Позакласний захід "Вечорниці"

Мета: Відтворити обряд проведення вечорниць і показати його красу; виховувати бажання відроджувати і оберігати народні звичаї; розвивати усне мовлення, формувати відчуття краси рідної мови; викликати у дітей бажання робити добре і мудре; виховувати почуття любові до рідного краю.

Оформлення: Інтер’єр селянської хати, лави, застелені українськими  килимами, на столі скатертина в українському стилі, збоку – піч, рогачі, лопата. Стіни прикрашено вишитими рушниками.

Реквізит: вареники з картоплею,

Сцена 1

Звучить українська пісня, танок

1-й ведучий. Україно! Чарівна моя ненько, найкращий куточку землі, солов’їна пісне! Ти найкраща, але найбільше твоє багатство — народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий, веселий.

2-й ведучий. Українці  — то є назва славного народу,

Україна  — то край славний, аж по Чорне море,

Україна — то лан пишний, i степи, i гори,

I як мені Україну щиро не кохати,

Мене ненька по-вкраїнськи  вчила розмовляти

1-й ведучий .Є  багато країн  на землі

В них – озера,  річки і долини.

Є  країни великі й малі,

Та найкраще завжди  Батьківщина

 2-й ведучий .I тому найдорожчою нам

Є i буде у кожну хвилину

Серед  інших країн  лиш одна —

Дорога нам усім Україна!

 (Звучить пісня «Це моя Україна!»).

 1-й ведучий. 3 давніх-давен наша Україна славить­ся величними традиційними святами й обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові доброти до української  спадщини повертається до традицій свого народу.

2-ведучий: Співа Дніпро,  відлунюють Карпати

Цей голос чути   селам і містам

Ми хочемо усіх вас привітати

Здоров’я й щастя побажати Вам.

Ведуча: Добрий вечір,  добрим людям

Радо вас вітаємо.

Українські вечорниці

Ми розпочинаємо!

Ведучий: Українські вечорниці

Починаєм ми для вас

Хай веселий сміх іскриться

У серці кожного із нас!

Хай дзвінке, веселе слово

Пружно рветься в небеса

Наша пісня пречудова

Хай ніколи не згаса!

Сцена 2

(Тихо лунає музика. Українська світлиця. Святково прибрано лавки, стіл, піч, макітри. На стінах вишиті рушники, доріжки, серветки. На столі на вишитому рушнику — запашний хліб, сіль.На сцені з’являється  господиня вечорниць, починає застеляти  скатертиною стіл, чепуриться, сідає до столу.)

Господиня: А ти пам’ятаєш, яка я була молода?

Господар: Була – була!

Господиня: А красива яка була?

Господар: Була – була!

Господиня: А яких пісень ти мені співав! Пам’ятаєш?

Господар: Співав – співав!

(Співають пісню «Ніч яка місячна»або ……………………………)

Господиня: А де ж це наша доня?

Господар: Мабуть, до свого Гриця пішла.

Господиня: Та я ж двері зачинила!

Господар: А ти пам’ятаєш, як до мене через вікно тікала? Мати тебе  також не пускала.

Господиня: Давно це було.А пам’ятаєш, які у нашому селі жили цікаві люди, які багато вміли робити своїми руками і навчали цього інших. І тільки наставав вечір — люди поспішали на посиденьки. Там виконували різні роботи. Особливо часто це робили восени, взимку. Такі сходи називали вечорницями. Була я ще дівчиною на таких вечорницях, там  ми з тобою й познайомилися, там навчилася вишивати, вже минуло півстоліття цим сорочкам. Оце беру в руки і згадую собі молоді роки. Оці дві сорочки, твоя  і моя, ми в них ішли до шлюбу. Я їх бережу. На вечорничках ми пряли, вишивали, лущили кукурудзу, дерли пір'я, веселились, співали.

(Звучить українська пісня)

Господар: Пам’ятаю, пам’ятаю! Ой! Що це ми з тобою сидимо? Зараз вже гості до нас прийдуть.

 

 

Сцена 3

(Звучить сучасна музика(сучасний танок). Дискотека. На лавці сидять два хлопця)

 (сидять в телефонах)

Максим: Ой, і шо ж то робити… Щось так нудно сьогодні на дискотеці.

Сергій: …реально, і шо ж то робити…  ж не кожного дня так класно відпочивають!

Максим: Давай зіграємо в карти!

Сергій: Та шо будем чекати…

Максим: Де ті дівчата так довго?

Сергій: Та, вони вічно запізнюються, може подзвони…  

Максим:(дзвонить…)Чуєш, Сергіє, СМС від Віки: “Вибач, не можу зараз відповісти  на дзвінок, я за кермом”.

Сергій:  Реально! Блондинки – це діагноз…, може ще раз подзвони.

Максим: (дзвонить…)Каже буду через 5 хв…

Сергій:(Через півгодини…)Блін, вже півгодини пройшло, дзвони ще раз…

Максим:Каже, що через п’ять хвилин буде…

(…через півгодини заходять блондинки)

Максим: Віка, чому ти спізнилася?

Віка: Я ж тобі українською мовою сказала, “буду через п’ять хвилин”, чого ти мені кожних півгодини надзвонюєш?!

Максим:Віка, скажи поправді, чому ти спізнилася?

Віка:Пізно вийшла з дому!

Максим:А раніше не можна було вийти?

Віка:А вже пізно було раніше виходити.

Максим:…Віка, зрозумій! Ти дуже красива дівчина, але мене цікавить не лише краса, але й інтелект дівчини! За статистикою 67 відсотків всіх дівчат – тупі!

Віка:Не переживай, я точно відношуся до залишившихся 13-ти. Я вчора склала тест на IQ та писала твір про кохання у моєму житті.

Максим: Ну, і скільки у тебе?

Віка:У мене 12!!! Слухай Свєта, а що це – ти так часто в  перукарню ходиш останнім часом.

Свєта:А що робити? Мені мій Микольцьо все казав шо в мене шось не то з головою.(…) До речі, про мого Микольця! Вчора  випроводжала поїхав до Маріуполя. Прощаюся з ним і він каже: «Ось уже й мій поїзд, вже треба сідати…» - я йому: «я чекатиму тебе хоч до смерті, мій коханий», а він мені – «Свєта, мене довго не буде! Іди додому!»

Віка:  Вот хам!

Свєта: Хам!

Свєта: А в мене крутіше в мене на курточці написано Made In China(…) Слухай, ати в курсі, що для того, щоб зв’язати один светр, потрібно три вівці?!

Віка:  Блііін..,  а я й не знала, що вони в’язати уміють(…) Слухай, а ти бачила колесо від поїзда?

Свєта: Бачила!

Віка:  Таке кругле, так?

Свєта: Так!

Віка:  То ти поясни мені, чого, коли поїзд їде, то воно стукає?

Свєта: гм… а ти знаєш формулу для знаходження площі кола?

Віка:  Так, ес дорівнює пі ер квадрат!

Свєта: Ну во той квадрат і стукає!!!(...) (дзвонить телефон…) Віка, в тебе телефон дзвонить…

Віка:  (…шукає всюди).. От бліін, певно дома забула!(…)  Але то дурниці, Свєта, якби ти знала, яке мені учитель сказав!!!

Свєта: Яке!

Віка:  Таке сказав!

Свєта: Ну яке?!

Віка:  Якщо він не забере свої слова назад, то я піду геть із класу!

Свєта: Та ти шо! І що ж він такого сказав?!

Віка:  Він сказав: «Геть із класу!!!»

Свєта: Вот хам!

Віка:  Хам!

Сцена 4

Звучить  фоном музика. «У цей час – їхні ангели-хоронителі:» або ведучі

Ангел1: Недобре діти наші роблять…

Ангел2: Хіба ми можемо щось змінити?!

Ангел1: Гмм… Так, часом, робиться дуже шкода, що їм Бог дав волю…

Ангел2: так-так…

Ангел1: А може, ми якось їм допоможемо?!

Ангел2: Як, наприклад?

Ангел1: Наприклад, повернемо їх у минуле, хай подивляться, як колись  молодь відпочивала…

Ангел2: Класна ідея!

Ангел1: Потрібно попросити Бога!

Ангел2: Найперше потрібно, щоби хтось із них хоч якось перепросив Бога.

Ангел1: … будемо чекати…

Ангел1: Недобре діти наші роблять…

Ангел2: Недобре діти наші роблять…

(Ангели виходять зі сцени)

Сергій:Господи, прости її грішну… не тямить, що говорить… «Хам».

 

Сцена 5     Сценка «надсмішки з бабки»

(На сцені з’являється старенька бабуся)

Бабка:Синочку, може купиш квіточку для своєї красуні?

Максим:Вали звідси бабуля!

Бабка:Синочку, негарно ти сказав до мене…

Сергій:  Бабуля, я 2 рази не повторюю!

Бабка:Синочку, я тебе чимось образила?

Максим:  Бабуля, я 2 рази не повторюю! Ти шо глуха?

Сергій:  Чуєш, та перестань(..до 1-го).

Максим:  Бабуля, шукай собі лохів у іншому місці, ми шо похожі на лохів?! Вали звідси!!!

Бабка:Синочку, негарно ти сказав до мене…

Сергій:  Бабуся, я візьму ці квіти…

Бабка:Дай тобі Боже здоровля, синочку, і добру долю!

Сергій:  Дякую, бабцю…(… нюхають квіти під музику і вирубуються…, прокидаються…)      

Сцена 6 Скачок у минуле.

(Виконується український танець, під час якого наші герої прокидаються.)

Свєта: Ой,… котра година? Де мій телефон?... Блін, то вже ранок!!! Треба до мами подзвонити!

Віка:  І мені.., та тут мережі нема! Шо за глуш?

Максим: Але голова болить…

Віка:  Де ми? Як ми сюди потрапили?

Сергій: Я реально не пам’ятаю…

Віка:  Мене мама приб’є, я вже 3-й день дома не ночувала…

Сергій: Так, народ, треба звідси якось вибиратися…

Максим: Але голова болить…

(беруть 1-го хл. і йдуть..)

 

Сцена 7      Зустріч з Галею.

Галя: Слава Ісусу Христу! (…іде дівчина з коромислом)

Сергій:Доброго дня! Добре, що ми на вас попали, ми шукаємо автостанцію, щоб   добратися до Святогірська, де у вас тут найближча?

Галя:(..дивиться як на тупих)..Ви звідки приїхали? Сьогодні  свято, в мене вдома вечорниці будуть. Я запрошую вас. Я живу коло клюбу.

Віка:Який клюб, чувихо??? Нам автобусну треба!!

Галя:(..дивиться як на тупих)..Я вас не розумію… Може йдіть до попа, він шо вам порадить…

Віка:Альо!!! Ти шо іздіваєшся???

Сергій:Тихо, тихо, Віка, дай я попробую з нею поговорити… Як тебе звати?(до Галини)

Галя:Галя.

Сергій:Ми хотіли би знати, як звідси можна до Святогірська  добратися.

Галя: До Святогірська… О…, то я навіть не знаю… Мій дід був чумаком, він їздив колись, то  я шось таке чула від нього про якийсь Святогірськ.., але то він вам більше розкаже… Приходіть сьогодні на вечорниці! Там і в батька розпитаєте!

Сергій:Добре, дякуємо. Ми прийдемо!

 

Сцена 8     Зустріч гостей з місцевими і з господарем.

(пісня «Їхав козак з України» співають хлопці, і тут надходять гості з майбутнього)

Василь: Гей ви, ви хто такі? Чого тут шукаєте?

Сергій: Ми шукаємо дім Галі, в неї вечорниці. Вона нас запрошувала.

Петро:А ви з відки?

Господар: О, то я певно знаю хто то такі..

Максим: І хто ми?

Господар:Ви – наші гості.

Максим і Сергій: Круто!

Господар: Мені Галя трохи про вас розказувала.

Свєта:Галя – це та дівчина, яку ми зустріли? (питає в 2-го хл.)

Господар: Так-так, то моя донька, дівчино. Сьогодні зранку ви її зустріли.

            Ну от добре, приходьте сьогодні до нас у гості, он там на краю села наша хата (показує)

Хлопці та дівчата: До побачення

 

Сцена 9 У хаті(фоном звучить українська музика)

Галя: Іду-іду, дивлюся, ідуть якісь 4 ненаших.  До них «Слава Ісусу Христу», а вони мені: «Добрий день!». Я зразу всьо поняла…, шось тут нечисто.. Почали мені такі питання давати… Я з того всього поняла, що їм треба кудась їхати. І чим вони звідси поїдуть..(підсміюється)? Одним словом, думаю, їм треба  завітати до нас на свято. Я їх запросила до нас сьогодні.

Господар:Добре зробила , треба людям помагати… Хех! Най приходять. Мені вже цікаво, шо то за одні.

 

Сцена 10

У двері хтось стукає. Співаючи, заходять дівчата в українському вбранні.

Марина.	Добрий вечір вашій хаті, Уклін господині. Чи веселі вечорниці в нашій Україні? Добрий вечір, господине, Славна молодице. Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.
Господиня.	Добрий вечір, добрий вечір, любі гості! Просимо, просимо.
Дівчина.	Аби щастя було в хаті. Щоб усі були багаті, Аби було любо, мило, Аби всі були щасливі.
Господиня.	Будем з вами добрі щирі, То і будем жити в мирі. Тоді всім нам допоможе Матір світу – Матір Божа.

Заходьте, сідайте, будь ласка, у нашій хаті на нашій лаві.

Катерина: Чи ж нам пристало сідати, нам пристало пісню співати 

(співають)Звучить пісня

„В кінці греблі шумлять верби, що я насадила, 
Нема того миленького, що я полюбила. 
Нема мого миленького – вже й рочок минає, 
Пішла б його виглядати – дороги не знаю. 
Зашуміла дібровонька листом зелененьким. 
Як поїхав мій міленький конем вороненьким.

Господиня: Просимо гостей до хати, просимо, просимо сідати.

Дівчата (сідають, виймають вишивання, дві пораються біля печі, жінки сідають за прядку):

Оксана:„Сядем, сядем, заспіваєм
Аж усе, що тільки знаєм, 
Поки підем спати, 
Щоб раненько встати...”

Господар: Дівчата, голубоньки, не крайте, веселої співайте.

(Дівчата співають веселу пісню...)

Галя (прибирає  i співає):

 Зайди, місяченьку, за чорную хмару,

Там мати шукає своїй доні пару,

Шукає, шукає багатого сина,

А її кохає бідний сиротина.

Кохає, кохає ще й думає брати,

А тій же парі завадила мати.

Дівчина кохала хлопця молодого,

А її віддали за вдівця старого,

За вдівця старого роки марнувати

 Господиня (перебиває). Чого, доню, сумної заспівала? Bcix хлопців відженеш такою невеселою від нашої хати.

 (Ставить на стіл  макітри).

 Галя. То так...І сама не знаю, мамо, сумно чогось і неспокійно мені сьогодні. До всіх хлопців мені байдуже, тільки б у один не обминув.

 Господиня:. Не сумуй, Галинко (підходить ближче). То просто вечір такий таємничий, і місяць он як ясно світить.

(Дивляться на небо,дівчата накривають  на стіл, інші сідають знову за вишивку)  

Оксана: Все бу­де гаразд. Може, той один і не обмине. Петро дуже на тебе задивляється, такий поваж­ний, багатий.

Катерина: А де ж наші хлопці?

У цей час чується пісня „Ой на горі та й женці жнуть”, яку співають хлопці, що йдуть на вечорниці.Разом з ними заходять хлопці й дівчата з майбутнього

Василь: Пустіть до хати!

Оксана: Гарненько попросіть!

Хлопці стукають.

Галя: Агов, хто такий?

Петро: Пес рябий, баран крутолобий, ведмідь клишоногий, пустіть до хати!

Оксана: Не пустимо в хату, дуже вас багато!

Василь: Пустіть, бо гірше буде!

Галя: Ми як візьмемо рогатини, полатаєм ваші спини.

Сергій: ( видають, що злякалися) Дівчатонька, голубоньки, та ми ж прийшли не битися,   та ми ж прийшли миритися, гостинці принесли, і музик привели!

(Музики грають. Дівчата пускають до хати хлопців, але вони вдають, що сердяться).

Максим і Сергій: Добрий вечір вам, дівчата,

Та вам, молодиці,

Чули ми, що в цій хатині

Будуть вечорниці.

 (Дівчата починають іх зачіпати. Виходить одна, починає, пританцьовуючи співати):

„Полюбила коваля, така доля моя, 
Я ж подумала – кучерявий, а в нього чуба немає...”

Сергій до неї співає:

„Галя, Галя чорнобрива, чого в тебе брови криво, 
На козака задивилась, та й брівоньки іскривились...”

Оксана:

„А до мене Яків приходив, 
Коробочку раків приносив. 
А я тії раки забрала, 
А Якова з хати прогнала!”

 

 

Петро:

„По дорозі жук, жук, по дворі чорний, 
Подивись на мене, дівко, який я моторний...”

Василь: Дівчата , давайте потанцюємо

Хлопці починають танцювати з дівчатати

Господиня:

Хоч не знаєм звідки ви, чи з полудня чи з півночі в нашу хату зайшли, просимо, просимо всіх сідати із дівчатами разом та пограти.

Хлопці сідають окремо від дівчат .

Потім проводитсься гра(можна з залом):

Господиня : хто знає більше народних пісень, що починаються на чоловічі та жіночі імена.

Змагаються хлопці з  дівчатами, звучать уривки з пісень, які називаються.(Можна на допомогу підключити зал)

………………………………………………………………………….??????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????

Василь: Дівчата, щось нам їсти захотілось!

Галя: Так ми зараз вареників наваримо.

Віка: О, як цікаво!

Господар:Можна спекти такі вареники, які будуть чарівними. І кожен хлопець, що з’їсть того вареника, закохається у ту дівчину, яка його зробила.

Катерина: Давайте зробимо такі вареники!

Господар:Заклинання я знаю, я його скажу, а ви ліпіть. Але тільки по-одному!

(Дівчата разом з господинею починають ліпити вареники)

(Звучить пісня «із сиром пироги»… Господар ходить кругом нюхає, щось балакає, бажає всім, просить всіх закрити очі і вкладає в кілька вареників цукерки

Дівчата виконують пісню «А мій милий вареничків хоче»

Сергій: Був я друзі у Тюмені,

Добрі варять там пельмені,

Та немає краще для кішок

Українських галушок.

І пшеничні, і гречані, і на салі, і сметані

Ось які – українські галушки.

Максим: Був я, друзі, на Кавказі, там харчо – згориш відразу

Аж в очах зірки світились, та галушечки все снились.

І на салі, і сметані, і пшеничні, і гречані

Ось які – українські галушки.

Господар: Любі друзі, поспішайте до нас в гості, завітайте,

Будемо ми вас частувати, варенички (галушки) подавати.

І на салі, і сметані, і пшеничні, і гречані

Щоб цей вечір пам’ятали, ще й на торік завітали.

Господар: Щось ми засиділися, поки готуються вареники, треба щось придумати.

Хлопці, думи у вас притомилися

Ніжки до танцю самі просилися

Гей, музики, гарно грайте

Серце наше звеселяйте.

Петро: А ну, вріжте, музики,

У мене нові черевики

Всі до танцю, веселіше

Не шкодуйте підошов.

Танець «Черевички»

Сцена Розмова Петра з Галею

Петро: Галю, моя душа страждає… Галю, усі думки мої сьогодні лиш про тебе! Уся робота з рук валиться!  Оце я мав сьогодні свиню заколоти. Підійшов до свині, узяв у руки ножа, подивився в її ясні очі – не зміг!... тебе згадав.. Галю, ти мене з розуму зводиш!

Галя: Петре, а ти мене любиш?

Петро: Так, Галиночко, люблю, я кохаю тебе, через тисячі літ лиш приходить подібне кохання!

Галя: А давно?

Петро: А оце ж бо, ти пам’ятаєш, як ти з дівчатами  голяка у річці купалися?

Галя: Тааак… (насупилася)..

Петро: І казали, що в очереті качечка шуршить..?

Галя: Таааааак… (насупилася)..!!!

Петро: Так, то не качечка була, то я був Оксано! Ото від тоді я тебе люблю, Галю!

Галя:Ах ти, негіднику, то це як так, за дівчатами на річці підглядати(б’є його, виходять)!! Та бодай би тебе засліпило.

(Звучить фоном весела музика) На авансцену ви ходять Віка й Сергій.

Сегрій: На цих вечорницях так цікаво.

Віка:  Ми з тобою, довго разом, прости мене,Максиме!
Я від тебе приховала одну таємницю.
Я про це раніш боялась навіть говорити.
Знай, коханий, я нічого не вмію варити.
Я ніколи навіть супу іще не варила…

Сергій: Не для того, не для того я взяв тебе, мила.
Не псуватимеш на кухні своїх білих рук ти.
Я ж не вмію заробляти грошей на продукти.

(Чути як кує зозуля,фоном)

 Віка: Ой, Сергію, чуєш, зозуля кує?

Сергій: Так, чую, Вікусю.

Віка: Ой, а давай спитаємо скільки нашому коханню жити?

Сергій: Ну давай...

Віка: (ку-ку)Ой, Сергію, ку-ку?..(ку-ку)Ой, Сергію, ку-ку?..(ку-ку)Ой, Сергію, ку-ку?(...) Іван? Ачо вона замовкла?

Сергій: Не знаю, Вікусю. М, так давай поцілуймося, Віко!

Віка: Ні, Сергію, чуєш ні! Бо до весілля це гріх ,оже здохла! А може її рот хтось зайняв романтичним поцілунком.

(Випручається )

 

Господиня: Добре вам сперечатися, вареники вже готові. Йдіть до столу. А спочатку перевіримо хто з хлопців дужчий. (гра стрибки у мішках  хлопці з майбутньго змагаються з хлопцями з минулого)

Господар:Перемагає дружба. Всі пригощайтесяться варениками.

 

Петро: Було гарно у вас повеселитися

Та вже час прощатися.

Свєта: Щиро дякуємо за хліб, за сіль

За теплу ласку – за це вам бубликів в’язка.

Максим: Тепер ми знаємо, як можна гарно проводити вільний час, і з легким серцем повертаємося додому.

Господар: Спасибі щире всім, хто сьогодні, брав участь у нашому святі.

Господиня: Шановні гості!

Все, що в серці мали

Вам подарували

Світлу мрію й казку

Нашу пісню й ласку

Щебет солов’їний

Славу України

(Всі виходять, кланяються.)

Всі: Наші вечорниці вже кінчати час

Кращі побажання ви прийміть від нас

І в вас, і в нас хай буде гаразд

Щоб ви і ми щасливі були.

Прощавайте, друзі, низький вам уклін

Доброго здоров’я зичим вам усім,

І в вас, і в нас хай буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були

Господиня: Бувайте здорові, живіте багато

І ще приїжджайте до нашої хати.

Фінальна пісня