Три методи інтерактивного навчання для захопливих уроків

Мотивовані до навчання та спраглі до знань учні – справжня мрія вчителя. Не треба закликати до дисципліни, уважності, багаторазово повторювати одне те й саме, розв'язувати проблему невиконання домашніх завдань тощо. Чи завжди такі мрії стають реальністю? На жаль, ні. Чи можна з чим щось зробити? Звісно!

І тут вам стануть у пригоді методи інтерактивного навчання. Так, інколи можна почути думку про те, що інтерактиви перетворюють уроки на розвагу, під час якої діти, звісно, отримають задоволення, але чи буде це корисно? Саме тому варто зберігати баланс! Пропонуємо вам три цікаві прийоми, спрямовані якраз на підтримку балансу! 

«Крісло автора»

Ну хто з учнів не хотів би хоча б на день зайняти місце вчителя? Ну хоча б спробувати! І цей метод якраз допоможе дітям відчути себе на місці педагога, якому ставлять запитання допитливі школярі. Учні тимчасово набувають особливого статусу, стають експертами, що володіють унікальними знаннями. А це означає, що вони мають відповідально ставитися до всього, що говоритимуть. 

Які переваги має цей метод? Діти мають не просто відповідати на запитання, а відповідати правильно, фактично вчити інших. Учням доведеться не просто вивчити для себе, а і переформатувати інформацію, як слід запам'ятати матеріал. Діти стають більш відповідальними, а отже підвищується їхня мотивація до вдосконалення знань. А ще цей прийом допомагає неабияк підняти самооцінку школярів.

Зазвичай метод «Крісло автора» використовують під час перевірки домашніх завдань або на етапі застосування знань. Утім, можливостей набагато більше! Оскільки з його допомогою діти відчувають себе експертами, то чому б не розширити межі експертності? Зіграйте в рольову гру, де діти зможуть приміряти на себе роль:

1. Автора книги (наприклад, автор розкриває характери героїв, розповідає про принципи написання роману).
2. Тренера (спортивного, з психології тощо).
3. Експерта з певного питання (прикордонник, кінолог, винахідник, садівник, японіст, експерт з етикету тощо).
4. Продавець, представник певної компанії (агент з нерухомості, співробітник компанії Tesla).
5. Мандрівник (розповідає про далекі краї, природу, традиції інших країн).
6. Політика (в цьому випадку вправа може розширитися до формату ток-шоу, де школярі ставлять політику гострі запитання).

Як виконувати. Один із учнів сідає обличчям до інших, які мають по черзі ставити йому запитання з певної теми. Аби спілкування не затягнулося, можна використовувати секундомір та обмежити час на одне запитання і відповідь. Якщо вправа має на меті перевірку домашнього завдання або повторення теми, доцільно призначити бали за кожне розкрите питання.

«Rating»

Як ваші учні реагують на оцінки? А якщо оцінюється групова робота? Певно, задоволені не всі. Але будьмо чесними, інколи справді буває складно оцінити внесок кожного учня і виставити справедливі оцінки всім членам групи. Якщо вам доводилося стикатися зі схожими проблемами, спробуйте метод «Rating», який передбачає поетапне оцінювання/самооцінювання під час роботи у групі.

Що ж робити? Цей метод пропонує поетапне оцінювання та індивідуальне оцінювання при роботі у групі. Так, доведеться витратити час на розробку схеми та критеріїв оцінювання, але різнобічність, поетапність, контроль і можливість врахувати всі дії школярів швидко компенсують цей недолік. 

Якщо ви працюєте в молодших класах, то можна почати з найпростішого. Наприклад, «Сходинок», усних коментарів, смайликів або системи з простих критеріїв. І діти поступово звикнуть!

А от якщо ви працюєте зі страшими учнями та оцінюєте, накприклад, твір, можна обрати 4 критерії (учні можуть отримати по 3 бали за кожен):

• креативність;
• правильність фактажу;
• чіткість викладу думки;
• відсутність помилок.

Отже, для кожного завдання може бути вироблена власна система критеріїв. Наприклад, оцінювання різних етапів роботи, якщо ви працюєте над проєктом, або швидкість виконання. Згодом, коли діти навчаться самостійно добирати критерії, можна пропонувати складніші способи оцінювання, а головне – впроваджувати їх без стресу.

«Таємна скринька»

Чудова вправа, яку можна та варто використовувати на етапі актуалізації знань або під час перевірки домашнього завдання. Утім, за потеби її легко адаптувати для інших етапів уроку.

Як працювати? На попередньому уроці (особливо актуально для занять, під час яких починається вивчення нової теми), діти на окремих аркушиках записують запитання, що в них виникли. Можливо, школярі щось не надто добре зрозуміли, а щось здалося заскладним – усе це можна записувати. Головне, абі всі запитання були конкретними та чіткими. 

Також можна записувати не лише запитання, а й, наприклад, задачі, які не вдалося розв'язати, чи врави, із виконанням яких виникли проблеми. Всі аркушики складаються у спеціальну скриньку, яка чекатиме свого часу. На наступному занятті (або за кілька занять, вирішувати вам) об'єднайте дітей у групи, дістаньте скриньку та навмання розподілить аркуші із запитаннями між групами. Головне, аби всі отримали однакову кількість аркушів. Діти мають обговорити отримане запитання та надати відповіді. 

Така вправа, якщо вона систематично використовується, стимулює учнів бути більш уважними під час уроків, мотивує до самостійної роботи, більш глибокого занурення в тему.

А які методи інтерактивного навчання ви використовуєте найчастіше?