Українські вечорниці

  Українські вечорниці

  

                                                                       Меденець Поліна Іванівна.

                                                                       Вчитель початкових класів

                                                                       Червоноіванівський ліцей.

                                                                       Кам'янський  район.

                                                                       Дніпропетровська область.

 

 

  (Лавки, стіл, горщики, піч, рушники, ряднинки, стільці, рогачі, кочерга,

  коромисло. На заднику сцени — місяць, зорі).

 

  Дід.         Щось добреньке з'їсти хочу.

                  Тільки що — не знаю й сам.

 

  Баба.      Голови б ти не морочив,

                  Що зварила, те й подам.

 

  Дід.         Варенички, борщ і каша,

                  В животі від них бурчить.

 

  Баба.      Вередливий став ти, діду,

                  Що тобі іще зварить?

 

  Дід.         Знаю, бабо, ти не сердься.

                  Я, мабуть, би з'їв оце...

                  Коровай із борошенця,

                  А туди ще вбить яйце.

 

  Баба.      От же клятий!

                  Хоч бери тікай із хати.

                  Будь по-твоєму, спечу.    (Баба виходить.  Дід їй у слід каже).

 

  Дід.        Ти готуй, стара, швиденько...

                 Повечеряєм га рненько.

                 (Баба в мене молодець).

                 Але гріх самому їсти

                 Цей рум'яненький хлібець.

    (Входить баба).

 

  Дід.        Пам'ятаєш, моя люба,

                 Як були ми молоді,

                     Напечеш, бувало, хліба -

                     Повна хата молоді.

 

  Баба.          Танці, співи, сміх до ночі.

                      Вечорниці..... А тепер?

           

                      Наталко, ти вже впоралась по господарству?

 

  Наталка.    Впоралась. Впоралась.

                       Вже й темно надворі, зорі зійшли.

                       А дівчат все немає.

  

     (Стук у двері).

  

  Дівчата.     Господарю! Господарю!

                     Чи впустите до хати?

 

 

  Наталка.     Піду відчиню.

                       Заходьте, заходьте.

 

  Дівчата.    1. - Доброго вам здоров'я, господарі!

                     2. - Добрий вечір, тітко Наталко!

                     3. - Добрий вечір у вашій хаті!

                     4. -  Хай вам Бог допомагає!            

                     5. - Казали Боги, щоб і ви помогли!

 

   Наталка.     І ви будьте здорові. Заходьте!

 

  Дівчина.       То ми оце перші прийшли?

 

  Наталка.      Атож. Роздягайтеся, готуйтеся.

                         Будьте, як вдома.

 

  Дівчата.       Я допоможу  піч розпалити.

 

                        А я підмету долівку.

 

  Наталка.     Та що ви, дівчата?  Піч протоплена. Хата підметена.

                        Допоможіть лише вареників наробити.

 

  Дівчина.       Та ми це швидко зробимо, та ще всі гуртом!

 

  Наталка.       Одарко, а ти візьми відра,коромисло та принеси води  свіженької.

 

  Одарка.   Добре, тітко Наталко. Принесу.

             (Бере відра, коромисло. Виходить.)

 

   Одарка.       А ми швиденько вареників наліпимо.

 

  Баба.            Щось вас, дівчата, сьогодні не густо.

                        І парубків ще й досі немає.

 

  Дівчата (по черзі).      Дівчата майже всі прийшли.

                 

                         Катря ж заміж вийшла, то вже й не прийде.

 

                         Оленка з Петром від людей ховаються.

 

                          Мотря з Галиною до тітки Варки на вечорниці бігають.

                          Їм туди ближче.

 

                          А Оксану мати не пустила. Казала:  - Як підеш, то як візьму

                          батога, то битиму, ой битиму.

 

                           Мене теж мати била раніше.

         

  (Звучить музика. Дівчата співають пісню “Била мене мати” і водночас ліплять за столом вареники).

 

 

   (Стукіт у двері.    --- Парубки прийшли).

 

    Хлопці.          Господарю, чи впустите до хати?

                           Вміємо співати, вміємо танцювати.

 

  Баба.                Заходьте, хлопці!

 

  Хлопці.        -  Добрий вечір, господине!

  (По черзі)     -   Добрий вечір, господарю!

                        -  Мир у вашу хату!

                        -  Будьте ласка нас прийняти!

                           Бог вам дасть зарплату!

                        - Чули ми, що в вашій хаті

                         Сьогодні вечорниці.

 

                       - А ви нас зустрічайте, пригощайте вареничками смачними.

 

  Дід і баба (співають і пританцьовують):   Варенички непогані, варенички у

                                                                        сметані.

 

  Хлопці.        Вечорниці починаймо,

                        Славну пісню заспіваймо!

 

 (Виконується пісня “Ой, є в лісі калина”).

 

   Катря.       Мені сьогодні такий сон приснився.......

                      ніби йду я полем, а назустріч -----

                      далеко-далеко, парубок!

                      Та такий гарний!

                      Чорнявий. Високий.

                      Я задивилася на нього, спотикнулась і впала.

                      А він підходить і руку подає...

 

  Дівчина.     І що?

 

  Катря.   (сердито)    Та!  Мати розбудила! Корову доїти.

                                    До чого це, тітко Наталко?

 

  Наталка.        А до того, що заміж ти хочеш. От що Катре!

 

  Катря.           Та ви все жартуєте.

 

 Дівчина.         А я знаю, як на хлопців ворожити!

 

 Дівчата (разом)     Як?

 

  Дівчина.        Треба напекти балабушок  -  кожна дівчина одну. Потім

                          розкласти їх на долівці, випустити собаку  --  чию балабушку

                          першу з'їсть, та дівчина й вийде перша заміж.

 

  Дівчина.        Так  балабушок у нас зараз немає!

 

  Дівчата.         От  біда! А вареники підійдуть?

 

  Наталка.        Підійдуть. Дівчата, беріть по варенику та позначте кожна свій.

                           Розкладайте на рушнику!

 

   (Входить  Одарка з відрами та коромислом)

 

  Дівчина.      Одарко! Ти, мабуть, заснула коло криниці чи що?

 

  Одарка.       Та!...  Роман причепився, з відер воду виливав!

                       Отам. У полі...

 

(Лунає мелодія. Дівчата співають пісню “Ой, у полі криниченька”.

  Одарка.         А чого це ви вареники на долівці порозкладали?

 

  Дівчина.      Ворожити будемо! Клади й свого! Треба випустити  собаку і

                       чийого першого вареника з'їсть, та дівчина першою заміж і вийде.

 

  Одарка (здивовано)     У цьому році?

 

 Дівчина.          Авжеж!

 

  Одарка.         Так випускайте Сірка!.

 

  Наталка.       Та нема ж Сірка дома. Ще на тому тижні забіг світ за очі —

                          старий був. Останнім часом так і з будки не вилазив.

 

  Дівчина.       Що ж його робити? Одарко, а Роман ще коло криниці?

 

  Одарка.        Мабуть ще там.  Я ж так води і не набрала. А навіщо він тобі?

 

  Дівчина.       А ми його замість пса використаємо!

                        Він же не знає, де чий вареник, от нехай і з'їсть.

                        Одарко, гукай Романа.

 

  Одарка.        Ром-а-а-а-а-н-е-е-е!  Роман-е-е-е-е!

 

  (Заходить Роман)

 

  Роман.          Чого тобі?

                        Добрий вечір! Доброго здоров'я всім!

 

  Дівчина.      От що, Романе! Бачиш вареники?

 

  Роман.         Ну, бачу!

 

  Дівчина.     Отож бери одного та й з'їж, чи два, а то й всі поїж.

 

  Роман.        Та я не голодний!

 

 

  Дівчата (всі)      З'їж, Романе!

 

  Роман.         От причепились! Ну добре вже, з'їм!

                  (пробує руками)   Холодні вже. Оцей тепленький. З'їм  оцей!

 

    (Бере, їсть)

 

  Роман.          А чого це ви хихикаєте?

 

  Дівчина.       Та з'їв ти вареника Мотриного, то в цьому році вона першою

                         вийде заміж.

 

  Роман.           Опа! То скоро й на весіллі погуляємо?

 

  Дівчина.        Дівчата, давайте затанцюємо. Нехай баба молодість згадає.

  

  (Виконується танок).

 

  Хлопець.         Бабусю, а ваша онука ходила в школу?

 

  Баба.               Ходила.

 

  Хлопець.         Ото, мабуть, я її і не впізнав.

                           Нашу Нату не впізнати,-

                           Модна зачіска у Нати,

                           Дивна зачіска нова:

                           Розкуйовджене волосся

                           На всі боки піднялося,-

                           Мов копиця, голова!

                           Ната в класі йде до парти,

                           А навколо смішки, жарти.

                           --- Звідки зачіски нові?-

                          Посміхнувся Боря Хитро:

                         --- Це, мабуть, від того вітру,

                          Що у неї в голові!

 

  Парубок.        А мені було:

                         --- Пірнув аж на дно я

                         У море студене,

                          І раптом: акула

                          Прямує до мене.

                          Роззявила пащу,

                          Як тільки могла...

                          А я тут як свисну!-

                          Вона й утекла.

 

  Дівчина.     А як же ти свиснуть

                       На дні умудрився?

                       Ти, часом, не в рака

                       Свистіти навчився?

 

 

  Гумореска (два виконавці)

                         

                   -   Ти давно сидиш з вудками на Дніпрі?

                   -   Та не дуже,  від ранкової зорі.

                   -   А чому нема улову в рибака?

                   -   Не ловив я. Вчив я плавать черв'яка.

  Дід.  

               А послухайте, що вам старий розкаже.

 

                --- Скажи, зозуле, скільки літ?

                --- Ку-ку! -- зозуля у отвіт.

                Панько сміється:

                --- Дуже мало! - всього два роки накувала!

                Сестричка ж мовила Паньку:

                --- Я знаю, чому тут два ку-ку!

                Від неї правду ти почув:

                два роки ти у другім був.

 

  Парубок.   ---    Ого! Де це ти порвав штани?

                             Лазив знов по кавуни?

                      ---   Кавуни не винні:

                             Лазив я по дині.

 

  Дівчина.        Розплакалось хлопча:

                   --  Я хочу калача!

                   --- Та ое же калачі,

                        Візьми їх у печі.

                  ---  Не хочу! Їж сама!

                        Я думав їх нема.

 

  Парубок.       Щось ми, хлопці, засиділись.

                         Гей, музики. Заграйте такої,

                         Щоб аж у хаті було тісно.

  

   (Виконується гопак)

 

  Дівчина.      Хлопці, дівчата, дивіться!

                        Наш Семен заснув!

 

  Семен.         Га?  Що? Я не спав!

 

  Дівчина.     Ти спиш, Семене, при вікні?

 

  Семен.         Ні!

 

  Дівчина.       То, може, плачеш в тишині?

 

  Семен.          Ні.

 

  Дівчина.       Одержав вісті ти сумні?

 

  Семен.         Ні.

 

  Дівчина.        А двійок не було в ці дні?

 

  Семен.        Ні!

 

  Дівчина.      То просто думаєш, дивак?

 

  Семен.         Так!

 

  Дівчина.       Про що ж ти думаєш, Семене?

 

  Семен.         Щоб відчепилась ти від мене! 

                                                      (Відштовхує дівчину).

 

   Дівчина.  Вже й вечірній морок висне,

                    Нічка зорі  запалила.

                    Українська наша пісня

                    Серце й душу звеселила.

 

  (Виконується пісня “Ой, чий то кінь стоїть”)

 

  Баба.        Гарні вечорниці в нашій хаті!

                   Добре, що прийшли до нас.

                   Бачу вмієте веселитись, жартувати, танцювати.

 

  Дід.          І ми, старі, згадали свою молодість.

                  Та на порожній шлунок не довго жартуватимеш.

                  А що, бабо, вареники готові?

 

  Баба.      Готові, готові. Тож сідайте до столу.

 

  Дід.         А глядачів скільки у залі?

                  То це теж наші гості!

                  І по очах бачу, теж вареничків хочуть.

                  Зараз,зараз скуштуєте.

                  Дівчата, пригощайте гостей!

 

  (Дівчата роздають вареники).

 

  Дівчина.        Ой, мабуть, давайте, люди,

                         За гостину дякувати будем.

                         І за те, що гарно приймали,

                         І за те, що смачно частували.

 

  Хлопець.      Нехай ваша добра хата

                        Буде радістю багата.

                        І ділами, й пирогами,

                        І гостями, і друзями.

 

  Дівчина.     А ще бажаємо сили,

                       Щоб ніколи не хворіли.

                       Щоб люди поважали,

                       Щоб діти шанували. 

 

  Хлопець.     Щастя вам, здоров'я не на один рік,

                       А на весь вік.

 

  Дівчина.      Отакі-то вечорниці!

                        А на прощання заспіваємо ще пісню

                       Та й розійдемось по домівках.

 

  (Виконується пісня “Розпрягайте, хлопці, коней”.

 

 

  Всі.          Добраніч, господарі! На все добре!