Позакласний захід "Рідний край, весну зустрічай"

 

Тема: Рідний край, весну зустрічай

Мета: познайомити дітей з весняними святами  на Україні; відроджувати народні традиції та звичаї українського народу; прищеплювати любов до своєї країни, свого народу, до українського фольклору та пісень.

 

 

Ведучий.

Добрий день, наші рідні, у нашій оселі!

Прийміть наші побажання на свята веселі!

Як вода джерельна, будьте всі здорові!

Хай сіяють очі, не хмуряться брови!

 

Ведуча

Хай живуть у серці почуття високі!

Хай дарує доля сто щасливих років!

Хай Господь дарує надію й тепло

На многії літа, на щастя й добро!

 

Вчитель. Дорогі діти і гості! У нас сьогодні – свято весни.

Рідній матері, неньці Україні, її славному минулому та напруженому сьогоденню, сонцесяйній весні, що несе із собою погожий день та прекрасні квіти, присвячуємо ми свою розповідь про весняні обряди.

Хочеться вірити , що на вашу долю випадуть радісні хвилини зустрічі весни!

 

І почнемо ми свято словами:

Зима наша біла

Вже ти нам надоїла!

 

Ведуча. У давніх слов’ян рік починався весною, з відродженням навколишньої природи і з пробудженням матері – землі від зимового сну, з першою оранкою і сівбою.

Ведучий. Весну зустрічали радісно і пишно, з піснями, танцями, іграми. Ці пісні називали веснянками. Але існують і паралельні назви: в Галичині – гаївки, гагілки, на Поліссі – маївки, манівки, на Волині – рогульки. В окремих місцевостях весняні пісні одноіменні улюбленим іграм – „ володар”, „ перепілочка”, „ жук”.

Ведуча. Гаївками в Західних областях України називають також ігрові й танцювальні пісні, що виконуються переважно на Великодні свята. А от веснянки об’єднають музичні твори, які співаються на вулиці, на вигоні за селом від ранньої весни аж до Зелених свят.

Ведучий.Як тільки починали танути сніги, дівчата виходили” на високу гірку, іноді навіть вилазили на дерева і співали пісень, запрошуючи весну скоріше повернутися. Цей обряд називався „ закликанням”, або „ гуканням весни”.

 

 

Дівчинка. Ой, виходьте, дівчата, весну красну зустрічати!

Будемо весну зустрічати та віночки сплітати,

А віночки  сплетемо- хороводом підемо!

                       ( вибігають дівчата)

- Та на нашу вулицю, на нашу

  Та несіть пшоно та кашу.                                                                                                             (виносять горщик з кашею та варять її)

- Що, накладу вогник

  Та наварю кашки.

- Що ж у тій кашці?

- Ложечка масла.

- Кому ж її їсти?

- Дівчаткам , дівчаткам!

- Ой, накладу вогник

Та наварю кашки.

- Що ж у тій кашці?

- Жаб’ячі ніжки.

- Кому ж її їсти?

- Парубкам, парубкам!

- Будемо кашу варити,

Будемо хлопців манити.

- Наша каша солона,

Щоб нам не було сорома!

- Наша каша із проса,

Наша вулиця хороша!

- Чи каша вже готова? Готова!

- А й справді готова!

- Ой смачна!

- Виносьмо її на вулицю!

( виносять горщик, примовляючи: „ Наша каша солона, нам не буде сорома!)

 

 

 

- Ну , що винесли?

- Винесли!

- А тепер закопуйте!

- Ой, ми дівки – чарівниці

Закопали горщик каші

Посеред вулиці.

- Закопали горщик каші,

Ще й кілком прибили,

Щоб на нашу вулицю

 Парубки ходили.

- Закопали горщик каші

Ще й ракові клешні,

Щоб ходили парубки

 Далекі й тутешні.

Хлопці ( здалеку) Дівчата! А де ви? Агов!

 

 

 

      ( дівчата заметушилися)

- Ой, хлопці ідуть!

- Лихо  нам несуть!

- А може,  й ладо?

Й ще якісь принади!

- Ой, що робити?

- Ховатися!

- Та  ні! Кривого танцю йти

Сліди заплутувати!

- Як це запорожці робили

-Ха - ха – ха! Як це кривий?

- „ Кривий танець” – це символ пробудження життєвої енергії. Ним запрошували весну швидше вступати в свої права.

- А як його танцювали?

- Це звичайний хоровод, його водили дівчата біля церкви, на лузі, і вели через усе село, приєднуючи по дорозі все нових дівчат.

 

Хоровод „ Кривий танець”.

А в кривого танця

Та не виведем кінця,

Треба його та виводити,

Ладу йому та находити.

Ой, вулиця та й вузенька,

Чого трава зелененька?

Бо дівоньки та й істоптали

Маленькими ніжками

Маленькими ніженьками,

Червоними та чобітками

Червоними та чобітками,                                                                                         Золотими та підківками.

( хлопці виходять та приєднуються до дівчачої вервечки, співають)

Ой, вулиця та й широка,

 Чого трава невисока?

Бо парубки та й істоптали

Великими та й ножищами,

Великими та й ножищами,

Подертими постоликами.

( хлопці й дівчата діляться на два гурти)

 

 

Хлопці. – Чого, чого дівоньки красні?

- Вони їли пиріжки в маслі,

А сирочком посипаючи,

Сметанкою поливаючи.

Дівчата.- Чого, чого парубки білі?

- На обідець кота з’їли!

- А попелом посипаючи,

А дьогтиком поливаючи.

 

( хлопці ловлять дівчат, ті викручуються)

Дівчата. -  Ой, ви, хлопці безштаньки,

Заспівайте веснянки!

Зиму зимували,

Штанів не напряли!

Хлопці .- А ви що?

Дівчата. – А ми,  дівочки, отцевські,

Гулять не гуляли –

Полотна напряли!

Хлопці. – Ой – ой – ой! Торохтіла сорока, як діжка з горохом!

- Вихвалялась кума, що пироги пекла , бо й ворота в тісті!

Дівчата. – Тринди – ринди з маком борщ!

- Наговорили на осиці кислиці, а на вербі груші!

- Хлопці! Нащо вам музики, коли у вас довгі язики!

Хлопці. - Їм кажеш – ячмінь, а вони тобі – гречка!

- Нехай буде гречка, аби не суперечка. Згода, дівчатка?

Дівчата. – Та вже згода!

- Досить жартувати! Нумо до лісу ряст топтати!

 - То біжимо!

( на сцену виносять і встановлюють заквітчане деревце)

                                 Топчем , топчем, ряст, ряст,

                                 Бог здоров’я дасть, дасть.

                                 Іще будемо топтати

                                 Щоб на той рік діждати!

( Зупиняються діти, прислухаються до зеленого шуму, гомону пташиного. Найменше дівчатко виходить наперед. Простяга рученята до сонечка , Весну закликаючи)

                                Благослови, мати,

                                Ой, мати Ладо,

                                Весну закликати,

                               Зиму проводжати,

                                Зимонька в возочку,

                                Літечко в човночку!

 

 

 

( Повели діти старовинну гру – пісню „ А ми просо сіяли!”)

- А ми просо сіяли, сіяли!

Ой, дід Ладо, сіяли, сіяли!

- А ми просо витопчем,  витопчем!

- А чим же вам витоптать, витоптать!

- А ми коней випустем, випустем!

 - А ми коней переймем, переймем!

- А ми коней викупем, викупем!

- А чим же вам викупить, викупить!

- А ми дамо сто рублів, сто рублів!

 - Не треба нам тисячі, тисячі!

- А ми дамо дівчину, дівчину!

- А нас тепер прибуло, прибуло!

 

Вчитель. - Ось так і ми будем грати,

Танцювати і співати,

Будем звичаї вивчати,

Красну весну зустрічати,

Бо нашому роду –

Нема переводу!

 

( Тиша. Лише ледь чутна музика. Сплять на сцені „ діти – квіти”, до часу

прикривши свої віночки білими хустинами. Світає). Музичний запис.

 

 

Вчитель. Годі, діточки, вам спать!

Час давно вже вам вставать!

Гляньте: сонечко сміється,

В небі жайворонок в’ється,

В’ється, радісно співає,-

Він весну вам сповіщає!

А весна та чарівниця

Щиро вам несе гостинця;

Пташка, рибка, звір на волі,

 Божа пілка, квітка в полі ,-

Всі весною оживають,

Весну красну прославляють.

                               Олена Пчілка

 

 

 

( На цей заклик поволі пробуджуються діти, відкривають личка, солодко позіхають, прислухаються...

Помалу випростовуються рученятами у хоровод „ Розлилися води”)

 

 

Хоровод „ Розлилися води”.

 

Розлилися води та на триї броди.

Приспів: Гей, діти – квіти,

Весна – красна,

Зілля зелененьке.

Що в першому броді зозуленька кує.

П\в. Ку – ку – ку!

Що в другому броді соловей щебече.

П\в. Тьох – тьох – тьох!

Що в третьому броді сопілочка грає.

П\в. 

Зозуленька кує, бо літечко чує.

П\в. Ку – ку – ку!

Соловей щебече, садки розвиває.

П\в. Тьох – тьох –тьох!

Сопілочка грає,  на грання скликає.

П\в.

 

( на сцену виходять дівчатка – веснянки)

 Весна, Весна, весняночко,

Прийди, до нас, паняночко,

Прийди, прийди, теплом утіш,

 А ти, сонечко, світи ясніш.

 

Ти, рясненький дощику, упади,

На городи, на левади, на сади.

На багаті наші землі, на родючі

Щоб пшениці колосилися, як тучі.

 

Щоб горою піднімалися жита,

Щоб врожаїлася нива золота...

Іди, іди, дощику, упади,

Щоб плодами наливалися сади.

 

Щоб родило і у полі, іу дворі,

Щоб співалось од зорі і до зорі,

Весна, весна,  весняночко,

Прийди, прийди, паняночко...

 

(Господиня в українському вбранні перебирає насіння)

- Оце насіннячко огірочків, а це – помідорчиків, а це – дині, кавуни. Ой, і великі ж вродили минулого року! А смачні які!

Дай Боже, й цього року такого врожаю діждати...

Уже б щось і сіяла. Та, де ж весна забарилася? Ще й досі Зима лютує, та все одно Весну чує. Он вчора як сонечко світило!

- Діти,  діти! Гайда на вулицю сонечко кликати.

 

Діти:  Вийди, вийди, сонечко, на дідове полечко,

На бабине зіллячко, на наше подвір’ячко!

На весняні квіточки, на маленькі діточки, -

Тут вони граються, тебе дожидаються.

 

Зима:  Не діждати вам Весни,

Не прийшли її ще дні!

Я вам снігу намету,

У хурделицю зроблю!

Заморожу всі струмки,

Закую усі річки.

Напущу мороз тріскучий.

 

Весна: Та що ти, Зимонько!  Відпочити тобі треба. Он яка стомлена : хустку миші з’їли, волосся розтріпане, чоботи зношені. Та й все, що літо виростило, а осінь зібрала, ти вже з’їла. Не від голоду ж тобі помирати!

Відпочинь трішки. Сили наберися, нову сукню та чоботи поший. Бо станцювала ти свої на свята зимові.

А зараз мене земля – матінка виглядає. Чула, діти сонечко гукали, набридли їм морози!

 

Зима: Що ж прощайте, милі діти!

Прощай і ти, весна – красна!

Через рік я знову свою вам казку принесу!

 

Пісня „ Ой минула вже зима”.

 

Діти:- Ой, весна, весна, ти, красна!

Що , ж ти нам, весно, принесла?

 

Весна: Коробочку з веретенцями, 

А скринечку з червінцями,

Старим дідам по кійочку,

Старим бабам по серпаночку,

Малим дітям по яблучку,

А хлопчикам по батіжку!

Діти: - Ой, весна, весна красна,

Що ти нам, весно, ще принесла?

 

Весна: Принесла я вам урочистості вербної неділі, таємничість і красу Великодня зі смачними пасками, різнобарвними крашанками.

А ще привела я вам три парубки красні, три місяці ясні.

- Місяць Березень – перший красень

- Квітучий Квітень вас вітає.

- І Травень тішить вас розмаєм.

Березень: Перший місяць я весни

Я – пролісковий цвіт.

Я пережив зимові сни

І знов родивсь на світ.

Квітень: Я – Квітень, славний квітникар,

Сонячно і рясно

Уквітчаю вам календар

Першим цвітом – рястом.

Травень: А чим же місяць Травень

Поміж братами славен?

Святковими піснями

І громом над полями

Іду і весело співаю,

Дощами землю поливаю.

Ведучий: У давні часи на Україні рік починався березнем. З ХУІ століття було введено правило починати рік із січня.

- Розкажи нам , Березне, про свої свята!

Березень:14 березня – свято Явдохи , що є провісником весни. Якщо на Євдокію ясний день – буде гарний рік, якщо похмурий – навпаки.

21 березня – свято Сорока святих – день весняного рівнодення. Якщо в цей день тепло, то утримається гожа днина, а холодно – бути сорока морозам.

30 березня  за новим стилем відзначається  свято Теплого Олексія. У цей день пасічники виставляють бджоли на пасіку.

Ведуча: Другий місяць весни – Квітень. Чому ж , братику Квітне, тебе так назвали?

Квітень:  Я називаюся квітнем, або цвітнем, бо в цей час природа України в першому цвіту6 біла береза розпускає коси, зеленіють степи, цвіте горицвіт, сон – трава та вишне сади.

Першим святом у цьому місяці є Вербна неділя. У цей день, нарізавши вербових паличок, люди несуть їх до церкви,  щоб посвятити. Хто проспав заутреню, того били свяченою вербою, промовляючи:

                            Не я б’ю – верба б’є,

                            За тиждень – Великдень,

                          Уже недалечко червоне яєчко !

 

 

       7 квітня – Благовіщення, воно благословляє сівбу на полях. За старим звичаєм, яка погода на Благовіщення, така буде й на Великдень. Потім настає Страсний тиждень, що називається білим, тому що в ці дні білили хату, прибирали. На Благовіщення рано – вранці налийте в миску холодної води, покладіть туди пролісок і вмийтеся, щоб зберегти свою красу.

      Чистий Четвер – це день весняного очищення. Існує повір’я, що в чистий четвер до схід сонця ворон носить своїх дітей купати в річці. На Страсну п’ятницю ні шити. Ні прясти не можна. Великий гріх рубати дрова.

     У Великодню суботу роблять крашанки. Великдень – родинне свято, а тому в гості не прийнято ходити. На це свято печуть паски і святять їх.

Ведучий: Третій місяць весни – Травень. Нумо, братику Травню, розкажи про себе!

Травень: Я – „ травень” і „ май”, а ще називають мене „пісенником”,               „ місяцем – громовиком”, „ травником”. У цей час виростає трава в степах, лісах і луках. Починається весняна оранка, а за нею – сівба. У цей час дівчата оспівують сіянку ячменя, проса, пшениці. Водять хороводи, співають пісні.

Я хотів би пограти з вами в гру „ Закінчи прислів’я”.

( Хочеш їсти калачі - ...( не сиди на печі)

( Що посієш – те й ... ( пожнеш)

( Праця годує, а лінь...( марнує)

 

Ведуча:- Окрім обряду закликання весни, був ще обряд закликання пташок.

Влаштовували його звичайно на день Сорока Святих. З тіста пекли 40            „ жайворонків”, що ніби вилітають у цей день з вирію.

Ведучий: Це жертва весні, щоб „ гуси неслися, яйця водилися, гусенята плодилися”. Печиво роздавали дітям. Частину обрядового печива підвішували на фруктових деревах, а коли збирався гурт, діти йшли до найвищого пагорба, піднімали вгору „ Жайворонків” і декламували:

                             Із краю – кураю,

                             Пташок викликаю!

                            Летіть, соловейки

                            На рідну земельку,

                            Спішіть, ластівоньки

                            Пасти корівоньки!

 

( Майстер – клас від бабусі Вікторії Олефіренко, яка розповість та продемонструє, як виробляти „ жайворонків”)

 

Ведуча: Побачивши якусь пташку, діти раділи, бо це – добрий знак, й кидали їй услід соломинку: „ Нате вам на гніздечко!”

 

Ведучий: Хлопці виглядали на дах і закликали:

- Прошу я, просять тато й мати:

- Прилітайте, птахи, до нашої хати!

 

Ведуча: Вважалося, що після цього птахи, особливо ластівки та лелеки, обов’язково зів’ють гнізда біля хати. А це мало віщувати родині щастя, здоров’я, статки.

Ведучий: У жодного народу немає такого поетичного і багатого обряду, пов’язаного з весною, як у нас!

Весна: А чи впізнаєте ви пташок, що летять з вирію вслід за мною?

* Прилетіли гості, сіли на помості,

   Без сокири, без лопати поробили собі хати .                         ( Пташки)

* У садочку понад тином я зробив йому хатину,

   Він навколо обдивився, засміявся й поселився.                     ( Шпак)

* Швидко скрізь цей птах літає, безліч мошок поїдає,

   За вікном гніздо будує, тільки в нас він не зимує.                 ( Ластівка)

* Які ноги, такий ніс, по болоту ходить скрізь,

   Хату на хаті має, жабам рахунок знає.                                    ( Лелека)

* Ках, ках, ках! Ках, ках,  ках!

   Ми все босі по снігах.                                                               ( Качки)

 

Пісня „ Щебетала пташечка”

Вчитель: Як приємно було дивитися мені на вас, дорогі діти, веселих, милих.

Оберег пам’яті торкнувся ваших сердець. А в душі кожного з вас, сподіваюсь, поселилась маленька берегиня, Нехай росте вона, проростає і пускає своє коріння вже в душі ваших дітей.

Не забудьте стежки до народних джерел, Любіть народну творчість: чи то пісню, чи то звичай, чи вишиванку, приказку.

Вітайте з весною одне одного і бажайте добра, сонця, хліба, пісні, миру, на всій Землі нашій!

 

Пісня „ Весняночка”