Позакласний захід "Зустріч весни в Україні"

                                Бабіна Майя Олексіївна

Ганнівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Добропільського району    Донецької області

         Позакласний захід                    

                          Зустріч весни в Україні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                            Позакласний захід

Тема. Зустріч весни в Україні

Мета: ознайомити учнів з весняними обрядами, розкрити їх глибокий зміст, відтворити на уроці обряд зустрічі весни, показати його красу, розвивати дослідницькі навички учнів, їх творчу уяву, виховувати бажання відроджувати й оберігати народні звичаї.

Обладнання: вінок з барвінку, плакати «Весна – красна» вишиті рушники, учнівські малюнки  «Зустріч весни», національний одяг, обрядове печиво(птахи). Клас прикрашений весняними квітами, вербовими котиками

                                                  Хід уроку

Учитель. Сьогодні ми проводимо свято зустрічі весни. Цей унікальний обряд наших пращурів віє на серце кожного з нас образом рідної стихії, а для душі є живущим бальзамом, який сповнює її могутньою силою.

    Березень – перший місяць зими. На Україні побутувало кілька народних назв березня: «капельник», «протальник», «зимобор», «запалі сніги», «з гір потоки». А ще деінде кликали його  «мартом», «марцем», «березолем».Між тим у давнину «березнем» (від того, що починали» плакати» - сокорушити берези) йменували четвертий місяць року. Тільки з середини минулого століття, коли з української мови випало латинське слово «март», третій місяць прибрав сучасну назву.

 -А що вам вдалося дізнатися про цей місяць?

 Учень. На думку етимологів та етнографів, назва «березень» символізує давній промисел – заготівлю зимової золи та кори.  У давнину селяни завершували в цей час вирубку березових гаїв, щоб звільнити площі під землеробство. Заготовлену деревину спалювали,  попіл використовували для виготовлення скла(гутництво), а з кори гнали дьоготь.

Учениця. Назва ж місяця «березіль»( тобто береза і зола) була у вживанні навіть до недавнього часу. Пам’ятаєте у нашого земляка В.Сосюри  рядки: «І про весну шумів водою березіль»? Однойменну назву в 20-30 роках прибрав один з перших професійних українських театрів, що його  організував у Харкові відомий режисер – новатор Лесь Курбас. З «Березолем» пов’язані найяскравіші сторінки молодого театрального життя на Україні.

Учень .Колись саме у березні (1 березня) відзначали наші предки початок нового року. Це був початок нового врожайного року, до нього готувалися дуже ретельно. Таке літочислення велося ще з 988 року. Минав час, і вже з 1492  року новий рік починався з 1 вересня.

Учениця. З давніх – давен народ зустрічав весну з гарним настроєм, адже хліборобська душа українців була надзвичайно чутливою до всього живого, що пробуджувалося х весною до нового життя.

Учитель. А які ж пісні співають навесні?(Веснянки)

Так, це пісні, з якими люди зустрічали весну. Отже, сьогодні ми з вами також спробуємо зустріти весну так, як зустрічали її наші далекі предки – давні українці. Давайте одразу ж вирушимо у мандрівку на багато років назад, аж у Київську Русь. Тоді люди повністю залежали від явищ природи, але вірили в те, що вони можуть вплинути на її сили. Чим саме? Словом, магічною дією.

Вірили, що весна прийде швидше, якщо її покликати. Зберіглася найдавніша пісня, яку виконували на початку обряду. Давайте її заспіваємо.

                                       (Діти встають і співають)

                                   Благослови, мати,

                                   Весну закликати!

                                   Весну закликати,

                                  Зиму проводжати!

                                  Зимонька у возочку,

                                  Літечко в човничку.

Учениця. 14 березня –Євдокії, Явдохи – плющихи. За старим стилем це перший день весни, а отже, має прокинутись байбак, вилізти з нірки, тричі просвистіти й знову лягти на другий бік, а ховрашок лишень перевернеться в кубельці. Та що б там не було, але люди в цей день особливо пильнували, якою буде погода. Якщо бачили ластівку, то жбурляли в неї грудочку землі, приказуючи: « На тобі, ластівко, на гніздо, а людям – на добро!» Справді, весна вже кликала селянина в поле, бо « Явдоха виходить із плугом». Ось чому так ретельно стежили за погодою.

       Як вода капає зі стріх, то ще довго буде холодно.

       Якщо сонечко, то  буде врожай на огірки, а коли дощ, то літо мокре і тепле.

       Новий місяць появиться з дощем – бути мокрому літові.

Учень.22 березня –Сорок Святих, або Сорок Мучеників. Вважається, що цього дня має розпочатися справжня весна, а тому матері випікали з тіста по сорок «жайворонків» чи «голубів» і віддавали дітям, щоб вони, ходячи вулицями, закликали птахів з вирію.

       Після цього дівчата йшли на високу гору, за село, до річки чи до лісу, там виконували різні магічні дії, обряди, які мали сприяти приходу весни.

            ( Вибігають дівчата, тримаючи в руках « жайворонків»)

1 –а дівчина.

                   Прийди до нас, весно
                   Із радістю, із великою милістю.

2-а дівчина. Із житом зернистим.

3-я дівчина. Із пшеничкою золотою.

4-а дівчина. Із ячменем вусатим…

   Учень.       Гей, музики, вигрівайте,

                     Нашу гостю зустрічайте.

                     Вже весна до нас іде,

                     Ясне сонечко веде.

(  Заходить весна з букетом квітів, кланяється до учасників свята і звертається до них)

Весна. Сьогодні я хочу, щоб всі раділи й веселились. А для цього треба покликати сонечко, щоб воно гріло, щоб швидше розтанули сніги, зазеленіла трава.

                           (Діти співають)

                 Вийди, вийди, сонечко,

                На дідове полечко,

                На бабине зіллячко,

                На наше подвір’ячко,

                На весняні квіточки,

                На маленькі діточки.

                Тут вони граються,

                Тебе дожидаються

Учениця .Колись давно, перед початком свята, дівчата варили горщик пшоняної каші, виносили на вулицю, закопували під вербою, прибивали кілком. Крім каші, закопували ще й ложку, якою мішали пшоно, зуба від борони і навіть живого рака.

      Ось до цього звичаю пісня.

  Дівчата.

     Закопали горщик каші,

     Ще й кілком прибили,

     Щоб на нашу вулицю парубки ходили.

        На нашу, хлопці, на нашу,

        Несіте пшона на кашу.

       Да будемо кашу варити,

       До себе хлопців манити,

       До себе хлопців манити,

       З гори камінець котити.

       Як покотиться камінець,

       Та до Галочки в рукавець.

        Галя думала – камінець,
        Коли то Іванко – молодець.

 Учитель .Зустрічати весну сходилося все село, і лука палахкотіли барвистим українським національним одягом. Це створювало в усіх святковий настрій, відчуття доброти, викликало приплив енергії, одухотворюючи    кожну чутливу душу. У день  зустрічі весни молодь влаштовувала традиційні весняні ігри: вибирали з –поміж себе найвродливішу дівчину, прикрашали її квітами, а потім, взявшись за руки, водили хороводи. Започаткувався хоровод відомою «Подоляночкою»

                       ( Діти виконують «Подоляночку»)

Дівчина. Давайте, гості, грушечки поводимо.

(Дівчина когось із гостей вибирає грушечкою, прикрашає вербовими гілочками, і всі разом водять хоровод. Співаючи пісню, дівчата та хлопці беруться за руки і йдуть по колу помірним кроком, а посередині одна дівчина відтворює руками все те, про що співається. Після закінчення пісні всі підбігають до неї  і смикають з усіх боків –« трясуть грушку».Дівчина утікає. На її місце стає інша дівчина чи хлопець, і гра продовжується.)

              Ой вийду я за воріточка,-

              Свою грушку посаджу, посаджу.

              Ой вийду я за воріточка,-

              Свою грушку піділлю, піділлю.

             Ой вийду я за воріточка,-

             Моя грушка вже росте, вже росте.

             Ой вийду я за воріточка,-

             Моя грушка вже  цвіте, вже цвіте.

             Ой вийду я за воріточка,-

             Моя грушка відцвіла, відцвіла.

             Ой вийду я за воріточка,-

             Свою грушку потрясу, потрясу.

Весна. Хочу задати своє запитання всім. Чому ці ігри відбувалися в колі? Що означає коло?( Коло  - то сонце. До сонця зверталися давні українці, бо від нього залежав урожай)

    Шановні гості, а хто знає прислів’я і загадки про мене?(Конкурс на кращого знавця прислів’їв та загадок про весну)

              Весна днем красна.

              Весна іде – за собою літо веде.

              Як весною посієш, так восени пожнеш.

              Весняний день рік годує.

                          Старий дід мости помостив,

                          Молода прийшла – мости рознесла.

                                  (Мороз і весна)

                           Зійшли сніги, шумить вода,

                           Земля вже квіти викидає,

                           Буяє травичка молода,

                           Все мертве оживає,

                           Коли це, діти, буває? (Навесні)

Весна. Молодці.

Учитель .За звичаєм, у цей день варили сорок вареників. Але найбільш символічним був обряд «Топтати ряст». Вважалося, що той, хто напровесні потопче його – убезпечить життя і здоров’я протягом року. Тому люди, навіть літні й кволі, виходили в поле і, притупцюючи ногами по зелених сходах, казали: « Топчу, топчу ряст. Дай, боже, потоптати і того году діждати!»

Учень .Хоч цей день і вважався провісником весни, але люди вірили, що ше можуть бути 40 приморозків( «Сорок святих ще принесуть сорок морозів»)

      А ще говорять:

        Сорок Святих сорок лопат снігу викинуть.

        Напитав Сорок Святих і без великого посту.

        Як на Сорок святих погода, то на гречку урода.

Учитель .Найдавнішим магічним танком, який мав закликати весну був «Кривий танок»(Четверо дівчат, ставши на певній відстані одна від одної, утворюють чотирикутник.. Всі інші, взявшись за руки, водять навколо них зигзагоподібний кривий хоровод з різноманітними рухами, співаючи:

               Ой кривого танцю

               Та не вивести кінця.

               Треба та його виводити
               Кінець йому та находити.

               А як його вести?

               Як віночок плести?

               І сплела віночок

               На шовковий шнурочок.

Учениця. «Кривий танець» - це символ пробудження  життєвої енергії, цим танцем дівчата вітали Весну, запрошуючи її вступити у свої права.

Учитель. Діти, а ви знаєте, чому танок називається «кривим»? Цей танок з’явився дуже давно, коли на нашу земля напали татари. Батьки привчали своїх дітей остерігатися ворогів, заплутувати свої сліди, аби по них вороги не натрапили  на село. Для цього і придумали «кривий танок»

Весна. Давайте в ігри пограємо та веснянки заспіваємо, адже веснянки( їх ще називають  гаївками) збереглися тільки в Україні.

       (Конкурс на краще виконання весняної гаївки)

Учень.

                Я хочу, щоб завжди жило

                Моє найкращеє село.

                Весняно повнились сади

                Й криниці чистої води.

                     Щоб зеленіли поле й ліс,

                     Щоб жайвір сонячний приніс

                     У цей весняний світлий день

                     Найкращу зі своїх пісень.

     Учитель. Ось і закінчується наше свято. Давайте і надалі звертатись до духовних джерел наших предків, до свят і обрядів, які давали їм духовну силу. Будемо придивлятись і дізнаватись, звідки йдуть їх давні витоки, щоб не втратити тієї ниточки, яка зв’язує нас із минулим, щоб очистити і освятити свої душі. Весняні свята після багатьох років бездуховності знову повертаються в наше життя і збагачують  його силою народної мудрості.

                        (  Нагородження учасників)

   Література

1Скуратівський В. Вінець.-К.:УСГА,1994.-С62-72.

2.Воропай О.Звичаї нашого народу.-К.:Оберіг,1993.-С.168.

3.ТрубіцинаВ.Д. Жива скарбниця.- Донецьк,2002.-С.126-129.

4.Український фольклор: Хрестоматія для 5-11 класів/Упор.Ю.Бріцина,Г.Довженюк,Н.Шумада.-2-ге вид.-К.:Освіта,1998.-С.57-59.

 

Рецепт жайворонків: 05, л. теплого молока, 1 склянка цукру, 1 яйце, маленька дрібка соди, 100 грамів масла (можна смальцю), просіяного борошна стільки, скільки потрібно для м’якого еластичного тістечка. 

 

 

 

                                          Рецепти моєї прабабусі

        Для тіста: 2кг. муки, 50 г. дріжджів, стакан олії, 1 стакан цукру, 0,5 л води, трішки солі. «Жайворонки» роблять з крутого тіста, яке добре вимішується. Потім з нього ліплять кульку, відщипують від неї невеликі шматки, розкачують із них качалки, зав’язують вузлом, голівці надають відповідну форму, із  родзинок роблять очі, ліплять хвостик, роблять надрізи – пір’їнки, змащують верх настоєм міцного солодкого чаю і ставлять у духовку.

      Для приготування тіста для «жайворонків» потрібно півлітра молока, 2 яйця, стакан цукру, пакетик ванільного цукру,100г.дріжджів. Тісто вимішують як на вареники або трішки крутіше. Ставлять  у тепле місце. Коли підійде, тісто розкачують і ліплять фігурки «жайворонків». Випікати в духовці або печі 15-20 хвилин.