розробляється на основі типових навчальних програм загальноосвітніх навчальних закладів з відповідною їх адаптацією.

 21. Індивідуальна навчальна програма розробляється педагогічними працівниками, які беруть безпосередню участь у навчально-виховного процесі, за участю батьків дитини або осіб, які їх замінюють, та затверджується директором школи.

 22. Оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами здійснюється за критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти та обсягом матеріалу, визначеним індивідуальною навчальною програмою.

 Система оцінювання навчальних досягнень учнів повинна бути стимулюючою.

 23. Розклад уроків у класах з індивідуальним навчанням складається відповідно до робочого плану навчального закладу з урахуванням індивідуальних особливостей учнів та гігієнічних вимог.

 24. Державна підсумкова атестація учнів з особливими освітніми потребами, які навчаються у класах з індивідуальним навчанням, здійснюється у встановленому порядку, що враховує особливості розвитку дітей з розумовою відсталістю, порушеннями зору, слуху, опорно-рухового апарату тощо.

 25. За результатами навчання випускникам класів з індивідуальним навчанням видається документ встановленого зразка для загальноосвітнього навчального закладу.

  26. Учні з особливими освітніми потребами, які досягли відмінних результатів, можуть нагороджуватися за успіхи у вивченні окремих предметів. Рішення про нагородження учнів приймається радою школи тапедагогічною радою школи на спільному засіданні.

 27. У разі зразкового ставлення до навчання і досягнення виняткових результатів, учні з особливими освітніми потребами, які закінчили школу, можуть нагороджуватися золотою або срібною медалями на загальних засадах відповідно до Положення про золоту медаль "За високі досягнення у навчанні" та срібну медаль "За досягнення у навчанні" затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 13.12.2000 № 584 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України     від 17.03.2008 № 186), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України          19 грудня 2000 за № 924/5145.

 28. Учні з особливими освітніми потребами, які навчаються у класах з індивідуальним навчанням, мають права та обов’язки, встановлені для учнів загальноосвітніх навчальних закладів Положенням про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 778.

 29. Учні з особливими освітніми потребами є активними учасниками позакласної роботи, яка проводиться з урахуванням психофізичних можливостей дитини і спрямована на всебічний розвиток особистості, формування позитивного соціально-психологічного статусу.

 30. Учні з особливими освітніми потребами залучаються до позашкільної роботи відповідно до можливостей, інтересів, нахилів, здібностей, з урахуванням їх побажань, віку, психофізичних особливостей та стану здоров’я. Організація позашкільної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами здійснюється відповідно до Положення про порядок організації індивідуальної та групової роботи в позашкільних навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 11.08.2004 № 651 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 10.12.2008 № 1123), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2008 за №1322/16013.

Індивідуальне навчання може здійснюватись за однією із форм:

• повна інтеграція, за якою діти з психологічною готовністю до спільного навчання зі здоровими однолітками та рівнем психофізичного розвитку, що відповідає віковій нормі, по 1-3 особи  долучаються до звичайних класів; при цьому вони мають одержувати корекційну допомогу за місцем навчання та проживання;
• комбінована інтеграція, за якої діти з близьким до норми рівнем психофізичного розвитку по 1-3 особи залучаються  до звичайних класів; у процесі навчання вони постійно одержують допомогу вчителя;
• часткова інтеграція, за якої діти з особливостями психофізичного розвитку, які неспроможні на рівні зі здоровими однолітками оволодіти освітнім стандартом, лише на частину дня долучаються до загальноосвітніх класів по 1-3 особи;
• тимчасова інтеграція,  за якої діти з особливостями психофізичного розвитку об’єднуються  зі здоровими однолітками   2-4 рази на місяць для проведення спільних виховних заходів.

Повна і комбінована форми інтеграції прийнятні для дітей з високим рівнем  психофізичного і мовленнєвого розвитку; часткова і тимчасова доцільні для дітей з нижчим рівнем розвитку, зокрема для дітей з порушенням інтелекту.

Умови ефективного інтегрованого навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку:

1.                   Раннє виявлення відхилень розвитку дитини та започаткування колекційної роботи, що суттєво сприяє підготовці її до індивідуального навчання.
2.                   Правильне діагностування та наявність об’єктивних можливостей розвитку дитини (за даними психолого-медико-педагогічної консультації), зокрема можливості опанування освітнього стандарту у передбаченні терміни;
3.                   Близький до вікової норми рівень психофізичного й мовного розвитку дитини.
4.                   Психологічна готовність дитини та її батьків до навчання спільно зі здоровими дітьми.
5.                   Надання дитині кваліфікованої корекційно-реабілітаційної допомоги.
6.                   Готовність батьків надавати допомогу дитині у процесі її навчання.
7.                   Створення відповідного навчального середовища, побутових умов.
8.                   Забезпечення матеріально-технічної бази школи.

Як допомогти дітям з особливими освітніми потребами в загальноосвітній школі.

Поради вчителям

Учитель повинен оволодіти необхідними знаннями та навичками:

• Ознайомитися з діагнозом, мати уяву про основні види порушень психофізичного розвитку дитини.
• Вивчити стан уваги, стомлюваності, темп роботи кожної дитини.
• Враховувати стан слуху, зору, особливості моторики та загального фізичного розвитку учня. Бути добре ознайомленим з приладами, які використовують його учні з порушенням зору і слуху. Навчитися визначати, оцінювати і створювати навчальне середовище для дітей з різними потребами. Зрозуміти важливість цілеспрямованого залучення до роботи з дітьми членів родини, встановлення з ними партнерських стосунків.
• Навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять.
• Закінчувати заняття, коли діти втомилися чи неуважні.
• Навчитися адаптувати навчальні плани, методики, матеріали та середовище до специфічних потреб дітей.
• Створювати оптимальні умови для спілкування, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми і формуванню колективу.
• Формувати у дітей досвід стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища.
• Підготувати дітей класу до того, що поряд з ними навчатимуться учні з особливими освітніми потребами.
• Створити в класі демократичне середовище, налагоджувати між учнями дружні стосунки, щоб діти з особливими потребами відчували себе членами колективу.
• Привчати здорових дітей допомагати (за потреби) опікуватися однолітками з особливими потребами.
• Не припускати зневажливого ставлення до дітей з обмеженими можливостями.

Загальні  рекомендації для роботи з дітьми цієї категорії:

• введення в штатний розпис школи посади «асистент учителя»;
• командний підхід до організації навчально-виховного процесу для дітей з ООП (ефективна співпраця учителів, батьків, фахівців);
• введення вправ для розвитку великої та дрібної моторики у виконанні письмових робіт;
• чергування виконання письмових завдань із завданнями недорозвитку усного зв’язного мовлення дитини;
• зменшення обсягу письмових завдань та збільшення часу на їх виконання;
• коригування навчального плану (за рахунок годин фізичної культури проводити корекційні програми);
• зменшення обсягу математичних завдань через інертність психічних процесів;
• передбачення короткочасних і тривалих перерв у роботі;
• відведення достатнього проміжку часу на виконання різних видів навчальної діяльності;
• застосування техніки інтенсивного навчання;
• чітка організація інструкцій, повторення;
• створення ситуацій для максимального виявлення активності дитини;
• планування успіху;
• організація навчального процесу з орієнтацією на яскраві риси дитини.

Основні педагогічні компетенції, необхідні для вчителя, у класі якого є дитина з особливостями психофізичного розвитку:

1.                   Усвідомлення змін взаємодії «дитина – освітня система», що означає: школа для дитини, а не дитина для школи;
2.                   Знання психічно-соціальних особливостей дитини та її спеціальних потреб;
3.                   Знання спеціальних педагогічних методів і прийомів навчання та виховання такої дитини і вміння користуватися спеціальними технологіями;
4.                   Уміння створити команду педагогів, батьків.

Дитина з особливостями психофізичного розвитку не повинна займати особливого становища в класі, вона має почуватися природно, досягти самостійності, наскільки це можливо. Дуже важливо в  класі створити таку атмосферу взаєморозуміння та взаємодопомоги між учнями, щоб забезпечити дитині з особливостями психофізичного розвитку можливість самоствердитися, подолати неадекватні установки та стереотипи, набути певних навичок соціальної поведінки.

Результативність навчально-виховної, корекційно-реабілітаційної і лікувально-профілактичної роботи в  класі значною мірою залежить від скоординованості впливів усіх членів команди (керівника закладу, педагогів, лікарів, психолога, логопеда, батьків) на дітей з особливостями психофізичного розвитку, комплексного підходу до планування і реалізації корекційно-розвивальних заходів. Важливо заохочувати організацію неформальних груп підтримки серед учнів школи з метою створення простору для соціальної реабілітації дітей з особливостями психофізичного розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

Теорія «винятковості»:

 

Винятковість (нижче середнього)		Винятковість (вище середнього)
	Фізична
Порушення зору Порушення слуху Порушення опорно-рухового апарату Інші порушення фізичного розвитку, травми або захворювання		Особливі фізичні та сенсорні здібності
Соціально-емоційна
Аутизм Шизофренія Емоційно-вольові порушення Поведінкові розлади, соціальна дезадаптованість		Лідерство

 

Кожна дитина – особлива, це беззаперечно. Але все ж є діти, про яких говорять «особливі» не для того, щоб підкреслити унікальність здібностей, а задля того, щоб відмітити ті особливі потреби, які відрізняють їх від інших дітей. Незалежно від стану здоров’я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, кожна людина має право на повноцінне життя, освіту, якість якої не відрізняється від якості освіти решти людей. Саме цей принцип є основним в організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами.

Індивідуальне навчання – це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання.

Мета школи – дати усім дітям можливість повноцінного соціального життя, активного включення в життєдіяльність колективу однолітків, тим самим забезпечуючи найбільш повну взаємодію і турботу один про одного як членів співтовариства.

Основним завданням педагогічного процесу в контексті нової освіти має стати створення особливої емоційно-когнітивної (пізнавальної) установки щодо «особливої дитини», а саме: в освітньому закладі має домінувати не жаль до такої дитини, а турбота, емпатійність, чуйність і тактовна взаємодія, з одного боку, а з іншого – ставлення до неї як до рівноправного члена колективу.

Здійснення такої освіти потребує організації належного психолого-педагогічного супроводу усіх учасників освітнього процесу: дітей та дорослих (фахівців різних напрямків, батьків, адміністрації). Така робота повинна бути спрямована на створення умов, які забезпечуватимуть підвищення автономності і соціальної активності дітей, розвиток інтелектуальних процесів, формування ціннісних установок, що відповідають психічним і фізичним можливостям дитини. Базуючись на особистісному і системно-орієнтованому підході, такий супровід повинен являти собою комплексну систему всебічної, динамічної, корекційної і розвивальної допомоги у відповідності з віковими та індивідуальними потребами дітей та учнів.

Основні принципи організації психолого-педагогічного супроводу дітей у системі освіти:

•        пріоритет інтересів і потреб дітей та учнів;
•        неперервність супроводу;
•        мультидисциплінарність.

Психолого-педагогічний супровід індивідуального навчання та виховання потребує планування, додаткової професійної підготовки, а також контактів з фахівцями, які можуть надати відповідну допомогу. Соціально-психологічна робота з «особливою дитиною» має спрямовуватися на досягнення головної мети – підготувати її до самостійного життя. Однак потрібно слідкувати, щоб допомога та підтримка під час навчання не перевищувала необхідну, інакше дитина стане занадто залежною від неї. Щоб забезпечити загальний успіх справи, слід з повагою ставитись до всіх і вдумливо та наполегливо працювати на користь дитини.

Індивідуальне навчання та виховання дітей з особливими потребами ставить перед освітнім закладом два серйозних запитання: «Як допомогти їм нормально розвиватись?» і «Як звести до мінімуму можливі негативні наслідки сумісного навчання з іншими дітьми?».

У розв’язанні цих завдань у системі індивідуальної освіти вирішальну роль відіграє, насамперед, психологічна служба кожного конкретного закладу освіти. Зокрема, практичний психолог і соціальний педагог сприяють розвиткові соціальних умінь школярів, а також надають належну моральну підтримку сім’ям дітей, їхнім рідним і вчителям, допомагають  долати складні життєві ситуації. Шкільний психолог є експертом у проведенні як оцінювання розвитку, так і перспектив ситуації найближчого розвитку. Він розробляє індивідуальні або групові рекомендації, бере участь у розробці навчальних планів, здійснює психологічну підтримку батьків. Психолог допомагає визначити чинники, які негативно впливають на здатність дітей до навчання і самоконтролю.

Окрім того, важливими завданнями у роботі психологічної служби стають:

1.              підбір діагностичного інструментарію, придатного для роботи з різними категоріями дітей відповідно до наявного дефекту розвитку;
2.              уточнення змісту та методів корекційної роботи з дітьми, які мають особливі потреби з урахуванням результатів психологічної діагностики;
3.              розробка комплексних корекційних стратегій, які б містили, крім навчання, ще й ігрові засоби, рекомендації щодо сімейного виховання.

Суть діяльності шкільної психологічної служби полягає в супроводі дитини протягом її шкільного навчання, що дає можливість впровадити шкільну психологічну діяльність у навчально-виховну педагогічну систему.

Одним з провідних напрямків у роботі практичного психолога, соціального педагога, вчителя є робота з батьками «особливої» дитини. Батьки мають бути залучені працівником психологічної служби до організації корекційно-виховного процесу.

Оскільки розвиток та виховання дитини з особливими потребами потребує спеціальних знань про захворювання, його наслідки, потенційні можливості дитини, важливим є належна організація роботи мультидисциплінарної команди фахівців у навчальному закладі. Батькам необхідно надавати практичні поради щодо нагляду за дітьми, пояснення та рекомендації щодо вирішення повсякденних проблем, пов’язаних з вихованням, знайомити з досвідом інших батьків. Основні форми групової роботи з батьками в цьому напрямку: проведення семінарів, консультацій, лекцій, зборів та ін. Одночасно взаємодія може організовуватись і в індивідуальній формі (індивідуальні бесіди та індивідуальне консультування).

Організація психологічного супроводу батьків при здійсненні індивідуальної освіти повинна спиратись на досвід спеціальної психології, яка пропонує роботу з батьками об’єднувати у два напрямки:

• освітньо-просвітницька робота з батьками усіх дітей;
•                психологічний супровід сімей, які виховують дітей з відхиленнями у розвитку.

На етапі освітньо-просвітницької роботи психологічна служба розкриває загальні проблеми психічного розвитку дітей з особливими потребами. Потрібно знайомити батьків з прийомами реагування на особливості поведінки як їх дитини, так і її однолітків.  

Головне завдання психолога, соціального педагога у роботі з сім’єю полягає в тому, щоб батьки з їх допомогою змогли побачити реальну перспективу розвитку своєї дитини, з′ясували можливі труднощі соціального розвитку, які виникають у певні вікові періоди, а також визначити свою роль у процесі психолого-педагогічного супроводу дитини.

Окрім того, психолог повинен допомогти батькам в коректній і тактовній формі позбавитися від ілюзій в плані майбутнього дитини. Разом з тим психолог повинен посилити віру батьків у можливість і перспективи розвитку дитини, в те, що правильно організований корекційний вплив дозволить оптимізувати подальший інтелектуальний і особистісний розвиток дитини. За необхідності психолог здійснює корекцію психічного стану батьків. Завдання психолога полягає в профілактиці невротизації або психопатизації батьків (особливо мам та бабусь) шляхом організації системи надання індивідуальних консультативних послуг.

У рамках консультативно-корекційної допомоги батькам у розв’язанні проблем психолог може використовувати різні форми роботи, до яких належить:

1.                 Система тренінгових вправ, спрямованих на формування та розвиток почуття батьківської любові «Сім кроків».
2.                 Психокорекційна робота з матерями, які виховують дітей з відхиленнями в розвитку «Гармонізація відносин між матір’ю та її дитиною».
3.                 Групові психокорекційні заняття «Гармонізація внутрісімейних відносин».
4.                 Письмові форми викладання проблеми – батьківські твори: «Моя проблема», «Мій життєвий шлях», «Історія життя моєї дитини».

Психолого-педагогічна підтримка батьків є життєво необхідною, тому що саме від батьків та їх внеску в процес виховання та навчання залежить повноцінний розвиток дітей з обмеженими можливостями.

З метою впровадження системи психолого-педагогічного супроводу дітей дошкільного і шкільного віку, які навчаються в умовах інклюзивної освіти, суттєвим є організація і здійснення комплексного підходу, реалізація якого передбачає поетапне впровадження, яке потребує проведення необхідних психосоціальних та педагогічних заходів, а саме:

1. Психодіагностичний етап:

•    діагностика рівня розвитку дітей: виявлення індивідуальних особливостей психічного, фізичного, інтелектуального розвитку; рівня розвитку психічних процесів; діагностики соціальної зрілості, інтелекту, стилю взаємодії педагогів і батьків з дитиною;
•    тестування та анкетування педагогів та батьків на предмет готовності до здійснення інклюзивного навчання;
• вивчення особливостей сім’ї, в якій виховується дитина;
•    психолого-педагогічне спостереження за особливостями соціальної взаємодії учнів у школах з інклюзивним навчанням.

2. Оформлення документації для здійснення психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими потребами:

•    банка даних дітей відповідно до особливостей та наявних порушень;
• картки здоров’я і розвитку дитини;
• психологічної картки індивідуального розвитку дитини;
• соціального паспорта сім’ї, в якій виховується дитина;
• щоденника спостереження за дитиною в навчальному закладі;
•    щоденника спостереження за станом здоров’я і поведінкою дитини  у позаурочний час;

3. Розробка та затвердження індивідуальних програм навчання і розвитку з рекомендаціями для педагогів і батьків, розроблених за участі різних фахівців (лікаря, психолога, соціального педагога, педагога-дефектолога, учителя-логопеда).

4. Створення власної навчально-методичної та інформаційної бази, а саме:

•                банку даних навчальних і виховних програм;
•                механізму забезпечення отримання оперативної інформації про рівень здоров’я, навчання і розвиток дитини з особливими потребами.

5. Моніторинг результативності, який передбачає застосування наступних методів:

•                дидактичного – вивчення результативності різних сторін навчально-виховного процесу;
•                виховного – визначення ефективності виховного процесу, системи взаємостосунків його учасників;
•                управлінського – з′ясування  характеру взаємостосунків на різних управлінських рівнях у системах: «керівник – педагогічний колектив», «керівник – діти», «керівник – батьки», «керівник – зовнішнє середовище»;
•                соціально-психологічного – спостереження за системою колективно-групових взаємовідносин, за характером психологічної атмосфери педагогічного колективу, психологічного стану дітей, батьків;
•                медичного – відстеження динаміки стану здоров’я дитини з особливими потребами.

6. Виявлення і прогнозування можливих проблем, серед яких можуть бути наступні:

•                виникнення опору новому середовищу з боку дитини, для зняття якого потрібно включати розробку додаткових освітньо-виховних ресурсів;
•                виникнення внутрішніх і зовнішніх конфліктів між педагогом і дитиною, педагогом і батьками.

7. Розробка шляхів корекції можливих негативних наслідків:

•                планування резерву часу для перегляду спланованих форм, методів, прийомів роботи з дітьми та їх батьками;
•                ґрунтовне пояснення батькам і педагогам переваг інклюзивної освіти;
•                реорганізація індивідуальних психолого-педагогічних програм супроводу дітей, які виявляють відповідні проблеми;
•                відстеження результативності впроваджених змін.

Робота психолога з дітьми з особливими потребами охоплює низку проблем:

•              низька самооцінка, невпевненість у собі;
•              тривожність, наявність страхів;
•              труднощі процесу комунікації;
•              нестабільність психоемоційного стану;
•              розбалансування саморегуляції;
•              дезадаптація;
•              почуття залежності від оточуючих;
•              почуття безнадійності, приреченості та ін.

Психологічне дослідження властивостей особистості здійснюється шляхом діагностичної роботи за допомогою відповідних психодіагностичних методик. Вона передбачає перший діагностичний зріз, мета якого виявити рівень розвитку досліджуваної властивості особистості, та другий діагностичний зріз, який показує ефективність корекційної роботи. Для дослідження властивості особистості підбирається мінімум три психодіагностичні методики, що використовуються як під час першого, так і під час другого діагностичних зрізів.

У межах діагностичної роботи психолого-педагогічного супроводу підлітків з особливими потребами пропонуються для використання  такі психодіагностичні методики:

№ з/п	Досліджувана властивість	Психодіагностичні методики
1.	Самооцінка, невпевненість у собі	- Методика М. Куна; - методика С.А. Будассі; - методика Дембо-Рубінштейна
2.	Тривожність, наявність страхів	- Методика дослідження тривожності Спілбергера; - методика «Шкала тривожності» - модифікація шкали соціально-ситуаційної тривожності О. Кондака; - методика вивчення рівня тривожності Тейлора
3.	Мотивація	- Дослідження мотивації досягнення (А. Мехрабіан); - проективна методика мотивації досягнення успіху та уникнення невдач (Х. Гекхаузен); - методика діагностики особистості на мотивацію до успіху (Т. Елерс)
4.	Міжособистісні стосунки, взаємодія	- Методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі; - опитувальник «Роль індивіда в групі»(Кирилюк, Величко, Карпиєвич); -  методика дослідження проблеми та області взаємодії (Р. Бейлз)
5.	Психоемоційний стан	- Опитувальник САН; - шкала кольорового діапазону Лутошкіна; - шкала зниженого настрою - субдепресії
6.	Депресивний стан, невротизація	- Діагностика рівня невротизації Л.І. Вассермана; - експрес діагностика невроза К. Хека і Х. Хесса; - диференційна діагностика депресивних станів В.А. Жмурова
7.	Самосвідомість	- Шкала Я-концепції Теннессі; - контрольні списки П. Гоха; - шкала Я-концепції Пірса-Харріса; - методика дослідження «Незакінчені речення» Сакса і Леві
8.	Дезадаптація	- Методика діагностики дезадаптації «Карта спостережень» Д. Скотта; - вивчення особистісної орієнтованості учня (А.В. Фурман); - тест нервово-психічної адаптації
9.	Ціннісні орієнтації	- Методика діагностики стану задоволення основних потреб («Косинка»); - методика діагностики спрямованості особистості А. Басса; - методика «Ціннісні орієнтації»М. Рокіча
10.	Фрустрація, агресивність	- Діагностика самооцінки психічних станів по Г. Айзенку; - методика діагностики показників і форм агресії А. Басса і А. Даркі; -тест фрустрації С. Розенцвейга

Корекційний напрямок роботи психолога включає в себе систему заходів, які спрямовані на корекцію особистісних проявів поведінки та розвиток особистості клієнта за допомогою спеціальних засобів психологічної корекції (індивідуальні корекційні заняття, тренінги, ділові ігри).

При роботі з дітьми з особливими потребами в рамках групової роботи з метою корекції поведінки та особистісних проявів організовуються:

•              тренінг спілкування;
•              тренінг ефективної соціальної взаємодії;
•              тренінг підвищення впевненості в собі;
•              тренінг зниження тривожності та подолання страхів;
•              тренінг розвитку навичок емоційної саморегуляції;
•              тренінг креативності;
•              тренінг асертивності; 
•              тренінг самоствердження;
•              тренінг особистісного росту та ін.

Індивідуальні корекційні заняття проводяться індивідуально з дитиною з особливими потребами і являють собою сукупність технік та вправ, які спрямовані на корекцію поведінки та особистості дитини.

Консультаційна робота здійснюється в межах індивідуальних консультацій з дітьми-інвалідами з метою вирішення особистісних проблем.

Психологічна просвіта передбачає проведення заходів та виступи перед учнями з певної проблематики. Діти з особливими потребами беруть участь у заходах просвітницького характеру разом з іншими учнями  навчального закладу.

Для ефективного впровадження інклюзивної освіти психологічній службі школи важливо здійснити такі заходи:

1.           Керівникам психологічних служб районів та міст області, практичним психологам та соціальним педагогам навчальних закладів з інклюзивною освітою запровадити системну консультативну психологічну та соціально-педагогічну допомогу батькам дітей з особливими потребами, починаючи з раннього віку.
2.           Розробити схему здійснення просвітницької роботи серед батьків з метою пропаганди інклюзивної моделі навчання дітей з особливими освітніми потребами.
3.           Створити банк даних дітей з особливими потребами, які потребують навчання в системі освіти.
4.           Створити мультидисциплінарні команди із залученням фахівців різного профілю, адміністраторів навчальних закладів, працівників управлінь (відділів) освіти, представників громадських організацій, фахівців служб охорони здоров’я для надання консультативної допомоги батькам.
5.           Створити банк діагностичного інструментарію, рекомендованого для використання психосоціального супроводу інклюзивної освіти.
6.           Провести цикл психолого-педагогічних семінарів, присвячених особливостям інклюзивного навчання.
7.           Розробити реабілітаційні, розвивальні та корекційні програми роботи з дітьми, спрямовані на розвиток у них навичок соціальної взаємодії та на розвиток психічних процесів, необхідних для засвоєння навчальних програм.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Індивідуальна програма роботи

практичного психолога ____________________________________________

з учнем  (ученицею) _______________________________________________ ,

який навчається за індивідуальною формою на дому в ____класі

Михайлюцької ЗОШ І – ІІІ ступенів

Пояснювальна записка

Дана програма призначена для індивідуальної корекційно-розвивальної  роботи з учнем, який відповідно до висновку ПМПК потребує корекції (пізнавальної сфери, емоційно-вольової сфери, комунікативно-поведінкових порушень тощо)

Мета даної програми: надати допомогу учню у повноцінному психічному та особистісному розвитку, сприяти підвищенню рівня розвитку пізнавальних психічних процесів та корекція емоційно-вольової сфери.

Завдання програми:

1. Встановлення емоційного та психологічного контакту з учнем.

2. Формування в учня віри в свої сили та можливості.

       3.   Корекція пізнавальної сфери: вивчення та розвиток властивостей уваги (концентрація, стійкість, вибірковість, об’єм), процесів пам’яті (відтворення, запам’ятовування, зберігання), мислення (синтез, аналіз, узагальнення, умовиводи) та мовлення;

•                 корекція емоційної сфери: вивчення та формування вміння розпізнавати, усвідомлювати власні емоційні стани, почуття та керувати ними
  •               корекція мотиваційної сфери: формування мотивації до навчання, самовиховання, саморозвитку, актуалізація життєвих цілей та шляхів їх досягнення;
  •         корекція поведінкової сфери: формування навичок ефективного спілкування та поведінки, розвиток вміння усвідомлювати причини власної поведінки, знаходити конструктивні шляхи для виходу з конфліктних ситуацій,;

4. Формування і розвиток навичок самоаналізу, самоконтролю, самовираження, саморегуляції.
5. Практична підготовка дитини до життя, на формування знань і вмінь, що сприяють соціальній адаптації

Організація занять: Заняття проводиться один раз на тиждень по 40 хвилин. Програма розрахована на 35 занять.

Очікувані результати: підвищення самооцінки, розвиток комунікативних здібностей учня.

Основні форми і методи роботи:  бесіда, гра, моделювання ситуацій, малювання, релаксаційні вправи.

Програма складається з трьох блоків: підготовчого, основного корекційно-розвиваючого та заключного.

Підготовчий блок складається з двох етапів: І – встановлення контакту та ІІ - діагностичного.

На етапі встановлення контакту відбувається знайомство, налагодження емоційного та психологічного контакту, заохочення учня до співпраці.

Діагностичний етап включає в себе проведення первинного та вторинного психологічного обстеження з метою визначення рівня психологічного розвитку учня та виділення наявних труднощів (первинна), відслідковування змін в розвитку за результатами корегуючих занять (вторинна).

У корекційно-розвивальний блок, який є основним, входить комплекс вправ корекційно-розвивального характеру, підібраних відповідно до мети заняття.

І останній, заключний блок включає в себе вторинну діагностику та підбиття підсумків. Це етап оцінки ефективності корекційного впливу.

 

 

 

Навчально-тематичний план

№ з/п	Тема	Кількість годин
1.	Знайомство. Я та інші	1
2.	Який я? Світ емоцій та почуттів (Мої емоції та почуття)	1
3.	Я можу…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАХОДИ,

щодо створення умов для навчання учнів на дому

Михайлюцької ЗОШ І – ІІІ ступенів

з особливими освітніми потребами

№ п/п	Заходи	Термін виконання	Відповідальні
	Продовжувати створення належних умов для безперешкодного доступу до приміщень навчальних закладів та навчальних кабінетів дітей з особливими потребами:- ліквідація архітектурних бар’єрів;- побудова пандусів;- переобладнання туалетних кімнат;- посилення освітленості навчальних  приміщень;- створення у кабінетах ігрових куточків.	2012-2015 роки	Голік В.П.
2.	Аналізувати наявність потреби:                  у курсовій підготовці педагогічних працівників, яких планується залучити до роботи з дітьми з особливими потребами                  у організації дистанційної освіти для дітей з особливими потребами, зазначивши кількість дітей мікрорайону шкільного віку, форму навчання.	2 рази на рік	Голік В.П.
3.	Постійно оновлювати банк даних дітей  з особливими потребами, які проживають в мікрорайоні школи	2012-2015 роки	Голік В.П.
4.	Проводити роз’яснювальну роботу серед педагогічних працівників, громадськості, батьків, учнів щодо забезпечення права дітей з особливими потребами на освіту.	2012-2015 роки	Голік В.П.
5.	Облаштувати  за потребою для проведення корекційно -розвивальної роботи:логопедичний кабінет;кабінет учителя-дефектолога,кабінет психологічного розвантаження;кабінет реабілітолога.	2012-2015	Голік В.П.
6.	Забезпечити психолого-педагогічне супроводження дітей з особливими освітніми потребами працівниками психологічної служби (практичними психологами, соціальними педагогами) таких закладів та відповідними педагогічними працівниками	2012-2015 роки	Голік В.П.
7.	Забезпечити відрядження педагогів на семінари – практикуми, тренінги, курси підвищення кваліфікації з метою обміну досвідом роботи з дітьми з  особливими потребами.	2012-2015 роки	Голік В.П.
8.	Розробити плани індивідуальної роботи з дітьми залежно від ступеня їх розумового та фізичного розвитку	Постійно за потребою	Голік В.П.
9.	Забезпечити соціалізацію дітей з особливими потребами шляхом їх залучення до гурткової роботи, позакласних та позашкільних заходів.	Постійно	Голік В.П.
10	Розробити заходи щодо залучення дітей з особливими потребами до участі у науковій та експериментальній роботі, конференціях, олімпіадах, конкурсах.	Постійно	Голік В.П.
11	Проводити заходи до декаді інвалідів: акції «Діти - дітям», концерти «Тепло дитячих сердець», ін. до Дня захисту дітей: вікторини, конкурси, ігрові програми, ін.	Щороку	Голік В.П.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Типи корекційних занять

1.	Формування предметних — уявлень (ФПУ)	На заняттях ознайомлення дітей з об’єктом, його основними ознаками.
2.	Формування сенсорних — еталонів (ФСЕ)	Діти більш поглиблено знайомляться з основними ознаками предмета. Особлива увага приділяється формі, величині та кольору.
3.	Орієнтування в просторі — (ОВП)	На занятті формуються уміння дітей орієнтуватися у малому та великому просторі.
4.	Сприйняття сюжетного — зображення (ССЗ)	Діти вчаться послідовно розглядати сюжетне зображення, виділяти головне і другорядне. Формується уміння послідовного опису зображеного на картині.
5.	Сприйняття глибини — простору (СГП)	На занятті формуються різні способи сприйняття глибини простору (перспектива, перекриття, віддалення). Розвивається бінокулярний зір.
6.	Сприйняття мімічних та — пантомімічних дій (СМПД)	Діти знайомляться з мімікою та позою людини. Вчаться розрізняти настрої та відображати їх за допомогою виразу обличчя та рухів.
7.	Узагальнююче заняття — (УЗ)	На занятті закріплюються та узагальнюються всі отримані дітьми знання по темі, що вивчається. В процесі заняття можливе використання елементів всіх типів занять.
8.	Виправлення мовних — дефектів (ВМД)	Логопедичні заняття, що проводяться для розвитку фонематичного слуху дітей, формування правильної звуковимови, зв’язного мовлення та усунення мовних дефектів у дітей.
9.	Формування предметно - — практичних дій (ФППД)	На заняттях формуються предметно-практичні уміння та навички дітей.
10.	Індивідуальне заняття — (ІЗ)	Проводиться для корекції загального розвитку та функцій дитини.

 

 

 

НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ ЗОРУ

Рекомендації вчителю

• Уникайте швидких темпів вивчення навчаль­ного матеріалу: якщо звичайний учень сприймає і засвоює навчальний матеріал органами зору і слуху, то діти зі слабким зором можуть скористатися лише органами слуху, що часто призводить до неуспішності дитини.
• По можливості потрібно заздалегідь підго­тувати на картці опорні схеми пояснення нової теми й на уроці запропонувати учневі працювати за нею.
• Дитина з вадами зору повинна сидіти пра­воруч від свого сусіда по парті, якщо вона правша, і ліворуч — якщо лівша, так дитині буде зручніше заглядати в зошит сусіда, щоб побачити те, що вона не бачить на дошці.
• Слід пам'ятати, що в таких школярів підви­щена стомлюваність, яка призводить до зни­ження працездатності (ознаки й особливості стомлення запропоновано в таблиці).
• Особливу увагу слід приділити гігієнічним умовам навчання, оскільки відсутність їх посилює недоліки фізичного розвитку дітей з розладами зору: порушення постави, плос­костопість, сколіози, порушення точності, швидкості, координації рухів, просторової та часової орієнтації, що дуже характерно для дітей з проблемами зору.
• Потрібно пам'ятати, що недоліки й труднощі пізнавальної діяльності, зумовлені поганим зором, є вторинними відхиленнями від нор­ми в психічному розвитку (бідність предмет­них і просторових уявлень, недоліки в роз­витку мовлення, труднощі формування об­разної пам'яті, довільної уваги, образного мислення).
• Потрібно знати причину поганого зору  і чітко ви­конувати призначення й рекомендації ліка­рів щодо вибору парти. Багато хто з дітей, особливо підлітки, соромляться своєї вади й намагаються не вдягати окулярів. Учитель повинен ураховувати це.

НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ СЛУХУ

 

Рекомендації вчителю

Учитель у роботі з такими дітьми повинен:

• знати рівні слухової чутливості кожного з вух дитини (для того щоб знаходитися з боку вуха з меншою втратою слуху);
• взаємне розташування вчителя й дитини має бути таким, щоб учень бачив губи педагога, тому що такі діти добре «зчитують» з губ, що дозволяє їм розв'язати деякі проблеми;
• експериментальні завдання слід подавати у письмовій формі;
• з огляду на те, що в дітей зі зниженою слу­ховою чутливістю спостерігаються проблеми з розумінням значення деяких слів і фраз, є сенс уточнити, чи правильно учень розуміє запропоноване завдання.
• недоліки граматичного ладу мови (неправиль­на побудова речень; неправильне узгодження всередині речень);
• обмежене розуміння усного мовлення;
• обмежене розуміння тексту, який дитина читає.
• Наслідком таких відхилень у розвитку мовлен­ня є такі складності в шкільному навчанні:
• утруднене засвоєння початкової грамоти (пись­ма й читання);
• специфічні помилки в диктанті й самостійному письмі;
• труднощі в розумінні пояснень учителя; утруднення під час користування підручни­ком унаслідок недостатнього розуміння тексту, який учень читає.

 

 

 

 

 

НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

 

Рекомендації вчителю

Особливості мовленнєвої діяль­ності спричиняють значні труднощі в навчанні дітей читання й письма. Вони припускаються помилок під час послідовного виділення звуків, виявляють непідготовленість до мовних спосте­режень, не вміють виділяти речення з тексту. Без застосування спеціально розроблених ко­ригувальних прийомів практично неможливо навчити цих дітей рідної мови та читання.

Розглядаючи неуспішність дітей із ЗПР, пси­хологи відзначають різні причини цього явища. Виокремлено дві головні групи причин неуспіш­ності: об'єктивні (непосильний обсяг знань, недосконалість  методів  навчання)  і  суб'єктивні (психологічні особливості учнів).

Діти із затримкою психічного розвитку зазви­чай не створюють на уроці проблем, пов'язаних з дисципліною. Вони із задоволенням викону­ють посильну роботу: роботу з підручником за певним планом або знаходження відповіді на запитання в параграфі; виконання полегшеного варіанта завдань матеріалу, що вивчається, тощо. При цьому вчитель повинен пам'ятати, що таких дітей не можна обмежувати в часі й підганяти, тому що це гальмує їх. Крім того, їм необхідні підтримка й заохочення вчителя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ МОВЛЕННЯ

 

Рекомендації вчителю

• Не ставити такого учня в ситуацію несподіва­ного запитання і швидкої відповіді на нього.
• Бажано, щоб учень давав відповідь у пись­мовій формі.
• Не змушувати таких учнів відповідати на за­питання з нового матеріалу на тому ж уроці;
• Мінімально відволікати учня, намагатися не переключати його увагу.
• Заохоченням    підвищувати     впевненість у своїх силах.
• Обережніше оцінювати невдачі учня.

• Не вимагати негайного включення в роботу, тому що активність таких дітей у виконанні нового завдання наростає поступово;
• Не проводити їх опитування на початку уро­ку, оскільки їм важко відволіктися від попе­редньої ситуації;
• У момент виконання завдань не відволікати їх, переключати увагу на щось інше.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рекомендації вчителю

Педагог повинен ураховувати такі моменти:

• Діти із церебральними паралічами стійко пси­хічно виснажуються, не здатні до тривалого інтелектуального напруження. Для них ха­рактерні розлади емоційно-вольової сфери, що найчастіше проявляються в плаксивості, дратівливості, примхливості. Часто їм влас­тива невпевненість у собі, наївність суджень, сором'язливість, боязкість, які поєднуються з підвищеною чутливістю, уразливістю, зам­кнутістю.
• Відставання в розвитку мовлення призво­дить до обмеження обсягу знань та уявлень про навколишній світ, утруднює спілкування дітей.
• Найбільш характерною особливістю особис­тості дитини є риси своєрідного психічного інфантилізму, що проявляється в егоцен­тризмі, лабільності, підвищеній сугестив­ності й залежності від оточуючих. У дітей із церебральними паралічами можуть відзнача­тися патологічні риси характеру: істероїдні, тривожно-недовірливі, невротичні.
• Для більшості дітей із церебральними пара­лічами характерними є пасивність, млявість, нерішучість, швидка зміна настрою. Вони бо­яться висоти, темряви, самотності.
• У школі такі діти тривожні, відчувають страх перед усною відповіддю, нерідко в них ви­никає заїкуватість.

 

 

 

ОСОБЛИВОСТІ  НАВЧАННЯ ЕМОЦІЙНО НЕСТІЙКИХ ШКОЛЯРІВ

 

Рекомендації вчителю

Організовуючи роботу на уроці, доцільно:

• давати гіперактивним дітям лише одне за­вдання на певний відрізок часу, щоб вони могли завершити його; надавати можливість звертатися по допомо­гу до вчителя в разі утруднення; пропоновані завдання подавати в письмо­вій формі;
• дозувати виконання учнем великого за об­сягом завдання, пропонувати його у формі послідовних частин і періодично контролю­вати перебіг виконання роботи над кожною із частин, вносячи необхідні корективи; оберігати від перевтоми, оскільки вона при­зводить до зниження самоконтролю; стримано і спокійно аргументувати вистав­лену оцінку.

• стабілізувати емоційний стан таких дітей пе­ред виконанням навчальної діяльності;
• пропонувати форму відповіді на вибір: пись­мово або усно;
• свою оцінку діяльності школяра підносити м'яко й аргументовано, указуючи на те, що в дитини вийшло, а що ні, висловлювати сподівання, що наступного разу в неї все вийде.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ДИТИНИ-ЛІВШІ

 

Рекомендації вчителю

Для підвищення ефективності навчання дітей-лівш необхідно якнайчастіше звертатися до мож­ливостей правої півкулі. Слід включати в навчаль­ний процес маніпулювання з моделями й маке­тами. Можна активізувати можливості правої півкулі, використовуючи різноманітні схеми. Під час навчання лівші більше орієнтуються на чуття (зорові, тактильні та ін.), а не на мовлення. Для кращого розуміння матеріалу їм потрібні малюнок, предмет, наочне приладдя. Їм складно працюва­ти у великих групах за жорстко регламентованих умов і чіткій супідрядності. Їм потрібна власна іні­ціатива та інтуїція, індивідуальна робота.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поради батьків батькам неповносправних дітей.

• Якщо виявиться, що ваша дитина має вади, то перш за все не можна впадати в паніку та розпач. Це нелегко, але треба робити все, щоб цього уникнути.
• В жодному випадку не треба шукати чиєїсь провини, особливо не звинувачувати шлюбного партнера чи його родину.
• Не можна ставити собі запитання: «Чому це сталося з нами, а не, наприклад, з Н…». У випадку спокуси задати таке запитання, краще запитайте: «А чому б це мало статися з родиною Н., а не з нами?»
• На початках може виникнути протест проти Бога. Як милостивий Господь міг допустити до такого нещастя? Бунт у такій ситуації може бути природним, який треба сприйняти зі спокоєм. З бігом часу все владнається.
• Від самого початку потрібно підтримувати контакт з лікарями-спеціалістами.
• Дуже важлива реабілітація дитини. Лікарський догляд та реабілітаційні заходи повинні проводитись постійно і систематично.
• Ви повинні працювати над усвідомленням того, що дитина, незважаючи на свою ваду, є людиною в повному сенсі цього слова. Вона є також творінням Божим.
• В жодному випадку не слухайте порад віддати дитину до опікунського закладу. Дитина повинна мати родину.
• Подбайте, щоб дитина жила не тільки в домашньому оточенні. Поцікавтесь товариствами та організаціями, що об’єднують родини, подібні до вашої. Це може бути товариство захисту дітей-інвалідів. Подбайте, щоб час від часу, хоч би ненадовго, відпочити від догляду за дитиною. Це необхідно для Вашого здоров’я.
• Якщо ваша неповносправна дитина має братів чи сестер, то їх слід відповідним чином підготувати до ситуації, що склалась. Спочатку вони будуть соромитись неповносправного брата чи сестри. З часом це мине, і замість сорому з’явиться особлива любов і турбота.
• Намагайтесь багато ходити з дитиною – це не тільки рухова реабілітація, прогулянки приносять дитині багато різних вражень та стимулів.
• Громадське життя дає вам і дитині можливість участі у різних заходах і забавах.
• Намагайтеся не думати забагато про майбутнє, не турбуйтесь тим, що буде після вашої смерті.
• Неповноправна дитина збагачує вас і обдаровує. І ви зрозумієте, що якби не вона, ви були б цілком іншими людьми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.1. Дистанційна освіта, як шлях до повноцінного життя для дітей з особливими потребами. 

 

В сучасному “інформаційному суспільстві” той хто володіє інформацією, володіє світом, інші ж підкоряються їм. Але нажаль не всі ми маємо однаковий доступ до необхідної інформації, найбільш обмеженими в цьому сенсі є люди з особливими потребами. Більшість з них знаходяться вдома або інтернатних закладах (ізольовані від суспільства), через непристосованість середовища вони не можуть відвідувати бібліотеки, культурні заклади та заклади освіти. Люди з особливими потребами не отримують необхідних, для подальшого рівноправного та повноцінного життя в суспільстві, знань, навичок, вмінь. Не зважаючи на те, що сьогодні більшість країн виступає за рівні права та рівні можливості, проблема доступу до освіти, а отже і до інформації залишається невирішеною, саме тому і виникає потреба в розвитку освіти і її трансформації в нову форму, яка характеризується такими поняттями як: відкрите навчання (open learning), гнучке навчання (flexible learning), дистанційне навчання (distance learning).

Дистанційне навчання – це синтетична, інтегральна, гуманістична форма навчання, що базується на використанні широкого спектра традиційних і нових інформаційних технологій та їх технічних засобів, які використовуються для доставки навчального матеріалу, його самостійного вивчення, організації ділового обміну між викладачем та учнем, коли процес навчання некритичний до їх розташування в просторі і часі, а також до конкретної установи.

Мало хто на сьогодні знає про те, що дистанційна освіта є продовженням кореспондентської освіти. Для передачі навчальних матеріалів в основному використовували пошту, але в більшості випадків такий зв’язок залишався одностороннім.

 В Україні ж процес використання новітніх інформаційних технологій для навчання дітей протікає дуже повільно і багато дітей досі не отримують освіту. Це пов’язано з тим, що нашій державі краще утримувати людей з особливими потребами ніж вирішувати їх проблеми. Держава не виділяє кошти на розвиток даної форми освіти, діти-інваліди не мають необхідних знань та навичок для використання комп’ютерів, допоміжна апаратура коштує дуже дорого, мало інформації про школи в яких діють програми дистанційної освіти, низькій рівень розробки навчальних програм для особливих дітей… Все це створює великі перешкоди для всебічного розвитку дітей з обмеженими можливостями, адже саме освіта сприяє розвитку людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвитку її талантів, розумових і фізичних здібностей, вихованню високих моральних якостей, формуванню громадян здатних до свідомого суспільного вибору, здатних приносити користь суспільству. Тому питання доступу до освіти є актуальним і зазначені вище проблеми потребують вирішення.

Адже розвиток дистанційної освіти сприятиме:

·        появі нових можливостей для оновлення змісту освіти і методів викладання дисциплін і розповсюдження знань;

·        розширенню доступу до всіх рівнів освіти, реалізації можливостей її отримання для школярів які мають обмеженні фізичні можливості;

·        реалізації системи безперервного навчання “через все життя”;

·        індивідуалізації навчання при масовості освіти;

·        доступності інформаційних фондів бібліотек, музеїв та інших історико-культурних, художніх джерел;

·        розширенню комунікативного простору людини з особливими потребами;

·        можливості підвищити рівень кваліфікації та отримати кращу роботу.

На сьогодні дуже багато кажуть про забезпечення рівних прав і можливостей для людей з особливими потребами, про гуманізацію суспільства. Але як це зробити визначити складно? На нашу думку, в цьому процесі першим кроком має бути саме забезпечення рівного доступу до освіти, що можливо через забезпечення розвитку і поширення дистанційного навчання. Адже саме освіта дає можливість людині реалізувати свій потенціал і зробити щось корисне для суспільства.

Дистанційне навчання (ДН) — освітній процес, у якому значна частина викладання здійснюється учителем (або групою учителів), віддаленим у просторі або часі від учня (або групи учнів).

Сучасне дистанційне навчання здійснюється в основному за допомогою технологій і ресурсів мережі Інтернет.  

Термін «дистанційне навчання» іноді вживається для позначення форм навчання, що існували задовго до появи комп'ютерів: заочне, кореспондентське, домашнє навчання, екстернат, для яких характерно навчання на відстані, дистанції.

Серед тлумачень змісту дистанційного навчання виділяють два підходи, які істотно розрізняються з дидактичної точки зору.

Перший досить розповсюджений сьогодні підхід такий: дистанційне навчання — обмін інформацією між учителем і учнем (групою учнів) за допомогою електронних мереж чи інших засобів телекомунікацій. Учень розглядається як одержувач деякого інформаційного змісту і системи завдань для його засвоєння. Результати самостійної роботи повертаються знову вчителю, який оцінює якість і рівень засвоєння матеріалу. Під знаннями розуміється трансльована інформація, а особистий досвід учнів і їх діяльність щодо конструювання знаньмайже не організовуються.

Другий підхід принципово відрізняється від попереднього. Основою дистанційного навчання виступає особистісна продуктивна діяльність учнів, яка будується за допомогою сучасних засобів телекомунікацій. Цей підхід припускає інтеграцію інформаційних і педагогічних технологій, що забезпечують інтерактивність взаємодії суб'єктів освіти і продуктивність навчального процесу. Обмін і пересилання інформації відіграють у цьому випадку роль допоміжного середовища організації продуктивної освітньої діяльності учнів. Навчання відбувається в реальному часі (чат, відео зв’язок, спільні для віддалених учнів і вчителя «віртуальні дошки» із графікою тощо), а також асинхронно (телеконференції на основі електронної пошти, форуми).

Паралельно зі створенням учнями освітніх продуктів відбувається їх внутрішнє освітнє зростання. Особистісний, креативний і телекомунікативний характер освіти — основні риси дистанційного навчання цього типу. В процесі дистанційного навчання передбачається наявність учителя і учнів, їх спілкування, спілкування між собою, а також наявність у системі підручника, необхідного комплекту засобів навчання.

Розвиток системи дистанційного навчання обумовлений сукупністю переваг і можливостей. Це насамперед більш гнучкі умови навчання для дітей, які не змогли чи не можуть здобути її традиційним шляхом через віддаленість від навчального закладу, фізичних недоліків, індивідуальних особливостей і потреб.

Дистанційне навчання спроможне задовольнити додаткові освітні потреби учнів, особливо з навчальних дисциплін, змістовна частина яких дуже швидко змінюється.

Дистанційне навчання має такі переваги перед очним

-   оперативні (подолання бар'єрів у просторі та часі, одержання актуальної «свіжої» інформації, швидкий зворотний зв'язок);

-   інформаційні (зростає доступність освітньої інформації, що знаходиться на спеціалізованих серверах, постачається учневі за допомогою інтерактивних веб-каналів, публікується в телеконференціях, списках розсилання й інших засобах мережі Інтернет);

-   комунікаційні (збільшується кількість потенційних учасників навчання — школярів, учителів, фахівців, які оперативно взаємодіють один з одним за допомогою електронних мереж, ліквідуються територіальні обмеження для проведення Інтернет-уроків, проектів, олімпіад);

-   педагогічні (внаслідок специфіки дистанційних телекомунікацій навчання стає більш мотивованим, інтерактивним, технологічним індивідуалізованим, спрощується публікація учнівських робіт у мережі, їх експертиза та оцінка);

-   психологічні (створення більш комфортних, порівняно з традиційними, емоційно-психологічних умов для самовираження учня, зняття психологічних бар'єрів і проблем, усунення помилок усного спілкування);

 -   економічні (загальні витрати на навчання зменшуються через економію транспортних витрат, витрат на оренду приміщень, скорочення «паперового» діловодства і тиражування посібників);

-   ергономічні (учні і вчителі мають можливість розподіляти час занять за зручним для себе графіком і темпом, вибирати і використовувати для занять найбільш придатну техніку і комп'ютерне устаткування).

У таблиці наводимо порівняльні ознаки традиційної освіти і дистанційного навчання:

№ з/п	Ознаки порівняння	Традиційна освіта	Дистанційна освіта
1.	«Центр» освітньої парадигми	Школа, вчитель, його професійні  знання,  жорстко  визначені освітні технології	Учень та вибрані ним методи, технології і засоби навчання
2.	Сутність процессу навчання	Репродукція знань учителя в учнях з використанням спрощених проблем	Постановка учнями  реальних проблем і детальне вивчення кроків, методів і засобів розв'язування цих задач
3.	Роль учителя	Практично єдиний доступний експерт в даній галузі та єдине джерело інформації	Радник і помічник учню
4.	Роль учня	Пасивно вбирає знання від учителя	Активна (учень сам ставить реальні задачі, або одержує їх від компаній, і шукає підходи до їх розв'язання)
5.	Навчальна програма і навчальний курс	Жорстка, статична	Гнучка, динамічна
6.	Час навчання	Жорстко регламентується	Визначається самим учнем
7.	Підручник з курсу	Друкований,  пасивний, некольоровий, статичний	Постійно поновлюється, електронний,  мультимедійний, активний, кольоровий з можливістю виклику зовнішніх програм; необмежені джерела глобального інформаційного простору
8.	Технічні засоби навчання	Лабораторії і комп'ютерні мережі, що надаються школою	Домашній комп'ютер і/або підключення до Інтернету, віртуальні наукові лабораторії
9.	Додаткові інформаційні джерела з курсу	Локальні, лімітовані	Глобальні найкращі світові інформаційні джерела, необмежені

 

Розглянемо особливості дистанційного навчання

у порівнянні з традиційним: 

АСПЕКТИ	ТРАДИЦІЙНЕ	ІНТЕРАКТИВНЕ
Організаційний	1.Чіткість структури, впорядкованість діяльності 2.Монологічність 3.Відсутність спілкування 4.Не потребує попереднього розподілу ролей 5.Тиша 6.Постійне робоче місце 7.Педагог керує діяльністю учнів	1.Структура змінюється в залежності від ситуації 2.Говорять всі 3.Спілкуються всі 4.Потребує попереднього розподілу ролей та інструк-тажу щодо їх виконання 5.Робочий шум 6.Зміна місць 7.Самоврядування
Дидактичний	1.Навчає педагог 2.Однаковий темп, однаковий матеріал, однакові завдання 3.Мало самостійності 4.Співпраця відсутня	1.Навчають учні 2.Різний темп, різний матеріал, різні завдання 3.Повна самостійність 4.Співпраця – основа навчання
Розвивальний	1.Учень – об’єкт 2. Усереднення здібностей учнів 3.Систематичний характер навчання 4.Розвиток логічного мислення 5.Відсутність самопрезентації, невміння виступати	1.Учень – суб’єкт 2. Здійснення індивідуаль-ного підходу 3.Спонтанний характер 4. Розвиток логічного, творчого, критичного мислення 5.Навчання виступати, аргументувати, обгрунто-вувати, доводити власну точку зору
Виховний	1.Відповідальність за себе 2.Неуміння працювати в команді 3.Авторитарність	1.Відповідальність за групу 2.Уміння працювати в команді 3.Паритетність, партнерскість

 

Дистанційна форма навчання передбачає створення і використання єдиного інформаційно-освітнього середовища, яке містить різні електронні джерела інформації, а саме:

-   курси дистанційного навчання, електронні підручники, розташовані на освітніх серверах (для різних моделей дистанційного навчання):      

-   віртуальні бібліотеки;

-   бази даних освітніх ресурсів;

-   веб-квести, призначені для цілей навчання;

-   телекомунікаційні проекти;

-   віртуальні методичні об'єднання вчителів;

-   телеконференції, форуми для вчителів і учнів;

-   консультаційні віртуальні центри (для вчителів, школярів, батьків);

-   наукові об'єднання школярів.

Навчальне середовище формується таким чином, щоб учень мав вільний доступ з будь-якого курсу до:

-   інформаційного забезпечення (довідники з відповідних предметів, енциклопедії, консультаційний центр);

-   необхідних розділів курсів із суміжних галузей знань;

-   лабораторних робіт, практикумів;

-   веб-квестів;              - проектів.     

Переваги домашнього (дистанційного) навчання:

•          Можливість розтягувати процес навчання або навпаки проходити програму декількох класів за один рік.
•          Дитина вчиться розраховувати тільки на себе і тільки на свої знання.
•          Можливість більш поглибленого вивчення предметів, що цікавлять.
•          Дитина на деякий час убезпечена від шкідливого впливу (хоча багато психологів вважають це недоліком).
•          Батьки можуть коригувати недоліки шкільної програми.

Недоліки домашнього (дистанційного) навчання:

•          Відсутність колективу. Дитина не вміє працювати в команді.
•          Немає досвіду виступу на публіці і відстоювати свою думку перед однолітками.
•          У дитини немає стимулу робити домашнє завдання кожен день.

2.2. Дистанційне навчання: інформаційні технології

в контексті інтеракції.

 

 Розкриття закономірностей навчання, розуміння взамоєзв’язків між навчанням та розвитком особистості, бурхливий прогрес в галузі розвитку комп’ютерної техніки та очевидні перспективи її використання у педагогічному процесі та в управлінні ним – все це вплинуло на впровадження  комп’ютерних технологій в освіті. Переваги комп’ютерного навчання виявляються у тому, що комп’ютер, оснащений спеціальними програмами, можна пристосувати для розв’зання майже всіх дидактичних задач:

• пред’явлення інформації;
• управління процесом навчання;
• виконання тренувальних вправ;
• контроля та корекції результатів;
• організації самоосвітньої роботи;
• пошуку та обробки потрібної для дослідження інформації (збір, аналіз, структурування, узагальнення інформації);
• набуття навичок алгоритмізованої діяльності;
• вивчення процесів та явищ у мікро- та макросвіті, всередині складних фізичних, хімічних, біологічних систем – за допомогою комп’ютерної графіки та моделювання;
• вивчення у зручному для вивчення масштабі часу різноманітних біологічних, хімічних, геологічних, соціальних процесів, що реально відбуваються з великою, або, навпаки, з малою швидкістю;
• малювання, креслення, моделювання, конструювання за допомогою засобів комп’ютерної графіки;
• здійснення індивідуального підходу до учня тощо.

Використання комп’ютерних технологій також відіграє позитивну роль у розвитку психіки учнів. Вони впливають на:

• розвиток пам’яті, уяви, уваги, спостережливості, продуктивного мислення;
• формування абстрактних образів та понять;
• розвиток відчуттів та почуттів;
• усунення психологічних перешкод.

У виховному плані інформатизація освітнього процесу сприяє:

• соціалізації особистості (комп’ютерна грамотність);
• формуванню навичок самонавчання та самовиховання;
• формуванню інформаційної культури;
• формуванню комунікаційної культури;
• вихованню якостей лідера;
•  формуванню навичок швидкого реагування на нетривіальні складні ситуації та оперативного прийняття рішень у них.

Інформаційні технології надають можливості для позаурочної та позакласної діяльності: заочні екскурсії, дослідження, ігри на швидкість та увагу, вправляння на тренажерах (наприклад, вивчення правил дорожнього руху, правильне вимовляння іноземних слів), перегляд художніх фільмів, слухання музики тощо.

Комп’ютер також уможливлює здійснення довготривалого моніторингу якості освіти (фіксація результатів, аналіз даних, виявлення тенденцій тощо).

У розвинутих країнах, де використовується багато різноманітних навчальних програм, визначились напрямки ефективного використання ЕОМ: підвищення рівня навчальних досягнень по цілому ряду предметів (мова, математика, природничі науки, географія тощо) та розвиток когнітивних здібностей, оволодіння комунікативними навичками. Підвищилась ефективність практичних та лабораторних занять якнайменше на 30 %, об’єктивність контролю знань – на 25 %, швидкість накопичення словникового запасу при вивченні іноземних мов збільшилася у 2-3 рази.

Освітні інформаційні технології (ІТ) використовуються у світовому шкільництві вже протягом кількох десятиліть. Дослідники виділяють декілька етапів розвитку ІТ як засобів навчання: розробка та реалізація спеціалізованих пакетів навчальних програм – автоматизованих навчаючих систем (АНС), розробка та реалізація продукуючих АНС, розвиток інструментальних засобів АНС, розвиток мультимедіа, гіпермедіа, інтермедіа та мережових технологій.

Мультимедіа-технології пов’язані із створенням мультимедіа-продуктів: електронних книг, енциклопедій, комп’ютерних фільмів, баз даних. У цих продуктах об’єднуються текстова, графічна, аудіо- та відеоінформація, анімація. Мультимедіа-технології перетворили комп’ютер у повноцінного співрозмовника, дозволила учням (будь-якого віку), не виходячи з з навчальної аудиторії, дому, офісу, бути присутніми на лекціях видатних вчених, брати участь у конференціях, діалогах, вести кореспонденцію.

Як принципово новий навчальний засіб електронна книга відкрила можливості “читати”, аналізувати “живі” озвучені сторінки, тобто можливості бачити, чути, читати. Мультимедійні програми створили нові, досконалі, умови для учіння:

• діалог між учнем і технічною системою здійснюється за нерегламентованим сценарієм, який кожного разу будується учнем по-новому та на його розсуд; 
• раціоналізація класичної (традиційної) системи навчання та самонавчання;
• забезпечується принцип індивідуалізація навчання: кожний учень виконує завдання певного рівня, у певному темпі, певними методами, зручними для засвоєння знань конкретним учнем;
• використання ігрових прийомів;
• перетворення учня у суб’єкт пізнавальної діяльності, який обирає для засвоєння інформацію (послідовність, обсяг, рівень розгалуження, міра допомоги тощо), що є важливою, значимою для нього; який самостійно вирішує питання про перехід до виконання завдань більш складного рівня.
• використання імітаційних інтерактивних моделей для демонстрації функцій об’єкта, що вивчається;
• виконання операцій за допомогою програмних засобів типу діяльнісного предметно-орієнтованого середовища (певні дії  над візуальними об’єктами, використання тренажерів, симуляторів /імітаторів/ тощо).

Провідними видами комп’ютерних програм є такі:

Комп’ютерний підручник – комплексне програмове забезпечення навчального процесу, що об’єднує якості підручника, довідника, методичних рекомендацій, лабораторного практикума, задачника;

контролюючі засоби – призначені для котролю, оцінювання, корекції знань учнів;

тренажери – служать для формування та закріплення навчально-пізнавальних навичок;

ігри – програми, що забезпечують найефективніше спілкування та взаємодію гравця з об’єктами ігрового середовища, здійснюють реальний вплив на формування світогляду гравців, особливо підліткового віку;

предметно-орієнтовані середовища – програми, які моделюють мікро- та макросвіти та дозволяють учням оперувати об’єктами, проводити самостійні дослідження, вивчаючи об’єкти у динаміці.

Гіпермедіа-технології надають можливість для роботи з текстами: аналізувати тексти великого обсягу, виділяти в них ключові об’єкти, організовувати перехресні посилання між ними.

Мережові технології призначені для телекомунікаційного спілкування учнів з викладачами, колегами, праціниками бібліотек, лабораторій, установ освіти тощо. Телекомунікаційний доступ до баз даних здійснюється через всесвітню мережу  Internet.

Формами мережової комунікації є:

електронна пошта - призначається для обміну інформацією між суб’єктами зв’язку, здійснення консультування, організації дистанційного навчання;

телеконференція - дозволяє викладачу та учням, що знаходяться  на значній відстані один від одного, організовувати спільне навчання, обговорювати навчальні проблеми, брати участь у  ділових іграх, практикумах тощо в умовах так званого віртуального класу.

Отже, враховуючи вищезазначене, доходимо висновку, що інформаційні технології – це інноваційний підхід до організації інтеракції між комп’ютером та учнями, яка відбувається в діалоговому режимі та у якій ефективно реалізуються інтегровані цілі освітнього процесу: (психологічні, педагогічні, соціологічні) та комплексні педагогічні цілі (дидактичні, виховні, розвиткові).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Дистанційна освіта як форма навчання дітей (норма інтелекту) з особливими освітніми потребами (з досвіду роботи).

 

Процес інформатизації суспільства є одним з найбільш значущих глобальних процесів сучасності. Жодна із сфер сучасного життя не залишається поза впливом інформаційних технологій. Зокрема в системі освіти все більшу популярність набирає дистанційне навчання.

Під дистанційним навчанням розуміється індивідуалізований процес передання і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчання у спеціалізованому середовищі, яке створене на основі сучасних психолого-педагогічних та

інформаційно-комунікаційних технологій.

У процесі дистанційного навчання використовуються дистанційні курси – інформаційні продукти, які є достатніми для навчання за окремими навчальними дисциплінами.

Звернемося до проблеми щодо навчання дітей з особливими потребами.

Конституція України гарантує право кожного громадянина на доступність якісної освіти. Це повною мірою стосується і дітей з особливими потребами. До цієї категорії належать діти з проблемами фізичного і розумового розвитку, з психоневрологічними захворюваннями, захворюваннями серцево-судинної системи, з малими та затухаючими формами туберкульозу.

Безперечно, вагому частину з них становлять люди з фізичними

обмеженнями, інваліди.

Діти з особливими потребами почувають себе «відкинутими» суспільством. Часто вони не в змозі навчатися зі своїми однолітками у звичайних школах і змушені відвідувати спеціалізовані школи або навчатися вдома.

Вважаємо, що тільки за умови зміни соціального статусу особи з особливими потребами, активного залучення до суспільного життя можлива повноцінна інтеграція даної соціальної групи у соціум.

В сучасному освітньому просторі школа надає дитині з особливими потребами широкий вибір доступних форм здобуття освіти: індивідуальну, дистанційну, екстернативну.

Дистанційна освіта є дуже зручною формою навчання для учнів з особливими потребами. Саме для дітей з особливими потребами особливо важливі такі характеристики:

• навчання за місцем проживання;
•  гнучкий графік навчального процессу;
•  контакти з учителями, що здійснюються за допомогою телекомунікацій, що дає змогу повністю відмовитись від

приїзду до навчального закладу.

Дистанційне навчання надає такі можливості: вибирати те,

що хочеш вивчати; використовувати ті методи і прийоми, які більше подобаються; займатися у той час, вивчати такий обсяг матеріалу і з тією швидкістю, яка більше підходить; самостійно визначати цілі і завдання учіння; самостійно управляти процесом учіння, самостійно оцінювати свою діяльність і результативність учіння; індивідуально спілкуватися

з учителем.

Тобто дистанційне навчання доступне, відкрите, гнучке і ефективне.

Ми впевнені, що одним із напрямів вирішення питань здобуття освіти людьми з особливими потребами є використання саме дистанційної освіти.

Головною метою дистанційного навчання є забезпечення доступу до освітніх ресурсів шляхом використання сучасних інформаційних технологій та телекомунікаційних мереж і надання умов для реалізації учнями своїх прав на якісну освіту за допомогою дистанційного навчання. 

Цілю є створення і розвиток в школі єдиного освітнього інформаційного середовища, що забезпечує:

•               єдність освітнього простору;
•               підвищення якості освіти;
•               збереження, розвиток і ефективне використання науково-педагогічного потенціалу школи;
•               створення умов для поетапного переходу до нового рівня освіти на основі інформаційних технологій;
•               створення умов для надання всіх інформаційно-освітніх послуг вихованцям, а особливо дітям з обмеженими фізичними можливостями, з перспективою соціалізації.

Завдання:

1. Застосування нових інформаційних і телекомунікаційних технологій у навчальному процесі, включаючи:

•               організація та впровадження дистанційного навчання в навчальний процес школи через «Систему дистанційного навчання»;
•               створення та використання в навчальному процесі сучасних електронних навчальних матеріалів поряд з традиційними навчальними матеріалами;
•               підготовку педагогічних, адміністративних кадрів, здатних ефективно використовувати новітні інформаційні технології.

2. Формування інформаційно-технологічної інфраструктури системи освіти, включаючи:

•               створення шкільної мережі інформаційного та науково-методичного забезпечення розвитку освіти;
•               доступ до глобальних інформаційних ресурсів, загальносистемним і прикладним програмним засобам.

Організація дистанційного учбового процесу в школі здійснюється за допомогою Internet через «Систему дистанційного навчання» (СДН). «Система дистанційного навчання» - це багаторівневий програмний продукт що забезпечує керування інтерактивним навчальним процесом. Учбовий матеріал, засоби комунікації та управління навчанням знаходиться на головному сервері СДН, де зберігається вся статистика проходження курсів (предметів). У школі, і за наявності комп'ютера - вдома, вчителі мають можливість проводити уроки з учнями, які з об’єктивних причин не можуть відвідувати школу. Заняття можуть бути групові - у комп'ютерних класах під керівництвом вчителя і без нього, а також індивідуальні - з дітьми які потребують особливого підходу.

Групові заняття можна проводити в комп'ютерних класах або в звичайному класі з використанням мультимедійних комплексів під керівництвом вчителя.

Така форма організації дозволяє:

• Організувати навчання дітей у разі відсутності педагога – фахівця;
• Організувати профільне навчання;
• Здійснювати додаткове навчання дітей у школі;
• Проведення уроків, заходів;
• Проведення практичних, лабораторних робіт;
• Організувати участь учнів з особливими потребами в предметних олімпіадах, конкурсах;
• Організувати додаткову робота з навчальним матеріалом, окремими темами;
• Використовувати у роботі педагогів методичних розробок, сценаріїв, карт, таблиць, сюжетів і т.п.

Індивідуальні заняття орієнтовані перш за все на дітей, які потребують особливого підходу і спеціального навчального матеріалу, але дозволяють вирішувати і низку інших питань, це:

• Додаткове навчання дітей у випадку надзвичайного стану;
• Можливість повторно ознайомитися з матеріалами уроку, робота вдома;
• Отримання навчальних консультацій, порад;
• Робота з обдарованими дітьми;
• Навчання вдома дітей з вадами розумового та (або) фізичного розвитку;
• Можливість перевіряти рівень знань самими учнями;
• Підготовка до Зовнішнього незалежного оцінювання.

Виховна робота, робота з батьками. За допомогою інструментарію Системи дистанційного навчання – Чати, Форуми, Конференції, можуть бути організовані виховна робота з дітьми і робота з батьками:

• Допомога дітям та батькам психологом, соціальним педагогом, логопедом;
• Гурткова робота, заняття за інтересами;
• Позакласна, позашкільна робота;
• Можливість користуватися електронними бібліотеками, музеями, відеоматеріалами.

Навчальний контент, історія та статистика проведених уроків зберігається на головному сервері і доступні у будь-який час, це дозволяє здійснювати і контролювати учбовий процес без зайвих витрат.

Знання та навички роботи в мережі Інтернет, що дитина засвоює при дистанційному навчанні можуть стати в нагоді і її батькам. Вже сьогодні через Інтернет можна отримати багато послуг, але цьому треба навчити, тому, комп’ютерні класи для дітей, в майбутньому, можуть перетворитися на навчальні центри для дорослих.{tabs}

Таким чином, впровадження дистанційного навчання - це принципово новий шлях в організації навчального та виховного процесу, позашкільної роботи та співпраці з батьками.

Проектом передбачається для розвантаження головного серверу та забезпечення без перебійній роботи «Системі дистанційного навчання» встановити транзитні сервери в «дистанційних освітніх округах».

Створення системи дистанційного навчання дозволяє системі освіти корінним чином модернізувати свій технологічний базис, перейти до освітньої інформаційної технології в широкому розумінні цього слова і здійснити прорив до відкритої освітньої системи, що відповідає сучасним вимогам. Електронні і традиційні навчальні матеріали повинні гармонійно доповнювати один одного як частини єдиного освітнього середовища.

Створення учбового контенту або змісту навчання найбільш складна і відповідальна частина в організації дистанційного навчання. До цього процесу повинен бути повністю задіяний науково-методичний, інформаційний, технологічний, організаційний та педагогічний потенціал, накопичений вітчизняною системою освіти. При цьому не можна допустити руйнування усталеної системи, втрати позитивних результатів.

Дистанційні курси (уроки) – це основний електронний засіб навчання, який створюється на високому науковому і методичному рівні, містить систематизований матеріал з відповідної науково-практичної галузі знань, забезпечує творче і активне оволодіння учнями знаннями, уміннями і навичками в цій області, безперервність повноту дидактичного циклу процесу навчання за допомогою використання сукупності графічної, текстової, цифрової, мовної, музичної, відео –, фото – і іншої інформації.

При проектуванні та створені дистанційних курсів (уроків) реалізуються сучасні методи та засоби електронного навчання використовуючи всі можливості гіпертекстових та мультимедійних технологій.

Принципи оснащення школи засобами інформаційних і телекомунікаційних технологій обумовлюються: комплексним характером використання засобів інформаційних і телекомунікаційних технологій в різних областях освітнього процесу; швидкою зміною номенклатури засобів інформатизації, технічних характеристик пристроїв, інтерфейсів, появою принципово нових моделей, що істотно розширюють освітні застосування інформаційних і телекомунікаційних технологій; значним розходженням учителів по готовності до використання інформаційних і телекомунікаційних технологій.

Склад зазначених засобів, що поставляються в школу, здійснюється Міністерством освіти України та визначається завданнями та планами розвитку, які приймаються з урахуванням економічних можливостей.

Школа має у наявності 2 комп’ютерних класи (17 комп’ютерів). Комп’ютери використовують у навчально – виховному процесі, адміністративній діяльності, методичній роботі та інформаційному центрі. Комп’ютери обладнані сучасними програмами. Школа має комп’ютерні програмні засоби навчання, які використовуються в навчальному процесі. Програмне забезпечення відповідає діючим навчальним програмам та постійно поповнюється.

Програмне забезпечення навчально-виховного процесу:

1. Географія України (Атлас 8-9 клас)

2. Атлас для курсу з історії України – 8 клас

3. Атлас для курсу з всесвітньої історії – 8 клас

4. Атлас для курсу з всесвітньої історії – 8 клас

5. Фізика – 7-9 клас (Бібліотека електронних наочностей)

6. Фізика – 7-9 клас (Віртуальна фізична лабораторія)

7. Фізика – 10-11 клас (Бібліотека електронних наочностей)

8. Хімія -  8-9 клас (Бібліотека електронних наочностей)

9. Фізика  -  10-11 клас (Віртуальна фізична лабораторія)

10. Органічна хімія – 10-11 клас

11. Словники України

12. Загальна Біологія  - 10 клас

13. Українська література – 11 клас

14. Хімія – 8-11 клас (Віртуальна хімічна лабораторія)

15. Біологія людини  - 8-9 клас (Віртуальна лабораторія)

16. Фізика – 7 клас  - програми для навчального призначення

17. Хімія – таблиця Мендєлєєва

18. Міфи народів світу – 5 клас

19. Історія  - 5 клас

20. Станція призначення – „Життя”

21. Атлас 10 клас – історія України

22. Атлас 10 клас – історія

23. ОБЖ 10-11 класи

24. Охорона праці та БЖД в закладах освіти. Тести

25. Хімія 8-9 класи

26. Органічна хімія 10-11 класи

27. Геометрія 7-9 класи

28. Геометрія 8 клас

29. Геометрія 9 клас

30. Геометрія 10 клас

31. Геометрія 11 клас

32. Алгебра 10 клас

33. Алгебра 11 клас

34. Географія 7-11 класи

35. Фізична географія України 8 клас

36. Економічна і соціальна географія України 9 клас

37. Географі. Тренувальні тести до ЗНО

38. Біологія 8 клас

39. Біологія 10 клас

40. Техніка швидкісного набору на клавіатурі комп’ютера

41. Трудове навчання 5-9 класи

42. Трудове навчання. ТВП 8 клас

43. Трудове навчання. ТВП 9 клас

Також у наявності 7 ксероксів, 6 сканерів, 7 принтерів, 7 комп’ютерів (управління, бібліотека), 3 ноутбуки.  Школа має доступ до мережі Інтернет. У школі підключена локальна мережа. Бібліотекар має індивідуальний комп’ютер.

Загальний стан комп’ютеризації школи із розрахунку кількості учнів на 1 комп’ютер становить: 12 учнів (1-11класи).

Підготовлено відповідно до нормативних документів Паспорт кабінету інформатики, розроблено пакет програм з різних навчальних предметів, кабінет поповнюється ліцензійним програмним забезпеченням.

В 2012 році Михайлюцька ЗОШ І-ІІІ ступенів отримала сучасний начальний комплекс у складі:

1. комп'ютер вчителя;
2. 6 комп'ютерів учня;
3. принтер МФУ;
4. програмно-методичне забезпечення для вивчення інформатики та інших навчальних предметів.

На базі кабінетів педагогами проводяться уроки з використанням електронних посібників, проекторів та мультимедійної дошки.

Було проведено курси "Intel навчання для майбутнього",  курси "Партнерство в навчанні" та курси "Цифрові технології", що зумовлює більшу зацікавленість щодо впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в навчально-виховний процес. На даний час всі вчителі та більшість учнів володіють навиками роботи на ПК.

Наша школа має два проектори, один телевізор, 2 DVD на яких можна працювати з флеш-носіями. Крім кабінетів інформатики комп’ютерами забезпечені директор школи, заступник з навчально-виховної роботи, заступник з виховної роботи, секретар та бібліотекар.

Сьогодні важко уявити життя без інтернету, тому в школі працює провідний швидкісний Інтернет ВЕДЕКОН, що дає змогу використовувати інформацію вітчизняних та  світових баз даних у навчально – виховному процесі.

Про життя Михайлюцької загальноосвітньої школи можна дізнатись на сайті

http://mikhaschool.hmarka.net/

Оснащення школи засобами інформатизації передбачає забезпечити максимальне розширення доступу школярів та вчителів до змістовних і педагогічно ефективних мережевих ресурсів і технологій.

Кадровий склад і супровід СДН

На перших етапах планується робота декількох співробітників для організації учбового процесу:

•               Автори курсів; 
•               Учителі;
•               Тютери;
•               Адміністратор СДН.

Обов’язки персоналу:

Автори курсів:

•               Збір матеріалу для курсу;
•               Розробка та складання змісту курсу;
•               Підбір і розробка графічного наповнення;
•               Розробка тестових завдань;
•               Складання атестаційних завдань і тестів.

Учителі:

•               Контролює навчальний процес Учнів (розробка сценарію проходження курсу, консультації, індивідуальні завдання, контроль знань, атестація);
•               участь у розробці нових ідей щодо організації навчального процесу в СДН;
•               on-line / off-line робота з Учнями.

Тютери (консультанти):

•               Здійснює консультації з організації навчального процесу Учнів (як навчатися, як проходити тести, нагадування про проведення семінарів і т.д.);
•               on-line консультації в реальному часі;
•               off-line супровід форумів по організаційним питанням.

Адміністратор СДН:

•               координація і планування спільної роботи СДН;
•               системна аналітика роботи СДН з підготовкою статистичних звітів про хід робіт;
•               консультації учасників СДН роботі з системою, відстеження ефективності роботи співробітників;
•               підготовка нового і корекція існуючого контенту курсів;
•               інтегрування та налаштування готових учбових курсів;
•               тестування та налагодження розроблених модулів;
•               інтегрування графічних матеріалів дизайнерської частини СДН;
•               участь у створенні баз даних учнів;
•               висновок статистичних даних за результатами навчання;
•               документування функцій і модулів програмного коду;
•               технічне адміністрування серверної частини СДН і баз даних;
•               програмна доробка модулів СДН («тюнінг» під специфічні потреби);
•               проектування додаткових баз даних.

Частина обов'язків (технічне адміністрування серверної частини СДН і баз даних; програмна доробка модулів СДН («тюнінг» під специфічні потреби; проектування додаткових баз даних і т.д.) делегуються розробникам СДН.

Соціальне значення полягає у можливості позитивного впливу на вирішення таких проблем як:

- підвищення рівня освіченості суспільства і якості освіти;

- реалізація потреб вихованців в освітніх послугах;

- підвищення соціальної і професійної мобільності населення, його підприємницької і соціальної активності;

- збереження та поновлення знань, кадрового і матеріально-технічного потенціалу, що накопичені вітчизняною системою освіти;

- формування єдиного освітнього простору в рамках держави та усього світового співтовариства.

 Принцип дистанційного навчання здійснюється за схемою:

 

Модель організації навчальної діяльності учнів 1 – 4-х класів:

	Навчальна діяльність учнів початкової школи в умовах дистанційного навчання
Урочна діяльність: - класи, що працюють за програмою дистанційного навчання; - класи із традиційною формою навчання; - індивідуальне навчання.		Позаурочна діяльність: - заняття з дітьми, що потребують педагогічної підтримки; - заняття з обдарованими дітьми; - розвивальні рольові ігри; - інтернет-спілкування.
	Консультативний пункт для роботи з батьками

 

 

 

 

Модель організації навчальної діяльності учнів 5 – 9-х класів:

	Навчальна діяльність учнів основної (базової) школи в умовах дистанційного навчання
Урочна діяльність: - класи, що працюють за програмою дистанційного навчання; - класи із традиційною формою навчання; - індивідуальне навчання; - до профільні класи з поглибленим вивченням окремих предметів; - класи з особистісно орієнтованою формою навчання.		Позаурочна діяльність: - заняття з дітьми, що потребують педагогічної підтримки; - заняття з обдарованими дітьми; - розвивальні рольові ігри; - інтернет-спілкування; - консультації; - самопідготовка окремих учнів та коригування їхньої діяльності.
	Консультативний пункт для роботи з батьками

 

Модель організації навчальної діяльності учнів 10 – 11-х класів:

	Навчальна діяльність учнів старшої школи в умовах дистанційного навчання
Урочна діяльність: - класи, що працюють за програмою дистанційного навчання; - класи із традиційною формою навчання; - індивідуальне навчання; - профільне навчання; - участь у роботі динамічних груп; - робота за системою гнучного розкладу; - вільне відвідування занять; - особистісно-орієнтоване навчання; - робота за індивідуальними планами; - складання атестаційних завдань і тестів.		Позаурочна діяльність: - заняття з дітьми, що потребують педагогічної підтримки; - заняття з обдарованими дітьми; - розвивальні рольові ігри; - інтернет-спілкування; - робота шкільного «Інтернет-клубу»; - робота шкільного конструкторського бюро; - on-line консультації в реальному часі; -off-line супровід форумів по організаційним питанням.
	Вивчення пропозиції учнів, батьків, учителів

 

 

Зайнятість дітей з особливими освітніми потребами в житті школи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Структура управлiння освiтнiм дистанційним процесом навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дає результати

 

 

 

 

 

 

 

Співнавчання і співвиховання дітей з особливими освітніми потребами

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За таких умов

Як влаштувати навчання дитини-інваліда вдома?

            Є кілька причин, по яких наші дітки не можуть відвідувати школу. Одна з причин — це хвороба. І якийсь час треба повчитися вдома, або ж перейти на повне домашнє навчання. У такій ситуації батьки бувають розгублені, але, насправді, все не так складно. Просто треба зрозуміти свої можливості і, виходячи з них, підібрати оптимальний спосіб і програму для навчання вашої дитини.

Інструкція

Рівень складності: Непросто

1 крок

навчання дитини вдома

Навчання в звичайній загальноосвітній середній школі. 
Якщо у вашої дитини є висновок від лікуючого лікаря, що він потребує домашньому навчанні, то сходіть з цим висновком до директора школи, він зобов'язаний організувати вчителів, щоб вони приходили до вашої дитини додому і проводили уроки. Зазвичай графік відвідування дітей вчителями вдома 1-2 рази на тиждень з основних предметів та 2 рази на місяць по тих предметах, які вважаються необов'язковими. (Від них можна відмовитися зовсім). 
При такому графіку навчання дитині доведеться досить багато займатися самому. Допомагайте і підбадьорюйте його.

2 крок

альтернативне навчання

Альтернативні методи навчання 
Найчастіше такі методи включають в себе уроки через Інтернет-програми. 
Суть їх полягає в тому, що дитина виконує сама. Вчитель розсилатиме йому завдання, а потім відправляє на перевірку вчителю. (Чимось схоже на заочне навчання у ВНЗ). Недолік цього навчання полягає в тому, що Ви, як батько, повинні повністю організувати і контролювати весь процес навчання, пояснювати матеріал, допомагати робити завдання.

3 крок

уроки через Інтернет

Онлайн уроки через Інтернет 
Один з видів навчання — це онлайн уроки через програму SKYPE, Google+ і тому подібні програми. Перевага такого навчання полягає в тому, що дитина має безпосереднє спілкування з учителем через Інтернет, слухає пояснення матеріалу, відповідає урок, бачить вчителя і вчитель бачить дитину. Для такого типу навчання Ви повинні мати інтернет з хорошою швидкістю, відеокамеру та мікрофон. 

4 крок

Як приклад домашнього навчання може служити Міжнародна школа завтрашнього дня. 
У ній є відразу декілька видів навчання вдома. 
Впевнений, Ви підберете для себе ту систему, яка дасть хорошу освіту вашій дитині, принесе задоволення і радість всій родині!

 

Дистанційне навчання як складова система відкритої освіти

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Модель 1. Самостійна робота учнів

       Учні працюють самостійно. Ця модель розрахована на вільне переміщення учнів, можливість працювати в асинхронному режимі. Їх забезпечують всім необхідним методичним і учбовим матеріалом, включаючи навчальні програми. Вони мають можливість встановлювати контакт з консультантом школи, який відповідає на питання, оцінює їх роботу. Контакти можуть встановлюватися за допомогою телефону, голосової пошти, телеконференції, електронної пошти або звичайної пошти.

Модель 2. Відкрита  освіта + клас

       Модель передбачає використання традиційного друкованого матеріалу, інших засобів навчання (відеозаписи, звукозаписи), які повинні забезпечити учню можливість працювати в індивідуальному темпі, використовуючи при цьому у разі потреби інтерактивні телекомунікаційні технології для групової роботи учнів.

Модель 3. Розподілений клас

       Ця модель будується на організації учбового процесу в режимі реального часу. Заняття ведеться з групою учнів очного відділення одночасно з «віддаленими» учнями за допомогою інтерактивних телекомунікацій, відеоконференцій. Використання даної моделі припускає, що учні збираються в призначений час перед своїми комп'ютерами або в аудиторії-засобами відео конференцій. 

Модифіковані моделі

Інтеграція очних і дистанційних форм навчання:

       Це найбільш перспективна модель, як показує вже накопичена практика, причому застосовано і до шкільної освіти (профільні курси, використання курсів ДО для поглиблення знань, ліквідації пропусків в знаннях).

       Інтеграція дистанційного і очного навчання вельми перспективна і в частині ширшого використання учнівського компоненту, навчання за індивідуальними програмами, які останнім часом все більш широко розповсюджується в наших школах, особливо в старших класах.

Мережне навчання:

       Мережне навчання необхідне для тих випадків, коли виникають складнощі з якісним забезпеченням учнів очними формами навчання (для дітей-інвалідів сільської місцевості). В цьому випадку створюються спеціальні, автономні курси дистанційного навчання з окремих навчальних предметів, розділів або, тем програми або ціла віртуальна школа.

           Мережне навчання і  кейс-технології

      Модель мережного навчання і кейс-технологій призначена для диференціації навчання. Набагато ефективніше будувати навчання, спираючись на вже видані підручники і навчальні посібники, за допомогою додаткового матеріалу, що розміщується в мережі, або поглиблювати цей матеріал для учнів, давати додаткові роз'яснення, вправи  для слабких учнів.

Інтерактивне телебачення (Тwо-wау TV)

       Остання модель (інтерактивне телебачення) пов'язана з телевізійними технологіями і поки дуже дорога. Це трансляція занять за допомогою відеокамер і телевізійного устаткування на відстань. Це модель розподіленого класу, про яку мовилося вище. Час покаже, що виявиться доступнішим, — інтерактивне телебачення або відеоконференції в мережах.

       Ця модель дистанційного навчання повністю імітує очну форму.

Інноваційні моделі.

On-line інтерактивне навчальне середовище

        Це навчання в реальному часі з одним або групою учнів, під час якого використовуються web-камери та віртуальна інтерактивна дошка.

        Віртуальний клас розташовано у освітньому навчальному Інтернет-середовищі WIZIQ (Індія).

WiZiQ надає наступні можливості:

       Основу даного сервісу складає Flash, що дозволяє легко використовувати всі функції у вікні браузера.

       Можливість живого спілкування (аудіо / відео).

       Дошка з інтегрованими математичними документами.

       Вставка документів (і синхронна (робота) редагування) таких форматів як PowerPoint (зберігає анімацію і переходи), PDF, Flash, MS Word, MS Excel і відео файлів.

       PowerPoint можна використовувати з аудіо і відео вставками.

Учасники приєднуються до сесії з привілеями:

       Можуть розмовляти з іншими.

       Малювати і писати на дошці.

       Працювати з презентаціями, PDF, Flash файлами і зображеннями.

       Вчитель з свого боку може відкликати (або призначити) будь-які з вправ. Можна перетворити учнів на пасивних слухачів на час лекції, а потім, повторно призначивши права, дати можливість висловитися.

       Учень сам може попросити вчителя призначити ті або інші права. У цьому випадку вчитель натискає один раз на ім'я учасника.

Можливості для вчителів:

       Отримати повноцінну систему для навчання без установки додаткового програмного забезпечення.

       Вчитель отримує свій клас без будь-яких додаткових витрат.

       Вчитель може планувати сесії за допомогою календаря, для більшої зручності.

       Вчитель може взаємодіяти з учнями за допомогою дошки, чату, відео і аудіо.

       Заняття можуть бути індивідуальними або груповими.

Можливості для учнів:

       Учні будь-який час можуть знайти вчителів.

       Отримати нові знання, знаходячись удома, без установки додаткового програмного забезпечення.

       Отримати підручники, презентації уроків і можливість поставити питання фахівцеві.

       Пройти тестування.

       Побувати на уроці в реальному часі.

Одна із моделей організації навчання в On-line інтерактивному навчальному середовищі представлена у нашому посібнику.

Дана модель дає змогу працювати одному вчителю з кількома учнями одночасно: проводити опитування, тестування, прослуховувати відповіді, давати можливість (по черзі) кожному учневі писати відповіді на віртуальній інтерактивній дошці, слухати запитання, креслити схеми тощо.

 Ми узагальнили можливі організаційні форми навчання:

                   Один учитель -  один учень;

                   Один учитель – група учнів;

                   Група вчителів – група учнів – системний адміністратор.

Основна форма навчання: On-line  навчання

Характерні ознаки:

       On-line контакт між всіма учасниками навчально-виховного процесу;

       учасники беруть участь у всіх подіях візуально, аудіально, кінестетично (за потребою);

       можливість індивідуального спілкування учня з вчителем On-line;

       можливість презентації якісної різноманітної навчальної інформації On-line;

       можливість індивідуальної роботи учня з навчальною інформацією (за потребою);

Основна діяльність вчителя:

       oрганізація і управління навчально-виховним процесом On-line;

Недоліки:

       неможливість реалізації при відсутності Інтернет;

•                 можливості апаратних, програмних і мережних збоїв ІКТ.

Модель інформаційно-комунікаційного середовища вчителя-предметника у загальноосвітньму навчальному заклад для індивідуального та групового On-lineнавчання учнів представлено на рисунку:

 Етапи формування On-line інтерактивного навчального середовища:

1 етап. Організаційний:

       створення електронних скриньок для вчителів і учнів;

       діагностика комп'ютерного обладнання в закладі;

       закупівля WEB-камер для вчителів і учнів;

       налагодження і заміна комп'ютерної техніки;

       навчання вчителів;

       навчання учнів;

       проведення пробних On-line уроків.

2 етап. Технологійний:

       розробка і проведення On-line уроків з предметів;

       напрацювання навиків On-line-спілкування;

       виявлення і узагальнення помилок під час трансляції уроку;

       відбір найефективніших методів подачі матеріалу і контролю знань.

3 етап.  Корекційний. Обговорення кожного тренінгу, уроку і планування наступних кроків для поліпшення On-line уроків.

Вижливими залишаються методичне і дидактичне забезпечення On-line уроків, а саме:

       презентації уроків;

       тестові завдання;

       відеоролики;

       аудіо-записи;

       Тексти (Word);

       готові ППП тощо.

Усі ці завдання вчитель розробляє самостійно, і тому потрібно відмітити, що, на жаль, ще й досі :

       відсутні загальнодержавні стандарти володіння ІКТ працівниками школи;

       не створена відповідна матеріально-технічна база в школі;

       існує невідповідність між потребами у знаннях і можливостями забезпечення цих потреб;

       низький рівень інформатизації;

•                 відсутня державна підтримка у розробці електронних дидактичних матеріалів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНИЙ СУПРОВІД ТА ПІДХІД У НАВЧАННІ ТА ВИХОВАННІ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

 

 Для успішного навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку інклюзивна школа реалізує програму психолого-педагогічного супроводу із залученням кваліфікованих логопедів, дефектологів, психологів, соціальних педа гогів, асистентів учителів та інших фахівців.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.1. Соціально-педагогічний та психологічний супровід індивідуального навчання в умовах загальноосвітньої школи. «Соціальна модель» ставлення до дітей з особливими потребами.

 Науковцями для розв'язання поставлених мети та завдань дослідження були використані теоретичні та емпіричні методи: аналітичний − для вивчення нормативних документів, інформаційних матеріалів щодо інклюзії; узагальнення − для визначення понятійного апарату дослідження, формування його основних положень та висновків; моделювання − для розробки моделі діяльності соціального педагога в умовах інклюзивного навчання; анкетування, опитування, бесіда − для виявлення рівня поінформованості щодо проблеми дослідження.

 Питання навчання, виховання та соціалізації людей з функціональними обмеженнями є злободенною соціальною проблемою нашого суспільства. Однією з важливих умов, необхідних для їх успішної соціалізації є отримання якісної освіти на всіх її рівнях. І чим раніше розпочати цей процес, тим ефективніше відбуватимуться процеси адаптації та інтеграції дітей з особливими потребами в суспільство.

 Проблема життєдіяльності дітей з функціональними обмеженнями є предметом дослідження фахівців багатьох наукових галузей. Філософи, соціологи, психологи, спеціалісти з соціальної роботи та соціальної педагогіки у своїх дослідженнях розкривають різні аспекти цього процесу.

 Розвиток світового громадського руху на захист прав дітей з обмеженими функціональними можливостями вимагає розробки та запровадження альтернативних моделей спеціальної освітньої системи, уможливлення виховання неповносправних дітей серед їхніх здорових ровесників, починаючи з дошкільної освіти і до здобуття ними професійної підготовки. Нині недостатньо вирішеною в соціальній педагогіці є проблема навчання дітей з особливими потребами через те, що більшість із них не отримує належної освіти, адже змушені навчатися або в спеціалізованих закладах або вдома. Існуюча система спеціалізованої освіти осіб з обмеженими можливостями не забезпечує їхньої інтеграції, соціалізації та рівного доступу до якісної освіти. Разом з тим, в Україні все більшого поширення набуває спільна форма навчання й виховання дітей з особливостями розвитку та їхніми здоровими однолітками, що є основою їх соціальної адаптації та інтеграції. Впродовж останніх років активно розробляють нові типи й моделі освітніх закладів.

Мета школи — дати всім учням можливість повноцінного соціального життя, тим самим забезпечуючи найбільш повну взаємодію і турботу один про одного, як членів співтовариства. Інклюзивне навчання повною мірою не є альтернативою спеціальній освіті, проте воно значно розширює її можливості. Спеціальна та інклюзивна освіта мають функціонувати паралельно. Інклюзивне навчання дає можливість усім учням брати участь у житті дитячого садочка, школи, вищого навчального закладу, мікросоціуму. Його ресурси спрямовані на стимуляцію рівноправності учнів та їх багатоаспектної участі в житті групи, на розвиток у всіх дітей необхідних для спілкування навичок. Право вибору навчального закладу лишається за батьками.

 Модель − соціально-педагогічного супроводу у школі.

  Нами побудована модель соціально-педагогічного супроводу (далі - діяльності соціального педагога) в умовах інклюзивної школи.

 У центрі моделі − соціально-педагогічний супровід, який розуміється нами як процес підтримки всіх вихованців інклюзивної школи та реалізується за допомогою двох домінуючих підходів: діяльнісного та системного.

Діяльнісний підхід вимагає формування професійної позиції особистості соціального педагога щодо проблеми інклюзії.

Системний підхід передбачає цілісність у практичній діяльності, спрямований на комплексну реалізацію завдань соціально-педагогічного супроводу всіма суб'єктами цього процесу.

 Соціально-педагогічне супроводження вихованців школи узгоджується з провідними принципами індивідуального навчання:

• гуманізм, відкритість та доступність;
• цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень;
• дотримання права людини, незалежно від статусу, на освіту, гідне життя;
• істинна освіта може здійснюватися лише в контексті реальних взаємин.

 Досягнення мети передбачає виконання певних завдань, а саме:

- підтримка державної політики щодо формування нової філософії розуміння т. д
ставлення суспільства до дітей з особливостями психофізичного розвитку, позитивної суспільної думки щодо даної категорії людей як рівноправної частини суспільства;

• формування взамін існуючої сегрегаційної (відокремлення від суспільства) інтегрованої та інклюзивної моделі навчання дітей;
• забезпечення права дітей з вадами розвитку на інтеграцію в суспільство шляхом отримання якісної освіти.

Зміст діяльності соціального педагога репрезентується його власною позицією та професійною діяльністю з впровадження в життя школи, суспільства ідеології інклюзивного навчання, яке виключає будь-яку дискримінацію дітей, забезпечує рівне ставлення до всіх, водночас створює необхідні умови для учнів з особливими освітніми потребами. Щоденна діяльність соціального педагога спрямовується на допомогу у всебічному розвитку дітей, в організації корекції розумової чи фізичної відсталості, компенсації втрачених функцій, розвитку соціально-побутових, комунікативно-контактних навичок, засвоєння навичок побутового орієнтування, соціально прийнятних норм поведінки, формування психологічних новоутворень.

Соціальний педагог сприяє формуванню таких взаємин в інклюзивній школі, коли кожного сприймають і вважають важливим для колективу, дітей з особливими потребами підтримують ровесники й інші члени шкільного співтовариства, спілкуються та товаришують з ними. Це позитивно позначиться на зменшенні напруги, утворенні особливої емоційно-когнітивної установки щодо дітей з особливими потребами; домінуванні стосунків: не жалю, а емпатійної, чуйної взаємодії з ними; покращить психо - емоційний стан, соціальну адаптацію та соціалізацію.

 Психолого-педагогічний супровід розглядається як цілісна діяльність, командна взаємодія (вчителів, батьків, практичного психолога, соціального педагога, логопеда, медпрацівників та інших фахівців), що поєднує такі взаємопов'язані компоненти:

1. Створення соціально-психологічних умов для розвитку особистості учнів та їхнього успішного навчання.
2. Створення спеціальних соціально-психологічних умов для надання допомоги дітям, які мають проблеми в розвитку та навчанні.

Супровід навчання та виховання дітей з особливими потребами ґрунтується на наступних засадах:

• доступність усіх форм навчання та освітніх послуг;
• запровадження спеціальних технологій та адаптивних технічних засобів навчання;
• індивідуалізація та адаптація навчальних програм з урахуванням потреб і можливостей дитини;
• поєднання традиційних та інноваційних підходів до розвитку дитини з особливими потребами;
• створення сприятливих умов для соціалізації, самовизначення та самореалізації школярів;
• професійна орієнтація, підготовка до вибору майбутньої професії.

 Психологічний супровід дітей з особливими потребами передбачає:

1. Психологічну діагностику дітей (первинне діагностування на етапі вступу дитини до школи з метою вивчення сильних і слабких сторін розвитку особистості, виявлення і вирішення проблем, що виникають у процесі інтеграції її в освітній простір, проведення діагностичних мінімумів на різних етапах навчання дитини у школі з метою вивчення динаміки її розвитку та подолання можливих труднощів під час кризових періодів).
2. Надання психологічної підтримки педагогам (створення на основі отриманих даних індивідуальних карт учнів і розробка індивідуальних навчальних планів, здійснення адаптацій і модифікацій для дітей з особливостями психофізичного розвитку).

3.Психологічну підтримку батьків.

Діяльність соціального педагога в школі

Соціальний педагог підтримує життєдіяльність, спілкування всіх учнів школи, ураховуючи те, що діти з особливими потребами можуть отримувати такий соціальний досвід, як і їхні здорові друзі. Завдяки сумісному перебуванню у школі, навчанню, спільній діяльності у них покращується здоров'я, зростає позитивна самооцінка, не розвивається почуття інакшості, меншовартості, не формується синдром жертви. А діти без вад уже з раннього віку починають розуміти, з якими труднощами зіштовхуються люди з обмеженими функціональними можливостями, стають чутливими до потреб інших, милосердними, толерантніше сприймають людські відмінності, набувають впевненості, що кожен може подолати перешкоди і досягти успіху. Наявність у звичайному класі учня з особливими потребами стає однією з умов сприяння особистісному розвитку однолітків.

Важливим завданням соціального педагога в цьому плані є його власна позиція щодо створення сприятливих умов для гармонійного поєднання правил і специфіки функціонування звичної школи. Це повинно відображуватися через тактику поведінки фахівця: пропагування суті та правил інклюзії, рівних прав, можливостей для всіх учнів щодо отримання освіти, встановлення та розвитку соціальних контактів, урахування та поваги потреб кожного учня, а також відбір доцільних методів; формування у членів дитячої спільноти правильних уявлень про людей з особливими потребами. У соціально-педагогічній діяльності метод розглядається як спосіб організації соціальної роботи, що призводить до досягнення оптимального результату і забезпечує позитивні зрушення в розвитку об'єкта соціально-педагогічної роботи

Використовують різні методи, в залежності від індивідуальних особливостей дітей та соціальної ситуації їх розвитку. Рекомендовані можуть бути такі: переконання, роз'яснення, довірче спілкування, привчання та вправляння у тактовній поведінці, включення у різноманітні види діяльності (навчальна, ігрова, спілкування), бесіди, арттерапія; ігротерапія, тренінги. Організація соціально-педагогічного супроводження потребує і певних форм роботи. До ефективних форм роботи віднесемо: уроки етики, ввічливості, уроки соціалізації, ігри-драматизації, ситуативні ігри; групові заняття з корекції різних соціальних проявів, виховні години, тематичні вечори, культмасові заходи, фізкультурні свята, змагання, концерти. Засобами соціально-педагогічного супроводу визначено: волонтерський рух, інформаційно-просвітницька діяльність соціального педагога та людей, небайдужих до проблеми навчання дітей з обмеженими можливостями; міні-практикуми з формування соціально прийнятних форм поведінки вихованців загальноосвітньої школи.

Реалізація змістовного компоненту моделі діяльності соціального педагога в умовах школи передбачає організацію співпраці з різними суб'єктами цього процесу: педагогічним колективом, спеціалістами різних служб, координаторами з виховної роботи школи, вихованцями та учнівським самоврядуванням, батьками та батьківським комітетом, обслуговуючим персоналом школи, небайдужими до долі дітей. Саме спільна діяльність всіх дотичних до цієї проблеми людей, сприятиме успішному розвитку інклюзивного навчання. Координатором співпраці є соціальний педагог.

Результатом реалізації моделі діяльності соціального педагога в умовах школи є включення дітей з особливими освітніми потребами в загальний навчальний простір, суспільне життя.