Позакласний захід "Випускний початковий бал"

  Випускний

початковий бал

 

Зал прикрашений кульками, фотографіями з життя класу, дитячими малюнками.  плакатами: «Прощавай, початкова школо»,  «Наш клас – вищий клас!», «Ура! У нас канікули!», імпровізований годинник із поділками: 1 клас, 2 клас, 3 клас, 4 клас.

 

Вступ (музика)

Ведучий. Увага! Увага!

 Спішіть, поспішайте!

Залу святкового не проминайте!

Зібрались ми у цьому році

Сьогодні тут останній раз,

Щоб наших учнів привітати

 І провести у 5 клас!

 

Багато доброго, нового

Життя відкриє ще для них,

А свято випускне у школі –

Це перша сходинка у світ!

 

Злинь же, музико, в небо гучніше.

В добру пору лунай,в добрий час!

Вище голови, йдіть веселіше!

Ми усі вже чекаємо вас!

(Під музику «Вчать у школі» до зали заходять учні 4 класу)

 

Учні 4 класу (по одному). Знайомтесь!

Якщо ви, звичайно, не знайомі!

Веселий,

Дружний,

Грайливий,

Трішки галасуватий,

Але слухняний.

Всі.                 Наш 4 клас!

Ведучий.       Ясне сонечко проміння

Посилає щедро в зал.

Це воно, напевно, знає,

Що сьогодні свято в нас!

 

На веснянім видноколі

Зайнялась зоря.

Свято в школі, свято в школі!

Випускний початковий бал!

 

Наші вундеркінди за 4 роки створили «машину часу» і вклали у неї:

 

Учні 4 класу (по одному). Розум, знання. Силу, творчість, дружбу, повагу, любов.

 

Ведучий.       Але починає працювати «машина часу» тільки тоді, коли лунає весела  

                        музика.

(Танець маленьких вутят)

 

Ведучий.       До запуску у 5 клас готові?

 

Учні 4 класу. Готові!

 

Ведучий.       5,4,3,2,1! Пуск!

 

(Звуки поломки, чути бій годинника – 1 раз, стрілка показує на 1 клас)

 

Ведучий.       Мабуть, перевантажилась від знань і зломилась.

                      «Машина часу»  повернула дітей назад, до 1 класу!

Учні 4 класу. Цей день ми не забудемо ніколи,

                         Як ранком восени в свій 1 клас

Разом з батьками ми прийшли до школи.

І перший дзвоник пролунав для нас!

 

Ми перегорнемо листки

Життя шкільного враз.

Сьогодні ми – випускники,

Але колись ішли до школи

В 1 клас!

Було нам всього 6 років,

Всі звали нас «малюки»,

Робили ми перші кроки,

Навчалися залюбки!

 

Давайте пригадаємо разом,

Як вперше на лінійці ми стояли,

Розгублені, малі, кумедні

З-за квітів ледве виглядали.

 

Хвилювались, як ніколи,

Хвилювалися весь час,

Бо тоді ми йшли до школи

Перший раз у 1 клас!

 

В той день світило сонце ясно,

І осінь шелестіла за вікном.

І вчителька звернулася до класу:

«Сьогодні ми навчання розпочнем!»

 

Для нас усе було таке незвичне:

Красивий клас, і парти, і дзвінок.

І вчительки усміхнене обличчя

Допомагало вивчити урок.

 

Отак все починалось:

Святково і бентежно.

Тоді настали будні,

Уроки і обмеження.

 

До успіхів було далеко.

Нам заважали балачки.

І виявилось: ой нелегко

Писати палички й гачки!

 

Я зі школи сьогодні прийшов,

Тихо сів.

У шухляду поклав я портфель

І поїв.

Немає сил у мене погуляти,

Погратись і помалювати,

Треба зошити дістать

І писать, писать, писать!

 

 

 

 

Та поступово ми звикали

Тримати ручки й олівці.

Вже нас контрольні не лякали,

Ми часто чули : «Молодці!»

 

Пам’ятаю і зараз, крізь роки,

Перші труднощі, перший наш клас.

І веселі, цікаві уроки!

Як же швидко пролинув той час!

 

( «Пісня першокласника»)

 

 

Ведучий.           Літера перша і перше слово,

Перша тривога і перша оцінка,

З книгою перша серйозна розмова.

 

Читати й писати навчилися враз!

Настала пора йти у 2 клас!

 

            ( Бій годинника – 2  рази, стрілка показує на 2 клас)

 

Учні 2 класу. Сьогодні другокласник я,

Мій день, неначе дивень.

Тому від серця щирого

Гукну усім: «Добридень!»

 

Школа нам до світла знань

Відкрива віконечко.

Рік за роком вчитися

Ми йдемо у клас.

 

А у класі – вчителька,

Наше рідне сонечко

Усмішкою щирою

Зустрічає нас.

 

Як з учителькою бути?

Чи покине усіх нас?

 

Ні, ми свою вчительку

Переводим в 3 клас!

 

( Пісня « Вчать у школі»)

 

 

 

Ведучий.          Два роки швидко пролетіли,

 Всі ви дуже підросли.

І другий клас уже скінчили,

А були ж які малі!

 

            ( Бій годинника – 3  рази, стрілка показує на 3 клас)

 

 

Ведучий.          Ось третій дзвінок

                          Вас в дорогу покликав.

І весело, й сумно усім водночас.

Як не хитруй, ви вже стали великі!

Та хто це у гості прямує до нас?

 

           (Заходять учні 3 класу у костюмах Одиниці та Двійки)

 

Двійка.             Впізнаєте: цифра «два»!

 В мене кругла голова,

Довгий хвіст, зігнута шийка.

Отака я гарна двійка!

                         З одиницею дружу,

З нею всюди я ходжу.

 

Одиниця.        Я – одиниця, найкраща оцінка!

                         Нікому без мене не жить!

У кожнім щоденнику, зошиті, книжці

Треба свій шлях проложить!

 

Двійка.           Діти, не йдіть до школи! Там вас будуть примушувати читати,  

                          писати, англійською розмовляти ,вчити таблицю множення,   

                         бігати та віджиматися на фізкультурі – бр-р, жах!

 

Одиниця.        Ніколи ні в ліжку повалятись, ні телевізор подивитись, ні в 

                        ігри на комп’ютері пограти! Краще ходімо з нами в Королівство  

                        Лінівію – там  нічого вчити не треба, а тільки лежати собі на  

                        дивані і лінуватись!

 

Діти.                Не будемо лінитись, ми хочемо учитись!

 

Двійка.           Неправильні якісь діти! Учитись їм хочеться! Тьху! Що ж 

                         робити?

 

Одиниця.        А можна нам виправитися? Ми станемо поруч так, щоб вийшла  

                          найкраща оцінка – 12! Приймете нас до себе?

 

Діти.                Так!

 

Ведучий.          Так непомітно час минав.

Школярик читанку читав.

І ось настав бажаний час:

Ви перейшли в 4 клас!

 

          ( Бій годинника – 4  рази, стрілка показує на 4 клас)

 

 

Учні 4 класу.    Нічогісінько не вміли,

Як прийшли у 1 клас.

Поступово все учили,

Все виходить стало в нас.

 

Ми навчилися читати,

З книгою йдемо у світ.

Вмієм добре рахувати,

Пишем грамотно, як слід!

 

Є вірні в мене друзі,

І люба є рідня.

Одначе наймиліша –

Це вчителька моя!

 

Ви навчали багатьох

І синочків, і дочок.

Та таких, як ми, розумних,

Не було у вас діток1

 

Пробачте за недоспанії ночі,

Які над зошитами вдома провели.

За те, що нервів стільки з нами з’їли,

Щоб ми писать і рахувать могли!

 

Та ми ніяк не можем уявити,

Що двері в клас відкриєте не Ви.

Що нам не скажете: «Добридень, діти!

Ой, як за літо всі ви підросли!»

 

Ми в житті Вас не забудем!

Пам’ятати завжди будем!

Слово, усмішку ласкаву,

То хитрувату, то лукаву!

 

За ту любов, що віддавали,

Серця дитячі зігрівали,

За все ми вдячні Вам без ліку!

Всі.                     Спасибі ніжне і велике!

(Пісня про вчительку)

 

Перша вчителька.  Початкова скінчилась школа!

Пташенята мої ростуть.

Світ цікавий такий довкола –

Із гніздечка пора у путь!

 

Швидко роки летять, ніби птахи.

Прийде ваш час вирушати в світи.

Та не забудьте дороги до хати.

Де народились, навчались, росли!

 

Нині ж від мене, з 4 класу,

Ви летите назавжди.

Що побажати вам, любі малята,

Милі, кохані мої!

 

Щастя, здоров’я, як кожная мати

Рідній дитині бажа.

Хай зле нещастя і підлеє горе

Вас за сім миль обмина!

 

Радість і щастя, удачу і успіх

Всі ви в дорогу візьміть.

Діти мої, малі лебедята,

Сміливо і гордо летіть!

 

Сьогодні, дорогі батьки,

Спасибі хочу я сказати

Із щирим вчительським теплом

За ночі ті, що недоспали,

Коли задачі вирішали,

За перший крок! Ще безліч кроків!

Отож, навчайтеся, батьки!

І кожен день робіть уроки!

 

                                      (Пісня «Папа может »)

 

 Ведучий.            Багато доброго, нового

Життя відкриє ще для вас.

Як перша сходинка до нього

Для всіх вас буде 5 клас!

 

У п’ятому незвично буде трішки,

Але до всього треба вам звикать!

На той рік більш складніші уже книжки

Вже самостійно будете вивчать.

 

(Виступ директора школи)

 

Учні 4 класу.     Шановні вчителі нові!

За нас ви будьте певні!

Хоч ми рухливі та шумні,

Зате розумні й чемні!

 

 

Перша вчителька.  Таке воно важке – шкільне життя1

       Як же час пролітає швидко!

       Тож на святі сьогоднішнім

       Хай розцвітуть

       Білі плаття, як крила лебідки!

       І у танці легкому дітей понесуть!

 

               (Діти танцюють під пісню «Коли з шкільного двору ми підем»)

 

   Ведучий.         До побачення, школо,

На деякий час!

Три місяця літа –

І знову у клас!

 

У нас усіх прощальний настрій.

Ми всі схвильовані украй!

Скажем разом: «Старша школо, здрастуй!

Початкова школо, прощай!»

________________________________________________________________

 

 

 

Коник Олена Григорівна,

вчитель початкових класів

Куньєвського НВК

Ізюмського району

Харківської області