Позакласний захід для учнів 7 класів.

     Методична розробка позакласного заходу для 7 класу старшого вчителя хімії вищої категорії, вчителя методиста Білецької Т.А Конотопської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5

 

                        У гостях у алхіміка

                              ( п’єса – загадка )

 

   Діючі особи:

Петрик  - учень 7 класу.

Ваня      - учень 7 класу.

Миколка – учень 7 класу.

Женя  -  сестра Петрика, учениця 10 класу.

Сашко – ( він також алхімік ), учень 10 класу.

Віктор – ( «учень алхіміка»), учень 8 класу.

 

                              Картина перша

 

В а н я , М и к о л к а  і  П е т р и к  з портфелями сидять поруч на лавці перед закритою завісою. . У центрі Миколка. Він голосно і схвильовано закінчує читати оповідання про алхіміка. Ваня і Петрик, нахилились до Миколки і напружено слухають.

М и к о л к а  (читає). « Вогонь палав у лабораторії алхіміка цілу добу, а двері були весь час на замку : сили природи треба випробовувати у тиші  і подалі від стороннього ока. Скоро, скоро він знайде спосіб робити золото! Тоді в одну ніч він стане найбагатшою людиною у світі. Він буде мати стільки золота, скільки захоче.

     Заради цього він працював не покладаючи рук, жив багато років тільки мрією… від диму і вогню, від нескінченних турбот і безсонних ночей голова і борода алхіміка побіліли, шкіра зморщилась і почорніла. Одні очі не змінились : вони як і раніше горіли лихоманним блиском  - жадоби золота.

   Одного разу він працював у своїй лабораторії всю ніч: прокалював, розчиняв і кип’ятив речовини, з хвилюванням спостерігав за великою скляною посудиною, у якій бурхала якась прозора рідина. Перед світанком непомітно для себе він заснув … і прокинувся, коли сонце піднялося вже високо і яскраві  його промені освітлювали і погасле вогнище , і посудину із рідиною, що охолола. З досадою подивився він на вогнище, потім перевів погляд на посудину і … завмер від несподіванки : посудина майже наполовину була заповнений дрібними частинками золота.

    Підскочивши, він обережно підняв посудину перед обличчям, і частинки золота під сонячними променями заграли ще яскравіше. Від хвилювання у доктора алхімії перехопило подих. « Нарешті, -  прошепотів він, не відриваючи погляду від посудини з довгоочікуваним золотом. – Нарешті! Ось воно багатство, почесті та влада!» Але що це? Частинки злота у посудині зарухались у тремтячих руках, не виявляючи властивої золоту важкості. Ще і ще раз струшує зблідлий алхімік посудину. Сумнівів немає : це не золото! Доктор алхімії раптом відчув, що земля пішла зпід його ніг, і впав він на  кам’яну підлогу поруч із розбитим на друзки посудиною.»

Пауза. Миколка із сумом закриває книгу і повільно ховає її у портфель.

М и к о л к а. Так. Сподобалось?

В а н я . Іще б.  Я такі книжки можу читати, не відриваючись, цілими днями. Чесне слово!

П е т р и к. Я теж! А цікаво, чи є і зараз деінде алхіміки? 

М и к о л к а.  Не знаю, мабуть немає.

В а н  я . А мені здається, є! Можливо і не в нашій країні, але є!

М и к о л к а . «Здається … здається»   А чому тоді про них нічого в інтернеті не пишуть? Хоч би про одного знайти!

В а н я . А може й писали? Ти  що, весь Інтернет обшарив? Теж мені хаккер знайшовся!

М и к о л к а . Не такий як ти! Раз кажу, значить знаю!

В а н я  (вперто). Кажи не кажи, алхіміки є і зараз!

М и к о л к а  (вперто). А я кажу – немає!

В а н я  (теж).  Ні, є !

     Підходять Женя і Сашко, які повертались зі школи.

С а ш к о (сміючись). Ей, ви, розбишаки! Чого розкричались?

Чому такий гомін? Про що суперечка?

П е т р и к . Ми зараз читали про одного алхіміка. Та й виникла суперечка! Ваня говорить, що алхіміки тепер є , а Миколка доводить, що їх вже давно немає.

М и к о л к а  (до Жені).  Справді, ні, правда, Женю ?

В а н я (до Сашка) . Невже є? Як ти думаєш?

Ж е н я . Ну, звичайно, правий …

C а ш к о (перебиває її). Почекай, Женю, дозволь мені відповісти. ( До хлопців.) Правий все-таки Ваня, а не Миколка! Алхіміки є і зараз!

В а н я (задоволено). Ось бачиш! Я, правий!

Ж е н я (не рзуміючи). Послухай, Сашко…

С а ш к о (перебиває). Не заважай, Женю! ( Хлопцям.) М…. знаєте, зараз у нашому місті перебуває великий алхімік нашого часу – доктор алхімії …  Магнус.

В а н я. Невже?

М и к о л к а (рішуче). Не може бути!

С а ш к о (Миколі). Уяви собі, може бути! (Всім.) Якщо ви хочете і якщо Женя погодиться супроводжувати вас, я можу познайомити вас з ним… навіть сьогодні.

П е т р и к. Оце було б цікаво!

В а н я.  Погоджуйся, Женю! Ми тобі теж колись допоможемо! Чесне слово!

Ж е н я (нерішуче).  Якщо ви та просите… добре, я згодна!

С а ш к о . Тоді все о’кей!  Зараз, друзі, додому – відпочивати і готувати уроки. О восьмій годині збираємось у Петрика і потім разом із Женею – у гості до доктора алхімії. Заперечень не має?

М и к о л к а,  П е т р и к і В а н я (дружно).  Немає!

С а ш к о ( жартуючи).  Тоді, друзі, у напрямку додому – кроком руш!

М и к о л к а,  П е т р и к і В а н я. Ура! Ура! (Вибігають вліво.)

Ж е н я (не розуміючи). Нічого не розумію, Сашко!

С а ш к о . Зараз все зрозумієш, Женю. Пішли, нам необхідно як слід домовитись про твою роль! (Йдуть вліво.)

 

Картина друга

 

Лабораторія доктора алхімії, заставлена приладами і склянками. На видному місці опудало сови. Біля стола на передньому плані крісло алхіміка.  За окремим столом учень алхіміка старанно розтирає щось у ступці. Заходять не помічені учнем Женя, за нею Миколка, Ваня і Петрик.

Ж е н я (пошепки). Це і є лабораторія доктора алхімії. Хлопчик біля столу – його учень і помічник. (Учню.) Скажіть, будь ласка, можемо ми побачити алхіміка? (Виправляється.)  Доктора алхімії?

У ч е н ь ( залишає роботу і церемонно кланяється). Мій учитель зараз зайнятий спостереженням за небесними світилами і складанням гороскопа. Через хвилину – дві він буде тут.

Ж е н я.  ви дозволите нам почекати його?

У ч е н ь. Звичайно, звичайно! (Вказуючи на стільці біля стіни.)  Розташовуйтесь! (Женя з хлопцями сідають.)

    Заходить алхімік з гороскопом у одній руці і скляною палицею у другій. Він не помічає гостей, проходить до столу, сідає у крісло і заглиблюється у вивчення гороскопа. Женя з хлопцями встають. Учень наближається до столу і зупиняється у шанобливому чеканні.

А л х і м і к (відриваючись від гороскопа, учню).  Радійте, сину мій, збіг світил на небі сприяє нашій роботі! Розпалюйте вогнище і поспішайте з іншими приготуваннями.

У ч е н ь. У мене все готове, вчителю. Але … до Вас  прийшла дівчина з хлопчиками. Вони хочуть говорити з Вами.

А  л х і м і к (до Жені). Що привело тебе, дівчино, і твоїх юних друзів у цей храм науки? Чим я можу бути корисний вам?

Ж е н я. Нас привела сюди слава про Ваші наукові подвиги, доктор. Я і мої друзі хочемо познайомитись з вами і з вашими надзвичайними досягненнями.

А л х і м і к. Люди  перебільшують мою славу, дівчино! Я тільки скромний службовець моєї дійсно великої науки. Але не будемо втрачати часу.  Які саме питання цікавлять тебе і твоїх юних друзів?

В а н я ( виходячи вперед і піднімаючи руку). Дозвольте, пане  алхіміку!

А л х і м і к (повчально).  Тобі краще було б називати мене дідусем, хлопчику. Говори, я слухаю тебе.

В а н я (зніяковів).  Вибачте, я більше не буду! Скажіть, дідусю, що це за паличка у ваших руках?

А л х і м і к.  О, це чудова палиця. З її допомогою я можу перетворювати воду у вино і творити безліч інших чудес.

 В а н я.  Воду у вино перетворювати? Так я вам і повірив!

А л х і м і к.  Ти смієш не вірити мені – доктору алхімії, якого знає весь світ? (Учню.)  Сину мій, дай мені склянку з водою. ( Взяв склянку з прозорою рідиною і до Вані.)  Ось, поглянь!  (Поставив склянку на стіл так, щоб її видно було гостям і глядачам, виконує над нею декілька рухів і потім перемішує рідину у склянці палицею. «Вода» у склянці перетворюється на «вино». Подає склянку Вані.)  І тепер не віриш?

 В а н я (здивований,  вражений, роздивляється і нюхає «вино»).  Вином пахне, чесне слово!

А л х і м і к (забирає у нього склянку, з посмішкою).  Ти , я бачу, не проти, здається, спробувати його на смак?  Зараз ми приготуємо з води напій, який більше підходить для тебе! ( Бере в учня дві склянки, заповнені на одну третю прозорою рідиною, зробив над ними декілька рухів,  передає одну склянку Вані і виливає в неї рідину з іншої склянки, попередньо перемішавши її палицею; «вода»у ній перетворюється на «молоко».)

В а н я (здивовано).  Женю!  Хлопці! Погляньте, -  молоко!

А л х і м і к.  Цей напій для тебе, мій друже, підходить набагато більше, ніж вино! Правда, його вийшло малувато, але  цю біду легко виправити! (взявши від учня ще одну склянку і передав Миколці.) Перетвори і цю воду на молоко, ось і буде вам по склянці на вечерю.

М и к о л к а (вилив рідину з поданої склянки у склянку Вані і побачив, що «молоко» знову перетворилось на «воду»).  Погляньте! Знову перетворилось на воду!

В а н я.  А ти чому  лив зразу, а не поступово? Не знаєш – не берись!

М и к о л к а. Ти  знаєш?! Теж алхімік знайшовся!

А л  х і м і к. Не сперечайтеся даремно, мої друзі,  вам не вдалося поласувати цим молоком тільки тому, що я не доторкнувся до води своєю чарівною палицею. Головне в ній! Вона може перетворити воду не тільки у вино, але і в сірники. ( Помітив вираз сумнівів на обличчі хлопців.)  Може,  ви і в цьому  сумніви маєте?

М и к о л к а (зніяковів). Я, наприклад, дуже хотів би побачити це своїми очима.

А л х і м і к. Немає нічого легшого, хлопчику! (Учню.) Сину мій, принесіть дещо для спалювання!

Учень приніс і поставив на стіл тацю з якимись речовинами і склянку з «водою». Алхімік виконує над ними декілька рухів, занурює кінець палиці у склянку і потім торкається нею гірки речовини, яка тут же спалахує.

М и к о л к а  (голосно). Погляньте! Підпалив! Загорілось!

П е т р и к . Просто очам своїм не вірю!

А л х і м і к.  Чи маєте ви тепер сумніви, що вода може бути використана замість сірників?

М и к о л к а. І повірити важко, і не вірити не можна!

А л х і м і к.  Ото ж бо!

Ж е н я.  Все це чудово, але нас більше цікавить інше. Ми вирішили потурбувати вас, докторе, щоб…

М и к о л к а (перебиває). Щоб дізнатися, чи дійсно алхіміки можуть добути золото. Ми читали про це в одній книжці і маємо великі сумніви що до цього.

А л х і м і к (гордо). І все таки, це можливо, друзі мої! Ви бачите перед собою людину, яка присвятила таємниці виготовлення золота все своє життя і вирвала цю таємницю у природи. Я – доктор алхімії Магнус. Нащадок великого Альберта Магнуса – вмію добувати золото!

В а н я (рішуче). Покажіть нам, як це робиться! Ми нікому не відкриємо вашої таємниці, чесне слово!

А л х і м і к (рішуче). Це зовсім не можливо, хлопчику! Таємниця така велика, що я можу сказати про неї тільки своєму учню, і тільки перед самою своєю смертю. (Побачив розчарування дітей.)  Якщо хочете, я можу  показати вам, як добути мідь.

П е т р и к і М и к о л к а  (дружно).  Покажіть! Покажіть!

А л х і м і к. Добре! Добудемо мідь із заліза! Щоб не було сумнівів, прошу дайте мені щось залізне або стальне.

Хлопці швидко шукають по кишенях.

 П е т р и к (радісно).  Знайшов! (Подає алхіміку гвіздок.)  Ось гвіздок! Підійде?

А л х і м і к  (розглядає гвіздок).  Дещо брудний, але це не біда. Зараз ми його почистимо. ( Дає знак учню. Той подає на стіл дві склянки з прозорою рідиною, тигельні щипці і ганчірку. Алхімік бере щипцями монету і показує дітям.)  Ваш гвіздок я більше в руки не візьму. Дивіться! (Занурює гвіздок у першу склянку, споліскує у банці з водою. Виймає і, щось шепоче, «заклинання», занурює його у другу склянку. Сполоснувши його у воді і витерши ганчіркою, повертає Петрику.) Ось  твій гвіздок!

П е т р и к. Мідний! Погляньте, хлопці! Поглянь, Женю! (Показує гвіздок і вдаряє ним по столу.)

В а н я (протягує руку).  Петрику, дай мені, - я його теж поторгаю і об стіл вдарю!

П е т р и к (швидко ховає монету за спину). Ні, Ваню, вибач! Забув, як  я тобі батьків ніж дав потримати, а ти його зламав? Тобі і гвіздок зламати не довго, а я хочу його в школі показати.

В а н я (ображено).  Ти його скоріше зламати можеш! Забув, як ти у свого стільця спинку зламав?

П е т р и к (протестує).  Неправда! Це не я!

В а н я (кепкуючи).  Знаю я тебе!

Ж е н я  Знову сваритесь! Швидко перестаньте!  (Глянула на годинник.) До речі, наш час уже вичерпано -  через півгодини ви маєте бути вдома. І люб’язністю доктора не треба зловживати.

А л х і м і к. Одну хвилинку, дівчинко. Мені хочеться, щоб і інші двоє друзів взяли звідси щось на пам'ять  про наше знайомство – ну, наприклад, по портрету.

Ж е н я.  Якщо це не забере багато часу, - можна. (Оглядаючись навколо.)  Але я не бачу у вас фотоапарата, доктор!

А л х і м і к.  Ви забуваєте, дівчино, що я не фотограф, а алхімік! Щоб зробити портрет, доктору алхімії зовсім не потрібний фотоапарат, фарби і навіть олівець. (Миколці.)  Твій портрет, мій друже, я намалюю праскою.

М и к о л к а  ( не розуміючи).  Тобто , як це - праскою?

А л х і м і к.  Зараз побачиш! ( Бере поданий учнем аркуш паперу, показує глядачам, потім тримає навпроти Миколки.) Дивись уважно і не рухайся! ( Кладе аркуш на стіл, проводить по ньому декілька разів праскою, яку подав учень, віддав праску учню. Показує «портрет» глядачам і віддає Миколці.) Ну-с, друже мій, твій портрет готовий!

М и к о л к а  (бере «портрет»). Невже я насправді такий?

В а н я (кепкуючи).  Точна копія, Миколо! Дякуй і забирай : завтра в школі покажеш, нехай і хлопці помилуються!

 А л х і м і к (Вані).  Ну, а твій портрет ти зробиш сам, щоб не ображався на мене, як Миколка.( Бере в учня рамку з натягнутим на ній білим матеріалом і тримає її перед Ванею так, щоб її було видно і глядачам.)  Дивись на полотно уважно і спробуй не рухатись!  (Пауза.)  Тепер візьми зі столу розпилювач і побризкай полотно чарівною водичкою! (Ваня збризкує полотно, і на ньому з’являється «портрет».)

В а н я (ображений). І зовсім не схожий! Я на себе часто в мамине дзеркало дивлюсь – я зовсім не такий!

М и к о л к а  Не сперечайся, Ваню! Ніякий фотограф краще не зробить! Дякуй, - завтра в школі разом показувати будемо!

В а н я. Ти на свій портрет хоч трішки, але схожий!

М и к о л к а.  Не більше, ніж ти на свій!

Ж е н я.  Досить! Обидва однаково схожі! (До алхіміка.) Дозвольте подякувати вам, докторе, і попрощатися! Будьте здорові! (До хлопців). Прощайтеся і пішли!

М к о л к а, В а н я і П е т р и к. До побачення, дідусю! Всього найкращого! ( Крокуючи слідом за Женею до виходу.)

А л х і м і к ( знімає бороду і парик.)  Почекайте, друзі. Нам, здається, в один бік?

(Женя і хлопці оглядаються. Женя старається подолати посмішку, хлопці у повному не розумінні.)  

П е т р и к .  Хлопці! Це ж Борис!

М и к о л к а.  так, це ж, дійсно, Борис!

В а н я  Чесне слово – Борис! (Борису.)  Скажи, ти Борис чи не Борис?

Б о р и с ( знімає халат, посміхається).  Невже не впізнаєте?

П е т р и к.  А алхімік хто ж?

Б о р и с.  Я ж і алхімік!

М и к о л к а  А учень алхіміка?

В і к т о р (знімаючи парик). А учень алхіміка – я!

В а н я . Та це ж Вітька із восьмого класу!

М и к о л к а. Ну й чудеса!

П е т р и к. Борисе! Женю! Що все це значить? Нічого не розумію!

Б о р и с (витираючи грим з лиця) зараз все поясню. Сьогодні в нашій школі 10 клас показує хімічний сюрприз для переможців трансконтинентального переходу по континенту «Хімія». У мене роль Алхіміка. а ви стали учасниками нашого вечора (звертаючись до зали). І мені здається, що все вдалося на славу. Чи не так?

В а н я. А чудеса, які ми тут бачили?

П е т р и к. Значить, все це обман?

М и к о л к а. Виходить правий все-таки я, а не Ваня – справжніх Алхіміків все-таки немає?

Б о р и с (до глядачів теж). Не все відразу, друзі, по черзі! Сьогодні я вам більше нічого не скажу. Існує безліч цікавих книжок з хімії, тим більше, що науку Хімію ви тільки почали вивчати. Читайте, цікавтесь і ви все будете знати.

В а н я. Не знаю, як хто, а я обов’язково ще раз  перечитаю параграф на урок хімії.

М и к о л к а. А я піду в бібліотеку та візьму книгу «Цікава хімія»!

 П е т р и к. Я теж!

В а н я. А я що ж. від вас відстану чи що? Не на того напали!

Б о р и с. Правильно хлопці! (до глядачів). А ви, друзі, невже відстанете? Приєднуйтесь до нас і ви дізнаєтесь багато повчального та цікавого.

(завіса)

 

Досліди, які включені у пє’су.

1. Перетворення «води»  у «вино».

Приготувати: склянку з розчином соди і склянку з розчином фенолфталеїну.

Виконання досліду. Перед виходом Алхіміка на сцену змочити кінець палички розчином фенолфталеїну. Поставивши на стіл склянку з «водою» так, щоб її було видно глядачам, розмішати розчин соди змоченим кінцем палички.

 

2. Перетворення «води» в «молоко» і «молока» у «воду».

Приготувати: склянку на 300мл, заповнену на 1/3 концентрованим розчином кальцій хлориду, склянку на 150-200 мл з розчином соди і таку ж саму склянку із розчином хлоридної кислоти.

Виконання досліду. Передати Вані першу склянку і він повинен тримати її так, щоб склянку було видно глядачам, вилити в неї розчин соди. До утвореного «молока» Миколка додасть розчин кислоти і перетворить його знову у «воду».

При підготовці досліду  перевірити, чи достатня концентрація кислоти.

 

3. Підпалювання «водою».

Приготувати: суміш із двох чайних ложок порошка цукру і такої ж кількості бертолетової солі у вигляді конусоподібної гірки на металічному підносі або па азбестовій сітці і склянку з безкольоровою концентрованою сульфатною кислотою.

Виконання досліду. Зробивши декілька рухів над підносом, опустити кінець палички в склянку з кислотою і доторкнутись нею верхівки гірки суміші.

      Увага! Якщо на сцені є частини декорації, які можуть спалахнути, 

    кількість суміші повинна бути такою, щоб полум’я могло піднятись над

    столом не більше ніж на 30-40 см.

 

4. Перетворення залізного гвіздка у мідний.

Підготувати: склянку з водою, склянку або порцелянову чашку з концентрованою нітратною кислотою, порцелянову чашку з розчином купрум (ІІ) сульфату, залізний гвіздок,  ганчірку для витирання гвіздка, тигельні щипці.

Виконання досліду. Взявши гвіздок щипцями, занурити на декілька секунд у розчин з нітратною кислотою, потім, сполоснути у воді і витерти, після цього перенести у розчин   купрум (ІІ) сульфату, тоді ретельно прополоскати його у воді, витерти ганчіркою і віддати Миколці.

 

5. Малювання праскою.

Підготувати: аркуш міцного паперу, краще бордового або рожевого , з намальованим на ньому розчином кобальт хлоридом м’якою кісточкою «портретом» (краще в профіль) Миколи. Праска повинна бути гарячою.

Виконання досліду. Описано у тексті п’єси.

 

6.Малювання портрета.

Підготувати: рамку розміром 40 на 50см з натягнутою на неї білою тканиною, попередньо випраною і випрасуваною; на ній намалювати свіжим розчином крохмалю «портрет» Вані і висушити; склянку з майже безкольоровим розчином йоду і з розпилювачем.

Виконання досліду. Описано у тексті п’єси.

Успіх досліду залежить від того, наскільки вдало буде виконано малюнок. Тому що лінії малюнка після змочування його розчином можуть сильно розпливтись, краще зробити «портрет» у профіль з найменшою кількістю ліній. Лінії малюнка не треба робити товстими, а змочувати малюнок помірно і припинити відразу як тільки малюнок з’явиться.