Виховний захід. ,,Родинне свято"

Родинне свято

 Браткова Н. І.

Мета. Виховувати любов і повагу до членів родини та рідної мови.                                                     

 Формувати чуйність, доброту, милосердя.

 Вчити дітей поважати життєвий досвід старших членів родини,        

 прислухатися до їхніх порад, допомагати їм.

(Виставка фотографій на тему: «Мої родичі»)

Доброго ранку, дідусі та бабусі,

Братики, тати, сестрички й матусі,

Дядечки, тітоньки

Та любі дітоньки!

Учитель.

Батьки виховують своїх дітей, навчають добра, люблять та захищають. І як же не відповісти їм відданою любов’ю.

Шанування батьків – один із обов’язків людини.

Книга книг - Біблія вчить слухати та шанувати батьків.  У листі до ефесян апостол Павло писав: «Діти, будьте слухняні своїм батькам, пам’ятаючи про єдність з Господом, бо робити так — праведно.   «Шануй батька і матір» — це перша заповідь, до якої було дано обіцянку:   «Щоб добре велося тобі і щоб довго ти жив на землі». (Ефесян 6:1-3)

Є в нашій мові прекрасні звертання,

Добрі і щирі чудові  слова

Тими словами усяк без вагання

Маму найкращу свою назива.

 Мамо, матусенько, мамонько, ненько,

 Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

 Мамонько рідна, моя дорогенька,

 Я над усе тебе в світі люблю!

Я і до тата умію звертатись,

Хочу в словах передати тепло.

Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

І щоб в душі його серце цвіло!

 Тату, татусенько, таточку, тату,

 Кращого  в світі немає навкруг!

 Татоньку, хочу тебе я обняти

 Ти мій порадник, заступник і друг!

Я й до бабусі з любов’ю  звертаюсь:

Бабцю, бабуню, бабусю моя!

І до бабусиних рук притуляюсь

Та відчуваю в них лагідність я.

 І до дідуся іду по науку:

 Діду, дідуню, навчи в світі жить!

 Він на голівку кладе свою руку,

 Голос сріблястим струмочком бринить.

Слово чарівне! Яка в ньому сила!

Скажеш з любов'ю – і радість росте!

Слово ласкаве народжує крила –

Ви не забудьте ніколи про те!

 Донечко, синку, сестрице, братусю –

 Дружна, велика, весела сім’я!

 Тіточко, мамочко, бабцю, дідусю -

 Мій оберіг і родина моя.

«Таночок для батьків»

Бабця спить (Віра Багірова)

  Ходить тиша в теплих капцях,

              Задрімала в кріслі бабця.

 А годинник цокотить:

 Бабця спить, бабця спить.

 Я навшпиньки вийду з хати,

                Щоби їй не заважати.                         (Гавкає собачка)

                Не скачи, собачко, цить!

                Бабця спить, бабця спить.

(Для дідуся)

Я вже літери складаю,

Навіть казку прочитаю

Про летючий килимок

Про смачненький колобок.

І про вовка – звіра злого,

Про лисичку, їжака

І про зайчика – хвалька.

А дідусь уже старий,

Все сидить чогось сумний,

Він книжок вже не читає,

Бо уже не добачає.

А щоб він не сумував,

Я за правило узяв:

Вечір вигляне з- за гаю –

Казочку йому читаю.

Бо як літер я не знав,

То дідусь мені читав.

Мій татусь

Зовсім не старенький

Любий мій татусь,

Ми з ним добрі  друзі

І я цим горджусь.

Він такий розумний –

Все на світі знає,

Бо книжок багато

 Він завжди читає.

Мій татусю рідний,

Завжди будь таким:

Спритним і веселим –

Вічно молодим!

           Дуже поважає

          Мій татусь футбол,

          Разом із гравцями

          «Забиває гол»

          То підскоче в кріслі,

           То «ура» кричить,

           Аж на стелі люстра

          Дзвінко дзеленчить.

Недарма вважає

Наша вся сім’я,

Що на тата зовні

Дуже схожий я.

Підросту ще трішки,

Усього навчусь.

І таким завзятим

Стану, як татусь.

Все починається з мами ( Анатолій Костецький)

Можна у світі чимало зробити

Перетворити зиму на літо.

Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти,

Можна пройти крізь пустелі  та хащі…

Тільки без мами не можна нізащо,

Бо найдорожче  стоїть за словами:

В світі усе починається з мами!

«Батьки «чомучки»

(Інсценізація вірша Анатолія Костецького)

Учень: Ну і мама! Ну і тато!

Наче справжні дошкільнята!

Нічогісінько не знають,

Смішно і сказать комусь!

Бо щодня мене питають

Лиш одне: «чому?» й «чому?»…

Мама: Ти чому образив Віту?

Тато: А чому отримав двійку?

Мама: І чому прийшов так пізно?

Тато: Та чому в шкарпетках різних?

Мама: Ти чому такий непослух?

 Тато: А чому не стелиш постіль?

Мама: Ти чому це вірш не учиш?

Тато: А чому портфель без ручки?

Мама: І чому такий синець?

Учень: Ох! Настане мій кінець!

              Не поясниш їм ніколи,

              Хоч би й дуже захотів…

              Треба їх віддать до школи -

   Хай питають вчителів.

Танець «Полька друзів»

Такий хороший дід

Чи мороз, чи віє хуга,

Я нічого не боюсь.

Це тому, що маю друга,

Мій найкращий друг –дідусь.

Ми йдемо гуляти разом,

І в кіно, і в магазин…

До морозива я ласий,

А мультфільми любить він.

З таким хорошим другом

Не нудно вдвох ніде.

З таким хорошим другом

Ніхто не пропаде!

Маю іграшок я досить

Розкладаю тут і там.

Їх дідусь мені приносить,

Але гратись любить сам.

Він солдатів олов’яних

Вишиковує у стрій,

По морях та океанах

Він веде кораблик мій.

Лижі ми купили добрі,

Першим став на них дідусь.

Ми обоє з ним хоробрі –

Я кататися навчусь!

     Теж я виросту, а поки,

     В нас такі веселі дні

     Що здається менше років

     Дідусеві, ніж мені.

Пісня «Бабуся»

(Слова Г. Яковчука, музика М. Ведмидери)

 Коли я встаю раненько, Пр.

Жде сніданочок смачненький.                 Тато й мама на роботі.

Мене бабця доглядає,                                В бабці клопоти й турботи.

Пісеньки гарні співає. 

Рукавички вона в’яже,                                 Пр.

Мені казочку розкаже,                                Тато й мама на роботі.

Бабця мене дуже любить,                          В бабці клопоти й турботи.

Поцілує, приголубить.

 Спасибі братові скажу

 І за науку й за турботу.

 Бо з ним до школи я ходжу.

 І вранці брата я буджу

 Таку вже маю я роботу.

А я люблю сестричку щиро.

Я їй бажаю щастя й миру

Ще й у школі добре вчитись,

Щоб знаннями збагатитись.

«Тільки мама» (Інсценізація вірша В.  Лучука)

Син: Я на ковзанку піду!

Мама: А коли до хати?

Ведучий: Тільки мама вміє так лагідно спитати.

Син: На ходу сніданок з’їм!

Мама: Так не слід робити!

Ведучий: Тільки мама вміє так лагідно сварити.

Син: В снах літаю до зірок…

Мама: Час вставати, сину.

Ведучий: Тільки мама збудить так лагідно дитину.

Пісня: «Щастя»

Ми любим бабцю, діда, маму й тата,

Усім бажаємо здоров’ячка багато,

Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,

І щоб в житті ніколи не хворіли.

Бажаємо вам 100 років жити

Без горя, сліз і без журби.

Хай з вами буде щастя і здоров’я

На многії літа, назавжди.

Учитель. Дякуємо за увагу та підтримку! …