Працюємо з важковиховуваними дітьми

Запобігання важковиховуваності дітей

                                                                            Меденець Поліна Іванівна.

                                                                            Вчитель початкових класів.

                                                                            Червоноіванівський  ліцей.

                                                                            Кам’янський  район.

                                                                            Дніпропетровська  область.

      Одним з найголовніших завдань школи є виховання нової людини. Водночас необхідно відмітити, що серед певної частини молоді все ще зустрічаються такі, які не бажають вчитися і працювати, порушують норми і правила співжиття, а часом і скоюють правопорушення та навіть злочини.

       Як правило, негативним вчинкам неповнолітніх дітей передує важковиховуваність. І це найсильніше відчувається в перехідному  підлітковому віці. У багатьох випадках саме такі діти завдають дорослим найбільше турбот  і прикрощів, що змушує батьків, вихователів та вчителів активізувати виховну роботу з ними. Але часто цього виявляється недостатньо для повної ліквідації відхилень в моральному розвитку та поведінці підлітка.

       Справа в тому, що перші симптоми неблагополуччя особистості вже досить чітко починають проявлятися ще в молодшому шкільному віці.  Тому надзвичайно важливо своєчасно помітити ці перші ознаки неправильного  формування особистості та вжити необхідні заходи для якнайшвидшої ліквідації, насамперед усунувши причини, які їх викликають. Тому надважлива відповідальність покладається на початкову школу, вчителів початкових класів.

     Важливо підібрати методи вивчення особистості учнів початкових класів  з відхиленням в розвитку та намітити прийоми, які доцільно використати саме в початкових класах. Це, передусім,  найпоширеніший і, можна сказати, найдавніший метод, який передбачає пізнання індивідуальних особливостей психіки малої дитини через вивчення її поведінки.  Проводячи спостереження за школярем, його вчинками, ставлення до своїх обов'язків, доручень, до товаришів та дорослих, а то й до самого себе, вчитель, вихователь  може судити про деякі особливості психіки дитини: її, наприклад, темперамент, характер, особливості сприймання навколишнього світу, емоційно-вольові якості, мислення, пам'яті, уваги та інше.

       Спостерігати за учнем необхідно тривалий час і ні в якому разі не можна робити висновків про особистість лише на основі окремих, поодиноких фактів.

       Дійсно, це «важкі» діти. Тому необхідно «ввійти в душу» дитини, уміло використавши бесіду та переконання, посприяти налагодженню діалогу з нею для отримання позитивного виховного результату.  В молодших класах більший ефект дає застосування роз’яснення та наведення позитивних зразків з життя, героїв казок, кіно. Велике значення має переконання власним позитивним прикладом.

     Дуже важливу роль у роботі з важковиховуваними дітьми має систематичне вправляння у правильних діях, тобто привчання їх до певних норм і правил поведінки. Цей метод дуже важливий у вихованні молодших школярів.  Суть його полягає в тому, що вчитель повинен організувати такі ситуації в навчальній, трудовій діяльності учня, у спілкуванні з товаришами, де б могла найповніше виявитися і вдосконалитися та чи інша позитивна його риса.

    Якщо переконання застосовується здебільшого при формуванні моральних понять і уявлень, то за допомогою вправляння добре закріплюються набуті моральні знання у відповідних навичках поведінки дитини. Окрім цього, цей метод можна спрямувати на формування в учнів позитивного ставлення до навчання, адже для переважної більшості важковиховуваних  характерна низька успішність та негативне ставлення до навчання. А головна причина в тому, що молодші школярі не звикли систематично працювати регулярно та якісно виконувати домашні завдання самостійно.

      Вчителі молодших класів  знають і про неабиякий вплив оцінного судження на формування  правильної поведінки учнів. Об’єктивна оцінка вчителем діяльності учня розвиває в нього уміння самостійно аналізувати вчинки, зіставляти свої дії з діями інших, задумуватись над їх можливими наслідками. Це поступово формує у дітей критичне ставлення до себе, вміння контролювати себе, свої вчинки та виховує здатність утримуватися від дій, які не схвалюються оточуючими.

      Якщо у дитини з’являються зусилля контролювати свої дії, це вже є основою для формування свідомої дисципліни. Оцінюючи той чи інший вчинок учня, вчитель у деяких випадках може виявити своє незадоволення з приводу негативних дій учня, дати зрозуміти, що йому прикро за свого вихованця, про якого він був кращої думки. В інших випадках доцільно висловити обурення негідним вчинком учня, несумісність його з моральними нормами поведінки в суспільстві з тим, щоб викликати в нього бажання виправитися.

      Нерідко застосовують і такий виховний прийом як «розвінчування». Суть його полягає в тому, що вчитель, борючись з розбещеністю, зазнайством окремих учнів, у присутності інших дітей підкреслює їхні недоліки, проте наголошує і на достоїнствах.

      Часто дітям бракує доброти, співчуття, вміння переживати, відчувати біль інших. Тому виховання гуманних почуттів у молодших школярів має неабияке значення. Для цього вчитель має максимально використовувати всі природні нахили або ж створювати такі умови для вихованців, у яких вони б мали змогу надати допомогу тим, хто її справді потребує, і усвідомили необхідність своїх дій.

       Важливо формувати в дітей гуманні почуття не лише у ставленні до людей, а й до тварин,  до природи.

      Велике значення в роботі з важковиховуваними дітьми має правильне застосування таких засобів педагогічного впливу, як покарання і заохочення. Заохочення застосовують насамперед до педагогічно занедбаних учнів,які в силу несприятливих умов виховання (найчастіше в неблагополучній сім’ї) не звикли дотримуватись елементарних норм і правил поведінки,часом навіть не знаючи їх.

       Звичайно, гарний вчинок такої дитини не варто в цілому розглядати, як зразок для інших. Заохочувати їх доцільно з рівня не загальних вимог, а особистого росту учня, тих конкретних успіхів, яких він досяг. Зайвий раз похвалити «важкого» школяра, стимулювати до дальших успіхів – це завжди педагогічно виправдано.

      Покарання як метод перевиховання безумовно потрібне, але не слід захоплюватися ним. Там, де потрібно покарати, педагог не має права не покарати. Адже розумна система вимог не лише законна, але й необхідна. Вона допомагає сформуватись міцному людському характеру, виховує почуття відповідальності, тренує волю, людську гідність, вміння чинити опір спокусам і переборювати їх.

    При цьому завжди необхідно пам’ятати, що покарання не повинно стати засобом морального та фізичного пригнічення, приниження особистості.  Покарання слід застосовувати до дітей розбещених, які не звикли рахуватися з навколишніми, не знають обмежень, вважають, що їм все дозволено. Караючи, потрібно вміти і прощати. Це важлива риса справжнього педагога.

     Є так звані «ізольовані» діти. У їх вихованні слід скористатись прийомом авансування довір’ям. Це діти, які не отримують ні позитивних, ні негативних виборів. Прийом анонсування довір’ям реалізується у формі доручень. Але обов’язково такими, з якими учень міг би успішно справитися. Важливо, щоб вони викликали в нього певний інтерес, давали можливість виявити себе в колективі з кращого боку, завоювати прихильність однокласників.

    Застосовуючи той чи інший прийом перевиховання, засіб педагогічного впливу, слід враховувати, що певний прийом може викликати різну реакцію у дітей залежно від характеру і глибини відхилень у їхньому моральному розвитку й поведінці, індивідуальних особливостей, психічного стану та від взаємин з учителем.

      У виховній роботі з окремими учнями велика роль належить колективу. Його вплив на формування особистості – це засіб, без якого не може обійтися у своїй роботі жоден педагог. Але застосування його в молодших класах обмежене, бо тут думка колективу важить менше, ніж слово вчителя. Тому виховання особистості через колектив більш успішно здійснюється в середньому і старшому віці, хоч, безперечно, починаючи з першокласників, учитель має використовувати всі можливі для створення дружного класу і через колектив впливати на окремих учнів.

     Важливою умовою успішної виховної роботи з дітьми, які мають відхилення у моральному розвитку й поведінці, є також єдність вимог школи і сім’ї, забезпечення сприятливих умов формування особистості дитини в кожній родині. Особливо це стосується так званих неблагополучних сімей.

  Отже, корисною є і робота з дорослими, спрямована на підвищення рівня психолого-педагогічних знань у сім’ї, усвідомлення батьківських обов’язків.

      Таким чином, початкова школа відіграє важливу роль у запобіганні важковиховуваності дітей, профілактики правопорушень неповнолітніх. Застосування різноманітних методів і прийомів при вивченні особистості кожного учня класоводи досягають ефективного педагогічного впливу на них.