«Сексуальна просвіта – відповідний віку та культурі підхід до викладення тем, пов’язаних з сексуальним життям та сексуальними стосунками, шляхом передачі наукової, реальної та об’єктивної інформації».
ЮНЕСКО
Головна мета статевої освіти – надати учням доступ до правдивої інформації, пов’язаної з темою, що у перспективі зменшить ризиковану сексуальну поведінку. У світі, де панують епідемія ВІЛ, ранні вагітності та сексуальне насильство такий підхід є надзвичайно важливим.
Дослідження Юнеско демонструють, що програми ефективної статевої освіти реально можуть:
- покращити інформованість, збільшивши обсяг перевірених знань;
- прояснити і зміцнити позитивні цінності та погляди;
- навчити приймати свідомі рішення;
- розширити уявлення про соціальні норми;
- спростити спілкування з батьками.
Утім, в Україні існує думка, що сексуальна освіта не потрібна, але чи це дійсно так? Пропонуємо відкинути стереотипи та розібратись.
Замовчування не діє
Часто можна почути, що сексуальна освіта тільки розбещує дітей, тоді як єдиним правильним рішенням є утримання від статевого життя. В українському суспільстві стосовно сексуального виховання діє принцип: «моя хата скраю» – батьки бідкаються, вчителі розводять руками. Дорослі люди часто не розуміють прямого причинно-наслідкового зв’язку між замовчуванням тем, пов’язаних із статевим життям, та такими проблемами сьогодення як епідемія ВІЛ і ранній вік початку сексуального життя.
Проведено ряд наукових досліджень, які підтверджують, що освітні Програми сексуального утримання або просте уникання тем, пов’язаних із сексуальним життям та стосунками, не виключають ризикованої сексуальної поведінки та не допоможуть запобігти ранній дитячій вагітності. Навіть навпаки.
Згідно з американськими дослідженнями, найнижчі показники підліткової вагітності та захворюваності інфекціями, які передаються статевим шляхом (далі – ІПСШ), відстежуються у підлітків, які отримували всебічну сексуальну освіту. Тоді як найвищі показники – у підлітків, які не отримали жодної сексуальної освіти.
Науково доведено, що статева просвіта допомагає зменшити ризики ІПСШ та підліткової вагітності. Учні володіють необхідною інформацією, а отже знають про інший бік медалі статевого життя.
Запобігання ранній вагітності та небезпечних для здоров’я абортів
Головна причина ранньої вагітності – відсутність статевого виховання. «Лелеки, капуста, міцні обійми мами з татом» – казки, якими годують із дитинства, але які не мають жодного стосунку до реального життя. Підлітки, вступаючи у сексуальні стосунки, часто не до кінця розуміють, що таке секс, та не вміють користуватися засобами контрацепції, бо дізнаються про все з ненадійних джерел.
Чим це може закінчитися? Хворобами, ранньою вагітністю, народженням небажаної дитини та збільшенням відсотку матерів-одиначок, чи небезпечними абортами, а отже – зруйнованим життям.
Через низьку поінформованість підлітки часто не розуміють, яку небезпеку несуть самостійні та незаконні аборти, але йдуть на цей ризик через страх і сором звернутись до лікарні або за порадою до дорослих. Незаконні аборти можуть спричинити жахливі наслідки для здоров’я жінки та є вимушеним кроком в обставинах, коли медикаментозний аборт зробити неможливо, насамперед, через засудження суспільства.
Сексуальна освіта вчить брати відповідальність за власні дії, всебічно демонструє ризики та наслідки.
Превенція сексуального насильства
Батьки бентежаться, коли діти питають про «ЦЕ», а вчителі соромляться, коли розповідають. Таким чином у головах дітей секс асоціюється з чимось дуже поганим, соромним та страшним. Таке ставлення не призводить ні до чого хорошого.
Наприклад, керуючися таким способом виховання у суспільстві, ґвалтівники додатково створюють навколо своїх жертв атмосферу секретності і сорому. Доки дитина мовчить, родичі ні про що і не здогадуються. Рання вагітність та зґвалтування дитини – страшні речі, у яких бояться зізнаватися через сором та звинувачення суспільства. Але саме тоді допомога та підтримка інших конче потрібна.
Численні дослідження підтверджують, що діти, які не мають базових знань із сексуального виховання, частіше стають жертвами педофілів, ніж їх більш підковані однолітки.
Розуміння власної фізіології та ризиків для здоров’я
Серед освітян існують різні думки щодо того, коли починати сексуальну просвіту. Юлія Ярмоленко, секс-педагогиня, говорить: «Статеве виховання починається в момент народження дитини та продовжується мінімум до 16-ти років, навіть якщо батьки і слова не сказали на цю тему».
Це зовсім не означає, що одразу після народження треба розповідати чим і як займаються мама з татом, бо сексуальна освіта не тільки про секс та про те, звідки беруться діти. Сексуальна освіта, насамперед, про фізіологію, правила гігієни та безпеки, зміни, які відбуваються у чоловічих і жіночих організмах, та про здорові стосунки.
Відтермінувати початок інтимних стосунків
Коли діти не отримують відповідної інформації від батьків та вчителів, вони починають шукати інші джерела з неповними або помилковими даними та відвертою експлуатацією з боку ЗМІ, інтернету та однолітків.
Відсутність чіткої та науково обґрунтованої статевої освіти призводить до зниження рівня відповідальності за власні дії, нерозуміння ймовірних ризиків статевого життя. Наслідком є і ранні сексуальні стосунки, за показниками яких Україна займає перше місце.
Отже, перед освітянами наразі стають такі виклики, як рання вагітність, небезпечні для здоров’я аборти, сексуальне насильство, юний вік тих, хто починає статеве життя, епідемія ВІЛ та ІПСШ.
Статеве виховання не є обов’язковим предметом або навчальним підходом в українських школах, але у сучасних умовах система освіти не може закривати на це очі. Особливо, коли розв’язання проблеми знайдено.
Ця тема надзвичайно важлива, її неможливо замовчувати. Запрошуємо всіх, хто хоче дізнатися більше, 26 вересня о 18:00 на вебінар «Особливості статевого виховання у школах України», який вестиме завідувачка кафедри наукових дисциплін Дядюшкіна Ірина. Поговоримо про стан сексуальної просвіти в Україні.
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.