Позаурочний захід "Веселий ярмарок"

                                 Позаурочний захід  «Веселий ярмарок»

                                      (Для учнів старших класів)

Чоловік.

Тпруууу, приїхали! Еге! Що тут робиться! Шумить, гуде, мукає, грюкає, сокоче, ірже, кричить, галасує, гукає, вирує. Нічого не второпиш, поки не прислухаєшся. Одним словом – ярмарок!

І жінка.

Цибуля, цибуля! Жіночко, беріть цибулину, ніяк не гірка, повірте мені.

2 жінка.

Огірочки, огірочки, гарбузові сини й дочки! Купуйте, чоловіче, не минайте та всіх родичів пригощайте! Спробуйте! Сооолодкі!

3жінка.

У мене помідори – такі гарні та червоні. Ось полюбуйтеся і помилуйтеся. І самі покуштуйте, й усіх нагодуйте.

4 жінка.

Беріть, господине, мою курочку. А ось, подивіться, які вона несе яєчка.

5 жінка. (Штовхається між іншими, бо хоче пройти і продавати свій товар).

А ну ж пропустіть, а то розсілись, що стати нема де!

1 жінка.

Бач, яка знайшлася! У  мене і в самої товару повно. І не дивись так на мене Бо хто на мене криво дивиться, той удвоє скривиться!

Чоловік..

 Та не галасуйте. Місця всім вистачить! Оце й ярмарок! А хто ж це і ще їде до нас!

             (Інсценізація пісні «Да куди ти їдеш, Явтуше»)

Явтух. (Похмуро, не повертаючи голови)

Не скажу.

Дівчина.

А коли ж твоя  добрая ласка, то й  скажеш…

Явтух. (неохоче)

На базар.

Дівчина.(Упадає  коло нього)

Ой, та що везеш, ти  Явтуше? Ой, та що везеш, мій друже?

Явтух. (Сердито)

 Їй-бо – не скажу!

Дівчина.(Лагідно)

Та коли ж твоя  добрая ласка, то й  скажеш…

Явтух. (Спокушений її залицянням, гордо)

Груші везу… От що!

Дівчина. (Ніжно)

Візьми мене ж, мій Явтуше,

Візьмеш мене, мій друже?

Явтух.

Ну сідай уже…

Дівчина.

Та коли ж твоя добрая ласка,

То пригости ж мене грушкою.

Явтух.

Ну вибери собі якусь маленьку.

Дівчина.

Обійми ж мене, мій Явтуше,

Обійми ж мене, мій друже!

Явтух.

Ще чого! Так ми не домовлялися!

Дівчина.

Та коли ж твоя добрая ласка…

Явтух махає рукою на груші й обіймає дівчину, а віз їде далі.

Оксана.

Проню, ти не бачила Вакулу. Ми з ним учора погиркался. Я прийшла - його нема.

Проня. Він там, з хлопцями стоїть, і про щось собі бубнить.

Оксана. І чого людям надумалося розславляти, що я гарна? Брешуть люди, я зовсім не гарна! Хіба гарні брови ті очі мої такі гарні, що вже подібних до мене й на світі немає? Яка тут краса в цьому кирпатенькому носі? І в щоках? І в губах? Бачу тепер , що я зовсім не гарна!

                                       (Пісня Оксани)

(До хати входить Вакула. Оксана не помічає його, співає пісню з репертуару Ані Лорак)

Оксана.

Ні! Я гарна! Ой яка я гарна! Диво! Яку радість принесу я тому, кому буду жінкою! Як милуватиметься з мене мій чоловік.

Вакула.  (у бік зачаровано)

Ну і дівка! І хвастощів у немало! З годину стоїть та ще й хвалить себе вголос…

Оксана.

Еге ж, парубку, чи ж вам я до пари? Ви погляньте,  як плавно виступаю. У мене сорочка вишита червоним шовком. А які стрічки на голові? Усьго  цього накупив мені мій батько, щоб одружився зі мною найкращий молодець на світі!

(Сміється, крутиться  й дивиться на Вакулу, а потім звертається до нього)

Оксана.

Чого ти прийшов сюди? Хіба хочеться, щоб випроводила за двері лопатою?

Вакула.

 Не сердься, Оксано, дозволь хоч поговорити, хоч подивитись на тебе?

Оксана.

Хто ж тобі боронить, говори й дивись.

Вакула.

 Дозволь сісти біля тебе?

 Оксана.

Сідай.

Вакула.

Чарівна, люба Оксано, дозволь обійняти тебе.

Оксана.

Чого тобі ще хочеться? Йому як мед то й ложкою. Але щось дівчата не приходять. Що воно за знак? Дивно вже. Час на ярмарок готуватись. Мені стає нудно.

 Вакула.

Бог із ними, моя красуне!

Оксана.

Отакої! Що це ти собі вигадав.

Вакула.

Бог із ними, моя красуне!

Оксана.

То тобі весело із ними? І на ярмарок ти поїдеш із Одаркою і Марічкою?

 Оксана.

Та все ж веселіше, як із тобою . (У двері стукають) Ага! Хтось стукає! Невже дівчата прийшли? (Біжить відкривати двері, до хати заходять дівчата)

Одарка.

Оксано,  чого ти вдома. Ходімо з нами до тітки Секлети. Будемо на ярмарок готуватись.

 Марічка.

 Бери лише стрічки й рушники.

 Оксана. (звертається до Одарки)

 Одарко! У тебе нові черевики?  Які ж хороші! Добре тобі, Одарко, у тебе є той, хто тобі все купує, а  у мене нема кому дістати такі гарні черевики.

Вакула.

Не тужи, моя люба Оксано! Я тобі дістану такі черевики, які не кожна панночка носить.

Оксана.

Ти? Подивлюся, де ти дістанеш такі черевички, які я б могла б надіти на свою ногу. Хіба принесеш ті,що носить цариця.

Марічка.

Ти ба, чого захотіла!

Оксана.

А так. Будьте ви всі за свідків, якщо коваль Вакула принесе ті черевики. Які носить цариця, то от вам моє слово: зараз-таки вийду за нього заміж.

(Оксана хапає за руки подруг усі зі сміхом вибігають з хати. Виходять Проня і Оксана)

Оксана.

Не знаю, що робити. Без нього я не можу жити.

 Проня.

  То пішли, пошукаємо, У людей  запитаємо.

Оксана.

А в тебе, Проню, що нового? За чим прийшла?

Проня.

Та Голохвастого десь загубила я…

Оксана. Ой, Проню, Проню. Та він за кожною спідницею волочиться.

(Проня перебиває Оксану).

Проня.

Брешуть люди, заздрять. Якби ти тільки знала, які слова він мені вчора говорив…

(З'являється сам Голохвастий. Виходить з квіткою в руках).

Голохвастий.

Знаю, знаю вже напевно,

Що мене ти покохала, хоч цього ще не казала.

О прекрасна Проню мила!

Знаю я, що й ти це знаєш,

І уже не сумніваюсь.

Будеш ти, моя голубко.

(Голохвастий  дарує квітку. Проня, тримаючи квітку, сідає, кокетливо відводить погляд. Голохвастий запалює цигарку)

Проняю

Чого?

Голохвастийю

Од любові!

Проняю

Ах, што ви?

Голохвастийю

 (бере Проню за руку)

То єсть тут у нутрє (прикладає руку до свого серця). Мене такая стремітельность до вас, Проню Прокопівно, што хоч крозь огонь готов пройтись.

Проня.

Ах,  ето ви ковалерські недосмішки… Может по кому другому. У вас сталько баришень…

Голохвастий.

Я своєї душі, Проню Прокопівно не  покину лиш би гдє.Развє хіба там, гдє ваша душа._ і більше в нікотрому мєстє.

(Проня встає, повертається до Голохвастого спиною)

Проня.

 А ви знаєте уже. Яка моя душа?

 Голохвастий. ( схвильовано)

Ах, Проню Прокопівно, не рвіть мого серця, як паклю! Потому відіте, какой я погібший єсть чоловік.

Проня.

Чого ж погібший?

Голохвастий.

Потому здєсь у меня(показує серце) такоє стрємітєльноє воспалєніє завєлось, что аж шипить!

Проня. (Дивиться головастому в очі)

Когда  заглянуть можна було вам у серце.

Голохвастий.

То ви б там увиділі,што золотими слов 'янськими буквами написано: «Проня Прокопівна Сєркова». Ах, но є золотий ключик от вашого серця, та лежал у моєй душі, вот би я був щасливий! Я би кожну минуту одмикав ваше серце і смотрєл би, смотрєл би…

Проня.  (кокетливо)

Ах, колим б же тому була правда?

Голохвастий. (стає навколішки)

В грудє моєй визувій так і клекотить! Рішайте мою судьбу, мою нещасную. Прошу у вас руку і серце!

Проня. (удаючи, що здивована)

Ой, мамо моя! Я так стривожена… так сталось несподівано…

Голохвастий.

Ви не вірите? Так знайте ж, що я рєшительно нікого не любив і не любитиму окром вас!

Проня.

 Так, дуже любите? (Схиляється до нього)

 Голохвастий.

То єсть говорю вам - кип'яток!

Проня.

 Ой, страшно!

Голохвастий .(Встає з колін, обіймаєє Проню за талію)

Нє безпокойтесь…обхождєніє…понімаю…  (Пристасно взяв руку)

Проня.

І я вас дуже люблю! (пристрасно дивлячись Голохвастому в очі) Дужка мой! Я соглпсна бути вашою половиною.

 (На ярмарку зустрічаються Проня, Голохвастий. Він задивляється на Оксану)

Проня. (звертається до Голохвастого)

Усі на ярмарку роздзвонили, що ти ходиш до Марини.

Голохвастий.

Що ти, Проню, з дуба впала.

Чи з ноги не тої встала?

Лиш тебе одну кохаю,

На других не заглядаю,\Моя милая красуне,

Без тебе їй-б загину.

Не дожить мені до рання, не побачити светання…

(Дає їй квітку) Дай тебе хоч обійняти.

Проня.иииииииииииииииииииииииииииииииирррррррррррр

Посоромився б казати,

Щож тепер мені діяти?

А коли побачить тато,

Що тоді? В петлю й кінець?

Чи, можливо, під вінець?

Голохвастий

Під вінець, звичайно, мила,

Ти вже грошиків скопила?

(Обіймає Проню, і вони йдуть)

Чоловік.

Одне слово – ярмарок! Той торгує, той купує.

Ну й цікавий народ- ці жінки.

 Інсценізація гуморесок Павла Глазового

            Капелюшок

Капелюшок

Приміряє у крамниці

Дама капелюшка.

То примостить біля лоба,

То спуска до вушка.

То заплющить праве око,

То ліве прискалить.

— Інтересно, симпатично! —

Сама себе хвалить.

Раптом зирк на етикетку і стала, як вишня:

— Що мені ви підтаскали? Це ж не загрянишня.

Тут же чітко написали, що вона одеська.

Заберіть свою ганчірку!

Я ж у ній, як Феська...

 

             Кухлик

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.

Чоловік.

А що то за галас? То ж знову зачепилися баба Параска та баба Палажка

Інсценізація оповідання І. Нечуя-Левицького «баба Параска та баба Палажка»

Чоловік.

А на ярмарку і справді все йде, прямо з рук рвуть, все хапають. Усе можна побачити у нас на ярмарку. То жінки продають чоловіків, а то чоловік просить купити жінку.

Дід.

Купіть жінку, недорого візьму. (водить по рядах, просить,  щоб купили, всі дивляться, хитають головами, прицінюються.  Підходить козак)

Козак.

Ну  що, старий, жінку продаєш?

Дід.

Так, продаю.

Козак.

І що?

Дід.

Ніхто не бере.

Козак. Зараз  продамо. Не переживай, старий.  ( Встав поряд із жінкою і кричить )

Продається молодиця,

Чорноброва, білолиця,

І висока, і струнка,

Подивіться – ось яка!

Вміє шити і в язати,

Й чоловіку догоджати.

І у хаті прибирати,

І діточок доглядати,

І наварить, і спече,

І до друга втече,

Так, щоб чоловік не знав

І про неї добре дбав.

Налітайте і хіпуйте,

Бо в продажі лиш одна,

Бо комусь, тільки одному,

Лиш дістанеться вона.

( Дід прислухається, обходить жінку, дивується, чухає потилицю)

Дід.

Що ти тут кричиш, горланиш «налітайте», «одному»

Досить! Бач, розперезався.

Ось, що я тобі скажу:

Мені така жінка потрібна самому! ( Бере жінку і веде за собою)

Чоловік.

Оце ярмарок сьогодні! А онде жінка ні на крок не відходить від свого чоловіка. Мабуть, просить, щоб він їй щось купив.

 

Інсценізація пісні «Продай, милий, сиві бички…»

Продай, милий, сиві бички,

Купи мені черевички,

Бо я панського роду

Не ходила боса с роду.

Не ходила?

Не ходила!

Походиш…

Продай, милий, пів свині,

Купи снікерса мені,

Бо я панського роду, Ще не їла його зроду,

Не їла?

Не їла!

І не їстимеш…

Я дивилася рекламу.

Хочу «Бітнера»

- бальзаму,

Бо я панського роду,

Не пила бальзаму зроду.

Не пила?

Не пила!

Переб'єшся…

Хочу жити, як принцеса.

Бо я панського роду,

Не ходила пішки.

Не ходила?

Не ходила!

Будеш дибати

(Виходять хлопці і Вакула)

І хлопець..

І чого це ти, Вакуло, з нами не гуляєш, і стоїш тут похмурий, як сич? Адже ти завжди любив ярмарок.

Вакула.

 Ох і нудьга мене бере, хлопці! Завжди ярмарок любив, а тепер…Нема мені радості. Мене заздріть до чужих веселощів. А найгірше, коли почую Оксанин сміх.

2 хлопець.

Та бог з нею, Вакуло! І не сором тобі? Ніби в цілому світі одна Оксана. Дівчат гарних досить і без неї на селі.

3 хлопець.

Та що Оксана? З неї ніколи не буде доброї господині. Вона мріє про прикраси та гарний одяг.

1 хлопець.

Ну, досить, Вакуло! Скільки парубків упадало до неї, та всім остогидлі її примхи, й кожен знайшов собі добру дівчину. Лише ти все впираєшся і зносиш її глузування.

2 хлопець.

У руці підкову зігнеш, мов гречаника, а перед дівкою сам у підкові зігнувся. Ну й парубок! Сміх тай годі!

Вакула.

Усе правильно, хлопці. Люблю я цю дівчину і пообіцяв знайти такі черевички, які носить сама цариця.

3 хлопець.

Нічого собі! От дурень!

1 хлопець.

Годі, хлопці! Допоможемо Вакулі знайти  на ярмарку черевички, бо геть змарнів наш парубок.

(Йдуть зі сцени. Назустріч один одному виходять Вакула та Оксана.)

Вакула.

Поглянь, люба, які я тобі черевички купив!

 Ті самі, що носить цариця.

Оксана.

Ні, ні, мені не треба черевичків… Я й без черевичків… Лише ти один мені потрібен.

(Вакула з Оксаною зупиняються. На сцену виходять цигани)

Чоловік.

 А який ярмарок без циган?

Циганка.

А зараз будем веселитись

І не треба нам журитись.

Веселу музику заграйте,

Й до танцю разом всі вставайте.

(Цигани танцюють)

Циганка.

Розтратили чи заробили,

Але тепер прийшов вже час

Поворожіть мені для вас.

Циганка.

Ось ти , красуне чорноброва, довго тобі  погадаю, щастя нагадаю. Тільки спочатку позолоти ручку.

Жінка.

Іди геть звідси, ще грошей не вторгувала!

 Циганка(підходить до Вакули)

Чи любить вона тебе, чи ні -

Така  в душі твоїй загадка.

Про неї всі твої думки. Але одне скажу тобі

Кохати -  не горівним вогнем палати

І їм людину найдорожчу гріти.

Вакула.

Це і без тебе знаю. Тримай золотий і забирайся геть!

Циганка.

От народ пішов, ніякого тобі заробітку, нічому не вірять! Мпбуть, не буде тут поживи. Доведеться далі йти.

Чоловік.

Оце ярмарок сьогодні!

(Виходять усі учасники і співають пісню «Бувайте здорові»)