Позакласний захід до Дня народження Т. Г. Шевченка "Шевченкова весна"

Фрунзенська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів

Позакласний захід

до дня народження Т. Г. Шевченка

2019 рік

Мета: поширювати знання учнів про Т. Г. Шевченка, відомого українського поета, письменника, співця покріпачених, великого Кобзаря; формувати культуру усного мовлен­ня як засобу вільного спілкування та самовираження; стимулювати пізнавальний інтерес дітей; вияв­ляти творчий потенціал школярів; розвивати логічне, образне мислен­ня; створювати умови для розвит­ку творчої особистості; виховувати пошану до літературної спадщини великого Кобзаря, до історичного минулого рідної землі.

Обладнання: портрет T. Шевченка, твори Кобзаря, ілюстрації до творів Шевченка, вислови про Кобзаря.

Хід свята

Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічають...

І. Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуємо  пам’ять Шевченка.

Коли хочуть щось добре сказати про народ, то розповідають про його землю, гори, ріки, ліси. Згадують, яких великих людей дала ця земля світові.

Українці – це народ Шевченка. Чи не у кожній світлиці по наших селах на покуті під вишиваними рушниками висів раніше портрет Кобзаря, завжди дивилися на діток зі стіни мудрі очі нашого духовного батька.

     Шевченко для України – все. Він став національним кодом, національним паролем. Україна – його Голгофа, воля – його хрест. Він розіп’ятий був за Україну й воскрес для неї.

ІІ.  Благословен той день і час,

     Коли прослалась килимами

     Земля, яку сходив Тарас

     Малими босими ногами.

      Сьогодні ми вшановуємо пам'ять великого Кобзаря, тож не забудемо пом’янути його «незлим, тихим словом». Згадаємо його твори, згадаємо твори про нього.

Вірш «Садок вишневий коло хати»

ІІІ. Тарас Шевченко прийшов на цей світ тоді, коли Дніпро, скутий кригою, синів у берегах.

     У селі Моринцях, на Звенигородщині, з 8 на 9 березня 1814 року спалахнув єдиний на все село вогник: У кріпака Григорія Шевченка народився син. Березень благословив перу сльозу немовляти. Ця сльоза, мов із серця, упала Славутичу на груди й розтопила кригу.

       Дитина голосно закричала, саме цим доказуючи, що народився не просто хлопчик, не просто син, не просто кріпак пана Енгельгарта, - народилася талановита людина, що прославить Україну, що буде великим Кобзарем.

        Життя нашого поета дивне. Слухаючи про нього, можна подумати, що це легенда. Його життя почалося з любові матері та батька і з дитинства. Уже змалечку в Тараса проявилися зерна таланту до поезії, які потім буйно зійшли.

Вірш «Мені тринадцятий минало…»

IV.  А потім наступив квітень. Він уквітчав землю зеленим листом і зеленим рястом. Згодом квітень приніс молодому кріпакові на веселих крилах жадану волю.

     Одного разу Тарас Шевченко зустрів у літньому саду художника І. Сошенка, свого земляка. Той і познайомив хлопця з К. Брюлловим, О. Венеціановим, В. Жуковським. Саме вони 22 квітня 1838 року викупили Шевченка з кріпацтва.

     Через місяць після викупу Тараса Шевченка зараховують до Академії мистецтв.

Творче зерно, яке пригнічувала неволя, тепер дало щедрі сходи.

Вірш «Думка»

V.   У березні 1840 році окремою книжкою вийшов «Кобзар» Шевченка. Прості люди читали й перечитували «Гайдамаків», плакали над «Катериною», співчували наймичці Ганні, із однойменної поеми.

То був «Кобзар». Його не міг

Ніхто не вимивши рук, узяти,

Бо він – святий, казала мати,

Він смерть народу переміг!

Вірш «Гомоніла Україна…»

VІ.   Навесні 1847 року поет був заарештований і через деякий час відправлений у віддалений Оренбурзький окремий корпус.

На чужині, на самоті!

І що робити в заперті!?

Якби кайдани перегризти,

То так і гриз би.

Вірш «Минають дні…»

VIІ.  Заслання підірвало здоров’я поета, але не зламало духу.

     Навесні 1859 року Шевченкові дозволили побувати в Україні, зустрітися з родичами. Де б він не був, всюди його зустрічали з пошаною і любов’ю. Його невисока постать, розумне відкрите чоло, ласкавий погляд очей – усе це, поряд з добротою і скромністю, мимохіть викликало симпатію. Але особливо хвилювало й притягувало до нього кріпаків щире, правдиве слово поета.

Вірш «Заповіт»

VIIІ. Похмурий дощовий березень забрав життя поета. Ще не було листу, не було рясту, не було квітів. Холодними сльозами березень окропив землю, проводжаючи в останній путь талановиту людину, художника, поета, співця, Кобзаря…

     10 березня 1861 року обірвалося життя великого Пророка.

Умер співець! Але живуть

В серцях людей слова безсмертні

І тихо на Вкраїні всій

Бринять його пісні славетні.

IХ. Спочатку тіло поховали в Петербурзі, а потім перевезли до Канева. Сьогодні над Каневом на Тарасовій горі пророчо звучать слова Кобзаря.

Воскресну нині раді їх,

Людей закованих моїх,

Убогих, наших… возвеличу

Малих отих рабів німих,

Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.

    Х. Я вірю, що поки є Україна, то завжди буде жити під сонцем любові Шевченкова весна.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

У росяні вінки запалені суцвіття

До ніг тобі, Титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.