Петриківський розпис недаремно ввійшов до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. Це неймовірно красива та оригінальна техніка малювання, що не має аналогів. І хоча композиції виглядають досить складними, це лише на перший погляд. Насправді ж техніка проста, адже малюнок складається з набору елементів, які просто треба поєднати – і результат буде неперевершений! А щоб малюнки вийшли акуратними, варто дотримуватися правил, із якими і необхідно ознайомитись учителю під час підготовки творчого уроку, аби докладно пояснити все учням.
Походження традиції
Розпис зародився на Дніпропетровщині, а почалося все зі створення щорічних великодніх прикрас та оберігів для оселі. Селяни, які мали хист до малювання, прикрашали власні домівки, також їх охоче запрошували для розпису стін, димарів, печей та скринь сусіди. Елементами зображення слугували садові і польові квітіи, а також виноград, ягоди, колоски, півні, зозулі, жар-птиці.
У 19 ст. популярний народний розпис було перенесено на папір, і це зробило його ще відомішим! Тепер аркуші з малюнками продавалися на базарах і ярмарках. Відтепер, замість запрошення майстра, селяни та городяни могли придбати готовий розпис, так звану «мальовку», що кріпилася на стіні, нерідко імітуючи рушник.
Тренуємо базові елементи
Малювати можна як гуашшю, так і аквареллю, на щільному білому або кольоровому папері (без глянцевого покриття), використовуючи товсті та тонкі пензлі (з гострим кінцем).
Перш ніж братися до роботи, запропонуйте дітям потренуватися, малюючи кольорові розтяжки та просто наносячи мазки на папір. Нехай учні акуратно поєднають кілька мазків. Як тільки почне виходити, можна переходити до невеликих композицій, комбінуючи листя і квітку з невеликими декоративними віньєтками.
Порада: Не використовуйте в одному малюнку багато декоративних елементів. Для початку нехай діти комбінують один-два типи листя, бутон та дві-три квітки, додають дрібні деталі.
Коли учні успішно впораються і з цією вправою, можна переходити до великої роботи. Загалом, така підготовка схожа на письмо у прописах, де діти тренують певні елементи, а потім і самі літери, доки не навчаться писати їх акуратно, довівши вміння до автоматизму.
На каналі майстрині можна знайти уроки з Петриківського розпису.
Аналізуємо роботи майстрів
Петриківський розпис корисний і тим, що завдяки ньому діти зможуть осягнути основи кольорознавства, попрацюють у техніці ритмічного малювання та привчаться до акуратності. Але перш ніж почати, проаналізуйте разом із дітьми кілька готових композицій, допомагаючи учням зрозуміти, як це було намальовано.
Для початку візьмемо елемент «бутон» – для того, щоб його намалювати, використали три кольори. Основними є жовтий та зелений, а додатковим виступає то фіолетовий, то блакитний (кінчики бутону).
Базові кольори всього малюнку – жовтий та зелений. Колір-акцент – блакитний. Ним намальовані центральні елементи квітів, деталі крил метеликів та кінчики бутонів. Зверніть увагу – у центрі квіток жовтий та блакитний кольори набувають найбільш яскравих та найбільш чистих (без додавання сторонніх кольорів) відтінків. Ця композиція побудована на контрасті: більш тьмяні відтінки розташовані по краях, а яскраві – всередині.
Наступни приклад – нюансована кольорова композиція, де немає очевидних кольорових акцентів, а вся картина виконана у теплому спектрі.
Технічні особливості роботи
Намагайтесь одразу поєднувати кілька кольорів – це забезпечить багатство відтінків (чергуйте жовтий із коричневим чи зеленим, оранжевий із червоним, блакитний із синім). Якщо хочете зробити кінчик листочка блакитним, занурюйте пензель у блакитну фарбу в останню чергу – перший доторк до паперу лишить блакитний слід. Далі фарба змішається з зеленою і жовтою, стане майже прозорою наприкінці мазка.
Порада: Не поєднуйте жовтий та фіолетовий (без використання зеленого) – мазок матиме некрасивий (ніби брудний) колір.
Зауважте – діти люблять хаотично замальовувати простір, тоді як петриківський розпис потребує дисципліни. Якість малюнку залежить від акуратності мазків, від їх послідовності. У цьому розпис частково подібний до каліграфії, де краса остаточної композиції залежить від сили натискання, товщини і напрямку руху пензля. Один доторк до паперу – один мазок, який, в ідеалі, не переривається (доки не стане завершеним) і не вкривається фарбою знов.
Робота у техниці петриківського розпису допоможе отримати чимало корисних навичок: від знань кольорознавства та ритміки до розуміння історії та побуту українського народу.
Аби дізнатися більше про елементи техніки, перегляньте майстер-клас із Бібліотеки «НаУрок». Звісно, намалювати власну картину одразу буде складно, тож для початку можна використати готові шаблони.
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.