Позакласний захід "Україно, ясен мій світе!"
УСНИЙ ЖУРНАЛ
Україно, ясен мій світе!
Мета. Ознайомити учнів з національними символами України, формувати національну свідомість школярів, виховувати патріотів рідної держави, повагу до її символів, розвивати пізнавальні інтереси школярів.
Обладнання. Державний прапор України, Герб, Гімн, карта України, запис Гімну України, Конституція України, проектор, демонстраційний екран.
І. Організаційний момент.
ІІ. Повідомлення теми і мети усного журналу
Вчитель
Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.
Красивий, щедрий рідний край
І мова наша солов’їна.
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься… (Україна)
- Шановні гості, вчителі, учні, наша зустріч сьогодні присвячена Україні, її символам, її мові, її усній народній творчості. Допоможе нам у цьому усний журнал.
ІІІ. Робота з виставкою книг.
- Перш ніж відкрити першу сторінку журналу, ознайомтеся з тематичною виставкою книжок. ( Зачитати назви книжок, їх авторів)
- Чи всі книжки відповідають темі нашого усного журналу?
ІV. Усний журнал « Україно, ясен мій світе!»
Вчитель.
- А тепер перейдемо до усного журналу, який називається « Україно, ясен мій світе!»
Сторінка 1. « Що таке Батьківщина?»
Вчитель. Рідний край, Батьківщина, Вітчизна – прості і прекрасні слова. Рідний край починається від батьківського порогу, від тієї стежини, де ти зробив перші кроки, від калини біля воріт, з барвінку та споришу, які ніжно стеляться під ноги в садочку.
У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай.
Рідніше нам своя пустиня,
Аніж зелений в чужині рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
Микола Чернявський
Вчитель. Діти, це вірш незвичайний, читати треба не тільки рядки, але і початкові букви кожного рядка, які теж утворюють слово і називається такий вірш акровірш. Прочитайте утворене слово на екрані. Так, це слово Україна, це назва нашої Батьківщини. Існує думка про те, що назва «Україна» походить від давнього слова «кран», яке означало «сонячний птах», тобто журавель.
Хлопець
Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ми вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, рідної оселі, з країни, де ми народилися.
1-й учень Що таке Батьківщина ?
Під віконцем калина,
Тиха казка бабусі,
Ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата,
Під тополями хата,
Під вербою водиця,
В чистім полі криниця,
Серед лугу лелека,
І діброва далека,
І веселка над лісом,
І стрімкий обеліск…
П.Бондарчук
2-й учень Україно, земле рідна,
Земле сонячна і хлібна,
Ти навіки в нас одна,
Ти - як мати, найрідніша,
Ти з дитинства найтепліша –
Наша отча сторона
( Інсценізація вірша «Моя Україна» Марії Хоросницької )
Донечка Моя Україна –
Широкі простори:
Поля і левади,
Долини і гори,
Молитви і пісня,
І слово натхненне.
Мама З чого почалась
Україна для мене?
Із пісні, дитино,
Що в небо злітає,
І з рідної мови,
Що звуками грає.
З тієї молитви,
Що мати навчає,
Твоя Україна
Себе починає.
( Демонстрація відео з піснею « Батьківщина»)
Дівчина
Україна — золота, чарівна сторона. Земля рясної уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.
(До залу входять учні-читці )
1-й учень
Люблю тебе, моя Вітчизно мила,
Твої поля і небо голубе,
Бо ти дала мені, малому, крила,
Та як же не любить мені тебе!
2-й учень
Люблю тебе я, мила Україно!
І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я буду вчитись в школі на «відмінно»,
Щоб мною ти пишатися могла!
3-й учень
Люблю твої ліси, струмки, джерельця
І все-усе, що є в моїм краю!
Тепло долонь, і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю!
4-й учень
Україна моя починається
Там, де доля моя усміхається,
І, як небо, як даль солов'їна,
Не кінчається Україна.
5-й учень У всьому світі, кожен зна:
Є Батьківщина лиш одна.
І в нас вона одна-єдина –
Це наша славна Україна.
Не забувай Шевченка спів
Про горду славу козаків.
Не забувай, що ти дитина
Землі, що зветься Україна.
6-й учень Українцем я зовуся
І цим іменем горджуся,
Бо козацький в мене рід
Здавна сласний на весь світ.
(Демонстрація відео з піснею « Це моя Батьківщина» у виконанні
В. Зінкевича)
Вчитель Отже, діти, Батьківщина – це наш рідний край, наша Україна, все те, що ми найбільше любимо й шануємо. Це найдорожче, найсвітліше, найрідніше, найкраще місце на землі, де живуть наші батьки, дідусі, бабусі, де поховані наші предки. Тому для нас вона є святою.
Сторінка 2. « Державні символи України»
Вчитель Кожна країна світу обов’язково має свої державні символи.
Хлопець Символ – це умовне позначення якогось предмета, поняття чи явища; художній образ, що передає якусь думку, ідею.
Державний символ – це предмет, який характеризує державу, відображає її побут, традиції, господарювання, історичне минуле, прагнення народу.
Дівчина Символи України – Гімн, Герб, Прапор. Про це записано в Конституції України.(Стаття 20, розділ 1); Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України.
Хлопець Прапор, стяг, знамено – близькі за значенням слова. Слово «знамено» утворене від сполучення слів «знай мене».Знамено збирало до гурту, «стягало» до ватажка членів громади під час походу чи битви. Так виникло слово «стяг».
Наш стяг – пшениця у степах
Під голубим сплетінням неба.
Дівчина Державний прапор нашої Батьківщини містить синю і жовту барви. Жовтий колір – це колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого немає життя на Землі, це колір пшеничної ниви, хліба, зерна. Це символ достатку українського народу. Блакитний, синій колір – колір води, без якої також не було б життя, не дозрів би хліб, це колір ясного чистого неба. Це символ миру.
Роль прапора – бути попереду, вести людей за собою.
Хлопець 2 вересня 1991 року над будинком Верховної Ради України було піднято синьо-жовтий національний прапор – символ незалежності нашої держави. А 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила синьо-жовтий прапор Державним Прапором.
ПРАПОРЕЦЬ
Учениця Прапорець, що я тримаю,
для мене – єдиний.
Прапорець цей, що я маю,-
Символ України.
Нема в світі більш святого
й не буде ніколи
від крайнеба голубого
над пшеничним полем.
Марія Хоросницька
ПРАПОР
Учень Прапор – це державний символ,
він є в кожної держави;
це для всіх ознака сили,
це для всіх - ознака слави.
Учень Синьо-жовтий прапор маєм:
синє небо, жовте - жито;
прапор свій оберігаєм,
він святиня, знають діти.
Учень Прапор свій здіймаєм гордо,
ми з ним дужі і єдині,
ми навіки є народом,
українським в Україні.
Наталя Поклад
Дівчина Герб - це розпізнавальний знак держави, своєрідний ключ до історії роду, міста, держави. Слово «герб» прийшло до нас із польської мови, а в польську – з німецької , в якій воно означає «спадщина». Державний герб України – тризуб.
Хлопець Археологічні знахідки переконують, що тризуб існував на нашій землі десятки тисяч років тому. Древні боги зображалися із тризубами. Він завершував верхівку жезлів вождів слов’янських племен та скіфських царів. В Київській Русі тризуб став родовим знаком князів із династії Рюриковичів. Його карбували на своїх монетах київські князі Володимир Великий, Ярослав Мудрий. Тризуб пов’язувався із княжою особою і символізував її владу.
Дівчина У складі слова «тризуб» є число три. Це число завжди вважалося чарівним. У народних казках зустрічаємо тьох богатирів, три бажання, три дороги. Наші далекі предки вважали, що тризуб (трійця) відображає триєдиність сили, яка створила світ і життя у ньому:
Вогонь - Вода – Життя.
Батько – Мати – Дитя.
Світло – Слово – Любов.
Мудрість – Краса – Розум.
Світло – Слово – Життя.
У християнській релігії цей знак пояснюють ще й так:
Бог-Отець – Бог-Дух Святий – Бог-Син.
Вчитель Кожен народ ставиться з повагою до своїх символів. Прапор і Герб є нашими святинями, тому їх слід шанувати і берегти.
Герб
Учениця Наш герб - тризуб.
Це воля,слава й сила.
Наш герб – тризуб.
Недоля нас косила,
та ми зросли, ми є,
ми завжди будем,
добро і пісню
несемо ми людям.
Наталя Поклад
Вчитель Ще один наш символ - це Гімн. Ви, звичайно , чули мелодію Державного Гімну України. Вона звучить щоденно о шостій годині ранку і о двадцять четвертій годині ночі по українському радіо.
Дівчина Гімн – це урочиста головна пісня, яка уславлює Україну, є її символом державності і національної єдності. Державним Гімном нашої держави є музична редакція пісні-гімну «Ще не вмерла Україна». Слова написав у 1862 році поет, етнограф Павло Чубинський. Музику до вірша створив композитор Михайло Вербицький.
Хлопець Текст Гімну офіційно затверджений у Кабінеті Міністрів України:
Ще не вмерла України і слава і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Вчитель Запам’ятайте, діти, що Гімн співають і слухають стоячи.
Зараз ми його послухаємо. (Слухання Гімну)
Учениця
Гімн
Слова палкі, мелодія врочиста..
Державний гімн ми знаємо усі.
Для кожного села, містечка, міста –
Це клич один з мільйонів голосів.
Це наша клятва, заповідь священна,
Хай чують друзі й вороги,
Що Україна вічна, незнищенна,
Від неї ясне світло навкруги.
Наталя Поклад
Сторінка 3. « Українська мова – державна мова України»
Вчитель Мова – духовний скарб нації, її генетичний код.
Хлопець Як море починається з річки, так слово починається з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, поглиблювалося під пером Івана Котляревського, Тараса Шевченка, вдосконалювалося Нечуєм-Левицьким, Панасом Мирним, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою та іншими видатними українцями.
Дівчина Сучасний світ знає, що державність мови є універсальною формою об’єднання людей в одне ціле, в один народ. Це важливий чинник самовизначення нації, надійна основа розвитку країни. Нехай рідне слово буде для всіх нас оберегом, допоможе кожному відчути себе частиною свого великого народу!
Хлопець Ми не завжди пам'ятаємо про те, яке багатство є у кожного з нас, не завжди помічаємо його, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити.
Дівчина Це наша мова. Вона нам рідна, як мати і батько, як та земля, на якій ми зростаємо, бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім нам. І без неї немає нашого народу.
Учень
Неначе юна зоря світанкова,
Ти лісами, степами ідеш.
Українська чарівная мово,
Ти у серці народу живеш.
Учень
Мелодійна моя, промениста,
Як земля, твій багатий словник.
Українська мово пречиста,
Ти ж у серці народу навік!
Учень
Українська прабатьківська мово,
До зірок через терни ідеш.
Рідна мово моя пелюсткова,
Ти у серці народу живеш!
Наперед виходять учні-читці, читають «Молитву до мови».
1-й учень. Мово! Пресвятая Богородице мого народу!
2-й учень. Мово! Мудра берегине, що не дає згаснути земному вогнищу роду нашого і тримає народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу!
3-й учень. Мово! Велична молитво, у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог любов, і Бог віра, і Бог надія!
4-й учень. Мово наша! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б'ють десь від магми, тому ти й вогненна така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому ти й ласкава така.
(Демонстрація відео з піснею « Молитва за Україну» )
Учні-читці:
1-й: Наша мова калинова
І ласкава, і медова,
І багата, і небідна –
От що мова наша рідна.
2-й: Мова рідна! Колискова!
Материнська рідна мово!
Мово сили й красоти –
Гей, яка прекрасна ти!
3-й: Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня линеш, рідне слово,
Ти наше диво калинове,
Кохана українська мово!
4-й Рідна мово материнська,
Ти – душа мого народу.
Будь від роду і до роду,
Рідна мово материнська!
Сторінка 4. «Усна народна творчість»
Вчитель Любов до Батьківщини починається з любові до рідної хати, до стежки дитинства, до мудрості народної казки, прислів’я, загадки.
Дівчина: - Діти, а ви знаєте українські народні казки? (Знаємо)
- А ми зараз це перевіримо.
Хлопець: Були собі котик та півник. Котик було на скрипочці грає, а півник пісеньки співає. (Казка «Котик і Півник»)
Дівчина: Жили колись два брати: один багатий, а другий бідний, що й не сказати. Бідний брат помер. Зостався у нього син і він живе теж бідно. І спитався раз він у свого дядька:
- А що, дядьку, як лучче тепер жити: чи правдою, чи неправдою?
(Казка «Про правду і кривду»)
Хлопець: У одного чоловіка був старий кіт, що вже нездужав мишей ловити. От хазяїн надумав його у ліс вивезти:
- Нащо він мені здався, тільки дурно буду годувати, нехай краще в лісі ходить.
(Казка «Пан Коцький»)
Дівчина: Було собі два брати – один убогий, а другий багатий. От багатий колись ізласкавився над бідним, що не має той ні ложки молока дітям, та й дав йому дійну корову і каже:
- Потроху відробиш мені за неї.
Ну бідний брат відробляв потроху, а далі тому багачеві шкода стало корови, він і каже вбогому братові:
- Віддай мені корову назад!
(Казка «Мудра дівчина»)
Хлопець: Казки ви дійсно знаєте, а загадки умієте відгадувати? (Уміємо).
- А ну ж бо спробуйте відгадати.
Дівчина: У вінку зеленолистім,
У червоному намисті
Видивляється на воду
На свою чудову вроду (Калина)
Хлопець: Сімсот соколят на одній подушці сплять. (Соняшник)
Дівчина: Біла криничка,
Жовта водичка.
Хочеш водички,
Розбий криничку. (Яйце)
Хлопець: В лісі вирізана,
Гладенько витесана,
Співає, заливається,
Як називається? (Сопілка)
Дівчина: Вийшла звідкись гарна дівка,
На ній стрічка - семицвітка;
А де з річки воду брала,
Там коромисло зламала. (Веселка)
Дівчина: А я хочу нагадати про інші перлини народної творчості –
прислів’я та приказки.
- Діти, а ви знаєте прислів’я та приказки? (Знаємо). Тоді пограємо: ми починаємо, а ви продовжуєте.
Хлопець: Дерево міцне корінням, а людина – (родом і народом).
Дівчина: Всяка пташка своє гніздо ( знає).
Хлопець: Рідна сторона – мати, чужа – (мачуха).
Дівчина: Слово – не горобець, ( як вилетить – не спіймаєш).
Хлопець: Добрі слова лікують, (погані – вбивають).
Дівчина: Слово – срібло, (мовчання – золото).
Хлопець: Молодці, діти, дійсно знаєте і казки, і загадки, і приказки, і прислів’я.
Дівчина: Наш народ дуже співучий, є дуже багато народних пісень. Зараз Вам учні 1 класу заспівають народну пісню «Ой у лісі калина».
(Діти виконують пісню)
Дівчина: Наш народ дуже любить жарти та гумор. Давайте послухаємо.
(Сценка 1).
Юрко: - Чому це ти, Сергію, такий подряпаний?
Сергій: -Та кота купав.
Юрко: - А я от не подряпаний, хоч теж купав свого.
Сергій: - Еге! Ти ж не викручував і не сушив його.
(Сценка 2 ).
І учень: - Чого, брате, ти так зблід, що з тобою сталось?
ІІ учень:- Та за мною через степ аж сто вовків гналось.
І учень: - Що з тобою, сто вовків, де б їх стільки взялось?
ІІ учень:- Ну, нехай вже і не сто, а п’ятдесят гналось!
І учень: - Та й п’ятдесят - диво в нас, де б їх стільки взялось?
ІІ учень:- Ну, нехай не п’ятдесят, але десять гналось.
І учень: - Та й десять не було, знать один всього?
ІІ учень:- Нехай один, аби вовк, страшно і одного.
І учень: -А може то і не вовк?
ІІ учень:- А що ж то ходило, таке сіре, маленьке? А хвостик як шило?
(Сценка 3 ).
І учень: - Чого ти плачеш, хлопчику?
ІІ учень: - Я загубився…
І учень: - А на якій вулиці ти живеш?
ІІ учень: - На нашій…
І учень: - А чий ти, хлопчику?
ІІ учень: - Татів.
(Сценка 4 ).
Учень: - Мамо, Оленка тобі говорила, що я впав у калюжу?
Учениця: - Ні, не говорила.
Учень: - Тоді і я не скажу, що вона вазу розбила.
(Сценка 5).
Учениця: - Чому ми кажемо «материнська» мова?
Учень: - Бо мати більше говорить за батька.
V. Підсумок усного журналу
Дівчина: Мій друже юний!
Звертаємось сьогодні до тебе
Мовою землі твоєї,
Мовою народу твого ...
Хлопець: Різні в світі є країни,
різні люди є на світі,
різні гори, полонини,
різні трави, різні квіти.
Дівчина: Є з усіх одна країна,
найрідніша нам усім.
То – прекрасна Україна,
нашого народу дім.
Ганна Черінь
Вчитель: Закінчується наш усний журнал і я хочу завершити його такими словами:
Любіть Україну у сні й наяву
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
Вже скінчився журнал
І прощатись пора.
Ми бажаємо Вітчизні
Усі учасники (разом). Щастя, миру і добра!
(Діти співають пісню «Щастя і добра»)
Вчитель: На все добре Вам усім, до нових зустрічей...
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
- Будна Н.О., Головко З.Л. Уроки позакласного читання та розвитку зв’язного мовлення. 4 (3) клас.- Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000. – 192 с.
- Нечволод Л.І. Нетрадиційні уроки в початковій школі. 3 клас. – Харків: ПП «ТОРСІНГ ПЛЮС», 2007. – 112 с.
- Лобас Н. Хто в світі не бував, той дива не видав. Українські прислів’я, приказки та інше. –Тернопіль - Харків: «Ранок», 2009.- 160 с.
- Іватьо Н.С., .Жовнір О.Д., Коструба О.М. Живиця: Навчальний посібник з народознавства для 2 класу чотирирічної та 1 класу трирічної початкової школи. – Київ.: Арка, 2000. – 136 с.
- Цимбалюк, В.І., Жайворонок В.В., Соколовська А.П. Світлиця: Навчальний посібник з українознавства для 1 класу чотирирічної початкової школи. – Київ.: Педагогічна думка, 2001. – 208 с.
- Шевченко Є.Ф. Звучи, рідна мово! Позакласна робота з української мови у школі. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2009, 94 с.
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку