Позакласний захід до Дня поезії "На крилах пісень"

Позакласний захід

«НА КРИЛАХ ПОЕЗІЇ»

Мета:залучити учнів до читання художньої літератури, пробуджувати національну самосвідомість, збагачувати свої знання творами українських письменників; прищеплювати любов до книги та повагу до рідного слова, сприяти вихованню гідних громадян своєї Батьківщини.

Форма проведення: літературна вітальня.

Обладнання: мультимедійна презентація, книжкова виставка, ліричні мелодії для супроводу, фонограми пісень.

Хід заходу

Ліворуч на сцені – журнальний столик, застелений вишитим рушником. На ньому – книжки, у вазі –квіти.

(Звучить тихо  мелодія1.Мішель Легран «Шервудские зонтики».)

Слайд 1.

Читець 1.

Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.

Слайд 2.

Читець 2.

Хтось ними плакав, мучився, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди, і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше!

Слайд 3.

Читець 3.

Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія - це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

Слайд 4.

 (Пісня «Українці». Виконує Аня Князєва.)

Слайд 5.

Ведучий 1. Доброго дня, шановні друзі !

Слайд 6.

Ведучий 2. Ми раді вітати вас у нашій літературній вітальні.

Слайд 7.

Ведучий 1. Зустріч ця присвячена Всесвітньому дню поезії!

Слайд 8.

Ведучий 2. Уперше його відзначили в Парижі, одному з найромантичніших міст Землі.

Слайд 9.

Ведучий 1. А запроваджене воно ЮНЕСКО у 1999 році.

Слайд 10.

Ведучий 2. Україна ж святкує цей день, починаючи із 2004.

Слайд 11.

Ведучий 1. Щороку 21 березня креативні люди збираються разом, щоб доторкнутися до поетичних струн, висловити свої почуття й емоції.

Слайд 12.

Ведучий 2. Нехай же бурхливе джерело поезії наповнює сьогодні ваші серця безмежною блакиттю, дарує натхнення, гарний настрій та легкі рими.

(Мелодія 2.  Френсіс Гойя «Ностальгия».)

Слайд 13.

Читець 4.
Кожна людина колись у житті
Собі задає це питання: 
Поезія: що це? Мистецтво чи ні, 
А, може, словесне змагання?

Поезія: що це? Гра слів і думок,

Що виклав поет на папері? 
А, може, до Вічності ще один крок, 
Чи навіть до Істини двері?

Слайд 14.

Читець 5.

Поезія: що це? Ніяк не збагну,

Чому лише вибрані в змозі 

Так влучно і мудро нам думку свою 
Подати у римі, не прозі?

Чому тільки вибрані можуть творить

Безсмертні для людства шедеври? 
Й коли все навколо у мороці спить, 
Поезія – всесвіту нерви?

Слайд 15.

Читець 4.

Питання лишились: чому та й чому?

І сам я цього не здолаю. 

Слайд 16.

Читець 5.

Лиш знову і знову я вірші пишу 
До Істини шлях прокладаю...

Слайд 17.

(Пісня «Квітуча Україна». Виконує Даша Синявіна.)

Слайд 18.

Ведучий 3. Відродження, розквіт усього живого відбувається навесні. Весняне сонечко засвітило. З-під снігу пробиваються перші пагінці свіжої зелені… Ранкова роса…  Краплини дощу на сонці,  перше кохання. Все це викликає у нас захоплення  й незвичні почуття. Так і поезія пробуджує людину, бо поезія – це життя, а воно розквітає весною.

Слайд 19.

Ведучий 4. Поезія…  Зміст цього слова кожен із нас розуміє по-своєму. А  за словами сучасної поетеси Марти Томенко,

Поезія – високий стяг душі.

Небо вільне для лету  і для болю.

(Мелодія 3. Річард Клаудерман «К Элизе».)

Слайд 20.

Ведучий 3. Символічним знаком поезії, як відомо, є крилатий кінь – Пегас, адже «крилатість» – одна з важливих її якостей.  Тож коли, приміром, поет пише про весну – то це весна і щось більше…

Слайд 21.

Ведучий 4. Згадаймо вірш Лесі Українки «Стояла я і слухала весну» із збірки «На крилах пісень».

Слайд 22.

Ведучий 3.

Стояла я і слухала весну,

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну,

То знов таємно-тихо шепотіла.

Слайд 23.

Ведучий 4. 

Вона мені співала про любов,

Про молодощі, радощі, надії,

Вона мені переспівала знов

Те, що давно мені співали мрії.

(Мелодія 4. Фаусто Папетті «Эмануель».)

Слайд 24.

Читець 6.

        Тим, хто хоче весни

Весна не вірила ні фразам, ні кордонам.
Весна вкрадалася у посмішки.
В очах,
Де навіть розплескалась давня втома,
Весна й туди собі шукала шлях.

Весна була в думках, що не озвучені.
Боролася із залишками зим.
На вулицях
Дерева вітром змучені…
Весна хотіла дати щастя їм.

Слайд 25.

Читець 7.

Весна не зупинялась.
Непомітно
Ставало краще з кожним променем і днем
Весна ще не була
Ні буйним квітнем,
Ні травнем з грозами і проливним дощем.

Але весна уже була…
Весна мрійлива.
Весна в калюжах і у квітах з-під снігів.
У сонці, що світило так правдиво
Ішла до тих, хто лиш весни хотів.

Слайд 26.

 (Пісня «Черешенька». Виконує дівочий ансамбль.)

Слайд 27.

Ведучий 5. «Поезія. Таке  коротке  і таке змістовне слово! Вона і втішить, і пригорне, і приголубить. Часто спогади ніжним серпанком оповивають душу, та на серці тихий сум  за втраченим… Усі свої болі, все, що почула, побачила, виливаю на папері. З поезією стає легше на душі».

Слайд 28.

Ведучий 6. Це вислів Ліни Костенко, яку вважають найправдивішою поетесою сучасності. На нинішньому поетичному олімпі України серед інших майстринь слова живе вона як «нерозгадане чудо», «голос народу» зі своєю   долею.

Слайд 29.

Ведучий 5. А що ж таке людська доля? Можливо, вона намальована на долоні кожного  з нас  або позначена зорями на нічному небі? 

Слайд 30.

Ведучий 6.  А може, при народженні людина опиняється на роздоріжжі й сама мусить вибирати стежку, якою йтиме?

Слайд 31.

Ведучий 5. У народі кажуть: доля усміхнулася, чи доля відвернулася.

Слайд 32.

Ведучий 6.  То, можливо, доля – це неземна дівчина, що веде нас по життю; коли усміхнеться – нам пощастить…

Слайд 33.

Ведучий5. Доля поетів прозирає крізь вірші, поезія є долею, тому виокремити щось одне – важко.

Слайд 34.

Ведучий 6. А як не згадати  долю відомого письменника, поета, художника Тараса Григоровича Шевченка, який теж народився  і полинув у вічність о цій весняній порі. Пам’ятаєте, Тарас Шевченко питав: «Доле, де ти? Доле, де ти?»

(Аудіозапис вірша Шевченка «Доля»)

Слайд 35.

 (Інсценізація уривка із «Лісової пісні» Лесі Українки)

Л у к а ш
Хто ти? Що ти тут робиш?
Д о л я
Я — загублена Доля.
Завела мене в дебрі
нерозумна сваволя.
А тепер я блукаю,
наче морок по гаю,
низько припадаю, стежечки шукаю
до минулого раю.
Ой уже ж тая стежка
білим снігом припала...
Ой уже ж я в сих дебрях
десь навіки пропала!..
Л у к а ш
Уломи ж, моя Доле,
хоч отую ожину,
щоб собі промести, по снігу провести
хоч маленьку стежину!
Д о л я
Ой колись я навесні
тут по гаю ходила,
по стежках на признаку
дивоцвіти садила.
Ти стоптав дивоцвіти
без ваги попід ноги...
Скрізь терни-байраки, та й нема признаки,
де шукати дороги.
Л у к а ш
Прогорни, моя Доле,
хоч руками долинку,
чи не знайдеш під снігом
з дивоцвіту стеблинку.
Д о л я
Похололи вже руки,
що й пучками — не рушу...
Ой тепер я плачу, бо вже чую й бачу,
що загинути мушу.
(Застогнавши, рушає),
Л у к а ш
(простягаючи руки до неї)
Ой скажи, дай пораду,
як прожити без долі!
Д о л я
(показує на землю в нього під ногами)
Як одрізана гілка,
що валяється долі!
(Іде, хиляючись, і зникає в снігах).

Слайд 36.

 (Відеоролик «Що в нас було?» за мотивами «Лісової пісні».)

Слайд 37.

Ведучий 5. Так розмовляє з Долею Лукаш, герой драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». А сама  поетеса  у 1880 році в Луцьку написала у своєму першому вірші «Надія»:

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, –

Там жити чи вмерти, мені все одно;

Поглянути ще раз на степ, могилки,

Востаннє згадати палкії гадки…

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.

Слайд 38.

Ведучий 6. Про долю роздумує і поетеса Надія Красоткіна:

Люди говорять, що доля в нас є,

Хтось заперечить: — немає!

Знати б хотілось, хто долю кує?

Де тая доля блукає?

 

Може і є, як її віднайти?

Як нам свою розпізнати?

І по яких тих дорогах іти,

Щоб свою долю впіймати.

Доля — це, мабуть, є вибраний шлях,

Трохи удачі хтось має.

Але удача — це синій той птах,

Кожен його не впіймає.

Слайд 39.

Ведучий 5. А скільки красивих поетичних рядків написано про кохання…

 

(Мелодія 2.  Френсіс Гойя «Ностальгия».)

Слайд 40.

Він.

На світі все повторюється знов:

І потиск рук, і погляди, й слова.

Сніг змінює шум живий дібров,

Погаслий промінь знову ожива.

Слайд 41.

Вона.

Повторюється, кажеш? Ні і ні!

Воно щораз приходить, як нове:

Нова трава буяє по весні.

Нова доба до нових звершень зве.

Слайд 42.

Він.

Прислухайся: і слово нескладне,

Що вимовлялося мільйони раз,

В якусь хвилину свіжістю війне,

Новою гранню зблисне, як алмаз.

Слайд 43.

Вона.

І навіть коли яблуні цвітуть

Тим самим цвітом край мого вікна.

То зовсім не в повторенні тут суть –

В оновленні невпинному вона.

(Мелодія 5. Поль Моріа  «История любви».)

Слайд 44.

Читець 8.

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Лиш не зроби слухняною рабою,

Не ошукай і крил не обітни!

Не допусти, щоб світ зійшовся клином,

І не приспи, для чого я живу.

Даруй мені над шляхом тополиним

Важкого сонця древню булаву.

Не дай мені заплутатись в дрібницях,

Не розміняй на спотички доріг,

Бо кості перевернуться в гробницях

Гірких і гордих прадідів моїх.

І в них було кохання, як у мене,

І від любові тьмарився їм світ.

І їх жінки хапали за стремена,

Та що поробиш, - тільки до воріт,

А там, а там… Жорстокий клекіт бою

І дзвін мечів до третьої весни…

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

                                          (Ліна Костенко)

Слайд 45.

 (Пісня «Не спить кохання». Виконує Катя Тарасенко.)

Слайд 46.

Читець 9.

Мамо, долю виший мені

В світанковому полі,

Щоб була вона вірна мені,

Щоб росли в ній тополі.

Слайд 47.

Читець 10.

Мамо, долю виший мені

Сонячну, ніжну світлу,

Щоб на крилах несли журавлі

Людям серця мойого світло.

Слайд 48.

Читець 11.

Мамо, долю виший мені

На своїм рушнику білявім,

Щоб розквітли в ній радісні дні

Україні на славу.

Слайд 49.

Читець 12.

Життєдайні мої журавлі

Несуть радість у рідну хату…

Мамо, долю виший мені,

Виший долю мені крилату.

             («Доля». Ольга Дембицька)

 

Слайд 50.

Ведучий 3. Поезією ми захоплюємося, вивчаємо, презентуємо. Творцями поезії є й наші вчителі. 

Слайд 51.

Ведучий 4. Валентина Володимирівна Проценко пише вірші, коли приходить натхнення. На сьогодні у її творчому доробку чимало поезій. Давайте послухаємо, як зародився цей талант.

Слайд 52.

Ведучий 3. Запрошуємо вас, Валентино Володимирівно, до слова.

(Учитель розповідає про себе, читає власну поезію.) 

Слайд 53.

Ведучий 3. Валентина Валеріївна Солодка теж має хист до поетичного слова. Перейняла цей дар від мами Маргарити Чепурної. Має чимало власних творчих здобутків. І зараз ми запрошуємо вас, Валентино Валеріївно, на сцену.

(Учитель розповідає про свій поетичний хист, читає власну поезію.) 

Слайд 54.

Ведучий 4. Віршуванням захоплюється і Олексій Федорко, автор-виконавець, дипломант обласної творчої зустрічі поетів-піснярів та композиторів «Мистецькі крила Сумщини-2016».  Його  «Пісня про Кам’янку»  в обробці Володимира Фріка вже стала візитною карткою нашого села. І зараз вона прозвучить для вас у виконанні автора – Олексія Федорка.

Слайд 55.

 (Звучить «Пісня про Кам’янку» О.Федорка. Виконує автор.) 

Слайд 56.

Ведучий 1. Тож вітаємо вас, друзі із Всесвітнім днем поезії!

Слайд 57.

Ведучий 2.  Вітаємо усіх, наділених чарівним даром натхнення і творення!

Слайд 58.

Ведучий 3.  Усіх, сповнених любов'ю і розумінням краси віршованого та пісенного слова!

Слайд 59.

Ведучий 4. Усіх, хто в душі творець!

Слайд 60.

Ведучий 5. Святкуймо цей день попри все, що повертає до тривог і викликів повсякденності, особливо в такі доленосні часи, як зараз.

Слайд 61.

Ведучий 6.  Хай Слово, втілене у віршах, стає піснею Душі, а кожна пісня –фантастичним таїнством поєднання слова й музики!

Слайд 62.

Ведучий 4.  Хай життя кожного буде вічним потоком краси і творчості!

Слайд 63.

Разом: Зі святом!