Як пояснити дітям причини війни?

Причини війни між Росією та полягають у політичних амбіціях, які зазвичай мало цікавлять дітей. Але нинішню ситуацію аж ніяк не назвеш звичайною. Вже зараз без перебільшень можна сказати, що про ці події розповідатимуть у підручники як про один із переломних моментів історії XXI століття, що істотно змінив економіко-політичний ландшафт усієї Європи. Спроба розібратись у причинах того, що сталося, допоможе дітям побороти розгубленість, знайти орієнтири, а також сформувати міцну громадянську позицію, якої нашій державі не вистачало впродовж минулих 30 років.

Що таке війна і чому війни трапляються?

Розкажіть дитині, що війна – це спосіб досягнення мети умовах, коли інших методів отримання бажаного вже не лишилося. Б’ються тоді, коли не можуть домовитися, запропонувати вигідну угоду, не мають інших засобів впливу на людину чи країну. Отже, війна між Росією та Україною – це останній аргумент. Вона почалася через вичерпання Росією політичних та економічних важелів тиску на нашу державу (невдалий газовий шантаж, спроба зірвати євроінтеграцію, змусити закріпити нейтральний статус, розширити вплив ОРДЛО на політику всієї України).

Зауважте, що у високорозвинених країнах війни стають нетиповим явищем. Після Другої світової війни Європа, у якій ми живемо, докладала чимало зусиль, аби війни, у нашій частині світу, більше не траплялися. Якщо у XVIII-XIX столітті почати війну для досягнення певних вигід було нормальним, то сьогодні це засуджується.

Зверніть увагу на те, що у XXI столітті війна є: 

• незаконною. Вирішувати проблеми і досягати бажаного прийнято угодами і дипломатією.
• не вигідною. Вона призводить до великих втрат і руйнувань. Використовувати економічну або технологічну конкуренцію значно вигідніше.

Війна у Європі XXI століття: як це сталося?

Якщо ми живемо в частині світу, що категорично проти війни, то чому ж вона сталася? Аби пояснити цей момент дітям розкажіть, що деякі країни або лідери досі живуть правилами і мораллю XVIII-XIX століть. На жаль, авторитарний президент сучасної РФ, Володимир Путін, є саме такою людиною. Робота у спецслужбах колишнього СРСР призвела до консервації і викривлення його цінностей, що ґрунтуються на наступних засадах:

• Схильність керуватися виключно правом сили (хто сильніший, той і правий). Людина з таким поглядом на світ зневажає маленькі країни, але рахується з тими, хто має потужну армію. Спроби перемовин і примирення виглядають для нього як слабкість і запрошення до нападу.
• Путін вважає розпад СРСР катастрофою та прагне відновити імперію. Велика територія держави для нього є приводом для гордості та цінністю сама по собі. Він досі живе критеріями XVII-XVIII століття, де численні колонії примножували багатство країни, хоча сьогодні запорукою успіху є високі технології, сфера послуг та ІТ (приклад Кореї та Японії).
• У його уяві існує обмаль держав-гравців. Для дітей поясніть це через концепцію гральної дошки. За нею сидять лише два гравці (суб’єкти), що переставляють фігури. Решта – об’єкти, якими грають. Країнами-суб’єктами лідер РФ вважає США, Росію та Китай. У його картині світу решта країн керується великим гравцями і не гідні того, аби вести з ними перемовини (наведіть у приклад бажання Путіна отримати гарантії невходження України до НАТО від США; зневагу до перемовин із президентом Франції, бо вони нічого не вирішують; вислів про Британію як «другорядну державу»; бажання повернути контроль над усіма країнами колишнього СРСР через ультиматум; невизнання права деяких країн і народів на існування).
• Як колишній працівник спецслужб, Путін звик маніпулювати людьми через інформаційні спецоперації. Він не вірить, що народи мають власну волю та здатні самостійно обирати шлях. У будь-яких подіях (наприклад, Революції Гідності), така людина бачить змову і підступні маніпуляції США чи ЄС.
• ХХІ століття стало часом коли ми почали цінувати кожну людину та її особливості. Але досі існують люди, схильні недооцінювати інших, вважати їх гіршими за себе. Саме до такого світогляду схильна верхівка РФ, що звикла приписувати собі всі досягнення народів СРСР. Це створило хибне уявлення про Росію як державу з колосальними науковими та культурними досягненнями, тоді як інші країни сприймалися, як залежні колонії, що не можуть розвиватися.

Культ сили, дискримінація, повна безвідповідальність через надто довге перебування при владі та викривлене сприйняття дійсності зробили цивілізаційний конфлікт майже неуникненним.

Зауважити: Спробуйте порівняти поведінку країни-агресора з булінгом або дискримінацією. Нехай діти спробують провести паралелі за наступними пунктами: образливі прізвиська (хохли, гризуни, чукчі та інші прізвиська для народів колишнього СРСР), розлюднення (фашисти, нелюди, «країна 404», «такої нації не існує» та інші тези російської пропаганди), вимагання (спроби тиснути через погрозу війною, шантаж енергоресурсами тощо), спроби самоствердитися через приниження жертви, схильність вважати жертву нижчою за себе тощо.

Фейки і пропаганда

У ХХІ столітті інформація має колосальне значення. Вона здатна як привести людей до миру, так і підштовхнути до безпричинного нападу. До того ж через неї діти і дорослі можуть відчувати провину, спад сил, депресію, панічні настрої тощо. Тому обов’язково розкажіть дітям, що війна супроводжується довготривалою інформаційною підтримкою. Нападник, як і булер, намагається виправдати агресію, вигадуючи образливі історії та псевдоприводи для нападу.

Поясніть дітям, що агресія проти України готувалася пропагандою роками. У ній нашу державу називали агресивною, фашистською, штучною, такою, що не існує (не має права на існування), не здатною до самостійності, відсталою тощо. Усе це – прийоми розлюднення, які роблять напад в очах агресора «виправданим», знижують рівень емпатії.

Зауважити: якщо ви працюєте зі старшокласниками, запропонуйте їм виконати проєкт із дослідження російських фейкових новин і меседжів щодо України (Україна обстрілювала Донбас; робила ядерну бомбу; лабораторії для біологічної зброї; Україну придумав Ленін/австрійський генштаб; Україна – це штучний проєкт Заходу; не було іншого виходу, тільки напасти; захопити Київ за 2 дні тощо). 

На які групи можна розподілити ці меседжі? Які думки і емоції вони мають викликати за задумом пропагандистів?

Як бачимо, створення брехливої пропагандистської кампанії відіграло ключову роль у початку війни. Багаторічне розлюднення українців, обіцянки швидкої перемоги над слабким супротивником, переконання у справедливості війни – все це змусило багатьох росіян підтримати інтервенцію. Також багаторічна пропаганда вплинула і на самих очільників РФ, які повірили у вигадану ними ж реальність, вважаючи, що перемога буде легкою, а українці є всього-на-всього надуреними заходом людьми, що радо віддадуть свої міста окупанту.

Отож, чітко усвідомлювати навколишній світ дуже важливо. Ілюзії призводять до нерозважливості, необґрунтованої безтурботності, через що для частини людей війна (або її результати) можуть стати цілковитою несподіванкою. Тож розповівши дітям про причини конфлікту, ви допоможе їм краще зрозуміти, чому дорослі вчиняють саме так, а не інакше, уникнути хибних рішень, образ та відчуття цілковитого хаосу, що призводить до депресії або хвилювання. Окремо зауважте, що корені війни можна відшукати у знайомих дітям поняттях – булінгу, дискримінації, а також уроках історії, які тепер матимуть для учнів нове, більш особисте значення.