Позакласний захід "Бабин Яр - без права на забуття!"

Міністерство освіти і науки України

Овруцький професійний ліцей

 

 

 

Методична розробка

 позакласного заходу:

 

«Бабин Яр – без права на забуття!»

                                                         

                                                        Розробила:
                                                                   викладачка історії

                                                                     Домославська Н.В.

 

                                                       2021 р.

 

Тема: Бабин Яр – без права на забуття!

Мета: розкрити зміст подій, пов'язаний з трагедією в Бабиному яру;

виховувати гордість за тих співвітчизників, які віддали своє життя заради інших, продовжувати формувати основу культури міжнаціональних відносин у суспільстві; вчити співчувати та допомагати ближньому. 

Обладнання: оформлена дошка фотографіями Бабиного Яру, мультимедійна дошка, свічки.

Форма проведення: урок пам’яті

 

«Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на український землі.

Бабин Яр – це наша спільна трагедія…»

Іван Дзюба

 

У світі завжди були дві раси...

 Є ті, хто розпинає, і ті, кого розпинають, гнобителі і пригноблені, хто ненавидить і кого ненавидять, які заподіюють страждання і страждають, гонителі та гнані.

                                                   М. Бердяєв

 

Хід заходу

Викладач   

Це тут ревіли вогнища багрові.

Це тут шкварчали нафти ручаї

I в трупах жадно рились палії,

Шукаючи скарбів на мертвякові.

Тяжкий, гнітючий і нестерпний дим

Підносився над моторошним  яром.

Він дихав смертю, він душив кошмаром,

Вповзав в доми страховищем глухим.

І бачив люд з своїх скорботних сховищ,

Як за вікном Кирилівських будов,

За тополями дальніми кладовищ.

Горіла страшно їхня плоть і кров.

Могильний вітер з тих ярів повіяв —

Гад смертних вогнищ, тіл димучих згар.

Дивився Київ, гніволиций Київ

Як в полум'ї метався Бабин Яр….,

 

  

      Шановні друзі! Ми зібралися сьогодні, щоб віддати данину пам’яті тим, хто мученицькою смертю загинув в Бабиному Яру під Києвом 80 років тому. Українська та світова спільнота щороку у вересні вшановує День пам’яті жертв у Бабиному Яру, яка є символом трагедії Голокосту та нацистських злочинів на українській землі, жертвами котрих стали мільйони людей. Бабин Яр став могилою десятків тисяч євреїв, а також українських патріотів, військовополонених, циган та інших громадян. Лише за два дні, 29 та 30 вересня 1941 року, було знищено більше 33 771 євреїв. Усього за роки нацистської окупації Києва (1941-1943 рр.), за різними джерелами, було знищено від 100 тис. осіб. до 230 тис. осіб. Сьогодні ми будемо говорити про війну і про смерть у всій її неприкритій жахливості.

 

Ведучий 1: Бабин Яр - один із найбільших на території Києва ярів (колись він був довжиною близько 2.5 км, глибиною близько 50 м). Так історично склалося, що Бабин Яр в Україні і в світі значить набагато більше, чим топографічна назва. Він є одним із трагічних місць масового геноциду часів другої світової війни.

Ведучий 2: На високій горі, там, де Бабин Яр виходив у долину Дніпра, Всеволод Ольгович близько 1140 року заснував Кирилівський монастир і побудував у ньому кам'яну церкву. Від церкви, монастиря й однойменної вулиці (тепер вул. Фрунзе) систему ярів, до якої належить і Бабин Яр, часто називають Кирилівськими ярами.

Ведучий 1: Сама назва "Бабин Яр" з'явилася в XV ст. Перша згадка - 1401 рік, коли власниця цієї землі продала її Домініканському монастирю. У XV-XVII ст. згадується також як урочище Бісова баба, Шалена баба.

Ведучий 2: Одні казали, що в цій місцевості колись правив воєвода Бабій – тому за його прізвищем назвали яр, інші – що до 1917 року там стояв маєток поміщика на прізвисько Баба, треті вважають, що яр одержав назву тому, що жінки збирали там дрова та гриби. Ширина ярів доходила до 300 м, глибина до 50 м, довжина ярів досягала 3,5 км. Саме це місце нацисти вирішили використати для своїх злочинів.

Ведучий 1: Київ перед війною жив своїм життям: на його широких вулицях гуляли люди, цвіли каштани, грала музика. Здавалося, що нарешті, після важких 30-х, житиметься щасливо. Але прийшла війна…

Здобувач освіти 1

Понад Бабиним Яром летять журавлі,

Вересневе ридання.

Понад Бабиним Яром летять журавлі,

Як надія остання.

Чорні тіні летять у важкій тишині,

У своїй самотині.

Понад осінь летять, понад ночі і дні,

Ці тіла журавлині.

І несуть недосяжність на кожнім крилі,

І зникають у мреві.

Понад Бабиним Яром летять журавлі,

Ці плачі вересневі.

Відео 1 - Історична довідка           

Ведучий 1: 19 вересня 1941 року до центру - міста з трьох напрямків — по вулиці Червоноармійській, з Подолу і Брест-Литовського шосе стікалися колони танків, мотористів, піхоти. У полудень, у Київ увійшли війська 6-ї німецької армії під командуванням генерал фельдмаршала фон Рейхенау, які впродовж 73 днів намагалися захопити місто. Гітлерівські війська вступали до Києва.               Ведучий 2: Німці займали кращі будинки, виселяли з них мешканців, влаштовувалися надовго і з комфортом.

Читець 1 -  21—22 вересня, тобто за тиждень до масових антиєврейських акцій у Києві, розпочався терор проти євреїв. Облави на них проводилися щодня. Німці й поліцаї зупиняли євреїв на вулицях, знущалися зі старих і хворих, за будь-який прояв непокори вбивали на місці.

Наталія Феодосіївна Петренко, українка за походженням, згадувала: «Я живу на вулиці Тираспольській, 55, неподалік Бабиного Яру. 22 вересня 1941 р. я бачила, як німці вивозили у вантажних машинах людей у Бабин Яр. 22 вересня таких автомашин пройшло, як я підрахувала, 35, Я бачила, як із машин виводили людей, роздягали до білизни, змушували лягати на землю, після чого їх били гумовими кийками, а потім по троє передавали їх іншим німцям, а ті, у свою чергу, тим, що стояли біля самого Бабиного Яру, де й розстрілювали цих людей».

 

Читець 2 - Надія Трохимівна Горбачова, росіянка, на допиті 28 листопада 1943 р. свідчила: «22 вересня я бачила, як протягом усього дня до Бабиного Яру пішло понад 40 вантажних машин, переповнених єврейським населенням — чоловіками, жінками й дітьми. Декотрі жінки тримали на руках малят.

Я та ще декілька жінок, щоб не бачила німецька охорона, підійшли до того місця, де зупинялися машини. Ми побачили, що за 15 метрів від початку Бабиного Яру німці змушували роздягатися привезених євреїв і наказували їм бігти вздовж яру, розстрілюючи їх з автоматів і кулеметів. Я особисто бачила, як німці кидали малят у яр. У яру були не лише розстріляні, а й поранені та живі діти».

 

Читець 3 - 26 вересня відбулося засідання, на якому обговорю­валися заходи щодо ліквідації єврейського населення міста. Читаємо в документі "Оперативне донесення по СРСР" №97, адресованому в Берлін начальнику поліції й служби безпеки 28 вересня 1941р..-"... Пожежі відбувалися в центрі міста. Постраждали дуже цінні споруди. Майже до цього часу боротьба з вогнем практично не дала результатів. ... Вибухи тривають. Виникають пожежі.... Неодноразово зазначалося, що вибухи відбуваються під час захвату будинку. Доведено, що провідна роль у цьому належить євреям. Тут проживає близько 150000 євреїв. До цієї хвилини не було можливості перевірити цю цифру Під час першої акції проведено 1600 арештів; вжито заходи для уточнення кількості єврейського населення в цілому. Підготовлено план ліквідації щонайменше 50000 євреїв. Німецька армія підтримує накреслені плани і намагається їх якнайшвидше здійснити". Долю винищення київських євреїв було вирішено самою програмою нацистського "ендльозунга" (остаточного розв'язання). Для втаємничення акції айн-зацкоманди й зондеркоманди отримували наказ про операції з винищення "ворогів рейха" в усній формі. Цю акцію доручили зондеркоманді 4-а під командуванням штандартенфюрера Пауля Блобеля.

 

Ведучий 1: 28 вересня 1941 р. по місту на стінах будинків, на парканах з'явився наказ, видрукуваний трьома мовами - російською, українською і німецькою - без дати й підпису, на цупкому синьому папері:

 

«Жидам м. Києва і околиць! У понеділок, 29 вересня, на 8 годину ранку вам належить з'явитися з речами, грішми, документами, цінностями і теплим одягом на Дорогожнцьку вулицю, біля єврейського кладовища.

За неявку — смертна кара.

За переховування жидів — смертна кара.

За зайняття жидівських квартир — смертна кара».

 

І люди потяглися...

 

Читець 4 -  Слово про Бабин Яр. Стер Єлісаветський «Чим є трагедія Бабиного Яру?»

У Києві, у Бабиному Яру, починаючи з вересня 1941 р. знищували жителів міста й військовополонених, але це були спочатку й передусім жінки, діти, літні люди, меншою мірою чоловіки. Їх розстрілювали суто за етнічною ознакою, лише тому, що вони євреї, що підлягали, відповідно до расової теорії Гітлера, тотальному винищенню.

Офіційна радянська пропаганда й історіографія всіляко замовчували єврейський за головним своїм змістом характер трагедії Бабиного Яру, у чому значною мірою проявилася сталінська політика дискримінації євреїв. Ось яким було перше повідомлення Надзвичайної Державної Комісії про злочини німецько-фашистських загарбників у місті Києві (документ підписано членом Політбюро ЦК ВКП(б) Миколою Шверником і направлено наркому закордонних справ В’ячеславу Молотову): «Гітлерівські бандити скоїли масове звіряче винищення єврейського населення. Вони вивісили об’яву, в якій усім євреям пропонувалося прибути 29 вересня 1941 року на ріг Мельникової та Доктеревської вулиць, узявши з собою документи, гроші й цінні речі. Євреїв, що зібралися, кати погнали до Бабиного Яру, відняли в них усі цінності, а потім розстріляли».

А ось яким повідомлення НДК стало після його обробки наркоматом закордонних справ: «Гітлерівські бандити зігнали 29 вересня 1941 року на ріг Мельникової та Доктеревської вулиць тисячі мирних радянських громадян. Тих, що зібралися, кати повели до Бабиного Яру, відібрали в них усі цінності, а потім розстріляли».

Відео 2  - Свідчення очевидців

 

Ведучий 1: Існує думка, що день 29 вересня було обрано не випадково, саме на цей день припадало свято Йом Кіпур (Судний день) - згідно з єврейською традицією, день посту, покаяння й відпущення гріхів. Вранці 29 вересня тисячі євреїв потяглися на зазначене у наказі місце.

Ведучий 2: Цього дня до настання темряви німці встигли розстріляти тільки дві третини з тих, хто прийшов (близько 22 тисяч). Інших приречених загнати на ніч у порожні гаражі на вул. Дорогожицькій, а наступного дня, 30 вересня, розстріляли. Потім німецькі сапери підірвали схили яру, щоб засипати тіла і примусити військовополоне­них зрівняти дно яру.

Ведучий 1: За два дні 29 і 30 вересня 1941 року було розстріляно 33771 мирних жителів Києва, переважно євреї, про що керівництво зондеркоманди у донесенні ЛМ01 від 2 жовтня 1941р. доповіло в Берлін. Цей жахливий злочин, здійснений уперше у такому масштабі, став своєрідним символом трагедії мирного населення під час війни.

 

Читець 5 - Військовий юрист Ю.Шульмейстер у своїй книжці «Гітлеризм в історії євреїв» писав: «Акцію зі знищення єврейського населення було організовано блискавично й фундаментально. Місцем злочину обрали Бабин Яр — колишнє військове стрільбище з глибокими ярами, де могли поміститися сотні тисяч трупів. До Бабиного Яру зручні підходи, відразу залізнична станція Лук'янівка-товарна, що дозволяло переконати приречених, що їх чекає не смерть, а переїзд на нове місце проживання».

У Києві нацисти спочатку навіть не планували створювати єврейське гетто за прикладом Варшави чи Львова для повільної, але неминучої загибелі його мешканців. Тактика Голокосту на переважній частині України була інакшою: вона полягала в одномоментному тотальному знищенні єврейського населення відразу після окупації.

 

Читець 6 - Захар Трубаков у мемуарній книзі «Таємниця Бабиного Яру» згадував: «Існує така думка, що всі євреї Києва пішли за вказаною адресою. А звідти в Бабин Яр. Я з цим твердженням не згоден. І сам не пішов, й інших відмовляв, як міг... Люди слухали, але, як часто буває, не чули. На мої вмовляння вони відказували, що їм нікуди подітися, особливо тим, хто з маленькими дітьми. А багато хто просто не вірили в найгірше...»

 

Відео 3  - Нателла Болтянська «Бабин Яр»

 

Здобувач освіти 2

                Позаду них - страшна безодня ями.

Попереду - несамовита лють...

Маленький хлопчик прикипів до мами:

Нас не уб'ють, матусю? Не уб'ють?

Не бійся, синку. Пригорнись до неньки.

На тебе зійде Божа благодать!

Тебе не вб'ють, бо ти ж іще маленький, .

А діток навіть звірі не їдять...

Від залпу листя аж затріпотіло.

Птахи сполохано рвонулися увись...

Синочка мати затулила тілом.

Убили всіх, а він живим лишивсь.

Та знов смерть дивиться крізь дула автоматів.

Чому ж така незрозуміла злість?

І він на пальчиках показує солдатам:

- Мені ж шість рочків, всього тільки шість...

Мій хлопчику! Надіявсь ти на диво.

Ти вірив у всесильність доброти...

Дощ моросив над містом сиротливо –

То плакав світ,

То світ просив:

- Прости.

 

Ведучий 1: Раннього ранку 29 вересня 1941 р., напередодні Судного дня, євреї з різних районів Києва, виконуючи нацистський наказ, ішли, здавалося, нескінченним потоком у район Лук'янівського кладовища. Уже неподалік стрімчаків Бабиного Яру вони потрапляли до своєрідного коридору, створеного двома шеренгами кремезних гітлерівців із собаками.

Ведучий 2:  Автори видання «Без терміну давності... Трагедія Бабиного Яру» пишуть: «Під вигуки «Шнель! Шнель!», під голосний регіт «цивілізатори» спускали собак, жорстоко били приречених, підганяючи до місця, де з них зривали одяг, забирали коштовності, продовольство, документи. Цілком голі чоловіки, юнаки, жінки, дівчата, літні люди й діти під наглядом охоронців ставали на край глибокого рову й розстрілювалися з кулеметів».

 

 Читець 7 - У минулому акторка, Діна Пронічева дивом уціліла під час розстрілу й спромоглася вночі вибратися з Бабиного Яру. У своїх показаннях вона свідчила: «На моїх очах роздягали, били: люди істерично сміялися, певне, божеволіли, ставали за кілька хвилин сивими. Грудних дітей виривали в матерів і кидали нагору через якусь піщану стіну, усіх голих шикували по двоє-троє і вели на височину до піщаної стіни, у якій були прорізи. Туди люди входили і не поверталися... З протилежного боку їх розстрілювали з кулеметів, люди падали вниз у дуже глибоку прірву».

Ми тут лежимо

В піску та глеї,

На всі сторони світу простерті —

Євреї, євреї, євреї —

Діди, матері, немовлята.

Господи, дай нам відпочити від смерті,

Від погляду ката!

 

Відео 4 – « Нюрбензький процес»

Читець 8 - Сторож Лук'янівського кладовища Сергій Іванович Луценко, котрий був очевидцем страшного злочину, розповідав: «Століттями ховали на Лук'янівці мерців, але кляті фашисти за один тиждень поховали в Бабиному Яру стільки, що й на трьох кладовищах не вкладеш... Зі сторожки на кладовищі було добре видно, як людей роздягали догола, як з автоматів і кулеметів розстрілювали поставлених над прірвою, як хапали дітей за ніжки, піднімали й кидали живцем у яр».

 

Ведучий 1: Свідчення очевидців дають різноманітну картину ставлення місцевого населення до долі та розстрілу євреїв у Бабиному Яру.

 

Читець 9- У романі-документі Анатолія Кузнєцова «Бабин Яр» є фрагменти, які було виключено з журнального варіанта радянськими цензорами або загалом уперше побачили світ у книжковому виданні, що вийшло 1970 р. у Франкфурті-на-Майні. Один із них реально відбиває ставлення певної частини місцевих жителів до долі євреїв, що переховувалися від окупантів. Письменник Анатолій Кузнєцов хлопчиком пережив окупацію на одній із київських околиць і в 14 років по гарячих слідах записав усе побачене й почуте про Бабин Яр. Він свідчить: «Вони переховувались у підвалах, комірках. Одна російська родина врятувала сусідів євреїв, відгородивши цегельною стінкою частину кімнати, і там у темряві, у вузькому простінку, майже без повітря, євреї сиділи два роки. Але це рідкісний випадок.

 

Читець 10 - Тих, хто переховувався, зазвичай знаходили, позаяк знаходилося чимало охочих заробити гроші чи корову. Біля нашого куренівського базару жила, приміром, Парасковія Деркач. Вона вистежувала, де переховуються євреї... Вони віддавали їй, що мали. Потім вона заявляла в поліцію та вимагала ще й премію. її чоловік Василь був біндюжником, зазвичай на його ж площадці й везли євреїв у Яр. Парасковія з чоловіком по дорозі зривали з людей одяг, годинники: «Вам воно вже не треба!..»

                                             Здобувач освіти 3

                                  Ходив із скрипкою у парі

                                  Він майже все своє життя.

Вона лежала у футлярі,

Мов у колисочці дитя.

Як за гестапівським наказом

Йому сумний прослався путь,

Ішов, як завжди, з нею разом,

Ще й встиг і фрак свій одягнуть.

Коли ж, хитнувшись серед яру,

В житті ступив останній крок,

З осиротілого футляра

Упала скрипка на пісок.

Він простягнув до неї руку

І доки вдарив смерті струм.

Блідими пальцями пилюку

Старанно струшував зі струн.

Читець 11 -   Накази німецького командування в жовтні-листопаді 1941 р. проголошували: «Якщо хто-небудь пустить єврея на нічліг або проживання, буде негайно розстріляний не тільки він сам, а й уся родина», «За кожного виданого єврея, комуніста і працівника НКВС — німецьке командування платить по 1000 рублів». Але, всупереч таким наказам, знаходилися люди, котрі, ризикуючи життям своїм і своєї сім'ї, рятували, переховували євреїв, підпільників, партійців, котрі не реєструвалися. Родина київського священика Олексія Глаголєва врятувала за роки окупації одинадцятьох євреїв. За неповними даними під час трагедії Бабиного Яру за допомогою місцевих жителів було врятовано близько ста євреїв і сорок дітей від змішаних шлюбів. Літня няня-українка Надія Хоменко пішла на розстріл у Бабин Яр із трьома єврейськими дітьми.

Ведучий 1: Людей, які були готові на самопожертву заради іншого, почали називати Праведниками народів світу. Присвоєння звання Праведник світу виражає собою прагнення єврейського народу віддати шану іншим національностям, які, ризикуючи своїм життям, рятували євреїв під час фашистської навали.

Ведучий 2: За рішенням Кнесету в 1953 році був заснований Яд Вашем, на честь вшанування пам`яті жертв і героїв Голокосту.

Ведучий 1: Визнані Праведником світу отримують медаль і Почесну грамоту, а їх імена увічнюють в Яд Вашем на Горі Пам`яті в Єрусалимі. На підставі Закону Держави Ізраїль про Пам’ять Катастрофи (1951 р.) високе звання "Праведник народів світу" отримали 26513 чоловік (за даними «Яд Вашем» на 2017р.), вихідці з 45 країн світу; серед них – християни і мусульмани, віруючі і атеїсти, чоловіки і жінки, люди всіх професій та різного віку, освічені та неграмотні, багаті та бідні. Єдине, що їх об’єднувало, це людяність і мужність, прагнення в жорстоких умовах фашистського терору зберегти найкращі моральні якості людини.

Ведучий 1: Найбільше Праведників, які ризикували власним життям заради рятування інших, є у Польщі – 6266, Голландії – 5108, Франції – 3331 та Україні – 2659 особи.

Імена українців, які є Праведниками світу, викарбувані на Стіні честі у Єрусалимі.

Ведучий 2: Річниця трагедії Бабиного Яру завжди була й залишається приводом не тільки згадати про жертв війни та Голокосту, але й вшанувати героїв опору нацизму, що стали взірцем взаємоповаги між народами, прикладом духовного подвигу заради порятунку життя людей.

Відео 5 - «Праведники Народів світу».

 

Ведучий 1: Після масового вбивства київських євреїв і тих не киян, котрі сподівалися знайти в місті притулок і захист, трагедія Бабиного Яру не закінчилася. У жовтні-листопаді 1941 р. тут знищили хворих психіатричної лікарні ім. Павлова, тисячі військовополонених бійців і командирів Червоної Армії, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів (переважно членів ОУН-м), заручників, «саботажників», порушників комендантської години,  декілька циганських таборів та інших…

Ведучий 2: У січні 1942 р. сюди вели на розстріл близько ста моряків Дніпровської військової флотилії.

Ведучий 1: У 1941–1943 роках у Бабиному Яру розстріляно 621 члена ОУН, серед них і відому українську поетесу Олену Телігу разом із чоловіком.

Відео 6 - «Люди свободи. О. Теліга».

 

Ведучий 1: У своїй в’язничній камері 35-річна поетеса залишила на стіні такі передсмертні слова, викарбувавши над ними тризуб: «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга».

      Розстріляли Олену й Михайла 21 лютого 1942 року. Полеглі знайшли останній спочинок у Бабиному Яру. Один з катів поетеси, вражений мужністю Олени Теліги, сказав: «Я не бачив ще чоловіків, щоб так героїчно вмирали, як ця гарна жінка».   Ведучий 2: Американському досліднику Мирославу Драгану вдалося встановити місце поховання Олени Теліги — воно розташоване на території Київського телецентру. Тут покоїться прах Олени Теліги та її чоловіка Михайла, її друзів. Ведучий 1: Протягом двох років по вівторках і п'ятницях у Бабин Яр привозили людей у машинах і розстрілювали, а потім везли задушених по дорозі в душогубках супротивників гітлерівського «нового порядку» різних національностей, полонених і підпільників, заручників — чоловіків і жінок. Бабин Яр перетворився на величезну братерську інтернаціональну могилу.

Ведучий 2: Влітку 1942 року в окупованому Києві сталася ще одна трагічна подія, яка в історію увійшла як «Матч смерті» між Київським «Динамо» та німецькою командою військово-повітряних сил «Люфтваффе». 18 лютого 1943 року — трьох футболістів київського «Динамо»: Миколу Трусевича, Івана Кузьменка та Олексія Клименка, що були в’язнями Сирецького концтабору, розстріляли у Бабиному Яру.

Ведучий 1: Автори згаданого видання «Без терміну давнини» історики Г.Мігрін, В.Король, В.Кучер пишуть: «Бабин Яр поглинав свої жертви регулярно — 103 тижні поспіль. Перші п'ять днів фашисти та їхні прислужники знищували тут євреїв — до 160 тисяч». Автори вважають, що загалом, за неповними даними, як свідчать документи, Бабин Яр став могилою понад 220 тисяч людей різних національностей.

Ведучий 2: Поблизу Бабиного Яру було відкрито Сирецький концтабір, в якому утримувалися підпільники, військовополонені. Відступаючи з Києва і намагаючись приховати сліди злочинів, нацисти в серпні-вересні 1943 р. частково знищили табір, відкопали і спалили у відкритих «печах» десятки тисяч трупів, кістки перемелювалися на привезених з Німеччини машинах, попіл був розсипаний околицями Бабиного Яру.

Ведучий 1: У ніч на 29 вересня 1943 року в Бабиному Яру відбулося повстання зайнятих на роботах біля печей 329 ув’язнених-смертників, з яких врятувалися 18 чоловік, інші 311 були розстріляні. В’язні, що врятувалися, виступили свідками спроби нацистів приховати факт масового розстрілу…

 

 Читець 12 -  У серпні 1943 року мене з групою ув’язнених перекинули в табір «Бабин Яр». Нас, закутих в кайдани, змушували розкопувати трупи раніше розстріляних людей, а потім спалювати  в печах. Печі робили із розібраних кам’яних пам’ятників цвинтаря та металевих конструкцій,  на які пошарово клали трупи й  дрова та обливали  нафтою. Одна піч вміщували 2 тисячі трупів. Потім спеціальними трамбівками розбивали обвуглені кістки, просівали через сито. Якщо траплялися золоті речі, наприклад, зубні коронки – забирали гітлерівці. Попіл розсіювали по дну яру. 8-9 разів на день фашисти привозили живих в’язнів і тут же, в машинах, труїли їх чадним газом, а нас змушували вкладати трупи в печі…                           (Давид Будник)

 

Ведучий 1: Троє з уцілілих виступили свідками на Нюрнберзькому процесі. Світ дізнався про злодіяння нацистів у Києві, але протягом майже всіх повоєнних років правду про трагедію євреїв у Бабиному Яру замовчувала радянська влада. 1959 р. письменник Віктор Некрасов виступив із закликом замість того, щоб створювати стадіон на місці розстрілів, як планувала міська влада, побудувати в Бабиному Яру пам'ятник.

Здобувач освіти 4

Гілку показали на вербі.

Широко руками розвели.

Кажуть люди: десь тут у долині

Всі живцем закопані були.

Тут Одарка, невсипуща мати,

Миротвориця дитячих чвар.

Тут Лаврін, прислів'ями багатий,

І Кривенко, сивий чоботар.

Тут Юрко і чорноока Хана,

Всі малі товариші мої.

Тут земля, а в ній глибока рана,

Не чіпайте, боляче землі!

Ведучий 2:    Тривалий час радянська влада намагалася замовчати трагедію у Бабиному Яру. В 1950 міська влада ухвалила рішення залити Бабин Яр рідкими відходами прилеглих цегляних заводів для прокладення через яр транспортних шляхів і влаштування тут парку. Яр перекрили земляним валом, щоб не допустити затоплення житлових районів. Особливості валу і пропускна здатність дренажу не відповідали навіть мінімальним нормам безпеки.

Ведучий 1: Вранці в понеділок 13 березня 1961, через сильне танення снігу, вал не встояв під натиском води, і в результаті селевий потік висотою до 14 метрів ринув на Куренівку. Рідиною залило площу понад 30 гектар, знищено більше 30 будівель, зруйновано трамвайне депо ім. Красіна.

Ведучий 2: Офіційні джерела применшували масштаби катастрофи, повідомляючи про загибель лише 145 людей. Інформація про катастрофу піддавалася жорсткій цензурі, її масштаби сильно применшувати. Багато жертв були спеціально поховані на різних кладовищах у Києві з зазначенням інших дат і причин смерті, а частина тіл так і не знайшли під величезною товщею пульпи.

Ведучий 1: Згідно з офіційним повідомленням комісії з розслідування причин трагедії, аварія погубила 145 осіб. А от сучасні дослідники Куренівської катастрофи стверджують, що насправді кількість жертв склало близько 1,5 тисяч чоловік. Цей епізод в історії Бабиного Яру називають Куренівської трагедією.

Ведучий 2: І лише після велелюдного стихійного мітингу з нагоди 25 роковин трагедії 29 вересня 1966 року за участю відомих дисидентів Івана Дзюби та Віктора Некрасова, про неї почали говорити на державному рівні. Пізніше було встановлено перший пам'ятник жертвам. Історики пов'язують таку поведінку із намаганням приховати усю правду про трагедію.

Ведучий 1: Бабин Яр - це трагедія України, це трагедія всього людства, якому нацизм готував подібні полігони для знищення неугодних народів.

Ведучий 2: Особливістю німецького нового порядку став тотальний терор. На територіях, окупованих нацистами, знищено мільйони мирних жителів, створено 180 концтаборів смерті, 50 гетто. Найбільше загинуло мирних громадян - українців, євреїв, росіян та представників інших національностей - у Бабиному Яру в Києві ( понад 150 тисяч).

Ведучий 1: Усі 778 днів німецької окупації в Києві тривали розстріли і насильства. Злочини в Бабиному Яру пере­вершили всі відомі до цього часу трагедії. Але це не тільки трагедія мину­лої війни, це урок на майбутнє, який знову і знову нагадує, як важливо запобігати насильству та берегти мир.

Ведучий 2: Ми запалюємо свічку пам’яті всім євреям, які загинули під час Другої світової війни, щоб вшанувати 11 мільйонів людських душ, які були знищені за наказом Гітлера, Гімлера, Геббельса, Геринга – це вони перетворили на пустелю цілі краї та області, зруйнували сотні міст, спалили десятки тисяч сіл. Прошу всіх встати, вшанувати пам'ять загиблих.

Хвилина мовчання (ведучі запалюють свічки)

Ведучий 1: У бабиному Яру та поблизу нього встановлено 25 пам’ятників: Пам’ятник радянським громадянам та військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської армії, відкритий у 1976 році,  пам’ятник розстріляним євреям у вигляді Менори, встановлений у 1991 році, дерев’яний хрест, встановлений у 50-ту річницю Олени Теліги та її соратників, пам’ятник розстріляним у Бабиному Яру дітям, відкритий у 2001 році, пам’ятник  жертвам Куренівської трагедії, встановлений у 2006 році.

Ведучий 2:  Ми будемо пам’ятати вічно Ваше знищення і сяяння Ваших завчасно згаслих очей. Перетворимо на маяки, які будуть нагадувати про Вас.

Ведучий 1: Ми возводимо пам’ятники всім розстріляним, повішеним, спаленим. Пам’ятник вічного життя, який ніщо не зруйнує і не задушить.